P.S. Ось сам оригінал мого першого відео, зайдіть гляньте, почитайте критику, а потім знову гляньте відео, яке я вище запостив.
https://youtu.be/dRkr-zOaokY

Сьогодні Сербська церква вибирає нового 46-го патріарха. Голосування має закінчитись о 18-30. Але в СПЦ були випадки, що єпископи не доходили спільної думки, і вибори тривали кілька раундів. Різні джерела дають різні розклади по фаворитам. Є вірогідність, що оберуть когось з послідовників померлого патріарха Іринея. Але є цікава інформація, чому усунули архімандрита Іоанна (Радосавлевича), який мав обрати конверт з іменем нового предстоятеля. Начебто, архімандрит є довіреною особою митрополита Іринея (Буловича) - альтер его померлого тезки. І єпископи, ймовірно, злякались, що вибір конверта може бути сфальсифіковано Буловичем. Для таких побоювань є підстави: Буловича вже звинувачували в підробці рішень Архієрейського собору. Що ж, чекаємо на вечір.

Ще одна цікава деталь. Вибори сербського патріарха проходять під пильним контролем президента країни Олександра Вучича. У нього є свої фаворити. І так, на Вучича справили враження протести, організовні митрополитом Чорногорським Амфілохієм минулого року під час парламентських виборів. В Чорногорії СПЦ тактично перемогла, але не прорахувала ефект в офіційному Белграді. Вучич дуже б не хотів подібних акцій в Сербії під проводом СПЦ. Так що на всі звинувачення, що Петро Порошенко втручався в процес появи ПЦУ, можна переадресовувати Вучичу.

⚡️Як стверджують сербські ЗМІ, перший раунд на виборах патріарха СПЦ вже завершено, і один конверт з потенційним патріархом вже є. Хто це - не повідомляється. https://www.espreso.co.rs/vesti/drustvo/730717/isplivali-prvi-rezultati-glasanja-samo-jedan-vladika-dobio-vise-od-polovine-glasova

Новий патріарх СПЦ - митрополит Загребський та Люблянський Порфірій (Перич). Духовне чадо митрополита Іринея (Буловича). Цікаво буде далі :)

Новим патріархом Сербським став Порфірій (Періч). Вагому роль в його духовному житті зіграв Іриней Бачський, який постриг його у ченці, висвятив на священника. Також Порфірій був вікарієм Бачського. Окрім цього він служив за межами Сербії, у Хорватії та Словенії. Закордонні діячі завжди більш націоналістичні, аніж ті, хто живе у своїй державі. З цього випливає два обережних висновки: новий патріарх доволі близький до Іринея Бачського і не виключено, що останній намагатиметься посилити свій вплив у церкві; новий патріарх навряд чи відступатиме від націоналістичних позицій, які популярні в частини Сербської церкви. З цього випливає два наслідки: на поліпшення стосунків між ПЦУ та СПЦ сподіватися не варто від слова зовсім. Питання чи церка і надалі критикуватиме президента Вучіча за спроби розв’язати питання Косова? Принципово наврядчи щось зміниться. Розходимося.

Ресурси УПЦ МП подають як перемогу, що на офіційному сайті Сербської церкви згадано привітання митрополита Онуфрія, але не згадано привітання митрополита Епіфанія. Ми дуже раді, що УПЦ МП в кожному куточку вже шукає, хто визнає митрополита Онуфрія. Значить, для неї це визнання - не пшик. Раніше, нагадаємо, це питання для УПЦ МП взагалі не стояло. Хоча в українській філії РПЦ досі іронізують над бажанням ПЦУ отримати визнання, але для них це теж стало актуальним. Але ми звернули увагу на інше. В релізі про привітання немає інформації про листи від патріархів Єрусалимського та Грузинського. Будемо думати, що це просто була якась технічна затримка, яка, втім, виглядає дещо незрозуміло. http://www.spc.rs/sr/pravoslavni_vasceli_hrishtshanski_svet_ljudi_dobre_volje_chestitaju_izbor_patrijarhu_porfiriju

☝️Ще один невеличкий, але дуже показовий штрих до попередньої новини. Придивимось уважно, як в сербському релізі розташовано привітальників. Спочатку згадано митрополита Київського Онуфрія, а потім - очільника Православної Церкви Америки митрополита Тихона. Знавці церковних протоколів вважають, що це не просто так. Сербська церква досі не визнала автокефалію ПЦА, надану в 1970 р. Російською церквою. І в згаданому релізі серби акуратно нагадали, що ПЦА - частина РПЦ. Тому що в СПЦ вважають дарування автокефалій виключним правом Константинополя. Ось так, за допомогою всього-навсього двох ком СПЦ висловила свою позицію щодо суперечки Фанару та РПЦ, хто має право надавати автокефалії.

