​​Старий каремат

Хто пам'ятає свій перший каремат?
Коли і де його було придбано, що з ним сталося потім?
⛰
Я свій дуже добре пам'ятаю, він був зі мною в в найважливіших моментах мого туристичного життя.

Перша холодна ніч в наметі, перший мокрий спальник, перший двотисячник, перша ніч без намету.
🌲
Жереб на горі Чорна Клева вкоротив йому віку, і він зараз на заслуженому відпочинку.

А де твій перший каремат?
⛰ - перший і єдиний, досі з ним ходжу в походи.
⛺ - в мене не було каремата, я одразу з надувним ковриком в гори.
🌲 - мій перший каремат був не мій
💚 - я його бережу як реліквію
🚮 - він вже давно в смітнику

​​Обережно!
Гадюки в Карпатах

У зв'язку зі змінами клімату й підвищенням активності Сонця, карпатські гадюки стали особливо агресивними, та почали полювати на туристів.

Приблизно так, на думку журналістів, повинен виглядати типовий заголовок новинної статті.
Кожного року, на початку літа, я спостерігаю цю "гадючну істерію", коли в інтернеті з'являється десятки статтей про небезпеку гадюк, і про те, що цього року їх аномально багато. Особливо мене веселить словосполучення "Нашестя гадюк".
Вже через два тижні, про це забудуть, і в новинах будуть писати про інші "страшні небезпеки" які чекають тебе всюди, за межами твоєї квартири.

То чи справді гадюки такі небезпечні?
Я вважаю, що є сенс розділити поняття "гадюка" та "укус гадюки", та говорити про їх небезпеку окремо.
Абсурд? Можливо, але ось чим я керуюсь:
✅ В світі існує багато отруйних плазунів, і "Гадюка звичайна" лише один з видів. Вона не агресивна і ніколи не буде нападати на людину перша.
✅ Гадюки, які зустрічаються в Карпатах, здебільшого маленькі, та рідко сягають хоча б метрової довжини. Така маленька тварина не зможе прокусити взуття, або дістати своїм укусом до шиї чи грудей.
✅ Живуть ці плазуни не всюди, а тільки там - де можна поживитися гризунами, жабками чи комахами. З такими розмірами тіла вони не здатні мігрувати на великі дистанції, а тому "тусують" собі в своїх районах і далеко не заповзають.

Я то все розповідаю до того, що самі по собі гадюки не такі вже і небезпечні, це мирні тварини, що живуть собі на своїй території та нікого не чіпають.

Якщо сталося нещастя і людину вкусила гадюка, то тут вже починається зовсім інша історія. Від цього люди помирають рідко, але здоров'я підкосити зустріч з гадюкою може сильно.
Часто люди помирають не від самої отрути а від алергічної реакції на неї, тому при укусах рекомендується приймати антигістаміни.
Якщо вже таке нещастя сталося, то почитайте якомога більше літератури про те, як діяти в таких ситуаціях, і зробіть свої висновки. Думок багато, і вони різняться, тому я радити нічого не буду, окрім протиалергічних препаратів.

Вакцини і сиворотки проти укусу гадюки то ще одна улюблена тема журналістів, оскільки можна потеревенити не тільки про гадюк, але й про владу, погану медицину, корупцію і т.д.

Насправді в горах вам ця сиворотка не знадобиться, адже вона може викликати ту ж саму алергічну реакцію, і якщо гадюка не вб'є людину, то протиотрута зробить це точно.
Це не панацея, а скоріше один із засобів боротьби з наслідками укусу гадюки, і він не є найефективнішим.

Як захиститися від гадюк?
✅ Бути уважним і дивитися куди ступаєш.
✅ Не брати гадюку до рук. (Так, дехто так робить і отримує укус 🙈)
✅ Захищати ноги. Трекінгове взуття і цупкі бахіли то вже як броня проти карпатської гадюки, прокусити цупку кордуру та навіть джинси вона не в силах.
✅ Сидіти вдома ціле літо і не вилазити до того часу, поки гадюки не заповзуть в нори для зимівлі.

Головне, як на мене, завжди сприймати ситуацію адекватно, не впадати в паніку, і не "вестися" на новинні заголовки, які тільки те й роблять, що дезінформують 🧐

Напиши в коментарі які ти знаєш ефективні методи боротьби з наслідками укусу гадюки

​​Походи по воді

Туризм ділиться на багато підвидів: пішохідний, кінний, велосипедний, спелеологія.

