20 причин кинути дизайн
За минулий рік я прочитав 20 іноземних книг по дизайну в усіх його проявах. Навіщо?
Я не знаю. Та і не за рік, а трохи більше.
Часи загальної депресії, синдрому самозванця, простатиту та професійного вигорання змушують підіймати фундаментальні питання. А відповіді на них особисто я звик шукати саме в книжках. Такий у мене фетиш.
Тому вирішив поділитися з вами короткою вижимкою, рекомендаціями, оцінками та загальними висновками.
За минулий рік я прочитав 20 іноземних книг по дизайну в усіх його проявах. Навіщо?
Я не знаю. Та і не за рік, а трохи більше.
Часи загальної депресії, синдрому самозванця, простатиту та професійного вигорання змушують підіймати фундаментальні питання. А відповіді на них особисто я звик шукати саме в книжках. Такий у мене фетиш.
Тому вирішив поділитися з вами короткою вижимкою, рекомендаціями, оцінками та загальними висновками.
❤🔥37❤11
1. Sean Adams. How Design Makes Us Think PB: And Feel and Do Things
Розмусолена байда на 250 сторінок. Загальні думки досить поверхневі, звучить, як сповідь митця, який все зрозумів і тепер хоче розказати це світові. Корисно може бути почитати не дизайнерам, а тим, хто цим цікавиться. 5/10 за прикольні приклади і потужний список згадок.
2. Cooper Hewitt. Design and Social Impact
Повівся на яскраву обкладинку та назву. По суті це зібрання есе та досліджень, які обговорювались на дизайн саміті. Читати нуднувато, хоча по мірі розуміння картина складається. Головний мінус книги в тому, що там обговорюються ідеї, які спрямовані на створення дизайну, який побудує так званий справедливий світ. Не знаю, як можна подібне читати в умовах війни. 5/10 за науковий вайб.
3. Dartmouth College Press. The Power of Writing
Не про дизайн загалом, але на диво цікаво. Книзі майже 60 років, але її адаптували під сучасні реалії зовсім нещодавно, тому там є і приклади про соцмережі. Цікаво задуматись над тим, як письмо та текст загалом впливає на суспільство, культуру та стає одним з ключових факторів, що продукують зміни. Автори делікатно наголошують на популяризацію навичок грамотного письма. Не посперечаєшся. 8/10 за дух самовираження.
4. James Hennessey. Nomadic Furniture
Одразу кажу — книга 10/10. Вона про меблі. Автор досліджує UX використання меблів людьми і в процесі дає поради стосовно того, як можна покращити цю взаємодію. Це перетворюється в план по персоналізації фурнітури для себе, враховуючи не тільки власні габарити та кількість кімнат, а й спосіб життя, настрій та життєву філософію. Бонусом до цього тонкою червоною лінією йде думка про екологічність матеріалів, бо все повинно бути створено з любов’ю, тому що робиться для себе. Ну і ще там класна верстка та ілюстрації.
Розмусолена байда на 250 сторінок. Загальні думки досить поверхневі, звучить, як сповідь митця, який все зрозумів і тепер хоче розказати це світові. Корисно може бути почитати не дизайнерам, а тим, хто цим цікавиться. 5/10 за прикольні приклади і потужний список згадок.
2. Cooper Hewitt. Design and Social Impact
Повівся на яскраву обкладинку та назву. По суті це зібрання есе та досліджень, які обговорювались на дизайн саміті. Читати нуднувато, хоча по мірі розуміння картина складається. Головний мінус книги в тому, що там обговорюються ідеї, які спрямовані на створення дизайну, який побудує так званий справедливий світ. Не знаю, як можна подібне читати в умовах війни. 5/10 за науковий вайб.
3. Dartmouth College Press. The Power of Writing
Не про дизайн загалом, але на диво цікаво. Книзі майже 60 років, але її адаптували під сучасні реалії зовсім нещодавно, тому там є і приклади про соцмережі. Цікаво задуматись над тим, як письмо та текст загалом впливає на суспільство, культуру та стає одним з ключових факторів, що продукують зміни. Автори делікатно наголошують на популяризацію навичок грамотного письма. Не посперечаєшся. 8/10 за дух самовираження.
4. James Hennessey. Nomadic Furniture
Одразу кажу — книга 10/10. Вона про меблі. Автор досліджує UX використання меблів людьми і в процесі дає поради стосовно того, як можна покращити цю взаємодію. Це перетворюється в план по персоналізації фурнітури для себе, враховуючи не тільки власні габарити та кількість кімнат, а й спосіб життя, настрій та життєву філософію. Бонусом до цього тонкою червоною лінією йде думка про екологічність матеріалів, бо все повинно бути створено з любов’ю, тому що робиться для себе. Ну і ще там класна верстка та ілюстрації.
❤🔥24❤9
5. Jason Grant. What Is Post-Branding?
Не дуже люблю книги про якісь ефемерні поняття та теорії, але тут все вийшло доволі органічно та цікаво. Книга буквально кричить на тебе, показуючи приклади та демонструючи складною мовою (довелось перекладати кожне 3 слово) концепцію та стратегію так званого постбрендингу. Загалом це про те, що виходить за рамки брендингу та розповсюджується в медіа, технології та політику. Грубо кажучи, автор рекомендує використовувати найбільш гнучкий підхід в розробці стратегії та загалом комунікації з користувачами в такому стрімкому світі. 7/10 за дуже свіжі приклади.
6. Henry Carroll. Read This If You Want to Take Great Photographs of People
Книга з порадами для фотографів, яка всередині виявляється справжнім скарбом для будь-якої людини. Дуже приємний стиль оповідання, автор реально добряк. Смішні приклади, чітка графіка, яка демонструє композицію та структуру кадру, люди. Я не так багато читав книг по фотографії, але ця западає в саме серце, бо крім прикладних знань вона наче розкриває ваше внутрішнє “Я” і провокує знайти власний стиль. 10/10 за відчуття любові до власної справи.
7. Beth Pickens. Making Art During Fascism
Сто разів пережована думка. Навіть не знаю, що тут сказати. Адаптовуйтесь та творіть, що б не сталося. 4/10 за те, що це дуже коротке есе.
8. Nora Khan. Seeing Naming Knowing
Штучний інтелект, нарешті! Чудова книга, про яку в двох словах не розказати, бо там багато цікавих тем, що розкриваються з нетипової точки зору. Авторка ділиться спостереженнями і дослідженнями стосовно впливу технологій і штучного інтелекту (особливо цікаво про розпізнавання обличчь) на людство. Треба не тільки бути в курсі нових інструментів, а і йти на діалог з розробниками, бо якщо зараз це виглядає як гра, то пізніше це все може мати серйозні глобальні наслідки. 10/10 за філософські роздуми.
Не дуже люблю книги про якісь ефемерні поняття та теорії, але тут все вийшло доволі органічно та цікаво. Книга буквально кричить на тебе, показуючи приклади та демонструючи складною мовою (довелось перекладати кожне 3 слово) концепцію та стратегію так званого постбрендингу. Загалом це про те, що виходить за рамки брендингу та розповсюджується в медіа, технології та політику. Грубо кажучи, автор рекомендує використовувати найбільш гнучкий підхід в розробці стратегії та загалом комунікації з користувачами в такому стрімкому світі. 7/10 за дуже свіжі приклади.
6. Henry Carroll. Read This If You Want to Take Great Photographs of People
Книга з порадами для фотографів, яка всередині виявляється справжнім скарбом для будь-якої людини. Дуже приємний стиль оповідання, автор реально добряк. Смішні приклади, чітка графіка, яка демонструє композицію та структуру кадру, люди. Я не так багато читав книг по фотографії, але ця западає в саме серце, бо крім прикладних знань вона наче розкриває ваше внутрішнє “Я” і провокує знайти власний стиль. 10/10 за відчуття любові до власної справи.
7. Beth Pickens. Making Art During Fascism
Сто разів пережована думка. Навіть не знаю, що тут сказати. Адаптовуйтесь та творіть, що б не сталося. 4/10 за те, що це дуже коротке есе.
8. Nora Khan. Seeing Naming Knowing
Штучний інтелект, нарешті! Чудова книга, про яку в двох словах не розказати, бо там багато цікавих тем, що розкриваються з нетипової точки зору. Авторка ділиться спостереженнями і дослідженнями стосовно впливу технологій і штучного інтелекту (особливо цікаво про розпізнавання обличчь) на людство. Треба не тільки бути в курсі нових інструментів, а і йти на діалог з розробниками, бо якщо зараз це виглядає як гра, то пізніше це все може мати серйозні глобальні наслідки. 10/10 за філософські роздуми.
