Конкретність
Нікому не цікаво дивитися інтерв’ю людини, яка узагальнююче відповідає на питання. “Ну, для кого як”. Ок, так а для тебе як? Скажи, нехай навіть нікому не сподобається. Будь конкретним. Це притягує.
Складно читати вірші Жадана, не розуміючи, що хотів сказати автор. Інтимна сповідь чи туга за клубом Живіт у Харкові? Ніхто не дізнається правди.
З дизайном така ж історія. Складно згадати хоча б один дійсно якісний проєкт, який надмірною кількістю метафор намагається перекрити брак ідей. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що тут щось нечисто. Хочуть нас залишити в дурнях, обвести навколо пальця, змусити повірити в силу абстрактності. Неприємно.
За відсутністю конкретності в намірах приховується відсутність щирості. А нам таке не потрібно. Покажіть, як є. Нехай навіть сама ідея настільки складна, що її треба пояснювати довше 8-12 хвилин, але це нормально. Який сенс намагатися всидіти на двох стільцях, якщо це в принципі незручно? У задачі є безліч шляхів вирішення і немає неправильного. Є лише менш конкретні та привабливі. Це фундамент емоційного сприйняття.
Наша з вами місія — створювати прекрасні речі щодня. Яка б задача не стояла. Раз за разом перевершувати і дивувати самих себе. Краса — це про відчуття. Неважливо, це картинка, відео, текст чи код, але якщо в фінальному результаті не відчувається конкретності в задумі, то враження ризикують бути зіпсованими. Та і кому це вигідно?
Любіть те, що ви робите. Створюйте найпрекрасніші речі, будьте відвертими, щирими та конкретними. Це притягує.
Нікому не цікаво дивитися інтерв’ю людини, яка узагальнююче відповідає на питання. “Ну, для кого як”. Ок, так а для тебе як? Скажи, нехай навіть нікому не сподобається. Будь конкретним. Це притягує.
Складно читати вірші Жадана, не розуміючи, що хотів сказати автор. Інтимна сповідь чи туга за клубом Живіт у Харкові? Ніхто не дізнається правди.
З дизайном така ж історія. Складно згадати хоча б один дійсно якісний проєкт, який надмірною кількістю метафор намагається перекрити брак ідей. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що тут щось нечисто. Хочуть нас залишити в дурнях, обвести навколо пальця, змусити повірити в силу абстрактності. Неприємно.
За відсутністю конкретності в намірах приховується відсутність щирості. А нам таке не потрібно. Покажіть, як є. Нехай навіть сама ідея настільки складна, що її треба пояснювати довше 8-12 хвилин, але це нормально. Який сенс намагатися всидіти на двох стільцях, якщо це в принципі незручно? У задачі є безліч шляхів вирішення і немає неправильного. Є лише менш конкретні та привабливі. Це фундамент емоційного сприйняття.
Наша з вами місія — створювати прекрасні речі щодня. Яка б задача не стояла. Раз за разом перевершувати і дивувати самих себе. Краса — це про відчуття. Неважливо, це картинка, відео, текст чи код, але якщо в фінальному результаті не відчувається конкретності в задумі, то враження ризикують бути зіпсованими. Та і кому це вигідно?
Любіть те, що ви робите. Створюйте найпрекрасніші речі, будьте відвертими, щирими та конкретними. Це притягує.
❤37❤🔥24
Все ремікс
Скажу чесно — не солідно сидіти з менш ніж 1000 підписниками, хоч кожен із вас на вагу золота. Концепція каналу така, що він росте органічно і в ньому немає та не буде ніякої реклами. Тому цей пост спрямований на шеринг та рекомендацію. Дуже на вас розраховую.
Давайте врешті-решт познайомимось, а то як чужі. Знаю, кожен прийшов з різних кіл, але всіх об’єднує плюс-мінус одна ідея: дослідницький інтерес.
Я от дизайнер, наприклад. Працюю у😱 . Загалом у студії ми займаємось створенням дизайн-систем, сайтів та формуванням стратегій для (здебільшого) технологічних компаній нової економіки. Цей текст мене не змушували писати, клянусь. Просто для загального розуміння.
Тепер ваша черга.
Скажу чесно — не солідно сидіти з менш ніж 1000 підписниками, хоч кожен із вас на вагу золота. Концепція каналу така, що він росте органічно і в ньому немає та не буде ніякої реклами. Тому цей пост спрямований на шеринг та рекомендацію. Дуже на вас розраховую.
Давайте врешті-решт познайомимось, а то як чужі. Знаю, кожен прийшов з різних кіл, але всіх об’єднує плюс-мінус одна ідея: дослідницький інтерес.
Я от дизайнер, наприклад. Працюю у
Тепер ваша черга.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥25❤5
Як закрити збір?
Давайте розглянемо процес створення збору з точки зору дизайну та логіки.
В чому основна задача зборів? Звичайно, їх закрити і якомога швидше. На жаль, за півтора роки повномасштабного вторгнення бажання донатити загалом зменшилось. Це не дивно. Тому на допомогу приходять різноманітні розіграші, пісні Байдака та старі добрі голі фотографії з особистого архіву. Мета виправдовує засоби, як писав Макіавеллі.
Але уявімо, що ми не маємо подібного ресурсу. Припустимо, ви — середньостатистична людина, яка хоче зібрати гроші для своїх родичів, тому ось декілька порад:
1. Не забувайте, що люди ліниві. Ніхто не буде робити більше одного кліку, щоб знайти посилання на банку чи (не дай Боже) десь копіювати номер картки. Те ж стосується і поширення. Якщо репостите з підписом, то не лініться додати пряме посилання.
2. Конкретизуйте ціль збору. Пишіть точну суму, вкажіть для кого і на які потреби. Цього достатньо для того, щоб посторонній користувач виявив бажання вас підтримати.
3. Не перевантажуйте людей інформацією. Див. п.1. Далі першого абзацу мало хто буде читати.
4. Робіть зрозумілі віжуали. Часто бачу реально прикольні графічні рішення, але в контексті збору вони тільки відволікають. Не варто рівнятися на подібні приклади, це упередження уцілілого. Закриваються вони через інші причини. Немає ресурсу на дизайн — вистачить фотографії обʼєкту збору з підписом.
5. Великі суми лякають та не викликають бажання вкидатися. Тому останні місяці з’явилась практика розбивати збори менші частини, тим самим підвищуючи їхню ефективність. Ще одним вдалим прийомом є постійне оновлення статусу збору. Порахуйте, скільки зібрано у відсотках, скільки лишилось, скільки зібрали за добу і т.д. Це також додає відчуття прогресу.
