дарую вам, підпісники любі, вірш про холодні ноги, бо ніхто більше в телеграмі такого не зробить

#віршики

слова порожні в голові
прокручую уявні дії
слова твої, слова мої
порожні мрії

порожній значить без нічого
ні ззовні, ні зсередині, ніде
без змісту, без кутів, без Бога
порожній бо нема тебе

#віршики

я їду човниковим рухом
голова їде дахом набираючи обертів
говосіївська далі — каже радіо глухо
треба протриматись пару кілометрів

потяг їде в неправильну сторону
ноги ходять незаплановано
окуляри крізь дивляться холодно
у вухах моїх спокійні пісні
думки мої залиті слізьми
турнікети стоїть на місці
людей мало, вагон тихий
хтось втомлений, хтось убитий
хтось іде і я приїхав

#віршики

усі думки поплутав хаос серця
ритм свідчить про невідворотність дій
воно стучить із силой сотні герців
руйнує тез та аргументів стрій

усі думки щезали поміж строчок
в глизявій каші вивергнутих слів
я їх збирав із словником щоночі
поки тебе шукав, себе згубив

усі думки уперлись в незбагненне
в залежність від очей твоїх та фраз
в залежність що не мала буть кінченна
одначе щезла у невиразний час

#віршики

букви утворюють слова
хмари утворюють вітер
тебе ти створюєш сама
удвох поводимось як діти
моя велика голова
твої прозорі теплі сльози
наша весна, твої вуста
як дім вже постає в облозі
разом біжим від небезпеки
угорці чехи або греки
удвох ховаємось від спеки
закриєм очі й рахуватимем до ста

#віршики

мої вірші прості і посередні
мій погляд примітивний і плаский
мої крінжові жарти некумедні
мій мозок гладкий, негнучкий
моє життя рутинне й нецікаве
мої ліниві вчинки заслабкі
моє лице байдуже та зівʼяле
а принципи мої крихкі

#віршики

дерева сумують без вітру
він змушує їх шелестіти
мішає листя в палітру
міняє колір щомиті
сміється над деревом вітер
поміж хмарами водить кола
небо для нього обитель
небом була його доля
дерево вкопали навічно
йому не потрібна свобода
любить дощ й сонце щорічно
та вітер що міняє погоду
для нього

#віршики