(Продовження з попереднього допису. Мені телеграм чомусь ділить більші тексти).
- У цьому контексті показова фігура наступника. Монастирський ще ближчий до Авакова, ніж був уже відставлений Криклій. Він з аваковсько-геращенківського Інституту Майбутнього. Також працював помічником у Антона Геращенка. Від подібних людей у Зеленського якраз поступово зачищають уряд, а тут призначення саме такого на важливу посаду... Інтрига ще деякий час зберігатиметься. Чітких пояснень у мене нема.

- Останнє. Теза, що Авакова зняли, аби призначити його політичним спойлером проти Порошенка та різати його електорат, мені видається наївною. Аваков не пішов би на роль примітивного технічного кандидата. А його авторитет у колі прихильників Порошенка відверто мінусовий. Фраза "Аваков - чорт" саме звідти. Те, що 25% (тепер уже потенційні 35) не однорідні - правда. І якась частка може купитися й на Авакова, але за принципом політичної ергономіки - це повне безглуздя. На такі цілі краще витягнути якогось чергового умовного Вакарчука. Подібних ціла черга стоїть. І вони мітять у ближні оболонки електорального ядра Пороха, а не в далеку напів-випадкову периферію, як було б з Аваковим.

Його відхід - це його власне рішення з метою самозбереження в дуже непевній для нинішньої влади передреволюційній ситуації. а для нас маркер невідворотності отого "великого шухера".

Гарно один з читачів тут щойно прокоментував: : "Це все що треба знати про інсайдерів. Жоден "інсайдер зі своїми джерелами в оточенні ..." не дав цього інсайду. Або Аваков гарно тримає інформацію, або всі інсайди мулька". Дозволю собі повторити й власну відповідь: "Точно в ціль. Реального інсайду при несистемній владі в принципі не може бути. Хіба психоаналітик, який розбирає конфлікт лівої й правої півкуль мозку Бубочки".

Наперед анонсую, що матиму сьогодні два ефіри. 13.10-14.00 Київ-Лайф. 17.00-18.00 Кримсько-татарський канал АТР. Поки ніби все.

Рівно рік тому у ці дні під Зайцевим на Донеччині загинув розвідник Ярослав Журавель.

Стікав кров’ю, але повз до своїх, чекаючи на порятунок, до останнього сподіваючись, що Україна, за яку він воював, його не покине.

Але у того, хто нині займає пост Верховного Головнокомандувача, не вистачило волі, щоб врятувати воїна-розвідника. Ярослав Журавель загинув, не дочекавшись допомоги, поки Зеленський запевняв нас, що «треба просто припинити стріляти».

Але батько Ярослава Сергій Журавель, втративши сина, не здався і подав позов до Зеленського, дії і бездіяльність якого позбавили Ярослава права на порятунок. Судові процеси тривають і досі. І я разом із тисячами українців маю надію, що правда все ж таки переможе.

«Вивчили обставини загибелі, героїчного вчинку не знайшли», — так звучала відписка голови Верховної Ради на наше звернення щодо нагороди для Ярослава Журавля. Ми звернулися до Зеленського із вимогою присвоїти звання Герой України сержанту Журавлю, і відповіді не отримали взагалі.

Але ми не зупинимося. Наші Збройні сили, наші волонтери, наші добровольці і керівництво держави за наших часів своїх не кидали.

Вічна честь і пам’ять Ярославу Журавлю! Сил та витримки його рідним…

У цій владі зеленодупих павіанів таки мають чуйку, коли починає підгоряти. Так і сталося з бандитськими й незаконними правками, якими слуги старалися на догоду хазяїну вихолостити Закон про державну мову. Зараз будуть відбріхуватися, що вони нічого подібного й не планували. Просто якось так "випадково" гєнсєк партії та ще три відморозки й русифікатори внесли якісь правочки, але то було непродумано, не узгоджено на верху й не скоординовано, просто по нєдомислію якихось пари слуг, а партія ж і головна зелена задниця - ні-ні! Ага! Доки всі перечитували антиукраїнські правки з 13 до 17, я звернув увагу на правку №1. Її підписав голова бюджетного комітету, в якому закон і розглядався. І в ній чітко сказано, що слуги до другого читання повністю змінюють "предмет регулювання законопроєкту". Був про реставрацію, а став про мову. Тому про нескоординованість нехай помовчать.
Цю атаку відбили. Але від завтра буде інша тактика - вони ігноруватимуть вимоги закону, а коломойська Нацзрада на це тупо закриватиме очі.