❤🔥20❤6
9. Judy Wajcman. Feminism Confronts Technology
Взаємозв’язок фемінізму та технологій. Не можу повірити, що вам не цікаво дізнатись, про що йдеться мова. Авторка підіймає проблему гендерних стереотипів у технологічій сфері, роль жінок у створенні винаходів та більш інклюзивного технологічного майбутнього. Рекомендую почитати людям з консервативними поглядами. 5/10 за те, що книга була написана ще в 1991 році, коли ніхто і здогадатися не міг, у що це перетвориться сьогодні.
10. Emily Guez. How to do things with things
Кожним безхатьком обговорена тема з особистими думками авторки та рандомним щітпостом у вигляді цитат, фотографій та вирізок. Читати складно, суть не зрозуміла. 3/10 за формат барвистої книги з картинками для дітей.
11. Dan Hill. Dark Matter and Trojan Horses: A Strategic Design Vocabulary
Попри трохи крінжову метафору “темної матерії” сама суть зрозуміла: треба дивитись далі свого носа і не боятись зупиняти якісь рутинні мікропроцеси всередині продукту, бо в перспективі вони можуть вилізти боком. Багато реальних прикладів, описаних (слава Богу) нормальною мовою. Хороший автор. 8/10 за згадку Хаві з Барселони.
12. Meg Miller. On Seeing and being seen
Славнозвісні криво зверстані есеї. Потрібно дати їм шанс. Загалом, якщо ви всю прикладну літературу про дизайн прочитали, то можна насолодитись чимось таким. Багато особистих подій, рефлексій (смерть батька і зустріч зі сліпим дизайнером), крінжовий вірш про…. меми і, звичайно, розповідь про захоплення візуальною культурою. 3/10 за сміливість стати журналісткою та дизайнеркою одночасно.
Взаємозв’язок фемінізму та технологій. Не можу повірити, що вам не цікаво дізнатись, про що йдеться мова. Авторка підіймає проблему гендерних стереотипів у технологічій сфері, роль жінок у створенні винаходів та більш інклюзивного технологічного майбутнього. Рекомендую почитати людям з консервативними поглядами. 5/10 за те, що книга була написана ще в 1991 році, коли ніхто і здогадатися не міг, у що це перетвориться сьогодні.
10. Emily Guez. How to do things with things
Кожним безхатьком обговорена тема з особистими думками авторки та рандомним щітпостом у вигляді цитат, фотографій та вирізок. Читати складно, суть не зрозуміла. 3/10 за формат барвистої книги з картинками для дітей.
11. Dan Hill. Dark Matter and Trojan Horses: A Strategic Design Vocabulary
Попри трохи крінжову метафору “темної матерії” сама суть зрозуміла: треба дивитись далі свого носа і не боятись зупиняти якісь рутинні мікропроцеси всередині продукту, бо в перспективі вони можуть вилізти боком. Багато реальних прикладів, описаних (слава Богу) нормальною мовою. Хороший автор. 8/10 за згадку Хаві з Барселони.
12. Meg Miller. On Seeing and being seen
Славнозвісні криво зверстані есеї. Потрібно дати їм шанс. Загалом, якщо ви всю прикладну літературу про дизайн прочитали, то можна насолодитись чимось таким. Багато особистих подій, рефлексій (смерть батька і зустріч зі сліпим дизайнером), крінжовий вірш про…. меми і, звичайно, розповідь про захоплення візуальною культурою. 3/10 за сміливість стати журналісткою та дизайнеркою одночасно.
❤🔥15❤4
13. Roger Caillois. The Writing of Stones
Я, як геолог, не міг пройти повз цієї книги про каміння. Есеї. Автор більшу частину книги старається знайти якийсь сенс та самостійно інтерпретувати візуренки на каміннях, але це переростає в саме сприйняття каменю та малюнків людьми. Які ми самі малювали сюжети 10000 років тому, бачивши розколоту яшму, а як це виглядає сьогодні. Нічого прикладного тут немає, крім симпатичних фотографій гірських порід, але це і не обов’язково. Це, скоріш, філософський роздум. Любіть природу, подивіться на каміння, знайдіть в ньому щось цікаве. 7/10 за невичерпний запас епітетів по відношенню до каміння.
14. Gerfried Stocker, Markus Jandl, Andreas J. Hirsch. The Practice of Art and AI
Ура! Знову штучний інтелект! Дуже складна для читання та розуміння книга з багатьох причин. По-перше, написана вона досить сухою мовою, а по-друге, стає соромно через свої поверхневі знання у цій сфері. Можна відкрити будь-яку сторінку і там буде або проєкт, реалізований AI Lab (ця книга, по суті, результат їхніх досліджень), або осмисення AI через мистецтво, або описи організованих ними подій. Там ще часто зустрічаються посилання на їхні внутрішні лекції чи дослідження по цій темі, тому можна зійти з розуму. По відчуттям, це наче відкрити Хайдеггера після Арістотеля. 9/10 за те, що автори виставили мене тупим.
15. Juliane Rebentisch. Aesthetics of Installation Art
До речі, про Хайдегера. В цій книзі (теж надскладної особисто для мене) є цілий розділ про мистецтво та простір на основі робіт Мартіна. Я не намагався зрозуміти в чому суть. Навіть не знаю, як в парі речень описати вміст книги. Скажемо так, це про інсталяційне мистецтво. Сподобалась думка про те, що наш естетичний досвід, як глядача, залежить від випадкових обставин і може бути непередбачуваним. Це цікаво, бо раніше мені здавалось, що є якась умовна система розвитку власного смаку, в процесі побудови якої мені, наприклад, не може сподобатись щось низькосортне. Виявляється, ще й як може. 5/10 через те, що я її не дочитав. Складно.
Я, як геолог, не міг пройти повз цієї книги про каміння. Есеї. Автор більшу частину книги старається знайти якийсь сенс та самостійно інтерпретувати візуренки на каміннях, але це переростає в саме сприйняття каменю та малюнків людьми. Які ми самі малювали сюжети 10000 років тому, бачивши розколоту яшму, а як це виглядає сьогодні. Нічого прикладного тут немає, крім симпатичних фотографій гірських порід, але це і не обов’язково. Це, скоріш, філософський роздум. Любіть природу, подивіться на каміння, знайдіть в ньому щось цікаве. 7/10 за невичерпний запас епітетів по відношенню до каміння.
14. Gerfried Stocker, Markus Jandl, Andreas J. Hirsch. The Practice of Art and AI
Ура! Знову штучний інтелект! Дуже складна для читання та розуміння книга з багатьох причин. По-перше, написана вона досить сухою мовою, а по-друге, стає соромно через свої поверхневі знання у цій сфері. Можна відкрити будь-яку сторінку і там буде або проєкт, реалізований AI Lab (ця книга, по суті, результат їхніх досліджень), або осмисення AI через мистецтво, або описи організованих ними подій. Там ще часто зустрічаються посилання на їхні внутрішні лекції чи дослідження по цій темі, тому можна зійти з розуму. По відчуттям, це наче відкрити Хайдеггера після Арістотеля. 9/10 за те, що автори виставили мене тупим.
15. Juliane Rebentisch. Aesthetics of Installation Art
До речі, про Хайдегера. В цій книзі (теж надскладної особисто для мене) є цілий розділ про мистецтво та простір на основі робіт Мартіна. Я не намагався зрозуміти в чому суть. Навіть не знаю, як в парі речень описати вміст книги. Скажемо так, це про інсталяційне мистецтво. Сподобалась думка про те, що наш естетичний досвід, як глядача, залежить від випадкових обставин і може бути непередбачуваним. Це цікаво, бо раніше мені здавалось, що є якась умовна система розвитку власного смаку, в процесі побудови якої мені, наприклад, не може сподобатись щось низькосортне. Виявляється, ще й як може. 5/10 через те, що я її не дочитав. Складно.
❤🔥16❤6
16. Jaap Bakema Study Centre. Repositioning Architecture in the Digital
Нарешті з картинками. Подобається сувати ніс в архітектуру, хоча особливо я в ній не розбираюсь. З модою така ж тема. Але в тут приємно те, що рішення можна пояснити та зрозуміти логіку з точки зору математики. В цій книжці розповідається, по суті, про переосмислення ролі архітектури в епоху стрімкого розвитку технологій. Цікаво, що такого роду конкуренція з технологіями та алгоритмами змушує цілу сферу починати експериментувати, не боючись провалу. Перш за все, через те, що важлива видимість конкретних іновативних змін. Це вже я від себе додав думку. 7/10 за те, що від фонової сітки рябить в очах і болить голова.
