​​Унікальне фото
Цієї "кляузи" більше нема...

Впевнений що у когось з вас також залишилися на світлинах зображення дамби в селі Сарата. Якщо хтось планував ще на неї подивитися, то я вас розчарую, на її місці зараз будують гідроелектростанцію. Від старої австрійської споруди вже нічого не залишилось.

Ця інженерна конструкція збудована ще в позаминулому столітті. ЇЇ призначення - сплавляти ліс по річці. Раніше з глибини карпатських лісів не було можливості вивозити дерева на лісовозі, тому їх сплавляли по річці. Така споруда концентувала воду в одному місці, а коли шлюзи відкривалися то утворювалась штучна повінь, по якій і пливли довжелезні плоти з смерек.

Ось так виглядав сплав лісу

Про походи з гідами

Брати чи не брати тур з гідом - ось в чому питання...

Все в житті буває вперше. Перший крок, перший урок, перший поцілунок, перший похід в гори. Ну і ви розумієте, що з першого разу не все виходить ідеально. Про свій самий-самий перший похід мені навіть соромно розповідати. Це був повний "епік"... Маршрут вибрав неправильно, в рюкзак напхав багато зайвого, не вмів правильно користуватись спорядженням, з їжею теж проколовся. Орієнтування то взагалі окрема розповідь. За перший день я пройшов близько 15 кілометрів, а в результаті опинився за 3 кілометри від місця старту. Наступного дня, так і не впоравшись з навігацією, крокував лісом навпростець до полонини, яку вибрав для ночівлі, і тут почався дощ... Зранку прокинувся в повністю мокрій палатці, всі речі також мокрі, а з їжі одна сира картопля, цибуля та шматок сала...

Якби я не був до біса впертий та твердолобий, то, напевно, закинув би цю затію і ніколи більше не ходив у гори. Наступні походи теж були не ідеальні. Якось на Говерлі довелось одягати на руки шкарпетки, щоб пальці не повідмерзали. Я навіть не міг подумати собі, що влітку можуть знадобитися рукавиці. Таких дрібних, на перший погляд, проколів я можу розповісти безліч, всього одразу і не згадаєш, але саме з дрібниць і складається успішний похід.

Щось я занадто занурився в спогади, я ж сів писати пост не про те. Я хочу розказати вам що думаю про походи з гідами. Наперед скажу, що я знаю обидві сторони цієї медалі, оскільки ходив з гідом, а потім і сам був гідом.

Новачки часто задаються питанням: "Йти самостійно, чи брати тур з гідом?"
Якщо кототко то "Так, треба йти з гідом",
а якщо серйозно то "Можете йти без гіда, але....".
Ось про це "але" читайте 👉 тут Також там вас чекає невеличкий анонс😉

​​​​Привіт мандрівники!

Сьогодні, як і обіцяв, буде стаття про те, як визначити адекватного гіда. Та поки я дописую її в мене до вас є питання.

З'явилась ідея нової рубрики на каналі, яку умовно я назвав
"анатомія походу".
Тут я збираюсь писати про різні випадки (часто трагічні), які трапились з людьми в горах, і детально розбирати їх помилки.

Якщо вам буде цікаво про таке читати, то тисніть - ✅
Якщо ні, ставте - ❌

​​Гід всім гідам гід

Отже виконую свою обіцянку, розкажу зараз всю правду про професію гіда. Спробую сформулювати основні критерії за якими можна визначити чи адекватний ваш провідник.

Наперед скажу, що гід це та сфера діяльності, що об'єднує в собі велику кількість професій. Це інструктор, психолог, актор, кухар, дієтолог, тренер з фітнесу і ще багато всього.