Серед цієї туристичної братії є категорія туристів, яких дуже легко образити -
це водний туризм.
Ніколи не кажіть туристам-водникам, що вони плавають.
Запам'ятайте - по воді ходять, а плаває щось інше.

Ну а якщо ти хочеш навчитися ходити по воді, то є всього два варіанти:
1 Стати Ісусом
2 Відправитись у похід на байдарках

З першим варіантом можуть виникнути проблеми, тому краще одразу другий. Допоможе тобі в цьому канал - https://t.me/bilavoronaclub
Хлопці організовують походи на байдарках по всій Україні.

А ти як думаєш?
Туристи-водники:
🚣‍♀ - ходять
🏊‍♀ - плавають

​​Зі скількох років можна ходити в походи?

Я в свій перший повноцінний похід з наметами, рюкзаками та спальниками сходив, коли мені було 12 років. Це були туристичні змагання, і я досі пам'ятаю всі деталі. В той момент я вже багато знав про туризм а ще більше про гори.
🏕
Мій батько все життя працював на підприємстві, що пов'язане з лісозаготівлею в Карпатах. Він часто брав мене з собою на роботу.
Поки дорослі дядьки будували дорогу в чергове урочище, чи ремонтували перевал, я лазив довкола в лісі та вивчав місцевість. Заблукати було неможливо, адже я орієнтувався на гуркіт техніки.
Я і не пам'ятаю скільки мені було років, може 10, а може взагалі 8.

Тільки зараз я зрозумів наскільки це було круто, і як сильно я прокачував свої скіли. Батько мав, напевно, якусь неймовірну витримку, оскільки зберігав спокій, поки я ходив в свої міні-походи.
🧗‍♂
Всі ці вилазки, а пізніше і повноцінні походи, в результаті не просто навчили мене ходити в гори. Я вважаю це вторинним.
Гори навчили мене думати, прогнозувати, взаємодіяти з іншими людьми, бути відповідальним.

Якщо ти чекаєш якоїсь магічної дати (наприклад 16 чи 18), щоб піти в похід, то я з усією авторитетністю заявляю - не тупи, через рік, або два буде вже пізно.

Якщо ти не хочеш відпускати свою дитину в похід, бо вона ще надто мала, то йди з нею. Похід в гори з батьками - то найбільш приємні спогади дитинства.

Не існує жодних обмежень по віку. Чим швидше дитина піде в похід - тим краще.

P.S.
Зі мною в походах часто ходять діти і як показує практика вони справляються з труднощами краще ніж батьки.

​​Як втекти від грози?

Якщо ти відмовився від походу цими вихідними тільки через те, що синоптики прогнозували грози, то цей пост для тебе.

Синоптики не помилилися,
зараз в Карпатах дощ йде кожного дня. Більше того, заливає так, що ніякий GoreTex не допоможе.
Сухою залишиться тільки нижня білизна... та, яку ти залишив вдома.

З іншого боку, я зараз повертаюся з триденного походу по Чорногорі, але і я, і вся наша команда вчора була сухою, а сьогодні ми тільки годинку пройшлися дощем. Зараз вже всі переодягнулися, випили гарячого вина і задоволені їдемо до Івано-Франківська.

То як вийти сухим з води?
Як прогулятися горами в грозовий період, і не промокнути до нитки?
⛰
Потрібно вловити ритміку Карпат. В цей період року грози трапляються тільки в другій половині дня, коли Сонце набереться сили і сміливості напарити файні грозові хмари.

Потрібно так розрахувати час, щоб в обід твій намет вже стояв у безпечному місці і був готовий до грози.

Ми, наприклад, прокинулись в 4:00 ранку на озері Марічейка, а в 13:00 вже розбили табір біля озера Бербенескул. Через 20 хвилин, після того як я закріпив вітрові відтяжки, гахнула гроза. Спати в наметі під дощем - то особливе задоволення 😴.
Саме це я і робив наступні 3 години.

Ввечері дощ скінчився, і ми повилізали з наметів, щоб випити чашку гарячого кисілю і як слід повечеряти.

Закон походів у цьому червні - вставай вночі, лягай спати в обід.
Дощ, то не причина відмовлятися від походу.
Тримайте свої рюкзаки сухими 😉.

