Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній підтримав протести в Білорусі і закликав білоруський народ "захистити демократичне і незалежне майбутнє своєї держави".
Також він закликав білорусів створити власну автокефальну православну церкву, незалежну від Російської православної церкви.
Також він закликав білорусів створити власну автокефальну православну церкву, незалежну від Російської православної церкви.
BBC News Україна
Епіфаній підтримав білоруський протест і заговорив про томос для Білорусі
Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній підтримав протести у Білорусі і закликав білоруський народ "захистити демократичне і незалежне майбутнє своєї держави".
Щодо питання визначення статусу окремих релігійних свят
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба
Отримали такий ось документ, в якому Шмигаль просить міністрів та ВРЦіРО опрацювати питання надання державного статусу окремим релігійним святам, зокрема таким: Рамазан-Байрам, Курбан-Байрам, Песах, Рош-Гашана, Ханука, Великдень християн західного обряду та іншим.
Ставимо на те, що держстатус отримає Курбан-Байрам, бо не так давно анонсували зміни в законодавстві, в якому нарешті закріплять статус кримсько-татарського народу. Щодо інших Свят прогнозувати не будемо.
Як Ви до цього ставитеся? Чи варто розробляти такий законопроект?
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба
Отримали такий ось документ, в якому Шмигаль просить міністрів та ВРЦіРО опрацювати питання надання державного статусу окремим релігійним святам, зокрема таким: Рамазан-Байрам, Курбан-Байрам, Песах, Рош-Гашана, Ханука, Великдень християн західного обряду та іншим.
Ставимо на те, що держстатус отримає Курбан-Байрам, бо не так давно анонсували зміни в законодавстві, в якому нарешті закріплять статус кримсько-татарського народу. Щодо інших Свят прогнозувати не будемо.
Як Ви до цього ставитеся? Чи варто розробляти такий законопроект?
Хочемо поділитися цікавою проповіддю архієпископа БПЦ Артемія Кищенко. Нетипові слова для ієрарха екзархату РПЦ.
Forwarded from NEXTA Live
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Очень сильная речь архиепископа Артемия в Свято-Покровском соборе Гродно!
Сатанинскому необольшевизму в Беларуси приходит конец! С нами Бог!
Сатанинскому необольшевизму в Беларуси приходит конец! С нами Бог!
Щодо питання Мукачівської греко-католицької єпархії та бажання УГКЦ закріпити свої позиції в Закарпатті:
подробиці та обґрунтовання.
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц
Пропонуємо спочатку ознайомитися із цим дописом, в якому ми писали, що стратегічне завдання УГКЦ – поглинання безпосередньо підпорядкованої Ватикану МГКЄ. Питання порушувалося й раніше, але відповідь Престолу завше була негативною. Ми писали, що в 2019 році Верховний Архієпископ УГКЦ Святослав Шевчук зустрічався з Папою, розраховуючи на отримання статусу Патріархату. Але ми тоді не розповіли про ще одну цікаву деталь – під час зустрічі Святослав передав Папі листа, в якому просив розглянути можливість включення МГКЄ до складу УГКЦ. Як нам повідомляють джерела – розробляв листа особисто очільник Перемисько-Варшавської єпархії архієпископ Євген Попович.
Після смерті єпископа МГКЦ Мілана Шашіка, в УГКЦ вирішили підготувати колективного листа єпископів, в якому ієрархи ще раз звернуться до Папи з проханням розглянути це питання.
Цікаво, що у цьому листі самостійність МГКЄ називається «канонічною аномалією», яка призвела до того, що свідомі українці розчаровуються в Католицькій Церкві. Також пригадується, що протягом останніх 30 років питання включення МГКЄ до УГКЦ не вирішувалося, що, у свою чергу, підірвало віру українців Закарпаття в Апостольський Престол. Як нам неодноразово розповідали, в УГКЦ практично уголос один одному скаржаться на Апостольського Нунція Клаудіо Гуджеротті, який займає «проРКЦшну» позицію та Святослава Шевчука, який не може захистити Церкву.
На думку авторів, створіння ПЦУ та надання автокефалії активізувало процес переходу патріотичних греко-католиків до православ’я (ми про це писали три тижні тому) і цей перехід є сигналом для ієрархів УГКЦ, сигналом який говорить – зараз або ніколи.
Позиція УГКЦ проста: сьогодні немає підстави для автономного існування греко-католиків Закарпаття, а також для їхнього включення до «Греко-Католицького Патріархату», про який пліткують греко-католики Угорщини та Словаччини. Жоден статут sui juris або заклики до збереження традицій не скасовують того факту, що Закарпаття – невід’ємна частина незалежної України, а 80% мешканців – етнічні українці.
Лунають навіть зовсім фантастичні загрози створити в Закарпатті паралельні структури УГКЦ, якщо Ватикан не піде назустріч.
Щодо реальних фактів: готуються історичні документи, які обґрунтовують необхідність реформи. Серед доказів – підтвердження того, що русини – це штучний етнос, який створювали після Другої світової. Також, як нам передає джерело, духовенство має факти, які підтвердять політичність проекту «русинства» - вони планують розкрити подробиці підтримки США ідей сепаратизації Закарпаття під час Холодної війни. Ці ідеї Штати використовували яко засіб впливу на територіальну цілісність УРСР. Саме так зараз русинство використовує Москва та московський патріархат, який намагається дестабілізувати ситуацію в регіоні.
Напевно наші читачі захочуть дізнатися, в якому стані зараз знаходиться проект розгортання єпархії УГКЦ. На цей час проведено перемовини із Конгрегацією Східних Церков. Кардинал Сандрі схвалив реформу МГКЄ, визнавши, що Закарпаття – український, а не словацький, або угорський терен. Але все залежатиме не від нього…
УГКЦ чекає на зміну Апостольського Нунція Клаудіо Гуджеротті, а також… на призначення українським послом у Ватикані пані Христину Гайовишин, яка зараз займає посаду завідувача відділу Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції. Противником пані Гайовишин буде посол Словаччини Марек Лисанський, який активно протидіє включенню Мукачівської єпархії до складу УГКЦ.
подробиці та обґрунтовання.
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #угкц
Пропонуємо спочатку ознайомитися із цим дописом, в якому ми писали, що стратегічне завдання УГКЦ – поглинання безпосередньо підпорядкованої Ватикану МГКЄ. Питання порушувалося й раніше, але відповідь Престолу завше була негативною. Ми писали, що в 2019 році Верховний Архієпископ УГКЦ Святослав Шевчук зустрічався з Папою, розраховуючи на отримання статусу Патріархату. Але ми тоді не розповіли про ще одну цікаву деталь – під час зустрічі Святослав передав Папі листа, в якому просив розглянути можливість включення МГКЄ до складу УГКЦ. Як нам повідомляють джерела – розробляв листа особисто очільник Перемисько-Варшавської єпархії архієпископ Євген Попович.
Після смерті єпископа МГКЦ Мілана Шашіка, в УГКЦ вирішили підготувати колективного листа єпископів, в якому ієрархи ще раз звернуться до Папи з проханням розглянути це питання.
Цікаво, що у цьому листі самостійність МГКЄ називається «канонічною аномалією», яка призвела до того, що свідомі українці розчаровуються в Католицькій Церкві. Також пригадується, що протягом останніх 30 років питання включення МГКЄ до УГКЦ не вирішувалося, що, у свою чергу, підірвало віру українців Закарпаття в Апостольський Престол. Як нам неодноразово розповідали, в УГКЦ практично уголос один одному скаржаться на Апостольського Нунція Клаудіо Гуджеротті, який займає «проРКЦшну» позицію та Святослава Шевчука, який не може захистити Церкву.
На думку авторів, створіння ПЦУ та надання автокефалії активізувало процес переходу патріотичних греко-католиків до православ’я (ми про це писали три тижні тому) і цей перехід є сигналом для ієрархів УГКЦ, сигналом який говорить – зараз або ніколи.
Позиція УГКЦ проста: сьогодні немає підстави для автономного існування греко-католиків Закарпаття, а також для їхнього включення до «Греко-Католицького Патріархату», про який пліткують греко-католики Угорщини та Словаччини. Жоден статут sui juris або заклики до збереження традицій не скасовують того факту, що Закарпаття – невід’ємна частина незалежної України, а 80% мешканців – етнічні українці.
Лунають навіть зовсім фантастичні загрози створити в Закарпатті паралельні структури УГКЦ, якщо Ватикан не піде назустріч.
Щодо реальних фактів: готуються історичні документи, які обґрунтовують необхідність реформи. Серед доказів – підтвердження того, що русини – це штучний етнос, який створювали після Другої світової. Також, як нам передає джерело, духовенство має факти, які підтвердять політичність проекту «русинства» - вони планують розкрити подробиці підтримки США ідей сепаратизації Закарпаття під час Холодної війни. Ці ідеї Штати використовували яко засіб впливу на територіальну цілісність УРСР. Саме так зараз русинство використовує Москва та московський патріархат, який намагається дестабілізувати ситуацію в регіоні.
Напевно наші читачі захочуть дізнатися, в якому стані зараз знаходиться проект розгортання єпархії УГКЦ. На цей час проведено перемовини із Конгрегацією Східних Церков. Кардинал Сандрі схвалив реформу МГКЄ, визнавши, що Закарпаття – український, а не словацький, або угорський терен. Але все залежатиме не від нього…
УГКЦ чекає на зміну Апостольського Нунція Клаудіо Гуджеротті, а також… на призначення українським послом у Ватикані пані Христину Гайовишин, яка зараз займає посаду завідувача відділу Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції. Противником пані Гайовишин буде посол Словаччини Марек Лисанський, який активно протидіє включенню Мукачівської єпархії до складу УГКЦ.
⚡️Завтра, 20 серпня о 12:00 відбудеться зустріч представників ВРЦіРО з прем'єр-міністром Шмигалем, міністром культури Ткаченком та очільником МОЗ Степановим.
#інсайдиChurcher
Тема зустрічі зрозуміла - поширення коронавірусу, якому, на думку Степанова та Шмигаля, сприяють релігійні організації.
Окрім коронавірусу, на зустрічі також скоріш за все порушать питання визначення статусу окремих релігійних свят.
