Щодо скандального відео Сергія Жадана й Христини Соловій у львівській церкві Св. Андрія
#угкц #скандал #вартопрочитати
По-перше, як відомо, в УГКЦ таки відреагували, вимагаючи прибрати матеріал з соцмереж, або по-доброму, або в судовому порядку. Проте, відеоролик на каналі гурту "Жадан і Собаки" досі є доступним для перегляду.
По-друге, відомий блогер Падре Серж (монах-редемпторист, священник, який переїхав із Білорусі в Україну Сергій Гончаров) закликає прибічників обох світоглядів, передусім Церкву, змінити реакцію з обурення та вимог "заборонити, видалити"/"дозволити, не заперечувати" на діалог. Мов, і Христос розмовляв з грішниками та фарисеями, бо мав любов та хотів їх врятувати.
На нашу думку, о. Сергій має рацію, коли закликає у цій ситуації передусім не захищатися, не закриватися, а навпаки використовувати цю ситуацію як можливість вийти до людей, як гарний (у сенсі "гучний") привід розпочати дискусію, донести християнське бачення людини та стосунків до широких кіл суспільства, зокрема до молоді, яка тільки ще формує свою думку.
Однак, привертати більшу увагу до відео, опосередковано рекламувати гріх через цю дискусію - не дуже розумно на практиці. Бо відео - це гроші та добрий чи злий талант, картинка, продукт який розрахований на те, щоб приваблювати. І совість, звичайно, теж вимагає захищати святе, показувати що так не можна взагалі, а не тільки тому, що це шкодить чиїйсь душі.
З цієї точки зору краще, аби відео спочатку було тихенько прибрано (і вірники мали б вірити церкві та дати їй цей час тиші, аби зробити це).
Взагалі, коли йдеться про антихристиянські явища в масовій культурі, церква має спростовувати не тільки ідею та цінності, що просувають опоненти, але й "художню цінність" і просто цікавість їхнього продукту. Аби зле не було модним. Аби довести, що талант, коли творить зле, за якістю свого твору поступається таланту, який служить Богові та з Його допомогою творить щось справді досконале.
Ну або ж викривати моральні якості опонентів - те що організатори знімання низько й боягузливо вдались до обману тощо (якщо, звичайно, священники самі не мають гріха й не дозволили купити свою совість). Бо, як ми чули, річ не в тому, що священникам не показали сценарій кліпу, а в тому, що домовленість щодо його тематики було порушено. І це теж багато чого дає зрозуміти.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#угкц #скандал #вартопрочитати
По-перше, як відомо, в УГКЦ таки відреагували, вимагаючи прибрати матеріал з соцмереж, або по-доброму, або в судовому порядку. Проте, відеоролик на каналі гурту "Жадан і Собаки" досі є доступним для перегляду.
По-друге, відомий блогер Падре Серж (монах-редемпторист, священник, який переїхав із Білорусі в Україну Сергій Гончаров) закликає прибічників обох світоглядів, передусім Церкву, змінити реакцію з обурення та вимог "заборонити, видалити"/"дозволити, не заперечувати" на діалог. Мов, і Христос розмовляв з грішниками та фарисеями, бо мав любов та хотів їх врятувати.
На нашу думку, о. Сергій має рацію, коли закликає у цій ситуації передусім не захищатися, не закриватися, а навпаки використовувати цю ситуацію як можливість вийти до людей, як гарний (у сенсі "гучний") привід розпочати дискусію, донести християнське бачення людини та стосунків до широких кіл суспільства, зокрема до молоді, яка тільки ще формує свою думку.
Однак, привертати більшу увагу до відео, опосередковано рекламувати гріх через цю дискусію - не дуже розумно на практиці. Бо відео - це гроші та добрий чи злий талант, картинка, продукт який розрахований на те, щоб приваблювати. І совість, звичайно, теж вимагає захищати святе, показувати що так не можна взагалі, а не тільки тому, що це шкодить чиїйсь душі.
З цієї точки зору краще, аби відео спочатку було тихенько прибрано (і вірники мали б вірити церкві та дати їй цей час тиші, аби зробити це).
Взагалі, коли йдеться про антихристиянські явища в масовій культурі, церква має спростовувати не тільки ідею та цінності, що просувають опоненти, але й "художню цінність" і просто цікавість їхнього продукту. Аби зле не було модним. Аби довести, що талант, коли творить зле, за якістю свого твору поступається таланту, який служить Богові та з Його допомогою творить щось справді досконале.
Ну або ж викривати моральні якості опонентів - те що організатори знімання низько й боягузливо вдались до обману тощо (якщо, звичайно, священники самі не мають гріха й не дозволили купити свою совість). Бо, як ми чули, річ не в тому, що священникам не показали сценарій кліпу, а в тому, що домовленість щодо його тематики було порушено. І це теж багато чого дає зрозуміти.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
І знову про греко-католиків Закарпаття
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц #мгкє #відчитачів
Вже почався четвертий рік важких і пристрасних пошуків кандидата на кафедру єпископа Мукачівського. Але перед тим, як озвучити імена теперішніх кандидатів, потрібно сказати кілька важливих речей. Бо за деякими даними, кандидата нібито важко дібрати, бо є кілька центрів впливу.
Найперше, це мадяри. Не все суспільство, звісно, але політична і релігійна частина. Завдяки керівництву єпархії мадярам вдається більш широко впливати на суспільні процеси в Закарпатській області. Мадярам вдалося зареєструвати майже п'ятдесят мадярських греко-католицьких громад в єпархії. Значна частина з цих громад навіть не проводить регулярних богослужінь, бо людей насправді не мають. Але хто на це дивиться? Юридично вони існують. Для цих громад є окремий синкел (помічник єпископа) і всі структури. Зараз навіть єпархіальний осередок Карітасу відданий в управління мадярам. Ясна річ, тут у всіх моментах ідеться про фінансові потоки.
Крім того, як і мадяри не хочуть втрачати свій вплив на єпархію і єпископа безпосередньо, так і москалі. Їм так зручно, щоб єпархія не мала чіткої ідентифікації. Бо в таких умовах процвітає РПЦ на Закарпатті. Адже національно-патріотичним вихованням не займався ніхто. Тож якби Мукачівська єпархія визнала себе чітко українською й об'єдналася з УГКЦ, то легше б було "москалів душити" на Закарпатті.
В подяку єпархії за її фактично антиукраїнську політику піп РПЦ Димитрій Сидор з Ужгорода, зняв кілька відео на підтримку окремішності греко-католиків Закарпаття. Отакої! В унісон з теперішнім адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії говорить, що єпархію хоче "поглотити" УГКЦ.
Отже, Ватикан на шпагаті - хочеться вгодити всім, але так не буває в природі.