6. Не відпускайте аудиторію. Одного поста з закликом підтримати репостом вкрай мало. Мало навіть 10. Якщо ви взялися за подібну історію, то треба постійно нагадувати людям про цю важливу для всіх ціль. Нехай навіть відчують себе винними, нічого страшного. Пам’ятаєте, як писав Макіавеллі?
Давайте розглянемо процес створення збору з точки зору дизайну та логіки.
В чому основна задача зборів? Звичайно, їх закрити і якомога швидше. На жаль, за півтора роки повномасштабного вторгнення бажання донатити загалом зменшилось. Це не дивно. Тому на допомогу приходять різноманітні розіграші, пісні Байдака та старі добрі голі фотографії з особистого архіву. Мета виправдовує засоби, як писав Макіавеллі.
Але уявімо, що ми не маємо подібного ресурсу. Припустимо, ви — середньостатистична людина, яка хоче зібрати гроші для своїх родичів, тому ось декілька порад:
1. Не забувайте, що люди ліниві. Ніхто не буде робити більше одного кліку, щоб знайти посилання на банку чи (не дай Боже) десь копіювати номер картки. Те ж стосується і поширення. Якщо репостите з підписом, то не лініться додати пряме посилання.
2. Конкретизуйте ціль збору. Пишіть точну суму, вкажіть для кого і на які потреби. Цього достатньо для того, щоб посторонній користувач виявив бажання вас підтримати.
3. Не перевантажуйте людей інформацією. Див. п.1. Далі першого абзацу мало хто буде читати.
4. Робіть зрозумілі віжуали. Часто бачу реально прикольні графічні рішення, але в контексті збору вони тільки відволікають. Не варто рівнятися на подібні приклади, це упередження уцілілого. Закриваються вони через інші причини. Немає ресурсу на дизайн — вистачить фотографії обʼєкту збору з підписом.
5. Великі суми лякають та не викликають бажання вкидатися. Тому останні місяці з’явилась практика розбивати збори менші частини, тим самим підвищуючи їхню ефективність. Ще одним вдалим прийомом є постійне оновлення статусу збору. Порахуйте, скільки зібрано у відсотках, скільки лишилось, скільки зібрали за добу і т.д. Це також додає відчуття прогресу.
6. Не відпускайте аудиторію. Одного поста з закликом підтримати репостом вкрай мало. Мало навіть 10. Якщо ви взялися за подібну історію, то треба постійно нагадувати людям про цю важливу для всіх ціль. Нехай навіть відчують себе винними, нічого страшного. Пам’ятаєте, як писав Макіавеллі?
❤🔥28❤13
Легко відрізнити людину, яка не розвивається
Як казав Луї Сі Кей: “Якщо ви не можете розібратись у свіжій буденній технології — вам пора помирати. Звільнити місце для нових поколінь.”
Це життя. І якщо не розвиватись, то можна не помітити, як ви опиняєтесь на околиці цього ж життя. Пощастить, якщо свого, а не чужого. Необхідно постійно рухатись, навчатися та вивчати нове. Всі про це говорять, але мало хто дійсно розуміє та втілює в реальність.
Так як же відрізнити людину, яка розвивається від тої, яка давно це припинила робити? Дуже просто. Ті, хто не розвиваються — обирають шлях компліментарного ставлення до минулого, тим самим підстилаючи собі ковдру на випадок аргументованої суперечки. Раніше більше подобалось? Ага, брехло. Ти просто не знаєш, як зараз. Губишся в потоці новин, не знаєш, чим відрізняється💭 ChatGPT 3.5 від 4, плюєшся в сторону криптовалют, штучного інтелекту, живеш у світі двох гендерів. Точно когось впізнали. Можливо навіть себе.
Немає значення, скільки вам років, ким ви працюєте, або чим займаєтесь. Треба постійно тримати руку на пульсі інновацій, читати🧑💻 TechCrunch, 🧑💻 The Verge, цікавитись, чим займається молодь, що таке попперс, як правильно заходити в Каштан. Інакше потяг рушить, а ви залишитесь стояти на місці, бубнячи собі під носа фразу з радянського фільму, яка настільки душевна, що існує поза часом. Зараз так не знімають. Але це тільки вам так здається.
Немає нічого поганого в речах та ідеях, створених раніше. Знати та використовувати надбання минулого — обов’язковість, без якої не існує і майбутнього. Такий от парадокс. Ми зараз знаходимось на шляху неймовірних та надшвидких відкриттів. Нам дуже пощастило. І це не аффірмація, а факт, бо плин розвитку нових технологій випереджає навіть наші власні прогнози.
Краще зараз, а ще краще буде завтра. В минулому все просто дуже знайомо та зрозуміло.
Як казав Луї Сі Кей: “Якщо ви не можете розібратись у свіжій буденній технології — вам пора помирати. Звільнити місце для нових поколінь.”
Це життя. І якщо не розвиватись, то можна не помітити, як ви опиняєтесь на околиці цього ж життя. Пощастить, якщо свого, а не чужого. Необхідно постійно рухатись, навчатися та вивчати нове. Всі про це говорять, але мало хто дійсно розуміє та втілює в реальність.
Так як же відрізнити людину, яка розвивається від тої, яка давно це припинила робити? Дуже просто. Ті, хто не розвиваються — обирають шлях компліментарного ставлення до минулого, тим самим підстилаючи собі ковдру на випадок аргументованої суперечки. Раніше більше подобалось? Ага, брехло. Ти просто не знаєш, як зараз. Губишся в потоці новин, не знаєш, чим відрізняється
Немає значення, скільки вам років, ким ви працюєте, або чим займаєтесь. Треба постійно тримати руку на пульсі інновацій, читати
Немає нічого поганого в речах та ідеях, створених раніше. Знати та використовувати надбання минулого — обов’язковість, без якої не існує і майбутнього. Такий от парадокс. Ми зараз знаходимось на шляху неймовірних та надшвидких відкриттів. Нам дуже пощастило. І це не аффірмація, а факт, бо плин розвитку нових технологій випереджає навіть наші власні прогнози.
Краще зараз, а ще краще буде завтра. В минулому все просто дуже знайомо та зрозуміло.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤35❤🔥13💔3
Дизайн без дизайну
Якби мені давали гривню кожен раз, коли я чую термін “дизайн без дизайну” то я давно оплатив би собі операцію по ліквідації слуху та більше ніколи б цього не чув.