Давайте змоделюємо ситуацію. Ви обрали маршрут і шукаєте тури які пропонують такі ж маршрути. Перше на що треба звертати увагу - хто пропонує цей тур? Турфірма це добре, але хто відповідає за конкретний похід, хто є його автором? Якщо це просто перелік вершин, то цілком можливо, що такий маршрут складений на основі інформації з інтернету. Він може не відповідати реальності та переслідувати суто комерційну мету. Жодна людина не підпишеться під походом, якщо вона не впевнена в ньому. Тому перший критерій - авторський маршрут.

Рухаємось далі. Припустимо фото гіда під маршрутом є, але де гарантія, що це не рандомне фото з інтернету? Зверніть увагу на сам опис походу. Якщо вам обіцяють 100500 вершин і 30 водоспадів, але не розказують про те коли треба прокинутись і скільки кілометрів пройти, то скоріше за все це просто "замануха". Тут діє принцип "всі Карпати за 100 грн і за 2 дні". Такого не буває! Похід це нетиповий продукт, не смартфон у який намагаються засунути безліч опцій за низькою ціною. Купуючи тур, ви купляєте не кількість вершин, а час проведений в горах. Крутість туру не визначається кількістю селфі, а внутрішньою трансформацію, яка з вами відбувається після нього. Тому другий критерій - детально розписаний маршрут

Тепер про самого гіда. Отже ви вже придбали тур і зконтактувались з вашим провідником. Якщо він скопіпастив вам перелік спорядження і сказав "зустрінемось на старті", то це значить, що йому начхати на похід, він подумає про це завтра. Хорошого гіда ви спочатку зненавидите, бо він заставить фоткати кожну дрібницю. Він не купиться на повідомлення "в мене рюкзак 50 літрів і хороший спальник" і завжди попросить пруфи. Одним словом хороший гід перед походом фундаментально залізе у ваш рюкзак. Тому жартома назву третій критерій - "напряжний" гід.

І ще трохи про обіцянки. Жодна людина не дасть вам гарантії, що ви побачите все точно як на фото у прев'ю та рекламі походу. Якщо вам кажуть "100 пудов" буде так і так, то скоріш за все ви не з тими зв'язались. Ніхто, чуєте, ніхто не може гарантувати навіть того, що ви пройдете маршрут від початку до кінця. Тому якщо гід починає уникати прямих відповідей на питання типу: "А я побачу з Говерли свій будинок?", то це абсолютно нормально. Як би це дивно не звучало але четвертий критерій - хитрий і непрямий гід

Думаю цього достатньо, щоб розібратись з ким ви маєте справу. Ну і порада вже туристам, не ставтесь до придбання туру як до покупок в супермаркеті, тут не діє принцип "вигідно-невигідно" будь-який, навіть самий "матрасний" похід з хорошим провідником однозначно буде кращим, ніж вся Чорногора з ким попало.

Мандруйте душею, а не тілом!

​​Доброго ранку туристи!

Сьогодні весна знову нагадала про себе і тротуарні кучугури снігу зовсім скоро стануть просто згадкою. Це додає балів до настрою і надихає на мандри.

Хочу подякувати всім за реакцію на вчорашнє запитання. Вже сьогодні чекайте першу розповідь з рубрики "Анатомія походу".

А поки цей матеріал готується, в мене для вас ще одне опитування. Думаю всім буде цікаво дізнатися скільки серед нас туристок, а скільки туристів.

Тому тисни - 👩, якщо ти дівчина,
І тисни -👨, якщо ти хлопець.

​​Анатомія походу

Трошки вступу
Час від часу в новинах з'являється інформація про туристів, які заблукали, яких шукають, або (і це найгірше) яких спускають з гори вже неживих. В кращих традиціях чорного гумору можна поглузувати над кожним випадком. Багато хто скаже: "Сам винен". Можна щиро поспівчувати рідним та близьким кожного загиблого туриста, і це буде правильно. Та мета моєї рубрики зовсім інша. Я не хочу опиратися на емоції, або закликати "робіть так, а так не думайте навіть!". Не збираюсь шукати винних, хоча в більшості випадків найгірше стається якраз по вині самого туриста.