P.S.
Фото зроблено сьогодні вдень, на озері Несамовите.
Дощу нема, і ми сухі.

​​Похід вихідного дня
#маршрутПВД

Продовжую ділитися з вами маршрутами, які можна подолати за 2 дні.
Тобто сісти в п'ятницю ввечері на потяг, поїхати в гори, а в понеділок вранці знову бути на роботі.

Протяте каміння
Цей маршрут підійде для тих, кому не до снаги дуже багато ходити і високо підійматися.

План такий:

🔹Потрібно зранку приїхати в м. Чернівці.
🔸Пересісти на потяг до м. Вижниця, що відправляється в 9:18.
🔹У Вижниці сходите з потяга і йдете на автовокзал. Тут шукаєте таксі на перевал Німчич.
🔸З Німчича є тільки одна дорога, що веде до скелі "Протяте каміння". Спитайте таксиста і він вкаже вам напрямок. 🆘 Не забудьте з ним домовитись про зворотній шлях, щоб він забрав вас з перевалу і привіз на потяг Вижниця- Чернівці.
🔹Йдучи дорогою кілька кілометрів ви побачите скелі. Все, можна ставити намети і шукати воду.

Назад повернутися можна за тією ж схемою: повертаєтеся на перевал Німчич, потім на таксі до вокзалу, звідти в Чернівці і додому.
⛰
"Протяте каміння" дуже цікава локація, кругом гарний ліс, купа скель і печер.
Обов'язково прогуляйтеся до скелі "Соклине око", або навіть розкиньте там табір.

Якщо треба поміняти картинку, то це ідеальний варіант, а головне бюджетний 😉

Купуйте карту "Покутсько-Буковинські Карпати", квитки до Чернівців і гайда подорожувати.
Пригоди чекають.

Лайтовий похід
або як я собі уявляю карпатський курорт

Я люблю походи та активний відпочинок, але кожного тижня ходити з рюкзаком то занадто, треба час від часу робити паузи.

Інколи хочеться затриматись на полонині довше ніж на одну ніч, з'являється бажання пожити тут хоч кілька днів, і влаштувати собі карпатський курорт.
⛺
Я затятий хейтер усіляких гуцул-турів, де туристів напувають місцевими настоянками для вічної ерекції.
Не втомлюсь повторювати, що всі ці рейди сироварнями і місцевими ресторанами не мають нічого спільного ні з відпочинком, ні з гуцулією.

🏞
Пропоную альтернативу всім цим шароварним турам.
Називається вона:
"Глибока гуцулія 2.0"
Деталі можеш почитати
тут 👇
https://telegra.ph/Gliboka-gucul%D1%96ya-20-05-27

Без перебільшеннь, я збираюсь максимально релакснути:

😴 Нарешті виспатись
🍄 Назбирати і насушити собі грибів
☘ Назбирати трави на чай
🐄 Попити свіжого молока і поїсти сиру
👥 Поспілкуватися з людьми в невимушеній атмосфері

Коротше кажучи, хочу далеко далеко в горах відключитися від цивілізації і підключитися до природи.

Якщо тобі ця ідея подобається і ти поділяєш мої погляди на відпочинок, то полюбому приєднуйся.

Щоб записатися в команду напиши мені в приватні повідомлення.
Сюди 👇
Мирослав
або моїй дружині, Нелі
Сюди 👇
Неля
вона завжди на зв'язку, на відміну від мене, оскільки вже завтра я буду в поході, і зможу відписати тільки в понеділок 🙄.

Зараз в групі залишилося тільки 5 вільних місць, тому бронюй швидше, щоб точно потрапити в команду.

​​Сокира в поході
абсолютно непотрібна річ

Від сокири я відмовився, давно. Чесно кажучи кілька разів за останній я її таки носив з собою, але ніколи не використовував за призначенням, максимум забивав кілочки до намету.
⛏
Дуже довго в моєму рюкзаку жила ланцюгова туристична пилка, що складається в маленьку коробочку.
Класний девайс, однак працює не всюди, та й не надто ефективна вона.
Ще взимку пилка порвалась, і я шукав для себе ідеальний інструмент для заготівлі дров. І здається я його знайшов.
Садова ручна пила
Знайшов я її в Епіцентрі за 150 гривень, тому модель вказувати немає ніякого сенсу.
Спочатку думав, що проживе вона не більше двох-трьох походів, але зараз стало зрозуміло, що цей інструмент стане невід'ємним елементом мого спорядження мінімум на сезон.
Легенька, компактна, ховається в чохол, як меч самурая. Ідеально підходить для спилювання нижніх сухих гілок з дерева.
Тільки не треба брати складну пилку, оскільки, як на мене, вона коротша і менш надійна.

