Стара церква в селі Сарата, Чернівецької області.
В цьому населеному пункті залишилось тільки 5 сімей.
Напевно всі хотіли хоч раз в житті втекти від цивілізації та пожити десь в такому селі. Ідеальне місце щоб усамітнитися і подумати над сенсом свого існування в цьому світі.
До першого магазину 9 км, але тут тільки хліб та макарони, ну і горілка. Якщо захочете щось більше, то будьте готові пройти 17 км в одну сторону через перевал. Місцеві витрачають на похід до магазину цілий день.
Зараз в Сараті багато закинутих будинків. Трошки наполегливості та цікавості, і можна домовитись про оренду. Але думати про усамітнення і реально піти жити туди, де закінчується географія - різні речі. Одного разу я там прожив кілька днів і це не було "прикольно". І справа не в магазинах, їсти було що, а от спілкування з людьми не вистачало...
Цього літа знову буду там. Треба побачити старих знайомих, назбирати грибів, заготувати собі лікарських трав, щоб зимою пити ароматний чай і згадувати про край, де майже нема людей...
В цьому населеному пункті залишилось тільки 5 сімей.
Напевно всі хотіли хоч раз в житті втекти від цивілізації та пожити десь в такому селі. Ідеальне місце щоб усамітнитися і подумати над сенсом свого існування в цьому світі.
До першого магазину 9 км, але тут тільки хліб та макарони, ну і горілка. Якщо захочете щось більше, то будьте готові пройти 17 км в одну сторону через перевал. Місцеві витрачають на похід до магазину цілий день.
Зараз в Сараті багато закинутих будинків. Трошки наполегливості та цікавості, і можна домовитись про оренду. Але думати про усамітнення і реально піти жити туди, де закінчується географія - різні речі. Одного разу я там прожив кілька днів і це не було "прикольно". І справа не в магазинах, їсти було що, а от спілкування з людьми не вистачало...
Цього літа знову буду там. Треба побачити старих знайомих, назбирати грибів, заготувати собі лікарських трав, щоб зимою пити ароматний чай і згадувати про край, де майже нема людей...
Подорожі по нашій державі, а також цікаві факти та історія нашого краю. @open_ukraine
Соло-похід, або сам собі режисер.
Бувало так, що зібралися з друзями прогулятися Карпатами, а перед самим походом усі кудись зникли? У когось з’явилися невідкладні справи, у когось здоров’я погіршилось, а хтось просто злякався прогнозу погоди. Ти вже настроївся, зібрав рюкзак, стоїш в кімнаті, дивишся на нього, а він на тебе… Все підказує тобі йти і не «тормозити», але йти самому якось страшнувато. 👻
А може ти просто інтроверт, і спілкування з людьми викликає в тебе більше паніки ніж думка про одиночний похід в гори. По суті причин може бути багато, але чи варто взагалі йти в гори одному і що від такого походу слід очікувати?
🗣
Я не збираюсь проводити виховну бесіду з цього приводу і розписувати всі небезпеки такого походу. Якщо ви вже на таке зважились, значить усвідомлюєте що робите, а всі інші випадки випадають з моєї «компетенції», то вже до психолога … Скажу тільки, що я не є противником такого виду туризму, але радити сходити в гори одному я б не став, залишаю це на ваш розсуд.
⛺️
Одиночний похід завжди викликає більше емоцій.
Коли мандруєш в компанії друзів то постійно відволікаєшся на жарти і розмови. Інколи таке враження, що ви просто зібралися потусити, тільки цього разу не на міській площі, а в Карпатах. В такій ситуації почуваєшся комфортно і доволі розкуто. Звісно емоцій побільше ніж в типовому пабі (чи де ви там зустрічаєтесь з друзями, в моєму випадку це так), але в цілому все як зазвичай.
Коли йдеш сам, тобі немає з ким поговорити і показати чудернацьку квітку, яку ти побачив біля стежки. Колективний регіт не заглушить хрусту гілок, що доноситься з лісу. Навіть якщо ти безстрашний відчайдух, ти все одно більше напружуєшся та більше помічаєш. Навіть знайома дорога раптом стає інакшою, коли йдеш нею сам.
🤷♂️
В соло-поході рюкзак завжди важчий.
Тут вся справа в розподілі обов’язків. Якщо вас 4-5, то дуже просто розподілити між усіма учасниками групи спорядження для табору. Той самий намет можна розділити на 2 частини і нести його спільно. Якщо йдеш сам – будь готовий відповідати тільки за себе і нести всю свою амуніцію самостійно.
😴
Виспатись не вийде, навіть і не мрій.
Тільки в самостійному поході ти можеш пізнати що таке ірраціональний страх ночі, що передався нам від пращурів. Можливо то тільки я такий боягуз, але коли настає темрява всі почуття загострюються до максимуму, і навіть звичайний їжачок несвідомо сприймається як ворог. Кожен звук, який доноситься з темряви аналізується і його неможливо проігнорувати. Зрозумійте мене правильно, розумом ти все сприймаєш адекватно і знаєш, що ніхто тебе не вкраде з палатки, а вовки та ведмеді вже давно розбіглися у всі боки від твого запаху, але почуття напруги не зникає, заснути міцним сном не виходить.
🤔
Все це не назвеш ні плюсами ні мінусами. Це просто особливості.
Іншим разом буває, що хтось із групи настільки «неотесаний» і так багато 2ниє», що доводиться вигрібати за нього. В такі моменти почуваєш себе як шерпа на Евересті. А буває, що товариш хропе гучніше ніж шумить гірський водоспад.
Заперечувати не стану, одиночний похід може стати цікавою пригодою, яка залишиться приємним спогадом на все життя.
P.S.
Впевнений, що у когось із вас був подібний досвід, або ви колись думали про те, щоб відправитись в мандрівку самостійно.
😉 Розкажіть про це в коментарях, всім нам буде цікаво
Бувало так, що зібралися з друзями прогулятися Карпатами, а перед самим походом усі кудись зникли? У когось з’явилися невідкладні справи, у когось здоров’я погіршилось, а хтось просто злякався прогнозу погоди. Ти вже настроївся, зібрав рюкзак, стоїш в кімнаті, дивишся на нього, а він на тебе… Все підказує тобі йти і не «тормозити», але йти самому якось страшнувато. 👻
А може ти просто інтроверт, і спілкування з людьми викликає в тебе більше паніки ніж думка про одиночний похід в гори. По суті причин може бути багато, але чи варто взагалі йти в гори одному і що від такого походу слід очікувати?
🗣
Я не збираюсь проводити виховну бесіду з цього приводу і розписувати всі небезпеки такого походу. Якщо ви вже на таке зважились, значить усвідомлюєте що робите, а всі інші випадки випадають з моєї «компетенції», то вже до психолога … Скажу тільки, що я не є противником такого виду туризму, але радити сходити в гори одному я б не став, залишаю це на ваш розсуд.
⛺️
Одиночний похід завжди викликає більше емоцій.