Пропагандистський форум УПЦ МП у Києво-Печерській лаврі відбувався незаконно?

Днями УПЦ МП зібрала форум представників, як вони самі заявляють, захоплених громад. Під час цього дійства були оприлюднені відкриті листи до керівництва держави.
З цього приводу є два міркування. По-перше, УПЦ МП активно готується до візиту патріарха Варфоломія. І зараз вже зрозуміла їхня тактика – будуть якомога голосніше розповідати про «гоніння», збирати «принижених та ображених» і говорити «що ж ти Варфоломію накоїв». Таким чином вони хочуть перебити ефект від візиту і по-можливості дискредитувати Варфоломія. Ці всі активності будуть широко висвітлюватися та перекладатися іноземними мовами для створення картинки – українці не сприймають Варфоломія, а отже його позиція, що Томос об’єднає українських вірян – провальна, а отже Томос треба відкликати. Саме у такому ключі діятимуть медія УПЦ МП.

Друга річ менш глобальна, проте не менш важлива. УПЦ МП зібрала форум у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври. Проте юридично УПЦ МП на правах оренди користується лише Нижньою лаврою, а Верхня належить і є у повному користуванні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Відповідно для використання культових споруд, чи то Успенська церква, чи то Трапезний храм, чи то Лаврська дзвіниця, потрібно узгодження/дозвіл/договір заповідника. І тут постає питання – чи взагалі був цей форум узгоджений? Бо знаючи характер митрополита Павла та Антонія могли і проігнорувати.

Якщо ні, то форум відбувався незаконно. Якщо отримали узгодження, тоді хто його видав та на якій підставі? Річ у тім, що цей форум не підпадає під визначення «здійснення релігійної діяльності». По-факту це конференція чи то круглий стіл. Зазвичай релігійним організаціям погоджують проведення релігійної діяльності у культових спорудженнях (храмах), що належать державі. Отже, якщо погодили «релігійну діяльність», тоді форум знову таки проходив не законно. Ну і якщо все ж таки, керівництво заповіднику дозволило провести форум. Тоді хто буде нести за це відповідальність? Адже в результаті цього форуму було оприлюднено низку антиукраїнських, у тому числі політичних заяв (як от вимоги до Президента України внести на розгляд Верховної Ради декілька законопроектів). А отже хтось має понести за це політичну відповідальність.

В Києво-Печерській лаврі шукають водіїв. прибиральниць та кухарів. Перелік кадрових вакансій оприлюднено на сайті обителі. У той же самий час спікер УПЦ МП Миколай Данилевич погрожує, що проти перейменування УПЦ МП вийде 20 мільйонів вірних цієї церкви. То, може, нехай з цих 20 мільйонів знайдуть в Лавру прибиральниць та кухарів, а потім вже погрожують протестами? https://lavra.ua/otdel-kadrov/

Сьогодні особливе відео. Я розповім, як російські спецслужби використовують Московський патріархат проти України. Які оперативні псевдоніми у діючих ієрархів РПЦ та за яких обставин ставався витік оперативної інформації про спецоперації російських шпигунів із задіянням Московського патріархату.

Усі деталі за посиланням ⬇


https://youtu.be/tqJXBAeLLlE

Продовжуємо тему співпраці Московського патріархату та російських спецслужб

Засновники Cerkvarium Дмитро Горєвой та Тетяна Деркач розповідають про роль Московського патріархату в анексії Криму.

"Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат Держдуми Росії, політик від «Єдиної Росії», «афганець», який в молодості жив у Партеніті, та Дмитро Саблін – тоді ексдепутат Держдуми РФ, сенатор Ради Федерації, заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії.