Серед кандидатів, яких єпархія пропонувала є:
- сам вл. Ніл Юрій Лущак, який вже із зашкварів не вилазить. То через бізнес, то зв'язки з Чубірками, які є друзями Медведчука, то з побиттями священників, пиятики, сауни тощо;
- архімандрит Петро-Павло (БЕРЕШ) - протосинкел єпархії, ректор семінарії, адепт "неокатехуменальної дороги", як називають цю спільноту її учасники, затятий сепаратист в релігійному розумінні. Відстоює окремішність єпархії.
Були кандидатами:
- Йона Максім, якого призначили в Словаччину,
- Іван Ісайович - слизький досить пан, який хоче з усіма бути добрим,
- Йосип Вереш - давній проректор семінарії
(це люди старої гвардії ще часів єпископа Семедія)
- Роман Курах, що оскандалився з обіймами росіян,
- словак Мар'ян Макарій Медвідь,
- купа інших.
Пропонували й тих, хто з поза меж єпархії. Це Сапунко, Самусь, римо-католик Талапканич та інші. Пропонували й активно просували протоігумена ЧСВВ на Закарпатті Франциска Ониська, що має прізвисько Фотограф, і ще ряд інших.
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц #мгкє #відчитачів
Вже почався четвертий рік важких і пристрасних пошуків кандидата на кафедру єпископа Мукачівського. Але перед тим, як озвучити імена теперішніх кандидатів, потрібно сказати кілька важливих речей. Бо за деякими даними, кандидата нібито важко дібрати, бо є кілька центрів впливу.
Найперше, це мадяри. Не все суспільство, звісно, але політична і релігійна частина. Завдяки керівництву єпархії мадярам вдається більш широко впливати на суспільні процеси в Закарпатській області. Мадярам вдалося зареєструвати майже п'ятдесят мадярських греко-католицьких громад в єпархії. Значна частина з цих громад навіть не проводить регулярних богослужінь, бо людей насправді не мають. Але хто на це дивиться? Юридично вони існують. Для цих громад є окремий синкел (помічник єпископа) і всі структури. Зараз навіть єпархіальний осередок Карітасу відданий в управління мадярам. Ясна річ, тут у всіх моментах ідеться про фінансові потоки.
Крім того, як і мадяри не хочуть втрачати свій вплив на єпархію і єпископа безпосередньо, так і москалі. Їм так зручно, щоб єпархія не мала чіткої ідентифікації. Бо в таких умовах процвітає РПЦ на Закарпатті. Адже національно-патріотичним вихованням не займався ніхто. Тож якби Мукачівська єпархія визнала себе чітко українською й об'єдналася з УГКЦ, то легше б було "москалів душити" на Закарпатті.
В подяку єпархії за її фактично антиукраїнську політику піп РПЦ Димитрій Сидор з Ужгорода, зняв кілька відео на підтримку окремішності греко-католиків Закарпаття. Отакої! В унісон з теперішнім адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії говорить, що єпархію хоче "поглотити" УГКЦ.
Отже, Ватикан на шпагаті - хочеться вгодити всім, але так не буває в природі.
Серед кандидатів, яких єпархія пропонувала є:
- сам вл. Ніл Юрій Лущак, який вже із зашкварів не вилазить. То через бізнес, то зв'язки з Чубірками, які є друзями Медведчука, то з побиттями священників, пиятики, сауни тощо;
- архімандрит Петро-Павло (БЕРЕШ) - протосинкел єпархії, ректор семінарії, адепт "неокатехуменальної дороги", як називають цю спільноту її учасники, затятий сепаратист в релігійному розумінні. Відстоює окремішність єпархії.
Були кандидатами:
- Йона Максім, якого призначили в Словаччину,
- Іван Ісайович - слизький досить пан, який хоче з усіма бути добрим,
- Йосип Вереш - давній проректор семінарії
(це люди старої гвардії ще часів єпископа Семедія)
- Роман Курах, що оскандалився з обіймами росіян,
- словак Мар'ян Макарій Медвідь,
- купа інших.
Пропонували й тих, хто з поза меж єпархії. Це Сапунко, Самусь, римо-католик Талапканич та інші. Пропонували й активно просували протоігумена ЧСВВ на Закарпатті Франциска Ониська, що має прізвисько Фотограф, і ще ряд інших.
(Продовження)
Як не дивно, але всі названі в попередньому пості особи просувають релігійний сепаратизм, щоб єпархія нізащо не увійшла в склад УГКЦ.
Тепер щодо останніх двох кандидатів на кафедру єпископа Мукачівського, що залишилися.
🔻 Словацький архієпископ Ціріл Васіл сам дуже хоче обійняти цю посаду. Він не може бути єпископом Мукачівським, бо його скоріше за все, не сприймуть ні в церковному середовищі Закарпаття, ні зі сторони держави, бо є іноземцем. Це був би великий плювок в очі місцевим людям. Є ряд парафій, які готові виходити з його підпорядкування негайно, якщо таке трапиться.
🔻 Але є чудовий запасний варіант, і зараз основний, який просуває керівництво єпархії. Це молодий священник Олексій Курзаков. Він є духовним, ідеологічним вихованцем Ціріла Васіла.
Біографія Курзакова дуже багата. Є сином радянського офіцера і мадярки з Солотвина, що на Закарпатті. Вчився в Мадярщині, скоріше за все в римо-католицькій семінарії. Захистив в Будапешті наукову працю, потім два роки служив в Мукачівській греко-католицькій єпархії. Після того вступив до Єзуїтів у Словаччині. Зараз є в Римі. Так виглядає, що цей священник чітко не ідентифікує себе з жодною національністю. Але не це головне, а те, що він затятий противник єдності греко-католиків України. На користь цього писав у пресі не один раз.
Найяскравішим його висловлюванням є інтерв'ю єпархіальному часопису "Благовісник". Інтерв'ю розділене на дві частини. Перша частина вийшла 2021 року в номері журналу 338, друга в номері 339. Тут слід наголосити на дуже цікавій речі. Номери часопису, починаючи з 2019 року є в електронному варіанті на сайті єпархії. Отже, номеру 239 на сайті немає. Він був видалений незабаром після виходу. А саме в другій половині інтерв'ю є викладена позиція Курзакова, кандидата на єпископа Мукачівського, щодо правового статусу єпархії. При цьому вихованець Ціріла Васіла в жодному разі не припускає навіть, що в єдиній країні, людям однієї національності, однієї віри і обряду, належиться бути в єдиній Церкві.