Коли мандруєш в компанії друзів то постійно відволікаєшся на жарти і розмови. Інколи таке враження, що ви просто зібралися потусити, тільки цього разу не на міській площі, а в Карпатах. В такій ситуації почуваєшся комфортно і доволі розкуто. Звісно емоцій побільше ніж в типовому пабі (чи де ви там зустрічаєтесь з друзями, в моєму випадку це так), але в цілому все як зазвичай.
Коли йдеш сам, тобі немає з ким поговорити і показати чудернацьку квітку, яку ти побачив біля стежки. Колективний регіт не заглушить хрусту гілок, що доноситься з лісу. Навіть якщо ти безстрашний відчайдух, ти все одно більше напружуєшся та більше помічаєш. Навіть знайома дорога раптом стає інакшою, коли йдеш нею сам.
🤷♂️
В соло-поході рюкзак завжди важчий.
Тут вся справа в розподілі обов’язків. Якщо вас 4-5, то дуже просто розподілити між усіма учасниками групи спорядження для табору. Той самий намет можна розділити на 2 частини і нести його спільно. Якщо йдеш сам – будь готовий відповідати тільки за себе і нести всю свою амуніцію самостійно.
😴
Виспатись не вийде, навіть і не мрій.
Тільки в самостійному поході ти можеш пізнати що таке ірраціональний страх ночі, що передався нам від пращурів. Можливо то тільки я такий боягуз, але коли настає темрява всі почуття загострюються до максимуму, і навіть звичайний їжачок несвідомо сприймається як ворог. Кожен звук, який доноситься з темряви аналізується і його неможливо проігнорувати. Зрозумійте мене правильно, розумом ти все сприймаєш адекватно і знаєш, що ніхто тебе не вкраде з палатки, а вовки та ведмеді вже давно розбіглися у всі боки від твого запаху, але почуття напруги не зникає, заснути міцним сном не виходить.
🤔
Все це не назвеш ні плюсами ні мінусами. Це просто особливості.
Іншим разом буває, що хтось із групи настільки «неотесаний» і так багато 2ниє», що доводиться вигрібати за нього. В такі моменти почуваєш себе як шерпа на Евересті. А буває, що товариш хропе гучніше ніж шумить гірський водоспад.
Заперечувати не стану, одиночний похід може стати цікавою пригодою, яка залишиться приємним спогадом на все життя.
P.S.
Впевнений, що у когось із вас був подібний досвід, або ви колись думали про те, щоб відправитись в мандрівку самостійно.
😉 Розкажіть про це в коментарях, всім нам буде цікаво
Хлопака-виживака,
або як я проводжу час між походами.
Всі (або майже всі), хто хоча б раз в житті провів кілька діб у дикій природі поступово починає цікавитись темою виживання в дикій природі. Не знаю з чим це пов’язано, але воно працює. На даний момент існує величезна кількість літератури та відео з цього приводу, одні з них повністю постановочні, інші більш близькі до реальності, але так чи інакше всі вони цікаві туристу.
Сьогоднішній пост буде про типових «виживальників», пригоди яких можна подивитися на YouTube.
🔝🔝🔝
Я зібрав для вас Топ 5 серіалів чи фільмів, які вплинули на мене і які я вважаю гідними для перегляду.
1️⃣ Лес Страуд Автор циклу передач «Наука виживати». Він мені подобається найбільше з усіх «виживак», оскільки сам пише сценарії, продюсує та режисує свої відео. Ну і найголовніше – він всюди ходить сам, і знімає себе самостійно.
2️⃣ Ед Стаффорд — англійський дослідник і колишній капітан британської армії. Перша людина у світі, яка пройшла уздовж усієї Амазонки. Одного разу він навіть виживав у Карпатах. Це показано в одній із серій циклу «Виживання без купюр».
3️⃣ Ед Уорлд. Досвічений турист, що вирішив саменький відправитись на Аляску і прожити там кілька місяців без сторонньої допомоги. Це не художній фільм, а реальна хроніка виживання. Дуже рекомендую подивитися фільм «Один на один з природою».
4️⃣ «Тепер я йду в далеку далечінь». Художній фільм, заснований на реальних подіях. Спойлерити не буду, а щоб ви точно його подивились, скажу що я його переглядав уже разів 15 з 2007 року, і буду його дивитися знову.
5️⃣ «Вижити разом» – багатосерійний цикл передач про виживання з напарником. Особисто мені подобаються тільки два перші сезони. Цей проект хоч і постановочний, але дуже пізнавальний. Тому я і поставив його на останні місце.
P.S.
Беар Грілз крутий, тут без заперечень, і передачі його також пізнавальні, але його техніки і тактика розрахована тільки на «спецназівців». В його передачах занадто багато ризику, тому він і не потрапив у мій топ.
Якщо знаєте якийсь цікавий фільм, чи цикл передач, про які я не сказав, то обовязково пишіть в коментарі.
Приємного перегляду. 🖥
або як я проводжу час між походами.
Всі (або майже всі), хто хоча б раз в житті провів кілька діб у дикій природі поступово починає цікавитись темою виживання в дикій природі. Не знаю з чим це пов’язано, але воно працює. На даний момент існує величезна кількість літератури та відео з цього приводу, одні з них повністю постановочні, інші більш близькі до реальності, але так чи інакше всі вони цікаві туристу.
Сьогоднішній пост буде про типових «виживальників», пригоди яких можна подивитися на YouTube.
🔝🔝🔝
Я зібрав для вас Топ 5 серіалів чи фільмів, які вплинули на мене і які я вважаю гідними для перегляду.
1️⃣ Лес Страуд Автор циклу передач «Наука виживати». Він мені подобається найбільше з усіх «виживак», оскільки сам пише сценарії, продюсує та режисує свої відео. Ну і найголовніше – він всюди ходить сам, і знімає себе самостійно.
2️⃣ Ед Стаффорд — англійський дослідник і колишній капітан британської армії. Перша людина у світі, яка пройшла уздовж усієї Амазонки. Одного разу він навіть виживав у Карпатах. Це показано в одній із серій циклу «Виживання без купюр».
3️⃣ Ед Уорлд. Досвічений турист, що вирішив саменький відправитись на Аляску і прожити там кілька місяців без сторонньої допомоги. Це не художній фільм, а реальна хроніка виживання. Дуже рекомендую подивитися фільм «Один на один з природою».
4️⃣ «Тепер я йду в далеку далечінь». Художній фільм, заснований на реальних подіях. Спойлерити не буду, а щоб ви точно його подивились, скажу що я його переглядав уже разів 15 з 2007 року, і буду його дивитися знову.
5️⃣ «Вижити разом» – багатосерійний цикл передач про виживання з напарником. Особисто мені подобаються тільки два перші сезони. Цей проект хоч і постановочний, але дуже пізнавальний. Тому я і поставив його на останні місце.
P.S.
Беар Грілз крутий, тут без заперечень, і передачі його також пізнавальні, але його техніки і тактика розрахована тільки на «спецназівців». В його передачах занадто багато ризику, тому він і не потрапив у мій топ.
Якщо знаєте якийсь цікавий фільм, чи цикл передач, про які я не сказав, то обовязково пишіть в коментарі.