Зазвичай в контексті подібна фраза з’являється від людей, які подивились півтори лекції по дизайну, а якусь цікавинку в розмову додати треба. Тут на допомогу приходить славнозвісний дизайн без дизайну Шнайдера. Люди люблять парадоксальні вирази. Дизайн та ще й без дизайну. Ну як таке можливо взагалі?
Давайте почнемо з того, що цей термін запозичений. Антон агітує (в чому я його повністю підтримую) бачити красу в речах такими, які вони є. За можливості не додавати зайвої оздоби. Есенціалізм у світі дизайну та моди.
Зараз трохи лікнепу.
Марсель Дюшан. Французький художник, або скоріше артист-провокатор. Відомий своїми перформансами та перевдяганнями в жіночий одяг. Наш мужик. В процесі пошуку свого унікального стилю та перформатизму власного мистецтва він врешті-решт дійшов до того, що почав брати рандомні речі та виставляти їх в якості власної роботи. Знаєте ці жарти про те, що забутий бургер в Луврі можуть сприйняти за мистецтво? От і тут те ж саме. Він виставляв в музеях просто велосипедне колесо та сушарку для пляшок (?). Людям подобалось. Потім пішли експерименти, які мені вже менше до душі, але саме вони сформували Дюшана, як всесвітньо відомого артиста, — домальовані вуса Мона Лізі та пісуар з рандомним підписом.
У цього напрямку, як не дивно, є назва. Марсель Дюшан назвав його редімейд. Дослівно — вже готове чи якось так. Суть ви зрозуміли. Є річ і вона сама по собі несе культурну спадщину. Бажано, щоб ця річ не була в загальному розумінні красива. Калькулятор Браун, наприклад, гарний, але цьому є виправдання, бо робили його не останні люди. Вітається ухил в масову культуру та звичні образи. Пізніше це переросло в поп-арт. А ще згодом Антон Шнайдер назвав це дизайном без дизайну.
Метамодерн як він є.
Якби мені давали гривню кожен раз, коли я чую термін “дизайн без дизайну” то я давно оплатив би собі операцію по ліквідації слуху та більше ніколи б цього не чув.
Зазвичай в контексті подібна фраза з’являється від людей, які подивились півтори лекції по дизайну, а якусь цікавинку в розмову додати треба. Тут на допомогу приходить славнозвісний дизайн без дизайну Шнайдера. Люди люблять парадоксальні вирази. Дизайн та ще й без дизайну. Ну як таке можливо взагалі?
Давайте почнемо з того, що цей термін запозичений. Антон агітує (в чому я його повністю підтримую) бачити красу в речах такими, які вони є. За можливості не додавати зайвої оздоби. Есенціалізм у світі дизайну та моди.
Зараз трохи лікнепу.
Марсель Дюшан. Французький художник, або скоріше артист-провокатор. Відомий своїми перформансами та перевдяганнями в жіночий одяг. Наш мужик. В процесі пошуку свого унікального стилю та перформатизму власного мистецтва він врешті-решт дійшов до того, що почав брати рандомні речі та виставляти їх в якості власної роботи. Знаєте ці жарти про те, що забутий бургер в Луврі можуть сприйняти за мистецтво? От і тут те ж саме. Він виставляв в музеях просто велосипедне колесо та сушарку для пляшок (?). Людям подобалось. Потім пішли експерименти, які мені вже менше до душі, але саме вони сформували Дюшана, як всесвітньо відомого артиста, — домальовані вуса Мона Лізі та пісуар з рандомним підписом.
У цього напрямку, як не дивно, є назва. Марсель Дюшан назвав його редімейд. Дослівно — вже готове чи якось так. Суть ви зрозуміли. Є річ і вона сама по собі несе культурну спадщину. Бажано, щоб ця річ не була в загальному розумінні красива. Калькулятор Браун, наприклад, гарний, але цьому є виправдання, бо робили його не останні люди. Вітається ухил в масову культуру та звичні образи. Пізніше це переросло в поп-арт. А ще згодом Антон Шнайдер назвав це дизайном без дизайну.
Метамодерн як він є.
❤🔥27❤12💔2
Дозвольте собі не любити
Це не знак, на який ви чекали, для того, щоб втекти з рутинних стосунків, а імпульс до об’єктивного сприйняття реальності.
Думаю, всі помітили, до чого прагнуть розвинені країни, компанії та команди. Вже декілька років посилюється тенденція, спрямована на створення суспільства, яке максимально відкрите, чесне, щире та, найголовніше — людяне.
Цими словами можна описати майже будь-яку стратегію позиціонування для бренда чи компанії на найближчі 5-10 років, які хочуть рости та займати передові позиції.
Людяність * (Особливість + Натхнення) = Успіх
Особливість — про те, яку цінність ви надаєте (назовні) користувачам, клієнтам, відвідувачам тощо.
Натхнення — те, що ви даєте команді всередині.
А людяність поза дужками, тому що вона просто має бути і все.
Приймаючи будь-яке рішення треба керуватись простим маятником: правда/неправда. Шукати для себе вигоду, або легкі шляхи — це вже про щось не дуже щире.
Але тут і зарита собака. У цій сліпій погоні за людяністю ми можемо забути саме про щирість, тим самим собі зрадити. Це нормально, якщо вам хтось не подобається. Нормально, якщо не подобаєтесь ви. Абсолютно адекватною є ситуація, коли так зване благо у контексті саме для вас являється актом зневаги та неадекватності.
От я, наприклад, терпіти не можу тофу. І чомусь у оточуючих з’являється дике бажання порекомендувати мені справді смачний спосіб його приготування. Мовляв, таку смакоту я ніколи ще не куштував. Це правда. І ніколи не скуштую. Тут немає ніякого негативу чи відсутності людяності, бо насправді — це і є справжня щирість та воля просто щось не любити.
Зробіть звичкою частіше до себе прислуховуватись. Немає нічого більш людяного, ніж відкрите висловлення незадоволення чимось. Головне, щоб це не стало вашою ключовою характеристикою, як людини, якій все не подобається. Але якщо у цьому і є весь ви, то яка проблема? Дозвольте собі не любити.
Це не знак, на який ви чекали, для того, щоб втекти з рутинних стосунків, а імпульс до об’єктивного сприйняття реальності.
Думаю, всі помітили, до чого прагнуть розвинені країни, компанії та команди. Вже декілька років посилюється тенденція, спрямована на створення суспільства, яке максимально відкрите, чесне, щире та, найголовніше — людяне.
Цими словами можна описати майже будь-яку стратегію позиціонування для бренда чи компанії на найближчі 5-10 років, які хочуть рости та займати передові позиції.
Людяність * (Особливість + Натхнення) = Успіх
Особливість — про те, яку цінність ви надаєте (назовні) користувачам, клієнтам, відвідувачам тощо.
