Привіт друзі!
Закликаю всіх не пропускати світанку в Карпатах. Знаю, що не завжди хочеться вилізати з теплого спальника і йти збивати ранкову росу сухими черевиками, щоб побачити той перший промінчик.
Чесно, навіть не знаю як то передати, бо я по природі не естет, і краса світанку мене не так чіпляє. Є в тому щось більше, глибше, важливіше, і воно не передається словами.
🌝
Дайте поясню.
Перед світанками ми всі німі і голі, подібні до первісних людей, які не знали про обертання землі, й кожного дня з благоговінням вдивлялися в обрій з щирою надією на те, що день таки почнеться.
Темне і сліпе почуття прокидається в тобі перед світанком. Філософи охрестили його "ірраціональним", то хай так і буде, але знайте - пережити його можливо тільки в диких умовах, коли ти сам редукуєш до первісного стану. Коли вогонь, вода і їжа означають більше, ніж похід до магазину...
🤔
Одним словом, не пропустіть найважливішого в поході - пережийте почуття беззахисності та страху, торкніться своєї примітивності, не ховайтесь поза міною цивілізованості.
Пантруйте свої рубзаки і все буде файно! Гарних вам походів! 😉
Закликаю всіх не пропускати світанку в Карпатах. Знаю, що не завжди хочеться вилізати з теплого спальника і йти збивати ранкову росу сухими черевиками, щоб побачити той перший промінчик.
Чесно, навіть не знаю як то передати, бо я по природі не естет, і краса світанку мене не так чіпляє. Є в тому щось більше, глибше, важливіше, і воно не передається словами.
🌝
Дайте поясню.
Перед світанками ми всі німі і голі, подібні до первісних людей, які не знали про обертання землі, й кожного дня з благоговінням вдивлялися в обрій з щирою надією на те, що день таки почнеться.
Темне і сліпе почуття прокидається в тобі перед світанком. Філософи охрестили його "ірраціональним", то хай так і буде, але знайте - пережити його можливо тільки в диких умовах, коли ти сам редукуєш до первісного стану. Коли вогонь, вода і їжа означають більше, ніж похід до магазину...
🤔
Одним словом, не пропустіть найважливішого в поході - пережийте почуття беззахисності та страху, торкніться своєї примітивності, не ховайтесь поза міною цивілізованості.
Пантруйте свої рубзаки і все буде файно! Гарних вам походів! 😉
Вітаю, мандрівники!
Сьогодні в нас смачна тема.
Хто ходив зі мною в походи, знає як я ставлюся до кухні.
Одного разу навіть жарив деруни, єдине що сметани не знайшли 😄.
Погано ставлюся до ковбаси і всяких незрозумілих паштетів. Але без м'яса все ж ніяк, то що робити?
В останній похід взяв з собою в'ялене м'ясо obJerky, яке люб'язно задонатив виробник. Після арахісу і фініків, котрими я вже об'ївся цього літа, м'ясо заходило просто "на ура".
Найголовніше те, що його не треба багато, аби насититись. Пачка вагою 50 грам заміняє повноцінний перекус, і не факт, що ви її зїсте за один раз, а якщо так, то вважайте, що ви пообідали.
Про смак то взагалі окрема тема. Я сам сушу м'ясо, але такого смаку і консистенції добитись не можу, в obJerky це виходить набагато краще 😊.
Рекомендую всім obJerky як варіант похідної кухні. Це хороше джерело протеїну, вони дуже смачні, а найголовніше зовсім легенькі!
Сьогодні в нас смачна тема.
Хто ходив зі мною в походи, знає як я ставлюся до кухні.
Одного разу навіть жарив деруни, єдине що сметани не знайшли 😄.
Погано ставлюся до ковбаси і всяких незрозумілих паштетів. Але без м'яса все ж ніяк, то що робити?
В останній похід взяв з собою в'ялене м'ясо obJerky, яке люб'язно задонатив виробник. Після арахісу і фініків, котрими я вже об'ївся цього літа, м'ясо заходило просто "на ура".
Найголовніше те, що його не треба багато, аби насититись. Пачка вагою 50 грам заміняє повноцінний перекус, і не факт, що ви її зїсте за один раз, а якщо так, то вважайте, що ви пообідали.
Про смак то взагалі окрема тема. Я сам сушу м'ясо, але такого смаку і консистенції добитись не можу, в obJerky це виходить набагато краще 😊.
Рекомендую всім obJerky як варіант похідної кухні. Це хороше джерело протеїну, вони дуже смачні, а найголовніше зовсім легенькі!
Гори викликають залежність
будьте обережними
Неодноразово чув від туристів фразу, що "Гори - то наркотик", та і сам її часто вживаю. Погодьтесь, кожен хто хоча б раз потрапив в похід, не просто пробіжку на Говерлу, чи виїзд на шашлики, і байдуже що то було в горах, хоче повторити це дійство буквально вже через тиждень.
Недавно мені на думку спала дуже влучна метафора про гори і про вино. Похід як хороше і дороге вино, де дуже важливим є післясмак. Серйозна мандрівка розкриває себе повністю тільки після того, як ви вже приїхали додому, і порівнюєте комфорт і стиль життя міста з пережитим "дискомфортом".
Я собі подумав що цю метафору слід було б розгорнути. Але давайте повернемось до назви посту, вловили аналогію? Гори як алкоголь, вони дурять голову, доводять до стану, коли ноги не несуть, зранку ти прокидаєшся з опухлим обличчям, а найголовніше, що в тебе з'являється бажання повторити це, ну чим не залежність?
Але підемо далі. Так само як і різний алкоголь по-різному впливає на наш організм, так само і різні гірські хребти по-своєму доводять нас до того стану сп'яніння горами. В моїй хворій і "пропитій" горами фантазії це виглядає приблизно так:
✅ Чорногірський хребет - стара і добра горілка.
Чиста як сльоза, ефект від неї передбачуваний і завжди +/- одинаковий. Спочатку заходить трохи важко, може викликати легке недомагання, але вже після першої... вершини все стає на свої місця. На Чорногорі, як і в застіллі, не варто пропускати, тобто йти траверсом, інакше ефект буде змазаним, а ваші колеги можуть з вас кепкувати, а чого доброго і заставити випити штрафну. Наприклад йти на Гутин-Томнатик від озера Бребенескул.
✅ Мармароси - терпкий віскі.
Спочатку настає певне розчарування, бо дуже довго потрібно топати дорогою. Так само як і з віскі, ти думаєш, що купив дуже дорогий і крутий напій, але з перших секунд розумієш, що то якийсь самогон, але то не на довго. Заходить воно теж спочатку важко і віддає сивушними маслами, в Мармаросах то аналог 1000 стежок, хороших і не дуже, які ведуть до вершини. Однак коли ти вже заковтнув те зілля і перед тобою розкривається вся панорма, розумієш, що перше враження було неправильним, від чого ефект стає крутішим, навіть крутішим ніж підйом.
✅ Горгани - вино.
Горгани настільки обширні, що якось в одну категорію їх втіснити важко, але якщо говорити про всі Горгани, то вино буде найкращою характеристикою. Готуючись до походу в Горгани ти ніби вибираєш вино в магазині, і перед тобою широчезний асортимент. Градуси на пляшці вказують на те, що це буде не важко і дуже смачно, але почекай, бо від вина може бути дуже різний ефект. Від Горган, як і від вина ефект сп'яніння настає швидко, і вже через кілька кілометрів боротьби з альпійкою твої ноги відмовляються йти рівно.
