Привіт мандрівники!
Якось я спробував піти в легкохідний похід з режимом 24 год без зупинок. 😳
(Майже без зупинок, ми все ж таки спали 2 години в закинутому будиночку лісника, на підлозі).
Скажу вам, що мені дуже сподобалось!
Палатку ми не брали, спальники теж, тільки примус, кілька батончиків і запасну куртку. Все добро вмістилось у рюкзачок 25 - 30 літрів.
Я навіть відзняв відео про цей похід для свого власного архіву. Тому сьогоднішній пост буде відрізнятись від попередніх. Такий собі новий формат.
P.S. Хочеш більше дізнатись про цей похід?
Відкривай коментарі і питай, відповім усім 😉.
Якось я спробував піти в легкохідний похід з режимом 24 год без зупинок. 😳
(Майже без зупинок, ми все ж таки спали 2 години в закинутому будиночку лісника, на підлозі).
Скажу вам, що мені дуже сподобалось!
Палатку ми не брали, спальники теж, тільки примус, кілька батончиків і запасну куртку. Все добро вмістилось у рюкзачок 25 - 30 літрів.
Я навіть відзняв відео про цей похід для свого власного архіву. Тому сьогоднішній пост буде відрізнятись від попередніх. Такий собі новий формат.
P.S. Хочеш більше дізнатись про цей похід?
Відкривай коментарі і питай, відповім усім 😉.
Привіт друзі!
Сьогодні моя розповідь буде мотиваційною.
Коли я був ще студентом і стипендії вистачало тільки на одну поїздку в гори та на один хмільний банкет з друзями, я не міг собі дозволити їхати в Карпати кожного тижня. Крім того кожного дня треба було ходити на пари. Жив я на такій квартирі, що мені було комфортніше спати в наметі ніж там, і від цього ще більше хотілось в гори.
Вихід я знайшов, і як мені тоді здавалось, він був очевидний. Ми з компанією однодумців, таких самих братів та сестер по нещастю, організували табір за містом. Всі були студентами, всім було по барабану, як на то дивляться інші. Кожного дня в таборі залишався хтось із нас у якості чергового, всі інші їхали на пари. Вчились по бібліотекам, до намету приїхали поспати та поспілкуватись. Зрозуміло що такий експеримент не міг тривати дуже довго, але мораль цієї байки така:
якщо ти турист, то житлові проблеми тобі не загрожують і завжди знайдеться кемпінг, де можна заночувати
Ледь не забув. Мотиваційним цей пост робить не моя безтурботна молодість, і не заклик з'їжджати з квартири в ліс 🏕.
Посил в мене такий: якщо хочеш відпочити на природі, то не треба з цього робити культ. Зовсім не обов'язково приносити в жертву богам шашлики, необережно забуті на вогні, або тягнути за собою друзів, які не хочуть цього. Не треба готуватися до поїздки на природу за тиждень, складаючи списки речей, не треба відміняти поїздку через погану погоду. Просто берете і їдете, нехай навіть на один вечір. Ось буквально вчора я так і зробив зі своїми друзями. Шум міста не надихав нас на спілкування, тому було прийнято рішення їхати на кілька годин в ліс. І що ви думаєте? Ми прекрасно провели вечір, був навіть майстер-клас з розведення багаття. Дуже дякую всім хто був зі мною вчора, я знаю що ви теж читаєте цей канал 😉
Сьогодні моя розповідь буде мотиваційною.
Коли я був ще студентом і стипендії вистачало тільки на одну поїздку в гори та на один хмільний банкет з друзями, я не міг собі дозволити їхати в Карпати кожного тижня. Крім того кожного дня треба було ходити на пари. Жив я на такій квартирі, що мені було комфортніше спати в наметі ніж там, і від цього ще більше хотілось в гори.
Вихід я знайшов, і як мені тоді здавалось, він був очевидний. Ми з компанією однодумців, таких самих братів та сестер по нещастю, організували табір за містом. Всі були студентами, всім було по барабану, як на то дивляться інші. Кожного дня в таборі залишався хтось із нас у якості чергового, всі інші їхали на пари. Вчились по бібліотекам, до намету приїхали поспати та поспілкуватись. Зрозуміло що такий експеримент не міг тривати дуже довго, але мораль цієї байки така:
якщо ти турист, то житлові проблеми тобі не загрожують і завжди знайдеться кемпінг, де можна заночувати
Ледь не забув. Мотиваційним цей пост робить не моя безтурботна молодість, і не заклик з'їжджати з квартири в ліс 🏕.
Посил в мене такий: якщо хочеш відпочити на природі, то не треба з цього робити культ. Зовсім не обов'язково приносити в жертву богам шашлики, необережно забуті на вогні, або тягнути за собою друзів, які не хочуть цього. Не треба готуватися до поїздки на природу за тиждень, складаючи списки речей, не треба відміняти поїздку через погану погоду. Просто берете і їдете, нехай навіть на один вечір. Ось буквально вчора я так і зробив зі своїми друзями. Шум міста не надихав нас на спілкування, тому було прийнято рішення їхати на кілька годин в ліс. І що ви думаєте? Ми прекрасно провели вечір, був навіть майстер-клас з розведення багаття. Дуже дякую всім хто був зі мною вчора, я знаю що ви теж читаєте цей канал 😉
Доброго ранку мандрівники!
Прокинутьсь в наметі, ось що я називаю добрим ранком 😉.
На фото хр. Красна, поблизу гори Климова. Тоді ми з другом пішли в похід двоє. Прокинулись і збираємо табір для чергового переходу на Свидовець.
Прокинутьсь в наметі, ось що я називаю добрим ранком 😉.
На фото хр. Красна, поблизу гори Климова. Тоді ми з другом пішли в похід двоє. Прокинулись і збираємо табір для чергового переходу на Свидовець.
Привіт друзі!
Довго не міг наважились, але вирішив таки поділитися з вами історією одного свого мототріпу Карпатами. Знаю що на цьому каналі в основному "тусують" пішохідні туристи, але оскільки подорож відбулась в Карпатах, то тримайте історію про мотобезумців 😉.
До речі, на каналі @n_mandrivnyka ви можете розповісти свою історію і її з радістю опублікують.
Довго не міг наважились, але вирішив таки поділитися з вами історією одного свого мототріпу Карпатами. Знаю що на цьому каналі в основному "тусують" пішохідні туристи, але оскільки подорож відбулась в Карпатах, то тримайте історію про мотобезумців 😉.
До речі, на каналі @n_mandrivnyka ви можете розповісти свою історію і її з радістю опублікують.
Forwarded from Територія
Магія Карпат з сідла мотоцикла
Хардкорний мото-тріп на межі туризму та безумства.