Приємного перегляду. 🖥
Дуконський монастир
Розташований поблизу гори Дуконя, що поблизу села Пробійнівка.
Оце я розумію монастир. Ні тобі 100500 відвідувачів кожен день, ні тобі спокус мирського життя. Просто живеш в горах на висоті близько 1500 м., відірваний від світу та від цивілізаці.
Це фото я зробив через окуляр бінокля в 2009 році. Знімав на мильницю.
Після того я був там ще разів 5, навіть спілкувався з настоятилем, але того разу не було часу спускатись до монастиря і ми зробили отаку світлину.
Розташований поблизу гори Дуконя, що поблизу села Пробійнівка.
Оце я розумію монастир. Ні тобі 100500 відвідувачів кожен день, ні тобі спокус мирського життя. Просто живеш в горах на висоті близько 1500 м., відірваний від світу та від цивілізаці.
Це фото я зробив через окуляр бінокля в 2009 році. Знімав на мильницю.
Після того я був там ще разів 5, навіть спілкувався з настоятилем, але того разу не було часу спускатись до монастиря і ми зробили отаку світлину.
На Говерлу за один день,
найпопулярніший маршрут України.
Що робити, коли крокуси вже не цвітуть, а червона рута ще не цвіте? Моя відповідь - йти на Говерлу!
⛰
Зараз, напевно, найбільш підходящий час, щоб піднятися на найвищу точку України, і подивитися на світ звідти.
✅ По-перше: немає такого сильного напливу туристів, і не доведеться чекати в черзі, щоб зробити селфі.
✅ По-друге: мінімальний ризик потрапити в грозу. Відповідно більше шансів піднятися.
Влітку мені бувало доводилося розвертати групу вниз, за кілька сот метрів від вершини, через грозу. Дуже жаль, коли ти приїхав з іншого кінця країни, щоб піднятися на вершину, і розвернувся за крок до неї, але що поробиш - життя важливіше.
✅ По-третє: останній шанс подивитися на зиму та пограти в сніжки, або зліпити сніговика (хоча скоріше вирізати його з твердого снігу🤣)
План дій такий
1⃣ Купляємо квиток на потяг до Ворохти.
2⃣ Беремо з собою маленький рюкзачок. Буквально кілька бутербродів і вітровку.
3⃣ Прибуваємо у Ворохту і шукаємо трансфер до Заросляка. (Таксі "чергують" одразу біля залізничного вокзалу)
4⃣ Приїхали на Заросляк, заплатили за вхід у заповідник, починаємо підйом. В середньому 3-4 год достатньо, щоб піднятися, на спуск ще + 2 год. Заблукати нереально, стежка чітка і маркерів дорогою дуже багато.
5⃣ Повертаємось до Ворохти. Недалеко від вокзалу в супермаркеті продають суперові закарпатські вина. По вино йдемо після походу, а не до!
6⃣ Шукаємо де заночувати у Ворохті, п'ємо смачне вино і згадуємо як було круто на підйомі.👍
найпопулярніший маршрут України.
Що робити, коли крокуси вже не цвітуть, а червона рута ще не цвіте? Моя відповідь - йти на Говерлу!
⛰
Зараз, напевно, найбільш підходящий час, щоб піднятися на найвищу точку України, і подивитися на світ звідти.
✅ По-перше: немає такого сильного напливу туристів, і не доведеться чекати в черзі, щоб зробити селфі.
✅ По-друге: мінімальний ризик потрапити в грозу. Відповідно більше шансів піднятися.
Влітку мені бувало доводилося розвертати групу вниз, за кілька сот метрів від вершини, через грозу. Дуже жаль, коли ти приїхав з іншого кінця країни, щоб піднятися на вершину, і розвернувся за крок до неї, але що поробиш - життя важливіше.
✅ По-третє: останній шанс подивитися на зиму та пограти в сніжки, або зліпити сніговика (хоча скоріше вирізати його з твердого снігу🤣)
План дій такий
1⃣ Купляємо квиток на потяг до Ворохти.
2⃣ Беремо з собою маленький рюкзачок. Буквально кілька бутербродів і вітровку.
3⃣ Прибуваємо у Ворохту і шукаємо трансфер до Заросляка. (Таксі "чергують" одразу біля залізничного вокзалу)
4⃣ Приїхали на Заросляк, заплатили за вхід у заповідник, починаємо підйом. В середньому 3-4 год достатньо, щоб піднятися, на спуск ще + 2 год. Заблукати нереально, стежка чітка і маркерів дорогою дуже багато.
5⃣ Повертаємось до Ворохти. Недалеко від вокзалу в супермаркеті продають суперові закарпатські вина. По вино йдемо після походу, а не до!
6⃣ Шукаємо де заночувати у Ворохті, п'ємо смачне вино і згадуємо як було круто на підйомі.👍
Едельвейс,
або квітка кохання.
Рідкісна і майже міфічна рослина, яку дуже складно зустріти просто йдучи гірською стежкою.
Треба добре постаратись, щоб зустрітися віч-на-віч з цим дивом природи. Не побоюсь сказати, що едельвейс тісно пов'язаний з ризиком, адже росте він в основному на скелях.
🌸
Для того, аби полізти десь під карниз скелі за квіткою, повинна бути вагома причина. Для гуцулів едельвейс – це символ кохання. Коли молодий парубок хоче освідчитись дівчині, то обов’язково повинен подарувати коханій цю квітку. Це не дивно, адже едельвейс то не букет ромашок чи троянд, його не купиш в квітковому магазині. Якщо хлопець приносить на побачення едельвейс, то це свідчить про серйозність його намірів.
⛰
Його не так просто знайти, росте він не на кожній скелі.
Я вже дуже довго мандрую Карпатами, але вперше побачив цю квітку минулого року, і скажу чесно, краще я б її не бачив… Справа не в самій квітці, а в обставинах, в яких це сталося. Букет едельвейсів показав мені місцевий пастух, який, з його слів, зірвав усі квіти що росли на скелі. На питання «Для чого ти це зробив?», він відповів дуже «логічно» «Я їх вже давно не бачив, ще з дитинства, хочу показати всім яка то файна квітка». 🤦♂️
Думаю коментарі тут зайві.
Квітка справді дуже красива, але в цьому її "біда", адже всі хочуть забрати цю красу з собою...
P.S.
Цього року я організовую похід по тим самим місцям, де я побачив едельвейс вперше. Можливо нам пощастить побачити цю квітку знову, тільки цього разу не будемо признаватися, що вони там є, інакше пастухи знову нарвуть собі букет.
⛺️
Деталі походу можете поглянути тут 👉 Мармароси - Чорногора
Нагадаю і про похід 👉 Червона рута.
Якщо надумали йти зі мною то не зволікайте, адже на Мармароси потрібно реєструватися в прикордонників за 2 тижні до походу. За тиждень до походу буде пізно. 🤔
Ну і ще одне приємне нагадування, для моїх підписників на всі походи знижка 250 грн.👍
або квітка кохання.
