Ку-ку_ Мене не було тут сто років, але я живий) Просто втратив доступ до цього акаунту на певний час. Багато чого змінилося. Наприклад, я зараз в Дубліні. Згодом напишу ще. Обіймаю всіх.

Поки мене тут не було, почалася повномасштабна війна, десятки тисяч людей загинули, я став біженцем, змінив дві країни (спочатку була Швеція, зараз Ірландія), знайшов роботу, втратив кількох близьких людей, ще один друг в полоні... Дивлюся на свої старі записи, і таке відчуття, що це було кілька життів тому...

Шо написати. За останні півтора роки мене закинуло на кілька місяців до Швеції (і я в ній дуже розчарувався), і до Ірландії, де я зараз і де не ідеально, але дуже ок, виходячи з ситуації. В мене був трешак з пошуком житла, але зараз, іншалла, я живу один у комфортному готельному номері, за який платить щедра ірландська держава, я влаштувався на роботу, сммник у одній НУО, в мене все більш-менш ок, крім всратої депресії та алкоголізму, та того факту, шо моя маман категорично відмовляється виїздити із Запоріжжя, але шо робить, це життя. Напишіть у коментах - шо ви і де ви зараз?

Мій друг видав мені нещодавно хорошу лекцію про те, шо я настіки пришиблений своїми травмами, шо не дозволяю собі чогось хотіти. І це було дуже доречно.

Не те, шоб у мене наполеонівські плани, але є штуки, яких я би хотів. Житло, куди не заходять сторонні люди перевірити, чи ти не порушуєш обліко моралє. Кіт, а ліпше двоє, обожнюю котів. Балкон, на якому можна курити. Велике і зручне ліжко. Велике і зручне крісло. Домашні рослини, багато. Кухня. Хороший смартфон. Можливість мандрувати. Можливість не працювати певний час, якшо немає сил.

Чи це забагато? Я не думаю. Сподіваюся, в мене вийде.

Я алкоголік. Це констатація. Мені треба або переміститися в країну де трава легальна, або змиритися з цим фактом. Якось так.

Про життя. Маман знов не виходить на зв'язок. Ані через фб, ані по телефону. Можливо, немає електрики і телефон розряджений, дай Б-г. Маман у Запоріжжі, виїздити відмовляється категорично.

Дідо над тілом дев'ятирічної онуки, квінтесенція горя. Я пам'ятаю трохи синонимічне з далекого мирного життя, коли бабця голосила над труною доньки у моєму дворі: "Боже, нашо ти не взяв мене? Я стара, я своє прожила! Нашо ти не взяв мене?"

Не дай Б-г нікому.

Намагаюся записувати плани та алгоритми, деякі дії відкладаються, але я намагаюся не впадати в фрустрацію.

- відновити доступ до монобанку, бо туди прийде моя зп
- купити зубну пасту
- записатися до лікаря з приводу депресняка та гаймориту
- здати в комісійний три пари навушників, якими я не користуюся
- випрати шмот
- прогулятися з фотіком
- купити зарядку до макбука, бо вона зовсім помре
- пити помірно

Якось так.