У цьому інтерв'ю Отець Курзаков весь час маніпулює фактами. Стверджує про якусь окрему історію, традицію тощо. Найбільшою неправдою є ствердження, що Апостольська Столиця нібито рахується з керівництвом єпархії та затвердила у 2019 році для єпархії так зване партикулярне право, тобто, помісне право. Але це є аферою зі сторони керівництва єпархії. Бо ніхто не бачив оригіналу документа з підписом Папи чи іншої делегованої особи, тобто Префекта Дикастерії для Східних Церков чи Державного секретаря Ватикану, чи когось іншого. Справді, в єпархії надрукували спецвипуск журналу "Благовісник" з текстом цього "права", але під ним немає нічийого підпису. Ба більше, там стверджувалося, що це пробний варіант, який буде остаточно затверджено Папою через три роки. Три роки минуло в грудні 2022 року, а про партикулярне право всі замовкли. Отже, це був свідомий обман духовенства керівництвом єпархії, щоб підсилити свій авторитет.
Підсумовуючи, можна сказати, що така особа аж ніяк не принесе користі єпархії на посаді єпархіального єпископа. Поділ українців греко-католиків України триватиме і далі. Якщо на такий крок піде Ватикан, це підсилить мадярів, москалів, всіх кого завгодно, але послабить українців, греко-католиків Закарпаття, Українську державу. Ці люди й надалі будуть відірвані від своїх єдинокровних братів і сестер.
Тут варто звернути увагу державних органів на цю справу, якщо це все є правдою. Щодо цього кандидата Апостольська Нунціатура в Україні проводила нещодавно опитування священників. Окреме питання до пана Нунція: для чого по цих людях взагалі проводити опитування? Чи він не розуміє всю серйозність ситуації, зокрема в плані безпеки та єдності країни? Чи він не розуміє, що небезпека є реальною, зокрема, такою на яку державні органи таки вимушені будуть реагувати?
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Як не дивно, але всі названі в попередньому пості особи просувають релігійний сепаратизм, щоб єпархія нізащо не увійшла в склад УГКЦ.
Тепер щодо останніх двох кандидатів на кафедру єпископа Мукачівського, що залишилися.
🔻 Словацький архієпископ Ціріл Васіл сам дуже хоче обійняти цю посаду. Він не може бути єпископом Мукачівським, бо його скоріше за все, не сприймуть ні в церковному середовищі Закарпаття, ні зі сторони держави, бо є іноземцем. Це був би великий плювок в очі місцевим людям. Є ряд парафій, які готові виходити з його підпорядкування негайно, якщо таке трапиться.
🔻 Але є чудовий запасний варіант, і зараз основний, який просуває керівництво єпархії. Це молодий священник Олексій Курзаков. Він є духовним, ідеологічним вихованцем Ціріла Васіла.
Біографія Курзакова дуже багата. Є сином радянського офіцера і мадярки з Солотвина, що на Закарпатті. Вчився в Мадярщині, скоріше за все в римо-католицькій семінарії. Захистив в Будапешті наукову працю, потім два роки служив в Мукачівській греко-католицькій єпархії. Після того вступив до Єзуїтів у Словаччині. Зараз є в Римі. Так виглядає, що цей священник чітко не ідентифікує себе з жодною національністю. Але не це головне, а те, що він затятий противник єдності греко-католиків України. На користь цього писав у пресі не один раз.
Найяскравішим його висловлюванням є інтерв'ю єпархіальному часопису "Благовісник". Інтерв'ю розділене на дві частини. Перша частина вийшла 2021 року в номері журналу 338, друга в номері 339. Тут слід наголосити на дуже цікавій речі. Номери часопису, починаючи з 2019 року є в електронному варіанті на сайті єпархії. Отже, номеру 239 на сайті немає. Він був видалений незабаром після виходу. А саме в другій половині інтерв'ю є викладена позиція Курзакова, кандидата на єпископа Мукачівського, щодо правового статусу єпархії. При цьому вихованець Ціріла Васіла в жодному разі не припускає навіть, що в єдиній країні, людям однієї національності, однієї віри і обряду, належиться бути в єдиній Церкві.
У цьому інтерв'ю Отець Курзаков весь час маніпулює фактами. Стверджує про якусь окрему історію, традицію тощо. Найбільшою неправдою є ствердження, що Апостольська Столиця нібито рахується з керівництвом єпархії та затвердила у 2019 році для єпархії так зване партикулярне право, тобто, помісне право. Але це є аферою зі сторони керівництва єпархії. Бо ніхто не бачив оригіналу документа з підписом Папи чи іншої делегованої особи, тобто Префекта Дикастерії для Східних Церков чи Державного секретаря Ватикану, чи когось іншого. Справді, в єпархії надрукували спецвипуск журналу "Благовісник" з текстом цього "права", але під ним немає нічийого підпису. Ба більше, там стверджувалося, що це пробний варіант, який буде остаточно затверджено Папою через три роки. Три роки минуло в грудні 2022 року, а про партикулярне право всі замовкли. Отже, це був свідомий обман духовенства керівництвом єпархії, щоб підсилити свій авторитет.
Підсумовуючи, можна сказати, що така особа аж ніяк не принесе користі єпархії на посаді єпархіального єпископа. Поділ українців греко-католиків України триватиме і далі. Якщо на такий крок піде Ватикан, це підсилить мадярів, москалів, всіх кого завгодно, але послабить українців, греко-католиків Закарпаття, Українську державу. Ці люди й надалі будуть відірвані від своїх єдинокровних братів і сестер.
Тут варто звернути увагу державних органів на цю справу, якщо це все є правдою. Щодо цього кандидата Апостольська Нунціатура в Україні проводила нещодавно опитування священників. Окреме питання до пана Нунція: для чого по цих людях взагалі проводити опитування? Чи він не розуміє всю серйозність ситуації, зокрема в плані безпеки та єдності країни? Чи він не розуміє, що небезпека є реальною, зокрема, такою на яку державні органи таки вимушені будуть реагувати?
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Telegram
✙ Churcher ✙
І знову про греко-католиків Закарпаття
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц #мгкє #відчитачів
Вже почався четвертий рік важких і пристрасних пошуків кандидата на кафедру єпископа Мукачівського. Але перед тим, як озвучити імена теперішніх кандидатів…
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц #мгкє #відчитачів
Вже почався четвертий рік важких і пристрасних пошуків кандидата на кафедру єпископа Мукачівського. Але перед тим, як озвучити імена теперішніх кандидатів…
Бракує тільки прапора ЛГБТ...
#інсайдиChurcher #угкц #відчитачів
Звернули увагу на фото з візиту Патріарха Святослава в Брюссель... Точніше з його зустрічі місцевими дипломатами, представниками духовенства та громади.
Цікавим у цьому фото є те, що серед зображених на ньому священнослужителів тільки сам Шевчук є гетеросексуалом, а інші всі є відомими, чистісінькими геями. Хтось навіть міг би додати до цього зображення підпис; "бракує тільки прапора ЛГБТ!" і мав би рацію.