Натхнення — те, що ви даєте команді всередині.
А людяність поза дужками, тому що вона просто має бути і все.
Приймаючи будь-яке рішення треба керуватись простим маятником: правда/неправда. Шукати для себе вигоду, або легкі шляхи — це вже про щось не дуже щире.
Але тут і зарита собака. У цій сліпій погоні за людяністю ми можемо забути саме про щирість, тим самим собі зрадити. Це нормально, якщо вам хтось не подобається. Нормально, якщо не подобаєтесь ви. Абсолютно адекватною є ситуація, коли так зване благо у контексті саме для вас являється актом зневаги та неадекватності.
От я, наприклад, терпіти не можу тофу. І чомусь у оточуючих з’являється дике бажання порекомендувати мені справді смачний спосіб його приготування. Мовляв, таку смакоту я ніколи ще не куштував. Це правда. І ніколи не скуштую. Тут немає ніякого негативу чи відсутності людяності, бо насправді — це і є справжня щирість та воля просто щось не любити.
Зробіть звичкою частіше до себе прислуховуватись. Немає нічого більш людяного, ніж відкрите висловлення незадоволення чимось. Головне, щоб це не стало вашою ключовою характеристикою, як людини, якій все не подобається. Але якщо у цьому і є весь ви, то яка проблема? Дозвольте собі не любити.
❤🔥29❤11
Design Threads
У цей похмурий, сповнений надії осінній день раджу звернути увагу на величезне дослідження всім відомої студії Porto Rocha та Float (вперше чую, але видно, що вони крейзі).
Анонімні відомі і не дуже дизайнери діляться своїми думками щодо того, як влаштована індустрія, яка їхні роль тут та який шлях обрати: традицій чи трендів?
Читати багато, але можна швиденько глянути на картинки та почитати заголовки, сформувавши свою унікальну та неперевершену думку.
https://www.designthreads.report/
У цей похмурий, сповнений надії осінній день раджу звернути увагу на величезне дослідження всім відомої студії Porto Rocha та Float (вперше чую, але видно, що вони крейзі).
Анонімні відомі і не дуже дизайнери діляться своїми думками щодо того, як влаштована індустрія, яка їхні роль тут та який шлях обрати: традицій чи трендів?
Читати багато, але можна швиденько глянути на картинки та почитати заголовки, сформувавши свою унікальну та неперевершену думку.
https://www.designthreads.report/
Ми всі транслюємо ті думки, які транслювали нам, підсилюючи роль європейського модернізму.
❤🔥14❤6💔3
Штучний інтелект задовбав, немає такого?
У мене немає. Ми в студії постійно та регулярно користуємось новими інструментами та тестуємо свіжі бетки, тому гріх було б не поділитися цим на загал.
Написав вступну статтю про використання ШІ в брендингу та трохи поміркував стосовно взаємодії між людиною та інструментом, як би це не звучало. Ну а далі — тільки стартап.
🧑💻 https://dou.ua/forums/topic/46745/
У мене немає. Ми в студії постійно та регулярно користуємось новими інструментами та тестуємо свіжі бетки, тому гріх було б не поділитися цим на загал.
Написав вступну статтю про використання ШІ в брендингу та трохи поміркував стосовно взаємодії між людиною та інструментом, як би це не звучало. Ну а далі — тільки стартап.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥25❤8💔1
20 причин кинути дизайн
За минулий рік я прочитав 20 іноземних книг по дизайну в усіх його проявах. Навіщо?
Я не знаю. Та і не за рік, а трохи більше.
Часи загальної депресії, синдрому самозванця, простатиту та професійного вигорання змушують підіймати фундаментальні питання. А відповіді на них особисто я звик шукати саме в книжках. Такий у мене фетиш.
Тому вирішив поділитися з вами короткою вижимкою, рекомендаціями, оцінками та загальними висновками.
За минулий рік я прочитав 20 іноземних книг по дизайну в усіх його проявах. Навіщо?
Я не знаю. Та і не за рік, а трохи більше.
Часи загальної депресії, синдрому самозванця, простатиту та професійного вигорання змушують підіймати фундаментальні питання. А відповіді на них особисто я звик шукати саме в книжках. Такий у мене фетиш.
Тому вирішив поділитися з вами короткою вижимкою, рекомендаціями, оцінками та загальними висновками.
❤🔥37❤11
1. Sean Adams. How Design Makes Us Think PB: And Feel and Do Things
Розмусолена байда на 250 сторінок. Загальні думки досить поверхневі, звучить, як сповідь митця, який все зрозумів і тепер хоче розказати це світові. Корисно може бути почитати не дизайнерам, а тим, хто цим цікавиться. 5/10 за прикольні приклади і потужний список згадок.
2. Cooper Hewitt. Design and Social Impact
Повівся на яскраву обкладинку та назву. По суті це зібрання есе та досліджень, які обговорювались на дизайн саміті. Читати нуднувато, хоча по мірі розуміння картина складається. Головний мінус книги в тому, що там обговорюються ідеї, які спрямовані на створення дизайну, який побудує так званий справедливий світ. Не знаю, як можна подібне читати в умовах війни. 5/10 за науковий вайб.
3. Dartmouth College Press. The Power of Writing
Не про дизайн загалом, але на диво цікаво. Книзі майже 60 років, але її адаптували під сучасні реалії зовсім нещодавно, тому там є і приклади про соцмережі. Цікаво задуматись над тим, як письмо та текст загалом впливає на суспільство, культуру та стає одним з ключових факторів, що продукують зміни. Автори делікатно наголошують на популяризацію навичок грамотного письма. Не посперечаєшся. 8/10 за дух самовираження.
4. James Hennessey. Nomadic Furniture
Одразу кажу — книга 10/10. Вона про меблі. Автор досліджує UX використання меблів людьми і в процесі дає поради стосовно того, як можна покращити цю взаємодію. Це перетворюється в план по персоналізації фурнітури для себе, враховуючи не тільки власні габарити та кількість кімнат, а й спосіб життя, настрій та життєву філософію. Бонусом до цього тонкою червоною лінією йде думка про екологічність матеріалів, бо все повинно бути створено з любов’ю, тому що робиться для себе. Ну і ще там класна верстка та ілюстрації.
Розмусолена байда на 250 сторінок. Загальні думки досить поверхневі, звучить, як сповідь митця, який все зрозумів і тепер хоче розказати це світові. Корисно може бути почитати не дизайнерам, а тим, хто цим цікавиться. 5/10 за прикольні приклади і потужний список згадок.