В новинах все подають сухо, або навпаки, там забагато емоцій. Ніхто не робить найголовнішого - аналізу. В сумі все зводиться до такої тези: "Не ходіть в гори, там небезпечно!". Я категорично не погоджуюсь з цим. Їздити на авто, наприклад, набагато небезпечніше.

Та щось я знову впав у глибокі роздуми🤔.

Переходжу до суті.

"23 грудня двоє чоловіків, що відпочивали на курорті "Буковель", вирішили здійснити сходження на гору Хом'як".
Почнемо з того, що погода була взагалі "не льотна". Я в той самий день був на Мармаросах. Відлига, сильна волога і ожеледь. Ми ходили на вершину в зв'язках.

Піднявшись до половини підйому, один турист почав сильно відставати. Інший пішов вперед і піднявся першим. На зворотньому шляху хлопці зустрілись і вирішили спускатися. Той, що відставав був виснажений і відправив першого вниз, обіцяючи догнати.
Тут є спокуса звинуватити першого туриста в тому, що не став чекати, але це не так. Ті хто потрапляв у відлигу на висоті прекрасно мене зрозуміють. Сидіти і чекати взагалі не варіант, можна змерзнути насмерть.

Через деякий час турист, який опинився на горі сам, вирішив продовжити сходження, незважаючи на погоду і на те, що сонце вже зайшло. Що було далі можна тільки здогадуватись. Очевидно на спуску він заблукав і отримав переохолодження. Знайшли його тіло через день.

Як можна було запобігти цій ситуації?

Отже не йти в гори - це очевидна відповідь. Але для чого тоді я робив цей канал? Тому моя відповідь така. Йти треба завжди, але

1. Де був навігатор?
Він зараз є в кожному смартфоні. Нехай не стежкою, але через буреломи він би привів туриста до села.

2. Чому ти думав тільки про себе?
Впертості йти на вершину вистачило, а спуститися з другом не стало наснаги. Крім того друг також був у небезпечній ситуації, це добре, що він спустився живий здоровий, а могло бути й інакше.

3. Де мінімум спорядження?
Без рюкзачка з примусом, та тентом по такій погоді нічого йти в гори. Спина не відвалиться, але життя це може врятувати.

Як на мене цього б вистачило для запобігання нещасного випадку.
Висновок такий: в гори треба йти, але перед цим добре подумати, що у вас є з собою на випадок надзвичайної ситуації.

Мото-тріп по Гринявах.
Ось так за один день я "пройшов" по Пнів'є. Місцями було дуже екстремально, але воно того варте.

 Сьогодні для вас невеличка вікторина. Давайте перевіримо, як добре ми знаємо Карпати.

Де знаходиться це озеро?

На Чорногорі

На Горганах

На Свидовці

На Мармаросах

Путівник на весну

Країна Чугайстрів

Раніше я вже розповідав про те, що хочу весною сходити в нетривалий похід. Чорногора чи Горгани не варіант, скажу відверто - хочу матрасний похід.

Натаскаю дров, поставлю казан і буду собі медитувати на багаття 🔥. Отакий в мене план, напевно то весняний авітаміноз.

Ну от, щоб сильно не "напрягатись" вирішив, що поїду до Вижниці, а звідти на скелі "Протяте каміння" та "Соколине око".

Чому саме сюди?

✅ По-перше - це весняні контрасти. Якраз в квітні на північних схилах ще лежить сніг, а на південних вже можна загоряти. Весняні квіти, запах теплої, нагрітої сонцем землі... Ну ви зрозуміли.

✅ По-друге - атмосфера цих місць. Ніде більше я не зустрічав такої магії. Навіть не знаю як це пояснити. Ну наприклад одного разу, дорогою до "протятого", я зустрів місцевого жителя, який просто грав на сопілці в себе на подвір'ї. Ми з ним до темної ночі говорили про важке, але романтичне життя в горах. Він пригостив мене ароматним чаєм і домашнім свіжоспеченим хлібом, а я віддав йому цукерки, які, з його слів, адресувались внукам. Чвалаючи вже поночі лісом, я за кожним каменем бачив Чугайстра.