✅ Гриняви - самогонка баби Гані
З першого погляду все дуже просто і зрозуміло, майже так само як і горілка, ну може трошки смак відрізняється, але те, куди може тебе завести цей підступний напій ти ніколи не знаєш. Здається, що все йде рівно і по плану, з закускою (спорядженням) все гаразд, але в один момент ти розумієш, що ноги тебе відмовляються слухати і занесли кудись в дрімучі корчі. Стоїш такий і не розумієш, як таке моголо статися, починаєш звідти вибиратися, але ефект тільки посилюється. Одним словом не треба не дооцінювати Гриняви, так само як і самогонку баби Гані.
✅ Свидовець - джин.
Спочатку сильно гірчить, особливо після першої. В масштабах Свидовця це коли проходиш через Драгобрат і не розумієш чи це гори, чи місто, але як тільки вириваєшся за межі першої чарки (вершини), то відчуваєш сильну ейфорію, хочеться літати, далі все йде легко і на одному подиху, до гіркоти звикаєш, а ефект ейфорії тільки посилюється. Приємно, що можна розбавити джин тоніком, тобто свидовецькі вершини озерами, цей коктейль принесе просто неймовірне задоволення і бажання "бахнути" наступну.
будьте обережними
Неодноразово чув від туристів фразу, що "Гори - то наркотик", та і сам її часто вживаю. Погодьтесь, кожен хто хоча б раз потрапив в похід, не просто пробіжку на Говерлу, чи виїзд на шашлики, і байдуже що то було в горах, хоче повторити це дійство буквально вже через тиждень.
Недавно мені на думку спала дуже влучна метафора про гори і про вино. Похід як хороше і дороге вино, де дуже важливим є післясмак. Серйозна мандрівка розкриває себе повністю тільки після того, як ви вже приїхали додому, і порівнюєте комфорт і стиль життя міста з пережитим "дискомфортом".
Я собі подумав що цю метафору слід було б розгорнути. Але давайте повернемось до назви посту, вловили аналогію? Гори як алкоголь, вони дурять голову, доводять до стану, коли ноги не несуть, зранку ти прокидаєшся з опухлим обличчям, а найголовніше, що в тебе з'являється бажання повторити це, ну чим не залежність?
Але підемо далі. Так само як і різний алкоголь по-різному впливає на наш організм, так само і різні гірські хребти по-своєму доводять нас до того стану сп'яніння горами. В моїй хворій і "пропитій" горами фантазії це виглядає приблизно так:
✅ Чорногірський хребет - стара і добра горілка.
Чиста як сльоза, ефект від неї передбачуваний і завжди +/- одинаковий. Спочатку заходить трохи важко, може викликати легке недомагання, але вже після першої... вершини все стає на свої місця. На Чорногорі, як і в застіллі, не варто пропускати, тобто йти траверсом, інакше ефект буде змазаним, а ваші колеги можуть з вас кепкувати, а чого доброго і заставити випити штрафну. Наприклад йти на Гутин-Томнатик від озера Бребенескул.
✅ Мармароси - терпкий віскі.
Спочатку настає певне розчарування, бо дуже довго потрібно топати дорогою. Так само як і з віскі, ти думаєш, що купив дуже дорогий і крутий напій, але з перших секунд розумієш, що то якийсь самогон, але то не на довго. Заходить воно теж спочатку важко і віддає сивушними маслами, в Мармаросах то аналог 1000 стежок, хороших і не дуже, які ведуть до вершини. Однак коли ти вже заковтнув те зілля і перед тобою розкривається вся панорма, розумієш, що перше враження було неправильним, від чого ефект стає крутішим, навіть крутішим ніж підйом.
✅ Горгани - вино.
Горгани настільки обширні, що якось в одну категорію їх втіснити важко, але якщо говорити про всі Горгани, то вино буде найкращою характеристикою. Готуючись до походу в Горгани ти ніби вибираєш вино в магазині, і перед тобою широчезний асортимент. Градуси на пляшці вказують на те, що це буде не важко і дуже смачно, але почекай, бо від вина може бути дуже різний ефект. Від Горган, як і від вина ефект сп'яніння настає швидко, і вже через кілька кілометрів боротьби з альпійкою твої ноги відмовляються йти рівно.
✅ Гриняви - самогонка баби Гані
З першого погляду все дуже просто і зрозуміло, майже так само як і горілка, ну може трошки смак відрізняється, але те, куди може тебе завести цей підступний напій ти ніколи не знаєш. Здається, що все йде рівно і по плану, з закускою (спорядженням) все гаразд, але в один момент ти розумієш, що ноги тебе відмовляються слухати і занесли кудись в дрімучі корчі. Стоїш такий і не розумієш, як таке моголо статися, починаєш звідти вибиратися, але ефект тільки посилюється. Одним словом не треба не дооцінювати Гриняви, так само як і самогонку баби Гані.
✅ Свидовець - джин.
Спочатку сильно гірчить, особливо після першої. В масштабах Свидовця це коли проходиш через Драгобрат і не розумієш чи це гори, чи місто, але як тільки вириваєшся за межі першої чарки (вершини), то відчуваєш сильну ейфорію, хочеться літати, далі все йде легко і на одному подиху, до гіркоти звикаєш, а ефект ейфорії тільки посилюється. Приємно, що можна розбавити джин тоніком, тобто свидовецькі вершини озерами, цей коктейль принесе просто неймовірне задоволення і бажання "бахнути" наступну.
✅ Буковинські гори - пиво.
І не просто світле чи темне, а цілий дегустаційний набір, серед яких вам дещо сподобається, дещо - ні, але ефект буде чудовий. Заходить не важко, можна пити хоч літрами, якщо є здоров'я. Теж буває непередбачуваним, інколи відмовляють ноги, інколи голова, інколи і те, і інше. Як на мене з пива найкраще починати свою алкогольно-гірську кар'єру, це буде правильно, бо більшість людей починало з горілки (тобто з Говерли), і на цьому все завершувалось.
В гірському алкоголізмі є свої плюси, найголовніший з яких це можливість, ба навіть необхідність, змішувати. Не бійтесь поєднувати, можна починати, скажімо з вина, потім доливати джину, і запити це все горілкою, і нічого вам не буде, крім неймовірних емоцій та багатого післясмаку. Коли ж мова йде про реальні спиртні напої то тут все інакше, чи не краще бути залежним від гір? Думаю відповідь ви і самі знаєте 😉.
P.S.
Мій топ не претендує на абсолютну істину, а є тільки результатом власних спостережень та суб'єктивного враження від алкоголю, тому залишаю тут коментарі, аби кожен зміг додати свою метафору і розказати про своє враження, це буде мега цікаво. Поїхали 👍
І не просто світле чи темне, а цілий дегустаційний набір, серед яких вам дещо сподобається, дещо - ні, але ефект буде чудовий. Заходить не важко, можна пити хоч літрами, якщо є здоров'я. Теж буває непередбачуваним, інколи відмовляють ноги, інколи голова, інколи і те, і інше. Як на мене з пива найкраще починати свою алкогольно-гірську кар'єру, це буде правильно, бо більшість людей починало з горілки (тобто з Говерли), і на цьому все завершувалось.
В гірському алкоголізмі є свої плюси, найголовніший з яких це можливість, ба навіть необхідність, змішувати. Не бійтесь поєднувати, можна починати, скажімо з вина, потім доливати джину, і запити це все горілкою, і нічого вам не буде, крім неймовірних емоцій та багатого післясмаку. Коли ж мова йде про реальні спиртні напої то тут все інакше, чи не краще бути залежним від гір? Думаю відповідь ви і самі знаєте 😉.
P.S.
Мій топ не претендує на абсолютну істину, а є тільки результатом власних спостережень та суб'єктивного враження від алкоголю, тому залишаю тут коментарі, аби кожен зміг додати свою метафору і розказати про своє враження, це буде мега цікаво. Поїхали 👍
Катателазма царська,
або "гуцульський трюфель"
Не раз думав про те, що якби не поступив на філософський факультет, то став би мікологом, і вивчав би карпатські гриби.