Цікаво, який настрій мають представники ВРЦіРО, враховуючи, що це вже не перші звинувачення з боку влади. Ми неодноразово підкреслювали, що незважаючи на проблемні моменти, треба вміти чути один одного. Влада повинна не забувати про повагу до релігійних організацій, а організації не забувати про те, що вони відповідають за здоров'я власних парафіян не менше, ніж МОЗ.
Здається, що завтра діалогу не буде...
#інсайдиChurcher
Тема зустрічі зрозуміла - поширення коронавірусу, якому, на думку Степанова та Шмигаля, сприяють релігійні організації.
Окрім коронавірусу, на зустрічі також скоріш за все порушать питання визначення статусу окремих релігійних свят.
Цікаво, який настрій мають представники ВРЦіРО, враховуючи, що це вже не перші звинувачення з боку влади. Ми неодноразово підкреслювали, що незважаючи на проблемні моменти, треба вміти чути один одного. Влада повинна не забувати про повагу до релігійних організацій, а організації не забувати про те, що вони відповідають за здоров'я власних парафіян не менше, ніж МОЗ.
Здається, що завтра діалогу не буде...
Рада Церков співпрацюватиме з Урядом у просвітництві щодо COVID-19
Глави церков і релігійних організацій готові допомогти Уряду в поширенні інформації серед населення про необхідні профілактичні дії, щоб захиститися від зараження коронавірусом, особливо під час навчального процесу у школах.
Цій проблематиці була присвячена робоча зустріч Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем та іншими членами Уряду, яка відбулася у четвер, 20 серпня, в Клубі Кабінету Міністрів.
Глава Уряду зауважив, що у теперішній час просвітницькі заходи зможуть допомогти сповільнити поширення COVID-19 і уникнути ризику перевантаження системи охорони здоров’я хворими, щоб кожен міг отримати необхідну медичну допомогу. В цій сфері Уряд розраховує на допомогу церков і релігійних організацій.
Головуючий у ВРЦіРО митрополит Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України, подякував Прем’єр-міністру про те, що заклик релігійної спільноти до діалогу був почутий і урядові зустрічі з Радою Церков відбуваються регулярно.
Він наголосив на відкритості Всеукраїнської Ради Церков до взаємодії з Урядом у розробці і впровадженні комплексу просвітницьких заходів, спрямованих на зупинення стрімкого поширення COVID-19 в Україні. Митрополит Епіфаній нагадав про Заяву ВРЦіРО, в якій релігійні діячі закликали МОЗ утриматися від узагальнених публічних звинувачень щодо нібито загального недотримання релігійною спільнотою протиепідемічних заходів, а натомість усувати можливі ризики шляхом ефективної практичної взаємодії.
Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав відзначив, що в Церкви є досвід формування в суспільстві нової культури поведінки, спрямованої на охорону здоров’я та відповідального ставлення до оточуючих. За його словами, в контексті пандемії COVID-19 українські церкви можуть стати рушієм формування безпечної культури взаємовідносин між людьми – і не лише під час богослужінь, а у повсякденному житті, особливо у навчальному процесі.
Ну, як ми і писали
Глави церков і релігійних організацій готові допомогти Уряду в поширенні інформації серед населення про необхідні профілактичні дії, щоб захиститися від зараження коронавірусом, особливо під час навчального процесу у школах.
Цій проблематиці була присвячена робоча зустріч Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем та іншими членами Уряду, яка відбулася у четвер, 20 серпня, в Клубі Кабінету Міністрів.
Глава Уряду зауважив, що у теперішній час просвітницькі заходи зможуть допомогти сповільнити поширення COVID-19 і уникнути ризику перевантаження системи охорони здоров’я хворими, щоб кожен міг отримати необхідну медичну допомогу. В цій сфері Уряд розраховує на допомогу церков і релігійних організацій.
Головуючий у ВРЦіРО митрополит Епіфаній, Предстоятель Православної Церкви України, подякував Прем’єр-міністру про те, що заклик релігійної спільноти до діалогу був почутий і урядові зустрічі з Радою Церков відбуваються регулярно.
Він наголосив на відкритості Всеукраїнської Ради Церков до взаємодії з Урядом у розробці і впровадженні комплексу просвітницьких заходів, спрямованих на зупинення стрімкого поширення COVID-19 в Україні. Митрополит Епіфаній нагадав про Заяву ВРЦіРО, в якій релігійні діячі закликали МОЗ утриматися від узагальнених публічних звинувачень щодо нібито загального недотримання релігійною спільнотою протиепідемічних заходів, а натомість усувати можливі ризики шляхом ефективної практичної взаємодії.
Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав відзначив, що в Церкви є досвід формування в суспільстві нової культури поведінки, спрямованої на охорону здоров’я та відповідального ставлення до оточуючих. За його словами, в контексті пандемії COVID-19 українські церкви можуть стати рушієм формування безпечної культури взаємовідносин між людьми – і не лише під час богослужінь, а у повсякденному житті, особливо у навчальному процесі.
Ну, як ми і писали
vrciro.org.ua
ВРЦіРО співпрацюватиме з Урядом у просвітництві щодо COVID-19
Церкви і релігійні організації готові допомогти Уряду в поширенні інформації щодо захисту від зараження коронавірусом.
Ось натрапили на цікавий канал із давньогрецької мови. Це такий просвітницький проєкт відомого філолога, богослова та релігієзнавця Іллі Бєя, який зробив значний внесок у боротьбу з московськими фейками стосовно ПЦУ та процесу її визнання Помісними Церквами.
Можливо, цей ресурс стане в пригоді деяким нашим читачам, зокрема семінаристам, священникам - хоча б як розвага, але наближена до тематики навчання. Він дає багато контексту, який дуже сприяє розумінню "мертвої" мови. Але канал може опинитися корисним і для широкого кола тих, хто цікавиться філологією або історією України, бо висвітлює зв'язок українського й грецького народів, зокрема розказує про етимологію слів - часом вельми несподіваних, - що були запозичені з давньогрецької. Втім, віддаючи належне Візантійській спадщині, теж слід знати міру й не загубити власну традицію. Отже, хай нові знання лише допомагають нам розуміти самих себе, свою історію та поглиблювати наше самоусвідомлення як українців, із власною багатою культурою, мовою, церковною та політичною традицією!
Можливо, цей ресурс стане в пригоді деяким нашим читачам, зокрема семінаристам, священникам - хоча б як розвага, але наближена до тематики навчання. Він дає багато контексту, який дуже сприяє розумінню "мертвої" мови. Але канал може опинитися корисним і для широкого кола тих, хто цікавиться філологією або історією України, бо висвітлює зв'язок українського й грецького народів, зокрема розказує про етимологію слів - часом вельми несподіваних, - що були запозичені з давньогрецької. Втім, віддаючи належне Візантійській спадщині, теж слід знати міру й не загубити власну традицію. Отже, хай нові знання лише допомагають нам розуміти самих себе, свою історію та поглиблювати наше самоусвідомлення як українців, із власною багатою культурою, мовою, церковною та політичною традицією!
В УГКЦ борються за живучість у хвилях коронавірусу та опікуються душпастирством громади в Угорщині. Православні відзначають держнагороди своїх архієреїв: орден «За заслуги» І ступеня архієпископа Рівненського й Острозького ПЦУ Іларіона, ордени «За заслуги» II ступеня митрополита Сімферопольського і Кримського ПЦУ Климента, архієпископа ПЦУ Даміана, колишнього Херсонського і Таврійського, а також, чомусь, митрополита Мукачівського й Ужгородського РПЦвУ Феодора. Можна сказати, у релігійному житті України все спокійно, без жодних несподіванок.
Ми ж тим часом відповімо на запитання наших читачів і розповімо, чому заміна очільника Білоруської Православної Церкви - громадянина РФ митрополита Павла,- на корінного білоруса зовсім не є ознакою поступового унезалежнення церковного Мінська від "обіймів" Москви.
Ми ж тим часом відповімо на запитання наших читачів і розповімо, чому заміна очільника Білоруської Православної Церкви - громадянина РФ митрополита Павла,- на корінного білоруса зовсім не є ознакою поступового унезалежнення церковного Мінська від "обіймів" Москви.
Новий Митрополит Мінський — нарешті білорус, але лукашист, якого спустили з Москви
#вибориіцерква #відчитачів
По-перше, у внутрішньополітичному сенсі нічого не зміниться. Як прокоментував "Белсату" отець Олександр Шрамко, якого у 2018 році якраз митрополит Павло заборонив у служінні за критику церковних верхів, «Веніамін – це прихильник державної лукашенківської ідеології, – – Це лукашист. До Білорусії він прихильний в такій же мірі, як і Олександр Лукашенко».
По-друге, сама процедура призначення нового митрополита Мінського в Москві була наругою навіть над тими мізерними правами Екзархату, що закріплені в статутних документах РПЦ.
Як зазначив відомий релігієзнавець Ілля Бєй в ексклюзивному коментарі Churcher, Гундяєв і Ко в рішенні про заміну білоруського екзарха вийшли за рамки своєї компетенції й тим самим порушили власний Статут.
“Екзархом зазвичай називають старшого єпископа окремого церковного округу (екзархату), розташованого за межами країни основної юрисдикції даної помісної церкви (патріархату). У цього округу, відповідно до Статуту РПЦ, є лише імітація автономії, яка полягає у тому, що збори єпископів цього округу називаються грецьким словом "Синод", і що цей Синод робить подання до Синоду РПЦ і патріарха Московського про архієреїв і єпархії. Все це регулює гл. XIII Статуту РПЦ.
З одного боку, в ньому як би сказано, що Гундяєв може зі своїм московським Синодом безпосередньо призначати екзарха: "Екзарх обирається Священним Синодом і призначається Патріаршим Указом" (п. 9). З іншого боку, "Екзарх є єпархіальним архієреєм своєї єпархії" (п. 10). Але подання єпархіальних архієреїв належить до компетенції Синоду Екзархату: "Єпархіальні та вікарні архієреї Екзархату обираються і призначаються Священним Синодом за поданням Синоду Екзархату" (п. 12). Пункти 10 і 12 роз'яснюють механізм, передбачуваний у п. 9.