«Він (Дмитро Саблін – ред.) вже після того, як був помічений в цій ситуації, дуже часто їздив до Сирії і проводив зустрічі з патріархом Антіохійським. Можемо зрозуміти, що Саблін від російської влади чи від міністерства оборони теж має певні повноваження курувати оці перемовини, задіюючи релігійний фактор», – вважає релігієзнавець, директор громадської організації «Центр релігійної безпеки» Дмитро Горєвой.

Усі події за лаштунками привозу релігійної реліквії – це один із яскравих прикладів того, як російська держава використовує РПЦ для своєї політики за кордоном, вважає релігієзнавець Дмитро Горєвой.

«Був задіяний для цього власник цієї реліквії, це настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній. Власне, тоді його роль якось не була активно помічена, але вже потім, через 4 роки, коли в нас стартував автокефальний процес, я особисто відслідковував інформаційні повідомлення Московської патріархії і вони використовували авторитет цього старця для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі, наративи щодо української автокефалії», – каже Дмитро Горєвой.

«Він є заступником патріарха Кирила у такій організації, як «Всесвітній російський народний собор». Це такий їхній квазі-релігійно-політичний майданчик для просування ідей щодо утримання впливу на довколишні країни, на збирання, що називається, «руських земель» і відновлення історичної Росії як вони називають, або другого Радянського Союзу», – зауважує релігієзнавець.

Московський патріархат у Криму відіграв свою роль в цілому в окупації півострова, підкреслює релігійний публіцист, авторка книги «Московський патріархат в Україні – анатомія зради», співзасновник «Центру релігійної безпеки» Тетяна Деркач.

«У Керчі, коли відбувалася висадка осіб абсолютно невпізнаних, але озброєних, вони дійсно розташовувалися в храмах. Вони там зберігали свою зброю і, власне, священники зовсім цього не приховують. Мені здається, що цим священникам було відомо щось більше, ніж простим кримчанам і українцям на материку. Тому що, коли відбувалося захоплення українських військових частин, то, природно, що росіяни брали з собою священників, які вмовляли «не воювати проти братів». Значить, священники були готові», – вважає Тетяна Деркач".

Детальніше за посилання ⬇

https://www.radiosvoboda.org/a/okupacia-krimu-moskovsky-patriarkhat/31122625.html

Відео буде доступне ввечері.

А ось і обіцяне відео про спецоперацію російських спецслужб, під прикриттям церкви Московського патріархату.

Коментують події співзасновники Cerkvarium Дмитро Горєвой та Тетяна Деркач.

https://youtu.be/1UlyNo6nc0w?t=381

Друзі, а ми продовжуємо викриття підривної діяльності Московського патріархату проти України.

Майже 5 років тому Європарламент ухвалив резолюцію «EU strategic communication to counteract anti-EU propaganda by third parties» – «Про стратегічну комунікацію ЄС для боротьби з пропагандою третіх сторін проти нього», в пункті восьмому якої стверджується, що Кремль використовує транскордонні релігійні організації для пропаганди. Очевидно, що найвідомішим і найбільшим транскордонним релігійним утворенням Росії є Російська православна церква (Московський патріархат).

В Україні Православна церква Московського патріархату протягом останніх 7 років невпинно розповідає всім навкруги про жахливу міжрелігійну ситуацію в Україні. Це не якісь поодинокі висловлювання окремих кліриків, а цілеспрямована інформаційна кампанія.

За напрямок ООН відповідає ГО «Громадський правозахист» (Общественная правозащита) на чолі з маловідомим юристом Олегом Денісовим. Він через ГО подає звіти та заяви про начебто порушення прав вірних. Над донесенням «правильної думки» до конгресменів у США працює скандально відомий намісник «Десятинного МАФу» єпископ Гедеон Харон. Вікарій митрополита Онуфрія єпископ Баришівській Віктор (Коцаба) працює на європейському напрямку. Так, у лютому 2020 року він писав листа депутатам Європарламенту про утиски та дискримінацію УПЦ (МП).