🍄
Час назад не повернеш, і нині в системі Канта я розбираюсь краще ніж в грибах, але цікавість до цих істот в мене не зникла.
Вже давно мене бентежить один гриб, про який я неодноразово чув від гуцулів. Називається він "гурдубан", або "пістрєк". Місцевими він цінується навіть більше, ніж білий гриб. Знайти його не так просто, адже молодий гриб в основному знаходиться під землею. За це його дуже часто ототожнюють з трюфелем. Місцеві "знавці" розповідали, що читали в інтернеті, нібито він "рідний брат" трюфеля.
В далекому 2009 році, мені навіть пощастило знайти кілька екземплярів, і після того, як я "звірився" з місцевим грибником, що це саме він, я з повною впевненістю пішов його готувати.
Але дослідницький інтерес в мені не може так просто змиритися з інформацією, почерпнутою від місцевих, і я вирішив "копати" до кінця.
Як виявилось з трюфелем у гордубана нічого спільного, окрім того, що і той, і інший - гриби. Літературна назва цього гриба - катателазма царська , або печериця імператорська.
До чого я все це розказую? Пробігся на вихідних буковинськими горами, був на хребті Чокелька, і майже в тому самому місці, що й минулого разу, знову натрапив на цей дивовижний гриб. Хочу поділитися свіжими враженнями від його вживання.
На запах він взагалі не схожий на звичайний гриб, але по консистенції набагато щільніший і твердіший. На смак теж специфічний, трохи кислуватий і як на мене його треба готувати інакше, ніж звичайні гриби. Самі гуцули його додають до м'ясних страв, які він чудово доповнює. Дуже ароматний в сушеному вигляді.
Нажаль в горах не було можливості його гарно сфотографувати, нас підганяв дощ, тому в об'єктив він потрапив тільки в мене на кухонному столі.
Нажаль тільки вдома я дізнався, що цей гриб дуже рідкісний і занесений до червоної книги України. Наступного разу буду тільки фотографувати.
На завершення додам, що зараз якраз почався осінній сезон грибів, і хто не встиг поласувати ними влітку, може виправити це непорозуміння.
Особисто я цими вихідними в поході наївся грибів від пуза, чого і вам бажаю 😉. Тільки будьте особливо уважні, адже з грибами не варто ставити експерименти. Мене вчили їх збирати з дитинства, тому я впевнений в своїх навиках, але якщо у Вас є сумніви, то краще не ризикуйте. Жоден додаток на смартфон, чи визначник під рукою, не замінить десяток років досвіду. Тому якщо хочете посмакувати грибами безпечно, ходіть по них зі мною 😊.
або "гуцульський трюфель"
Не раз думав про те, що якби не поступив на філософський факультет, то став би мікологом, і вивчав би карпатські гриби.
🍄
Час назад не повернеш, і нині в системі Канта я розбираюсь краще ніж в грибах, але цікавість до цих істот в мене не зникла.
Вже давно мене бентежить один гриб, про який я неодноразово чув від гуцулів. Називається він "гурдубан", або "пістрєк". Місцевими він цінується навіть більше, ніж білий гриб. Знайти його не так просто, адже молодий гриб в основному знаходиться під землею. За це його дуже часто ототожнюють з трюфелем. Місцеві "знавці" розповідали, що читали в інтернеті, нібито він "рідний брат" трюфеля.
В далекому 2009 році, мені навіть пощастило знайти кілька екземплярів, і після того, як я "звірився" з місцевим грибником, що це саме він, я з повною впевненістю пішов його готувати.
Але дослідницький інтерес в мені не може так просто змиритися з інформацією, почерпнутою від місцевих, і я вирішив "копати" до кінця.
Як виявилось з трюфелем у гордубана нічого спільного, окрім того, що і той, і інший - гриби. Літературна назва цього гриба - катателазма царська , або печериця імператорська.
До чого я все це розказую? Пробігся на вихідних буковинськими горами, був на хребті Чокелька, і майже в тому самому місці, що й минулого разу, знову натрапив на цей дивовижний гриб. Хочу поділитися свіжими враженнями від його вживання.
На запах він взагалі не схожий на звичайний гриб, але по консистенції набагато щільніший і твердіший. На смак теж специфічний, трохи кислуватий і як на мене його треба готувати інакше, ніж звичайні гриби. Самі гуцули його додають до м'ясних страв, які він чудово доповнює. Дуже ароматний в сушеному вигляді.
Нажаль в горах не було можливості його гарно сфотографувати, нас підганяв дощ, тому в об'єктив він потрапив тільки в мене на кухонному столі.
Нажаль тільки вдома я дізнався, що цей гриб дуже рідкісний і занесений до червоної книги України. Наступного разу буду тільки фотографувати.
На завершення додам, що зараз якраз почався осінній сезон грибів, і хто не встиг поласувати ними влітку, може виправити це непорозуміння.
Особисто я цими вихідними в поході наївся грибів від пуза, чого і вам бажаю 😉. Тільки будьте особливо уважні, адже з грибами не варто ставити експерименти. Мене вчили їх збирати з дитинства, тому я впевнений в своїх навиках, але якщо у Вас є сумніви, то краще не ризикуйте. Жоден додаток на смартфон, чи визначник під рукою, не замінить десяток років досвіду. Тому якщо хочете посмакувати грибами безпечно, ходіть по них зі мною 😊.
Вогняна саламандра
Зустрів її дорогою до с. Бисків. А ви знали, що згідно з народним повір'ям треба дивитися куди повзе саламандра. Якщо до води, то осінь буде дощова, а якщо від води, то суха. На цьому фото вона повзе від річки, надіємось в походах цієї осені нам щаститиме з погодою.
Зустрів її дорогою до с. Бисків. А ви знали, що згідно з народним повір'ям треба дивитися куди повзе саламандра. Якщо до води, то осінь буде дощова, а якщо від води, то суха. На цьому фото вона повзе від річки, надіємось в походах цієї осені нам щаститиме з погодою.
Чокелька
невідома Буковина
Вже минув тиждень з того часу як я повернувся з походу на хребет Чокелька, і мене досі "не відпускає". Якщо згадати мою алкогольно-гірьку метафору (погортай вище 😏), то цей хребет був темним міцним пивом.
Порівнювати цей похід з популярними карпатськими маршрутами не варто. По-перше, набір висоти мінімальний, всього близько 700 м, а по-друге дистанція не така велика, всього 22 км.
Стартували ми в с. Долішній Шепіт, а фінішували в с. Усть-Путила. До слова, я вже колись ходив на Чокельку, але то було давно, і я не проходив цей хребет повністю. Так, просто збирали з батьком гриби. Цього разу мене чекало невелике розчарування. Початок маршруту виявився складнішим, ніж я уявляв, полонина заросла ялинками, і вже скоро її взагалі не буде, в першу ніч ми ледве знайшли місце для ночівлі. Наступного дня кілька кілометрів доводилось пробиратися крізь хащі, це дуже нагадувало Горгани з їх нескінченними жеребами. Я вже почав переживати, що так буде до кінця, але згодом ми вийшли в ліс і набрали нормальну швидкість.
Розчарований я був і станом самого хребта. В першу чергу я туди йшов тому, що цей маршрут непопулярний, і думав там буде чисто, але вкотре переконався в тому, що стежки - це сміттєпроводи. Такої кількості сміття як на Чорногорі там, само собою, немає, але все ж воно є, і це сумно.