17. Tim Edwards. Fashion In Focus
Чергова спроба дослідити світ моди. На цей раз в бій пішли 70-ті роки. Цікаво розписані поняття маскулиності, сексуальності, гендеру та дитинства, як фактори формування стилю не тільки конкретного митця, а і епохи. Мужики, насправді V-подібні вирізи на футболках нам нав’язані. Так само, як нав’язаний і концепт носіння піджаків. Це все політика. 7/10 за підтвердження моєї теорії про вплив зовнішнього вигляду на прийняття рішень.
18. Mike Pepi. Tool Time: How Technology Uses Us
Нудятина ні про що. Навіть коментувати не буду. Хоча чого можна очікувати від книги з такою назвою? 2/10 за цікаву верстку і смішне прізвище.
19. James Elkins. Pictures and Tears
Обожнюю такого типу літературу. Не знаю навіть як охарактеризувати цей жанр. Щось про романтичне дослідження речей, про які ніхто навіть речення скласти не може, а ви пишете цілу книгу. Тут, наприклад, автор шукає приклади з минулого (і трохи з сучасності) про те, як люди плакали перед картинами. Що викликає таку реакцію та чому раніше це вважалось абсолютною нормою, а зараз незручно коли хтось дивиться. Плакати це нормально. Особливо, якщо перед вами картина Соні Морозюк. Можете поплакати через цю вже неактуальну мною вставку. 9/10 за розкіш плакати, дивлячись на мертву пташку.
Нарешті з картинками. Подобається сувати ніс в архітектуру, хоча особливо я в ній не розбираюсь. З модою така ж тема. Але в тут приємно те, що рішення можна пояснити та зрозуміти логіку з точки зору математики. В цій книжці розповідається, по суті, про переосмислення ролі архітектури в епоху стрімкого розвитку технологій. Цікаво, що такого роду конкуренція з технологіями та алгоритмами змушує цілу сферу починати експериментувати, не боючись провалу. Перш за все, через те, що важлива видимість конкретних іновативних змін. Це вже я від себе додав думку. 7/10 за те, що від фонової сітки рябить в очах і болить голова.
17. Tim Edwards. Fashion In Focus
Чергова спроба дослідити світ моди. На цей раз в бій пішли 70-ті роки. Цікаво розписані поняття маскулиності, сексуальності, гендеру та дитинства, як фактори формування стилю не тільки конкретного митця, а і епохи. Мужики, насправді V-подібні вирізи на футболках нам нав’язані. Так само, як нав’язаний і концепт носіння піджаків. Це все політика. 7/10 за підтвердження моєї теорії про вплив зовнішнього вигляду на прийняття рішень.
18. Mike Pepi. Tool Time: How Technology Uses Us
Нудятина ні про що. Навіть коментувати не буду. Хоча чого можна очікувати від книги з такою назвою? 2/10 за цікаву верстку і смішне прізвище.
19. James Elkins. Pictures and Tears
Обожнюю такого типу літературу. Не знаю навіть як охарактеризувати цей жанр. Щось про романтичне дослідження речей, про які ніхто навіть речення скласти не може, а ви пишете цілу книгу. Тут, наприклад, автор шукає приклади з минулого (і трохи з сучасності) про те, як люди плакали перед картинами. Що викликає таку реакцію та чому раніше це вважалось абсолютною нормою, а зараз незручно коли хтось дивиться. Плакати це нормально. Особливо, якщо перед вами картина Соні Морозюк. Можете поплакати через цю вже неактуальну мною вставку. 9/10 за розкіш плакати, дивлячись на мертву пташку.
❤🔥21❤7
20. Marcus Boon. In Praise of Copying
Кради, як митець, чи як там кажуть? От це про те ж саме. Філософська аргументація необхідності та користі копіювання. Нарешті. Автор говорить, про те, що все у світі одночасно і унікальне і скопійоване, тому неетично забороняти копіювання. Тому видихайте та заспокойтесь. Використовувати картинки з Міджорні можна. Красти меми можна. Копіювати не те що можна, а необхідно. Це створює нові нейронні зв’язки, позитивно впливає на розвиток мистецтва та відіграє важливу роль у формуванні саме вас, як особистості. Але не загравайтесь. Можна скільки завгодно критикувати закони про авторські права, але якщо вам прийде запрошення до суду, то цей аргумент не проканає. 10/10 за базовану думку.
Резюмуючи це все, хочеться сказати, що дизайн, звичайно, кинути неможливо. У тій чи іншій формі він нас зустріне в найнеочікуваніших місцях, а той масив спожитої інформації, яким ми володіємо, допоможе нам чіткіше його розуміти. Я не стану розбиратися в дизайні краще, прочитавши навіть тисячу книг (ні, дякую), бо дизайн — ремесло. І тільки експериментуючи та повторюючи роботу раз за разом ми можемо наблизитися то того абсолюту, який намалювала нам наша фантазія. А бачити в цьому романтику візерунків каміння чи руйнівну силу штучного інтелекту — вирішувати тільки вам.
[Кнопка для тих, хто дочитав до кінця]
Кради, як митець, чи як там кажуть? От це про те ж саме. Філософська аргументація необхідності та користі копіювання. Нарешті. Автор говорить, про те, що все у світі одночасно і унікальне і скопійоване, тому неетично забороняти копіювання. Тому видихайте та заспокойтесь. Використовувати картинки з Міджорні можна. Красти меми можна. Копіювати не те що можна, а необхідно. Це створює нові нейронні зв’язки, позитивно впливає на розвиток мистецтва та відіграє важливу роль у формуванні саме вас, як особистості. Але не загравайтесь. Можна скільки завгодно критикувати закони про авторські права, але якщо вам прийде запрошення до суду, то цей аргумент не проканає. 10/10 за базовану думку.
Резюмуючи це все, хочеться сказати, що дизайн, звичайно, кинути неможливо. У тій чи іншій формі він нас зустріне в найнеочікуваніших місцях, а той масив спожитої інформації, яким ми володіємо, допоможе нам чіткіше його розуміти. Я не стану розбиратися в дизайні краще, прочитавши навіть тисячу книг (ні, дякую), бо дизайн — ремесло. І тільки експериментуючи та повторюючи роботу раз за разом ми можемо наблизитися то того абсолюту, який намалювала нам наша фантазія. А бачити в цьому романтику візерунків каміння чи руйнівну силу штучного інтелекту — вирішувати тільки вам.
[Кнопка для тих, хто дочитав до кінця]
❤🔥32❤10💔3
Ви всі сьогодні неперевершено виглядаєте.
З цієї нагоди хочу анонсувати вихід подкасту про дизайн, куди мене запросили в якості гостя.
Випуск більше години, але спробуйте уявити, що це такий довгий тік-ток і все піде як по маслу.
Поговорили про дизайн-процеси, команду twid, тренди та ШІ, майбутнє сфери та вплив війни на комунікацію. Не все встигли зачепити, але загальна картина склалась. Сподіваюсь, я нічого зайвого там не ляпнув.
Послухати подкаст можна тут🎵 Design Jam та залишити гнівно-компліментарний фідбек 🕊 тут.
В процесі я зачепив тему поточного збору на дрони, який ми проводимо в студії, тому задонатити можна за посиланням нижче. Якраз наближаємось до півмільйона!
🏦 https://send.monobank.ua/jar/gcEujGMJY
З цієї нагоди хочу анонсувати вихід подкасту про дизайн, куди мене запросили в якості гостя.
Випуск більше години, але спробуйте уявити, що це такий довгий тік-ток і все піде як по маслу.
Поговорили про дизайн-процеси, команду twid, тренди та ШІ, майбутнє сфери та вплив війни на комунікацію. Не все встигли зачепити, але загальна картина склалась. Сподіваюсь, я нічого зайвого там не ляпнув.
Послухати подкаст можна тут
В процесі я зачепив тему поточного збору на дрони, який ми проводимо в студії, тому задонатити можна за посиланням нижче. Якраз наближаємось до півмільйона!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤33❤🔥12
Давно не бачились! Сподіваюсь, у вас все добре.
Не хотів про це писати, але вважаю злочином промовчати. Мене завжди вчили, що для прийняття рішень у житті треба керуватися хоча б двома правилами:
① Діяти по совісті. Не зраджувати самому собі, бо життя не обмежується одним прийнятим рішенням.
② Не шукати халяви. Її немає. Все, що легко отримаєш — так само легко і втратиш.
Перше, думаю, пояснювати не треба. А от халява — ворог №2 у сучасному світі. І ім’я їй — Штучний Інтелект.
