Інституціоналізований расизм
Доброго ранку! Зачитуючись удруге книгою Тафті про візуальні зображення інформації став помічати графіки скрізь. І, що не дивно, 99% з них представляють собою доволі посередні рішення. Я і сам, займаючись будь-якого виду інфографікою роблю так, як всі. Бо справжня майстерність у деталях.
Головне — втекти від плоскості до багаторівневості. І це не обов'язково об'єм, яким ми його уявляємо (це і є одна з важливих помилок), а ще й відчуття часу та тематики. Специфічні риси, гра з масштабом та кольором може створити дуже міцну графіку, навіть якщо ви не можете зрозуміти як це працює.
Мені дуже подобається приклад зображення прогнозу погоди з газети "Червоний стяг". Зверніть увагу на те, як зображена зміна погоди у деяких містах. Наприклад, Саппоро. Звісно, такий підхід не може бути універсальним, бо ця графіка більш характерна для витягнутих географічних об'єктів. Але в такому персоналізованому підході і народжується мистецтво зображення інформації.
Буквально зараз я наткнувся на статтю соціологів Дю Буа, які пояснюють графіками (та серйозним текстом) про проблему інституціоналізованого расизму. Це вищий пілотаж. І доволі рідкий приклад якісної інфографіки у цьому пісному діджитальному світі.
https://www.smithsonianmag.com/history/first-time-together-and-color-book-displays-web-du-bois-visionary-infographics-180970826/
Доброго ранку! Зачитуючись удруге книгою Тафті про візуальні зображення інформації став помічати графіки скрізь. І, що не дивно, 99% з них представляють собою доволі посередні рішення. Я і сам, займаючись будь-якого виду інфографікою роблю так, як всі. Бо справжня майстерність у деталях.
Головне — втекти від плоскості до багаторівневості. І це не обов'язково об'єм, яким ми його уявляємо (це і є одна з важливих помилок), а ще й відчуття часу та тематики. Специфічні риси, гра з масштабом та кольором може створити дуже міцну графіку, навіть якщо ви не можете зрозуміти як це працює.
Мені дуже подобається приклад зображення прогнозу погоди з газети "Червоний стяг". Зверніть увагу на те, як зображена зміна погоди у деяких містах. Наприклад, Саппоро. Звісно, такий підхід не може бути універсальним, бо ця графіка більш характерна для витягнутих географічних об'єктів. Але в такому персоналізованому підході і народжується мистецтво зображення інформації.
Буквально зараз я наткнувся на статтю соціологів Дю Буа, які пояснюють графіками (та серйозним текстом) про проблему інституціоналізованого расизму. Це вищий пілотаж. І доволі рідкий приклад якісної інфографіки у цьому пісному діджитальному світі.
https://www.smithsonianmag.com/history/first-time-together-and-color-book-displays-web-du-bois-visionary-infographics-180970826/
🤮15
Мангеттенський фестиваль короткометражних фільмів
Для тих, хто не знає, чим зайнятись увечері чи на вихідних — люто рекомендую сходити у кіно на цей фестиваль короткометражок.
Вам показують 9 коротких (ну звісно) фільмів: від смішних до сльозливих, від 3 до 20 хвилин кожна. Це реально насолода, бо ви отримуєте цілий спектр різних емоцій, якщо вам їх не вистачає у реальному житті, лол.
Приємним бонусом буде той факт, що у кінці ви будете мати можливість проголосувати на офіційному сайті за найкращий фільм, та (якщо не помиляюсь) за кращого актора/ку.
Звісно, треба йти у компанії хоча б однієї людини, бо обговорити точно буде що, навіть якщо не сподобається взагалі нічого.
Знаю, звучить, як реклама, але це щира цуценяча (?) радість, якою я захотів з вами поділитись. Мені не пропонують рекламу, так би я давно продав власну думку за білети на двох у Планету Кіно.
Для тих, хто не знає, чим зайнятись увечері чи на вихідних — люто рекомендую сходити у кіно на цей фестиваль короткометражок.
Вам показують 9 коротких (ну звісно) фільмів: від смішних до сльозливих, від 3 до 20 хвилин кожна. Це реально насолода, бо ви отримуєте цілий спектр різних емоцій, якщо вам їх не вистачає у реальному житті, лол.
Приємним бонусом буде той факт, що у кінці ви будете мати можливість проголосувати на офіційному сайті за найкращий фільм, та (якщо не помиляюсь) за кращого актора/ку.
Звісно, треба йти у компанії хоча б однієї людини, бо обговорити точно буде що, навіть якщо не сподобається взагалі нічого.
Знаю, звучить, як реклама, але це щира цуценяча (?) радість, якою я захотів з вами поділитись. Мені не пропонують рекламу, так би я давно продав власну думку за білети на двох у Планету Кіно.