Після обіду, наступного дня, ми вийшли на полонини і це було прекрасно. Дякуючи тому, що перепад висот мінімальний, ми йшли як по Бродвею, не відмовляючи собі в задоволенні позбирати гриби і поласувати ожиною.
Ввечері вийшли на село Бісків, але як виявилось, деякі будинки там закинуті. Оскільки пішов дощ, ми вирішили розбити намет на ганку одного з них. Вечеря в нас була з грибів, які ми назбирали протягом дня. Наступного дня спустились до дороги і поїхали додому.
Чи радив би я йти цим маршрутом? Однозначно! Він дуже нетривіальний, за 2 дні ми зустріли тільки групу грибників, на хребті взагалі "глухо". Також він дуже простий, запросто можна пройти його за вихідні. А ще він дуже мальовничий, ліс там просто неймовірний!
невідома Буковина
Вже минув тиждень з того часу як я повернувся з походу на хребет Чокелька, і мене досі "не відпускає". Якщо згадати мою алкогольно-гірьку метафору (погортай вище 😏), то цей хребет був темним міцним пивом.
Порівнювати цей похід з популярними карпатськими маршрутами не варто. По-перше, набір висоти мінімальний, всього близько 700 м, а по-друге дистанція не така велика, всього 22 км.
Стартували ми в с. Долішній Шепіт, а фінішували в с. Усть-Путила. До слова, я вже колись ходив на Чокельку, але то було давно, і я не проходив цей хребет повністю. Так, просто збирали з батьком гриби. Цього разу мене чекало невелике розчарування. Початок маршруту виявився складнішим, ніж я уявляв, полонина заросла ялинками, і вже скоро її взагалі не буде, в першу ніч ми ледве знайшли місце для ночівлі. Наступного дня кілька кілометрів доводилось пробиратися крізь хащі, це дуже нагадувало Горгани з їх нескінченними жеребами. Я вже почав переживати, що так буде до кінця, але згодом ми вийшли в ліс і набрали нормальну швидкість.
Розчарований я був і станом самого хребта. В першу чергу я туди йшов тому, що цей маршрут непопулярний, і думав там буде чисто, але вкотре переконався в тому, що стежки - це сміттєпроводи. Такої кількості сміття як на Чорногорі там, само собою, немає, але все ж воно є, і це сумно.
Після обіду, наступного дня, ми вийшли на полонини і це було прекрасно. Дякуючи тому, що перепад висот мінімальний, ми йшли як по Бродвею, не відмовляючи собі в задоволенні позбирати гриби і поласувати ожиною.
Ввечері вийшли на село Бісків, але як виявилось, деякі будинки там закинуті. Оскільки пішов дощ, ми вирішили розбити намет на ганку одного з них. Вечеря в нас була з грибів, які ми назбирали протягом дня. Наступного дня спустились до дороги і поїхали додому.
Чи радив би я йти цим маршрутом? Однозначно! Він дуже нетривіальний, за 2 дні ми зустріли тільки групу грибників, на хребті взагалі "глухо". Також він дуже простий, запросто можна пройти його за вихідні. А ще він дуже мальовничий, ліс там просто неймовірний!
Здоров волоцюги
Стою у Франківську біля вокзалу, чекаю на свій "бла бла". Тільки но повернувся, вгадайте звідки?... Правильно!
З Мармаросів 😆
Цього літа був там вшосте, але я не про те. Завжди мозолив очі той міні льодовик, що сховався глибоко в кулуарі, і цього разу ми таки туди спустились!
Так, було страшно, так, небезпечно. Мені камінь ледь не розтрощив голову 😱, але воно було того варте.
P.S.
Там навіть чорниці ніхто не збирав, з чого роблю висновок, що туди навіть гуцули не ходять.
Стою у Франківську біля вокзалу, чекаю на свій "бла бла". Тільки но повернувся, вгадайте звідки?... Правильно!
З Мармаросів 😆
Цього літа був там вшосте, але я не про те. Завжди мозолив очі той міні льодовик, що сховався глибоко в кулуарі, і цього разу ми таки туди спустились!
Так, було страшно, так, небезпечно. Мені камінь ледь не розтрощив голову 😱, але воно було того варте.
P.S.
Там навіть чорниці ніхто не збирав, з чого роблю висновок, що туди навіть гуцули не ходять.
Всесвітній день туризму
Традиційно, 27 вересня туристи всього світу відзначають своє професійне свято, з чим я вітаю всіх нас!
🎂
Особисто я вважаю, що турист - це не професія, це особливий стан душі, тонке налаштування власного світобачення, коли ти споглядаєш світ не з позиції обивателя, в якого на першому місці завжди буде цивілізація з усіма її благами, а з точки зору дослідника, що відкриває нові, досі невідомі, грані світу.
Будьте завжди відкритими до нового досвіду, та нових подорожей!
Мандруйте, адже воно варте того, щоб витрачати на це своє життя!
Традиційно, 27 вересня туристи всього світу відзначають своє професійне свято, з чим я вітаю всіх нас!
🎂
Особисто я вважаю, що турист - це не професія, це особливий стан душі, тонке налаштування власного світобачення, коли ти споглядаєш світ не з позиції обивателя, в якого на першому місці завжди буде цивілізація з усіма її благами, а з точки зору дослідника, що відкриває нові, досі невідомі, грані світу.
Будьте завжди відкритими до нового досвіду, та нових подорожей!
Мандруйте, адже воно варте того, щоб витрачати на це своє життя!
Досі тягаєш в похід тушонку?
Тоді цей пост точно не для тебе.
Колись дуже давно, ще на початку всього свого туристичного життя, я тягав в рюкзаку дуже дивні речі.
Друзі навіть приколювались з мене, мовляв А цигани з ведмедем в рюкзаку є?
Частенько я виходив на вершину в числі останніх 😕. Воно і не дивно, коли ти тягнеш на собі кілька кілограм тушонки і сирих овочів. Так, було смачно, але якою ціною!
Ревізія рюкзака почалась після знайомства з продукцією obJerky. Я вже розповідав про те, що в'ялене м'ясо дуже добре заходить на привалі, але недавно протестив ще одну штуку - зварив obJerky з гречкою, і прийшов до висновку, що це гідна заміна традиційній тушонці 👍.
Рецепт такий:
100 грам в'яленої гов'ядини obJerky кидаєте в казан, заливаєте холодною водою і ставите на багаття. Поки вода закипить можна ставити намет, пригубити наперсток "Єгермейстера" (дуже ок в поході, особливо зараз, коли холодно).
Коли вода закипить, просто висипаєте туди необхідну кількість гречки і доводите до готовності.
Виходить смачна та поживна страва, а головне - не треба тягати за собою тушонку!
Тоді цей пост точно не для тебе.
Колись дуже давно, ще на початку всього свого туристичного життя, я тягав в рюкзаку дуже дивні речі.
Друзі навіть приколювались з мене, мовляв А цигани з ведмедем в рюкзаку є?
Частенько я виходив на вершину в числі останніх 😕. Воно і не дивно, коли ти тягнеш на собі кілька кілограм тушонки і сирих овочів. Так, було смачно, але якою ціною!
Ревізія рюкзака почалась після знайомства з продукцією obJerky. Я вже розповідав про те, що в'ялене м'ясо дуже добре заходить на привалі, але недавно протестив ще одну штуку - зварив obJerky з гречкою, і прийшов до висновку, що це гідна заміна традиційній тушонці 👍.
Рецепт такий:
100 грам в'яленої гов'ядини obJerky кидаєте в казан, заливаєте холодною водою і ставите на багаття. Поки вода закипить можна ставити намет, пригубити наперсток "Єгермейстера" (дуже ок в поході, особливо зараз, коли холодно).
Коли вода закипить, просто висипаєте туди необхідну кількість гречки і доводите до готовності.
