Ми сильно залежні від благ цивілізації. Ми - люди сучасного світу, і сучасного комфорту. Нам видається, що так було завжди.

Мій дід, Чепинога Логвин Агейович, народився в 1895 році. Воював на обох світових, на громадянській, в різних бандах, різної ідеологічної спрямованості, був головою колгоспу, стеріг баштан в курені.

Світло (електрику) дід побачив у достатньо зрілому віці.

А потім дід осліп. Глаукома. Тобто, для діда електрика і світло - це якийсь такий короткий і незначний епізод історії, і його особистої біографії, що навіть згадки не вартий. Було, та не стало. Згасло…

Тому, коли мати часом жалілася, що «свєту нема», дід казав: та воно й не нужне!…

:-)

Останнім часом багато говориться про можливість «заморожування конфлікту».

При всій спокусі, це - погане рішення. Це війна на іпотеці. Відкладена війна.

За час цього «заморожування» у нас проведуть вибори, всі з усіма сто раз пересваряться, спиздять ще один десяток мільярдів, накуплять ламборджинів з бугаттями і викопають якийсь символічний рів на кордоні. Метрів триста…

Росія за час цієї заморозки зробить десять тисяч ракет

Принагідно хочу поділитися такою гарною новиною. Андрій Кокотюха купив два квитки тим людям, які б хотіли подивитися фільм «Я і Фелікс», але не мали на це коштів.

Це те, чого нам сильно бракує. Малих добрих справ для себе. Це - гарна ідея!

«Я і Фелікс» - це фільм крутої Ірини Цілик, за книжкою її крутого чоловіка і Воїна Артема Чеха «Хто ти такий?», з крутим Іздриком в головній ролі!

Я б радив дивитися обовʼязково!

Скоріш за все, Трамп схвалив позитивне голосування республіканців за «Український пакет» в конгресі.

Трохи через жопу, і як кредит, але то нюанси, в нинішній ситуації.

Казали, що найпотужніше міжнародне лоббі у світі має Ізраїль.

Ми якось потроху, поволі стаємо Ізраїлем…

«І ти колись боролась мов Ізраїль, Україно моя» (Леся Українка)…

Українська ментальність.

Німеччина терміново надає Україні ще один комплекс “Patriot”.

Перший комент: та що нам, один?

Йшов з кладовища, зустрів попа.

- Отче, питаю, а палить померлих можна, по нашій вірі?
- Не можна, - каже
- Чого?
- Бо воскреснуть з мертвих тільки ті, хто зберіг кості, - каже піп
- Ну, слухайте, Отче, - кажу. - Я бачив кілька американських фільмів, де мертві воскресли. То нічого хорошого з того не вийшло!
- Та, - каже…
Пішов…

Побалакали…

:))

Наслідки публікацій:

- Віталію, а ви могли би опублікувати рекламу нашого засобу проти личинок хрущів?
- Міг би. Але коли хрущі перестануть густи над вишнями, то прийдуть по мене, а не по вас. А по-друге, в мене такі підписники, що вони цілком підставно подумають, що я їбонувся, і нічого у вас не куплять…

Задумались… Мовчать…

:))

Зізнання

Я намагаюся писати якісь позитивні речі, при нагоді. З власної ініціативи

В 60-х роках минулого століття в якомусь з американських університетів був проведений такий експеримент.

Щурів (крис) вкинули в колбу з водою. Вони побовталися хвилин три-чотири, і почали тонуть.

Щурів дістали, висушили, нагодували, причепурили, дали відпочити, і кинули у воду знов.

Щурі трималися на воді більше 20 годин!!! Вони чекали, що їх порятують, їх дістануть з води. В них зʼявився досвід надії.

Надія дає силу, дає витримку, дає наснагу жити попри все.

Ми, звісно, не щурі, але алгоритми в нас - ті ж самі.

Хто з цим не згоден, - йдіть нахуй! :))

Гарна ідея:

Дівчина на інстаграмі каже: я заробляю на своєму інстаграмі 80 тисяч євро щомісяця!

Як? - Зараз розповім!