Багато вже сказано, перемусолено, розрозблено курсів, що стрижуть гроші з лохів, але прогресу у розумінні все одно немає. Важливо уточнити, що тут і надалі, говорячи про ШІ я беру до уваги тільки вершки: інструменти, які відомі майже кожному💬 дизайнеру, 💬 маркетологу чи просто 💬 досліднику всього нового. Звичайно ж, розвиток у цій сфері набагато ширше та складніше і почався він ледь не сотню років тому. Дай Бог сил та процвітання науковцям та інженерам, які над цим працюють.
Сучасній людині (не побоюсь цього слова) нав’язується використання інструментів ШІ. Будь-яка рядова задача, хоча б задля перестраховки, проганяється через ChatGPT, або Claude. Мінорний скетч так і кортить пропустити через Midjourney, щоб подивитися, що вийде.
Погано вийде. Можете навіть не намагатися.
Ейфорія від генерованих картинок пройде через пару років і ринок лусне, бо утвориться прірва між професіоналами і аматорами, які зараз називають себе prompt artists. Виключення з правил завжди є, але в цьому випадку віртуози генерацій це і є ті самі майстри, які додають у свою роботу трохи свіжого подиху. Для окремої професії тут майбутнього немає. Хоча є ті, хто ще встигнуть застрибнути у останній вагон стрімкого прогресу зі знаннями рівня нижче плінтуса.
Не гоніться за халявою. Бажання зробити одразу швидко та якісно дає примарливе враження хорошого результату, але так здається тільки вам, як автору. Друзі, знайомі, клієнти та навіть безробітній Дмитро Кулеба скляним поглядом подадуть вам німий сигнал: “Дайте мозку трохи попрацювати і буде вам щастя."
Не хотів про це писати, але вважаю злочином промовчати. Мене завжди вчили, що для прийняття рішень у житті треба керуватися хоча б двома правилами:
① Діяти по совісті. Не зраджувати самому собі, бо життя не обмежується одним прийнятим рішенням.
② Не шукати халяви. Її немає. Все, що легко отримаєш — так само легко і втратиш.
Перше, думаю, пояснювати не треба. А от халява — ворог №2 у сучасному світі. І ім’я їй — Штучний Інтелект.
Багато вже сказано, перемусолено, розрозблено курсів, що стрижуть гроші з лохів, але прогресу у розумінні все одно немає. Важливо уточнити, що тут і надалі, говорячи про ШІ я беру до уваги тільки вершки: інструменти, які відомі майже кожному
Сучасній людині (не побоюсь цього слова) нав’язується використання інструментів ШІ. Будь-яка рядова задача, хоча б задля перестраховки, проганяється через ChatGPT, або Claude. Мінорний скетч так і кортить пропустити через Midjourney, щоб подивитися, що вийде.
Погано вийде. Можете навіть не намагатися.
Ейфорія від генерованих картинок пройде через пару років і ринок лусне, бо утвориться прірва між професіоналами і аматорами, які зараз називають себе prompt artists. Виключення з правил завжди є, але в цьому випадку віртуози генерацій це і є ті самі майстри, які додають у свою роботу трохи свіжого подиху. Для окремої професії тут майбутнього немає. Хоча є ті, хто ще встигнуть застрибнути у останній вагон стрімкого прогресу зі знаннями рівня нижче плінтуса.
Не гоніться за халявою. Бажання зробити одразу швидко та якісно дає примарливе враження хорошого результату, але так здається тільки вам, як автору. Друзі, знайомі, клієнти та навіть безробітній Дмитро Кулеба скляним поглядом подадуть вам німий сигнал: “Дайте мозку трохи попрацювати і буде вам щастя."
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤37❤🔥17💔3
Продовжу думку. Не подумайте, що тут тільки хейт штучного інтелекту. Я не старовір, який досі верстає сайти у Фотошопі. Прогрес на те і прогрес, щоб за нього чіплятися і дивитися, куди він вас занесе.
Давно не відчував подібного. ШІ показує те, про що ми навіть фантазувати не могли. Літаючі автомобілі це така банальщина порівняно зі штучним голосом, який розуміє наші придурошні жарти. Ніколи б уявити не міг, що за звичайним текстовим запитом я зможу через декілька секунд побачити саме потрібну мені картину. Навіть не для роботи, просто по приколу.
Саме це і є головний плюс інструментів ШІ — необхідність дати йому запит. Хорошу аналогію нещодавно прочитав стосовно особистого щоденника. Якщо його почати вести, то слова самі складаються в речення, які до цього було складно сформулювати. Це все через конкретну задачу та необхідність її вирішення.
Заходячи на костильний, проклятий діскорд Міджорні ми вже маємо ціль. А коли починається магія створення промпту, в нас прокидається творець. Людина, межа для якої — лише ліміт безкоштовних запитів. Під час опису необхідного зображення ми робимо більшу частину роботи. В нас формується бачення цілісної картини. Навіть якщо б Міджорні не існувало, то це все одно допомогло б сфокусувати зір на найважливішому. Ми стаємо арт-директорами кожен раз, описуючи промпт.
З текстом рівно та ж історія. Генерує він його, правда, не так вражаюче, але копірайтера з OLX замінить без проблем. ChatGPT допоможе розігнати потрібну вам тему, структурувати її, розбити на зручні булети. Не звертайте увагу на вміст. Він все одно буде поганої якості. Постарайтеся цю структуру тепер перенести собі в голову і написати текст власноруч. Вийде в 100 разів краще, якщо ви навіть зробите це наївно просто. Відчуття реального тексту завжди сильніше за шаблонне “Thrilled to announce” в LinkedIn.
Користуйтеся всіма найсучаснішими інструментами в задоволення, але не шукайте простих шляхів. Це, по-перше, недальновидно, а по-друге, просто не цікаво.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Давно не відчував подібного. ШІ показує те, про що ми навіть фантазувати не могли. Літаючі автомобілі це така банальщина порівняно зі штучним голосом, який розуміє наші придурошні жарти. Ніколи б уявити не міг, що за звичайним текстовим запитом я зможу через декілька секунд побачити саме потрібну мені картину. Навіть не для роботи, просто по приколу.
Саме це і є головний плюс інструментів ШІ — необхідність дати йому запит. Хорошу аналогію нещодавно прочитав стосовно особистого щоденника. Якщо його почати вести, то слова самі складаються в речення, які до цього було складно сформулювати. Це все через конкретну задачу та необхідність її вирішення.
Заходячи на костильний, проклятий діскорд Міджорні ми вже маємо ціль. А коли починається магія створення промпту, в нас прокидається творець. Людина, межа для якої — лише ліміт безкоштовних запитів. Під час опису необхідного зображення ми робимо більшу частину роботи. В нас формується бачення цілісної картини. Навіть якщо б Міджорні не існувало, то це все одно допомогло б сфокусувати зір на найважливішому. Ми стаємо арт-директорами кожен раз, описуючи промпт.
З текстом рівно та ж історія. Генерує він його, правда, не так вражаюче, але копірайтера з OLX замінить без проблем. ChatGPT допоможе розігнати потрібну вам тему, структурувати її, розбити на зручні булети. Не звертайте увагу на вміст. Він все одно буде поганої якості. Постарайтеся цю структуру тепер перенести собі в голову і написати текст власноруч. Вийде в 100 разів краще, якщо ви навіть зробите це наївно просто. Відчуття реального тексту завжди сильніше за шаблонне “Thrilled to announce” в LinkedIn.
Користуйтеся всіма найсучаснішими інструментами в задоволення, але не шукайте простих шляхів. Це, по-перше, недальновидно, а по-друге, просто не цікаво.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤25❤🔥19
Спорт без дизайну. Політика зі спортом.
Не так давно форма нашої олімпійської збірної викликала шквал обурення. Пожурилися, порепостили і залишили як є. Не беруся констатувати, що стало причиною такого безладдя: відкат, відмив, кумівство чи випадковість, але проблема ця утворилася не випадково. Ми не використовуємо можливість демонстрації гордості за наших спортсменів. Все робиться для галочки.
Олімпійські ігри та великий спорт — це перш за все дійство політичне. А професійні досягнення атлетів закріплюють загальні враження. Ми завоювали солідну кількість медалей, продемонстрували світу Іллю Ковтуна і загалом показали себе з кращої сторони. Але це все витягнули на своїх плечах спортсмени. Організація, піар-активності та візуальне оформлення (включаючи ту саму форму) були просто провалені.
А тепер моє улюблене — футбол. Найпопулярніший вид спорту у світі і це не просто факт. Це та сама можливість себе продемонструвати. На успіх футболістів не варто розраховувати. “Це не наш коньок”, — як каже мій друг. Звичайно, у нас є такі глиби, як Шевченко та Мудрик, але це скоріше виключення з правил. Загалом наші футбольні академії знаходяться у серйозній кризі.
