Дуже подобаються коменти на ТГ. Там Трамп знову щось наплів. Тіпа, Путін мене поважає, і Сі мене поважає. А вчора не поважали, а сьогодні поважають. Мене навіть Кім поважає, а вчора не поважав... І тд, і тп. Свиня з рову, свиня в рів. Якийсь чоловік пише під цим повідомленням: "Якби в мене вчора було п'ять рублів. Сьогодні в мене й трьох немає" ))

Просто вийшов на город. На 1 хвилину. Мені дали капустину і молодого зеленого гороху... "Я так, я так її люблю мою Україну, убогу!"... Ми вже не убогі, батьку Тарасе! Ми - круті і сильні!

Лучками, лучками, лучками…

Парубок, парубок, парубок

Давайте поговоримо про кіно, ради суботи. Який ваш улюблений?

Це, звісно, важко визначить.

Мій: «Наслідки коханння» Сорентіно!

То не про гонорею. То про любов

Росія повертає у серійне виробництво танк Т-62, бо більше ніхуя в Росії не лишилося. І Україна до того сильно причетна. Т-62 - перший і мабуть єдиний в світі танк з гладкоствольною гарматою. Т- 62 - це абсолютне гімно. Але навіть це гімно стріляє. Мій покійни батько їздив на Т-34. - То - страшне, то страшне - казав батько. Не для ворога страшне, а для самого себе

Дарина майже ніколи не п'є. Але іноді трапляється, двічі на рік. Бо як ти все це витягнеш? Тому Дарина на другий день каже Луці й Соломії: ТАК! Ану, стоять! Лежать! Сидіть! Діти стоять, лежать і сидять... Діти цього бояться. Діти ще не знають нічого про похмілля... ))

Лаванда, горная лаванда… Це фото зняте з метою хтивості. Лучками так просто ходить не можна. За всьо треба отвічать. Я попередив! :))

Раша спешиал форсес, пише інтернет…

Ні, не раша, інтернете… Не раша!

З коментів:

У мене є подруга, яка синові, коли він був малий, казала я грибами отруїлась ( похмілля). Сину вже 27, грибів досі не їсть

Тим часом Служба Божа України (СБУ) серйозно в'їбала по військовому аеродрому "Кіровське" в тимчасово окупованому Криму. Серед жертв - багатоцільові ударні гелікоптери Мі-8, Мі-26, Мі-28. А також ЗРК "Панцир С1". ЗРК "Панцир" вразити сильно не просто. Це - штучна робота! Героям слава!

Йшла дівчина лучками! Той сон, той сон!

https://www.youtube.com/watch?v=vMnkBovyTPc

Які ж крутезні речі роблять наші. Ніколи нікуди я звідси не поїду! Моя Земля. Мій Київ! Моя Україна!

Нам тисячі років! Куди ви полізли, суки? Тут для вас тільки смерть!

А то ще якось було таке, що на долину туман! На долину туман упав Мак червоний в росі, мак червоний в росі скупав... По дорозі дівча.. Я сам це все бачив лічно! ))

У нас багато пісень і багато віршів. Як умру, то поховайте. Ми живемо на тій Землі, що нас тут завжди всі намагалися вбити. Ми, в принципі, ніколи нікого не займали. Ми сіяли.

На нашій Землі загинуло пʼять імперій. Ми не загинули. Ми були, є і будемо!

Гей, Соколи!

https://m.youtube.com/watch?v=UZ7gUf2Ynzw&pp=ygUT0JPQtdC5INGB0L7QutC-0LvQuA%3D%3D

Ой, летіли дикі гуси. Але не гуси, на жаль. Дикі свині летіли. Хоча навіть свиней шкода на таке порівняння

Пролетіли шахеди, за ними - літаки наші, потім - ракети. Потім на веранду з горіха впав кіт. Коли дорослий і самодостатній кіт падає на веранду з горіха - це як ППО. - Я тебе зараз кончу, тварино ти дурна, кажу. Виспались, в общим... Той сон, той сон…

Квитки на хор "Гомін" розкуплені до кінця року. Так спрацював "вірус". Але мене це тішить. Бо нас цікавлять пісні й краса, навіть у цю страшну добу

Цілу ніч так їбашило, що страшне. В селі ніхто ніколи нікуди не ховається, і не лізе в погріб. В нас навіть сирену вирубили, бо обридла. Це не про безпечність і не про легковажність. Ми люди горді. Ми - українці!

О 9-й годині село спиниться, повернеться обличчям до клубу, і покладе руки на серце. Хвилина мовчання. І гімн.«Душу й тіло ми положим за нашу свободу!»

У Тютюника є таке оповідання "Устим та Оляна". Устим був на війні. Прийшов з війни додому, поранений, в короткій шинелі. І нічого в Устима більше не було, крім осколків в тілі. Оляна йому зраджувала під час війни, бо треба було годувать дітей. Устим про це знав. Устим обіймав свою Оляну, і казав: "Нічого! Нічого! Главне - живі! Главне - живі!"

О четвертій ранку набрав свата. Ви там живі, здорові? - питаю... Та вроді да, каже сват. - А діти як? - Та діти сплять, як дрова, каже сват... Ото б нам усім так. - Піду я пити каву, каже сват... - Якщо вона є кстаті... Живемо війну, живемо життя...