⛏ - єресь! Сокира то святе, ніяка пилка її не замінить!
🌲 - мені не потрібні дрова в походах.
🔥 - обов'язково спробую пилку.
🤘 - пффф! Я давно вже з такою ходжу в походи.

​​Вища ліга

Так я називаю походи тривалістю більше 5 днів.
За 3-4 дні не встигаєш як слід просмакувати подорож, виявити всі її аспекти, відчути тугу за домом та екзистенційну нудоту.
🏞
Я зараз пишу цей текст в автобусі, який везе нас до старту маршруту вищої ліги.
Саме зараз, в ці хвилини, починається 6-денна подорож під назвою "Шлях Чугайстра".

Саме через підготовку до цього походу зараз на каналі рідко виходять публікації. Писати осмислені тексти немає часу.
До 9 липня ми будемо йти кордоном від села Шепіт до села Буркут.

Тріп репорт читайте на лайв-каналі. Там буде багато неадекватних думок і дивних фото. Якщо хочеш слідкувати за цим дійством, то переходь сюди 👇
@carpatylive

P.S.
6 днів хоч і вища ліга, але рівень початковий. Хочете почитати про справжній похідний хардкор?
Переходьте на канал мого друга Роми, він валить
Західнокарпатський Туристичний Шлях і розказує про свої пригоди отут 👇
@LetsGoHike

Натисни на смереку 🌲, щоб мене і Романа супроводжувала удача в цьому поході 😉

​​Телефон забрали,
рація не роби
або 6 днів без людей

Не так давно по мережі гуляв аудіомем, де молодий хлопчина телефонує мамі та жаліється на свою тяжку долю прикордонника.
Якщо цікаво - забийте в пошуку You Tube заголовок цього посту.

Позавчора я повернувся з 6-денного походу під назвою Шлях Чугайстра. Нитка маршруту проходить якраз тими місцями, де розгортаються події згадуваного аудіомема. Стартували ми в селі Шепіт, що перед горою Томнатик, там де РЛС Памір, а фінішували в Шибеному.

На всьому шляху ми не зустріли жодного туриста. Це було настільки незвично, що інколи складалося враження, ніби ми пішли не туди.
Більшу частину маршруту я проходив вперше, тому для мене він був особливо цікавим.

✅ Дуже давно хотів потрапити на гору Пелениця, оскільки то найвище плоскогір‘я в ураїнських Карпатах. Подейкують, що в часи Другої світової там хотіли збудувати аеродром ✈️.
✅ Мріяв побувати біля скелі Кам’яні баби, де за повір’ями тусувалися язичники, та здійснювали там свої ритуали.
✅ Хотів також постояти на вершині гори Чивчин. От Чивчин справив на мене найбільше враження. Ще хоч і невисока (порівняно з Чорногорою) гора, зате на вершині почуваєш себе птахом в польоті. Для мене тепер Чивчин - то найгарніше місце в Карпатах.
✅ Окремим інсайтом для мене стала популярність довгих походів. Раніше я думав, що це цікавить тільки тих небагатьох, у кого туризм головного мозку. Виявляється нас таких багато. Закралася думка організувати похід на 10 днів. Це новий рівень, та зовсім інша форма взаємодії з Карпатами.

Планую пройти Шлях Чугайстра на початку жовтня цього року ще раз. Якщо бажаєш долучитися - пиши мені, запишу тебе в команду 😉.

P.S.
Сьогодні я ще відсипаюсь, набираюсь сил, а завтра сідаю за роботу. Назбиралось чимало матеріалу, тож чекайте цікаві пости і нові маршрути.

То що з довгим походом?
🗺 - пиши маршрут, я з тобою.
⛺️ - не цікаво, краще на 3-4 дні.
⛰ - давай ще походи вихідного дня.

​​Яку їжу НЕ треба брати в похід

Про смаки не сперечаються, тому про їжу в поході говорити завжди складно.
Мені часто доводиться готувати на багатті для компанії, і я склав для себе невеличкий топ продуктів, які на мою думку не варто брати з собою в похід.