Єдиним світлим променем був донецький Шахтар, який почав своє позиціонування з надсучасного (!) візуального стилю та власної філософії “Бути послом українського футболу в світі та міжнародного футболу – в Україні, таким чином розвиваючи футбольну культуру в нашій країні.” Крім цього, клуб показував дуже непогані результати і мав потенціал вийти на новий рівень в плані трофеїв та трансферної політики. Ми були українською Бенфікою у світі молодих талантів. Але сусідство з терористичною країною заганяє будь-яку сферу як мінімум у етап стагнації.
Зараз непрості часи, але світлі плями у футбольному світі все одно є. На жаль, вони існують лише в межах європейських клубів. Нам же треба підсилено почати роботу над оновленим позиціонуванням. Зробити два кроки назад, побачити проблему на власні очі та сформувати чітку візію.
Спорт — це про досягнення, про відчуття гордості за своїх співвітчизників в першу чергу. Це те, що нас обʼєднує. Не хочеться перетворитися в карикатурний образ вболівальників, які дивляться ігри збірної тільки для того, щоб їх критикувати. Зараз, на жаль, ми якраз ступили на цю стежку.
Після оновлення стратегії можна задуматися над тим, щоб хоча б форма збірної України виглядала не як одяг з сувенірної лавки. І тільки потім — розвивати візуальний стиль. Не можна мислити хаотично. Потрібна система.
Зараз спорт стає частиною політичних процесів, а повинен бути незалежним інструментом, що підсилює роль України на світовій арені.
Підтримуйте наших спортсменів навіть після смішних поразок. Некомпетентних звільнять, а найкращі обовʼязково покажуть себе у всій красі. Треба лише продемонструвати свою небайдужість у вигляді конкретних дій, яких зараз критично не вистачає.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Не так давно форма нашої олімпійської збірної викликала шквал обурення. Пожурилися, порепостили і залишили як є. Не беруся констатувати, що стало причиною такого безладдя: відкат, відмив, кумівство чи випадковість, але проблема ця утворилася не випадково. Ми не використовуємо можливість демонстрації гордості за наших спортсменів. Все робиться для галочки.
Олімпійські ігри та великий спорт — це перш за все дійство політичне. А професійні досягнення атлетів закріплюють загальні враження. Ми завоювали солідну кількість медалей, продемонстрували світу Іллю Ковтуна і загалом показали себе з кращої сторони. Але це все витягнули на своїх плечах спортсмени. Організація, піар-активності та візуальне оформлення (включаючи ту саму форму) були просто провалені.
А тепер моє улюблене — футбол. Найпопулярніший вид спорту у світі і це не просто факт. Це та сама можливість себе продемонструвати. На успіх футболістів не варто розраховувати. “Це не наш коньок”, — як каже мій друг. Звичайно, у нас є такі глиби, як Шевченко та Мудрик, але це скоріше виключення з правил. Загалом наші футбольні академії знаходяться у серйозній кризі.
Єдиним світлим променем був донецький Шахтар, який почав своє позиціонування з надсучасного (!) візуального стилю та власної філософії “Бути послом українського футболу в світі та міжнародного футболу – в Україні, таким чином розвиваючи футбольну культуру в нашій країні.” Крім цього, клуб показував дуже непогані результати і мав потенціал вийти на новий рівень в плані трофеїв та трансферної політики. Ми були українською Бенфікою у світі молодих талантів. Але сусідство з терористичною країною заганяє будь-яку сферу як мінімум у етап стагнації.
Зараз непрості часи, але світлі плями у футбольному світі все одно є. На жаль, вони існують лише в межах європейських клубів. Нам же треба підсилено почати роботу над оновленим позиціонуванням. Зробити два кроки назад, побачити проблему на власні очі та сформувати чітку візію.
Спорт — це про досягнення, про відчуття гордості за своїх співвітчизників в першу чергу. Це те, що нас обʼєднує. Не хочеться перетворитися в карикатурний образ вболівальників, які дивляться ігри збірної тільки для того, щоб їх критикувати. Зараз, на жаль, ми якраз ступили на цю стежку.
Після оновлення стратегії можна задуматися над тим, щоб хоча б форма збірної України виглядала не як одяг з сувенірної лавки. І тільки потім — розвивати візуальний стиль. Не можна мислити хаотично. Потрібна система.
Зараз спорт стає частиною політичних процесів, а повинен бути незалежним інструментом, що підсилює роль України на світовій арені.
Підтримуйте наших спортсменів навіть після смішних поразок. Некомпетентних звільнять, а найкращі обовʼязково покажуть себе у всій красі. Треба лише продемонструвати свою небайдужість у вигляді конкретних дій, яких зараз критично не вистачає.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥16❤12
Фідбек
Дизайн — специфічна сфера і з цим треба всім змиритися. Просто прийняти це та жити далі.
Я прихильник теорії про те, що все у цьому світі впідпорядковано математиці. Будь-який процес можна розкласти на невеличкі складові і дохідливо пояснити. Навіть якщо ми говоримо про чисту творчість та потік хаосу, то все одно якась загальна ідея чи принципи мають бути присутні. Інакше це перетворюється в невиразне місиво.
Дизайн сидить на двох стільцях: з однієї сторони він побудований на конкретних правилах. Композиція, теорія кольору, робота з типографією, правила внутрішнього-зовнішнього, UX, врешті-решт і тому подібне. З іншої ж — це можливість реалізувати свій творчий потенціал. Покреативити. І тут починається найцікавіше. Три кити на шляху до реалізції, яких треба або вбити, або непомітно проплисти повз.
1. Аргумент. Вам дизайн подобається, а клієнту — ні. Ви молодець, а арт-директор незадоволений. Так буває і найбільш цивілізоване рішення заключається в озвученні притомного аргументу. Можна посилатися і на конкурентів і на загальновизнані правила в дизайні чи навіть на власний досвід. Це може спрацювати. В ідеальному світі ви все узгодите. Але наша реальність далеко не ідеальна. Хіба що ви робите проєкт для самого (самої) себе. Але тут і китів ніяких немає, розслабтесь.
2. Компроміс. Найгірше, що може статися, по суті. Як казала одна розумна людина:
Якщо коротко, то це no-win situation. І ви не продемонстрували власний професіоналізм і клієнт залишився не на 100% задоволеним. Кому це треба?
3. Суб’єктив. Третій кит, що може не впливати на фінальний результат, але його наявність — дуже важлива для будь-якого проєкту, в основі якого стоїть спрощено-інженерна думка. Часто суб’єктив з’являється ще до етапу аргументу. Для економії часу. Це коли ваш більш досвідчений колега по цеху або той же клієнт різким змахом язика відчеканює вердикт: “Дизайн гавно”. Можна образитись, ми натури чутливі. В ідеальному світі це все підкріплюється і аргументами також, але залишимо вологі фантазії латексфауні.
Наша задача — навчитись завуальовано диктувати правила. Без тиску та емоцій. Не подобається? Можна зробити інакше, не проблема. Але ось наші аргументи “за” та “проти”, ось сценарій, при якому компроміс неможливий, а ось і авторитетна суб’єктивщина. Рішення за вами. Ми лише робимо дизайн, задача якого одночасно вирішувати задачі бізнесу і робити це навдивовижу красиво. Якби не існувало креативних дизайн-студій-агенцій-бюро, то ми б жили у світі заголовків, слоганів, теглайнів, кнопок, тексту та юридичної інформації і все це на одному носії.
На щастя, адекватних людей більше і вони притягуються одне до одного. Відкритий до ідей клієнт це знак того, що ви все робите правильно. А фідбек можна пережити.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Дизайн — специфічна сфера і з цим треба всім змиритися. Просто прийняти це та жити далі.
Я прихильник теорії про те, що все у цьому світі впідпорядковано математиці. Будь-який процес можна розкласти на невеличкі складові і дохідливо пояснити. Навіть якщо ми говоримо про чисту творчість та потік хаосу, то все одно якась загальна ідея чи принципи мають бути присутні. Інакше це перетворюється в невиразне місиво.
Дизайн сидить на двох стільцях: з однієї сторони він побудований на конкретних правилах. Композиція, теорія кольору, робота з типографією, правила внутрішнього-зовнішнього, UX, врешті-решт і тому подібне. З іншої ж — це можливість реалізувати свій творчий потенціал. Покреативити. І тут починається найцікавіше. Три кити на шляху до реалізції, яких треба або вбити, або непомітно проплисти повз.