Виходить смачна та поживна страва, а головне - не треба тягати за собою тушонку!
Осінні заморозки
як утеплити палатку?
Я завжди хвалю осінь, як найкращу пору для походу, адже тільки зараз Карпати максимально різноманітні, а повітря чисте як сльоза, видно на десятки кілометрів.
Але в міжсезоння виникає кілька проблем: по-перше у всіх почалась робота, і в гори вирватися складно, а по-друге холод, який відлякує багатьох цінителів естетики.
Давайте розкажу як я рятуюсь від холоду в осінню пору.
Тож тримайте:
🔝Топ 5⃣
способів зберегти тепло в наметі від Карпатського Волоцюги.
1⃣ Дощовик
Навіть самий дешевий целофановий дощовик, кинутий поверх спальника зекономить до 30% тепла. Єдиний мінус - звук целофану, може розбудити.
2⃣ Рідина
Слідкуйте за зневодненням, адже від цього залежить терморегуляція тіла. Випийте перед сном чашку гарячого чаю, а краще вина 🍷😉, але не переборщіть, бо доведеться вилазити з спальника вночі.
3⃣ Рюкзак
В основному цей девайс безцільно валяється в тамбурі зі своїми побратимами. Підкладіть рюкзак під тент збоку намету, якщо в наметі тісно, і дощ не обіцяють, або запхайте його всередину намету, собі під бік. Повірте це додає +20 до комфорту.
4⃣ Пуховик
Може я не такий модерний турист, і не знаю про супер технології, але краще пуховика я в житті нічого не зустрічав. Ідеальне співвідношення ваги та теплоізоляції. Якщо в ньому спати, то і мороз можна пережити. Тільки не забудьте добре трусонути пуховик, це зробить його ефективнішим. Те саме зробіть зі спальником, навіть якщо він не пуховий. Тут закон такий - чим більше повітря між вами і морозом - тим краще!
5⃣ Дно намету
Після того, як ми утеплились зверху, збоку і з середини, залишився низ. Тут є кілька варіантів:
Перший - плюйте на комфорт і ставте намет на купки трави, так, треба буде спати на горбах, зате буде тепло.
Другий - ще один целофан. Не такий ефективний як трава, але з ним краще, ніж без нього.
Третій - два каремати.
Знайдіть друга, який злякався йти в жовтні, й позичте в нього нього каремат.
P.S.
Насамкінець дам ще одну надійну пораду - туліться один до одного лізте в 2-місну палатку троє, хоч на боку, але в теплі!
А які у вас лайфкаки?
Пишіть в коментарях!
як утеплити палатку?
Я завжди хвалю осінь, як найкращу пору для походу, адже тільки зараз Карпати максимально різноманітні, а повітря чисте як сльоза, видно на десятки кілометрів.
Але в міжсезоння виникає кілька проблем: по-перше у всіх почалась робота, і в гори вирватися складно, а по-друге холод, який відлякує багатьох цінителів естетики.
Давайте розкажу як я рятуюсь від холоду в осінню пору.
Тож тримайте:
🔝Топ 5⃣
способів зберегти тепло в наметі від Карпатського Волоцюги.
1⃣ Дощовик
Навіть самий дешевий целофановий дощовик, кинутий поверх спальника зекономить до 30% тепла. Єдиний мінус - звук целофану, може розбудити.
2⃣ Рідина
Слідкуйте за зневодненням, адже від цього залежить терморегуляція тіла. Випийте перед сном чашку гарячого чаю, а краще вина 🍷😉, але не переборщіть, бо доведеться вилазити з спальника вночі.
3⃣ Рюкзак
В основному цей девайс безцільно валяється в тамбурі зі своїми побратимами. Підкладіть рюкзак під тент збоку намету, якщо в наметі тісно, і дощ не обіцяють, або запхайте його всередину намету, собі під бік. Повірте це додає +20 до комфорту.
4⃣ Пуховик
Може я не такий модерний турист, і не знаю про супер технології, але краще пуховика я в житті нічого не зустрічав. Ідеальне співвідношення ваги та теплоізоляції. Якщо в ньому спати, то і мороз можна пережити. Тільки не забудьте добре трусонути пуховик, це зробить його ефективнішим. Те саме зробіть зі спальником, навіть якщо він не пуховий. Тут закон такий - чим більше повітря між вами і морозом - тим краще!
5⃣ Дно намету
Після того, як ми утеплились зверху, збоку і з середини, залишився низ. Тут є кілька варіантів:
Перший - плюйте на комфорт і ставте намет на купки трави, так, треба буде спати на горбах, зате буде тепло.
Другий - ще один целофан. Не такий ефективний як трава, але з ним краще, ніж без нього.
Третій - два каремати.
Знайдіть друга, який злякався йти в жовтні, й позичте в нього нього каремат.
P.S.
Насамкінець дам ще одну надійну пораду - туліться один до одного лізте в 2-місну палатку троє, хоч на боку, але в теплі!
А які у вас лайфкаки?
Пишіть в коментарях!
Привіт друзі!
Цього разу погані новини.
РЛС "Памір", що знаходиться на г. Томнатик, почали демонтувати...
На щастя вандалам не вдалось довести свою підлу справу до кінця, але нашкодити вони встигли 😢
Більше деталей тут 👇
Військовий об'єкт на метал?
І тут 👇
Справа про "розпил"
А ви що про це думаєте?
Пишіть в коментарях
Цього разу погані новини.
РЛС "Памір", що знаходиться на г. Томнатик, почали демонтувати...
На щастя вандалам не вдалось довести свою підлу справу до кінця, але нашкодити вони встигли 😢
Більше деталей тут 👇
Військовий об'єкт на метал?
І тут 👇
Справа про "розпил"
А ви що про це думаєте?
Пишіть в коментарях
racurs.ua
Військовий об'єкт на металобрухт: навіщо «пиляють» залишки станції ППО «Памір» у Карпатах? (ФОТО)
Місцеві мешканці заявляють, що на одній із найвищих вершин буковинських Карпат - горі Томнатик, де до середини 1990 років працювала секретна військова радіолокаційна станція, невідомі “розпилюють” на металобрухт залишки бази ППО “Памір”
Привіт туристи!
Давно вже хотілося сходити на Горгани, бо цього літа, як ви бачили, в основному я тинявся по Мармаросах і Чорногорі, з невеликими "забігами" в буковинські гори.
Сталося все дуже спонтанно, рішення я приймав за годину до від'їзду, а рюкзак збирав взагалі за 20 хвилин. Поїхали в Осмолоду і піднялися на вершини Грофу, Паренки і Попадю.
Від цього походу я очікував осіннього холоду і навіть заморозків, але на диво було дуже тепло. Весь час "жаба давила", що тягаю за собою зайвий одяг.
По-праву можна вважати, що я зустрів золоту осінь сидячи на теплому, нагрітому сонцем, камені, на схилі Горган.
Каміння там і справді багато, один навіть забрав з собою, що викликало неоднозначну реакцію колег "по цеху". Сказати, що вони були здивовані, коли помітили в моєму рюкзаку камінь - то нічого не сказати 😄.
Надіюсь цієї осені буде ще погода і час для такої мандрівки.
А ви як думаєте, сезон походів уже закрито?
Став ❤, якщо НІ
Став 💔, якщо ТАК
Давно вже хотілося сходити на Горгани, бо цього літа, як ви бачили, в основному я тинявся по Мармаросах і Чорногорі, з невеликими "забігами" в буковинські гори.
Сталося все дуже спонтанно, рішення я приймав за годину до від'їзду, а рюкзак збирав взагалі за 20 хвилин. Поїхали в Осмолоду і піднялися на вершини Грофу, Паренки і Попадю.