Якось теплим осіннім вечором ми з дружиною зрозуміли, що цьогорічний мотосезон не годиться завершувати без хорошого "адреналінового" тріпу. Дорогами ми вже наїздилися вдосталь, і хоч це ніколи не набридає, хотілось чогось неординарного. Того ж вечора було вирішено їхати в Карпати.
Оскільки ми живемо в Чернівцях, і доїхати до гір можна за півдня, ми вирішили не зволікати з цим. Вже наступного ранку примотали до байка кілька спортивних сумок з провіантом (намет, спальники, інструменти), та вирушили в напрямку міста Верховини. Тут до нас приєднався ще один мотоциклісті. На двох байках ми поїхали до с. Шибене. Кожен, хто піднімався на Піп Іван Чорногірський, знає цю дорогу, тому можете поспівчувати нам. Пов’язки на обличчі ніяк не рятували від пилюки, і коли ми добрались до прикордонної застави, на зубах «хрумкав» пісок. Побалакавши з прикордонниками, вирішили їхати на хребет Пнів’є.
Впродовж наступної години ми піднялися на висоту 1300 метрів над рівнем моря, але нам на п’яти наступала ніч. До місця ночівлі наша команда доїхала вже в повній темряві. Під світлом від фар мотоциклів, ми поставили намет. Далі чай, кілька бутербродів та довгі розмови про завтрашній день.
Ранок наступного дня був просто неймовірним. Кругом виднілися Гриняви, позаду нас, на відстані витягнутої руки — гора Чивчин. «Сьорбнули» гарячого чаю з карпатських тавр, зробили селфі на пам'ять і вирушили назустріч пригодам.
Пригод сьогодні вистачило з головою. В цілому хребет Пнів’є доволі пологий, і основну частину дороги ми спокійно насолоджувались краєвидами, але були і складні підйоми, падіння, болото по вуха та майже вертикальні спуски. Після важки підйомів доводилось зупинятись, бо двигун мотоцикла розігрівався майже до критичної температури. Поки техніка відпочивала ми «паслися» на альпійських луках, ласуючи карпатськими чорницями.
Ще через кілька годин маневрування між болотом і камінням, ми нарешті добралися до полонини Прелучний. Спуск був дуже стрімкий для мотоцикла, тому дружині довелось йти пішки. Ще через годинку обидва байки вже стояли в центрі села Перкалаба. Попереду нас чекали ще два гірських перевали: Джогуль (1160 м) та Шурдин (1171 м), але вони нас вже не лякали. Того ж дня ми, до смерті стомлені від постійного адреналіну, повернулись назад в Чернівці.
Насправді така розвага доступна тільки в Україні. Дехто стверджує, що за кордоном гори вищі, дороги рівніші, а трава зеленіша. А дзуськи! Якби я затіяв таку мандрівку десь в Альпах, то їздив би тільки по асфальтованим трасам і виключно там, де це не заборонено законом. В тому нема нічого поганого, і в мене немає патологічного бажання порушувати закон. Але погодьтесь, мандрувати спонтанно і їхати туди, куди заманеться набагато цікавіше, навіть якщо це пов'язано з ризиком.
Ось так за 2 дні ми і стали вже не просто мототуристами, а "ендурними" карпатськими волоцюгами.
Подорожуйте — це завжди робить наше життя яскравішим!
Більше інформації про пригоди Карпатського волюцюги можна знайти на його каналі.
Надсилайте свої історії, запитання, побажання нашому боту @n_mandrivnykabot.
Хардкорний мото-тріп на межі туризму та безумства.
Якось теплим осіннім вечором ми з дружиною зрозуміли, що цьогорічний мотосезон не годиться завершувати без хорошого "адреналінового" тріпу. Дорогами ми вже наїздилися вдосталь, і хоч це ніколи не набридає, хотілось чогось неординарного. Того ж вечора було вирішено їхати в Карпати.
Оскільки ми живемо в Чернівцях, і доїхати до гір можна за півдня, ми вирішили не зволікати з цим. Вже наступного ранку примотали до байка кілька спортивних сумок з провіантом (намет, спальники, інструменти), та вирушили в напрямку міста Верховини. Тут до нас приєднався ще один мотоциклісті. На двох байках ми поїхали до с. Шибене. Кожен, хто піднімався на Піп Іван Чорногірський, знає цю дорогу, тому можете поспівчувати нам. Пов’язки на обличчі ніяк не рятували від пилюки, і коли ми добрались до прикордонної застави, на зубах «хрумкав» пісок. Побалакавши з прикордонниками, вирішили їхати на хребет Пнів’є.
Впродовж наступної години ми піднялися на висоту 1300 метрів над рівнем моря, але нам на п’яти наступала ніч. До місця ночівлі наша команда доїхала вже в повній темряві. Під світлом від фар мотоциклів, ми поставили намет. Далі чай, кілька бутербродів та довгі розмови про завтрашній день.
Ранок наступного дня був просто неймовірним. Кругом виднілися Гриняви, позаду нас, на відстані витягнутої руки — гора Чивчин. «Сьорбнули» гарячого чаю з карпатських тавр, зробили селфі на пам'ять і вирушили назустріч пригодам.
Пригод сьогодні вистачило з головою. В цілому хребет Пнів’є доволі пологий, і основну частину дороги ми спокійно насолоджувались краєвидами, але були і складні підйоми, падіння, болото по вуха та майже вертикальні спуски. Після важки підйомів доводилось зупинятись, бо двигун мотоцикла розігрівався майже до критичної температури. Поки техніка відпочивала ми «паслися» на альпійських луках, ласуючи карпатськими чорницями.
Ще через кілька годин маневрування між болотом і камінням, ми нарешті добралися до полонини Прелучний. Спуск був дуже стрімкий для мотоцикла, тому дружині довелось йти пішки. Ще через годинку обидва байки вже стояли в центрі села Перкалаба. Попереду нас чекали ще два гірських перевали: Джогуль (1160 м) та Шурдин (1171 м), але вони нас вже не лякали. Того ж дня ми, до смерті стомлені від постійного адреналіну, повернулись назад в Чернівці.
Насправді така розвага доступна тільки в Україні. Дехто стверджує, що за кордоном гори вищі, дороги рівніші, а трава зеленіша. А дзуськи! Якби я затіяв таку мандрівку десь в Альпах, то їздив би тільки по асфальтованим трасам і виключно там, де це не заборонено законом. В тому нема нічого поганого, і в мене немає патологічного бажання порушувати закон. Але погодьтесь, мандрувати спонтанно і їхати туди, куди заманеться набагато цікавіше, навіть якщо це пов'язано з ризиком.
Ось так за 2 дні ми і стали вже не просто мототуристами, а "ендурними" карпатськими волоцюгами.
Подорожуйте — це завжди робить наше життя яскравішим!