Рідкісна і майже міфічна рослина, яку дуже складно зустріти просто йдучи гірською стежкою.
Треба добре постаратись, щоб зустрітися віч-на-віч з цим дивом природи. Не побоюсь сказати, що едельвейс тісно пов'язаний з ризиком, адже росте він в основному на скелях.
🌸
Для того, аби полізти десь під карниз скелі за квіткою, повинна бути вагома причина. Для гуцулів едельвейс – це символ кохання. Коли молодий парубок хоче освідчитись дівчині, то обов’язково повинен подарувати коханій цю квітку. Це не дивно, адже едельвейс то не букет ромашок чи троянд, його не купиш в квітковому магазині. Якщо хлопець приносить на побачення едельвейс, то це свідчить про серйозність його намірів.
⛰
Його не так просто знайти, росте він не на кожній скелі.
Я вже дуже довго мандрую Карпатами, але вперше побачив цю квітку минулого року, і скажу чесно, краще я б її не бачив… Справа не в самій квітці, а в обставинах, в яких це сталося. Букет едельвейсів показав мені місцевий пастух, який, з його слів, зірвав усі квіти що росли на скелі. На питання «Для чого ти це зробив?», він відповів дуже «логічно» «Я їх вже давно не бачив, ще з дитинства, хочу показати всім яка то файна квітка». 🤦♂️
Думаю коментарі тут зайві.
Квітка справді дуже красива, але в цьому її "біда", адже всі хочуть забрати цю красу з собою...
P.S.
Цього року я організовую похід по тим самим місцям, де я побачив едельвейс вперше. Можливо нам пощастить побачити цю квітку знову, тільки цього разу не будемо признаватися, що вони там є, інакше пастухи знову нарвуть собі букет.
⛺️
Деталі походу можете поглянути тут 👉 Мармароси - Чорногора
Нагадаю і про похід 👉 Червона рута.
Якщо надумали йти зі мною то не зволікайте, адже на Мармароси потрібно реєструватися в прикордонників за 2 тижні до походу. За тиждень до походу буде пізно. 🤔
Ну і ще одне приємне нагадування, для моїх підписників на всі походи знижка 250 грн.👍
Привіт мандрівники!
Давайте подумаємо, за що ми так любимо подорожі? Впевнений, що в кожного з вас знайдеться достойна відповідь, і вона буде вірною. Я люблю подорож за те, що вона вносить нотку спонтанності в наше життя.
Погодьтесь, якщо скласти детальний план походу і чітко йому слідувати, то складається таке враження, що ти працюєш, а не відпочиваєш 🤨
Одна справа, коли в тебе за плечима намет і ти в горах. А що, коли ти "випадково" потрапив до чужого міста, або тільки спустився з гір і хочеш вже за день знову йти штурмувати вершини.
Яким би "відбитим" волоцюгою ти не був, залишки цивілізованості в тобі обов'язково залишились. Після 7 днів походу ти не відмовишся від гарячого душу і теплого ліжечка. Така собі перезарядка 😌
Але як знайти собі житло в ситуації повної спонтанності? В мене є відповідь на це питання - телеграм-канал @mandrui_ukrainoyu.
Тут публікують корисні мандрівникам новини, розповідають про найближчі заходи в різних містах України.
Ну і найголовніше - в роботі над каналом бере участь команда порталу Doba.ua: хто подорожує Україною, точно чув про них. Власне, саме тому я раджу вам цей канал, адже там обіцяють публікувати важливу інфу по українському туризму загалом. Наприклад, нещодавно там вийшла стаття про незвичайні готелі країни: https://clck.ru/DK9Er
Дійсно цікаво читати про таке, особливо коли щиро любиш подорожі і рідну країну.
Давайте подумаємо, за що ми так любимо подорожі? Впевнений, що в кожного з вас знайдеться достойна відповідь, і вона буде вірною. Я люблю подорож за те, що вона вносить нотку спонтанності в наше життя.
Погодьтесь, якщо скласти детальний план походу і чітко йому слідувати, то складається таке враження, що ти працюєш, а не відпочиваєш 🤨
Одна справа, коли в тебе за плечима намет і ти в горах. А що, коли ти "випадково" потрапив до чужого міста, або тільки спустився з гір і хочеш вже за день знову йти штурмувати вершини.
Яким би "відбитим" волоцюгою ти не був, залишки цивілізованості в тобі обов'язково залишились. Після 7 днів походу ти не відмовишся від гарячого душу і теплого ліжечка. Така собі перезарядка 😌
Але як знайти собі житло в ситуації повної спонтанності? В мене є відповідь на це питання - телеграм-канал @mandrui_ukrainoyu.
Тут публікують корисні мандрівникам новини, розповідають про найближчі заходи в різних містах України.
Ну і найголовніше - в роботі над каналом бере участь команда порталу Doba.ua: хто подорожує Україною, точно чув про них. Власне, саме тому я раджу вам цей канал, адже там обіцяють публікувати важливу інфу по українському туризму загалом. Наприклад, нещодавно там вийшла стаття про незвичайні готелі країни: https://clck.ru/DK9Er
Дійсно цікаво читати про таке, особливо коли щиро любиш подорожі і рідну країну.
Гроза в Карпатах, де ховатись від негоди?
Грози найчастіше стають причиною нещасних випадків у Карпатах.
Хто ходив Чорногірським хребтом, той бачив біля стежки багато пам'ятних хрестів. Більшість з них встановлені там якраз через удар блискавки.
Я неодноразово потрапляв у грозу, але на щастя все обійшлось.
⚡
До цього природного явища в мене суперечливе ставлення. З одного боку я боюсь за своє життя, але з іншого, стихія викликає в мене трепетне захоплення. Люблю сісти десь в безпечному місці та спостерігати й слухати, як блискавка та грім вирують над вершинами. Ця суміш страху та захоплення породжує справді сильні емоції, які неможливо пережити вдома, спостерігаючи за грозою з вікна.
🏕
Якось ми сиділи в наметі а кругом так "лупило", що доводилось відкривати рота після кожного спалаху, інакше боліли перепонки при ударі грому. Можливо це не зовсім адекватно, але мені той вечір дуже сподобався, і запам'ятався на все життя.
⛈
Якщо вас настигла гроза то найперше, що ви повинні зробити - знайти безпечне місце.
Яке місце безпечне, а яке ні?
Давайте розбиратись.
❌ Небезпечні:
Мокрі ділянки, одинокі дерева, скелі, або великі камені, багаття (гаряче повітря краще проводить електрику), металічні предмети.
✅ Безпечні.
Суха земля (краще всього галька), кущі, печери (але тільки якщо вони сухі та просторі), глибокі рови (якщо по їх дну не тече струмок), намет.
🚼
Якщо ви вже добрались до безпечного місця, то сядьте так, щоб стати якомога меншим. Згорніться клубом.
Не користуйтесь мобільним телефоном, якщо є гостра необхідність, то робіть це одразу після розряду.