2. Cooper Hewitt. Design and Social Impact
Повівся на яскраву обкладинку та назву. По суті це зібрання есе та досліджень, які обговорювались на дизайн саміті. Читати нуднувато, хоча по мірі розуміння картина складається. Головний мінус книги в тому, що там обговорюються ідеї, які спрямовані на створення дизайну, який побудує так званий справедливий світ. Не знаю, як можна подібне читати в умовах війни. 5/10 за науковий вайб.
3. Dartmouth College Press. The Power of Writing
Не про дизайн загалом, але на диво цікаво. Книзі майже 60 років, але її адаптували під сучасні реалії зовсім нещодавно, тому там є і приклади про соцмережі. Цікаво задуматись над тим, як письмо та текст загалом впливає на суспільство, культуру та стає одним з ключових факторів, що продукують зміни. Автори делікатно наголошують на популяризацію навичок грамотного письма. Не посперечаєшся. 8/10 за дух самовираження.
4. James Hennessey. Nomadic Furniture
Одразу кажу — книга 10/10. Вона про меблі. Автор досліджує UX використання меблів людьми і в процесі дає поради стосовно того, як можна покращити цю взаємодію. Це перетворюється в план по персоналізації фурнітури для себе, враховуючи не тільки власні габарити та кількість кімнат, а й спосіб життя, настрій та життєву філософію. Бонусом до цього тонкою червоною лінією йде думка про екологічність матеріалів, бо все повинно бути створено з любов’ю, тому що робиться для себе. Ну і ще там класна верстка та ілюстрації.
❤🔥24❤9
5. Jason Grant. What Is Post-Branding?
Не дуже люблю книги про якісь ефемерні поняття та теорії, але тут все вийшло доволі органічно та цікаво. Книга буквально кричить на тебе, показуючи приклади та демонструючи складною мовою (довелось перекладати кожне 3 слово) концепцію та стратегію так званого постбрендингу. Загалом це про те, що виходить за рамки брендингу та розповсюджується в медіа, технології та політику. Грубо кажучи, автор рекомендує використовувати найбільш гнучкий підхід в розробці стратегії та загалом комунікації з користувачами в такому стрімкому світі. 7/10 за дуже свіжі приклади.
6. Henry Carroll. Read This If You Want to Take Great Photographs of People
Книга з порадами для фотографів, яка всередині виявляється справжнім скарбом для будь-якої людини. Дуже приємний стиль оповідання, автор реально добряк. Смішні приклади, чітка графіка, яка демонструє композицію та структуру кадру, люди. Я не так багато читав книг по фотографії, але ця западає в саме серце, бо крім прикладних знань вона наче розкриває ваше внутрішнє “Я” і провокує знайти власний стиль. 10/10 за відчуття любові до власної справи.
7. Beth Pickens. Making Art During Fascism
Сто разів пережована думка. Навіть не знаю, що тут сказати. Адаптовуйтесь та творіть, що б не сталося. 4/10 за те, що це дуже коротке есе.
8. Nora Khan. Seeing Naming Knowing
Штучний інтелект, нарешті! Чудова книга, про яку в двох словах не розказати, бо там багато цікавих тем, що розкриваються з нетипової точки зору. Авторка ділиться спостереженнями і дослідженнями стосовно впливу технологій і штучного інтелекту (особливо цікаво про розпізнавання обличчь) на людство. Треба не тільки бути в курсі нових інструментів, а і йти на діалог з розробниками, бо якщо зараз це виглядає як гра, то пізніше це все може мати серйозні глобальні наслідки. 10/10 за філософські роздуми.
Не дуже люблю книги про якісь ефемерні поняття та теорії, але тут все вийшло доволі органічно та цікаво. Книга буквально кричить на тебе, показуючи приклади та демонструючи складною мовою (довелось перекладати кожне 3 слово) концепцію та стратегію так званого постбрендингу. Загалом це про те, що виходить за рамки брендингу та розповсюджується в медіа, технології та політику. Грубо кажучи, автор рекомендує використовувати найбільш гнучкий підхід в розробці стратегії та загалом комунікації з користувачами в такому стрімкому світі. 7/10 за дуже свіжі приклади.
6. Henry Carroll. Read This If You Want to Take Great Photographs of People
Книга з порадами для фотографів, яка всередині виявляється справжнім скарбом для будь-якої людини. Дуже приємний стиль оповідання, автор реально добряк. Смішні приклади, чітка графіка, яка демонструє композицію та структуру кадру, люди. Я не так багато читав книг по фотографії, але ця западає в саме серце, бо крім прикладних знань вона наче розкриває ваше внутрішнє “Я” і провокує знайти власний стиль. 10/10 за відчуття любові до власної справи.
7. Beth Pickens. Making Art During Fascism
Сто разів пережована думка. Навіть не знаю, що тут сказати. Адаптовуйтесь та творіть, що б не сталося. 4/10 за те, що це дуже коротке есе.
8. Nora Khan. Seeing Naming Knowing
Штучний інтелект, нарешті! Чудова книга, про яку в двох словах не розказати, бо там багато цікавих тем, що розкриваються з нетипової точки зору. Авторка ділиться спостереженнями і дослідженнями стосовно впливу технологій і штучного інтелекту (особливо цікаво про розпізнавання обличчь) на людство. Треба не тільки бути в курсі нових інструментів, а і йти на діалог з розробниками, бо якщо зараз це виглядає як гра, то пізніше це все може мати серйозні глобальні наслідки. 10/10 за філософські роздуми.
❤🔥20❤6
9. Judy Wajcman. Feminism Confronts Technology
Взаємозв’язок фемінізму та технологій. Не можу повірити, що вам не цікаво дізнатись, про що йдеться мова. Авторка підіймає проблему гендерних стереотипів у технологічій сфері, роль жінок у створенні винаходів та більш інклюзивного технологічного майбутнього. Рекомендую почитати людям з консервативними поглядами. 5/10 за те, що книга була написана ще в 1991 році, коли ніхто і здогадатися не міг, у що це перетвориться сьогодні.
10. Emily Guez. How to do things with things
Кожним безхатьком обговорена тема з особистими думками авторки та рандомним щітпостом у вигляді цитат, фотографій та вирізок. Читати складно, суть не зрозуміла. 3/10 за формат барвистої книги з картинками для дітей.
11. Dan Hill. Dark Matter and Trojan Horses: A Strategic Design Vocabulary
Попри трохи крінжову метафору “темної матерії” сама суть зрозуміла: треба дивитись далі свого носа і не боятись зупиняти якісь рутинні мікропроцеси всередині продукту, бо в перспективі вони можуть вилізти боком. Багато реальних прикладів, описаних (слава Богу) нормальною мовою. Хороший автор. 8/10 за згадку Хаві з Барселони.