Більше інформації про пригоди Карпатського волюцюги можна знайти на його каналі.
Надсилайте свої історії, запитання, побажання нашому боту @n_mandrivnykabot.
На Петрос по кулуару
Всі знають, що існує три шляхи виходу з депресії: з Лазещини, з Ясіня і з Квасів.
(мова йде про три маршрути на гору Петрос 2020 м)
⛰
Я знайшов четвертий!
Спочатку я пішов традиційним маршрутом з Лазещини, але потім щось пішло не так... Одним словом, переоцінив свої можливості та "попер" до верху кулуаром. Всі нормальні люди спочатку піднімаються на перемичку між Петросом і Говерлою, і звідти здійснюють сходження.
Я ж, стоявши біля підніжжя поряд з колибами, вирішив, що за 20 хв видерусь на вершину (наївний). Спочатку все було добре, але чим ближче до вершини, тим більш стрімким був підйом. Перед самою вершиною я буквально черкав носом землю. Зате якщо в мене і була депресія, то її як рукою зняло.
На фото я борюся з депресією та з майже вертикальним підйомом. 😆
Всі знають, що існує три шляхи виходу з депресії: з Лазещини, з Ясіня і з Квасів.
(мова йде про три маршрути на гору Петрос 2020 м)
⛰
Я знайшов четвертий!
Спочатку я пішов традиційним маршрутом з Лазещини, але потім щось пішло не так... Одним словом, переоцінив свої можливості та "попер" до верху кулуаром. Всі нормальні люди спочатку піднімаються на перемичку між Петросом і Говерлою, і звідти здійснюють сходження.
Я ж, стоявши біля підніжжя поряд з колибами, вирішив, що за 20 хв видерусь на вершину (наївний). Спочатку все було добре, але чим ближче до вершини, тим більш стрімким був підйом. Перед самою вершиною я буквально черкав носом землю. Зате якщо в мене і була депресія, то її як рукою зняло.
На фото я борюся з депресією та з майже вертикальним підйомом. 😆
Драгобрат.
Літо 2017 року.
Їздили з другом та дівчатами мотоциклами на Догяску, і дорогою назад вирішили розділитись. Справа в тім, що на мотоциклі важче їхати вниз, ніж долати підйом, ось і відправили пасажирок в поїздку на підйомнику. А вони дорогою зробили це фото.
⛰
Якщо влітку ліньки йти на Близниці, то можна скористатись такою опцією як підйомник)))
Літо 2017 року.
Їздили з другом та дівчатами мотоциклами на Догяску, і дорогою назад вирішили розділитись. Справа в тім, що на мотоциклі важче їхати вниз, ніж долати підйом, ось і відправили пасажирок в поїздку на підйомнику. А вони дорогою зробили це фото.
⛰
Якщо влітку ліньки йти на Близниці, то можна скористатись такою опцією як підйомник)))
Привіт мандрівники!
Я завжди мріяв подивитися на світ з однієї із альпійських вершин.
Відправитись в Європу завжди заважали якісь обставини, то фінанси, то час, то страх, то просто банальні лінощі.
Раніше в інтернеті я зустрічав різноманітні путівники та інструкції для мандрівників, але їх проблема в тому, що ніколи не знаєш наскільки вони актуальні. Хоч я і прихильник непередбачуваності та люблю пригоди, та погодьтесь що круто, коли є можливість слідкувати за чиєюсь подорожжю в онлайн режимі. Телеграм в цьому плані кращий за інші соціальні мережі.
Я вже давно слідкую за одним мандрівником, який на авто відправився підкоряти Європу, і знаєте - це реально захоплює. Паралельно він веде канал @travel_bastards, де регулярно постить звіти та фото зі своїх мандрів.
Якщо ви так само як і я хочете побачити Альпи і Європу зблизька то підписуйтесь та слідкуйте за
@travel_bastards, там просто неймовірні пригоди за ціною горнятка кави!
Я завжди мріяв подивитися на світ з однієї із альпійських вершин.
Відправитись в Європу завжди заважали якісь обставини, то фінанси, то час, то страх, то просто банальні лінощі.
Раніше в інтернеті я зустрічав різноманітні путівники та інструкції для мандрівників, але їх проблема в тому, що ніколи не знаєш наскільки вони актуальні. Хоч я і прихильник непередбачуваності та люблю пригоди, та погодьтесь що круто, коли є можливість слідкувати за чиєюсь подорожжю в онлайн режимі. Телеграм в цьому плані кращий за інші соціальні мережі.
Я вже давно слідкую за одним мандрівником, який на авто відправився підкоряти Європу, і знаєте - це реально захоплює. Паралельно він веде канал @travel_bastards, де регулярно постить звіти та фото зі своїх мандрів.
Якщо ви так само як і я хочете побачити Альпи і Європу зблизька то підписуйтесь та слідкуйте за
@travel_bastards, там просто неймовірні пригоди за ціною горнятка кави!
Трекінгові палки
В інтернеті ви запросто можете знайти купу інформації про цей туристичний девайс, тому не бачу сенсу розповідати вам про переваги та недоліки трекінгових палок. Краще я опишу свій досвід того як я дійшов до користування ними.
Половину свого туристичного життя я був диким і впертим мандрівником зі своїм, особливим, ставленням до походів. Якби мене запитали років 7 тому: "А як ти ставишся до трекінгових палок?" то я без роздумів відповів би, що то все для мажорів і взагалі палку можна вирізати з дерева. До слова, в один похід я так і сходив, як Дід Мороз, з посохом 😆. Бачили б ви очі пасажирів маршрутки, якою я повертався додому.
Ні ну просто уявіть собі ситуацію. Сидите ви в автобусі, ось-ось він відправиться і в останню хвилину в нього залітає троє чоловіків схожих на бомжів, а в одного в руках півтораметрова палиця, яку він відчайдушно намагається примістити десь в салоні, попутно роздаючи тумаків пасажирам (звісно не спеціально). Після цього випадку я вирішив, що палиці не пасують справжньому волоцюзі. То все капіталістичні штучки і взагалі - "понти".
Минав час, і мене все більше бентежила думка. "Ну не може бути такого, щоб всі помилялися, напевно в тих палицях є якийсь сенс..."
Одного разу я їх собі придбав. Скажу чесно перших півдня походу я був переконаний, що дарма витратив гроші 💰. Хотів викинути їх на першому ж привалі, бо вони заважали йти, збивали з ритму, застрягли в болоті і т.д.
Потім почався підйом, і я не помітив як з усієї сили підгрібаю ними, кілька разів вони допомогли не втратити рівновагу. Ввечері, коли ми ладнали собі тент під кухню, обидві палки були його опорами. До кінця походу я не міг зрозуміти, як це я обходився без трекінгових палиць до цього.
