Горшочек, не вари!
Друзья, вы самые настоящие волшебники. Сумма собрана, Улитка мчится за правильным паспортом.

О, флешмоб! Присоединяюсь. Кто хочет подробностей – идите сюда: @conjunctionlarp

На всех играх, которые я буду делать в будущем как главмастер, Феникс забанен навечно.
В случае моего участия в какой-то игре не в качестве главмастера, но в качестве просто мастера - я приложу все усилия для того, чтобы Феникс был на этой игре забанен.
Dixi.

За последний месяц я не раз и не два порвывался накатать в канал огробный текст на многобуков о том, какой трындец наши детские лагеря и бла-бла-бла. Но привычки делиться наболевшим у меня нет, так что ограничусь этим стикером:

Думаю это должен видеть каждый)
https://youtu.be/H8qJBji4A40

Ну, или как-то так:

Похоже, моя коллекция "Богемских рапсодий" пополнилась ещё одним дивным экземпляром:
https://youtu.be/ph5OW9p-GHM

#надо_таки_сделать_тег_для_рапсодий

За плечима моїми є постаті дві,
І я знаю – побачити їх я не в змозі.
І одвіку поради шепочуть мені
Чорна постать і біла – спаситель і злодій.

Як ночами не сплю я у ліжку своїм,
Чую я тихий голос у лівому вухі:
"Що таке ти зробив, що ти досі один?
Твою ницість я бачу у кожному рухі".

Коли шепіт стихає, я довго лежу,
Часом плачу про власну загублену долю,
Потім чую: "Мій друже, тобі я скажу –
Не давай свому суму і сумнівам волю.

Ти пливеш течією, рікою часів,
Твій вітрильник несе, тягне стрижень бурхливий;
Потім вир, і раптовий капкан берегів –
Так, ти досі керманич не дуже умілий,

Але досвід – це те, що бурхливі часи
В твоїм серці плекають, немов у колисці.
Отже, спи, моя радість, спокійно засни,
Хай насняться тобі узбережжя гористі".

Так щодня, від рання до нічної імли
Чуя я за голоси, що зійшлись у двобої:
Коли перший мене научає: "Люби!"
Другий вчить не ставати до друга спиною.

Часом сваряться в мене за спиною ті,
Кого я за життя не побачу ніколи,
Але час прийде йти із життя і мені,
І я гляну на тих, що за мене боролись.

І не буде вже простору, часу, брехні,
Я постану між ними, відкинувши маски.
"Здохни!" – скаже мій демон мені,
А мій янгол тихенько доповнить: "Будь ласка".
#mare_verborum

Впервые в жизни осознал, что "космический челнок" ("space shuttle", сиречь) переводится на украинский, как "космічний човник". Это так чертовски мило…

Есть у Гиппиус один любопытнейший триптих. Состоит он (о, внезапность!) из трех очень разных стихотворений. Первое называется "В черту", второе – "Час победы", а третье – "Равнодушие". Первое всегда меня пугало, второе исполнено торжества, а третье почему-то напоминает мне рапсодию. Цитировать их пока не хочу, но рекомендую погуглить – стоит того.
Интереснее сейчас другое, а именно – года написания этих стихотворений. 1905, 1918, 1928 соответственно. Заставляет задуматься.

Сейчас мне очень хочется привести другую цитату этой поэтессы (любезно подкинутую мне Википедией), сказанную сто с малым лет назад – после событий Октябрьской революции:

У России не было истории. И то, что сейчас происходит, - не история. Это забудется, как неизвестные зверства неоткрытых племен на необитаемом острове. Канет. Мы здесь живем сами по себе. Кто цел – случайно. На улицах вонь. Повсюду лежат неубранные лошади. Каждый день кого-то расстреливают, «по районным советам…»

Ну что ж, одна хорошая новость об универе у меня есть – меня не отчислили. Значит, живем, значит, страдаем дальше, делаем игры и играем персонажей – на то есть ещё добрый год.

Над Харьковом буря. А потому – #mare_verborum

Идя через свет полнолунных лучей,
Я был тишиной одержим,
Когда же пришла тишина во мгле,
Я грезой о сумраке жил,
Когда средь туч оживали метели,
Я знал – это страшная весть…
…но в миг, когда небом правит гроза,
Я верю, что мир ещё есть.