✅ Рис
Так, він ситний і доволі просто готується, але в походах ніколи не користується популярністю. Сам по собі рис не має смаку, щоб приготувати його смачно потрібно неабияк заморочитися.

✅ Гороховий суп в брикетах
Найбільша моя помилка в минулому поході. За 15 хвилин він не вариться, і за півгодини також. В брикетах посто колотий горох, який треба готувати годину.

✅ Вівсянка
Не смачно, не ситно, не калорійно. Думаю брати вівсянку є сенс тільки тоді, коли ви звикли її їсти щодня в звичайному житті. Я перестав брати вівсянку в походи.

✅ Сухарі
Будь-які сухарі в рюкзаку перетворюються на паніровочні. Якщо не збираєшся готувати котлети чи нагетси, то бери з собою звичайний хліб. Краще сірий і добре набитий. Сухарі є сенс брати з собою тільки в дуже довгі походи, більше тижня.

✅ Макарони
Треба сказати, що я все ж таки беру макарони з собою в похід, але то скоріше «понти», ніж повноцінна їжа. Спагеті приготоване на багатті це круто, на цьому його переваги закінчуються. Завжди після макарон треба «доганятися» салом.

Якщо бути чесним до кінця, то в 3-денний похід з собою можна брати все, що душа бажає.
Головне не брати зайвого 😉

Напиши в коментарі свою улюблену страву на багатті

​​Обсерваторія Білий Слон
#маршрутПВД

Продовжую ділитися маршрутами, які можна пройти на вихідних і не відриватися від робочого процесу.

Цього разу пропоную піднятися на один з карпатських двотисячників - Піп Іван Чорногірський
(скорочено ПІЧ).
Стартувати краще всього з Івано-Франківська, або з Ворохти. Звідти потрібно добратися до села Дземброня. Це доволі непростий квест, але якщо включити кмітливість та Google то все вийде.
⛰
З Дземброні починається маршрут на ПІЧ, який просто нереально пропустити. Запитайте будь кого з місцевих, і він покаже куди йти. Дорогою ви підніметеся до полонини Смотрич, де продають свіжий сир, і тут буде невеличка дилема. Можна йти через гору Смотрич, а можна підніматися через Вухатий Камінь.
Моя думка - краще йти через Смотрич.
Так чи інакше в районі перемички обидва шляхи сходяться.

Від перемички до ПІЧ вже ніби рукою подати, але розслаблятися не треба, йти ще залишається чимало. Варто запастися водою заздалегідь оскільки ні на хребті, ні на ПІЧ її немає.
🗿
Ні в якому разі не надійтесь на обсерваторію, там нема ні води, ні інфраструктури. Сприймайте її просто як декорацію чи музейний експонат.
📱
Після того, як зробите фото біля обсерваторії - починайте спуск до озера Марічейка. Через годинку будете там. Тут вже можна ставати на ночівлю, місця достатньо і вода поблизу.

Наступного дня доведеться прокинутись зранку, оскільки треба встигнути на автобус, який їде з села Шибене до Верховини, а звідти вже до Франківська. Як показує практика за 2 години від Марічейки до зупинки автобуса дійти можна.
🏞
Отак за 2 дні можна перемахнути через найвищий хребет України та ще й побувати на одному з високогірних озер.

P.S.
Цього разу пост не тільки описує маршрут - це анонс 😉
Я збираю команду в похід цим маршрутом 10-11 серпня.
Деталі читай тут 👇
ПВД Білий слон
Ця вилазка буде зовсім лайтовою:
✅ підйом на гору без рюкзаків
✅ ночівля в будиночку, НЕ в наметах
✅ квести по трансферу на мені
✅ смачна вечеря на багатті включена

На роботі навіть ніхто не запідозрить про твій високогірний вікенд 😉

Пиши мені в приватні повідомлення і бронюй місце 👌
Мирослав

​​Легкоходи

Серед людей зустрічаються унікуми, які час від часу збирають все своє добро в мішок з лямками, і йдуть на кілька днів у ліс, аби сповна насолодитися комариними укусами, димом та мокрим взуттям.
Цих упоротих індивідів прийнято називати туристами.
⛰
Серед туристів, яких і так важко назвати адекватними, зустрічаються фанатики, які йдуть в ліс з косметичками.
Називаються вони легкоходами.