Від цього походу я очікував осіннього холоду і навіть заморозків, але на диво було дуже тепло. Весь час "жаба давила", що тягаю за собою зайвий одяг.
По-праву можна вважати, що я зустрів золоту осінь сидячи на теплому, нагрітому сонцем, камені, на схилі Горган.
Каміння там і справді багато, один навіть забрав з собою, що викликало неоднозначну реакцію колег "по цеху". Сказати, що вони були здивовані, коли помітили в моєму рюкзаку камінь - то нічого не сказати 😄.
Надіюсь цієї осені буде ще погода і час для такої мандрівки.
А ви як думаєте, сезон походів уже закрито?
Став ❤, якщо НІ
Став 💔, якщо ТАК
Один ранок з життя карпатського волоцюги
або 50 відтінків ранкового "тупняка"
Можна подумати, що досвідчений турист схожий на супергероя. В нього і палатка сама складається, і рюкзак сам на плечі заскакує, і ноги його ніколи не болять.
В природі, напевно, зустрічаються такі "гуру туристи", але мені в житті вони не траплялися, напевно тому, що я не зміг їх догнати 🤣.
Для мене походи в гори - це дозвілля, а не спорт, і це головне правило.
А ще я люблю довго дивитись на зорі й лягати пізно, тому ранок починається з такого собі "тупнячка", який проходить тільки до обіду.
Давайте детальніше:
🏕
Прокинутись вчасно - то тільки півсправи. Добре коли погода хороша, можна викотитись з намету і продовжити роздуплятися на свіжому повітрі. А от коли йде дощ, або на дворі зима, то це цілий квест.
🥋⛸🎿
Треба одягти всю амуніцію, попутно роздаючи тумаків своїм сусідам по намету. Звісно, що робиш це ненавмисно, але матюки в твою адресу цілком виправдані.
🍳
Сніданок - це наступне випробування. Звісно простіше всього запарити вівсянку, полити її щедро згущеним молоком і кайфувати від простоти й смакоти такої страви. Але я ненавиджу вівсянку!
Визнаю що це мій "баг", але нічого з ним вдіяти не можу.
Я і вівсянка були створені в паралельних світах і якщо нас поєднати може статися колапс вселенського масштабу.
Тому мій сніданок абсолютно рандомний. Це може бути залишок вчорашньої вечері, або бутерброд з салом, або підсмажений на багатті гриб, знайдений 5 хвилин тому, або (і це я називаю королівським сніданком) все разом.
☕
Запиваємо це все чаєм чи кавою, і я вже готовий складати свій наплічник.
⛺
Збори рюкзака то теж веселе заняття. Особливо коли твоя голова працює тільки наполовину. Зазвичай все робиш на автоматі, але інколи автоматика дає збій і ти щиро не "втикаєш", як вчора все туди влізало, а сьогодні вже ні 🤦♂.
Особливе "задоволення" виявити позаду себе ще якісь свої речі, після того як вже зашнурував рюкзак і пристібнув клапан 😡.
🗿
Єдине, що зігріває в цей момент - твої побратими, що теж копошаться кожен біля свого наплічника і з перемінним успіхом збираються в дорогу.
Потім буде весело, будуть підйоми, спуски, краєвиди, привали з жартами і смаколиками, але то все буде тільки після того як мине ранок.
Став "➕", якщо тобі знайома ця ситуація і хоч раз в поході в тебе був такий ранок.
Або тисни на "➖", якщо ти ніколи не переживав ранковий "тупняк", і завжди всіх чекаєш.
P.S.
Як виглядає ранковий "тупняк" на моєму обличчі дивіться на фото.
Всім гарних походів і незабутніх карпатських ранків!
або 50 відтінків ранкового "тупняка"
Можна подумати, що досвідчений турист схожий на супергероя. В нього і палатка сама складається, і рюкзак сам на плечі заскакує, і ноги його ніколи не болять.
В природі, напевно, зустрічаються такі "гуру туристи", але мені в житті вони не траплялися, напевно тому, що я не зміг їх догнати 🤣.
Для мене походи в гори - це дозвілля, а не спорт, і це головне правило.
А ще я люблю довго дивитись на зорі й лягати пізно, тому ранок починається з такого собі "тупнячка", який проходить тільки до обіду.
Давайте детальніше:
🏕
Прокинутись вчасно - то тільки півсправи. Добре коли погода хороша, можна викотитись з намету і продовжити роздуплятися на свіжому повітрі. А от коли йде дощ, або на дворі зима, то це цілий квест.
🥋⛸🎿
Треба одягти всю амуніцію, попутно роздаючи тумаків своїм сусідам по намету. Звісно, що робиш це ненавмисно, але матюки в твою адресу цілком виправдані.
🍳
Сніданок - це наступне випробування. Звісно простіше всього запарити вівсянку, полити її щедро згущеним молоком і кайфувати від простоти й смакоти такої страви. Але я ненавиджу вівсянку!
Визнаю що це мій "баг", але нічого з ним вдіяти не можу.
Я і вівсянка були створені в паралельних світах і якщо нас поєднати може статися колапс вселенського масштабу.
Тому мій сніданок абсолютно рандомний. Це може бути залишок вчорашньої вечері, або бутерброд з салом, або підсмажений на багатті гриб, знайдений 5 хвилин тому, або (і це я називаю королівським сніданком) все разом.
☕
Запиваємо це все чаєм чи кавою, і я вже готовий складати свій наплічник.
⛺
Збори рюкзака то теж веселе заняття. Особливо коли твоя голова працює тільки наполовину. Зазвичай все робиш на автоматі, але інколи автоматика дає збій і ти щиро не "втикаєш", як вчора все туди влізало, а сьогодні вже ні 🤦♂.
Особливе "задоволення" виявити позаду себе ще якісь свої речі, після того як вже зашнурував рюкзак і пристібнув клапан 😡.
🗿
Єдине, що зігріває в цей момент - твої побратими, що теж копошаться кожен біля свого наплічника і з перемінним успіхом збираються в дорогу.
Потім буде весело, будуть підйоми, спуски, краєвиди, привали з жартами і смаколиками, але то все буде тільки після того як мине ранок.
Став "➕", якщо тобі знайома ця ситуація і хоч раз в поході в тебе був такий ранок.
Або тисни на "➖", якщо ти ніколи не переживав ранковий "тупняк", і завжди всіх чекаєш.
P.S.
Як виглядає ранковий "тупняк" на моєму обличчі дивіться на фото.
Всім гарних походів і незабутніх карпатських ранків!
Фальків
віддалене село на Буковині
В горах залишилось не так багато справді забутих цивілізацією сіл.
Якось я вже розповідав про Сарату, де залишилось всього 5 сімей, але в порівнянні з нею Фальків більш глухе і покинуте село. В Сараті бодай електрика є, а у Фалькові взагалі не залишилось ніяких благ цивілізації.
Знаходиться це селище у Вижницькому районі, Чернівецької області. Що цікаво, територіально село знаходиться в Сторожинецькому районі, але у зв'язку з тим, що єдина дорога, яка сполучає жителів цього хутору з зовнішнім світом, веде до села Долішній Шепіт, адміністративно воно відноситься до Вижницького району. Це не так складно перевірити, просто забийте в пошук на Карти Google.
Нині там залишилось всього 3 сім'ї, які існують там без електрики. Раніше в центрі села працював дизель-генератор, що забезпечував електрикою все населення, яке у 80-х становило близько 2 тис осіб. В основному це були лісоруби та обслуговуючий персонал (пекарі, кухарі). Був тут і будинок культури і навіть пологовий будинок. Фальківський хліб на дровах славився на всю околицю, і особливим щастям було дістати його.