Крім того, згідно з даними офіційного сайту БПЦ, останнє засідання її Синоду відбулося 9 квітня і було присвячено загрозі коронавірусу”, - зауважив експерт.
З цього магістр богослов’я Ілля Бєй робить такі канонічно-адміністративні висновки:
“Все викладене дозволяє займати таку позицію: 1) оскільки відповідно до п. 10, екзарх є архієреєм своєї єпархії, він не може бути призначений із-за меж Білорусі або переведений за її межі; 2) оскільки обрання архієреїв БПЦ відбувається за поданням Синоду Екзархату, а ніяких кадрових засідань Синоду не було, то й жодних кадрових змін в БПЦ бути не може.
Колізія ж полягає в тому, що в московському читанні п. 9 влада Гундяєва над Білоруссю абсолютна, і він може приймати в ній будь-які кадрові рішення, не питаючи думки білоруського Синоду.”
“Крім того, як завжди, практика РПЦ тут розходиться з давніми традиціями, за якими архієрея обирають з-поміж себе єпархіальні збори, а переведення з кафедри на кафедру без надзвичайних обставин заборонено” - нагадує релігієзнавець.
На запитання Churcher про те, що можуть зробити в таких умовах білоруські архієреї, він відповів наступне:
“Природно, у білоруських єпископів є вибір. Можна удати, що Москва буде їм безпосередньо диктувати свою волю, ставити над ними начальником того, кого забажає, і плювати на ті права екзархату, якими сама їх і наділила. Можна зібратися на Синод Екзархату (і для цього обрати з-поміж себе тимчасового головуючого, яким не повинні бути ні Павло, ні Веніамін), і подати свою кандидатуру Москві. А можна прийняти пропозицію патріарха Варфоломія й увійти до складу оновленої Київської митрополії Вселенського патріархату, з якої вийшло вже дві помісних Церкви: Польська Автокефальна Православна Церква та Православна Церква України”.
Який шлях оберуть ієрархи БПЦ — побачимо.
#вибориіцерква #відчитачів
По-перше, у внутрішньополітичному сенсі нічого не зміниться. Як прокоментував "Белсату" отець Олександр Шрамко, якого у 2018 році якраз митрополит Павло заборонив у служінні за критику церковних верхів, «Веніамін – це прихильник державної лукашенківської ідеології, – – Це лукашист. До Білорусії він прихильний в такій же мірі, як і Олександр Лукашенко».
По-друге, сама процедура призначення нового митрополита Мінського в Москві була наругою навіть над тими мізерними правами Екзархату, що закріплені в статутних документах РПЦ.
Як зазначив відомий релігієзнавець Ілля Бєй в ексклюзивному коментарі Churcher, Гундяєв і Ко в рішенні про заміну білоруського екзарха вийшли за рамки своєї компетенції й тим самим порушили власний Статут.
“Екзархом зазвичай називають старшого єпископа окремого церковного округу (екзархату), розташованого за межами країни основної юрисдикції даної помісної церкви (патріархату). У цього округу, відповідно до Статуту РПЦ, є лише імітація автономії, яка полягає у тому, що збори єпископів цього округу називаються грецьким словом "Синод", і що цей Синод робить подання до Синоду РПЦ і патріарха Московського про архієреїв і єпархії. Все це регулює гл. XIII Статуту РПЦ.
З одного боку, в ньому як би сказано, що Гундяєв може зі своїм московським Синодом безпосередньо призначати екзарха: "Екзарх обирається Священним Синодом і призначається Патріаршим Указом" (п. 9). З іншого боку, "Екзарх є єпархіальним архієреєм своєї єпархії" (п. 10). Але подання єпархіальних архієреїв належить до компетенції Синоду Екзархату: "Єпархіальні та вікарні архієреї Екзархату обираються і призначаються Священним Синодом за поданням Синоду Екзархату" (п. 12). Пункти 10 і 12 роз'яснюють механізм, передбачуваний у п. 9.
Крім того, згідно з даними офіційного сайту БПЦ, останнє засідання її Синоду відбулося 9 квітня і було присвячено загрозі коронавірусу”, - зауважив експерт.
З цього магістр богослов’я Ілля Бєй робить такі канонічно-адміністративні висновки:
“Все викладене дозволяє займати таку позицію: 1) оскільки відповідно до п. 10, екзарх є архієреєм своєї єпархії, він не може бути призначений із-за меж Білорусі або переведений за її межі; 2) оскільки обрання архієреїв БПЦ відбувається за поданням Синоду Екзархату, а ніяких кадрових засідань Синоду не було, то й жодних кадрових змін в БПЦ бути не може.
Колізія ж полягає в тому, що в московському читанні п. 9 влада Гундяєва над Білоруссю абсолютна, і він може приймати в ній будь-які кадрові рішення, не питаючи думки білоруського Синоду.”
“Крім того, як завжди, практика РПЦ тут розходиться з давніми традиціями, за якими архієрея обирають з-поміж себе єпархіальні збори, а переведення з кафедри на кафедру без надзвичайних обставин заборонено” - нагадує релігієзнавець.
На запитання Churcher про те, що можуть зробити в таких умовах білоруські архієреї, він відповів наступне:
“Природно, у білоруських єпископів є вибір. Можна удати, що Москва буде їм безпосередньо диктувати свою волю, ставити над ними начальником того, кого забажає, і плювати на ті права екзархату, якими сама їх і наділила. Можна зібратися на Синод Екзархату (і для цього обрати з-поміж себе тимчасового головуючого, яким не повинні бути ні Павло, ні Веніамін), і подати свою кандидатуру Москві. А можна прийняти пропозицію патріарха Варфоломія й увійти до складу оновленої Київської митрополії Вселенського патріархату, з якої вийшло вже дві помісних Церкви: Польська Автокефальна Православна Церква та Православна Церква України”.
Який шлях оберуть ієрархи БПЦ — побачимо.
"5 канал" не зміг залучити ієрархів до висвітлення Дня Незалежності
#вибориіцерква #угкц #інсайдиChurcher
Чи пам'ятають наші читачі, як ми писали про те, що спроби Петра Порошенка актуалізувати та відновити підтримку з боку УГКЦ можуть виявитися трохи запізнілими? Так ось, минулого тижня отримали чергове підтвердження цьому припущенню.
Як нам повідомили знайомі діячі медіасфери, працівники "5 каналу" зверталися до пресслужби УГКЦ щодо інтерв'ю з Блаженнішим Святославом до свята Дня Незалежності, але отримали ввічливу відмову.
Журналісти, мабуть, хотіли, аби Глава УГКЦ підкріпив тезу колишнього президента про те, що для нашої держави цей день - "як одночасно Різдво і Великдень", але чинна влада, мов, зневажливо ставиться до нього, не проводить військового параду тощо. Втім, схоже, Святослав сприйняв гру пана Зеленського в релігійну нейтральність: мов, він прагне уникнути політизації церкви напередодні місцевих виборів.
Якщо це справжній мотив, на нашу думку це було б добре. Але, на жаль, відмова також може бути обумовлена небажанням співпрацювати з опозиційними медіа або затягуванням часу через невизначеність розкладу сил, і ці варіанти, особливо перший, виглядають більш вірогідними.
#вибориіцерква #угкц #інсайдиChurcher
Чи пам'ятають наші читачі, як ми писали про те, що спроби Петра Порошенка актуалізувати та відновити підтримку з боку УГКЦ можуть виявитися трохи запізнілими? Так ось, минулого тижня отримали чергове підтвердження цьому припущенню.
Як нам повідомили знайомі діячі медіасфери, працівники "5 каналу" зверталися до пресслужби УГКЦ щодо інтерв'ю з Блаженнішим Святославом до свята Дня Незалежності, але отримали ввічливу відмову.
Журналісти, мабуть, хотіли, аби Глава УГКЦ підкріпив тезу колишнього президента про те, що для нашої держави цей день - "як одночасно Різдво і Великдень", але чинна влада, мов, зневажливо ставиться до нього, не проводить військового параду тощо. Втім, схоже, Святослав сприйняв гру пана Зеленського в релігійну нейтральність: мов, він прагне уникнути політизації церкви напередодні місцевих виборів.
Якщо це справжній мотив, на нашу думку це було б добре. Але, на жаль, відмова також може бути обумовлена небажанням співпрацювати з опозиційними медіа або затягуванням часу через невизначеність розкладу сил, і ці варіанти, особливо перший, виглядають більш вірогідними.
Звідки з'являються нові єпископи УПЦ КП
#інсайдиChurcher #уапц #упцкп
Виглядає так, ніби їх "проштовхують" до архієрейського служіння або просто "виносять вгору" віряни, які переходять до УПЦ КП. Тобто спочатку парафіяльні збори, самостійно або не зовсім, вирішують перейти під омофор Філарета, а потім головного їхнього священника обирають для рукопокладення Філаретом на єпископа. Принаймні, саме за такою хронологію розвивалися події в селах Конятин і Реваківці Чернівецької області.
Збори громад, які до речі належали до УАПЦ, відбулися ще у вересні 2019 року. Наприкінці грудня того року Архієрейський собор УПЦ КП обрав архімандрита Никона Шинкарюка єпископом Чернівецьким і Буковинським. За місяць відбулося його наречення й архієрейська хіротонія. Ось така "підтримка знизу". Можна сказати, демократія.
Ось що новоспечений єпископ розповів про себе у своєму ставленицькому слові:
"Через свої релігійні переконання, з благословення єпископа Чернівецького і Буковинського Антонія, та з дозволу уповноваженого релігійного комітету у Чернівецькій області, я залишив вчителювання та став псаломщиком двох приходів на Буковині.
А з Вашого благословення, Ваша Святосте, у 1989 році поступив до духовної семінарії при Києво-Печерській Лаврі та, після успішного її закінчення, продовжив навчання у духовній Академії. Під час навчання у духовних школах, у 1991 році, був рукопокладений єпископом Онуфрієм у сан диякона, згодом у сан священника.
У 1996 році митрополитом Чернігівським і Ніжинським Антонієм був пострижений у чернецтво та ніс послух у Києво-Печерській Лаврі."