Глядіть самі (перелічуємо справа наліво):
- голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, титулярний єпископ Зігріса Степан Сус - вельми відомий у "специфічних колах" Львова, але не спроможній вирішити болючу проблему вірників в іспанському місті Уельва;
- єпархіальний референт з питань семінарійної формації та синкел у Бельгії, який товаришує з митр. ПЦУ Олександром Драбинком та відпочивав з ним на Афоні, о. Іван Данчевський - про його орієнтацію знає Шевчук, Мілян, Гудзяк, Лончина, але всі мовчать;
- товариш Данчевського, адміністратор парафій у містах Ґенк (Бельгія) та Ейндховен (Нідерланди) о. Любомир Сітко - одного з ним поля ягода, обох характеризують як, прости Господі, проституток;
- славнозвісний секретар Главі УГКЦ в Римі о. Андрій Солецький - ми про нього вже писали навіть окремий пост...
Словом, "картинка смішна, а ситуація страшна".
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#інсайдиChurcher #угкц #відчитачів
Звернули увагу на фото з візиту Патріарха Святослава в Брюссель... Точніше з його зустрічі місцевими дипломатами, представниками духовенства та громади.
Цікавим у цьому фото є те, що серед зображених на ньому священнослужителів тільки сам Шевчук є гетеросексуалом, а інші всі є відомими, чистісінькими геями. Хтось навіть міг би додати до цього зображення підпис; "бракує тільки прапора ЛГБТ!" і мав би рацію.
Глядіть самі (перелічуємо справа наліво):
- голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, титулярний єпископ Зігріса Степан Сус - вельми відомий у "специфічних колах" Львова, але не спроможній вирішити болючу проблему вірників в іспанському місті Уельва;
- єпархіальний референт з питань семінарійної формації та синкел у Бельгії, який товаришує з митр. ПЦУ Олександром Драбинком та відпочивав з ним на Афоні, о. Іван Данчевський - про його орієнтацію знає Шевчук, Мілян, Гудзяк, Лончина, але всі мовчать;
- товариш Данчевського, адміністратор парафій у містах Ґенк (Бельгія) та Ейндховен (Нідерланди) о. Любомир Сітко - одного з ним поля ягода, обох характеризують як, прости Господі, проституток;
- славнозвісний секретар Главі УГКЦ в Римі о. Андрій Солецький - ми про нього вже писали навіть окремий пост...
Словом, "картинка смішна, а ситуація страшна".
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Чи може Почаїв стати яблуком розбрату?
#церковнаборотьба #пцу #угкц #відчитачів #інсайдиChurcher
Ну ось і трапилось те, про що ми писали ще в лютому. Відкрито заговорили про Почаїв. Причому не просто заговорили, як було вже раніше, а заговорили жорстко і майже безкомпромісно. Щобільше, зазначили, що Почаїв треба очищувати від присутності МПшних попів, яким ну зовсім не місце з їхніми поглядами на землі української святині.
Приклад КПЛ нам показав, що питання вигнання Мпшників з Лавр цілком вирішене, хоча й має певні нюанси.
Але ці ось ультиматуми на адресу уніатів... чи вони насправді того варті? Митрополит Нестор ось заявляє, що УГКЦ навіть не треба розраховувати на Лавру, мов Почаїв, а то й взагалі уся Волинь — це регіон православний:
– Повернімося до Почаївської Лаври. Претензії на неї, бажання зайти туди після звільнення святині від московських окупантів неодноразово озвучувала Українська Греко-католицька Церква.
– Претензії можуть бути різні. І якщо просто посилатися на історію, що було колись, – це як казати, що українці претендують на Перемишль і Хелм, а поляки на Львів і Тернопіль. В історії були різні події, в різні боки пересовувалися кордони, в різні юрисдикції входили ті чи інші храми чи монастирі. Зараз легко заявляти, що якщо там якийсь порівняно короткий період щось було, то там воно має бути і тепер. Це шлях, який, по-перше, не дасть ніяких добрих результатів, по-друге – приведе до сварок, непорозумінь і конфліктів. Мені здається, що так свідомо гальмують, що спеціально намагаються посіяти розбрат між українцями і щоб заважати утвердженню єдиної Помісної Церкви.
Вони можуть багато на що претендувати, але будьмо щирі: Волинь, до якої історично належить Почаїв – православний, а не унійний регіон.
Якось дивно, не знаходите? Владика нібито підкреслює необхідність уникнення розбратів, але за хвилину сам ультимативно заявляє про те, що греко-католикам в принципі немає місця на Волині, мов, регіон-то православний.
Обережніше треба, владико. Подібні висловлювання ще можна було б зрозуміти на адресу московських посіпак, але не на адресу Церкви, яка вже багато-багато років є осередком українського патріотизму, є символом боротьби за Незалежність, є врешті-решт багаторічним джерелом міцних зв’язків із Заходом, багатьма меценатами та благодійниками.
Ба більш дивно звучать слова митр. Нестора в контексті об’єднання церков, яке готується, на яке чекають і якого прагнуть мільйони українців з усіх куточків світу. Ще владики Андрей Шептицький, Йосип Сліпий говорили, що коли православна церква України матиме свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з цією церквою. Так ось, греко-католики про це пам’ятають. А Ви? Невже про це не чули?
Ну і стосовно вигнання Мпшників з Почаєва. Є тут певний нюанс. Дуже хотіли б помилятися, але колись чули, що земельні ділянки там вже давно перереєстровані на приватних осіб, пов’язаних зі структурою МП. Тобто при звільненні Лаври від МП треба буде враховувати той факт, що цю землю необхідно повертати державі за рішеннями судів. Хочемо, дуже хочемо вірити в те, що із земельними ділянками там все не так складно, як нам описували.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#церковнаборотьба #пцу #угкц #відчитачів #інсайдиChurcher
Ну ось і трапилось те, про що ми писали ще в лютому. Відкрито заговорили про Почаїв. Причому не просто заговорили, як було вже раніше, а заговорили жорстко і майже безкомпромісно. Щобільше, зазначили, що Почаїв треба очищувати від присутності МПшних попів, яким ну зовсім не місце з їхніми поглядами на землі української святині.
Приклад КПЛ нам показав, що питання вигнання Мпшників з Лавр цілком вирішене, хоча й має певні нюанси.
Але ці ось ультиматуми на адресу уніатів... чи вони насправді того варті? Митрополит Нестор ось заявляє, що УГКЦ навіть не треба розраховувати на Лавру, мов Почаїв, а то й взагалі уся Волинь — це регіон православний:
– Повернімося до Почаївської Лаври. Претензії на неї, бажання зайти туди після звільнення святині від московських окупантів неодноразово озвучувала Українська Греко-католицька Церква.