⛰
Головне правило: чим нижче - тим безпечніше. Якщо бачите страшно красиву, фіолетового відтінку, хмару, то подумайте куди можна максимально швидко спуститися. Але ніколи не робіть такого, коли гримить уже прямо над вами. В такому випадку просто знайдіть найбезпечніше місце поблизу та замріть в позі ембріона.
☔
Непоганим захистом може стати ваш рюкзак. Сядьте на нього і він виконуватиме функцію ізоляції від сирої землі.
⛈
Зазвичай грози тривають недовго, до однієї години. Тому немає сенсу обкопуватись та думати як ставити табір. Краще дочекайтесь кінця негоди і вже потім пошукайте краще місце для ночівлі.
P.S.
Якщо я щось, забув, (а я неодмінно пропустив якісь деталі), то пишіть будь ласка в коментарі 🗯 свої поради як уберегтися від грози.
Грози найчастіше стають причиною нещасних випадків у Карпатах.
Хто ходив Чорногірським хребтом, той бачив біля стежки багато пам'ятних хрестів. Більшість з них встановлені там якраз через удар блискавки.
Я неодноразово потрапляв у грозу, але на щастя все обійшлось.
⚡
До цього природного явища в мене суперечливе ставлення. З одного боку я боюсь за своє життя, але з іншого, стихія викликає в мене трепетне захоплення. Люблю сісти десь в безпечному місці та спостерігати й слухати, як блискавка та грім вирують над вершинами. Ця суміш страху та захоплення породжує справді сильні емоції, які неможливо пережити вдома, спостерігаючи за грозою з вікна.
🏕
Якось ми сиділи в наметі а кругом так "лупило", що доводилось відкривати рота після кожного спалаху, інакше боліли перепонки при ударі грому. Можливо це не зовсім адекватно, але мені той вечір дуже сподобався, і запам'ятався на все життя.
⛈
Якщо вас настигла гроза то найперше, що ви повинні зробити - знайти безпечне місце.
Яке місце безпечне, а яке ні?
Давайте розбиратись.
❌ Небезпечні:
Мокрі ділянки, одинокі дерева, скелі, або великі камені, багаття (гаряче повітря краще проводить електрику), металічні предмети.
✅ Безпечні.
Суха земля (краще всього галька), кущі, печери (але тільки якщо вони сухі та просторі), глибокі рови (якщо по їх дну не тече струмок), намет.
🚼
Якщо ви вже добрались до безпечного місця, то сядьте так, щоб стати якомога меншим. Згорніться клубом.
Не користуйтесь мобільним телефоном, якщо є гостра необхідність, то робіть це одразу після розряду.
⛰
Головне правило: чим нижче - тим безпечніше. Якщо бачите страшно красиву, фіолетового відтінку, хмару, то подумайте куди можна максимально швидко спуститися. Але ніколи не робіть такого, коли гримить уже прямо над вами. В такому випадку просто знайдіть найбезпечніше місце поблизу та замріть в позі ембріона.
☔
Непоганим захистом може стати ваш рюкзак. Сядьте на нього і він виконуватиме функцію ізоляції від сирої землі.
⛈
Зазвичай грози тривають недовго, до однієї години. Тому немає сенсу обкопуватись та думати як ставити табір. Краще дочекайтесь кінця негоди і вже потім пошукайте краще місце для ночівлі.
P.S.
Якщо я щось, забув, (а я неодмінно пропустив якісь деталі), то пишіть будь ласка в коментарі 🗯 свої поради як уберегтися від грози.
Карпатський волоцюга pinned «Привіт туристи! Як і обіцяв, сьогодні розкажу про свої власні походи, які я організовую спільно з Go2trip.club. Не так давно я описував яка краса чекає туриста, що вирушив на вершину Мармаросів в червні. Цвітіння червоної рути - це видовище національного…»
Привіт мандрівники!
Знаєте приказку: "Поганий той солдат, що не мріє стати генералом"? Можу її перефразувати: "Поганий той волоцюга, що не мріє побувати в Гімалаях".
Сьогодні познаймлю Вас з неймовірною людиною, що не тільки мріє, а й подорожує Гімалаями. Крім того робить неймовірні фотки звідти.
📷
Вашій увазі - подороджуючий фотограф Олексій Сироткін. Він розповідає про свої подорожі: історії, лайфхаки, ціни, житло і транспорт. Багато атмосферних фото. А ще можете подивитись його мандри на YouTube bit.ly/YTsyrotkin .
⛰
Рекомендую підписатись на @lsyrotkin. Там справді неймовірні фото. 👍
Знаєте приказку: "Поганий той солдат, що не мріє стати генералом"? Можу її перефразувати: "Поганий той волоцюга, що не мріє побувати в Гімалаях".
Сьогодні познаймлю Вас з неймовірною людиною, що не тільки мріє, а й подорожує Гімалаями. Крім того робить неймовірні фотки звідти.
📷
Вашій увазі - подороджуючий фотограф Олексій Сироткін. Він розповідає про свої подорожі: історії, лайфхаки, ціни, житло і транспорт. Багато атмосферних фото. А ще можете подивитись його мандри на YouTube bit.ly/YTsyrotkin .
⛰
Рекомендую підписатись на @lsyrotkin. Там справді неймовірні фото. 👍
Чайна церемонія в поході:
буржуйство чи необхідність?
В поході все сприймається інакше. Будь-яка буденна справа набуває особливого емоційного відтінку. Складається враження, ніби ти пройшов крізь незримий портал дорогою до стоянки. Тепер кругом тебе і трава зеленіша, і їжа смакує по-іншому, і чай додає більше сил.
Справді, як приємно після важкого денного переходу з наплічником, випити чашку гарячого і солодкого чаю. Це як цілющий бальзам, що вмить покращує настрій.
Моя вам порада: не нехтуйте такими, на перший погляд несуттєвими, деталями туристичного побуту. Постарайтеся виділити час для повноцінної "чайної церемонії".
Звісно, коли вам по вухам б'є град, у вас промокло все спорядження, а ви замість того, аби ставити намет, розкладаєте по пенькам чайний сервіз, то це не зовсім адекватно 🤪. Треба чітко розставляти пріоритети.
Я хочу сказати, що неправильно поспіхом пити кип'яток з напівзапарених гілок трави. А ще чого доброго, просто запивати сухе печиво, чи бутерброди з салом, холодною водою. Як би ви не спішили, і яким би складним не був маршрут, тих 30-40 хвилин, які ви зекономите, не врятують вас.
✅ З чого робити чай?
На початку своєї "кар'єри" туриста, я не брав з собою в рюкзак ні чай, ні каву. По-перше, тому що це зайва вага, а, по-друге, тому що в Карпатах і так повно всяких рослин, з яких можна зварити смачний та ароматний напій. Признаюсь чесно - це неправильно. Краще взяти з собою кілька грам чорного чаю, а як буде натхнення, то хто заважає тобі позбирати трави?
Особливо смачний чай з гілочок чорниці, іван-чаю, брусниці. Можна в казанок кинути маленьку гілочку ялинки або ялівця. Але вище 1800 метрів знайти ці рослини важко. Отут і розумієш, що не дарма взяв з собою чай з дому.