12. Meg Miller. On Seeing and being seen
Славнозвісні криво зверстані есеї. Потрібно дати їм шанс. Загалом, якщо ви всю прикладну літературу про дизайн прочитали, то можна насолодитись чимось таким. Багато особистих подій, рефлексій (смерть батька і зустріч зі сліпим дизайнером), крінжовий вірш про…. меми і, звичайно, розповідь про захоплення візуальною культурою. 3/10 за сміливість стати журналісткою та дизайнеркою одночасно.
Взаємозв’язок фемінізму та технологій. Не можу повірити, що вам не цікаво дізнатись, про що йдеться мова. Авторка підіймає проблему гендерних стереотипів у технологічій сфері, роль жінок у створенні винаходів та більш інклюзивного технологічного майбутнього. Рекомендую почитати людям з консервативними поглядами. 5/10 за те, що книга була написана ще в 1991 році, коли ніхто і здогадатися не міг, у що це перетвориться сьогодні.
10. Emily Guez. How to do things with things
Кожним безхатьком обговорена тема з особистими думками авторки та рандомним щітпостом у вигляді цитат, фотографій та вирізок. Читати складно, суть не зрозуміла. 3/10 за формат барвистої книги з картинками для дітей.
11. Dan Hill. Dark Matter and Trojan Horses: A Strategic Design Vocabulary
Попри трохи крінжову метафору “темної матерії” сама суть зрозуміла: треба дивитись далі свого носа і не боятись зупиняти якісь рутинні мікропроцеси всередині продукту, бо в перспективі вони можуть вилізти боком. Багато реальних прикладів, описаних (слава Богу) нормальною мовою. Хороший автор. 8/10 за згадку Хаві з Барселони.
12. Meg Miller. On Seeing and being seen
Славнозвісні криво зверстані есеї. Потрібно дати їм шанс. Загалом, якщо ви всю прикладну літературу про дизайн прочитали, то можна насолодитись чимось таким. Багато особистих подій, рефлексій (смерть батька і зустріч зі сліпим дизайнером), крінжовий вірш про…. меми і, звичайно, розповідь про захоплення візуальною культурою. 3/10 за сміливість стати журналісткою та дизайнеркою одночасно.
❤🔥15❤4
13. Roger Caillois. The Writing of Stones
Я, як геолог, не міг пройти повз цієї книги про каміння. Есеї. Автор більшу частину книги старається знайти якийсь сенс та самостійно інтерпретувати візуренки на каміннях, але це переростає в саме сприйняття каменю та малюнків людьми. Які ми самі малювали сюжети 10000 років тому, бачивши розколоту яшму, а як це виглядає сьогодні. Нічого прикладного тут немає, крім симпатичних фотографій гірських порід, але це і не обов’язково. Це, скоріш, філософський роздум. Любіть природу, подивіться на каміння, знайдіть в ньому щось цікаве. 7/10 за невичерпний запас епітетів по відношенню до каміння.
14. Gerfried Stocker, Markus Jandl, Andreas J. Hirsch. The Practice of Art and AI
Ура! Знову штучний інтелект! Дуже складна для читання та розуміння книга з багатьох причин. По-перше, написана вона досить сухою мовою, а по-друге, стає соромно через свої поверхневі знання у цій сфері. Можна відкрити будь-яку сторінку і там буде або проєкт, реалізований AI Lab (ця книга, по суті, результат їхніх досліджень), або осмисення AI через мистецтво, або описи організованих ними подій. Там ще часто зустрічаються посилання на їхні внутрішні лекції чи дослідження по цій темі, тому можна зійти з розуму. По відчуттям, це наче відкрити Хайдеггера після Арістотеля. 9/10 за те, що автори виставили мене тупим.
15. Juliane Rebentisch. Aesthetics of Installation Art
До речі, про Хайдегера. В цій книзі (теж надскладної особисто для мене) є цілий розділ про мистецтво та простір на основі робіт Мартіна. Я не намагався зрозуміти в чому суть. Навіть не знаю, як в парі речень описати вміст книги. Скажемо так, це про інсталяційне мистецтво. Сподобалась думка про те, що наш естетичний досвід, як глядача, залежить від випадкових обставин і може бути непередбачуваним. Це цікаво, бо раніше мені здавалось, що є якась умовна система розвитку власного смаку, в процесі побудови якої мені, наприклад, не може сподобатись щось низькосортне. Виявляється, ще й як може. 5/10 через те, що я її не дочитав. Складно.
Я, як геолог, не міг пройти повз цієї книги про каміння. Есеї. Автор більшу частину книги старається знайти якийсь сенс та самостійно інтерпретувати візуренки на каміннях, але це переростає в саме сприйняття каменю та малюнків людьми. Які ми самі малювали сюжети 10000 років тому, бачивши розколоту яшму, а як це виглядає сьогодні. Нічого прикладного тут немає, крім симпатичних фотографій гірських порід, але це і не обов’язково. Це, скоріш, філософський роздум. Любіть природу, подивіться на каміння, знайдіть в ньому щось цікаве. 7/10 за невичерпний запас епітетів по відношенню до каміння.
14. Gerfried Stocker, Markus Jandl, Andreas J. Hirsch. The Practice of Art and AI
Ура! Знову штучний інтелект! Дуже складна для читання та розуміння книга з багатьох причин. По-перше, написана вона досить сухою мовою, а по-друге, стає соромно через свої поверхневі знання у цій сфері. Можна відкрити будь-яку сторінку і там буде або проєкт, реалізований AI Lab (ця книга, по суті, результат їхніх досліджень), або осмисення AI через мистецтво, або описи організованих ними подій. Там ще часто зустрічаються посилання на їхні внутрішні лекції чи дослідження по цій темі, тому можна зійти з розуму. По відчуттям, це наче відкрити Хайдеггера після Арістотеля. 9/10 за те, що автори виставили мене тупим.
15. Juliane Rebentisch. Aesthetics of Installation Art
До речі, про Хайдегера. В цій книзі (теж надскладної особисто для мене) є цілий розділ про мистецтво та простір на основі робіт Мартіна. Я не намагався зрозуміти в чому суть. Навіть не знаю, як в парі речень описати вміст книги. Скажемо так, це про інсталяційне мистецтво. Сподобалась думка про те, що наш естетичний досвід, як глядача, залежить від випадкових обставин і може бути непередбачуваним. Це цікаво, бо раніше мені здавалось, що є якась умовна система розвитку власного смаку, в процесі побудови якої мені, наприклад, не може сподобатись щось низькосортне. Виявляється, ще й як може. 5/10 через те, що я її не дочитав. Складно.