✅ По-третє, в цих місцях буквально торкаєшся історії нашої планети. В скелях можна побачити скам'янілі мушлі доісторичних молюсків. На свої очі переконуєшся в тому, що Карпати колись були дном океану. А коли дивишся крізь арку "Соколиного ока", то відчуваєш силу підземної річки, що вирувала мільйони років тому на цьому місці.
🔸
Напевно ви зрозуміли, що сюди йдуть не за красивими краєвидами, (хоча їх тут достатньо), а за особливою атмосферою. Це дуже нетривіальне місце. Не берусь стверджувати, ніби в Карпатах більше немає нічого подібного, але сходити сюди весною і потинятися між скель - саме те чого зараз прагне моя натура волоцюги.

На останок бонус від волоцюги 🏕

Залишу вам невеличкий путівник, який допоможе самостійно добратись до цього місця. Якщо знадобиться детальніша інформація, то можете писати мені в приватні повідомлення. Посилання є в описі каналу. З радістю допоможу, може навіть сходимо разом 😊.

http://telegra.ph/Putіvnik-do-Protyatogo-kamіnnya-03-28

​​Карпати - то завжди екстрим. Щоб добратись до місця з якого починається похід, інколи доводиться їхати в маршрутці на одній нозі і то не своїй. А деколи трапляється можливість покататися на ось такій вантажівці. 🚚

Якщо будете колись їхати на Мармароси, то обов'язково спробуйте таку "опцію". Місцеві возять туристів на полонину Лисича на справжньому позашляховому транспорті.

Суть навіть не в тому, щоб скоротити шлях, чи заощадити час, така поїздка - це окрема пригода, своєрідний карпатський атракціон.

​​Червона рута

Сьогодні зранку спів пташок, що заливають разом з сонцем весь простір навколо, засвідчив прихід справжньої весни. І справа не в романтичному переживанні пробудження природи, а в хвилюючому очікуванні походів. Зима ще посидить в Карпатах деякий час, але вже зовсім скоро можна буде йти на зустріч пригодам без снігоступів та зимового спальника.

В Карпати весна приходить по-іншому. По-перше пізніше, а по-друге поступово. Спочатку в низини та невисокі хребти, потім добирається до темних та тінистих схилів, і вже згодом приходить у високогір'я.

На висоті близько 2000 метрів перехід від зими до весни практично не відчувається, таке враження ніби одразу наступає літо, тільки холодне і зі своїми правилами. І правила такі, що перше масове цвітіння квітів починається тільки в червні. От і думайте це весна чи літо? 😊

Мова йде про квітку, яка стала свого роду символом Карпат - червону руту. Літературна назва - рододендрон миролистий. Саме в червні на високогір'ї можна побачити килими червоних квітів, що вкривають схили Мармаросів, Чорногори, Свидівця. 🌺

Потрапити на кульмінацію цього природного явища доволі непросто. Майже неможливо вгадати точно коли це станеться. Саму квітку побачити не проблема, адже запізнілі кущики де-не-де цвітуть ще до липня, але саме масове цвітіння це особливого роду задоволення. Це вам не міська клумба, що виглядає так ніби її приліпили до ландшафту. Тут складається враження, ніби цвітуть самі гори.

Думаю цього року треба їхати шукати червону руту ближче до кінця червня, адже весна "трішки" спізнилась. І їхати треба на Мармароси, бо там, на мою скромну думку, її цвітіння більш інтенсивне і не так розтягнуте в часі.

Тому починаємо збирати рюкзаки по принципу: "Готуй санки літом".

P.S. Я вже якось писав на каналі про те як добратись до Мармаросів самостійно, та про те як отримати дозвіл у прикордонників. Крім того я підготував для вас тур, присвячений червоній руті, зовсім скоро буде його анонс, і моїх підписників, тобто вас, чекає приємна знижка.