– Претензії можуть бути різні. І якщо просто посилатися на історію, що було колись, – це як казати, що українці претендують на Перемишль і Хелм, а поляки на Львів і Тернопіль. В історії були різні події, в різні боки пересовувалися кордони, в різні юрисдикції входили ті чи інші храми чи монастирі. Зараз легко заявляти, що якщо там якийсь порівняно короткий період щось було, то там воно має бути і тепер. Це шлях, який, по-перше, не дасть ніяких добрих результатів, по-друге – приведе до сварок, непорозумінь і конфліктів. Мені здається, що так свідомо гальмують, що спеціально намагаються посіяти розбрат між українцями і щоб заважати утвердженню єдиної Помісної Церкви.
Вони можуть багато на що претендувати, але будьмо щирі: Волинь, до якої історично належить Почаїв – православний, а не унійний регіон.
Якось дивно, не знаходите? Владика нібито підкреслює необхідність уникнення розбратів, але за хвилину сам ультимативно заявляє про те, що греко-католикам в принципі немає місця на Волині, мов, регіон-то православний.
Обережніше треба, владико. Подібні висловлювання ще можна було б зрозуміти на адресу московських посіпак, але не на адресу Церкви, яка вже багато-багато років є осередком українського патріотизму, є символом боротьби за Незалежність, є врешті-решт багаторічним джерелом міцних зв’язків із Заходом, багатьма меценатами та благодійниками.
Ба більш дивно звучать слова митр. Нестора в контексті об’єднання церков, яке готується, на яке чекають і якого прагнуть мільйони українців з усіх куточків світу. Ще владики Андрей Шептицький, Йосип Сліпий говорили, що коли православна церква України матиме свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з цією церквою. Так ось, греко-католики про це пам’ятають. А Ви? Невже про це не чули?
Ну і стосовно вигнання Мпшників з Почаєва. Є тут певний нюанс. Дуже хотіли б помилятися, але колись чули, що земельні ділянки там вже давно перереєстровані на приватних осіб, пов’язаних зі структурою МП. Тобто при звільненні Лаври від МП треба буде враховувати той факт, що цю землю необхідно повертати державі за рішеннями судів. Хочемо, дуже хочемо вірити в те, що із земельними ділянками там все не так складно, як нам описували.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відвідає Фінляндію
#пцу #угкц #інсайдиChurcher #відчитачів #вартопрочитати
Предстоятель автокефальної Української Церкви в рамках свого візиту прибуває до Фінляндії разом із єпископом Німецькій Євангелічно-Лютеранській Церкві України Павлом Шварцем. Митрополит Епіфаній відвідає 15 грудня церкву Преподобного Германа Аляскінського та візьме участь у літургії в Успенському соборі в суботу 16 грудня о 9 год.
Дуже гарна новина, яка демонструє не тільки амбітність Предстоятеля (яка в цьому контексті, сподіваємось, посприяє розвитку Церкви), але й велику підтримку ПЦУ в європейських країнах. Це напередодні Різдва (а ми нагадаємо, що його святкуватимуть 25 грудня) важливо не тільки з точки зору закріплення цієї зміни, а ще й з точки зору взаємодії з українцями, які опинилися за кордоном. Це покаже, що про них пам’ятають і Церква зробить все, аби не допустити розриву зв’язків, як вже на жаль траплялося неодноразово раніше.
Є тільки такий момент, до якого, напевно, треба ся призвичаїти, але водночас зробити це грамотно, бо стоячи на початку об’єднавчого шляху дуже важливо обирати вірні методи й точки майбутнього об’єднання.
Наскільки відомо, Владика Епіфаній 15.12 після розповіді про поточну церковну ситуацію в Україні та ознайомлення з діяльністю двох фінських церковних благодійних організацій планує відвідати церкву Преподобного Германа Аляскінського в Эспоо, зустрітись із духовенством Гельсінської парафії, протоієреєм Хейкі Хуттуненом, та українським біженцями.
В принципі все вельми пристойно, хоча й не зовсім ми ще призвичаїлися до спільних заходів із протестантськими деномінаціями, чесно кажучи. Але нас у цьому візиті турбує викликає запитання навіть не спільний вояж разом з єпископом Павло Шварцем, а скоріше зустріч з представниками духовенства Фінляндії, які, м’яко кажучи, "розділяють вельми прогресивні погляди". Одним з них якраз таки є прот. Хейкі Хуттунен (він також написав передмову до збірника текстів про Православ'я та інклюзію ЛГБТ-людей “For I Am Wonderfully Made”). Ми вже писали що ми думаємо стосовно цих лівацько-прогресивних тенденцій на тлі зустрічі з архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі, яка відбулася в Англії рік тому, напишемо і зараз напередодні зустрічі з отцем Хуттуненом.
Ми не проти додати трішки прогресу до нашої церкви, ми в цілому не проти певних тенденцій, які спрямовані на об’єднання як українських церков, так і в цілому нашого багатостраждального народу. Але. Ми досі не можемо зрозуміти, або якось прийняти той факт, що незважаючи на зростання правих рухів і тенденцій у світі (а за лівацтвом завше приходить правізна, як показало нам 20 сторіччя), Церква в Україні, як і суспільство, активно рухається в лівацькому напрямку.
Ми не кажемо, що Владиці Епіфанію треба припинити всі європейські контакти, але європейськість – вона ж теж буває різною. Але ми чомусь прямуємо у пекельні обійми з содомітами. І це все на тлі зростання національного руху опору, який апріорі був, є і буде правим та традиціоналістичним…
Треба все ж таки обережніше.
P.S.
Для тих хто вважає, що ми нагнітаємо
Це не якісь там студентики в УКУ, це системне явище
https://t.me/churcher_info/2333
Пропаганда ЛГБТ і гендерне навчання та відсутність відповіді
https://t.me/churcher_info/1133
Звідки ноги ростуть у просування лівацтва в країні (ОПУ)
https://t.me/churcher_info/2146
Наслідки руху суспільства від здорових цінностей - нездорові відносини та психологічні травми людей
https://t.me/churcher_info/2292
Багато прикладів ще самі знайдете...
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#пцу #угкц #інсайдиChurcher #відчитачів #вартопрочитати
Предстоятель автокефальної Української Церкви в рамках свого візиту прибуває до Фінляндії разом із єпископом Німецькій Євангелічно-Лютеранській Церкві України Павлом Шварцем. Митрополит Епіфаній відвідає 15 грудня церкву Преподобного Германа Аляскінського та візьме участь у літургії в Успенському соборі в суботу 16 грудня о 9 год.
Дуже гарна новина, яка демонструє не тільки амбітність Предстоятеля (яка в цьому контексті, сподіваємось, посприяє розвитку Церкви), але й велику підтримку ПЦУ в європейських країнах. Це напередодні Різдва (а ми нагадаємо, що його святкуватимуть 25 грудня) важливо не тільки з точки зору закріплення цієї зміни, а ще й з точки зору взаємодії з українцями, які опинилися за кордоном. Це покаже, що про них пам’ятають і Церква зробить все, аби не допустити розриву зв’язків, як вже на жаль траплялося неодноразово раніше.