Ну, якщо все, що значиме для України, як держави, доводити до абсурду й спохаблювати, то мусять зеленськобобики й Гімн України переписати:
"...Ще нам браття й сестри молодії
Усміхнеться доля...
Запануєм і ми браття-сестри
У своїй сторонці".

Це стосовно нівелювання свята. "День Захисника і Захисниці України". Вилупки зелені, ви думаєте, що цим нововведенням наших героїнь вшанували? Ви їх і так уже зневажили до краю руйнуванням армії, розкраданням коштів, що мали піти на оборонне замовлення, капітулянтською політикою, та, врешті-решт, тими своїми маршируваннями на підборах - щоб якесь зелене чмо могло потішитися картінкай. І розмиванням цілісної назви свята ви їх також принизили своїм дрібним сексизмом. Бо коли в криївках УПА відзначали цей День Українського Воїнства (а історія святкування починається з тих кривавих часів), то мужніх і жертовних дівчат-стрільців, боївкарок, зв'язкових, санітарок, політичних референток та підпільниць не турбувало оформлення назви. Вони знали, за що борються й на що йдуть. І такі принизливі фемінітиви від влади уклоністів та колаборантів їм точно не були потрібні.

І хтось поясніть зеленій гопоті, що фемінітиви стосуються назв професій, видів діяльності, там вони справді доречні й потрібні. А піднесені слова про подвиг, мужність, жертовність в українській мові, зазвичай, фемінітивами не відділялися. Бо за означенням українська нація, в якій завжди була особливо значима роль жінки в усіх сферах життя, для якої ніколи не існувало ганебних принципів мокшанського домострою, такими словами високого стилю визначала й вшановувала велич без якихось розділень на чоловіків і жінок. Лише виплодки з московського болота могли цього не знати.

Мене на повний місяць відлучили абсолютно безпідставним блокуванням від фейсбуку (паралельно без пояснення причин і встановлення термінів забанили й резервний акаунт). Ще трохи більше тижня лишається. Але через те, що в фейсбук не можу писати й щось коментувати, більше встигаю проглядати повідомлень від друзів у тій соцмережі. І навіть тішуся, що я зараз не там. Бо рашистський бруд у краденому набутку Цукера аж пре назовні. Це стало особливо помітно на болісних для Пуйла скрєпоносних темах історії війни та національного розвитку, про які він щось тупе й примітивне з апломбом провякав. Зараз читаю вже десятки повідомлень друзів (думаю, що таких випадків тисячі), як їм видаляли дописи й включали блокування за критичні оцінки тих шакалячих листів путлєра до українців. Простої фрази, що "справжні брати братів не убивають" досить для бану. Проглянув частину тих скрінів із забаненими текстами. В них нема тригерних слів, нема агресивних закликів. Але виловлюють так масово, що це не схоже на стрільбу скаргами. Враження, що за тригерні фрази обрали якесь словосполучення,, з якого вбачається критика того листа Пуйла. А про констатацію факту солідарності сталінської Раші з Гітлером уже й говорити не доводиться.

Можна здивуватися: як таке можливо! Це ж не рашистські "Одноглазнікі" й не "Вкантактє", це ж американський потужний інформаційний бізнес. На жаль, усе не зовсім так. Фейсбук ще на першій стадії запуску отримав приховані фінансові вливання з РФії. Тоді на Раші грошей ще було багато й фінансували ними не лише підкуп політиків чи економічний лобізм. Купували й лояльність нових ділків інформаційних технологій. Ми ще не скоро взнаємо весь перелік тих проєктів, які раптом з безгрошів'я та маргінальності вискочили на мільярдні фінансові позначки. До 2012-13 років таких прецедентів було багато. І не лише в соцмережах. Мабуть і в системах технічних комунікацій, і в антивірусних програмних центрах погуляли московські нафтодолари. Через те так просто сьогодні Москві влаштовувати свої хакерські та дезінформаційні атаки на Заході.