На буковинському сайті BukNews, на головній сторінці якого розміщено оголошення СБУ із закликом повідомляти про загрозу терактів і таке інше, додають, ніби "І навіть тут у РПЦвУ — прим. Churcher Андрій Шинкарюк (саме так звати нашого героя) встиг себе дискредитувати. Після того як покинув жінку та дітей, то був переведений в одну з єпархій УПЦ МП в Італії – де, в свою чергу, теж дискредитував себе, як священнослужитель".
Також додамо, що парафії, про які йдеться, не мали й досі не мають статусу юр. осіб. За нашою інформацією в УПЦ КП намагаються розв'язати питання держреєстрації єпархіального управління та громад (у червні цього року у Чернівцях також було створено одну нову громаду).
Цікаво, що очільник Чернівецько-Хотинської єпархії архієпископ Герман Семанчук одним з перших в УАПЦ підтримав створення Єдиної Помісної Церкви. У 2017 році Синод єпархії навіть висловив недовіру та припинив поминання митрополита Макарія Малетича. Але, виходить, не всі його вірники поділяли таку позицію.
Втім, попри офіційну хронологію перебігу подій, не можна виключати й того, що переходи громад УАПЦ до УПЦ КП були зрежисовані прихильниками архім. Никона саме заради його піднесення до єпископа та на виконання умов "бунтівника" Філарета. Наприклад, в одному випадку збори очолював сам архім. Никон, в іншому серед тих, хто виступав, був якийсь Шинкарюк Д.М. Також в обох зборах мала активну участь Ольга Михайлівна Скрипчук — вочевидь, родичка або дружина священника Володимира Івановича Скрипчука, якій в одному з сіл допомагала Світлана Скрипчук.
Отже, як на вашу думку, хто ініціював приєднання до УПЦ КП — парафіяни, або архімандрит Никон?
#інсайдиChurcher #уапц #упцкп
Виглядає так, ніби їх "проштовхують" до архієрейського служіння або просто "виносять вгору" віряни, які переходять до УПЦ КП. Тобто спочатку парафіяльні збори, самостійно або не зовсім, вирішують перейти під омофор Філарета, а потім головного їхнього священника обирають для рукопокладення Філаретом на єпископа. Принаймні, саме за такою хронологію розвивалися події в селах Конятин і Реваківці Чернівецької області.
Збори громад, які до речі належали до УАПЦ, відбулися ще у вересні 2019 року. Наприкінці грудня того року Архієрейський собор УПЦ КП обрав архімандрита Никона Шинкарюка єпископом Чернівецьким і Буковинським. За місяць відбулося його наречення й архієрейська хіротонія. Ось така "підтримка знизу". Можна сказати, демократія.
Ось що новоспечений єпископ розповів про себе у своєму ставленицькому слові:
"Через свої релігійні переконання, з благословення єпископа Чернівецького і Буковинського Антонія, та з дозволу уповноваженого релігійного комітету у Чернівецькій області, я залишив вчителювання та став псаломщиком двох приходів на Буковині.
А з Вашого благословення, Ваша Святосте, у 1989 році поступив до духовної семінарії при Києво-Печерській Лаврі та, після успішного її закінчення, продовжив навчання у духовній Академії. Під час навчання у духовних школах, у 1991 році, був рукопокладений єпископом Онуфрієм у сан диякона, згодом у сан священника.
У 1996 році митрополитом Чернігівським і Ніжинським Антонієм був пострижений у чернецтво та ніс послух у Києво-Печерській Лаврі."
На буковинському сайті BukNews, на головній сторінці якого розміщено оголошення СБУ із закликом повідомляти про загрозу терактів і таке інше, додають, ніби "І навіть тут у РПЦвУ — прим. Churcher Андрій Шинкарюк (саме так звати нашого героя) встиг себе дискредитувати. Після того як покинув жінку та дітей, то був переведений в одну з єпархій УПЦ МП в Італії – де, в свою чергу, теж дискредитував себе, як священнослужитель".
Також додамо, що парафії, про які йдеться, не мали й досі не мають статусу юр. осіб. За нашою інформацією в УПЦ КП намагаються розв'язати питання держреєстрації єпархіального управління та громад (у червні цього року у Чернівцях також було створено одну нову громаду).
Цікаво, що очільник Чернівецько-Хотинської єпархії архієпископ Герман Семанчук одним з перших в УАПЦ підтримав створення Єдиної Помісної Церкви. У 2017 році Синод єпархії навіть висловив недовіру та припинив поминання митрополита Макарія Малетича. Але, виходить, не всі його вірники поділяли таку позицію.
Втім, попри офіційну хронологію перебігу подій, не можна виключати й того, що переходи громад УАПЦ до УПЦ КП були зрежисовані прихильниками архім. Никона саме заради його піднесення до єпископа та на виконання умов "бунтівника" Філарета. Наприклад, в одному випадку збори очолював сам архім. Никон, в іншому серед тих, хто виступав, був якийсь Шинкарюк Д.М. Також в обох зборах мала активну участь Ольга Михайлівна Скрипчук — вочевидь, родичка або дружина священника Володимира Івановича Скрипчука, якій в одному з сіл допомагала Світлана Скрипчук.
Отже, як на вашу думку, хто ініціював приєднання до УПЦ КП — парафіяни, або архімандрит Никон?
buknews.com.ua
Філарет хоче виcвятити для Буковини нового архієрея | Всі новини Буковини
В 2019 році Україна нарешті отримала довгоочікувану автокефалію, і тепер в Україні функціонує незалежна Церква – Православна Церква України. І робилося це з добрим наміром – вижити з рідної землі духовних окупантів, як...
Отримали днями ось такого листа за підписом авви Йонатана щодо Мукачівської греко-католицької єпархії. Були б раді познайомитися з автором ближче, бо порушені питання є цікавими, а його аргументація виглядає доволі сильною. Наразі ж представляємо його звернення вашій увазі.
#угкц #відчитачів
Звернення до адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії
3 вересня на ресурсі RISU опубліковане інтерв’ю адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії. Уважно перечитавши і обдумавши сказане єпископом, є певні висновки. Хочу зауважити, що цей коментар буде якомога об’єктивнішим. Це не тільки коментар, але і ряд запитань до єпископа.
Перше за значимістю стосується так званої «мукачівської традиції». Що це таке? Крізь ціле інтерв’ю відстежується ниточка сепаратизму. Принаймні, так виглядає. Простою мовою кажучи, владика стверджує, що Закарпаття – це не Україна, воно ніколи не було і не є Україною, а вірники не є українцями, отже вони мусять бути окремо, бо це онтологічно правильно. Це пахне працею для СБУ. Владика хизується своїми пізнаннями з філософії, то хай логічно все розтлумачить. Звідки взялася ця «традиція»? В подібних тезах є намагання захистити сфабриковану історію єпархії. Ніби єпархія взялася нізвідки. Владико, логіка нам говорить, що все окрім Бога має свій початок, очевидно, єпархія також. До унії теж було християнство на Закарпатті, а після унії всі єпископи святилися Київськими чи Львівськими єпископами. Обряд візантійський, богослов’я східне, мова слов’янська, спільна для багатьох християн. Про яку таку «мукачівську традицію» Ви говорите? Дайте чітке філософське, богословське і літургійне пояснення. Чи може Ви деякі помилки, чи нехай якісь нюанси в богослужінні назвете аж так гучно «традицією»? Не личить з таким пафосом говорити про те, що в кожній єпархії є деякі місцеві звичаї, але це аж ніяк не «традиція».
Наступне питання: якими канонами ККСЦ Ви аргументуєте церковний винахід вікаріатів і архидеканатів? Що це таке? Кодекс цього не передбачає. Є парафія, персональна парафія або є при монастирі парафія, є проторесвітеріат (деканат), є екзархат, єпархія, архиєпархія, митрополія, верховне архиєпископство і патріархат. Ось такі адміністративні церковні одиниці передбачає ККСЦ.
Наступне: щодо мов. Ви лукавите. Говорите неправду. Єпископ прямо наказував священикам не служити українською, він хитро це називав так, що там де не служилося українською, то і не починайте. Для порівняння перефразую: там, де не читають Святе Письмо, то хай і не починають, там де не жили побожно, то хай і не починають. В мене питання: чому не починати служити саме доступною мовою? Звісно, можна всім. І угорцям угорською, і німцям своєю, і румунам своєю, і словакам, і іншим. Але якщо українець хоче українською не будь-де, а в Україні, то не можна починати. Пам’ятаємо ми ці війни єпископа проти української мови. Аж гидко слухати цю неправду,
бо Ви знаєте правду. Говорите, що є вибір. Єпархія має понад 400 зареєстрованих парафій, то на скількох є вибір? В деяких, не у всіх, районних центрах, а це 13 міст. Все. Решта вибору не мають. Де вибили собі право люди з тяжкою бідою, то там і є, а на інших «не починали», щоб не скривдити начальство. Ви чуєте себе? Якщо є вибір, то зобов’яжіть створити умови для вибору. Якщо нема вибору, то кажіть правду. Кажете, що відійде в історію словянська мова. Так, відійде. І це для Вас особиста трагедія? Арамейська відійшла, старогрецька відійшла, словянська теж відійде. Це так важливо? Але ж ні, якщо для неокатехуменів, то не важливо. Будьте чесним. Якщо почали впроваджувати взагалі чуже, то чому не впроваджуєте українську мову? Ви любите цей народ? Ви бажаєте йому добра? Чи Вам мертва мова важливіша? Або ж тоді служіть старогрецькою. Вона «святіша», бо ж давніша. Чим та мова така важлива? Хіба не спасіння важливіше?
#угкц #відчитачів
Звернення до адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії
3 вересня на ресурсі RISU опубліковане інтерв’ю адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії. Уважно перечитавши і обдумавши сказане єпископом, є певні висновки. Хочу зауважити, що цей коментар буде якомога об’єктивнішим. Це не тільки коментар, але і ряд запитань до єпископа.