🤮19❤3
Маріуполь
Є така організація, яка структурувала свої цілі у ідею створення першої глобально стійкої країни у світі. Називається Мрія.
Вище всіх похвал кожен їхній проєкт, який думає масштабно, не відштовхуючись від сьогодення. Балбек прямо зараз придумає і реалізовує, але в них менш глобальні цілі. Хоч і виглядає все просто неймовірно. Але зараз не про них.
Відбудова кожного міста зараз стоїть у нас у пріорітеті, але що до тимчасово окупованих міст? На це питання відповідає проєкт Re:Mariupol, що курирується Сергієм Родіоновим.
Дуже смілива ідея, яка займе десятки років та мільярди євро, як говорить сам автор. Але чи це важливо у глобальному сенсі?
Експерименти з переосмисленням металургії та повна трансформація економіки. Створення з міста живого і сучасного музею, який на своєму прикладі продемонструє, як теорія цінності руїн втілюється на практиці.
Це наш Маріуполь, який ми маємо та можемо зробити навіть кращим, ніж він був будь коли. Це наша спадщина та символ змін епох на краще.
🕊 Re:Mariupol 😎 Сергій Родіонов
Є така організація, яка структурувала свої цілі у ідею створення першої глобально стійкої країни у світі. Називається Мрія.
Вище всіх похвал кожен їхній проєкт, який думає масштабно, не відштовхуючись від сьогодення. Балбек прямо зараз придумає і реалізовує, але в них менш глобальні цілі. Хоч і виглядає все просто неймовірно. Але зараз не про них.
Відбудова кожного міста зараз стоїть у нас у пріорітеті, але що до тимчасово окупованих міст? На це питання відповідає проєкт Re:Mariupol, що курирується Сергієм Родіоновим.
Дуже смілива ідея, яка займе десятки років та мільярди євро, як говорить сам автор. Але чи це важливо у глобальному сенсі?
Експерименти з переосмисленням металургії та повна трансформація економіки. Створення з міста живого і сучасного музею, який на своєму прикладі продемонструє, як теорія цінності руїн втілюється на практиці.
Це наш Маріуполь, який ми маємо та можемо зробити навіть кращим, ніж він був будь коли. Це наша спадщина та символ змін епох на краще.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤20💔8❤🔥3
18+
Несподівано для себе дізнався, що з 2016 року в Україні ввели нові правила щодо маркування вікової авдиторії фільмів.
Ностальгуючи від переглядів фільмів на Інтері у ранньому дитинстві я згадую дуже зрозумілі позначки, значення яких міг зчитати навіть немовля, або фанат російського репу.
У верхньомуЛарсі куточку екрану красувались три різні значки, які давали знати і тобі і, на жаль твоїм батькам про те, можна тобі дивитись цей фільм чи ні.
🟢 — можна, звісно. Тут не покажуть нічого страшнішого за світ при комунізмі.
🔺 — треба молитися Богу, щоб ніхто не помітив, що ти дивишся цей бойовик, де кров, убивства та голі цицьки.
🟥 — заборонена зона. Ці шедеври кінематографу можна побачити на екрані лише з опівночі до шостої ранку. Вони абсолютно не цікаві, але притягують своєю табуйованістю.
На зміну цим знакам прийшли більш формальні:➕ ➕ 🔞 , які, на мою скромну думку, сильно погіршили користувальницький досвід.
По-перше, хто з молодого покоління взагалі дивиться телевізор? По-друге, де зелений колір, який є синонімом слова "можна"? По-третє, кому взагалі прийшла думка змінити такі знайомі та інтуітивно зрозумілі позначки?
Шкода, що пропала еволюція у розумінні користувальницького досвіду і ми відкотились на 10 років назад. Це може здатись дрібницею, але її запровадили, як і безліч інших дрібниць лише задля того, щоб створити ілюзію роботи та свого уявного впливу на суспільство.
Микола Слюсаревський, займіться чимось корисним разом зі своїм Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України. Або дайте дорогу молодим, які не просиджують місця заради держнагород та регулярних фінансувань з бюджету, які витрачаються на "дослідження".
Несподівано для себе дізнався, що з 2016 року в Україні ввели нові правила щодо маркування вікової авдиторії фільмів.
Ностальгуючи від переглядів фільмів на Інтері у ранньому дитинстві я згадую дуже зрозумілі позначки, значення яких міг зчитати навіть немовля, або фанат російського репу.
У верхньому
На зміну цим знакам прийшли більш формальні:
По-перше, хто з молодого покоління взагалі дивиться телевізор? По-друге, де зелений колір, який є синонімом слова "можна"? По-третє, кому взагалі прийшла думка змінити такі знайомі та інтуітивно зрозумілі позначки?
