​Якби до мене все ж підійшов незнайомець у чорному капюшоні і, вхопивши за руку, запитав: «Is it better to speak or to die?», - я б завжди обрала: «To speak». Без сумнівів, навіть не замислюючись.

​Адже тільки слово завжди виражає наші емоції щодо людей. Ми кажемо, наскільки нам цінні близькі, як ми любимо їх. Так, це може бути нечасто, адже більше ми виражаємо діями.

​Два рази у своєму житті я обирала «to speak» і не сказала б, що пошкодувала. Адже, як кажуть, це досвід. Я відчула, що таке справжнє кохання. Ти посміхаєшся, коли бачиш, що та сама людина щаслива. Ти посміхаєшся, коли дивишся на неї, просто не контролюючи себе. Ти посміхаєшся, коли вона бере тебе за руку. Ти засинаєш поруч із нею, адже тільки так відчуваєш безпеку і комфорт. Ти кохаєш її з будь-якими недоліками. Саме це для мене є коханням.

​Голос - це наше життя. Тільки ним ми можемо виразити всі наші емоції щодо будь-якої людини. Ми живемо один раз, померти завжди встигнемо, тому не бійтеся зізнатися, написати, сказати ті самі три слова: «Я тебе ціную», «Я тебе люблю», «Ти важлива мені». Ніхто не знає, можливо, саме ці слова врятують людину від хибних кроків або вона просто потребує їх прямо зараз. Спочатку це може бути страшно, а далі стає звичкою і буденністю.

​Тільки з голосом і емоціями ми живі.