- Я придумую якусь хуйню, тіпа, що я заробляю на інстаграмі 80 тисяч євро в місяць. І проголошую платний набір на курс «Як заробити 80 тисяч євро в інстаграмі за місяць?»…

Вісімдесят-не вісімдесят, але якусь копійку маю…

:))

Сьогодні вранці я писав колонку для газети.ua. І зокрема, передбачав, що днями затопить капацьке місто Курган, разом з єдиним в Росії заводом, який випускає БТР-и.

І от зараз бачу, що Курган затопило!


Я - пророк, нахуй!

«І не врятуєтеся ви від води великої за гріхи ваші, і прийде вам на погибіль моква висока, і не найдеться Ноя на вас, а ні ковчега його, і погибне твар кожна ваша з вами разом»…

:))

Донедавна вважалось, що глобалізм - це політична, економічна, культурна інтеграція, міжнародний поділ праці, стандартизація законодавства і зближення культур.

Але зʼясувалося, що глобалізм це ще й коли однакові безпілотники вночі летять водночас на Харків і на Єрусалим.

Глобальне зло також уніфікується.

Силам добра якось би час вже облишити свою голу «стурбованість», та вʼїбати…

Шарп, посилаючись на американські інсайдерські канали, пише, що адміністрація Байдена побоюється, що Ізраїль «на куражі» може втнути щось неадекватне у відповідь на іранські атаки.

Інакше кажучи, - чи не зробить Тель-Авів Тегерану невелику «Щекавицю»?

Не думаю, що до того дійде. Але сам факт оцих «американських побоювань» дуже характерний для сучасного вільного світу: головне, щоб жертва атаки поводилася чемно й прилічно, в межах гуманізму.

Отакої, блядь!

«Були колись ковбоями, та більше не будем», - писав Тарас Григорович…

Вночі отримав два повідомлення:

1. Ти - найкращий!
2. Ой, вибачте, то не вам!

:))

В продовження попереднього посту.

Якось моя донька Дарина в старших класах гімназії, пішла на дискотеку.

Я прокинувся в півпершого ночі, а її досі нема вдома.

Пишу: де ти лазиш? Ану, додому бігом!!!

Відповідає: «Йди нахуй!»…

І через якусь мить: «Ой, пап, вибач, то я не тобі»…

То була сильно довга мить…

:-))

- Віталію, як вам наш бойлер? Все добре працює?
- Так, дякую, все ок, жодних нарікань!
- А ви могли б написати відгук на нашому сайті?
- Міг би. Але я - журналіст. Мені важко змусити себе писати безплатно, ломка!
- Ми вам зробимо скидку на другий бойлер. 500 гривень!
- Нащо мені другий бойлер? Щоб шо?


- Давайте так: ви донатите на ЗСУ ті 500 гривень, а я пишу відгук
- О, давайте!

З миру по нитці…

:-)

На місто Курган іде велика хвиля. Гудуть сирени. Влада закликає городян евакуюватися самостійно. Допомоги не буде!

- А куда евакуюватися?
- Та, куда? Нахуй, як обично!

Навіть без зловтіхи. Мені шкода моєї зловтіхи на це…

:))

Росія більше на 1/6 частина суші. Десь 1/8, 1/12… :))

Послє нас хоть потоп - є таке прислівʼя у братьйов…

- Ага, бля! Не «послє», не «послє»…

:-))

Черкащина, Іркліїв. Перша чверть ХХІ століття.

Село, хати, цвіт дерев, синє небо. Краса і тривога. Мир і війна.

Воїн і собака. Дорога…

За триста років до цієї картини додалися лише стовпи й провода…

(Фото Оксани Мацько)

Пафосно, по-блогерськи, сумним тенором: «Третя світова розпочалася вночі, 14 квітня 2024 року… З атаки Ірану на Ізраїль»…

І це вже ж не перший раз, а двадцятий! Двадцять третя світова, нахуй! І то тільки за цейгод…

))

Лелек приніс якесь рядно до гнізда, а лелечиха його кинула додолу, вниз.

Тіпа: ти, бачу, вобще не розбираєшся! Куди воно до нашого інтерʼєру?! Ні смаку, ні чуття стилю. Нащо я з тобою звʼязалася? Казала мені мати… І т.д…

:))