1. Аргумент. Вам дизайн подобається, а клієнту — ні. Ви молодець, а арт-директор незадоволений. Так буває і найбільш цивілізоване рішення заключається в озвученні притомного аргументу. Можна посилатися і на конкурентів і на загальновизнані правила в дизайні чи навіть на власний досвід. Це може спрацювати. В ідеальному світі ви все узгодите. Але наша реальність далеко не ідеальна. Хіба що ви робите проєкт для самого (самої) себе. Але тут і китів ніяких немає, розслабтесь.
2. Компроміс. Найгірше, що може статися, по суті. Як казала одна розумна людина:
“Будь-який компроміс, що не підтримується вашою совістю — компроміс, який робиться зазвичай у вигляді загальної користі, неминуче затягує вас, замість користі, не тільки у визнання законності принципів, які ви ігноруєте, а й у тій шкоді, яку ці принципи створюють.”
Якщо коротко, то це no-win situation. І ви не продемонстрували власний професіоналізм і клієнт залишився не на 100% задоволеним. Кому це треба?
3. Суб’єктив. Третій кит, що може не впливати на фінальний результат, але його наявність — дуже важлива для будь-якого проєкту, в основі якого стоїть спрощено-інженерна думка. Часто суб’єктив з’являється ще до етапу аргументу. Для економії часу. Це коли ваш більш досвідчений колега по цеху або той же клієнт різким змахом язика відчеканює вердикт: “Дизайн гавно”. Можна образитись, ми натури чутливі. В ідеальному світі це все підкріплюється і аргументами також, але залишимо вологі фантазії латексфауні.
Наша задача — навчитись завуальовано диктувати правила. Без тиску та емоцій. Не подобається? Можна зробити інакше, не проблема. Але ось наші аргументи “за” та “проти”, ось сценарій, при якому компроміс неможливий, а ось і авторитетна суб’єктивщина. Рішення за вами. Ми лише робимо дизайн, задача якого одночасно вирішувати задачі бізнесу і робити це навдивовижу красиво. Якби не існувало креативних дизайн-студій-агенцій-бюро, то ми б жили у світі заголовків, слоганів, теглайнів, кнопок, тексту та юридичної інформації і все це на одному носії.
На щастя, адекватних людей більше і вони притягуються одне до одного. Відкритий до ідей клієнт це знак того, що ви все робите правильно. А фідбек можна пережити.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥23❤12
Залиште e-Ukraine в спокої
Останні роки до проблеми знаходження шрифту, який підтримує кирилицю додалась задача не попастись на гачок російських шрифторобів. І це, насправді, доволі складно. Часто навіть зустрічаю в публічному просторі використання популярних гарнітур сусіда-терориста.
На допомогу приходять перевірені західні студії, які де-не-де додають кириличну розкладку. Дякуємо їм за це, але мова в першу чергу не про них. В нас дуже мало власних шрифтів. Особливо якісних. Особливо акцидентних.
У 2017 з’явився шрифт Маріуполь від Сергія Родіонова і Андрія Шевченка. Солідна заміна Гельветиці чи Інтеру. Акуратний гротеск з цікавими деталями для щоденного використання.
У 2019 Fedoriv релізнули Дію, в дизайн-систему якої входив знаменитий шрифт e-Ukraine, що був створений Дмитром Растворцевим спеціально для міністерств. Спільна риса, легкі до сприйняття літери.
У 2020 році світ побачив любительський шрифт Kharkiv Tone від Каті Дрозд. Якраз це, як на мене, і стало переломним моментом. Кількість проєктів, які використовували його у своїх роботах пішла на сотні і це сильно сколихнуло дизайн-спільноту. Сам по собі шрифт доволі специфічний і явно не підходить до всіх типів носіїв. Через це з’явився неприємний осад від його неякісної інтерпретації.
У 2021 році Максим Кобузан викотив CY Grotesk, який постійно оновлюється. Це вже доволі відомий в дизайнерському світі шрифт, використовувати який у своїх роботах — суцільне задоволення. Тренд на жирні літери проходить, але Light там теж дуже красивий.
Можна нарахувати ще до десятка хороших шрифтів, але цього, погодьтесь, критично мало. З початком повномасштабного вторгенння суспільство сильно змінилося в культурному плані. Явно став прослідковуватись дефіцит українського. Погодьтесь ще раз. При створенні чи розробці нового проєкту хотілося додати щось своє замість зарубіжного. Хоча б якийсь елемент з рідного шрифту. Теплота від гордості повільно спускалася тілом з голови до ніг. Раптовий приступ Жаданізму. Так що ж робити з українськими шрифтами?
Нам треба всидіти на двох стільцях. По-перше, підтримувати сучасних українських шрифторобів: не піратити, використовувати менш очевидні накреслення та пропонувати ці шрифти нашим закордонним колегам і клієнтам. Потрібен час для того, щоб вийти на той рівень, коли для вибору потрібної гарнітури може піти весь робочий день.
По-друге, треба взяти себе в руки та втамувати дике бажання робити заголовки вашої таргетованої реклами шрифтом, як в Дії. Не робіть хороші шрифти маргінальними, їм і так не солодко. Спробуйте щось менш очевидне.
Можливо, проблема e-Ukraine та подібних гарнітур якраз у вільному їх доступі. UAF Sans для українських військових, наприклад, видається тільки за офіційним запитом. Через це (поки що) складно знайти реально поганих прикладів його використання. Часто навіть вигладає несподівано красиво.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Останні роки до проблеми знаходження шрифту, який підтримує кирилицю додалась задача не попастись на гачок російських шрифторобів. І це, насправді, доволі складно. Часто навіть зустрічаю в публічному просторі використання популярних гарнітур сусіда-терориста.
На допомогу приходять перевірені західні студії, які де-не-де додають кириличну розкладку. Дякуємо їм за це, але мова в першу чергу не про них. В нас дуже мало власних шрифтів. Особливо якісних. Особливо акцидентних.
У 2017 з’явився шрифт Маріуполь від Сергія Родіонова і Андрія Шевченка. Солідна заміна Гельветиці чи Інтеру. Акуратний гротеск з цікавими деталями для щоденного використання.
У 2019 Fedoriv релізнули Дію, в дизайн-систему якої входив знаменитий шрифт e-Ukraine, що був створений Дмитром Растворцевим спеціально для міністерств. Спільна риса, легкі до сприйняття літери.
У 2020 році світ побачив любительський шрифт Kharkiv Tone від Каті Дрозд. Якраз це, як на мене, і стало переломним моментом. Кількість проєктів, які використовували його у своїх роботах пішла на сотні і це сильно сколихнуло дизайн-спільноту. Сам по собі шрифт доволі специфічний і явно не підходить до всіх типів носіїв. Через це з’явився неприємний осад від його неякісної інтерпретації.
У 2021 році Максим Кобузан викотив CY Grotesk, який постійно оновлюється. Це вже доволі відомий в дизайнерському світі шрифт, використовувати який у своїх роботах — суцільне задоволення. Тренд на жирні літери проходить, але Light там теж дуже красивий.
Можна нарахувати ще до десятка хороших шрифтів, але цього, погодьтесь, критично мало. З початком повномасштабного вторгенння суспільство сильно змінилося в культурному плані. Явно став прослідковуватись дефіцит українського. Погодьтесь ще раз. При створенні чи розробці нового проєкту хотілося додати щось своє замість зарубіжного. Хоча б якийсь елемент з рідного шрифту. Теплота від гордості повільно спускалася тілом з голови до ніг. Раптовий приступ Жаданізму. Так що ж робити з українськими шрифтами?
Нам треба всидіти на двох стільцях. По-перше, підтримувати сучасних українських шрифторобів: не піратити, використовувати менш очевидні накреслення та пропонувати ці шрифти нашим закордонним колегам і клієнтам. Потрібен час для того, щоб вийти на той рівень, коли для вибору потрібної гарнітури може піти весь робочий день.
По-друге, треба взяти себе в руки та втамувати дике бажання робити заголовки вашої таргетованої реклами шрифтом, як в Дії. Не робіть хороші шрифти маргінальними, їм і так не солодко. Спробуйте щось менш очевидне.
Можливо, проблема e-Ukraine та подібних гарнітур якраз у вільному їх доступі. UAF Sans для українських військових, наприклад, видається тільки за офіційним запитом. Через це (поки що) складно знайти реально поганих прикладів його використання. Часто навіть вигладає несподівано красиво.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤29❤🔥21
Ось фотографія. Володимир Смирнов у сирому індустріальному приміщенні. На обличчі спокій та впевненість. Простір навколо стриманий, але в ньому є щось особливе, що привертає увагу.
Який це момент? Яка це пора року?
Це поза часом.
Можливо, вівторок, або п’ятниця. Скоріше — п’ятниця. П’ятниця, в яку забуваєш про те, що це п’ятниця.