Перше за значимістю стосується так званої «мукачівської традиції». Що це таке? Крізь ціле інтерв’ю відстежується ниточка сепаратизму. Принаймні, так виглядає. Простою мовою кажучи, владика стверджує, що Закарпаття – це не Україна, воно ніколи не було і не є Україною, а вірники не є українцями, отже вони мусять бути окремо, бо це онтологічно правильно. Це пахне працею для СБУ. Владика хизується своїми пізнаннями з філософії, то хай логічно все розтлумачить. Звідки взялася ця «традиція»? В подібних тезах є намагання захистити сфабриковану історію єпархії. Ніби єпархія взялася нізвідки. Владико, логіка нам говорить, що все окрім Бога має свій початок, очевидно, єпархія також. До унії теж було християнство на Закарпатті, а після унії всі єпископи святилися Київськими чи Львівськими єпископами. Обряд візантійський, богослов’я східне, мова слов’янська, спільна для багатьох християн. Про яку таку «мукачівську традицію» Ви говорите? Дайте чітке філософське, богословське і літургійне пояснення. Чи може Ви деякі помилки, чи нехай якісь нюанси в богослужінні назвете аж так гучно «традицією»? Не личить з таким пафосом говорити про те, що в кожній єпархії є деякі місцеві звичаї, але це аж ніяк не «традиція».
Наступне питання: якими канонами ККСЦ Ви аргументуєте церковний винахід вікаріатів і архидеканатів? Що це таке? Кодекс цього не передбачає. Є парафія, персональна парафія або є при монастирі парафія, є проторесвітеріат (деканат), є екзархат, єпархія, архиєпархія, митрополія, верховне архиєпископство і патріархат. Ось такі адміністративні церковні одиниці передбачає ККСЦ.
Наступне: щодо мов. Ви лукавите. Говорите неправду. Єпископ прямо наказував священикам не служити українською, він хитро це називав так, що там де не служилося українською, то і не починайте. Для порівняння перефразую: там, де не читають Святе Письмо, то хай і не починають, там де не жили побожно, то хай і не починають. В мене питання: чому не починати служити саме доступною мовою? Звісно, можна всім. І угорцям угорською, і німцям своєю, і румунам своєю, і словакам, і іншим. Але якщо українець хоче українською не будь-де, а в Україні, то не можна починати. Пам’ятаємо ми ці війни єпископа проти української мови. Аж гидко слухати цю неправду,
бо Ви знаєте правду. Говорите, що є вибір. Єпархія має понад 400 зареєстрованих парафій, то на скількох є вибір? В деяких, не у всіх, районних центрах, а це 13 міст. Все. Решта вибору не мають. Де вибили собі право люди з тяжкою бідою, то там і є, а на інших «не починали», щоб не скривдити начальство. Ви чуєте себе? Якщо є вибір, то зобов’яжіть створити умови для вибору. Якщо нема вибору, то кажіть правду. Кажете, що відійде в історію словянська мова. Так, відійде. І це для Вас особиста трагедія? Арамейська відійшла, старогрецька відійшла, словянська теж відійде. Це так важливо? Але ж ні, якщо для неокатехуменів, то не важливо. Будьте чесним. Якщо почали впроваджувати взагалі чуже, то чому не впроваджуєте українську мову? Ви любите цей народ? Ви бажаєте йому добра? Чи Вам мертва мова важливіша? Або ж тоді служіть старогрецькою. Вона «святіша», бо ж давніша. Чим та мова така важлива? Хіба не спасіння важливіше?
Релігійно-інформаційна служба України
Владика Ніл: "Хочемо завершити розпочаті справи владики Мілана"
Перше інтерв’ю нового Апостольського адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії - РІСУ
Наступне: Щодо поєднання «традиції» і неокатехуменату. Яким таким чином він вписується в «традицію»? Поясніть. Якщо неокатехумени, то вже непотрібна і неважлива слов’янська мова. Ви хочете завести норму, яка скасовує норми. Ви бережете «традицію», яка справді скасовує справжню історію єпархії. Ви говорите про першу в світі греко-католицьку семінарію для неокатехуменів. Користуючись яким каноном це було зроблено? І до речі, ті, хто голосував проти на пресвітерській раді, були скоро видалені звідти. Чи може в цілому світі всі греко-католики нетямущі, бо не мають такої семінарії? Чи може все-таки, єпархія є візантійського обряду, а не якогось іншого? Вчіть еклезіологію.
Наступне: щодо того заїждженого «суі юріс». Покажіть декрет папи Івана Павла ІІ. Де там вказано постійний статус? Це тимчасовий статус. Ви стверджуєте, що це природно, коли брати українці в Україні розділені? І Ви стверджуєте, що це теперішня позиція Апостольського Престолу також, тобто, не в першу чергу, а також. А що Ви пропонуєте робити тим, хто себе вважає приналежним до всієї родини українців греко-католиків? Ви забороняєте. Добре, що Ви говорите відкрито про це. Але хто Ви такий, щоб перекреслювати історію християнства і єпархії на Закарпатті? Правда є одна. І вона в тому, що єпархія візантійська і вона завжди мусіла належати до митрополії, тобто, єпархія за своєю природою мусить належати до візантійської митрополії. Інакше і не може бути. Владика Маргітич зажди
говорив: всі разом, єдині мусимо бути. Після призначення владики Мілана говорив, що тепер вже можна вмирати, бо це той кандидат, який доведе справу до єдности. А Ви тепер говорите про окремішність? Озвучте серйозніші аргументи ніж «мукачівська традиція». Що можете щодо еклезіології сказати? Напевно, скажете, що у вас традиція не мати еклезіології. Висловлюю найщирішу пошану до Вашого архієрейства, але маю неповагу до неправди, яку Ви проголошуєте, будучи архієреєм.
Останнє: про яку таку команду Ви говорите? Про тих, що є вже 15-17 років при владі в єпархії? Частина з них перебіжчики з Московського патріархату. Частина просто живе на дуже жирних парафіях, мали по кілька автомобілів від німців, мали інші вигоди. Їм подобається бути в команді. В такій команді. Але Господь буде Вас питати як архіпастиря, а не команду. Що це за політичні утворення? Думайте, бо ці зрадники Вас зметуть. Вони вже готують на Вас в різні інстанції скарги про те, що «не справляєтеся». Якщо Вам байдуже, то можете вже залишати престіл, а якщо ні, то живіть правдою. Закликаю любити всіх священиків одинаково, дбати про всіх одинаково і давати можливість працювати всім одинаково. А не так, що в деканатах є призначені князьки, які собі поводяться круче ніж єпископ. Не бійтеся міняти цих пристосуванців. Чи може це незамінні люди? Бійтеся Бога і не тримайте біля себе цих людей. Вони доведуть Вас до скандалу, і то не раз. На проповідях Ви перед людьми ганите священиків, що мають дорогі машини. А кому з них Ви в очі сказали, що: друже, поміняй машину, бо не подобає тобі таку дорогу машину мати. І Ви з ганьбою підете через цих підлабузників. Хоча щиро бажаємо Вам служити довго. Але будьте справедливим , вчіть історію, закликаю Вас.
Закликаю всіх небайдужих проголошувати правду і поширити це аж до вух Преосвященного владики Ніла. Господь з нами.
З молитвами Авва Йонатан
Наступне: щодо того заїждженого «суі юріс». Покажіть декрет папи Івана Павла ІІ. Де там вказано постійний статус? Це тимчасовий статус. Ви стверджуєте, що це природно, коли брати українці в Україні розділені? І Ви стверджуєте, що це теперішня позиція Апостольського Престолу також, тобто, не в першу чергу, а також. А що Ви пропонуєте робити тим, хто себе вважає приналежним до всієї родини українців греко-католиків? Ви забороняєте. Добре, що Ви говорите відкрито про це. Але хто Ви такий, щоб перекреслювати історію християнства і єпархії на Закарпатті? Правда є одна. І вона в тому, що єпархія візантійська і вона завжди мусіла належати до митрополії, тобто, єпархія за своєю природою мусить належати до візантійської митрополії. Інакше і не може бути. Владика Маргітич зажди
говорив: всі разом, єдині мусимо бути. Після призначення владики Мілана говорив, що тепер вже можна вмирати, бо це той кандидат, який доведе справу до єдности. А Ви тепер говорите про окремішність? Озвучте серйозніші аргументи ніж «мукачівська традиція». Що можете щодо еклезіології сказати? Напевно, скажете, що у вас традиція не мати еклезіології. Висловлюю найщирішу пошану до Вашого архієрейства, але маю неповагу до неправди, яку Ви проголошуєте, будучи архієреєм.
Останнє: про яку таку команду Ви говорите? Про тих, що є вже 15-17 років при владі в єпархії? Частина з них перебіжчики з Московського патріархату. Частина просто живе на дуже жирних парафіях, мали по кілька автомобілів від німців, мали інші вигоди. Їм подобається бути в команді. В такій команді. Але Господь буде Вас питати як архіпастиря, а не команду. Що це за політичні утворення? Думайте, бо ці зрадники Вас зметуть. Вони вже готують на Вас в різні інстанції скарги про те, що «не справляєтеся». Якщо Вам байдуже, то можете вже залишати престіл, а якщо ні, то живіть правдою. Закликаю любити всіх священиків одинаково, дбати про всіх одинаково і давати можливість працювати всім одинаково. А не так, що в деканатах є призначені князьки, які собі поводяться круче ніж єпископ. Не бійтеся міняти цих пристосуванців. Чи може це незамінні люди? Бійтеся Бога і не тримайте біля себе цих людей. Вони доведуть Вас до скандалу, і то не раз. На проповідях Ви перед людьми ганите священиків, що мають дорогі машини. А кому з них Ви в очі сказали, що: друже, поміняй машину, бо не подобає тобі таку дорогу машину мати. І Ви з ганьбою підете через цих підлабузників. Хоча щиро бажаємо Вам служити довго. Але будьте справедливим , вчіть історію, закликаю Вас.
Закликаю всіх небайдужих проголошувати правду і поширити це аж до вух Преосвященного владики Ніла. Господь з нами.
З молитвами Авва Йонатан
Кілька слів про душпастирську опіку військовослужбовців
#інсайдиChurcher #угкц #пцу #упцкп #рпцву
Продовжуємо стежити за розвитком служби військових капеланів. За даними з наших джерел, у кількісному відношенні значного прогресу в цій справі, на жаль, немає. Протягом трьох місяців із квітня по червень число капеланських посад у ЗСУ зменшилося на три, при цьому ці вакансії вже були укомплектовані священнослужителями ПЦУ. Одним греко-католицьким капеланом стало менше в Держприкордонслужбі. Водночас три посади у військових навчальних закладах ДПС було «перекинуто» у військові частини, а в штатному розкладі одного з її лікувальних закладів з’явилася нова «клітка» для військового священника.