Дискурс про гоніння постійно чується у повідомленнях медійних платформ, пов’язаних із Московським патріархатом. Ведеться постійна робота з дискредитації Києва. Таким чином УПЦ (МП) робить свій внесок у спецоперацію з перетворення України на failed state, державою, що не відбулася. Саме так характеризував Україну Володимир Путін на зустрічі з президентом США Джорджем Бушем молодшим під час Бухарестського саміту НАТО у 2007 році.

Але що ж насправді відбувається з релігійною ситуацією в Україні? Щоби не казали представники Московського патріархату, де-факто ніяких релігійних утисків чи гонінь в Україні не відбувається.

Відповідно до світового дослідження рівня релігійної свободи, проведеного американською соціологічною службою Pew Research Centre, Україна є державою з непоганим рівнем релігійної свободи та середнім державним регулюванням релігійної сфери. Ми в одній групі з такими країнами Європи, як Німеччина, Бельгія, Данія чи Австрія. І далеко від країн із реальними релігійними утисками, як от Китай, Туркменистан, Сирія, Росія чи Індонезія. Більше того, починаючи з 2014 року розширюється сфера релігійної свободи.

Але найцікавіше у всій цій історії прямо таке орвелівське дводумство. Бо, з одного боку, в УПЦ (МП) розповідають вірним, що Україні не потрібний Євросоюз, бо краще бути у союзі з Росією, але як жалітися на Київ, то обов’язково до Європарламенту. Вони кажуть, що нам не треба Європи, але раптом що, то жаліються тій самій Європі. Вони апелюють до прав людини, але самі ж критикують «бездуховний Захід» за начебто надмірні права людини.
Очільник РПЦ патріарх Кирило взагалі вважає права людини єрессю. Хоча це не завадило йому звернутися до голів держав «нормандської четвірки», предстоятелів автокефальних церков, генсекретаря ООН та очільника Всесвітньої ради церков із заявою про порушення прав людини в Україні.

Більше того, Кирило стверджував, що ухвалення деяких законопроєктів створить «нечувану для сучасної Європи дискримінаційну практику... щось подібне існувало хіба що за часів нацистського панування у Німеччині». Тобто, фактично у Московській патріархії розсилають листи, в яких прирівнюють Україну до нацистської Німеччини.
В УПЦ (МП) так довго і наполегливо переконували усіх, що вони поза політикою, що аж не помітили, що самі є частиною російської політики. Чи то свідомо зробили вигляд, що не помітили. Московський патріархат так палко і ревниво змагається за релігійну свободу в Україні і впритул не помічає порушень цієї свободи та відвертих гонінь у самій Росії. Для неї воістину свобода – це рабство, а війна – це мир.

Гадаю, що у процесі виконання закону про перейменування логічніше було б назвати цю релігійну організацію «Російська православна церква Орвелівського патріархату».

Детальніше за посиланням ⬇

https://www.radiosvoboda.org/a/upc-mp-moskovsky-patriarkhat-viyna/31124061.html

Сьогодні свій день народження святкує патріарх Варфоломій - єрарх, який найдовше в історії очолює першу за честю кафедру у Православному світі.

З цієї нагоди пропоную свою минулорічну статтю про патріарха Варфоломія.

«Патріарх Варфоломій незрозумілий радянським і пострадянським єрархам та вірним. Його не цікавлять фінанси, він не намагається встановлювати монополії на надання релігійних послуг – тобто не поділяє основних інтересів єпископату РПЦ. Проте дійсно переймається екологією, що не типово, та і не зрозуміло для пересічного пострадянського єрарха. У більшості з яких за плечима лише середня професійна освіта. До речі, саме за піклування станом навколишнього середовища Варфоломій здобув прізвисько «Зелений патріарх». Він переймався найважливішими проблемами сучасності ще задовго до народження таких мейнстрімних особистостей, як Ґрета Тунберґ.

Патріарх Варфоломій не потопає у розкоші дорогих аксесуарів, елітних авто чи люксової нерухомості. Однак він вміє вирішувати глобальні людські проблеми, вертати, а не відвертати людей від церкви. Певно, це і є ознака справжнього патріарха ХХІ століття.»