Є тільки такий момент, до якого, напевно, треба ся призвичаїти, але водночас зробити це грамотно, бо стоячи на початку об’єднавчого шляху дуже важливо обирати вірні методи й точки майбутнього об’єднання.
Наскільки відомо, Владика Епіфаній 15.12 після розповіді про поточну церковну ситуацію в Україні та ознайомлення з діяльністю двох фінських церковних благодійних організацій планує відвідати церкву Преподобного Германа Аляскінського в Эспоо, зустрітись із духовенством Гельсінської парафії, протоієреєм Хейкі Хуттуненом, та українським біженцями.
В принципі все вельми пристойно, хоча й не зовсім ми ще призвичаїлися до спільних заходів із протестантськими деномінаціями, чесно кажучи. Але нас у цьому візиті турбує викликає запитання навіть не спільний вояж разом з єпископом Павло Шварцем, а скоріше зустріч з представниками духовенства Фінляндії, які, м’яко кажучи, "розділяють вельми прогресивні погляди". Одним з них якраз таки є прот. Хейкі Хуттунен (він також написав передмову до збірника текстів про Православ'я та інклюзію ЛГБТ-людей “For I Am Wonderfully Made”). Ми вже писали що ми думаємо стосовно цих лівацько-прогресивних тенденцій на тлі зустрічі з архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі, яка відбулася в Англії рік тому, напишемо і зараз напередодні зустрічі з отцем Хуттуненом.
Ми не проти додати трішки прогресу до нашої церкви, ми в цілому не проти певних тенденцій, які спрямовані на об’єднання як українських церков, так і в цілому нашого багатостраждального народу. Але. Ми досі не можемо зрозуміти, або якось прийняти той факт, що незважаючи на зростання правих рухів і тенденцій у світі (а за лівацтвом завше приходить правізна, як показало нам 20 сторіччя), Церква в Україні, як і суспільство, активно рухається в лівацькому напрямку.
Ми не кажемо, що Владиці Епіфанію треба припинити всі європейські контакти, але європейськість – вона ж теж буває різною. Але ми чомусь прямуємо у пекельні обійми з содомітами. І це все на тлі зростання національного руху опору, який апріорі був, є і буде правим та традиціоналістичним…
Треба все ж таки обережніше.
P.S.
Для тих хто вважає, що ми нагнітаємо
Це не якісь там студентики в УКУ, це системне явище
https://t.me/churcher_info/2333
Пропаганда ЛГБТ і гендерне навчання та відсутність відповіді
https://t.me/churcher_info/1133
Звідки ноги ростуть у просування лівацтва в країні (ОПУ)
https://t.me/churcher_info/2146
Наслідки руху суспільства від здорових цінностей - нездорові відносини та психологічні травми людей
https://t.me/churcher_info/2292
Багато прикладів ще самі знайдете...
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Знов про документ Ватикану стосовно благословення одностатевих пар...
#відчитачів #угкц #вартопрочитати
На нашу пошту churcher@protonmail.com отримуємо багато запитань та роздумів читачів щодо нещодавньої декларації Дикастерії віровчення "Fiducia supplicans" стосовно надання благословення парам, які живуть у складних обставинах, та гомосексуальним парам. Про вікно Овертона тощо.
Насправді воно (звичайне благословення про яке йдеться в документі) так і надавалося - людям, а не певним взаємовідносинам. А про інше не можна й не треба спекулювати, бо все вже сказано. Можна тільки дивуватися тому, скільки в цьому сенсів, як це чудово, розумно та життєво - за будь-яких складних земних обставин. Отже, річ радше в тому, що саме створення та публікація цієї декларації є зайвими та штучними - мабуть, просто на догоду певним колам, мабуть, саме із розрахунком на двояке прочитання. Це штучне виокремлення певної категорії тих, хто просить про благословення.
До того ж, прописування конкретних вимог (щоб благословляти не під час світського шлюбу, не у відповідному одязі, іншими словами тощо) може призвести до їх сприйняття як таких собі формальних умов або "плати" для того, щоб хтось міг таки отримати бажане: всі все розуміють, допускають, але навіть не питають про мотиви, не кажучи про якусь там катехизу. Свідома байдужість до людини в такому "декларованому" благословенні є страшною.
Звичайно, людська совість - це перш за все особисті стосунки кожної людини з Богом, особиста відповідальність людини та Божа справа допомоги та прийняття її навернення. Треба довіряти людину Богові. Але пастир або люблячий отець не повинен просто давати людині все що їй захочеться. Навіть не через ризик когось спокусити або відштовхнути від церкви, якщо щире благословення буде виставлено як схвалення, наприклад.
Найгіршим в такому підході є те, що з людиною не спілкуються. Нічого нікому не можна нав'язати, навіть доброго. І навіть священнику ніхто нічого не повинен. Але поспілкуватися, почути різні важливі запитання, щиру доброзичливу зацікавленість - ні до чого не зобов'язує і водночас вкрай важливо й корисно для спасіння. Ось це справжнє прийняття людини - не боятись спілкуватися з нею:
- із внутрішнім смиренням (так, навіть пастирям! хоча б тому, що всі є людьми та грішать, і совість знає про це),
- не зраджуючи істину / власну віру і водночас не нав'язуючи її,
- з вірою в людину та певний шлях, відомий Богові.
Не питати, не спілкуватись, "відкуповуватись" від людини наданням того, про що вона просить, байдуже корисно це їй буде або ні - це тікання від людини та власної відповідальності, а не довіра до Бога та прийняття людини якою вона є. Ось це головне, на нашу думку.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#відчитачів #угкц #вартопрочитати
На нашу пошту churcher@protonmail.com отримуємо багато запитань та роздумів читачів щодо нещодавньої декларації Дикастерії віровчення "Fiducia supplicans" стосовно надання благословення парам, які живуть у складних обставинах, та гомосексуальним парам. Про вікно Овертона тощо.
Насправді воно (звичайне благословення про яке йдеться в документі) так і надавалося - людям, а не певним взаємовідносинам. А про інше не можна й не треба спекулювати, бо все вже сказано. Можна тільки дивуватися тому, скільки в цьому сенсів, як це чудово, розумно та життєво - за будь-яких складних земних обставин. Отже, річ радше в тому, що саме створення та публікація цієї декларації є зайвими та штучними - мабуть, просто на догоду певним колам, мабуть, саме із розрахунком на двояке прочитання. Це штучне виокремлення певної категорії тих, хто просить про благословення.