Втім, як зазначають обізнані співрозмовники каналу, рівень укомплектованості посад вже є достатньо високим, майже розв'язано нормативно-правові питання, створено систему відбору кандидатів, започатковано систему навчання та підвищення кваліфікації священників, які мають опікуватися військовослужбовцями.
Щодо конфесіонального розподілу, як і раніше, більшість працевлаштованих військових священників належить до ПЦУ. Але примітно великою є частка кліриків УГКЦ. Наприклад, у ЗСУ вона дорівнює близько 24%, а в ДПС – понад 18% від загального числа капеланів. Також у ЗСУ служить один капелан РПЦвУ та 13 представників протестантських та євангелічних церков – загалом близько 11% усіх військових священників.
Нагадаємо, що за результатами січневого соцопитування Центру Разумкова вірними УГКЦ себе називають 8,2% українців (ПЦУ – 34%, РПЦвУ – 13,8%, просто православні – 27,6%, решта конфесій – менш одного відсотка). Відбір капеланів у військових частинах здійснюють виходячи з даних анонімного анкетування щодо конфесіональної приналежності особового складу.
Тобто існуючий розподіл посад військових душпастирів між церквами може бути обумовлений або тим, що частка греко-католиків серед захисників Батьківщини чомусь вище ніж в цілому по країні, або тим, що вірники РПЦвУ вважають за краще мати поруч священника УГКЦ, ніж «неканонічного» на їхню думку клірика ПЦУ. Ну а «просто православним» – або НА них, якщо до цієї категорії відносять прихильників патр. Філарета – звісно, байдуже. І тому їм «за умовчанням» дають пастиря від Єдиної Помісної. Ну й гаразд.
Якщо маєте інші думки або хочете чимось поділитися – милості просимо на churcher@protonmail.com (але листи зі скриньок російських провайдерів можуть не дійти через політику московії стосовно сервісів, що захищають приватні дані своїх користувачів).
#інсайдиChurcher #угкц #пцу #упцкп #рпцву
Продовжуємо стежити за розвитком служби військових капеланів. За даними з наших джерел, у кількісному відношенні значного прогресу в цій справі, на жаль, немає. Протягом трьох місяців із квітня по червень число капеланських посад у ЗСУ зменшилося на три, при цьому ці вакансії вже були укомплектовані священнослужителями ПЦУ. Одним греко-католицьким капеланом стало менше в Держприкордонслужбі. Водночас три посади у військових навчальних закладах ДПС було «перекинуто» у військові частини, а в штатному розкладі одного з її лікувальних закладів з’явилася нова «клітка» для військового священника.
Втім, як зазначають обізнані співрозмовники каналу, рівень укомплектованості посад вже є достатньо високим, майже розв'язано нормативно-правові питання, створено систему відбору кандидатів, започатковано систему навчання та підвищення кваліфікації священників, які мають опікуватися військовослужбовцями.
Щодо конфесіонального розподілу, як і раніше, більшість працевлаштованих військових священників належить до ПЦУ. Але примітно великою є частка кліриків УГКЦ. Наприклад, у ЗСУ вона дорівнює близько 24%, а в ДПС – понад 18% від загального числа капеланів. Також у ЗСУ служить один капелан РПЦвУ та 13 представників протестантських та євангелічних церков – загалом близько 11% усіх військових священників.
Нагадаємо, що за результатами січневого соцопитування Центру Разумкова вірними УГКЦ себе називають 8,2% українців (ПЦУ – 34%, РПЦвУ – 13,8%, просто православні – 27,6%, решта конфесій – менш одного відсотка). Відбір капеланів у військових частинах здійснюють виходячи з даних анонімного анкетування щодо конфесіональної приналежності особового складу.
Тобто існуючий розподіл посад військових душпастирів між церквами може бути обумовлений або тим, що частка греко-католиків серед захисників Батьківщини чомусь вище ніж в цілому по країні, або тим, що вірники РПЦвУ вважають за краще мати поруч священника УГКЦ, ніж «неканонічного» на їхню думку клірика ПЦУ. Ну а «просто православним» – або НА них, якщо до цієї категорії відносять прихильників патр. Філарета – звісно, байдуже. І тому їм «за умовчанням» дають пастиря від Єдиної Помісної. Ну й гаразд.
Якщо маєте інші думки або хочете чимось поділитися – милості просимо на churcher@protonmail.com (але листи зі скриньок російських провайдерів можуть не дійти через політику московії стосовно сервісів, що захищають приватні дані своїх користувачів).
Скандал навколо переходу Свято-Дмитрівського храму в Харкові до УГКЦ не стихає
#церковнаборотьба #угкц #пцу
Архієпископ Ігор Ісіченко був вельми стурбований колективним листом проти переходу Свято-Дмитрівського храму УАПЦ (о) до УГКЦ. "Брудний" лист, який підписали учасники Собору відродження Автокефальної церкви України Олександр Гудима та Олександр Ткачук, політв'язень Олесь Шевченко та екс-голова Ради у справах релігій при КМУ Арсен Зінченко, 9 вересня оприлюднила "Україна молода".
Подібно до тієї петиції, яку бачили наші читачі, прихильники ПЦУ стверджують, що спірна культова будівля з 90-х років належала УАПЦ і тому зараз має бути в ПЦУ. Нібито владика Ігор імітував проведення загальних зборів Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ та наполягав на приєднанні до УГКЦ. Більш того, за їхніми словами, цей вибір ієрарха "опирається на обман, шахрайство і зраду своїх побратимів", а його послідовники називаються не інакше як "іудиним плем'ям" або "купкою пройдисвітів". І якщо на початку листа наголошується на важливості єдності українців, зокрема братніх стосунків між конфесіями, то перехід храму до УГКЦ автори звернення сприймають як прояв "вузьколобого конфесійного егоїзму" та "ворожий виклик" для усіх православних християн України. Також вони зазначають, що збудований у Харкові храм УГКЦ стоїть напівпорожнім, і ставлять запитання: "для чого вам ще й чуже майно, коли своєму не можете дати ради?".
У відповідь, наступного дня владика Ігор розмістив у своєму блозі статтю "Іродіяди від церковної політики" (це було як раз напередодні дня Усікновення голови Іоана Хрестителя за юліанським календарем). У публікації згадується вбивство о. Олександра Меня, проводиться паралель між церковно-державними відносинами часів царя Ірода, сталінської диктатури та епохи гласности й перебудови. Архієпископ Ігор розписує, як "іродіяди з патріотичним іміджем на кшталт Арсена Зінченка" нищили "слабенький шанс на пошук альтернативної моделі устрою Церкви" в Україні -- тобто УАПЦ, мається на увазі. Сказавши про "рейдерське захоплення" Патріархії УАПЦ 2005 року, він швиденько переходить до сучасності: "Томос, одержаний президентом Петром Порошенком 6 січня 2019 р., вони сприйняли за свою остаточну перемогу над прихильниками незалежної від держави Церкви", - пише архієрей.
Звичайно, Харківсько-Полтавськую єпархію УАПЦ (о) владика Ігор вважає нонконформістською, а приєднання до УГКЦ пояснює тим, що, на переконання автокефалістів, УГКЦ "найбільш повно відповідає моделі вільної від державного управління Церкви київської традиції".
Щодо ситуації навколо Свято-Дмитрівського храму, архієпископ Ігор нагадує, що склав повноваження єпархіального архієрея ще в березні 2020 р., і рішення про перехід до Харківського екзархату УГКЦ ухвалювались виключно самими громадами. "Це, однак, не вкладається в свідомості людей, здатних бачити у співвітчизниках лише маріонеток, що виконують чужу волю", - пише він та зазначає, що серед критиків переходу "не виявилося нікого, хто б належав до Свято-Дмитрівської парафії або іншої громади УАПЦ".
Ось такі пристрасті палають. Всі ці "розборки", звичайно, справляють дуже неприємне та сумне враження. Проте, цікаво, чия аргументація є ближчою до вас?
#церковнаборотьба #угкц #пцу
Архієпископ Ігор Ісіченко був вельми стурбований колективним листом проти переходу Свято-Дмитрівського храму УАПЦ (о) до УГКЦ. "Брудний" лист, який підписали учасники Собору відродження Автокефальної церкви України Олександр Гудима та Олександр Ткачук, політв'язень Олесь Шевченко та екс-голова Ради у справах релігій при КМУ Арсен Зінченко, 9 вересня оприлюднила "Україна молода".
Подібно до тієї петиції, яку бачили наші читачі, прихильники ПЦУ стверджують, що спірна культова будівля з 90-х років належала УАПЦ і тому зараз має бути в ПЦУ. Нібито владика Ігор імітував проведення загальних зборів Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ та наполягав на приєднанні до УГКЦ. Більш того, за їхніми словами, цей вибір ієрарха "опирається на обман, шахрайство і зраду своїх побратимів", а його послідовники називаються не інакше як "іудиним плем'ям" або "купкою пройдисвітів". І якщо на початку листа наголошується на важливості єдності українців, зокрема братніх стосунків між конфесіями, то перехід храму до УГКЦ автори звернення сприймають як прояв "вузьколобого конфесійного егоїзму" та "ворожий виклик" для усіх православних християн України. Також вони зазначають, що збудований у Харкові храм УГКЦ стоїть напівпорожнім, і ставлять запитання: "для чого вам ще й чуже майно, коли своєму не можете дати ради?".
У відповідь, наступного дня владика Ігор розмістив у своєму блозі статтю "Іродіяди від церковної політики" (це було як раз напередодні дня Усікновення голови Іоана Хрестителя за юліанським календарем). У публікації згадується вбивство о. Олександра Меня, проводиться паралель між церковно-державними відносинами часів царя Ірода, сталінської диктатури та епохи гласности й перебудови. Архієпископ Ігор розписує, як "іродіяди з патріотичним іміджем на кшталт Арсена Зінченка" нищили "слабенький шанс на пошук альтернативної моделі устрою Церкви" в Україні -- тобто УАПЦ, мається на увазі. Сказавши про "рейдерське захоплення" Патріархії УАПЦ 2005 року, він швиденько переходить до сучасності: "Томос, одержаний президентом Петром Порошенком 6 січня 2019 р., вони сприйняли за свою остаточну перемогу над прихильниками незалежної від держави Церкви", - пише архієрей.