Обов'язково беріть з собою лимон 🍋. Можливо, це виглядає по-буржуйськи, але це і смачно, і корисно.
Ото сидиш собі біля намету на карематі, потягуєш з чашки гарячий чай з лимоном, спостерігаєш як сходить (чи заходить) Сонце, і розумієш, що прожив цей день не дарма 😉.
P.S.
На фото чай з брусниці. Якщо є плоди, то лимон можна не брати)))
буржуйство чи необхідність?
В поході все сприймається інакше. Будь-яка буденна справа набуває особливого емоційного відтінку. Складається враження, ніби ти пройшов крізь незримий портал дорогою до стоянки. Тепер кругом тебе і трава зеленіша, і їжа смакує по-іншому, і чай додає більше сил.
Справді, як приємно після важкого денного переходу з наплічником, випити чашку гарячого і солодкого чаю. Це як цілющий бальзам, що вмить покращує настрій.
Моя вам порада: не нехтуйте такими, на перший погляд несуттєвими, деталями туристичного побуту. Постарайтеся виділити час для повноцінної "чайної церемонії".
Звісно, коли вам по вухам б'є град, у вас промокло все спорядження, а ви замість того, аби ставити намет, розкладаєте по пенькам чайний сервіз, то це не зовсім адекватно 🤪. Треба чітко розставляти пріоритети.
Я хочу сказати, що неправильно поспіхом пити кип'яток з напівзапарених гілок трави. А ще чого доброго, просто запивати сухе печиво, чи бутерброди з салом, холодною водою. Як би ви не спішили, і яким би складним не був маршрут, тих 30-40 хвилин, які ви зекономите, не врятують вас.
✅ З чого робити чай?
На початку своєї "кар'єри" туриста, я не брав з собою в рюкзак ні чай, ні каву. По-перше, тому що це зайва вага, а, по-друге, тому що в Карпатах і так повно всяких рослин, з яких можна зварити смачний та ароматний напій. Признаюсь чесно - це неправильно. Краще взяти з собою кілька грам чорного чаю, а як буде натхнення, то хто заважає тобі позбирати трави?
Особливо смачний чай з гілочок чорниці, іван-чаю, брусниці. Можна в казанок кинути маленьку гілочку ялинки або ялівця. Але вище 1800 метрів знайти ці рослини важко. Отут і розумієш, що не дарма взяв з собою чай з дому.
Обов'язково беріть з собою лимон 🍋. Можливо, це виглядає по-буржуйськи, але це і смачно, і корисно.
Ото сидиш собі біля намету на карематі, потягуєш з чашки гарячий чай з лимоном, спостерігаєш як сходить (чи заходить) Сонце, і розумієш, що прожив цей день не дарма 😉.
P.S.
На фото чай з брусниці. Якщо є плоди, то лимон можна не брати)))
Трохи екзистенціалізму,
трохи про гори
Привіт волоцюги.
Давайте поговоримо про розчарування. Я серйозно, невже Ви думаєте, що походи в гори це суцільний драйв, веселощі, офігенні краєвиди та зоряне небо?
Не лякайтесь одразу, це все в походах трапляється і не так вже й рідко, але я хочу поговорити про інші моменти, які справді роблять походи в гори чимось неймовірним, частиною твого життя, способом співіснування з цим світом.
⛺️
Коли я починав свої заняття туризмом, то був доволі наївний. Бачив тільки вершини, та основні об'єкти туризму, все що було між ними вимірялося не кілометрами, а годинами. Коли я "прилітав" на місце, яке на мою думку було вартим уваги, то просто робив кілька фото і йшов далі, до наступної точки. Коли щось йшло не по плану, або вершина була в хмарах, і я не бачив обіцяних інтернетом краєвидів, то дуже злився і розчаровувався, вважав, що похід не вдався і я даремно потратив час.
⛰
Я не розумів який сенс в тому, щоб 10 раз ходити в одне й те саме місце. Перед походом завжди міркував так: "Тут я вже був, мені там нічого робити, шукаю нове місце".
🏕
"Карпатський дзен" я почав пізнавати десь після 10 походу. Важливу роль тут зіграли зимові походи, саме борсаючись в снігу я багато думав, і поступово міняв своє відношення до туризму. Масла у вогонь "підливала" Говерла, що ніяк не хотіла показатися у всій красі. Скільки я на неї не піднімався, завжди була погана погода.
Тепер я розумію, що важливішою є не сама вершина, а шлях до неї. Багато приємності приносить не безпосереднє знаходження на вершині, а підготовка до походу, дорога до Карпат, привали на маршруті. Найціннішими є ті моменти, коли щось "йде не так" і тобі доводиться міняти плани на ходу. Я розумію, що це, можливо, альтернативний погляд на туризм, але під таким кутом зору всі мої походи стали набагато насиченішими та цікавішими.
Головним, як виявилось, є не те що в центрі, а те, що на периферії, те чому не надаєш особливого значення, те що не плануєш вдома перед поїздкою.
😱
Похід в гори це екзистенційна, погранична ситуація, в якій ти поступово починаєш знаходити себе. Знаю, що звучить банально, але інакше тут і не скажеш. Якщо справді хочеш про це почитати то ось моя наукова стаття, на цю тему 👉 ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ВИМІРИ ТУРИЗМУ
(Відкривайте з допомогою Chrome)
Маленький спойлер, я її писав у співавторстві з людиною, яка встановлювала залізний хрест на Говерлі. Скоро на каналі буде сюжет про це😉
Ну і на останок, одне з моїх ранніх фото на Говерлі. Отак собі йшов та пізнавав власну екзистенцію в тумані, не бачив далі витягнутої руки та думав про своє мізерне місце в цьому мінливому світі.
трохи про гори
Привіт волоцюги.
Давайте поговоримо про розчарування. Я серйозно, невже Ви думаєте, що походи в гори це суцільний драйв, веселощі, офігенні краєвиди та зоряне небо?
Не лякайтесь одразу, це все в походах трапляється і не так вже й рідко, але я хочу поговорити про інші моменти, які справді роблять походи в гори чимось неймовірним, частиною твого життя, способом співіснування з цим світом.
⛺️
Коли я починав свої заняття туризмом, то був доволі наївний. Бачив тільки вершини, та основні об'єкти туризму, все що було між ними вимірялося не кілометрами, а годинами. Коли я "прилітав" на місце, яке на мою думку було вартим уваги, то просто робив кілька фото і йшов далі, до наступної точки. Коли щось йшло не по плану, або вершина була в хмарах, і я не бачив обіцяних інтернетом краєвидів, то дуже злився і розчаровувався, вважав, що похід не вдався і я даремно потратив час.
⛰
Я не розумів який сенс в тому, щоб 10 раз ходити в одне й те саме місце. Перед походом завжди міркував так: "Тут я вже був, мені там нічого робити, шукаю нове місце".
🏕
"Карпатський дзен" я почав пізнавати десь після 10 походу. Важливу роль тут зіграли зимові походи, саме борсаючись в снігу я багато думав, і поступово міняв своє відношення до туризму. Масла у вогонь "підливала" Говерла, що ніяк не хотіла показатися у всій красі. Скільки я на неї не піднімався, завжди була погана погода.