Час зупинився близько третьої години, або ледь за третю. Наступний раз стрілка годинника зрушить лише ввечері, коли розпочнеться курс-маніфест, переплетений з легкого сміху, безцінного досвіду та розповіді про температуру 39.9.
Володимир Смирнов тримає табличку. Цупкі широкі штани. Японізм.
Прийде вечір — потрібно буде кудись вирушити, щоб закріпити цей момент у пам’яті, цю пору року, перші дні листопада, вивільнити їх з-поза часу.
На табличці поки що нічого.
5 листопада. Курс Володимира Смирнова “Ненудний дизайн”.
🎨 → http://skvot.io/uk/course/2515-nenudniy-dizayn
Який це момент? Яка це пора року?
Це поза часом.
Можливо, вівторок, або п’ятниця. Скоріше — п’ятниця. П’ятниця, в яку забуваєш про те, що це п’ятниця.
Час зупинився близько третьої години, або ледь за третю. Наступний раз стрілка годинника зрушить лише ввечері, коли розпочнеться курс-маніфест, переплетений з легкого сміху, безцінного досвіду та розповіді про температуру 39.9.
Володимир Смирнов тримає табличку. Цупкі широкі штани. Японізм.
Прийде вечір — потрібно буде кудись вирушити, щоб закріпити цей момент у пам’яті, цю пору року, перші дні листопада, вивільнити їх з-поза часу.
На табличці поки що нічого.
5 листопада. Курс Володимира Смирнова “Ненудний дизайн”.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥22❤7💔2
Потужний ребрендинг
Усім треба мінятися. Оновлювати логотип, освіжати кольори і будувати нову дизайн-систему. Креативним агенціям треба на щось жити, а бізнесам — рости. Всі щасливі та задоволені.
Часто, коли розмова заходить про ребрендинг, то чітко промальовуються 3 шляхи:
1. Бути сучасними, притримуватися тенденцій та робити крок у майбутнє. Це найчастіше рішення. Воно зрозуміле та логічне для бізнесу, що розвивається. Додаткового пітчу не потрібно. Зазвичай за цим рішенням йде зміна фокусу, оновлена стратегія та позиціонування. Відчувається, як нове життя з понеділка.
2. Віддати шану історії бренду. Не таке популярне рішення, але воно має місце бути. Це той випадок, коли внутрішні принципи компанії сприймаються більш пріоритетно, ніж віяння моди. Новий бренд не обов’язково виглядає старим, зовсім ні. Просто вектор змін спрямовано в іншу сторону.
3. Фейсбук. Трохи тюнимо, додаємо мікроанімації, робимо власний шрифт. Повинно скластися враження, наче все, як і було. Для всіх, крім інвесторів. Процес йде, а для відчуття руху мінятися треба.
Усі ці шляхи (в ідеалі) мають одну спільну рису — це обдуманий та логічний крок.
Картина рушиться, коли ребрендинг стався, а змін немає. За останній місяць український ринок отримав як мінімум два (2) удари під дих. Пумб та Віледж. Критикувати ребрендинги від інших агенцій справа невдячна, бо незрозумілий запит клієнта, але хтось має це робити.
Пумб спочатку намагалися в агресивну комунікацію, а потім зробили абсолютно пісне оновлення. Вибачай, креативний директор-тезко. Нічого особистого. Судячи з вище згаданих креативів у комунікаціях здавалося, що нарешті цей банк стане характерним. Бо конкуренти або формують образ мудреця, або любуються власним відображенням у дзеркалі, малюючи нові стікери з котами. Немає жару! Ну, походу, і не буде.
З Віледж хоча б зрозуміла мотивація. В ідеалі це треба було зробити ще в 2022, але не будемо про це. Ребрендинг вийшов дуже різким. Видно, що старались зробити хороший шрифт, відмалювати ілюстрації та перепридумати логотип. Задача нетривіальна, а реалізація застаріла. Варіативний лого. Ми що в 2016? Аргументація порадувала: ❝Тисячі логотипів замість одного нагадуватимуть, що кожного ранку ми живемо в новій реальності.❞
Сильно сказано! Але картина все ще рушиться.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Усім треба мінятися. Оновлювати логотип, освіжати кольори і будувати нову дизайн-систему. Креативним агенціям треба на щось жити, а бізнесам — рости. Всі щасливі та задоволені.
Часто, коли розмова заходить про ребрендинг, то чітко промальовуються 3 шляхи:
1. Бути сучасними, притримуватися тенденцій та робити крок у майбутнє. Це найчастіше рішення. Воно зрозуміле та логічне для бізнесу, що розвивається. Додаткового пітчу не потрібно. Зазвичай за цим рішенням йде зміна фокусу, оновлена стратегія та позиціонування. Відчувається, як нове життя з понеділка.
2. Віддати шану історії бренду. Не таке популярне рішення, але воно має місце бути. Це той випадок, коли внутрішні принципи компанії сприймаються більш пріоритетно, ніж віяння моди. Новий бренд не обов’язково виглядає старим, зовсім ні. Просто вектор змін спрямовано в іншу сторону.
3. Фейсбук. Трохи тюнимо, додаємо мікроанімації, робимо власний шрифт. Повинно скластися враження, наче все, як і було. Для всіх, крім інвесторів. Процес йде, а для відчуття руху мінятися треба.
Усі ці шляхи (в ідеалі) мають одну спільну рису — це обдуманий та логічний крок.
Картина рушиться, коли ребрендинг стався, а змін немає. За останній місяць український ринок отримав як мінімум два (2) удари під дих. Пумб та Віледж. Критикувати ребрендинги від інших агенцій справа невдячна, бо незрозумілий запит клієнта, але хтось має це робити.
Пумб спочатку намагалися в агресивну комунікацію, а потім зробили абсолютно пісне оновлення. Вибачай, креативний директор-тезко. Нічого особистого. Судячи з вище згаданих креативів у комунікаціях здавалося, що нарешті цей банк стане характерним. Бо конкуренти або формують образ мудреця, або любуються власним відображенням у дзеркалі, малюючи нові стікери з котами. Немає жару! Ну, походу, і не буде.
З Віледж хоча б зрозуміла мотивація. В ідеалі це треба було зробити ще в 2022, але не будемо про це. Ребрендинг вийшов дуже різким. Видно, що старались зробити хороший шрифт, відмалювати ілюстрації та перепридумати логотип. Задача нетривіальна, а реалізація застаріла. Варіативний лого. Ми що в 2016? Аргументація порадувала: ❝Тисячі логотипів замість одного нагадуватимуть, що кожного ранку ми живемо в новій реальності.❞
Сильно сказано! Але картина все ще рушиться.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤17💔8❤🔥2
Дизайн-терапія
Найважливіший урок, який я засвоїв після сесій з терапевтом — треба було тоді посміятися з її жарту треба задавати собі питання. Та побільше. І чим більше ви дасте відповідей собі на теми, що вас турбують — тим масштабнішою ви станете особистістю. А бонусом до цього ще й краще зрозумієте себе та життя загалом.
Кажуть, що масштаб особистості вимірюється не тільки по ширині, а і в глибину. Ще говорять, що цей самий масштаб співвідноситься до рівня проблем, які ви готові вирішити. Складно сперечатися з обома тезами. Але можете це зробити.
Зараз стало рідкісним явищем побачити особистий маніфест дизайнера чи агенції. Зазвичай всі прагнуть до зрозумілих метрик та візії, що можна описати 3-4 векторами. Але мені здається куди більш важливо дати собі відповідь на якомога більшу кількість питань. Почати з загального, а потім перейти до конкретного. У окремого дизайнера можуть бути свої принципи, які теж варто внести в особистий маніфест. Не працюю з табачкою, наприклад. Або роблю безкоштовні дизайн-курси для дітей. Все повинно йти від серця та щиро. Бо інакше ці відповіді не матимуть жодного сенсу.
Найбільша проблема на шляху до розуміння себе, як людини/дизайнера/маркетолога/засновника бізнесу і тд. заключається в тому, що здається, ніби ви і так все знаєте. Якщо з вами трапляється конкретна ситуація, то ви дієте по совісті. Це все добре, але працюватиме до моменту, коли ви потрапите у глухий кут. А далі підуть злощасні компроміси, про які ми говорили раніше.
Просто виконайте для себе таку домашку: запишіть свої власні 10-20 принципів хорошого дизайну. Подумайте над цим, не відволікаючись ні на що. Ви здивуєтесь, наскільки чіткішою стане розуміння того, що вам подобається та що ви за людиина взагалі. Стане легше відбивати коментарі зі сторони та простіше аргументовувати власну позицію. Бо вона у вас зʼявиться. Можете потім почитати якийсь пост і сказати впевнено: “Автор мудак. Ребрендинг Віледж та Пумб вийшов чудовим. Я не погоджуюсь”. І будете праві по своєму. Бо це ваше конкретне бачення ситуації. Дуже поважаю людей з позицією, хай навіть неправильною з точки зору суспільства (в рамках закону).