P.S. Основний недолік в них таки є - їх дуже легко забути десь на привалі чи в таборі. Може то тільки я такий розсіяний, але думаю всім варто мати це на увазі)))
А як ви ставитесь до трекінгових палок?
👌- користуюсь і всім раджу.
🤟 - палиці для мажорів, я ними не користуюсь.
✌ - не користуюсь, але хочу їх придбати.
В інтернеті ви запросто можете знайти купу інформації про цей туристичний девайс, тому не бачу сенсу розповідати вам про переваги та недоліки трекінгових палок. Краще я опишу свій досвід того як я дійшов до користування ними.
Половину свого туристичного життя я був диким і впертим мандрівником зі своїм, особливим, ставленням до походів. Якби мене запитали років 7 тому: "А як ти ставишся до трекінгових палок?" то я без роздумів відповів би, що то все для мажорів і взагалі палку можна вирізати з дерева. До слова, в один похід я так і сходив, як Дід Мороз, з посохом 😆. Бачили б ви очі пасажирів маршрутки, якою я повертався додому.
Ні ну просто уявіть собі ситуацію. Сидите ви в автобусі, ось-ось він відправиться і в останню хвилину в нього залітає троє чоловіків схожих на бомжів, а в одного в руках півтораметрова палиця, яку він відчайдушно намагається примістити десь в салоні, попутно роздаючи тумаків пасажирам (звісно не спеціально). Після цього випадку я вирішив, що палиці не пасують справжньому волоцюзі. То все капіталістичні штучки і взагалі - "понти".
Минав час, і мене все більше бентежила думка. "Ну не може бути такого, щоб всі помилялися, напевно в тих палицях є якийсь сенс..."
Одного разу я їх собі придбав. Скажу чесно перших півдня походу я був переконаний, що дарма витратив гроші 💰. Хотів викинути їх на першому ж привалі, бо вони заважали йти, збивали з ритму, застрягли в болоті і т.д.
Потім почався підйом, і я не помітив як з усієї сили підгрібаю ними, кілька разів вони допомогли не втратити рівновагу. Ввечері, коли ми ладнали собі тент під кухню, обидві палки були його опорами. До кінця походу я не міг зрозуміти, як це я обходився без трекінгових палиць до цього.
P.S. Основний недолік в них таки є - їх дуже легко забути десь на привалі чи в таборі. Може то тільки я такий розсіяний, але думаю всім варто мати це на увазі)))
А як ви ставитесь до трекінгових палок?
👌- користуюсь і всім раджу.
🤟 - палиці для мажорів, я ними не користуюсь.
✌ - не користуюсь, але хочу їх придбати.
Про довгі походи
Всім привіт. Сьогодні хочу разом з вами подумати про типи і класифікацію походів.
Ну і вже традиційно: якщо хочете знати як класифікують походи в туризмі офіційні джерела, то можете звертатися до "гугла". Існує детальна інструкція про те, що таке туризм, які бувають походи та скільки кілометрів треба пройти, щоб тебе обізвали туристом.
Цей пост дещо інший, я розробив свої критерії походів та свою власну класифікацію. Тому все, що написано нижче є оціночним судженням і не претендує на істину в останній інстанції.
Скажу чесно, мене дещо дратує те, що всі подорожі постійно намагаються втиснути в якісь рамки. Похід вихідного, екскурсія, альпінізм, трекінг, пішохідний туризм, мототуризм, автотуризм, велотуризм, "ноготуризм" і т.д. Ви не подумайте погано, я не проти цього всього, все ок, я сам постійно міняю класи туризму, то на велосипеді, то на мотоциклі, то на своїх двох. Буває поїду на один день, буває на тиждень. Дивно інше, якщо ти не належиш до якогось із класів туризму, то ти ніби вже і не турист... 🤔 Та годі філософувати, давайте поговоримо про самі походи.
Найбільше з усіх я люблю довгі та затяжні мандрівки.
Не категорійні, не сходження, а просто довгі, як по дистанції, так і по часу. Віддаю перевагу пішохідному варіанту туризму. Не знаю чому, мені здається це більш ергономічно і менш виснажливо (якщо ви раптом думали, що їздити на мотоциклі то лего і для лінивих, то ви дуууже помиляєтесь).
Що по термінам?
На мою скромну думку хороший похід повинен тривати мінімум 6-10 днів.
За 2-3 дні не встигаєш відвикнути від цивілізації. Повертаєшся додому і розумієш, що в горах таки було краще. Це неправильно. Додому треба повертатися зі словами "Та я більше в житті ніколи не піду в ті гори". Звісно вже на наступний день ви почнете планувати наступний похід, але це вже зовсім інша історія.
Як дізнатись, що ви знаходитесь в поході вже достатньо часу і пора йти додому?
Біль в кінцівках, мозолі, відсутність чистого одягу, їжі і т.д. - це не показник. Якщо дико радієте, коли зустрічаєте людей, то це теж протипоказання для повернення назад. Потрібно довести себе до стану, коли ти боїшся повертатись назад до цивілізації, коли тобі здається, що поки ти був у горах, то змінилась влада, почалась третя світова війна, або всіх людей викрали інопланетяни, а тебе забули, бо ти шлявся десь в лісах.
Що по дистанції?
Якщо це просто пішохідний туризм (не категорійний і не спортивний), то я думаю 15-20 км в день достатньо для того, аби повністю увійти в ритм походу, та поступово відірватись від сірої буденності. Суть в тому, щоб позбавити себе комфорту, мандрівка повинна бути виснажливою, інакше який з неї толк? Разом з тим, не треба перебирати з дистанцією, щоб залишились сили на весь похід. В цьому і мистецтво і саме від цього отримуєш кайф, бути в напрузі та зберігати сили на весь похід.
Що по відчуттям?
Ну тут вже кожному своє. Кожен переживає це по-своєму, в кожного свій характер і в кожного свої таракани в голові. Як правило, багато залежить від людей, з якими ви йдете, але група через 5 днів походу перетворюється на єдиний організм з єдиним настроєм. Головне не думайте, що все буде гладко, навіть якщо ви йдете поряд з другом, якого знаєте з шкільної парти. Повірте можна назвати 1000 причин, чому ви можете почати дратувати одне одного, але що добре, це відбувається тільки в перші дні походу, якраз в довгих походах всі в кінці кінців стають близькими друзями.
P.S. Не хочу сказати, що довгі походи це "Вау, круто". Навпаки, це скоріше "О ні, знову збирати палатку". Такі походи подобаються вже після того, як повертаєшся додому, але тільки тоді ти розумієш, що бути 3 дні в горах - це все одно що там не бути....
Всім привіт. Сьогодні хочу разом з вами подумати про типи і класифікацію походів.