Тепер я розумію, що важливішою є не сама вершина, а шлях до неї. Багато приємності приносить не безпосереднє знаходження на вершині, а підготовка до походу, дорога до Карпат, привали на маршруті. Найціннішими є ті моменти, коли щось "йде не так" і тобі доводиться міняти плани на ходу. Я розумію, що це, можливо, альтернативний погляд на туризм, але під таким кутом зору всі мої походи стали набагато насиченішими та цікавішими.
Головним, як виявилось, є не те що в центрі, а те, що на периферії, те чому не надаєш особливого значення, те що не плануєш вдома перед поїздкою.
😱
Похід в гори це екзистенційна, погранична ситуація, в якій ти поступово починаєш знаходити себе. Знаю, що звучить банально, але інакше тут і не скажеш. Якщо справді хочеш про це почитати то ось моя наукова стаття, на цю тему 👉 ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ВИМІРИ ТУРИЗМУ
(Відкривайте з допомогою Chrome)
Маленький спойлер, я її писав у співавторстві з людиною, яка встановлювала залізний хрест на Говерлі. Скоро на каналі буде сюжет про це😉
Ну і на останок, одне з моїх ранніх фото на Говерлі. Отак собі йшов та пізнавав власну екзистенцію в тумані, не бачив далі витягнутої руки та думав про своє мізерне місце в цьому мінливому світі.
Привіт мандрівники!
Хочу сьогодні Вас порадувати приємним бонусом. Не так часто випадає така нагода, тому тримайте 🎁.
В мальовничому карпатському селі Білоберізка, що у Верховинському районі, прямо серед гір знаходиться приватна садиба.
🏡 Хата Різьбяра 🌲
Там гостинно приймають, смачно готують і навіть водять на екскурсії.
🔸
У господарів є телеграм канал садиби 👉 @hatarizba, там постійно проводять різні конкурси та інформують про знижки.
🍭
Ну а тепер про бонуси!
Всі мої підписники отримують сертифікат на знижку 100 грн. Щоб його отримати, треба підписатись на канал 👉 @hatarizba, та скористатись промокодом "volotzuga". 👍
Хочу сьогодні Вас порадувати приємним бонусом. Не так часто випадає така нагода, тому тримайте 🎁.
В мальовничому карпатському селі Білоберізка, що у Верховинському районі, прямо серед гір знаходиться приватна садиба.
🏡 Хата Різьбяра 🌲
Там гостинно приймають, смачно готують і навіть водять на екскурсії.
🔸
У господарів є телеграм канал садиби 👉 @hatarizba, там постійно проводять різні конкурси та інформують про знижки.
🍭
Ну а тепер про бонуси!
Всі мої підписники отримують сертифікат на знижку 100 грн. Щоб його отримати, треба підписатись на канал 👉 @hatarizba, та скористатись промокодом "volotzuga". 👍
Привіт друзі!
Сьогодні буде незвичайний пост, вирішив віддати вам право вирішити куди я помандрую завтра.
Маю стареньке радянське авто, яке старше за мене (надіюсь воно доїде, схрестіть пальці 😆). Стартую з Чернівців.
Варіанти такі:
✌ Говерла
🤟 Піп Іван Чорногірський
☝ "Памір" (РЛС).
Рушаю зранку о 6:00.
Який маршрут назбирає більше голосів - туди і поїду. В неділю чекайте детальний фотозвіт з Карпат.
P.S.
Надіюсь будуть справді фото з Карпат, а не мене на обочині, коли я ремонтую авто)))
Сьогодні буде незвичайний пост, вирішив віддати вам право вирішити куди я помандрую завтра.
Маю стареньке радянське авто, яке старше за мене (надіюсь воно доїде, схрестіть пальці 😆). Стартую з Чернівців.
Варіанти такі:
✌ Говерла
🤟 Піп Іван Чорногірський
☝ "Памір" (РЛС).
Рушаю зранку о 6:00.
Який маршрут назбирає більше голосів - туди і поїду. В неділю чекайте детальний фотозвіт з Карпат.
P.S.
Надіюсь будуть справді фото з Карпат, а не мене на обочині, коли я ремонтую авто)))
Доброго ранку!
Ми відправились в подорож згідно результатів вашого голосування 😉
Чесно кажучи, результат мене здивував. Але я радий, давно не був на Памірі 👍
Для того, щоб не спамити повідомленнями, я створив live-канал, де буде фото-стрім сьогоднішньої мандрівки.
Кому цікаво, підписуйтесь на @carpatylive і слідкуйте за нашими пригодами!
Ми відправились в подорож згідно результатів вашого голосування 😉
Чесно кажучи, результат мене здивував. Але я радий, давно не був на Памірі 👍
Для того, щоб не спамити повідомленнями, я створив live-канал, де буде фото-стрім сьогоднішньої мандрівки.
Кому цікаво, підписуйтесь на @carpatylive і слідкуйте за нашими пригодами!
РЛС Памір
Похід вихідного дня,
або 300 км за кермом.
Як і обіцяв, сьогодні публікую звіт про вчорашній похід-поїздку на РЛС Памір, за яку ви проголосували в п'ятницю.
Дуже дякую за Вашу активність, старатимусь і надалі робити цікавий контент.
Найближчим часом постараюсь сходити на Піп Іван, адже голосів за нього теж чимало, а значить Вам цікавий цей маршрут👍.
Щоб не засмічувати стрічку вашого месенджера лонгрідом, я помістив сам звіт сюди 👉 "Памір".
🏕
Канал "Волоцюга Live", який я створив спеціально для вчорашнього походу, відтепер також буде регулярно поповнюватись контентом. В основному там будуть події та походи, які я відвідуватиму особисто, а також просто цікаві фото з мого життя.
✳️
На останок невеличка самореклама. Цього літа я організовую похід до РЛС "Памір" на 4 дні.
Всі дати та більше інформації про сам похід можете подивитися за посиланням 👉 https://goo.gl/QGis1N
⛰
Бронюйте, адже для всіх підписників каналу традиційна знижка 250 грн.
P.S.
Якщо виникли якісь питання - пиши в коментарі, або мені в приват, буду радий поспілкуватись.😉
Похід вихідного дня,
або 300 км за кермом.
Як і обіцяв, сьогодні публікую звіт про вчорашній похід-поїздку на РЛС Памір, за яку ви проголосували в п'ятницю.
Дуже дякую за Вашу активність, старатимусь і надалі робити цікавий контент.
Найближчим часом постараюсь сходити на Піп Іван, адже голосів за нього теж чимало, а значить Вам цікавий цей маршрут👍.
Щоб не засмічувати стрічку вашого месенджера лонгрідом, я помістив сам звіт сюди 👉 "Памір".
🏕
Канал "Волоцюга Live", який я створив спеціально для вчорашнього походу, відтепер також буде регулярно поповнюватись контентом. В основному там будуть події та походи, які я відвідуватиму особисто, а також просто цікаві фото з мого життя.