Зараз жителям доводиться витрачати 6 годин на те, аби з'їздити в магазин за хлібом. Основним джерелом доходу місцевих залишились дари лісів. Гриби, чорниці, малина непогано реалізуються, і завдяки цьому місцевим вдається пережити довгу зиму.
Взимку селище часто буває відрізаним від світу через снігопади. Поки не проїде лісовоз і не "проб'є" туди дорогу, доводиться сидіти вдома і милуватися красою Карпат... Зараз у жителів Фалькова з'явилися портативні генератори, але і ті не рятують від нудьги, реально вдається вмикати їх всього на кілька годин в день, пальне дефіцит, а до того це доволі дороге задоволення.
Я був там кілька років тому, їздив на мотоциклі Буковиною, нікого з місцевих я так і не побачив. Зустрів, правда, прикордонників, які дуже допитували куди це я їду. У Фалькові, крім селища є прикордонна застава, а за кілька кілометрів від неї вже в Румунії, розташоване однойменне село. У румунському Фалькові, навідміну від нашого, життя кипить. Це також можна легко перевірити на картах Google.
Одним словом, якщо будете колись проїздом у Долішньому Шепоті, і у вас буде вільний час, завітайте туди, там доволі мальовничі ландшафти. Посеред гір розлога долина, це реально круто.
віддалене село на Буковині
В горах залишилось не так багато справді забутих цивілізацією сіл.
Якось я вже розповідав про Сарату, де залишилось всього 5 сімей, але в порівнянні з нею Фальків більш глухе і покинуте село. В Сараті бодай електрика є, а у Фалькові взагалі не залишилось ніяких благ цивілізації.
Знаходиться це селище у Вижницькому районі, Чернівецької області. Що цікаво, територіально село знаходиться в Сторожинецькому районі, але у зв'язку з тим, що єдина дорога, яка сполучає жителів цього хутору з зовнішнім світом, веде до села Долішній Шепіт, адміністративно воно відноситься до Вижницького району. Це не так складно перевірити, просто забийте в пошук на Карти Google.
Нині там залишилось всього 3 сім'ї, які існують там без електрики. Раніше в центрі села працював дизель-генератор, що забезпечував електрикою все населення, яке у 80-х становило близько 2 тис осіб. В основному це були лісоруби та обслуговуючий персонал (пекарі, кухарі). Був тут і будинок культури і навіть пологовий будинок. Фальківський хліб на дровах славився на всю околицю, і особливим щастям було дістати його.
Зараз жителям доводиться витрачати 6 годин на те, аби з'їздити в магазин за хлібом. Основним джерелом доходу місцевих залишились дари лісів. Гриби, чорниці, малина непогано реалізуються, і завдяки цьому місцевим вдається пережити довгу зиму.
Взимку селище часто буває відрізаним від світу через снігопади. Поки не проїде лісовоз і не "проб'є" туди дорогу, доводиться сидіти вдома і милуватися красою Карпат... Зараз у жителів Фалькова з'явилися портативні генератори, але і ті не рятують від нудьги, реально вдається вмикати їх всього на кілька годин в день, пальне дефіцит, а до того це доволі дороге задоволення.
Я був там кілька років тому, їздив на мотоциклі Буковиною, нікого з місцевих я так і не побачив. Зустрів, правда, прикордонників, які дуже допитували куди це я їду. У Фалькові, крім селища є прикордонна застава, а за кілька кілометрів від неї вже в Румунії, розташоване однойменне село. У румунському Фалькові, навідміну від нашого, життя кипить. Це також можна легко перевірити на картах Google.
Одним словом, якщо будете колись проїздом у Долішньому Шепоті, і у вас буде вільний час, завітайте туди, там доволі мальовничі ландшафти. Посеред гір розлога долина, це реально круто.
Привіт туристи!
Потрібна ваша допомога
Задумав я сходити в одну з найменш відвідуваних частин Карпат.
Дуже хочеться побувати на найвищому плоскогір'ї України - горі Палениця.
Стартувати будемо в с. Шепіт і через "Памір", Сарату, Чорний Діл, Команову, Паленицю, Чивчин та Роги спустимся в Шибене.
Коли почав шукати інфу про цей маршрут виявив, що фотографій цих місць дуже мало.
Якась несправедливість, правда?
Давайте її виправимо!
Впевнений, що серед нас є люди які там були і у вас мають бути фото Палениці, Команови, Гнатасі і т.д.
Ось мій план.
Скидайте свої фото мені в приватні повідомлення Мирослав, а я опублікую їх з посиланням на ваш профіль/канал/інстаграм.
Впевнений, що не тільки мені цікаві ці місця, адже там реально круто і доволі дико 😉
Крім того хотів би почути ваші поради про цей маршрут, чи є колиби, яка місцевість, куди варто зробити радіалку тощо.
Якщо все буде ОК, то в листопаді я туди таки піду.
Буду вдячний за будь-яку інформацію.
Потрібна ваша допомога
Задумав я сходити в одну з найменш відвідуваних частин Карпат.
Дуже хочеться побувати на найвищому плоскогір'ї України - горі Палениця.
Стартувати будемо в с. Шепіт і через "Памір", Сарату, Чорний Діл, Команову, Паленицю, Чивчин та Роги спустимся в Шибене.
Коли почав шукати інфу про цей маршрут виявив, що фотографій цих місць дуже мало.
Якась несправедливість, правда?
Давайте її виправимо!
Впевнений, що серед нас є люди які там були і у вас мають бути фото Палениці, Команови, Гнатасі і т.д.
Ось мій план.
Скидайте свої фото мені в приватні повідомлення Мирослав, а я опублікую їх з посиланням на ваш профіль/канал/інстаграм.
Впевнений, що не тільки мені цікаві ці місця, адже там реально круто і доволі дико 😉
Крім того хотів би почути ваші поради про цей маршрут, чи є колиби, яка місцевість, куди варто зробити радіалку тощо.
Якщо все буде ОК, то в листопаді я туди таки піду.
Буду вдячний за будь-яку інформацію.
Привіт волоцюги!
Наступив той самий момент, коли треба поговорити про неприємні аспекти туризму - про сміття.
Далі піде довге пояснення причин та сарказм, тому наберіться терпіння, і дочитайте цей текст до кінця.
Є така теорія (не впевнений, що вона науково достовірна 😕), що люди від природи кочівники. Ще в кам'яному віці ми міняли свої стоянки як шкарпетки, тому питання чистоти не сильно нас хвилювало. Зас..ли одну - не біда, завжди можна знайти іншу! В результаті в нас так і не сформувався інстинкт, який би заставляв нас прибирати за собою. Природній відбір не працював на "чистюль", всі кидали кістки і все, що змогли знайти позаду себе, а потім просто тікали від смороду в іншу локацію. Якби не було можливості поміняти стоянку, то вижили б тільки ті, хто дбає про чистоту, а всі "зас..ці" загинули б від хвороб. Не впевнений, чи людство взагалі б вижило.
Одним словом поведінка "чистюлі" нам не властива від природи і вимагає від нас високого рівня абстрактного мислення.
Як відомо, мозок споживає 20% енергії, а в ситуації походу кожна калорія на вагу золота. Їжі мало, затрати на підйом і спуск колосальні, куди тут до високоорганізованого абстрактного мислення? Це просто неприпустима розкіш!
От і виходить, що коли чергова група покидає стоянку, то залишає по собі цілу купу сміття. Мислення в цей момент за рідкісним винятком працює на рівні абстрагування. Вся ранкова згущенка пішла в ноги, а її нещасні залишки займають мозок насущними проблемами :
"Пошвидше би в душ!"
"Я в цьому підйомі точно не здохну?"
"Треба сфоткати, як круто я набираю воду!"