Але й це ще не кінець. Серед легкоходів зустрічається особливий підвид - ультралегкоходи. На цій стадії з людиною відбуваються необоротні зміни. Вона починає відривати від одягу всі бірки, та здирати з усього фарбу.
Будьте обережні!
Якщо ти переживаєш сильне емоційне збудження, тримаючи в руках спорядження з приставкою “ultra light“, то можливо ти вже заразився. Очевидно скоро почнеш шматувати свій каремат, відрізаючи від нього зайвих 3 сантиметри.

🍄
Якщо серйозно, то моє ставлення до легкохідства неоднозначне. В кожного своя філософія та свої погляди на відпочинок, тому прошу всіх підписників-легкоходів ставитись з розумінням до рюкзаків вагою більше 10 кг.
➕
Величезним плюсом легкохідства безумовно є комфорт пересування. Тут ніяких «але» - це круто, крапка.
➖
Мінусів на мою думку більше.
Вартість спорядження найбільший з них. Хоча в останні кілька років китайці дещо згладити цей мінус.
Комфорт ночівлі теж під питанням. Коли гарна погода і вночі +15 градусів, то легкоходи, звісно, виграють. Однак коли влупить град і сніг посеред літа, то суперлегкий тент, чи намет тебе не врятує, треба буде вертатися додому 😫

То як бути?
Рухатися в напрямку полегшення наплічника безумовно треба, то святий обов’язок кожного туриста, особливо коли йому вже за 30 😉
Але впадати в крайнощі та доходити до маразму теж не треба.
Якщо ти не спортсмен, то яка різниця скільки ти пройшов сьогодні кілометрів, головне процес і кайф від шляху.

А ти що думаєш?
🎩 - наплічник 10+ носять тільки ішаки та шерпи
🎒 - я не розумію як можна вкластися в 10 кг
🎓 - я ультралегкоход, мені страшно коли я бачу рюкзак 50+ літрів
🙈 - я нічого не зрозумів, а куди класти тушонку і саперну лопату?

​​Аптечка в поході

Я довго думав перед тим, як писати цей пост.
Я не медик і щось рекомендувати чи радити не маю ніякого права.

Сприймайте цей допис тільки як інвентаризацію моєї власної аптечки, і перед тим, як укомплектувати власну, обов’язково перечитайте ще десяток подібних статтей.

Умовно всі препарати можна поділити на кілька груп

Знеболювальні
Ібупрофен (таблетки)
Диклофенак (таблетки та ампули)
Кетанов (таблетки)
Німесил (порошок)
Анальгін (таблетки та ампули)

Травлення
Фтолазол
Фуразолідон
Левоміцетин
Панкреатин
Маалокс
Активоване вугілля

Травми
Бинт стерильний
Марля
Лейкопластир
Хлоргексидин
Перекис водню
Вата
Зеленка
Йод
Еластичний бинт

Алергія
Лоратадин
Дексометазон (ампули)

Кардіо
Валідол (куди без нього 😆)
Біпролол (від тахікардії)

Простуда
Аспірин
Колдрекс або аналоги
Німесил
Септифрил

Опіки та подразнення
Олія обліпихова
Пантестин
Рятівник
Присипка дитяча

Як гадаєте, чого в цьому списку не вистачає?
Пишіть в коментарі

​​Кому коврик?

Поки я тут мудрую з графіком походів на серпень, китайці нарешті прислали нам посилку, яка має полегшити важке волоцюжне життя.

Я чекав їх ще в червні, але доля підступна, і митниця надовго затримала такий підозрілий товар 🤔

Нарешті вони в мене і вже в наступному поході, цих вихідних, моя спина буде дякувати китайцям за цей давайс. А мій ніс буде офігівати і не вірити, що коврик китайський. На диво в посилки немає специфічного «китайського» запаху.

Як і у випадку з палатками, я замовив більше ніж треба мені, тому решту я продаю.

Ціна - 1450 грн
Вага - 488 грам
Кольори - синій та оранжевий
Коврик з подушкою, та легко надувається.

Кожен коврик перед відправкою я надую і переконаюсь в тому що з ним все ок, тобто за якість відповідаю я особисто.