✳️
На останок невеличка самореклама. Цього літа я організовую похід до РЛС "Памір" на 4 дні.
Всі дати та більше інформації про сам похід можете подивитися за посиланням 👉 https://goo.gl/QGis1N
⛰
Бронюйте, адже для всіх підписників каналу традиційна знижка 250 грн.
P.S.
Якщо виникли якісь питання - пиши в коментарі, або мені в приват, буду радий поспілкуватись.😉
Брусниця
Ця лікарська рослина доволі поширена в Карпатах.
Чай з листя та плодів дуже смачний. Я в походах часто готую собі його. Він прекрасно тонізує та підтримує у формі імунну систему, що важливо у довгих походах.
У народній медицині плоди брусниці використовують для лікування малокрів'я, профілактики цукрового діабету.
🍒
Дозріває в кінці літа, або на початку осені.
🌸
А ось так вона цвіте (на фото).
Ця лікарська рослина доволі поширена в Карпатах.
Чай з листя та плодів дуже смачний. Я в походах часто готую собі його. Він прекрасно тонізує та підтримує у формі імунну систему, що важливо у довгих походах.
У народній медицині плоди брусниці використовують для лікування малокрів'я, профілактики цукрового діабету.
🍒
Дозріває в кінці літа, або на початку осені.
🌸
А ось так вона цвіте (на фото).
Водоспад "Сучавський Гук"
Це чудо природи можна спостерігати в с. Шепіт, Путильського р-ну, Чернівецької області.
Річка Сучава (притока Дунаю) проходить скелястий каскад і падає з висоти 5 метрів.
З цього місця починаються мальвничі маршрути на Памір та на озеро "Буковинське око".
Це чудо природи можна спостерігати в с. Шепіт, Путильського р-ну, Чернівецької області.
Річка Сучава (притока Дунаю) проходить скелястий каскад і падає з висоти 5 метрів.
З цього місця починаються мальвничі маршрути на Памір та на озеро "Буковинське око".
Топ 5 причин піти в гори у червні
Вітаю друзі!
Я завжди впадаю в певний ступор, коли збираюсь писати для вас черговий топ. Причин ходити в гори безліч, тому сприймайте все написане нижче як іронію та суб'єктивну думку 😉.
Як не крути, а червень дуже цікавий час для походу. Я люблю ходити в гори завжди, кожен місяць особливий, але початок літа має декілька "приколів".
Давайте детальніше про те, чому варто йти в червні?
1️⃣ Востаннє цього року пограти в сніжки.
Так так, доки ми душимося в кам'яних містах від спеки, на високогір'ї ще можна знайти острівці свіжості. В тінистих місцях досі лежить сніг. Грай в сніжки, катайся на каріматі як на санках, ліпи снігову бабу, роби собі коктейль з льодом і дивуй друзів 🤟.
2️⃣ Можна не сильно боятися змій
Карпати не тропіки і не треба думати, що змії чекають тебе на кожному кроці , але вони там є і на це треба зважати. В червні ще доволі холодно на висотах більше 1800, тому плазуни не такі активні.😴
3️⃣ Посмакувати першими грибами
Ці дари природи не лише смачні, а й дуже примхливі до вологості грунту. В червні починається так звана перша грибна хвиля. Якщо роздобути в чабанів сметану, то можна приготувати неймовірно смачну страву за особливим гуцульським рецептом.🍄
4️⃣ Побувати в двох широтах за один день
В червні погодний контраст між підніжжям гір та їх вершинами особливо помітний. Вранці ви виходите з потяга і спостерігаєте повноцінне літо з пляжами на гірських річках, з спілими черешнями тощо. А ввечері вже сидите біля багаття, і кругом вас тільки но розпускаються квіти, а ялинки тільки "відростили" собі зелені лапки.🌲
5️⃣ Червона рута
Тут без коментарів, думаю я достатньо говорив про це на каналі))) Просто сходіть і подивіться, воно того варте.🌸
P.S.
Буквально через 2 тижні я організовую похід на Мармароси, де ми зможемо пограти в сніжки, поїсти грибів, зробити чай з цвіту брусниці та помилуватися цвітінням червоної рути 👍. Часу залишилося дуже мало, буквально кілька днів, оскільки в прикордонну службу треба повідомити заздалегідь.
Тому, якщо ти думав чи думала сходити в гори в червні, залишай заявку за посиланням 👉 Похід "Червона рута".
Їжа та місце в наметі включені в ціну😱.
Крім того тебе чекає приємна знижка 250 грн.
Гайда з нами, буде весело!
Вітаю друзі!
Я завжди впадаю в певний ступор, коли збираюсь писати для вас черговий топ. Причин ходити в гори безліч, тому сприймайте все написане нижче як іронію та суб'єктивну думку 😉.
Як не крути, а червень дуже цікавий час для походу. Я люблю ходити в гори завжди, кожен місяць особливий, але початок літа має декілька "приколів".
Давайте детальніше про те, чому варто йти в червні?
1️⃣ Востаннє цього року пограти в сніжки.
Так так, доки ми душимося в кам'яних містах від спеки, на високогір'ї ще можна знайти острівці свіжості. В тінистих місцях досі лежить сніг. Грай в сніжки, катайся на каріматі як на санках, ліпи снігову бабу, роби собі коктейль з льодом і дивуй друзів 🤟.
2️⃣ Можна не сильно боятися змій
Карпати не тропіки і не треба думати, що змії чекають тебе на кожному кроці , але вони там є і на це треба зважати. В червні ще доволі холодно на висотах більше 1800, тому плазуни не такі активні.😴
3️⃣ Посмакувати першими грибами
Ці дари природи не лише смачні, а й дуже примхливі до вологості грунту. В червні починається так звана перша грибна хвиля. Якщо роздобути в чабанів сметану, то можна приготувати неймовірно смачну страву за особливим гуцульським рецептом.🍄
4️⃣ Побувати в двох широтах за один день
В червні погодний контраст між підніжжям гір та їх вершинами особливо помітний. Вранці ви виходите з потяга і спостерігаєте повноцінне літо з пляжами на гірських річках, з спілими черешнями тощо. А ввечері вже сидите біля багаття, і кругом вас тільки но розпускаються квіти, а ялинки тільки "відростили" собі зелені лапки.🌲
5️⃣ Червона рута
Тут без коментарів, думаю я достатньо говорив про це на каналі))) Просто сходіть і подивіться, воно того варте.🌸
P.S.
Буквально через 2 тижні я організовую похід на Мармароси, де ми зможемо пограти в сніжки, поїсти грибів, зробити чай з цвіту брусниці та помилуватися цвітінням червоної рути 👍. Часу залишилося дуже мало, буквально кілька днів, оскільки в прикордонну службу треба повідомити заздалегідь.
Тому, якщо ти думав чи думала сходити в гори в червні, залишай заявку за посиланням 👉 Похід "Червона рута".
Їжа та місце в наметі включені в ціну😱.
Крім того тебе чекає приємна знижка 250 грн.
Гайда з нами, буде весело!