Ну і вже традиційно: якщо хочете знати як класифікують походи в туризмі офіційні джерела, то можете звертатися до "гугла". Існує детальна інструкція про те, що таке туризм, які бувають походи та скільки кілометрів треба пройти, щоб тебе обізвали туристом.
Цей пост дещо інший, я розробив свої критерії походів та свою власну класифікацію. Тому все, що написано нижче є оціночним судженням і не претендує на істину в останній інстанції.
Скажу чесно, мене дещо дратує те, що всі подорожі постійно намагаються втиснути в якісь рамки. Похід вихідного, екскурсія, альпінізм, трекінг, пішохідний туризм, мототуризм, автотуризм, велотуризм, "ноготуризм" і т.д. Ви не подумайте погано, я не проти цього всього, все ок, я сам постійно міняю класи туризму, то на велосипеді, то на мотоциклі, то на своїх двох. Буває поїду на один день, буває на тиждень. Дивно інше, якщо ти не належиш до якогось із класів туризму, то ти ніби вже і не турист... 🤔 Та годі філософувати, давайте поговоримо про самі походи.
Найбільше з усіх я люблю довгі та затяжні мандрівки.
Не категорійні, не сходження, а просто довгі, як по дистанції, так і по часу. Віддаю перевагу пішохідному варіанту туризму. Не знаю чому, мені здається це більш ергономічно і менш виснажливо (якщо ви раптом думали, що їздити на мотоциклі то лего і для лінивих, то ви дуууже помиляєтесь).
Що по термінам?
На мою скромну думку хороший похід повинен тривати мінімум 6-10 днів.
За 2-3 дні не встигаєш відвикнути від цивілізації. Повертаєшся додому і розумієш, що в горах таки було краще. Це неправильно. Додому треба повертатися зі словами "Та я більше в житті ніколи не піду в ті гори". Звісно вже на наступний день ви почнете планувати наступний похід, але це вже зовсім інша історія.
Як дізнатись, що ви знаходитесь в поході вже достатньо часу і пора йти додому?
Біль в кінцівках, мозолі, відсутність чистого одягу, їжі і т.д. - це не показник. Якщо дико радієте, коли зустрічаєте людей, то це теж протипоказання для повернення назад. Потрібно довести себе до стану, коли ти боїшся повертатись назад до цивілізації, коли тобі здається, що поки ти був у горах, то змінилась влада, почалась третя світова війна, або всіх людей викрали інопланетяни, а тебе забули, бо ти шлявся десь в лісах.
Що по дистанції?
Якщо це просто пішохідний туризм (не категорійний і не спортивний), то я думаю 15-20 км в день достатньо для того, аби повністю увійти в ритм походу, та поступово відірватись від сірої буденності. Суть в тому, щоб позбавити себе комфорту, мандрівка повинна бути виснажливою, інакше який з неї толк? Разом з тим, не треба перебирати з дистанцією, щоб залишились сили на весь похід. В цьому і мистецтво і саме від цього отримуєш кайф, бути в напрузі та зберігати сили на весь похід.
Що по відчуттям?
Ну тут вже кожному своє. Кожен переживає це по-своєму, в кожного свій характер і в кожного свої таракани в голові. Як правило, багато залежить від людей, з якими ви йдете, але група через 5 днів походу перетворюється на єдиний організм з єдиним настроєм. Головне не думайте, що все буде гладко, навіть якщо ви йдете поряд з другом, якого знаєте з шкільної парти. Повірте можна назвати 1000 причин, чому ви можете почати дратувати одне одного, але що добре, це відбувається тільки в перші дні походу, якраз в довгих походах всі в кінці кінців стають близькими друзями.
P.S. Не хочу сказати, що довгі походи це "Вау, круто". Навпаки, це скоріше "О ні, знову збирати палатку". Такі походи подобаються вже після того, як повертаєшся додому, але тільки тоді ти розумієш, що бути 3 дні в горах - це все одно що там не бути....
Вітаю туристи!
Нас вже 2000! 🔥
Я навіть не думав, що це станеться так швидко.
Це дуже круто, тільки уявіть, якби ми всі взялися за руки то вийшов би живий ланцюг від Заросляка аж до вершини Говерли.
Це реально WOW. 💥
Дякую всім що читаєте канал, буду старатися для вас ще більше.
Оскільки в нас вже таке солідне товариство мандрівників, то хочу поділитися планами на майбутнє.
⛺️
Що буде на каналі?
🔹 Путівники
Регулярно я буду готувати для вас пост з детальною інструкцією про похід. Як і куди доїхати, які квитки брати, куди і скільки йти, що з собою брати.
🔸 Огляди спорядження
Поступово я опишу все спорядження, яким користуюсь сам, та те, яким колись користувався. Насправді універсальних рюкзаків, наметів чи спальників немає, але ті, якими користуюсь я, обов’язково будуть на каналі з усіма плюсами і мінусами.
🔹 Правила безпечної поведінки в горах
Сюди я б відніс всі свої статті, де я обурювався з приводу туристів, які заблукали, чи підставляли групу. Також буде низка статей про грозу, диких звірів, змій та інші небезпеки, які можуть чатувати десь в Карпатах.
🔸 Лайфхаки
Є багато хитрощів, які суттєво спрощують будні туриста, деякі я придумав сам, деякі запозичив у інших мандрівників, але всі вони допомагають мені в походах, тому я з задоволенням розкажу про це.
🔹 Звіти про походи
Кожен мій похід, чи навіть маленька вилазка в ліс буде фігурувати на каналі з коротким описом та моїми враженнями.
🔸 Роздуми про туризм
Друга моя професія – філософ, тому інколи мене «заносить» в роздуми про те хто такий турист, чому він йде в гори та що з ним там відбувається? В основному пишу про себе, але підозрюю, що ви теж переживали подібне.
🔹 Анонси походів
Якось я вже зізнавався вам про те, що час від часу працюю гідом по Карпатах. В мене є кілька запланованих походів на це літо, я обов’язково про них розкажу. Звісно вони комерційні, але для своїх підписників я приготував хорошу знижку, тому слідкуйте за каналом, невдовзі буде детальна інформація з цього приводу.
⛰
Кілька слів про рекламу на каналі
Ви, напевно, вже стикались з такою проблемою, що в телеграмі важко знайти хороший ресурс через пошук, або наткнутися на нього випадково. Та і самі згадайте як ви потрапили на канал Карпатський волоцюга. Реклама – це необхідна умова розвитку і росту каналу, тому час від часу вона з’являтиметься в стрічці. В українському телеграмі є гарні та якісні канали з файним контентом, а ми, автори цих каналів, дружимо та спілкуємось між собою, і якщо я рекомендую якийсь ресурс, то тільки тому, що знаю автора каналу та впевнений в ньому. Якщо побачите колись в «Карпатського волоцюги» рекламу казино, політики, банків з кредитами 0%, або щось подібне, то значить мене «хакнули» і адміном каналу є вже хтось інший. Я собі ніколи не дозволю засмічувати ваші повідомлення подібним сміттям.