Тож якщо хочеш поберегти свою спину - пиши мені й замовляй собі файний надувний коврик 😉
Писати сюди 👇
@tarabon_random

P.S.
Фото зроблено в парку, тільки що)

​​Медальки на Говерлі

Брехати не буду, в мене пригоріло, тому на об’єктивність не претендую.

Вчора піднявся на Говерлу і згадав чому я туди так рідко ходжу. Раджу і вам, якщо є така нагода - обходьте цю гору траверсом.
Говерлу перетворили в об’єкт поклоніння та ікону шароварщини, тепер вона стоїть в одному ряду з салом та вишиванкою.
Сходження на Говерлу - це акт патріотизму.
Все б нічого, але тепер вершина гори в плачевному стані, там розвели торгівлю, навішали всякого мотлоху і там постійно тусуються всякі неадекватні люди.

В мене особисто немає ніяких претензій до тих людей, які там продають пиво і медальки, вони не винні, вони відображення того натовпу, який з усіх сил преться на вершину з метою її підкорити.
Що ж, підкорити Говерлу виявляється простіше, ніж підкорити свої інстинкти, жагу до задоволення, та бажання виї@нутися селфачом на вершині гори.

Вершина Говерли все ж не сама висока точка України, абсурд, який там відбувається, трошки вищий.
На самому вершечку знаходиться пиво, а трошки нижче медалі за підкорення.

Перетворили гарну гору на типовий курортний пляж, тільки бабусь з пахлавою і гарячою кукурудзою нема.
Фу бл@дь! Нічого спільного з туризмом!

Не знаю, може вам норм, а от мене бісить весь той цирк на дроті.
Як думаєте, у мене бомбануло і я неадекватний, чи то дійсно фігня і з тими медальками треба щось робити?

Пишіть в коменти 👇

🍀- випий чаю і вспокойся, то все нормальна ситуація.
⛰ - пиво на Говерлі? Не може бути!
🏕 - то все треба заборонити і пускати на Говерлу тільки за пропусками.

​​Хто такий карпатський волоцюга?

Розказувати про себе в блозі в наш час стало правилом хорошого тону.
Буду слідувати трендам 🙈

Волоцюгою я став давно, ще в школі. Вперше в повноцінний похід потрапив у 6 класі, це були змагання з пішохідного туризму.
Змагання змаганнями, але сама ідея ночівлі в наметі мене сильно хвилювала, це був прям новий досвід, крутий і незабутній.
Тоді ніхто навіть не знав, що існують каремати, а намети бувають двошарові, й можуть важити менше 10 кілограм.

Змагання повторювались кожного року, і від старших туристів я слухав байки про категорійні походи, легкі намети і рамні рюкзаки. Гугла не було, карти теж в дефіциті, походи були фантазією.

Потім я вступив до університету і в якомусь магазині знайшов карту-кілометрову свого району.
Сумнівів не було, через тиждень я з однодумцями вже штурмував саму важку гору в своєму житті - Стіжок, висотою менше 800 метрів над рівнем моря. До кінця дня ми три рази заблукали, а ввечері залили горе самогонкою.

На цьому варто було б зупинитися, але під девізом «недоумство та відвага», ми запланували наступний похід на 2 тижні, з яких пройшли тільки 11 днів. Тоді й народилось псевдо «Карпатський волоцюга». Це було рівно 10 років тому.

Потім я вирішив стати науковцем. Закінчив університет, вступив до аспірантури, захистив дисертацію з філософії і п’ять років працював викладачем в Чернівецькому університеті.
Цього літа я вирішив призупинити кар’єру науковця і податися в мандри.

Чесно кажучи хз, що з цього вийде, але поки мені в кайф, і на спуску з чергової гори я планую наступну мандрівку.

Зараз планую кілька драйвових проектів за кордоном і наступний місяць я буду в розвідці. А вже з вересня можна буде приєднатися до моїх походів, тож роби біометричний паспорт і поїхали ⛰

Пишіть в коментарі свої здогадки та побажання. До речі я їх читаю, абсолютно всі, але не завжди встигаю відписувати 🤷‍♂️

Як думаєте, куди я нагострив лижі, й куди ви б хотіли зі мною відправитись.

P.S.
Фото з того самого 11-денного походу, 2009 рік.
Як де то було круто, і скільки я всього тоді не знав.

Так, в мене тоді була шевелюра як в Іво Бобула 😂