Звичайно, Харківсько-Полтавськую єпархію УАПЦ (о) владика Ігор вважає нонконформістською, а приєднання до УГКЦ пояснює тим, що, на переконання автокефалістів, УГКЦ "найбільш повно відповідає моделі вільної від державного управління Церкви київської традиції".
Щодо ситуації навколо Свято-Дмитрівського храму, архієпископ Ігор нагадує, що склав повноваження єпархіального архієрея ще в березні 2020 р., і рішення про перехід до Харківського екзархату УГКЦ ухвалювались виключно самими громадами. "Це, однак, не вкладається в свідомості людей, здатних бачити у співвітчизниках лише маріонеток, що виконують чужу волю", - пише він та зазначає, що серед критиків переходу "не виявилося нікого, хто б належав до Свято-Дмитрівської парафії або іншої громади УАПЦ".
Ось такі пристрасті палають. Всі ці "розборки", звичайно, справляють дуже неприємне та сумне враження. Проте, цікаво, чия аргументація є ближчою до вас?
Дуже прикро, коли молодість не ліпше за старість...
#відчитачів #угкц
За природним станом речей, молоді мають бути хоч у чомусь кращими за старих. Без цієї "еволюції" людство б не просто деградувало, а й взагалі зникло, розгубивши всі переваги людськості, які й дають нам змогу існувати в діалозі (бо інакше не виживемо) з навколишнім світом.
Тому ми щиро сподівалися, що з призначенням в січні цього року наймолодшого католицького єпископа Степана Суса головою Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ замість літнього владики Йосифа Міляна справи в українців греко-католиків Італії та Іспанії почнуть налагоджуватися. Адже Апостольський екзархат в Італії до недавнього часу юридично не існував, а забезпечувати душпастирську опіку вірних УГКЦ на територіях, де немає її ієрархічних структур — це завдання саме Пасторально-міграційного відділу.
На жаль, владика Степан ставиться до стану пасторального життя парафій так само байдуже, як і його попередник. Між тим, наші читачі добре пам'ятають, що де-не-де в діаспорі тривають серйозні проблеми. В першу чергу, маємо на увазі громаду в іспанському місті Уельва, про яку Churcher писав неодноразово. Отець Дмитро Савчук, який є там настоятелем, зовсім не опікується духовним життям парафіян, богослужіннями, а тільки своїм бізнесом — до речі, були й питання щодо його законності. У своєї комерційної діяльності він використовує церковне майно, і ще вимагає гроші з вірників!
"Нема в нас добра, поміняли владику Йосифа Міляна, дали молодого владику Степана Суса, він навіть не реагує що ми розказуємо, як їхав пан отець на нашім горбі, так і їде, дивіться зробив навіть фірму, то вже нам молодші показали, де вже як то мож, най би робив бізнесував. Ніхто навіть словом нам не відповідає, таке відчуття, що то всім на тім залежить аби в нас в Уельві то всьо ся розпало підчистую", - жалкуються нам у відчаї вірники Уельви. Уявіть собі, як їм було, коли коронавірус був у своєму апогеї!
І справді, як? Ось крамничка настоятеля Homobonus, про яку йшлося в повідомленні від читачів. Дійсно оформлена на пана Дмитра Савчука. Навіть онлайн торгує. Мабуть, і для спільної молитви щось таке було зроблено? Та ба!
"В церкві людей дуже мало, за час того карантину він ні разу ніц не відправив, десь отці правлять в інтернеті, щось розказують, а наш ніц, лишень сказав аби ми прийшли на шутку і до плащаниці бо то паски ся продавали його, що пече в церкві в підвалі. А так ніц навіть не писав, є така група парафіяльна в телефоні, нічого. А тепер ганит бо ми малощо ходимо до церкви, бо то лиш чути про гроші і про то які ми погані", - ось таке пасторальне життя. А ви кажете "Жива парафія", стратегії реагування на виклики пандемії, "іспит на автентичність нашої віри"...
"Видно як пан отець казав що він всьо рішив... Певно гроші мають верх", - із сумом роблять висновок віряни. А ми хочемо вкотре звернутися до ієрархів і запитати: "Владико Степане, Блаженніший Святославе, чи цій "істині" має вчити Церква?"
#відчитачів #угкц
За природним станом речей, молоді мають бути хоч у чомусь кращими за старих. Без цієї "еволюції" людство б не просто деградувало, а й взагалі зникло, розгубивши всі переваги людськості, які й дають нам змогу існувати в діалозі (бо інакше не виживемо) з навколишнім світом.
Тому ми щиро сподівалися, що з призначенням в січні цього року наймолодшого католицького єпископа Степана Суса головою Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ замість літнього владики Йосифа Міляна справи в українців греко-католиків Італії та Іспанії почнуть налагоджуватися. Адже Апостольський екзархат в Італії до недавнього часу юридично не існував, а забезпечувати душпастирську опіку вірних УГКЦ на територіях, де немає її ієрархічних структур — це завдання саме Пасторально-міграційного відділу.
На жаль, владика Степан ставиться до стану пасторального життя парафій так само байдуже, як і його попередник. Між тим, наші читачі добре пам'ятають, що де-не-де в діаспорі тривають серйозні проблеми. В першу чергу, маємо на увазі громаду в іспанському місті Уельва, про яку Churcher писав неодноразово. Отець Дмитро Савчук, який є там настоятелем, зовсім не опікується духовним життям парафіян, богослужіннями, а тільки своїм бізнесом — до речі, були й питання щодо його законності. У своєї комерційної діяльності він використовує церковне майно, і ще вимагає гроші з вірників!
"Нема в нас добра, поміняли владику Йосифа Міляна, дали молодого владику Степана Суса, він навіть не реагує що ми розказуємо, як їхав пан отець на нашім горбі, так і їде, дивіться зробив навіть фірму, то вже нам молодші показали, де вже як то мож, най би робив бізнесував. Ніхто навіть словом нам не відповідає, таке відчуття, що то всім на тім залежить аби в нас в Уельві то всьо ся розпало підчистую", - жалкуються нам у відчаї вірники Уельви. Уявіть собі, як їм було, коли коронавірус був у своєму апогеї!
І справді, як? Ось крамничка настоятеля Homobonus, про яку йшлося в повідомленні від читачів. Дійсно оформлена на пана Дмитра Савчука. Навіть онлайн торгує. Мабуть, і для спільної молитви щось таке було зроблено? Та ба!
"В церкві людей дуже мало, за час того карантину він ні разу ніц не відправив, десь отці правлять в інтернеті, щось розказують, а наш ніц, лишень сказав аби ми прийшли на шутку і до плащаниці бо то паски ся продавали його, що пече в церкві в підвалі. А так ніц навіть не писав, є така група парафіяльна в телефоні, нічого. А тепер ганит бо ми малощо ходимо до церкви, бо то лиш чути про гроші і про то які ми погані", - ось таке пасторальне життя. А ви кажете "Жива парафія", стратегії реагування на виклики пандемії, "іспит на автентичність нашої віри"...
"Видно як пан отець казав що він всьо рішив... Певно гроші мають верх", - із сумом роблять висновок віряни. А ми хочемо вкотре звернутися до ієрархів і запитати: "Владико Степане, Блаженніший Святославе, чи цій "істині" має вчити Церква?"
Започаткований Зеленським перелік державних релігійних свят може поповнитися
#інсайдиChurcher #відчитачів
Ветерани АТО просять зробити 20 липня державним релігійним святом
Нам тут шепнули, що до Мінкульту надійшло звернення заступника голови Всеукраїнського союзу об'єднань учасників бойових дій, АТО, ветеранів військової служби та правоохоронних органів Олександра Зубкова, в якому він просив надати державний статус релігійному святу День Перуна.
Головного бога язичників Київської Русі, повелителя грому і блискавки шанують 20 липня щороку. Він був символом державного єднання до прийняття православ'я, його вважали покровителем війська, його ім'ям клялися руси X сторіччя, підписуючи договори з Візантією.
У поєднанні язичницьких уявлень про богів з християнством, бог Перун був заступлений Іллею Громовержцем, що теж підкорив собі грім і блискавку, і свято якого теж випадає на 20 липня за юліанським календарем (2 серпня за новим стилем). Навіть язичницьке повір'я, що у цей день вся нечиста сила, рятуючись від вогненних стріл Перуна, перетворюється на різних звірів, через що не можна пускати до хати собак та котів, щоб не навести грозу — було перенесено у народних забобонах на пророка Іллю (так звані горобині ночі).
Отже, як нам повідомили, звернення пана Зубкова було передано до Інституту національної пам'яті "для вирішення питання по суті". Цікаво, який висновок зроблять тамтешні науковці. Як Ви гадаєте?
#інсайдиChurcher #відчитачів
Ветерани АТО просять зробити 20 липня державним релігійним святом
Нам тут шепнули, що до Мінкульту надійшло звернення заступника голови Всеукраїнського союзу об'єднань учасників бойових дій, АТО, ветеранів військової служби та правоохоронних органів Олександра Зубкова, в якому він просив надати державний статус релігійному святу День Перуна.
Головного бога язичників Київської Русі, повелителя грому і блискавки шанують 20 липня щороку. Він був символом державного єднання до прийняття православ'я, його вважали покровителем війська, його ім'ям клялися руси X сторіччя, підписуючи договори з Візантією.
У поєднанні язичницьких уявлень про богів з християнством, бог Перун був заступлений Іллею Громовержцем, що теж підкорив собі грім і блискавку, і свято якого теж випадає на 20 липня за юліанським календарем (2 серпня за новим стилем). Навіть язичницьке повір'я, що у цей день вся нечиста сила, рятуючись від вогненних стріл Перуна, перетворюється на різних звірів, через що не можна пускати до хати собак та котів, щоб не навести грозу — було перенесено у народних забобонах на пророка Іллю (так звані горобині ночі).