Меж летом и снегом один только миг –
Я им наслаждался не раз.
Я знал наконечники ливневых пик
И песни весенней рассказ.
Когда закружит меня в гибельном круге
Я буду о смерти просить…
…но в час, когда небом правит гроза,
Я вижу, что мир будет жить.

Я знаю, что Время – лихой чародей,
Не знает пощады и Смерть.
Я мирно родился, я жил среди змей,
Я должен в бою умереть.
Я знаю, что между рожденьем и смертью
Семь раз по семнадцать лет…
…но в год, когда небом правит гроза,
Я знаю – мир будет вовек.

Боян. Но снято хорошо, а потому пусть будет тут:
https://youtu.be/olEbwhWDYwM

#Waldorf100
Сьомого вересня 1919 року у Штутгарті розпочала роботу перша Вальдорфська школа. Школу було засновано директором фабрики Вальдорф-Асторія Емілем Мольтом; до педагогічного керівництва Мольт запросив Рудольфа Штайнера. Було започатковано незалежний від держави та бізнесу освітній рух, що на сьогодні є одним з найпотужніших у світі.
Педагогічна концепція Штайнера передбачала оновлення не лише змісту та методики викладання, але й нову організацію школи та обшатування шкільного простору. Проектування будівель, інтер'єрів, благоустрій ділянок Вальдорфських шкіл ґрунтується на розвитку архітектурно-мистецьких принципів Рудольфа Штайнера, викладених ним у численних лекціях та реалізованих у проектах будівель Вільної вищої школи Гетеанум (Дорнах, Швейцарія). Це: відповідність архітектурної форми характеру діяльності, задля якої ця форма створюється; формоутворення на основі виразного жеста та закономірного метаморфозу форм; індивідуальна виразність будівлі; колірне рішення, що підкреслює якості простору.
В міжвоєнний період було створено кілька десятків Вальдорфських шкіл у Європі та США. В будівлях перших шкіл нові підходи до архітектури було реалізовано лише частково. Рудольф Штайнер дав рекомендації щодо кольорів в інтер'єрах трьох шкіл: у Штуттгарті, Гамбурзі та Лондоні. Засновані на єдиному принципі (колір класів відповідає віку учнів: від теплого для молодших до прохолодного для старших), ці рекомендації помітно відрізняються в залежності від місцевої ситуації. Цей підхід і сьогодні переважно використовується у колірному рішенні Вальдорфських шкіл по всьому світу.
У 1930-ті роки країни з тоталітарними, нацистськими та фашистськми режимами заборонили Вальдорфську педагогіку, але у вільних країнах школи продовжували розвиватись. Після Другої Світової війни у Західній Європі школи було відновлено, виникає багато нових шкіл, починається будівництво за оригінальними проектами. У 1960-ті роки принцип вікової відповідності простору розширюється: віднині до уваги береться не лише колір, але й форма приміщення, просторова організація меблювання класу тощо.
Друга хвиля розвитку та розповсюдження Вальдорфської педагогіки починається з розпадом комуністичної системи. Якщо на кінець 1980-х у світі існувало близько 300 Вальдорфських шкіл, на сьогодні їх вже більше ніж 1000 (у цьому числі не враховано дитячі садки, лікувально-педагогічні заклади, заклади підготовки вчителів тощо). Школи існують на всіх континентах, у різних культурних, економічних та політичних умовах (крім відверто тоталітарних країн). Архітектура та дизайн шкільних будівель так само ґрунтуються на мистецьких принципах Штайнера з урахуванням місцевих природно-кліматичних особливостей, характеру ландшафту, культурних та архітектурно-будівельних традицій.
https://www.facebook.com/1599759044/posts/10218027587153463/

Знаете, все мы слышали про флешмобы, участвовали в них или ещё что-то в этом духе. Это слово неоднократно меняло значение – ещё недавно флешмобом называли некое действие, которое повторяет толпа народа, снимая на камеру (да, как синоним "челленджа", или что-то очень близкое к нему). Недавно я услышал новое его значение – "танец под нарезку обрезков музыки".
Поэтому мне захотелось напомнить себе и всем остальным, с чего всё начиналось – вот этим видео.

Как же это чертовски прекрасно. Надо бы починить свои часы…
Всем фанатам Звездного Пути посвящается:
https://youtu.be/UcZ-rqdoF04