Зашторьте вікна, щоб не бачити сусідів, сядьте позручніше, заплющте очі, відволічіться від робочої рутини. Повільно видихніть та скажіть пошепки: “Па-Ша-Врщеж”. Знову вдих. Повторіть це 8-12 разів та беріться за олівець, записуючи власний маніфест. Головне робити це щиро.
Цей пост не безкоштовний. За сесію дизайн-терапії з вас донат на будь-який збір, якому ви довіряєте.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Найважливіший урок, який я засвоїв після сесій з терапевтом — т
Кажуть, що масштаб особистості вимірюється не тільки по ширині, а і в глибину. Ще говорять, що цей самий масштаб співвідноситься до рівня проблем, які ви готові вирішити. Складно сперечатися з обома тезами. Але можете це зробити.
Зараз стало рідкісним явищем побачити особистий маніфест дизайнера чи агенції. Зазвичай всі прагнуть до зрозумілих метрик та візії, що можна описати 3-4 векторами. Але мені здається куди більш важливо дати собі відповідь на якомога більшу кількість питань. Почати з загального, а потім перейти до конкретного. У окремого дизайнера можуть бути свої принципи, які теж варто внести в особистий маніфест. Не працюю з табачкою, наприклад. Або роблю безкоштовні дизайн-курси для дітей. Все повинно йти від серця та щиро. Бо інакше ці відповіді не матимуть жодного сенсу.
Найбільша проблема на шляху до розуміння себе, як людини/дизайнера/маркетолога/засновника бізнесу і тд. заключається в тому, що здається, ніби ви і так все знаєте. Якщо з вами трапляється конкретна ситуація, то ви дієте по совісті. Це все добре, але працюватиме до моменту, коли ви потрапите у глухий кут. А далі підуть злощасні компроміси, про які ми говорили раніше.
Просто виконайте для себе таку домашку: запишіть свої власні 10-20 принципів хорошого дизайну. Подумайте над цим, не відволікаючись ні на що. Ви здивуєтесь, наскільки чіткішою стане розуміння того, що вам подобається та що ви за людиина взагалі. Стане легше відбивати коментарі зі сторони та простіше аргументовувати власну позицію. Бо вона у вас зʼявиться. Можете потім почитати якийсь пост і сказати впевнено: “Автор мудак. Ребрендинг Віледж та Пумб вийшов чудовим. Я не погоджуюсь”. І будете праві по своєму. Бо це ваше конкретне бачення ситуації. Дуже поважаю людей з позицією, хай навіть неправильною з точки зору суспільства (в рамках закону).
Зашторьте вікна, щоб не бачити сусідів, сядьте позручніше, заплющте очі, відволічіться від робочої рутини. Повільно видихніть та скажіть пошепки: “Па-Ша-Врщеж”. Знову вдих. Повторіть це 8-12 разів та беріться за олівець, записуючи власний маніфест. Головне робити це щиро.
Цей пост не безкоштовний. За сесію дизайн-терапії з вас донат на будь-який збір, якому ви довіряєте.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
17❤🔥35❤8💔1
Я люблю Третю штурмову.
Новину про реліз неперевершених TwidGrotesk і Taktika Sans переплюнути важко, але хотілося б зачепити оновлену рекрутингову кампанію для 3 ОШБр. Все місто завішено плакатами, таргет підмигує тобі новими віжуалами, які говорять одне: “Я люблю Третю штурмову”.
Скажу відверто — мені загалом подобається їхній підхід до комунікацій. Вони піймали вдалий градус, відчули нерв суспільства, хвацько вщипнули за нього та тримають. Іноді виходить більш вдало, а іноді викликає не зовсім потрібні емоції. Але креатив прорахувати важко, як казав Ілля Онуфрієнко. Можна спиратися на дослідження, власний досвід чи статистику, але вистрелить чи ні — покаже відгук громади та, власне, кількість поданих заявок.
З останньою кампанію якраз вийшло неоднозначно, але найбільш цікаво. Зʼявився спектр різних думок, які розкривають кожен посил по-своєму. Це дуже добре, але розбирати саму кампанію бригади я не хочу, бо це просто не моя зона експертності, та і не хочу, щоб це виглядало як реклама. Проте одну цікаву тезу, яка маркує профанів розкласти все ж можна.
❝Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала❞
Зазвичай цю фразу говорять з ледь піднятою бровою, трохи гордовито, приплямкуючи, роблячи паузу, але це не відміняє факту абсурдності думки.
Трохи лікнепу. Вже давно відомо, що ми великі любителі прислівʼїв та приказок, бо вони звучать в риму, а значить апріорі не можуть бути хибними. Це все пояснюється емоційним впливом рими, когнітивним упередженням та соціальним аспектом. Є рима → є якась структура та ритм → rhyme-as-reason effect → зміцнення соціальної згуртованості → теза логічна і правдоподібна.
У фразі про ефективність реклами хоч і немає рими, але її так часто озвучують при будь-якому випадку, що вона вже стала частиною фольклору та ризикує втратити сенсовість.
Хороша реклама — та, яка приносить потрібний результат. Якщо ціль стояла викликати емоцію, то значить все вийшло. Якщо щось продати, то треба почекати підбиття підсумків. Можливо, там теж все добре. Байдужим навряд чи хтось залишився. Зазвичай ціляться в обидва параметри, але дурень думкою багатіє. Головне — робити якісно та опиратися на конкретні, свіжі дослідження аудиторії. Якщо кампанія провалюється, то треба просто дати креативникам ще пару шансів. Це, все-таки, занадто відповідально, враховуючи фактор рандомної реакції.
Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала на 50%. Будь ласка, договорюйте фразу до кінця, бо є ризик зійти за новачка.
🕊 Повернись Живим
🕊 Фонд Сергія Притули
Новину про реліз неперевершених TwidGrotesk і Taktika Sans переплюнути важко, але хотілося б зачепити оновлену рекрутингову кампанію для 3 ОШБр. Все місто завішено плакатами, таргет підмигує тобі новими віжуалами, які говорять одне: “Я люблю Третю штурмову”.
Скажу відверто — мені загалом подобається їхній підхід до комунікацій. Вони піймали вдалий градус, відчули нерв суспільства, хвацько вщипнули за нього та тримають. Іноді виходить більш вдало, а іноді викликає не зовсім потрібні емоції. Але креатив прорахувати важко, як казав Ілля Онуфрієнко. Можна спиратися на дослідження, власний досвід чи статистику, але вистрелить чи ні — покаже відгук громади та, власне, кількість поданих заявок.
З останньою кампанію якраз вийшло неоднозначно, але найбільш цікаво. Зʼявився спектр різних думок, які розкривають кожен посил по-своєму. Це дуже добре, але розбирати саму кампанію бригади я не хочу, бо це просто не моя зона експертності, та і не хочу, щоб це виглядало як реклама. Проте одну цікаву тезу, яка маркує профанів розкласти все ж можна.
❝Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала❞
Зазвичай цю фразу говорять з ледь піднятою бровою, трохи гордовито, приплямкуючи, роблячи паузу, але це не відміняє факту абсурдності думки.
Трохи лікнепу. Вже давно відомо, що ми великі любителі прислівʼїв та приказок, бо вони звучать в риму, а значить апріорі не можуть бути хибними. Це все пояснюється емоційним впливом рими, когнітивним упередженням та соціальним аспектом. Є рима → є якась структура та ритм → rhyme-as-reason effect → зміцнення соціальної згуртованості → теза логічна і правдоподібна.
У фразі про ефективність реклами хоч і немає рими, але її так часто озвучують при будь-якому випадку, що вона вже стала частиною фольклору та ризикує втратити сенсовість.
Хороша реклама — та, яка приносить потрібний результат. Якщо ціль стояла викликати емоцію, то значить все вийшло. Якщо щось продати, то треба почекати підбиття підсумків. Можливо, там теж все добре. Байдужим навряд чи хтось залишився. Зазвичай ціляться в обидва параметри, але дурень думкою багатіє. Головне — робити якісно та опиратися на конкретні, свіжі дослідження аудиторії. Якщо кампанія провалюється, то треба просто дати креативникам ще пару шансів. Це, все-таки, занадто відповідально, враховуючи фактор рандомної реакції.
Якщо рекламу обговорюють — значить вона спрацювала на 50%. Будь ласка, договорюйте фразу до кінця, бо є ризик зійти за новачка.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
14❤🔥33❤16