Отже, як нам повідомили, звернення пана Зубкова було передано до Інституту національної пам'яті "для вирішення питання по суті". Цікаво, який висновок зроблять тамтешні науковці. Як Ви гадаєте?
Український націоналізм заважає РКЦ?
#церковнаборотьба #угкц
Не можемо пройти повз висловлювань архієпископа РКЦ Мечислава Мокшицького, який звинувачує священників УГКЦ у націоналізмі. На його думку, «націоналізм, який панує в Україні, а особливо в УГКЦ, ускладнює РКЦ свободу, позаяк завжди говориться, що РКЦ – польська Церква, отже треба її тут обмежувати, перешкоджати».
У свою чергу хочемо пригадати про те, що Мокшицький неодноразово чинив тиск на органи місцевої влади, «віджимаючи» храми, які за його словами, раніше належали до РКЦ. Ми не захищаємо греко-католицьку церкву, але дивно чути про те, що РКЦ в Україні дискримінують, особливо після того, як уряд вирішив передати костьол Святого Миколая у Києві релігійній громаді (ми про цю проблему писали ще у квітні).
Щодо позиції УГКЦ, вона зрозуміла, хоча й ще не озвучена – в кулуарах говорять, що архієпископ Мечислав не розуміє різниці між націоналізмом та українською ідентичністю, яку УГКЦ ретельно плекає. І зрозуміти йому цю різницю заважає якраз націоналізм польський, який змушує його ділити церкви на «українську» і «польську».
Хто з Церков має рацію, пропонуємо вирішити самостійно, але зрозуміло, що треба шукати шляхи порозуміння, без яких подібні звинувачення зостануть нормальною практикою.
#церковнаборотьба #угкц
Не можемо пройти повз висловлювань архієпископа РКЦ Мечислава Мокшицького, який звинувачує священників УГКЦ у націоналізмі. На його думку, «націоналізм, який панує в Україні, а особливо в УГКЦ, ускладнює РКЦ свободу, позаяк завжди говориться, що РКЦ – польська Церква, отже треба її тут обмежувати, перешкоджати».
У свою чергу хочемо пригадати про те, що Мокшицький неодноразово чинив тиск на органи місцевої влади, «віджимаючи» храми, які за його словами, раніше належали до РКЦ. Ми не захищаємо греко-католицьку церкву, але дивно чути про те, що РКЦ в Україні дискримінують, особливо після того, як уряд вирішив передати костьол Святого Миколая у Києві релігійній громаді (ми про цю проблему писали ще у квітні).
Щодо позиції УГКЦ, вона зрозуміла, хоча й ще не озвучена – в кулуарах говорять, що архієпископ Мечислав не розуміє різниці між націоналізмом та українською ідентичністю, яку УГКЦ ретельно плекає. І зрозуміти йому цю різницю заважає якраз націоналізм польський, який змушує його ділити церкви на «українську» і «польську».
Хто з Церков має рацію, пропонуємо вирішити самостійно, але зрозуміло, що треба шукати шляхи порозуміння, без яких подібні звинувачення зостануть нормальною практикою.
Митрополит Олександр Драбинко засновує нову Місію в Києві
#інсайдиChurcher #пцу
Дізналися, що зараз у Мінкульті перебуває на реєстрації статут Місії «Собору Галицьких Святих» Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ.
Орієнтуватися Місія планує на дітей та молодь та утворюється з метою поширення православної християнської віри та духовно-просвітницької діяльності.
Управління Місії буде розташовано за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, б. 3-а. Там знаходиться Спасо-Преображенський ставропігійний собор, настоятелем якого є митрополит Олександр.
До речі, що таке місія з юридичної точки зору? На відміну від релігійних управлінь і центрів, за Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» місіонерські товариства (місії) не можуть засновувати інші релігійні організації. У свою чергу, подібно до монастирів і релігійних братств, місії можуть засновуватися релігійними управліннями і центрами, але на відміну від них місії не можуть утворюватися альтернативним шляхом – у порядку, передбаченому для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів (положень) за поданням десяти засновників.
Відповідно, для релігійного управління або центру ліквідувати місію набагато простіше. Саме тому, наприклад, українські творці автокефалії обрали схему з реєстрацією представництва Вселенського патріархату в якості місії, а не монастиря – аби після створення ПЦУ й надання томосу Константинополь мав можливість легко ліквідувати юр. особу цього представництва або приєднати його до автокефальної української церкви. Звісно, поки що Блаженніший Епіфаній значною мірою покладається на Фанар, та й у Вселенському Патріархаті вважають за потрібне координувати процес становлення та розбудови молодої Помісної церкви, отже наразі юридичні особливості статусу Місії мало кого цікавлять. Але вони є.
#інсайдиChurcher #пцу
Дізналися, що зараз у Мінкульті перебуває на реєстрації статут Місії «Собору Галицьких Святих» Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ.
Орієнтуватися Місія планує на дітей та молодь та утворюється з метою поширення православної християнської віри та духовно-просвітницької діяльності.
Управління Місії буде розташовано за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, б. 3-а. Там знаходиться Спасо-Преображенський ставропігійний собор, настоятелем якого є митрополит Олександр.
До речі, що таке місія з юридичної точки зору? На відміну від релігійних управлінь і центрів, за Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» місіонерські товариства (місії) не можуть засновувати інші релігійні організації. У свою чергу, подібно до монастирів і релігійних братств, місії можуть засновуватися релігійними управліннями і центрами, але на відміну від них місії не можуть утворюватися альтернативним шляхом – у порядку, передбаченому для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів (положень) за поданням десяти засновників.
Відповідно, для релігійного управління або центру ліквідувати місію набагато простіше. Саме тому, наприклад, українські творці автокефалії обрали схему з реєстрацією представництва Вселенського патріархату в якості місії, а не монастиря – аби після створення ПЦУ й надання томосу Константинополь мав можливість легко ліквідувати юр. особу цього представництва або приєднати його до автокефальної української церкви. Звісно, поки що Блаженніший Епіфаній значною мірою покладається на Фанар, та й у Вселенському Патріархаті вважають за потрібне координувати процес становлення та розбудови молодої Помісної церкви, отже наразі юридичні особливості статусу Місії мало кого цікавлять. Але вони є.
За чутками, в УГКЦ розглядають можливість зміни своєї назви
#інсайдиChurcher #угкц
До нас дійшла інформація, що в УГКЦ обмірковують можливість зміни дати святкування Різдва Христового з сьомого січня на двадцять п’яте грудня, а також на зміну своєї назви на Українську Католицьку Церкву.
Рішення дуже складні, тому в керівництві Церкви розглядають ці питання максимально обережно. Там розуміють, що багато вірників такі зміни не підтримують, навіть незважаючи на те, що вони є католиками, а їхні священники підпорядковуються Папі Римському. Але реформуватися все одно треба. І якщо зміна назви, – це скоріше кулуарні обговорювання, то перенесення святкування Різдва виглядає набагато реальнішим.
Логіка проста – якщо навіть деякий відсоток вірників ці зміни не сприйме, вже їхні діти вважатимуть 25 грудня нормою. Плюс це дозволить розв’язати питання парафій за кордоном, які перебуваючи у католицьких країнах вимушені вибирати, коли святкувати – як уся країна, коли держава дає вихідні, або як їхня Церква десь далеко в Україні.
До речі, наприклад, Італійській екзархат УГКЦ прийдешнє Різдво планує святкувати вже 25 грудня. Також не треба забувати про те, що перенесення святкування Різдва посприяє ще більшому єднанню Києво-Галицькій Церкви і Святого Престолу, та й архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький втратить один з тих аргументів, які «дозволяли» йому звинувачувати УГКЦ у розділенні церков на «виключно українську» (УГКЦ) і «польську» (РКЦ в Україні). Якщо дві Церкви святкуватимуть Різдво одночасно, то й «розділяти» вже буде важче. А там, мабуть, і про статус патріархату знову згадають…Цікаво тільки, що буде з іншими святами, наприклад, Великоднем?
У підсумку, так чи інакше, УГКЦ очікують реформи. Наскільки вони будуть скутечними, зрозуміємо пізніше, але їхня сміливість вражає.
Якщо маєте що додати - пишіть на churcher@protonmail.com
#інсайдиChurcher #угкц
До нас дійшла інформація, що в УГКЦ обмірковують можливість зміни дати святкування Різдва Христового з сьомого січня на двадцять п’яте грудня, а також на зміну своєї назви на Українську Католицьку Церкву.
Рішення дуже складні, тому в керівництві Церкви розглядають ці питання максимально обережно. Там розуміють, що багато вірників такі зміни не підтримують, навіть незважаючи на те, що вони є католиками, а їхні священники підпорядковуються Папі Римському. Але реформуватися все одно треба. І якщо зміна назви, – це скоріше кулуарні обговорювання, то перенесення святкування Різдва виглядає набагато реальнішим.
Логіка проста – якщо навіть деякий відсоток вірників ці зміни не сприйме, вже їхні діти вважатимуть 25 грудня нормою. Плюс це дозволить розв’язати питання парафій за кордоном, які перебуваючи у католицьких країнах вимушені вибирати, коли святкувати – як уся країна, коли держава дає вихідні, або як їхня Церква десь далеко в Україні.
До речі, наприклад, Італійській екзархат УГКЦ прийдешнє Різдво планує святкувати вже 25 грудня. Також не треба забувати про те, що перенесення святкування Різдва посприяє ще більшому єднанню Києво-Галицькій Церкви і Святого Престолу, та й архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький втратить один з тих аргументів, які «дозволяли» йому звинувачувати УГКЦ у розділенні церков на «виключно українську» (УГКЦ) і «польську» (РКЦ в Україні). Якщо дві Церкви святкуватимуть Різдво одночасно, то й «розділяти» вже буде важче. А там, мабуть, і про статус патріархату знову згадають…Цікаво тільки, що буде з іншими святами, наприклад, Великоднем?
У підсумку, так чи інакше, УГКЦ очікують реформи. Наскільки вони будуть скутечними, зрозуміємо пізніше, але їхня сміливість вражає.
Якщо маєте що додати - пишіть на churcher@protonmail.com