❤🔥16❤6
16. Jaap Bakema Study Centre. Repositioning Architecture in the Digital
Нарешті з картинками. Подобається сувати ніс в архітектуру, хоча особливо я в ній не розбираюсь. З модою така ж тема. Але в тут приємно те, що рішення можна пояснити та зрозуміти логіку з точки зору математики. В цій книжці розповідається, по суті, про переосмислення ролі архітектури в епоху стрімкого розвитку технологій. Цікаво, що такого роду конкуренція з технологіями та алгоритмами змушує цілу сферу починати експериментувати, не боючись провалу. Перш за все, через те, що важлива видимість конкретних іновативних змін. Це вже я від себе додав думку. 7/10 за те, що від фонової сітки рябить в очах і болить голова.
17. Tim Edwards. Fashion In Focus
Чергова спроба дослідити світ моди. На цей раз в бій пішли 70-ті роки. Цікаво розписані поняття маскулиності, сексуальності, гендеру та дитинства, як фактори формування стилю не тільки конкретного митця, а і епохи. Мужики, насправді V-подібні вирізи на футболках нам нав’язані. Так само, як нав’язаний і концепт носіння піджаків. Це все політика. 7/10 за підтвердження моєї теорії про вплив зовнішнього вигляду на прийняття рішень.
18. Mike Pepi. Tool Time: How Technology Uses Us
Нудятина ні про що. Навіть коментувати не буду. Хоча чого можна очікувати від книги з такою назвою? 2/10 за цікаву верстку і смішне прізвище.
19. James Elkins. Pictures and Tears
Обожнюю такого типу літературу. Не знаю навіть як охарактеризувати цей жанр. Щось про романтичне дослідження речей, про які ніхто навіть речення скласти не може, а ви пишете цілу книгу. Тут, наприклад, автор шукає приклади з минулого (і трохи з сучасності) про те, як люди плакали перед картинами. Що викликає таку реакцію та чому раніше це вважалось абсолютною нормою, а зараз незручно коли хтось дивиться. Плакати це нормально. Особливо, якщо перед вами картина Соні Морозюк. Можете поплакати через цю вже неактуальну мною вставку. 9/10 за розкіш плакати, дивлячись на мертву пташку.
Нарешті з картинками. Подобається сувати ніс в архітектуру, хоча особливо я в ній не розбираюсь. З модою така ж тема. Але в тут приємно те, що рішення можна пояснити та зрозуміти логіку з точки зору математики. В цій книжці розповідається, по суті, про переосмислення ролі архітектури в епоху стрімкого розвитку технологій. Цікаво, що такого роду конкуренція з технологіями та алгоритмами змушує цілу сферу починати експериментувати, не боючись провалу. Перш за все, через те, що важлива видимість конкретних іновативних змін. Це вже я від себе додав думку. 7/10 за те, що від фонової сітки рябить в очах і болить голова.
17. Tim Edwards. Fashion In Focus
Чергова спроба дослідити світ моди. На цей раз в бій пішли 70-ті роки. Цікаво розписані поняття маскулиності, сексуальності, гендеру та дитинства, як фактори формування стилю не тільки конкретного митця, а і епохи. Мужики, насправді V-подібні вирізи на футболках нам нав’язані. Так само, як нав’язаний і концепт носіння піджаків. Це все політика. 7/10 за підтвердження моєї теорії про вплив зовнішнього вигляду на прийняття рішень.
18. Mike Pepi. Tool Time: How Technology Uses Us
Нудятина ні про що. Навіть коментувати не буду. Хоча чого можна очікувати від книги з такою назвою? 2/10 за цікаву верстку і смішне прізвище.
19. James Elkins. Pictures and Tears
Обожнюю такого типу літературу. Не знаю навіть як охарактеризувати цей жанр. Щось про романтичне дослідження речей, про які ніхто навіть речення скласти не може, а ви пишете цілу книгу. Тут, наприклад, автор шукає приклади з минулого (і трохи з сучасності) про те, як люди плакали перед картинами. Що викликає таку реакцію та чому раніше це вважалось абсолютною нормою, а зараз незручно коли хтось дивиться. Плакати це нормально. Особливо, якщо перед вами картина Соні Морозюк. Можете поплакати через цю вже неактуальну мною вставку. 9/10 за розкіш плакати, дивлячись на мертву пташку.
❤🔥21❤7
20. Marcus Boon. In Praise of Copying
Кради, як митець, чи як там кажуть? От це про те ж саме. Філософська аргументація необхідності та користі копіювання. Нарешті. Автор говорить, про те, що все у світі одночасно і унікальне і скопійоване, тому неетично забороняти копіювання. Тому видихайте та заспокойтесь. Використовувати картинки з Міджорні можна. Красти меми можна. Копіювати не те що можна, а необхідно. Це створює нові нейронні зв’язки, позитивно впливає на розвиток мистецтва та відіграє важливу роль у формуванні саме вас, як особистості. Але не загравайтесь. Можна скільки завгодно критикувати закони про авторські права, але якщо вам прийде запрошення до суду, то цей аргумент не проканає. 10/10 за базовану думку.
Резюмуючи це все, хочеться сказати, що дизайн, звичайно, кинути неможливо. У тій чи іншій формі він нас зустріне в найнеочікуваніших місцях, а той масив спожитої інформації, яким ми володіємо, допоможе нам чіткіше його розуміти. Я не стану розбиратися в дизайні краще, прочитавши навіть тисячу книг (ні, дякую), бо дизайн — ремесло. І тільки експериментуючи та повторюючи роботу раз за разом ми можемо наблизитися то того абсолюту, який намалювала нам наша фантазія. А бачити в цьому романтику візерунків каміння чи руйнівну силу штучного інтелекту — вирішувати тільки вам.
[Кнопка для тих, хто дочитав до кінця]
Кради, як митець, чи як там кажуть? От це про те ж саме. Філософська аргументація необхідності та користі копіювання. Нарешті. Автор говорить, про те, що все у світі одночасно і унікальне і скопійоване, тому неетично забороняти копіювання. Тому видихайте та заспокойтесь. Використовувати картинки з Міджорні можна. Красти меми можна. Копіювати не те що можна, а необхідно. Це створює нові нейронні зв’язки, позитивно впливає на розвиток мистецтва та відіграє важливу роль у формуванні саме вас, як особистості. Але не загравайтесь. Можна скільки завгодно критикувати закони про авторські права, але якщо вам прийде запрошення до суду, то цей аргумент не проканає. 10/10 за базовану думку.
