оффтоп! прокинулась у гарному настрої зранку, памʼятаючи про прекрасні взаємодії скз на фанміті, але максимально зіпсувала собі настрій, наткнувшись пости ображених хьонліксерок і синбінерок🙂
здається, люди почали забувати, що айдоли їм нічого не винні, а казати, що чанбін прилипала, задовбав діставати хьонджина, пішов би краще до синміна, а що скаже фелікс/синмін або писати про якийсь контракт про розірвання стосунків, який підписали хьонлікси (ступінь делульства на рівні психдиспансеру), — вища ступінь дурки
найбільше мене добиває, що з фото з хьонджином вирізають чанбіна і ліплять туди фелікса, називаючи ось це — правильним
варто мабуть комусь нагадати, що всі пейрінги лише уява фанатів і канону, як такого, не існує, тому ніхто не має права називати чиєсь захоплення «неправильним»🙂

хочу написати свою альтерантивну замальовку до сьогоднішнього випуску скз кода, де чан залишається поруч із ліксом після його виходу з наркозу, говорить із ним і гладить по спині, щоб він краще спав, адже йому треба відпочинок🫠
десь на ноуті навіть лежить давня замальовка з банлі, де лікс відходить від наркозу після стоматолога і говорить чану різний бред😩

it’s just my missing chanlix hours

ні ви не розумієте обсесію жінки її комфорт пейрінгом

вовчок більше не вкусить за бочок, бо тепер він охороняє мій сон🕯️

вдень буде дроп романтичних і милих банлі😋

be aware of the man that can make you laugh this hard🐥🐺

#малюю@chaossdrawing

дякую за увагу та милі слова до цього арту😭
я дуже старалась спробувати щось нове в тому, як малюю, і, здається, в мене вийшло?? наразі в мене ще декілька ідей, в яких стилях спробувати себе, і я буду все показувати вам🥰

не хочете трошки поінтерактивити? залиште мені назву пейрінгу в скз, а я вам рандомну пісню з мого плей-листа, що асоціюється з ним🌚
можна залишати безмежну кількість пейрінгів

цейво тойво, я захотіла комфорту і милих закоханих банлі, що написала їх зрештою сама😶
буде публікація міні замальовки??

— тобі не здається це трохи дивним?
— що саме?
— ну, це...

#пишу@chaossdrawing

чану злегка некомфортно. на ньому зручний домашній одяг, обличчя не стиснуте шарами косметики та фіксаторів, волосся нарешті не вкладене тоннами гелю, а лише злегка розтріпане, а температура в кімнаті якраз ідеальна для того, щоб розслабитись на дивані, вкрившись м'яким пледом. в цілому, він не відчуває "некомфорт" в його звичному розумінні, але все ж, це турбує його до стану, що він не може всидіти на місці.

чан старається тихенько і дуже обережно сповзти вниз на м'який диван, але його спробу зупиняють міцною рукою, що стискається навколо щиколотки.

— тобі незручно? — шепіт, такий низький та інтимний, торкається вушної раковини і змушує шкіру вкритись мурашками. тепер чану не тільки не кофмортно, а ще й соромно.

— ні, все чудово, — він відповідає так само тихо, ховаючи обличчя в чужих грудях. кінчики його вух, ніби спеціально хочуть підставити свого власника, червоніють.

фелікс посміхається, торкаючись його вух у заспокійливому жесті, і цілує в скроню. чану хочеться померти від сорому і безмежної любові до нього.

— просто... тобі не здається це трохи дивним? — чан, як завжди, починає здалеку, прощупує грунт. його пальці чіпляються за нитку на комірі феліксового світшота і граються з нею - йому треба заземлитись, заспокоїти своє внутрішнє відчуття дискомфорту.

— що саме? — фелікс, навпаки, спокійніший, ніж його колись можна було собі уявити.

мабуть, це результат попередніх безсонних ночей, безкінечних перельотів та тисячі різних облич, зовнішність яких він навіть не намагався запам'ятати. тому зараз, залишившись на самоті з найріднішим та найбільш звичним лицем, з знайомими запахами та фоновим шумом чергового серіалу на нетфлікс він відчуває неймовірний спокій.

— ну, це... — чан не називає нічого конкретного, лише малює у повітрі неідеальне коло навколо них. збентежений погляд фелікса підштовхує його говорити далі. — добре. тобі не здається дивним, що я сиджу в тебе на колінах?

поступово погляд фелікса зі збентеженого стає розслабленим, зворушеним навіть: так батьки дивляться на дітей, коли вони не розуміють простих істин.

— а має? ми вдома, ну, технічно, в твоїй із чонін-і квартирі, але навколо немає камер чи інших людей, і ми нарешті можемо присвятити час лише собі.

— так, так, але моє форма, фігура, трохи не підходить, щоб бути маленькою ложкою в твоїх обіймах. я занадто великий, це я маю бути великою ложкою для тебе.

— а є якісь мірки чи правила щодо цього? — лице фелікса, його чудове, миле лице без макіяжу, фільтрів і усипане неприхованими веснянками, наближається до чанового носа, поки кінчики не торкаються один одного. — ти маленька ложка, бо ти так відчуваєш себе в моменті. можливо, завтра чи сьогодні я захочу бути повністю схованим у твоїх руках, захочу бути маленьким, і попрошу тебе про це. розумієш, про що я? — фелікс обережно проводить по обличчю чана і зачесує його неслухняне волосся назад. — розслабся, кріс. ми лише вдвох, тут немає кому нас оцінювати.

вперше за вечір чан зітхає на повні груди - до цього моменту він навіть не підозрював, що затримував подих. чан дозволяє собі розслабитись і перенести свою вагу на фелікса, який радісно притискає його руками лише ближче до себе. до такого він може і звикнути.

— тобі точно не важко? — востаннє цікавиться чан, обіймаючи фелікса за шию. він відчуває гарячу руку на попереку і ненадовго прикриває втомлені очі. запах кондиціонера для білизни фелікса ще більше вганяє чана в спокій.

— мені ідеально. взагалі, я вважаю, що мені не завадило б почати робити вправи з вагою, ти так не вважаєш? — губи лікса складаються у найбільш гремлінську посмішку, але він старається контролювати лице, що буквально перетворилось на еталон невинності. — носити, підіймати, опускати, тримати на собі... — більшість слів губляться в шепоті та спантеличеному сміхові чана. він поривається втекти, але його тримають міцно біля серця - без шансів на втечу.

до такого точно можна звикнути.

#пишу@chaossdrawing

hate my silly office life🖊️

#малюю@chaossdrawing