Ну і як завжди. Якщо є питання - пишіть мені, я із задоволенням допоможу вам скласти свій власний маршрут. 😉

Скеля Чорний Діл. Знаходиться між селами Сарата і Перкалаба. Дістатись сюди непросто, але вигляд зі скелі вартий витрачених зусиль.

По весні по болоті

Сьогодні хочу зачепити тему, котра хвилює багатьох туристів. Не кожен з вас готовий ходити Карпатами взимку, тому з нетерпінням чекає теплої пори, коли можна буде мандрувати без важкого зимового спорядження. Однак виникає питання: "Коли походи перестають бути зимовими?" Дати відкриття сезону немає, вона кожного року різна. Крім того, між зимою і повноцінним літом є період який жартома можна назвати «свинарник». В цей період звичайний пішохідний туризм перетворюється на багатоборство. Доведеться не тільки йти, а й місити залишки снігу, плавати в болоті, переправлятися через бурхливі потоки. Ну і якщо додати сюди весняні дощі, то це може перетворитися на справжнє виживання.

Цей пост для тих, хто не хоче чекати літа, і планує відправитись у гори вже за тиждень другий.

❗️ Головна порада - Не надійтесь залишитись сухим.
Плануючи похід, ви повинні чітко розуміти, що головна стратегія зараз полягає не в тому аби уникнути вологи (хоча це теж не менш важливо), а в тому щоб боротися з наслідками намокання.

Як це зробити читай тут 👉 Там де танк не пройде, турист на пузі проповзе

Ну чим вам не середньовічний замок десь на березі океану?

​​Топ 5 кращих наметів для Карпат

Привіт мандрівники. Сьогодні хочу поговорити про найдорожче, що є в туриста (після рюкзака звісно).

Вибрати собі намет справа не легка. Коли я купляв свій перший намет, то вибирав з того, що було в магазині та не сильно «запарювався» пошуками ідеального. Тоді, після користування старими радянськими палатками, мені здавалось що серед них немає поганих, кожен намет був у 1000 разів кращий за брезентовий багатотонний сувій, що намокав навіть при легкому дощику.

В кращих традиціях новачка, я вибрав сарай, котрий важить 5,5 кг, і з ним я прошвендяв більше 7 років. Насправді я був дуже задоволений ним, адже в тамбурі можна було облаштувати повноцінну кухню на 4 людей з лежачими місцями😉.
Це був Pinguin Horizon 3+1.

Недавно я вирішив купити собі інший намет.
Вибирав я його дуже довго, та проаналізував усі можливі варіанти, що пропонуються на українському ринку. В результаті цих пошуків склав невеликий топ наметів, з яких я потім і вибрав свій.

Скажу одразу, що я не дивився в сторону супердорогих The North Face чи Black Diamond. Так само розумів що дешеві китайські намети то не варіант, адже то не намети, а муляжі наметів, можливо для риболовлі вони і підійдуть, але в Карпатах від них більше проблем ніж користі.

Якщо вже купляти намет то точно не на один сезон, тому вирішив вибирати в ціновому діапазоні 100-200💲.

Основні критерії хорошого намету
🔸 Простота та швидкість установки (якщо намет може розкласти одна людина за 5 хвили то це хороший намет)
🔹 Наявність захисної «юбки» (захищає намет від вітру та дощу)
🔸 Вага (до 4 кг)
🔹 Хороша водостійкість (від 5000 тент і від 8000 дно)
🔸 Наявність 2 тамбурів (це дуже зручно і практично)

Ось 5 наметів які, на мою думку найбільш адекватні для походів у Карпати.
Всі намети я мацав і крутив в руках, а в деяких навіть ночував.