А стосовно продажного Цукера та його (не зовсім і його) фейсбука, то там навіть ім'я московського візитера відоме. Це рашистський олігарх-мільярдер Юрій Мільнер, який тільки офіційно володіє 10% акцій фейсбука. Насправді ж, його присутність та впливи в мережі значно вищі. Мільнер також є акціонером більшості інших платформ від твітера до телеграм. Коли Цукер до 2012 року став призабувати, хто дав йому фінансовий старт (ніде в податкових деклараціях не відображений, окрім формальних 200 мільйонів доларів), то нагадали швидко й гостро, викликали до Москви та пояснили "кто у нас начальнік партіі". Далі контроль і втручання поступово наростали, але спершу були більш епізодичними. А зараз старіючий Пуйло згадав пушкінську фразу: "Он уважать сєбя заставіл і лучшє видумать нє мог". І понеслося...

Усе, відриваюся від Телеграм. Зараз буду мати включення на Центр ТВ з Дніпра (17.00). Щоправда, тема не з актуальних та ще й доволі контраверсійна. А потім побіжу писати ще одну програму на Прямий. Ну, й зранку мав годинний ефір на 4 каналі. Усі ці посилання пізніше тут повиставляю.
А вам поки ГАРНОГО ВЕЧОРА! Й трошки свіжості та прохолоди. Бо в мене вже працездатність від цієї задухи спадає до нуля...

Надходить п'ятниця (куди ті дні лишень провалюються). А це означає, що з 9.00 хвилин 40 буду в ефірі Емігрантського радіо. Постараюся, щоб було динамічно й інформативно. Погана ж новина, що незмінний ведучий і засновник радіо Іван Кокуца все ще не зможе вести програму. А тому мені доведеться знову бути в двох іпостасях. Не дуже люблю довгі монологи, значно краще б звучав діалог з ведучим. Але нема на то жодної ради, доведеться ще цього разу відпрацювати самостійно.
Мій фейсбук досі заблоковано, тому трансляцію можна дивитися лише на їхніх сторінках в ютюб, фейсбук та на інших площадках.

Сьогодні весь день переповнений біганиною між ефірами, зустрічами й іншою буденністю. Зранку вже мав ефір на Емігрантському радіо. Тут ділюся посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=Djm3RSc6s78&ab_channel=%D0%95%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE
На жаль, знову в моно-форматі. А це направду, не просто 45 хвилин вести монолог без співрозмовника. А ще не мав де глянути на те, що в мене творилося на голові від цієї спеки. Тому вибачайте за непрезентабельний вигляд.

Сьогодні багато написати не встигну (хоча тем аж занадто, як на середину літа). Ще буду на двох ефірах:
12.05 - UA:Перший;
16.00-17.00 - Прямий. Там дискусія з якимось слугою, прізвище його з голови вилетіло, але чув, що це з тих, кому Порох досі в кашу плює - ще один із спеціалістів по "Ліпляцкай фабрікє". Та, зрештою, побачимо.

Кажуть, що я занадто рідко публікую позитивненькі повідомлення. Ну, яка влада, такі й новини. При попередній у нас щодня були якісь події, якими можна було гордитися чи втішатися. А нині - ні дня без зашкварів та, навіть, відвертої зеленої зради. Але, виправляюся - ось вам позитивчику в стрічку. Не встиг іще Антосік Гєращєнка вибудувати тактику " з красивими чи вумними", тобто - з Аваковим, як вірний соратник, який разом із шефом хоч у відставку, хоч в опалу, хоч на плаху (я б на це подивився), як йому прийшов "лист щастя".

Антосіка викликають на 23 липня в Печерний райсуд Києва за позовом Петра Порошенка про спростування брехливих заяв самого Тосі і його братів по розуму з МВС щодо причетності Порошенка до акції з елементами вандалізму під ОПою . А наступного дня за свої побрехеньки в суді звітуватиме Гордон. І це мені вже подобається.

Страшна новина цього дня 2014-го навіть не сприймалася відразу. Такого бути не могло, але це сталося... Ніколи й ніхто в жодному конфлікті не посмів запустити бойові ракети в об'єкт на високому горизонті цивільної авіації. Ніхто й ніколи. Сам пригадую, як колись під час жорсткого загострення в Афганістані летів з Делі над районом бойових дій. Знизу бачив гігантські клуби диму над безлюдною гірською місцевістю. Вже потім взнав, що це американці вакуумними бомбами знищили підземні бункери талібів. Але ми, пролітаючи над цим побоїщем, нічим не ризикували. Бо одні не могли дістатися тих горизонтів, інші ніколи не посміли б. Тільки проклята Богом і людьми фашистська Московщина свідомо пішла на такий злочин. Пам'ятаємо, скорбимо за загиблими, ненавидимо й прагнемо покарання для бездушних убивць 298 ні в чому не винних людей.