До того ж, прописування конкретних вимог (щоб благословляти не під час світського шлюбу, не у відповідному одязі, іншими словами тощо) може призвести до їх сприйняття як таких собі формальних умов або "плати" для того, щоб хтось міг таки отримати бажане: всі все розуміють, допускають, але навіть не питають про мотиви, не кажучи про якусь там катехизу. Свідома байдужість до людини в такому "декларованому" благословенні є страшною.
Звичайно, людська совість - це перш за все особисті стосунки кожної людини з Богом, особиста відповідальність людини та Божа справа допомоги та прийняття її навернення. Треба довіряти людину Богові. Але пастир або люблячий отець не повинен просто давати людині все що їй захочеться. Навіть не через ризик когось спокусити або відштовхнути від церкви, якщо щире благословення буде виставлено як схвалення, наприклад.
Найгіршим в такому підході є те, що з людиною не спілкуються. Нічого нікому не можна нав'язати, навіть доброго. І навіть священнику ніхто нічого не повинен. Але поспілкуватися, почути різні важливі запитання, щиру доброзичливу зацікавленість - ні до чого не зобов'язує і водночас вкрай важливо й корисно для спасіння. Ось це справжнє прийняття людини - не боятись спілкуватися з нею:
- із внутрішнім смиренням (так, навіть пастирям! хоча б тому, що всі є людьми та грішать, і совість знає про це),
- не зраджуючи істину / власну віру і водночас не нав'язуючи її,
- з вірою в людину та певний шлях, відомий Богові.
Не питати, не спілкуватись, "відкуповуватись" від людини наданням того, про що вона просить, байдуже корисно це їй буде або ні - це тікання від людини та власної відповідальності, а не довіра до Бога та прийняття людини якою вона є. Ось це головне, на нашу думку.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
І знову велелюбні представники з УГКЦ, дякуємо, що хоча б не з дітьми...
#інсайдиChurcher #угкц
Новий рік і на жаль нові факти, які паплюжать добре ім'я Церкви. Що ж, оскільки від подібних елементів треба позбавлятися, тому ми не можемо пройти повз і не написати.
Сьогоднішній гість - ієрей Василь Баглей, який служить в м. Вайле, що знаходиться в Данії ( Sankt Norberts Kirke, Fjellegade 2, 7100 Vejle). Крім того він є адміністратором громад в м. Вайле, м. Ольборг, м. Рандерс та м. Орхус. Тобто, як ви можете зрозуміти, має певний вплив на українців, які виїхали у Скандинавію і шукають духовної опіки. Як би то не було - лідер думок.
Незрозуміло - чи то корона, яку він одягнув на себе, вважаючи, що він є володарем душ і може дозволити собі все що завгодно, чи то криза середнього віку, яка змусила його забути про сімейні і найголовніше душпастирські обов'язки, але факт залишається фактом - сім'янин, священник і моральний авторитет отець Василь Баглей пішов ва-банк.
Побачивши миловидну дівчинку на своїй службі він одразу забувши про дружину і Господа, вирішив з нею познайомитися. Зробив він це на його думку "дуже акуратно", запросивши її з товаришем до кав'ярні. Вони там трішки поспілкувалися, обмінялися телефонами і... почалося "гаряче листування".
Дівчина в месенджері почала отримувати вельми прозорі повідомлення, в який цей отець благав її надіслати інтимні фотографії. Наскільки нам відомо, свої прохання він підкріпив власними фотографіями чим дуже засмутив молоду пані, яка вирішила розповісти про це у своєму тіктоці. Зараз на жаль вона видалила усі інші відео, але завдяки нашим інсайдерам та матеріалам, які ми отримали, ми абсолютно точно знаємо, що той невідомий, який відсилає повідомлення з проханнями показати "еро фото" і є той самий отець Василь.
Заради справедливості, ця пані теж не дуже підходить на роль морального еталону - принаймні декілька її тікток відео і коментарів викликає запитання. Наприклад, якщо б отець Василь був би "крашем", тобто привабливим та красивим з точки зору цієї "пані постраждалої", вона б не публікувала відео про цей випадок і в принципі не була б проти такого "знайомства" (про це вона сама написала у коментарях).
Але ця вибірковість не скасовує факту загрози для авторитету Церкви. І про це прекрасно знає як і владика Богдан Дзюрах, так і безпосередньо Блаженнійший Святослав. Наскільки нам відомо, отець Василь вже й раніше намагався підірвати авторитет УГКЦ, але у цьому разі ситуація для нього може стати фатальною.
Про це ми напишемо пізніше.
Скажемо лише одне: тих, хто підриває авторитет Церкви з цієї Церкви треба гнати. Чи ні?
Далі буде.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#інсайдиChurcher #угкц
Новий рік і на жаль нові факти, які паплюжать добре ім'я Церкви. Що ж, оскільки від подібних елементів треба позбавлятися, тому ми не можемо пройти повз і не написати.
Сьогоднішній гість - ієрей Василь Баглей, який служить в м. Вайле, що знаходиться в Данії ( Sankt Norberts Kirke, Fjellegade 2, 7100 Vejle). Крім того він є адміністратором громад в м. Вайле, м. Ольборг, м. Рандерс та м. Орхус. Тобто, як ви можете зрозуміти, має певний вплив на українців, які виїхали у Скандинавію і шукають духовної опіки. Як би то не було - лідер думок.
Незрозуміло - чи то корона, яку він одягнув на себе, вважаючи, що він є володарем душ і може дозволити собі все що завгодно, чи то криза середнього віку, яка змусила його забути про сімейні і найголовніше душпастирські обов'язки, але факт залишається фактом - сім'янин, священник і моральний авторитет отець Василь Баглей пішов ва-банк.
Побачивши миловидну дівчинку на своїй службі він одразу забувши про дружину і Господа, вирішив з нею познайомитися. Зробив він це на його думку "дуже акуратно", запросивши її з товаришем до кав'ярні. Вони там трішки поспілкувалися, обмінялися телефонами і... почалося "гаряче листування".
Дівчина в месенджері почала отримувати вельми прозорі повідомлення, в який цей отець благав її надіслати інтимні фотографії. Наскільки нам відомо, свої прохання він підкріпив власними фотографіями чим дуже засмутив молоду пані, яка вирішила розповісти про це у своєму тіктоці. Зараз на жаль вона видалила усі інші відео, але завдяки нашим інсайдерам та матеріалам, які ми отримали, ми абсолютно точно знаємо, що той невідомий, який відсилає повідомлення з проханнями показати "еро фото" і є той самий отець Василь.
Заради справедливості, ця пані теж не дуже підходить на роль морального еталону - принаймні декілька її тікток відео і коментарів викликає запитання. Наприклад, якщо б отець Василь був би "крашем", тобто привабливим та красивим з точки зору цієї "пані постраждалої", вона б не публікувала відео про цей випадок і в принципі не була б проти такого "знайомства" (про це вона сама написала у коментарях).