1️⃣ Terra Incognita Stream 2
2️⃣ Terra Incognita Mirage 2
3️⃣ Tramp Rock 2/3 (мій намет, він на фото🏕)
3️⃣ FJORD NANSEN VEIG PRO 3
4️⃣ Tramp Peak 2/3

Все дуже індивідуально і моя підбірка не претендує на універсальність, адже в кожного свої підходи до мандрів і своє розуміння того, яким повинен бути намет.

⛺️На останок ще таке.
В телеграмі від недавна з'явилась можливість коментувати, і оскільки тема наметів дуже риторична, пропоную вам написати в коментарях про свій намет та досвід користування ним.

​​Трошки туристичного гумору напередодні свята

Ставимо 👍 кому знайома ця ситуація.

​​Привіт мандрівники!

Щиро вітаю всіх зі святом!
Сьогодні погода нам натякає на швидкий прихід весни в Карпати і є надія на те, що вже на початку травня можна буде піти на високогір'я без ризику брести важким мокрим снігом. Мене особисто ця погода надихає на можливість відкриття мотосезону. Я вже писав на каналі про те, що полюбляю мандрувати не тільки пішки, а й на мотоциклі, а Карпати дають прекрасну можливість комбінувати пішохідні маршрути з мотопробігами.

Але сьогодні я хочу познайомити вас з мандрівницею, яка не уявляє свого життя без зустрічного вітру в обличчя та свого "Малюка" між ногами (вибачте за пікантні подробиці). "Малюк" - то її мотоцикл, яким дівчина обїздила півсвіту.

Таємницями своїх подорожей вона ділитсья на каналі Tanudra Travel, і я з задоволенням читаю про всі її мотопригоди. Найбільше мені сподобалась ось ця 👉 "Як я їздила в Карпати зі зламаною рукою".
Крім цього вона вчиться керувати яхтою та використовує будь-яку можливість для того, щоб прокачати свої "скіли" мандрівника.

Категорично рекомендую вам підписатися на її канал 👉 @tanudra

​​Карпатська нірвана

Було це в 2011 році. Ми з друзями вирішили в одним походом об'єднати три головні вершини, три Попи Івани: Мармароський, Чорногірський та гору Яровиця (місцеві її називають також Піп Іван). Це зайняло в нас 9 днів, і за цей час ми прийшли пішки з Закарпаття на Буковину через Івано-Франківську область.

Один день з цієї мандрівки, мені чомусь дуже сильно запам'ятався. Не знаю чому, можливо настрій був специфічний, а може тому, що я тільки-тільки закінчив університет і це був мій перший похід у якості "вільної людини", але цілий день я йшов дорогою і зовсім не думав про те, про що думаю зазвичай (де вода, куди ставити палатку, коли привал, коли обід, де краще зробити фото і т.д.).

Я просто йшов і хотів залишитись там назавжди, я б не сильно переживав, якби довелось іти такою дорогою вічно. Тоді я зрозумів, що саме за таким станом та настроєм люди і ходять в гори. Неважливо скільки кілометрів ти пройдеш, скільки вершин "візьмеш", скільки ночей проведеш в горах. Просто відчуваєш себе мандрівником, що прийшов нізвідки і йде в нікуди, такий собі перманентний турист.

Знаю, що обіцяв вам не сильно філософствувати з приводу походів, але погодьтесь в гори ми ходимо не тільки заради дозвілля, це завжди щось більше ніж відпочинок від цивілізації та неймовірні пейзажі. Але коли хочеш пояснити іншим навіщо "мучити" себе виснажливими переходами, то зазвичай з цього нічого путнього не виходить. Мимоволі доходиш до висновку, що це треба пережити.

Якщо гори - це наркотик, то тебе зможе зрозуміти тільки такий самий "наркоман" 😉
Тому бажаю вам всім потрапити в таку "залежність" та досягти справжньої "карпатської нірвани".

Поки ми робимо селфі на фоні магнолій у Карпатах зацвіли крокуси. Гайда впиватися весняними ароматами.
P.S. Тільки не забудьте про чоботи, бо весна є весна, тримайте ноги сухими.