Кожного тижня я буду робити для вас тематичну добірку телеграм-каналів. Не «кілометрові» тексти з 100500 каналів, в яких важко щось знайти, а тільки 5 каналів, які я вибрав сам, і на які сам підписаний.
🏕
Ну і на останок
Я про це інколи забуваю писати, але ви завжди можете написати мені в особисті повідомлення і спитати чи запропонувати що завгодно. Для цього я і створював цю спільноту, не для того, щоб «похвалитися» тим який я досвічений турист, а щоб і у вас набратись досвіду, тому пишіть мені про що ви б хотіли почитати, пишіть про свої походи, про своє спорядження і т.д.
Буду радий поспілкуватись.
І ще раз дякую за те, що залишаєтесь на каналі!
Карпати це круто! 👍
Нас вже 2000! 🔥
Я навіть не думав, що це станеться так швидко.
Це дуже круто, тільки уявіть, якби ми всі взялися за руки то вийшов би живий ланцюг від Заросляка аж до вершини Говерли.
Це реально WOW. 💥
Дякую всім що читаєте канал, буду старатися для вас ще більше.
Оскільки в нас вже таке солідне товариство мандрівників, то хочу поділитися планами на майбутнє.
⛺️
Що буде на каналі?
🔹 Путівники
Регулярно я буду готувати для вас пост з детальною інструкцією про похід. Як і куди доїхати, які квитки брати, куди і скільки йти, що з собою брати.
🔸 Огляди спорядження
Поступово я опишу все спорядження, яким користуюсь сам, та те, яким колись користувався. Насправді універсальних рюкзаків, наметів чи спальників немає, але ті, якими користуюсь я, обов’язково будуть на каналі з усіма плюсами і мінусами.
🔹 Правила безпечної поведінки в горах
Сюди я б відніс всі свої статті, де я обурювався з приводу туристів, які заблукали, чи підставляли групу. Також буде низка статей про грозу, диких звірів, змій та інші небезпеки, які можуть чатувати десь в Карпатах.
🔸 Лайфхаки
Є багато хитрощів, які суттєво спрощують будні туриста, деякі я придумав сам, деякі запозичив у інших мандрівників, але всі вони допомагають мені в походах, тому я з задоволенням розкажу про це.
🔹 Звіти про походи
Кожен мій похід, чи навіть маленька вилазка в ліс буде фігурувати на каналі з коротким описом та моїми враженнями.
🔸 Роздуми про туризм
Друга моя професія – філософ, тому інколи мене «заносить» в роздуми про те хто такий турист, чому він йде в гори та що з ним там відбувається? В основному пишу про себе, але підозрюю, що ви теж переживали подібне.
🔹 Анонси походів
Якось я вже зізнавався вам про те, що час від часу працюю гідом по Карпатах. В мене є кілька запланованих походів на це літо, я обов’язково про них розкажу. Звісно вони комерційні, але для своїх підписників я приготував хорошу знижку, тому слідкуйте за каналом, невдовзі буде детальна інформація з цього приводу.
⛰
Кілька слів про рекламу на каналі
Ви, напевно, вже стикались з такою проблемою, що в телеграмі важко знайти хороший ресурс через пошук, або наткнутися на нього випадково. Та і самі згадайте як ви потрапили на канал Карпатський волоцюга. Реклама – це необхідна умова розвитку і росту каналу, тому час від часу вона з’являтиметься в стрічці. В українському телеграмі є гарні та якісні канали з файним контентом, а ми, автори цих каналів, дружимо та спілкуємось між собою, і якщо я рекомендую якийсь ресурс, то тільки тому, що знаю автора каналу та впевнений в ньому. Якщо побачите колись в «Карпатського волоцюги» рекламу казино, політики, банків з кредитами 0%, або щось подібне, то значить мене «хакнули» і адміном каналу є вже хтось інший. Я собі ніколи не дозволю засмічувати ваші повідомлення подібним сміттям.
Кожного тижня я буду робити для вас тематичну добірку телеграм-каналів. Не «кілометрові» тексти з 100500 каналів, в яких важко щось знайти, а тільки 5 каналів, які я вибрав сам, і на які сам підписаний.
🏕
Ну і на останок
Я про це інколи забуваю писати, але ви завжди можете написати мені в особисті повідомлення і спитати чи запропонувати що завгодно. Для цього я і створював цю спільноту, не для того, щоб «похвалитися» тим який я досвічений турист, а щоб і у вас набратись досвіду, тому пишіть мені про що ви б хотіли почитати, пишіть про свої походи, про своє спорядження і т.д.
Буду радий поспілкуватись.
І ще раз дякую за те, що залишаєтесь на каналі!
Карпати це круто! 👍
Гори-гори ясно...,
або як не спалити палатку і приготувати смачну вечерю.
Коли збираєшся в похід, то в першу чергу думаєш про одяг, взуття, намет, їжу, квитки, вибираєш на карті приблизні місця ночівлі, думаєш чи буде там вода і т.д. Про багаття особливо не тривожишся. А й справді, що може піти не так? Цілком нормально розібратися з цим вже на місці, крім того ми всі мегацивілізовані, в магазинах є велика кількість пальників та примусів на вибір, а якщо обзавівся таким девайсом то взагалі не паришся.
Все ніби то і так, але трішечки не так….
То чому багаття таке важливе?🔥
Дуже просто, можете сміятись, але вогонь в горах не тільки для того, щоб приготувати їжу та посушити (спалити) своє взуття біля нього. Я не знаю як це пояснити цивілізованою мовою, тому скажу як є. Коли сидиш ввечері біля багаття, то в тобі прокидаються якісь первісні інстинкти, воно створює атмосферу комфорту та безпеки. Це своєрідний центр, біля якого збирається весь табір, саме біля багаття виникають дивовижні ідеї, спалахують та вгамовуються конфлікти, народжуються грандіозні плани. В моїх походах не раз було так, що всі мали з собою примуси і газ, та готували собі «мівінку» в тамбурі намету, але багаття горіло постійно.
⛺️
Ну і ще один аргумент – дим. Припустимо ви пішли в похід на 5 днів, повертаєтесь додому а від вас не несе димом як з коптильні. Як гадаєте, ваша друга половинка повірить, що ви були в поході? Звісно ні, адже багаття і похід це вже стереотип, так само як рибалка і алкоголь.
Ось тут 👉 Жива ватра я написав про свої основні правила розпалювання багаття в горах. Не можу сказати, що всі вони життєво необхідні, і якщо ви їх не прочитаєте, то помрете від голоду і холоду, але озброївшись ними будете себе впевненіше почувати.