Детальніше за посиланням ⬇️

https://www.radiosvoboda.org/a/30460550.html

💥💥💥 «Подземный тунель в Храм Гроба Господня» – как РПЦ планирует «воровать» благодатный огонь и причем тут ПЦУ🔥🔥🔥

Год назад Израиль и Россия заключили сделку. Путин помилует задержанную гражданку Израиля, а Нетаньяху передаст в собственность РФ церковное подворье в Иерусалиме. Путин девушку помиловал, Нетаньяху на бумагах тоже исполнил свои обязательства. Но год спустя Россия так и не получила церковное здание. Израиль видимо умеет вести переговоры.

Александровское подворье – самое близкое к Храму Гроба Господня русское владение, от него до Голгофы – несколько десятков метров. Входы в подворье и храм расположены на диаметрально противоположных сторонах, но здания стоят достаточно близко.

Сам Храм Гроба Господня сегодня "разделен" между шестью церквями, которые могут служить там самостоятельно: православный греческий Иерусалимский патриархат, римо-католический латинский патриархат Иерусалима, армянский Иерусалимский патриархат, Коптская, Эфиопская и Сирийская церкви. Каждая из них имеет в храме свои приделы или свой вход, каждая служит в определенные часы.

РПЦ участвует в службах в Храме Гроба Господнего благодаря межцерковным отношениям с Иерусалимским патриархатом, но эти отношения могут оказаться под угрозой. Аналитики всерьез утверждают, что следующим новую Православную церковь Украины (ПЦУ) может признать Иерусалимский патриархат. РПЦ же разрывает отношения с каждой церковью, признавшей украинскую. Так было с Константинопольским и Александрийским патриархатами, а также Элладской и Кипрской церквями.

Тогда, чтобы сохранить за собой право на служение, и может понадобиться Александровское подворье, высказывает догадку Сергей Чапнин: из подворья теоретически может быть выход в Храм Гроба Господня.

В 2016 году археологи Афинского университета с разрешения христианских конфессий провели исследование гроба Господнего, и казалось, что под Кувуклией и ложем Иисуса есть разветвленная система тоннелей. Согласно преданию, Иисус был погребен в пещере, над которой позже построили храм. Долгое время считалось, что при строительстве храма природный ландшафт был разрушен. Но оказалось, что скальные стены пещеры были покрыты мрамором, чтобы паломники не выколупывали себе кусочки реликвии и таким образом не уничтожили храм.

"На месте Александровского подворья были сооружения V-VI веков и были они органично связаны с Храмом Гроба Господня. Логично предположить, что все эти сооружения между собой как-то связаны, массой всяких коридоров и ходов. Будет удивительно если такого коридора нет", – рассуждает Александр Солдатов.

"Об этом прямо никто не говорит... Данные "русских раскопок" представлены и путь там ведет к цистерне. Но всерьез никогда вопрос о доступе русских [через подворье] в Храм Гроба Господня не ставился. Потому что он слишком сложный и потенциально конфликтный, скандальный. До последнего времени он никому, включая Русскую церковь, не был нужен. И только неудачная внешняя политика патриарха Кирилла, который ссорится с другими поместными церквями, делает этот вопрос актуальным", – полагает Сергей Чапнин.

Но ни сама РПЦ, ни близкие к ней источники никогда не говорили об Александровском подворье как возможном способе "войти" в Храм Гроба Господня.

Религиозный публицист и аналитик Татьяна Деркач обращает внимание на то, как для РПЦ важен благодатный огонь, вокруг которого Московский патриархат много лет поддерживает ажиотаж. "Много лет вокруг благодатного огня распространялись инсинуации относительно его нерукотворного происхождения. Его появление на Пасху считали чуть ли не индикатором истинности церкви. Верующие очень внимательно следили за этой "благочестивой" приметой", – говорит Татьяна Деркач.

Она предполагает, что в случае ухудшения отношений с Иерусалимским патриархатом из-за возможного признания им ПЦУ, под Александровским подворьем могут возобновиться "русские раскопки", которые, по ее словам, тормозились "из-за нежелания портить отношения с греками и католиками". Деркач не исключает, что "РПЦ решила откопать свой туннель в Кувуклию, чтобы добывать свой благодатный огонь".

Полная версия этой истории доступна по ссылке ⬇
https://www.currenttime.tv/a/31127329.html