Ловіть круту локацію в Насі:

福州園 - Fukushuen Garden

При всій нелюбові до комуністичного Китаю, будьмо відвертими: Китай від династії Хан до династії Мін мав гігантський вплив на усю культуру, мистецтво, віру та філософію Східної Азії.

В 1372 році королівство Рюкю стало васальною державою Китаю. Це було доволі поширеним явищем у 14-15 століттях. В обмін на символічне визнання гегемонії китайського імператора, васали отримували право торгувати з Китаєм, доступ до китайських знань, а в обмін на васальні місії з подарунками, отримували зустрічні дари від Китаю, що часто були ціннішими. Правителі-васали при цьому, визнавалися повноцінними володарями своїх держав і держави не ставали частиною Китаю, хоч і зазнавали суттєвого культурного впливу. Справжня мʼяка сила. Це було настільки вигідно, що навіть Японія в період шьогунату Ашікага відправляла кілька васальних місій та була васалом Китаю більшість часу між 1401 та 1549 роками. Такими ж свого часу були Корея, Тайланд, Бірма, Непал і т.д.

В 1392 році 36 китайських родин з регіону Фучжян (буду вдячний за правильну транслітерацію в коментах) прибули на острів Окінава, де заснували селище Куме. Король Рюкю запропонував новоприбулим мігрантам посади при владі, аби ті поділилися своїми навичками навігації, кораблебудування та китайської класики. Жителі селища служили вчителями, чиновниками, дипломатами, налагоджували культурний та політичний обмін між Китаєм та королівством Рюкю.

В 1982 році Наха та Фучжоу, центр провінції Фучжян, стали містами-побратимами. У 1992 році на честь 10 річниці партнерства між містами на місці селища Куме було відкрито сад Фукушюен. Над садом працювали разом ремісники та архітектори з Фучжяну та з Окінави.

Вхід - 200 єн вдень, 300 єн вночі (до 21:00). За 100 єн можна погодувати карпів.

Остання частина персонального знайомства з Кінджьо Джіро.

Кінджьо-сенсей народився в Насі в перший рік епохи Тайшьо (1912). В 13 років він почав працювати помічником у відомих гончарів в Цубоя-мура, селищі гончарів в Насі.

Кінджьо був послідовником Янагі Соецу, мистецького критика, фольклориста, та засновника Японського і Корейського національних музеїв народних ремесел.

Янагі був засновником концепту та руху «мінгей» (民芸 - народне ремесло). Метою цього руху було відокремлення народних мистецтв типу гончарства, столярства, ткацтва, тощо від більш «високих» форм мистецтва в період індустріалізації та вестернізації Японії.

Натхненний ідеями Янагі, Кінджьо намагався вкласти у свої роботи простоту та справжність, красу використання та утилітарність, використовував прості та наївні окінавські мотиви з рибами, креветками, хвилями. Свої роботи він випікав у традиційній окінавській пічці «ноборігама» (登り窯 - пічка на підйомі), одна з таких пічок на фото.

Після фактичного знищення Нахи під час другої світової, Кінджьо активно займався відновленням кераміки цубоя-які та відкрив свою власну майстерню у Цубоя-мура, а вже в 1958 організував виставку окінавської кераміки в одному з центральних універмагів Токіо «Міцкоші». Його роботи виставлялися в музеях народних промислів по всьому світу, дві з них зберігаються у постійній експозиції музею народних мистецтв в Бухаресті.

В 1972 році Кінджьо заборонили використовувати ноборігаму в Насі через дим, а тому той переїхав у селище Йомітан, інший регіон гончарства Окінави.

На фото - гончарне селище Йомітан, де майже усі майстри є представниками 金城一門 (Кінджьо ічімон) - школи Кінджьо, продовжувачами його стилю. Тільки ноборігаму тепер розпалюють лише раз на рік.

Купив у них дві очокко - чарки для саке.