І на останок.
Я абсолютно впевнений в тому, що сам далеко не «гуру» багаття, тому, якщо маєте якісь перевірені лайфхаки, що стосуються теми – пишіть в коментарі, думаю не тільки мені, а й всім підписникам буде цікава така інформація.
або як не спалити палатку і приготувати смачну вечерю.
Коли збираєшся в похід, то в першу чергу думаєш про одяг, взуття, намет, їжу, квитки, вибираєш на карті приблизні місця ночівлі, думаєш чи буде там вода і т.д. Про багаття особливо не тривожишся. А й справді, що може піти не так? Цілком нормально розібратися з цим вже на місці, крім того ми всі мегацивілізовані, в магазинах є велика кількість пальників та примусів на вибір, а якщо обзавівся таким девайсом то взагалі не паришся.
Все ніби то і так, але трішечки не так….
То чому багаття таке важливе?🔥
Дуже просто, можете сміятись, але вогонь в горах не тільки для того, щоб приготувати їжу та посушити (спалити) своє взуття біля нього. Я не знаю як це пояснити цивілізованою мовою, тому скажу як є. Коли сидиш ввечері біля багаття, то в тобі прокидаються якісь первісні інстинкти, воно створює атмосферу комфорту та безпеки. Це своєрідний центр, біля якого збирається весь табір, саме біля багаття виникають дивовижні ідеї, спалахують та вгамовуються конфлікти, народжуються грандіозні плани. В моїх походах не раз було так, що всі мали з собою примуси і газ, та готували собі «мівінку» в тамбурі намету, але багаття горіло постійно.
⛺️
Ну і ще один аргумент – дим. Припустимо ви пішли в похід на 5 днів, повертаєтесь додому а від вас не несе димом як з коптильні. Як гадаєте, ваша друга половинка повірить, що ви були в поході? Звісно ні, адже багаття і похід це вже стереотип, так само як рибалка і алкоголь.
Ось тут 👉 Жива ватра я написав про свої основні правила розпалювання багаття в горах. Не можу сказати, що всі вони життєво необхідні, і якщо ви їх не прочитаєте, то помрете від голоду і холоду, але озброївшись ними будете себе впевненіше почувати.
І на останок.
Я абсолютно впевнений в тому, що сам далеко не «гуру» багаття, тому, якщо маєте якісь перевірені лайфхаки, що стосуються теми – пишіть в коментарі, думаю не тільки мені, а й всім підписникам буде цікава така інформація.
Транзит до Карпат
Як не прогавити свій автобус чи потяг?
Якось я добирався з Чернівців до Колочави, ходив на хребет Красна, а потім на Свидовець. Сам похід був мега кайфовим, а от з транспортом повний "епік"...
Спочатку їхали до Хуста, потім ночували на вокзалі в спальнику. Зранку сіли на автобус до Міжгір'я і там нас чекав сюрприз. Виявилось, що автобус, яким ми планували добратись до Колочави, не курсує в суботу... 😱
В результаті ми вирішили цю проблему, але не одразу, це був цілий квест. Того дня я подумав, що було б непогано мати під рукою якусь єдину базу даних у якій містилась би вся актуальна інформація по автостанціям та залізниці. Ось зовсім недавно я знайшов такий ресурс, і скажу вам, що він крутий!
Тримайте лайфхак від волоцюги.
Один турист, наш товариш, що також любить Карпати і мандри, створив додаток @vpohid, який є спробою об’єднати в собі актуальний розклад руху залізничного та автомобільного транспорту в Українських Карпатах.
🚌 🚈 ⛰
В додатку Ви знайдете:
1⃣ Розклад руху приміських поїздів “Львівської залізниці”.
2⃣ Розклад руху пасажирських поїздів із наявністю вільних місць.
3⃣ Можливість пошуку автобусних маршрутів між двома населеними пунктами.
4⃣ Онлайн табло та розклад відправлення автобусів із автостанцій у Карпатському регіоні.
Завантажити додаток можна тут 📲 https://play.google.com/store/apps/details?id=com.pashkoostap.vpohid
Додаток безкоштовний та не містить реклами, що є суттєвим плюсом, бо в Карпатах Інтернет ніякий, і тратити дорогоцінні кілобайти на фото - це розкіш.
👤
Автор буде вдячний за конструктивні відгуки та пропозиції, які можна залишити тут: https://www.facebook.com/vpohid
http://t.me/vpohid
Давайте допоможемо йому створити крутий ресурс, що допоможе нам подорожувати ефективніше 💪.
Як не прогавити свій автобус чи потяг?
Якось я добирався з Чернівців до Колочави, ходив на хребет Красна, а потім на Свидовець. Сам похід був мега кайфовим, а от з транспортом повний "епік"...
Спочатку їхали до Хуста, потім ночували на вокзалі в спальнику. Зранку сіли на автобус до Міжгір'я і там нас чекав сюрприз. Виявилось, що автобус, яким ми планували добратись до Колочави, не курсує в суботу... 😱
В результаті ми вирішили цю проблему, але не одразу, це був цілий квест. Того дня я подумав, що було б непогано мати під рукою якусь єдину базу даних у якій містилась би вся актуальна інформація по автостанціям та залізниці. Ось зовсім недавно я знайшов такий ресурс, і скажу вам, що він крутий!
Тримайте лайфхак від волоцюги.
Один турист, наш товариш, що також любить Карпати і мандри, створив додаток @vpohid, який є спробою об’єднати в собі актуальний розклад руху залізничного та автомобільного транспорту в Українських Карпатах.
🚌 🚈 ⛰
В додатку Ви знайдете:
1⃣ Розклад руху приміських поїздів “Львівської залізниці”.
2⃣ Розклад руху пасажирських поїздів із наявністю вільних місць.
3⃣ Можливість пошуку автобусних маршрутів між двома населеними пунктами.
4⃣ Онлайн табло та розклад відправлення автобусів із автостанцій у Карпатському регіоні.
Завантажити додаток можна тут 📲 https://play.google.com/store/apps/details?id=com.pashkoostap.vpohid
Додаток безкоштовний та не містить реклами, що є суттєвим плюсом, бо в Карпатах Інтернет ніякий, і тратити дорогоцінні кілобайти на фото - це розкіш.
👤
Автор буде вдячний за конструктивні відгуки та пропозиції, які можна залишити тут: https://www.facebook.com/vpohid
http://t.me/vpohid
Давайте допоможемо йому створити крутий ресурс, що допоможе нам подорожувати ефективніше 💪.
Google Play
vpohid - Карпатський транспорт - Apps on Google Play
Schedule of trains and buses Carpathian region in one place
Вовчі ягоди, або вовче лико.