Резюмуючи це все, хочеться сказати, що дизайн, звичайно, кинути неможливо. У тій чи іншій формі він нас зустріне в найнеочікуваніших місцях, а той масив спожитої інформації, яким ми володіємо, допоможе нам чіткіше його розуміти. Я не стану розбиратися в дизайні краще, прочитавши навіть тисячу книг (ні, дякую), бо дизайн — ремесло. І тільки експериментуючи та повторюючи роботу раз за разом ми можемо наблизитися то того абсолюту, який намалювала нам наша фантазія. А бачити в цьому романтику візерунків каміння чи руйнівну силу штучного інтелекту — вирішувати тільки вам.
[Кнопка для тих, хто дочитав до кінця]
❤🔥32❤10💔3
Ви всі сьогодні неперевершено виглядаєте.
З цієї нагоди хочу анонсувати вихід подкасту про дизайн, куди мене запросили в якості гостя.
Випуск більше години, але спробуйте уявити, що це такий довгий тік-ток і все піде як по маслу.
Поговорили про дизайн-процеси, команду twid, тренди та ШІ, майбутнє сфери та вплив війни на комунікацію. Не все встигли зачепити, але загальна картина склалась. Сподіваюсь, я нічого зайвого там не ляпнув.
Послухати подкаст можна тут🎵 Design Jam та залишити гнівно-компліментарний фідбек 🕊 тут.
В процесі я зачепив тему поточного збору на дрони, який ми проводимо в студії, тому задонатити можна за посиланням нижче. Якраз наближаємось до півмільйона!
🏦 https://send.monobank.ua/jar/gcEujGMJY
З цієї нагоди хочу анонсувати вихід подкасту про дизайн, куди мене запросили в якості гостя.
Випуск більше години, але спробуйте уявити, що це такий довгий тік-ток і все піде як по маслу.
Поговорили про дизайн-процеси, команду twid, тренди та ШІ, майбутнє сфери та вплив війни на комунікацію. Не все встигли зачепити, але загальна картина склалась. Сподіваюсь, я нічого зайвого там не ляпнув.
Послухати подкаст можна тут
В процесі я зачепив тему поточного збору на дрони, який ми проводимо в студії, тому задонатити можна за посиланням нижче. Якраз наближаємось до півмільйона!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤33❤🔥12
Давно не бачились! Сподіваюсь, у вас все добре.
Не хотів про це писати, але вважаю злочином промовчати. Мене завжди вчили, що для прийняття рішень у житті треба керуватися хоча б двома правилами:
① Діяти по совісті. Не зраджувати самому собі, бо життя не обмежується одним прийнятим рішенням.
② Не шукати халяви. Її немає. Все, що легко отримаєш — так само легко і втратиш.
Перше, думаю, пояснювати не треба. А от халява — ворог №2 у сучасному світі. І ім’я їй — Штучний Інтелект.
Багато вже сказано, перемусолено, розрозблено курсів, що стрижуть гроші з лохів, але прогресу у розумінні все одно немає. Важливо уточнити, що тут і надалі, говорячи про ШІ я беру до уваги тільки вершки: інструменти, які відомі майже кожному💬 дизайнеру, 💬 маркетологу чи просто 💬 досліднику всього нового. Звичайно ж, розвиток у цій сфері набагато ширше та складніше і почався він ледь не сотню років тому. Дай Бог сил та процвітання науковцям та інженерам, які над цим працюють.
Сучасній людині (не побоюсь цього слова) нав’язується використання інструментів ШІ. Будь-яка рядова задача, хоча б задля перестраховки, проганяється через ChatGPT, або Claude. Мінорний скетч так і кортить пропустити через Midjourney, щоб подивитися, що вийде.
Погано вийде. Можете навіть не намагатися.
Ейфорія від генерованих картинок пройде через пару років і ринок лусне, бо утвориться прірва між професіоналами і аматорами, які зараз називають себе prompt artists. Виключення з правил завжди є, але в цьому випадку віртуози генерацій це і є ті самі майстри, які додають у свою роботу трохи свіжого подиху. Для окремої професії тут майбутнього немає. Хоча є ті, хто ще встигнуть застрибнути у останній вагон стрімкого прогресу зі знаннями рівня нижче плінтуса.
Не гоніться за халявою. Бажання зробити одразу швидко та якісно дає примарливе враження хорошого результату, але так здається тільки вам, як автору. Друзі, знайомі, клієнти та навіть безробітній Дмитро Кулеба скляним поглядом подадуть вам німий сигнал: “Дайте мозку трохи попрацювати і буде вам щастя."
Не хотів про це писати, але вважаю злочином промовчати. Мене завжди вчили, що для прийняття рішень у житті треба керуватися хоча б двома правилами:
① Діяти по совісті. Не зраджувати самому собі, бо життя не обмежується одним прийнятим рішенням.
② Не шукати халяви. Її немає. Все, що легко отримаєш — так само легко і втратиш.
Перше, думаю, пояснювати не треба. А от халява — ворог №2 у сучасному світі. І ім’я їй — Штучний Інтелект.
Багато вже сказано, перемусолено, розрозблено курсів, що стрижуть гроші з лохів, але прогресу у розумінні все одно немає. Важливо уточнити, що тут і надалі, говорячи про ШІ я беру до уваги тільки вершки: інструменти, які відомі майже кожному
Сучасній людині (не побоюсь цього слова) нав’язується використання інструментів ШІ. Будь-яка рядова задача, хоча б задля перестраховки, проганяється через ChatGPT, або Claude. Мінорний скетч так і кортить пропустити через Midjourney, щоб подивитися, що вийде.
Погано вийде. Можете навіть не намагатися.
Ейфорія від генерованих картинок пройде через пару років і ринок лусне, бо утвориться прірва між професіоналами і аматорами, які зараз називають себе prompt artists. Виключення з правил завжди є, але в цьому випадку віртуози генерацій це і є ті самі майстри, які додають у свою роботу трохи свіжого подиху. Для окремої професії тут майбутнього немає. Хоча є ті, хто ще встигнуть застрибнути у останній вагон стрімкого прогресу зі знаннями рівня нижче плінтуса.
Не гоніться за халявою. Бажання зробити одразу швидко та якісно дає примарливе враження хорошого результату, але так здається тільки вам, як автору. Друзі, знайомі, клієнти та навіть безробітній Дмитро Кулеба скляним поглядом подадуть вам німий сигнал: “Дайте мозку трохи попрацювати і буде вам щастя."
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤37❤🔥17💔3