"А в гіда точно важчий рюкзак?".
Погодьтеся, неприємно ставити намет біля чийогось сміття, і не дуже хочеться прибирати за кимось (це також продиктовано інстинктами). За останні кілька років у Карпатах кількість сміття суттєво зросла. Це не дані інституту "карпатської сміттєлогії", а мої власні, суб'єктивні спостереження.
І з цим негайно треба щось робити!
Рецепт дуже простий - забери з собою більше, ніж приніс.
А як же дорогоцінні калорії, спитаєш ти? Все дуже просто, візьми з собою трошки більше згущеного молока, рівно стільки, аби вистачило на усвідомлене і вольове мислення.
Дивіться, нас тут на каналі майже 5 тисяч душ, якщо кожен прихопить з собою до найближчого смітника один кілограм сміття - то в Карпатах його стане на 5 тонн менше.
Вражає, правда!
Відкинувши всі жарти в сторону, хочу сказати, що в цьому не винен ніхто: ні влада, ні соціальна система, ні виховання і навіть не прибульці з Нібіру. Це наша проблема, і вирішувати її повинні також ми!
То чого чекати, давайте робити Карпати чистішими!
P.S.
Давайте почнемо з Мармаросів.
На фото полонина Лисича. Воно мене і надихнуло на цей пост. Прислав мені його колега по цеху, за що йому велике дякую!
Наступив той самий момент, коли треба поговорити про неприємні аспекти туризму - про сміття.
Далі піде довге пояснення причин та сарказм, тому наберіться терпіння, і дочитайте цей текст до кінця.
Є така теорія (не впевнений, що вона науково достовірна 😕), що люди від природи кочівники. Ще в кам'яному віці ми міняли свої стоянки як шкарпетки, тому питання чистоти не сильно нас хвилювало. Зас..ли одну - не біда, завжди можна знайти іншу! В результаті в нас так і не сформувався інстинкт, який би заставляв нас прибирати за собою. Природній відбір не працював на "чистюль", всі кидали кістки і все, що змогли знайти позаду себе, а потім просто тікали від смороду в іншу локацію. Якби не було можливості поміняти стоянку, то вижили б тільки ті, хто дбає про чистоту, а всі "зас..ці" загинули б від хвороб. Не впевнений, чи людство взагалі б вижило.
Одним словом поведінка "чистюлі" нам не властива від природи і вимагає від нас високого рівня абстрактного мислення.
Як відомо, мозок споживає 20% енергії, а в ситуації походу кожна калорія на вагу золота. Їжі мало, затрати на підйом і спуск колосальні, куди тут до високоорганізованого абстрактного мислення? Це просто неприпустима розкіш!
От і виходить, що коли чергова група покидає стоянку, то залишає по собі цілу купу сміття. Мислення в цей момент за рідкісним винятком працює на рівні абстрагування. Вся ранкова згущенка пішла в ноги, а її нещасні залишки займають мозок насущними проблемами :
"Пошвидше би в душ!"
"Я в цьому підйомі точно не здохну?"
"Треба сфоткати, як круто я набираю воду!"
"А в гіда точно важчий рюкзак?".
Погодьтеся, неприємно ставити намет біля чийогось сміття, і не дуже хочеться прибирати за кимось (це також продиктовано інстинктами). За останні кілька років у Карпатах кількість сміття суттєво зросла. Це не дані інституту "карпатської сміттєлогії", а мої власні, суб'єктивні спостереження.
І з цим негайно треба щось робити!
Рецепт дуже простий - забери з собою більше, ніж приніс.
А як же дорогоцінні калорії, спитаєш ти? Все дуже просто, візьми з собою трошки більше згущеного молока, рівно стільки, аби вистачило на усвідомлене і вольове мислення.
Дивіться, нас тут на каналі майже 5 тисяч душ, якщо кожен прихопить з собою до найближчого смітника один кілограм сміття - то в Карпатах його стане на 5 тонн менше.
Вражає, правда!
Відкинувши всі жарти в сторону, хочу сказати, що в цьому не винен ніхто: ні влада, ні соціальна система, ні виховання і навіть не прибульці з Нібіру. Це наша проблема, і вирішувати її повинні також ми!
То чого чекати, давайте робити Карпати чистішими!
P.S.
Давайте почнемо з Мармаросів.
На фото полонина Лисича. Воно мене і надихнуло на цей пост. Прислав мені його колега по цеху, за що йому велике дякую!
Гарні новини!
Я збираю команду в черговий похід на Мармароси
2-4 листопада
Так, сніг є!
Так, вночі холодно, навіть нижче нуля!
Ні, насмерть ніхто не замерзне!
Ні лавин ще нема, тому кішки, льодоруб і снігоступи лишаємо дома 😁.
Важливо!
Цього разу група буде маленька, до 5⃣ чоловік.
Чому?
Пояснюю!
✳ Я беру свої зимові намети, в них буде тепло і затишно, я в цьому впевнений на 100%, але їх в мене тільки 2, тобто 6 місць. Одне місце мені, залишається 5, все логічно.
✳ На вершині зараз дуже мінлива погода і ми легко можемо потрапити в негоду. Чим менше людей, тим легше триматися купи. Все заради безпеки!
✳ Я маю всього 2 системи для приготування їжі від Fire-Maple, на один намет - один примус. Як на мене це ідеально, ніхто не буде чекати на свій кип'яток півранку.
✳ Я просто не встигну насушити більше м'яса. Зараз не та ситуація, щоб тягнути за собою ковбасу, рюкзак і так важкий, тому харчуватися будемо субліматами мого власного приготування.
Одним словом це буде брутальний і одночасно "ламповий" похід.
Якщо тебе не лякає холод і мала кількість людей навколо, то пиши в приват 👇
Мирослав
Поспішай, бо одна палатка вже укомплектована, залишилось тільки 3 місця.
P.S.
Тисни ❄, якщо хочеш йти, але не можеш через роботу.
Тисни ⛄, якщо ніколи б не пішов у мінусову температуру в гори.
Тисни 🏔, якщо ти в ділі, і вже забронював місце в цьому поході.
Я збираю команду в черговий похід на Мармароси
2-4 листопада
Так, сніг є!
Так, вночі холодно, навіть нижче нуля!
Ні, насмерть ніхто не замерзне!
Ні лавин ще нема, тому кішки, льодоруб і снігоступи лишаємо дома 😁.
Важливо!
Цього разу група буде маленька, до 5⃣ чоловік.
Чому?
Пояснюю!
✳ Я беру свої зимові намети, в них буде тепло і затишно, я в цьому впевнений на 100%, але їх в мене тільки 2, тобто 6 місць. Одне місце мені, залишається 5, все логічно.
✳ На вершині зараз дуже мінлива погода і ми легко можемо потрапити в негоду. Чим менше людей, тим легше триматися купи. Все заради безпеки!
✳ Я маю всього 2 системи для приготування їжі від Fire-Maple, на один намет - один примус. Як на мене це ідеально, ніхто не буде чекати на свій кип'яток півранку.
✳ Я просто не встигну насушити більше м'яса. Зараз не та ситуація, щоб тягнути за собою ковбасу, рюкзак і так важкий, тому харчуватися будемо субліматами мого власного приготування.
Одним словом це буде брутальний і одночасно "ламповий" похід.
Якщо тебе не лякає холод і мала кількість людей навколо, то пиши в приват 👇
Мирослав
Поспішай, бо одна палатка вже укомплектована, залишилось тільки 3 місця.
P.S.
Тисни ❄, якщо хочеш йти, але не можеш через роботу.
Тисни ⛄, якщо ніколи б не пішов у мінусову температуру в гори.
Тисни 🏔, якщо ти в ділі, і вже забронював місце в цьому поході.