Увесь світ знає, хто цей державний терорист. Ні для кого не було секретом, що це путінський Рашистан. Навіть, якщо хтось спершу сумнівався, "виправдань" путінських презервативів було достатньо, щоб відкинути сумніви. Але в 2021 році виявилася ще тварина, яка не спроможна назвати вбивць. Язик йому не повертається... І це не дивно. Принаймні, для тих, хто сприймає Зеленського не тільки, як інфантильного придурка-наркомана, але й свідомого ворожого агента. Бо тільки ворог може так відверто грати на стороні країни-агресорки.

І це ж не тільки ця дегенеративна заява про якусь "незрозумілу катастрофу". Просто, треба пам'ятати, як ще в 2019 році ця зелена потвора разом із Рябошапкою, якого зараз активно відмивають від злочинів режиму Зеленського, в ході їхньої контрреформації прокуратури пробували заблокувати роботу міжнародної слідчої групи та судового процесу в Нідерландах. Тоді відкликали наших слідчих і прокурорів, які були носіями ексклюзивної інформації, хоча про їх збереження буквально благав голландський керівник слідчої групи. Частину тих наших правників узагалі викинули з прокуратури (це саме так "чистив" прокуратуру Рябошапка на замовлення Зеленського). А зараз навіть прокурора Мамедова, якого в той час ввели до складу групи керівником нашої частини, зараз позбавили доступу до всіх матеріалів наших спецслужб і слідства. Бо він раптом виявився порядною людиною та серйозно включився в судовий процес проти Рашистану. Звісно, що цього йому не могли пробачити російські прихвостні Зеленський та Венедіктовая. Ще Зеленський "уславився тим, що після першого ж окрику Пуйла поспіхом видав Раші важливого свідка в справі Цемаха, якого перед тим ціною життя одного й каліцтвом іншого бійців СБУ захоплювали наші спецслужбісти. Зайве й нагадувати, яке обурення це викликало в Нідерландах.

Отака історія з цією, ще однією зрадою, а не лише традиційне лизоблюдство Зеленського перед його папіком пуйлом. Коли ми згадуємо про злив операції проти "вагнерівців" та ще 6 умисних зривів українських спецоперацій, відмову рятувати бійця Журавля та інші злочини Зеленського, маємо до їх переліку добавляти й ускладнення та блокування слідчих дій щодо збитого путіноїдами МН-17. Не вийшло. Слідство було успішно проведено, а тепер повільно, але планомірно йде судовий процес. Колись список офіційно звинувачених, яких сьогодні лише четверо, буде стрімко розширюватися. Я надіюся, що до їх числа потрапить і Путін, без наказу якого не задіяли б на окупованій території російський "Бук". А ще за перешкоджання слідству та правосуддю, виконане на замовлення Кремля, перед судом має постати й Зеленський.

Сьогодні в записі на Прямому буду десь після 22.00 у програмі Тараса Березовця та Пітера Залмаєва "The Week". Це трохи серйозно, трохи з гумором про світову політику. В ефірі я маю бути в другій частині передачі, а в першій Дмитро Корчинський.

А я зараз підберу й опублікую записи недавніх ефірів.

Повертаю нечисленні борги з записів ефірів за минулі дні. Тут студійний на UA:Перший за 16 липня. Моя частина з позначки 8.45 і до 45.10:
https://www.youtube.com/watch?v=xmYzqOdFXew&t=2s&ab_channel=UA%3A%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9
Тут спілкуватися довелося з таким собі Биковим, який колись відпрацьовував на Тимошенко, а потім в один день перебіг до послуг подоляківських ботоферм. Щось у них обміліло з аргументами.

Ще один ефір за п'ятницю 16 липня на Прямому. Це "Час пік" в Олени Курбанової:
https://www.youtube.com/watch?v=1Mc8DsFFupY&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9