Якщо зустрінете цю рослину в горах, то краще обходьте стороною, адже вона дуже отруйна. Її плоди можуть викликати шлунковий розлад, а приконтакті зі смолами рослини на шкірі з'являються пухирі.😱
Разом з тим її активно використовують в медицині 💉.
Настої та відвари з кори, коріння та плодів допомогають у боротьбі з раковими захворюваннями.
Цей екземпляр я сфотографував недалеко від села Перкалаба, на березі річки Москатин.
Отруйність зовсім не заважає цій рослині бути дуже красивою.🌺
Якщо зустрінете цю рослину в горах, то краще обходьте стороною, адже вона дуже отруйна. Її плоди можуть викликати шлунковий розлад, а приконтакті зі смолами рослини на шкірі з'являються пухирі.😱
Разом з тим її активно використовують в медицині 💉.
Настої та відвари з кори, коріння та плодів допомогають у боротьбі з раковими захворюваннями.
Цей екземпляр я сфотографував недалеко від села Перкалаба, на березі річки Москатин.
Отруйність зовсім не заважає цій рослині бути дуже красивою.🌺
Привіт туристи!
Як і обіцяв, сьогодні розкажу про свої власні походи, які я організовую спільно з Go2trip.club.
Не так давно я описував яка краса чекає туриста, що вирушив на вершину Мармаросів в червні. Цвітіння червоної рути - це видовище національного масштабу, таке треба побачити хоча б раз в житті.
Тому я вирішив організувати поїздку до Карпат, головна мета якої - насолодитися цвітінням червоної рути. 🌺
Нас чекає:
✅ незабутня поїздка потягом "Раховозом" крізь тунелі та височенні віадуки.
✅ Від Ділового ми поїдемо на вантажівці до полонини Лисича
(звісно тільки якщо карпатські повені не розмиють дорогу🤔).
✅ 3 ночівлі в наметі на висоті майже 1500 м.
✅ Туристична кухня і цілющий карпатський чай, який ми назбираємо прямо там.
✅ Особистий подарунок від мене на пам'ять 🎁.
Там ми розкинемо свій табір і два дні будемо насолоджуватись красою Карпат.
Навіть не хочу зараз описувати всього, що вас чекає, бо це неможливо. Не існує слів, які здатні це описати, тут треба їхати і відчувати.
Такий похід підійде для новачків. Безпосередньо на маршруті та в процесі підготовки до походу, я розкажу і покажу всі особливості пішохідного туризму.
З гір ви повернетесь справжнім мандрівником, та отримаєте всі необхідні навики для того, аби організувати похід самостійно.
На червону руту їдемо 14-17 червня.
Забронювати місце можна тут 👉 Похід Червона рута
❗️❗️❗️
Мало не забув, усіх підписників мого каналу чекає знижка 250 грн на цей тур.
Щоб отримати знижку - пишіть мені в приват @tarabon_random.
Як і обіцяв, сьогодні розкажу про свої власні походи, які я організовую спільно з Go2trip.club.
Не так давно я описував яка краса чекає туриста, що вирушив на вершину Мармаросів в червні. Цвітіння червоної рути - це видовище національного масштабу, таке треба побачити хоча б раз в житті.
Тому я вирішив організувати поїздку до Карпат, головна мета якої - насолодитися цвітінням червоної рути. 🌺
Нас чекає:
✅ незабутня поїздка потягом "Раховозом" крізь тунелі та височенні віадуки.
✅ Від Ділового ми поїдемо на вантажівці до полонини Лисича
(звісно тільки якщо карпатські повені не розмиють дорогу🤔).
✅ 3 ночівлі в наметі на висоті майже 1500 м.
✅ Туристична кухня і цілющий карпатський чай, який ми назбираємо прямо там.
✅ Особистий подарунок від мене на пам'ять 🎁.
Там ми розкинемо свій табір і два дні будемо насолоджуватись красою Карпат.
Навіть не хочу зараз описувати всього, що вас чекає, бо це неможливо. Не існує слів, які здатні це описати, тут треба їхати і відчувати.
Такий похід підійде для новачків. Безпосередньо на маршруті та в процесі підготовки до походу, я розкажу і покажу всі особливості пішохідного туризму.
З гір ви повернетесь справжнім мандрівником, та отримаєте всі необхідні навики для того, аби організувати похід самостійно.
На червону руту їдемо 14-17 червня.
Забронювати місце можна тут 👉 Похід Червона рута
❗️❗️❗️
Мало не забув, усіх підписників мого каналу чекає знижка 250 грн на цей тур.
Щоб отримати знижку - пишіть мені в приват @tarabon_random.
Стара церква в селі Сарата, Чернівецької області.
В цьому населеному пункті залишилось тільки 5 сімей.
Напевно всі хотіли хоч раз в житті втекти від цивілізації та пожити десь в такому селі. Ідеальне місце щоб усамітнитися і подумати над сенсом свого існування в цьому світі.
До першого магазину 9 км, але тут тільки хліб та макарони, ну і горілка. Якщо захочете щось більше, то будьте готові пройти 17 км в одну сторону через перевал. Місцеві витрачають на похід до магазину цілий день.
Зараз в Сараті багато закинутих будинків. Трошки наполегливості та цікавості, і можна домовитись про оренду. Але думати про усамітнення і реально піти жити туди, де закінчується географія - різні речі. Одного разу я там прожив кілька днів і це не було "прикольно". І справа не в магазинах, їсти було що, а от спілкування з людьми не вистачало...
Цього літа знову буду там. Треба побачити старих знайомих, назбирати грибів, заготувати собі лікарських трав, щоб зимою пити ароматний чай і згадувати про край, де майже нема людей...
В цьому населеному пункті залишилось тільки 5 сімей.
Напевно всі хотіли хоч раз в житті втекти від цивілізації та пожити десь в такому селі. Ідеальне місце щоб усамітнитися і подумати над сенсом свого існування в цьому світі.
До першого магазину 9 км, але тут тільки хліб та макарони, ну і горілка. Якщо захочете щось більше, то будьте готові пройти 17 км в одну сторону через перевал. Місцеві витрачають на похід до магазину цілий день.
Зараз в Сараті багато закинутих будинків. Трошки наполегливості та цікавості, і можна домовитись про оренду. Але думати про усамітнення і реально піти жити туди, де закінчується географія - різні речі. Одного разу я там прожив кілька днів і це не було "прикольно". І справа не в магазинах, їсти було що, а от спілкування з людьми не вистачало...
Цього літа знову буду там. Треба побачити старих знайомих, назбирати грибів, заготувати собі лікарських трав, щоб зимою пити ароматний чай і згадувати про край, де майже нема людей...
Подорожі по нашій державі, а також цікаві факти та історія нашого краю. @open_ukraine