Але ця вибірковість не скасовує факту загрози для авторитету Церкви. І про це прекрасно знає як і владика Богдан Дзюрах, так і безпосередньо Блаженнійший Святослав. Наскільки нам відомо, отець Василь вже й раніше намагався підірвати авторитет УГКЦ, але у цьому разі ситуація для нього може стати фатальною.
Про це ми напишемо пізніше.
Скажемо лише одне: тих, хто підриває авторитет Церкви з цієї Церкви треба гнати. Чи ні?
Далі буде.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
Отець - еротоман або продовження справи ієр. Василя Баглея
#інсайдиChurcher #угкц
Обіцяючи продовження, ми вирішили нагадати про пару неоднозначних моментів з життя отця Василя, який є не тільки антиЛГБТ активістом (на відміну від частини своїх колег), але й політично активним громадянином.
Наприклад у 2017 році він намагався сконтактуватися з представниками Вселенського Патріархату аби познайомити Віталія Скоцика (тодішнього голову Агропартії України) з Патріархом Варфоломієм. Нам поки що невідомо, звідки о. Василь вирішив, що може бути негоціятором між Агропартією та Фанаром, але факт цікавий.
Також якось так вийшло, що о. Василь з одного боку налагоджує контакти з Фанаром, а з іншого вельми категорично ставиться до присутності ПЦУ у Скандинавії.
Крім того, зараз в УГКЦ йде розгляд судової справи отця, яка має визначити його подальшу долю.
(Все завдяки активності постраждалої блогеркині у тіктоці).
Не знаємо, чим це все закінчиться, але репутації отця кінець.
І...отак-то його треба покарати, це факт. Але з іншого боку - чи ми колись зможемо побачити покарання тих, хто прикривається гей-патронами в управлінні Церкви? Якось важко повірити, правда?
P.S. Як вам таке фото з Патріархом Варфоломієм? Якщо що, можна не тільки за Скоцика попросити, а ще й за себе...
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#інсайдиChurcher #угкц
Обіцяючи продовження, ми вирішили нагадати про пару неоднозначних моментів з життя отця Василя, який є не тільки антиЛГБТ активістом (на відміну від частини своїх колег), але й політично активним громадянином.
Наприклад у 2017 році він намагався сконтактуватися з представниками Вселенського Патріархату аби познайомити Віталія Скоцика (тодішнього голову Агропартії України) з Патріархом Варфоломієм. Нам поки що невідомо, звідки о. Василь вирішив, що може бути негоціятором між Агропартією та Фанаром, але факт цікавий.
Також якось так вийшло, що о. Василь з одного боку налагоджує контакти з Фанаром, а з іншого вельми категорично ставиться до присутності ПЦУ у Скандинавії.
Крім того, зараз в УГКЦ йде розгляд судової справи отця, яка має визначити його подальшу долю.
(Все завдяки активності постраждалої блогеркині у тіктоці).
Не знаємо, чим це все закінчиться, але репутації отця кінець.
І...отак-то його треба покарати, це факт. Але з іншого боку - чи ми колись зможемо побачити покарання тих, хто прикривається гей-патронами в управлінні Церкви? Якось важко повірити, правда?
P.S. Як вам таке фото з Патріархом Варфоломієм? Якщо що, можна не тільки за Скоцика попросити, а ще й за себе...
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
МГКЄ розколюється зсередини - чи зможе Глава УГКЦ довести справу до кінця?
#інсайдиChurcher #угкц #церковнаборотьба
Періодично зазначаючи наявність тенденції сепаратизації Закарпаття і конкретно Мукачівської єпархії, ми розуміли, що рано чи пізно на цей процес звернуть увагу наші любі можновладці. Втрачати навіть частину регіону (ментально) під час боротьби зі східним агресором - це все ж таки не те, чого прагнуть наші чиновники, про яких можна сказати багато різного.
Ми мабуть й критикували пана Віктора Єленського за його різноманітні, на наш погляд, помилки, але тут хочемо сказати - браво. Те, що Ви, пане, робите - це запорука нашої безпеки на західних границях.
За нашою інформацією, до пана Віктора Єленського звернулися представники МГКЄ, які вже втомилися від постійних сепаратистських висловлювань єпископа Ніла. Вони, не стільки хочуть порушити питання переходу до УГКЦ, а хочуть порушити більш глобальні моменти, а саме - сенс існування МГКЄ, яка душить і пригноблює українськість вірних, перешкоджає зберіганню традицій і культури. (це все відбувається на терені України, якщо що)
До цього звернення підключилися усі ті, хто ще у 2021 році намагався добитися об'єднання МГКЄ з УГКЦ: парохи різних храмів, а також Брати-Василіяни.
Зараз, наскільки нам відомо, Віктор Єленський налаштований дуже серйозно і розглядає це звернення паралельно з Головою УГКЦ Блаженнійшим Святославом Шевчуком, для якого це - можливість зміцнити власні позиції напередодні перерозподілу зон впливу в релігійній площині.
Що ж, подивимося, наскільки це реалізуємо, але новина добра.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
#інсайдиChurcher #угкц #церковнаборотьба
Періодично зазначаючи наявність тенденції сепаратизації Закарпаття і конкретно Мукачівської єпархії, ми розуміли, що рано чи пізно на цей процес звернуть увагу наші любі можновладці. Втрачати навіть частину регіону (ментально) під час боротьби зі східним агресором - це все ж таки не те, чого прагнуть наші чиновники, про яких можна сказати багато різного.
Ми мабуть й критикували пана Віктора Єленського за його різноманітні, на наш погляд, помилки, але тут хочемо сказати - браво. Те, що Ви, пане, робите - це запорука нашої безпеки на західних границях.
За нашою інформацією, до пана Віктора Єленського звернулися представники МГКЄ, які вже втомилися від постійних сепаратистських висловлювань єпископа Ніла. Вони, не стільки хочуть порушити питання переходу до УГКЦ, а хочуть порушити більш глобальні моменти, а саме - сенс існування МГКЄ, яка душить і пригноблює українськість вірних, перешкоджає зберіганню традицій і культури. (це все відбувається на терені України, якщо що)
До цього звернення підключилися усі ті, хто ще у 2021 році намагався добитися об'єднання МГКЄ з УГКЦ: парохи різних храмів, а також Брати-Василіяни.
Зараз, наскільки нам відомо, Віктор Єленський налаштований дуже серйозно і розглядає це звернення паралельно з Головою УГКЦ Блаженнійшим Святославом Шевчуком, для якого це - можливість зміцнити власні позиції напередодні перерозподілу зон впливу в релігійній площині.
Що ж, подивимося, наскільки це реалізуємо, але новина добра.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