Шкода, що пропала еволюція у розумінні користувальницького досвіду і ми відкотились на 10 років назад. Це може здатись дрібницею, але її запровадили, як і безліч інших дрібниць лише задля того, щоб створити ілюзію роботи та свого уявного впливу на суспільство.
Микола Слюсаревський, займіться чимось корисним разом зі своїм Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України. Або дайте дорогу молодим, які не просиджують місця заради держнагород та регулярних фінансувань з бюджету, які витрачаються на "дослідження".
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥29❤10💔4
Херсон
У цей чудовий, сповнений натхнення день, хочеться трохи вщипнути себе, щоб повірити у те, що сталося та вщипнути українських геральдистів, щоб вони скористалися неймовірною нагодою та внесли корективи у існуючу культуру гербів та національних символів України.
За деокупацією йде зачищення символіки та ознак перебування тут нечистої сили. Одним із найяскравіших проявів захоплення територій завжди був новий прапор та герб. І якщо з прапорами у росіян завжди були великі проблеми (ДНР та ЛНР то взагалі окрема історія), то в герби вони як мінімум вкладають загальний імперський сенс зі своїм смішним двуголовим птахом.
Так сталось і з Херсоном.
З усієї історії змін герба міста вони обрали найвдаліший — 1803 року та оновили його. Вибачте, але виглядає доволі графічно. Особливо, якщо порівняти з сучасним гербом Херсона, який існує з 2005 року.
Сказати чесно, справа далеко не в Херсоні, просто зараз за цим можна прослідкувати у реальному часі. В нас є абсолютно геніальний тризуб та чудові герби Києва🇺🇦 , Дніпра 🇺🇦 та Чернігова 🇺🇦 . Але є також Херсон 🇺🇦 та (моє улюблене) Суми 🇺🇦 . Всі вони виглядають по-різному, бо створювались у різні часи. Всі вони несуть різний сенс: від сучасного та сміливого до радянського та робітничого.
З цим точно треба щось робити і робити це треба прямо зараз. У нас достатньо видатних художників та геральдистів, які можуть не тільки оновити герби українських міст, а й створити якісну, цілісну систему. Сильну та впевнену, яка сама про себе і говорить: "це точно про Україну".
І герб цього міста має бути не соромно показати на головній площі та зробити з ним татуювання трішки вище коліна, про яке хоч і будеш шкодувати, але лише через те, що зекономиш на майстрі і контур попливе буквально через рік.
У цей чудовий, сповнений натхнення день, хочеться трохи вщипнути себе, щоб повірити у те, що сталося та вщипнути українських геральдистів, щоб вони скористалися неймовірною нагодою та внесли корективи у існуючу культуру гербів та національних символів України.
За деокупацією йде зачищення символіки та ознак перебування тут нечистої сили. Одним із найяскравіших проявів захоплення територій завжди був новий прапор та герб. І якщо з прапорами у росіян завжди були великі проблеми (ДНР та ЛНР то взагалі окрема історія), то в герби вони як мінімум вкладають загальний імперський сенс зі своїм смішним двуголовим птахом.
Так сталось і з Херсоном.
З усієї історії змін герба міста вони обрали найвдаліший — 1803 року та оновили його. Вибачте, але виглядає доволі графічно. Особливо, якщо порівняти з сучасним гербом Херсона, який існує з 2005 року.
Сказати чесно, справа далеко не в Херсоні, просто зараз за цим можна прослідкувати у реальному часі. В нас є абсолютно геніальний тризуб та чудові герби Києва
З цим точно треба щось робити і робити це треба прямо зараз. У нас достатньо видатних художників та геральдистів, які можуть не тільки оновити герби українських міст, а й створити якісну, цілісну систему. Сильну та впевнену, яка сама про себе і говорить: "це точно про Україну".
І герб цього міста має бути не соромно показати на головній площі та зробити з ним татуювання трішки вище коліна, про яке хоч і будеш шкодувати, але лише через те, що зекономиш на майстрі і контур попливе буквально через рік.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥30❤10💔3
Notion AI
Не можу повірити, що мої ранкові молитви стануть реальністю і штучний інтелект почне працювати не тільки в якості генератора дивних картинок за запитом, а і як копірайтер-новачок (поки що новачок).
Улюблений багатьма Ноушн запускає лист очікування на свій внутрішній продукт — Notion AI, який зможе не тільки генерувати тексти чи заголовки по запиту, а і повноцінно вести блог, виправляти граматичні помилки та штормити разом з вами. Думаю, він би точно написав цей текст краще за мене, але не суть.
Звісно, працювати він зараз буде неідеально і, скоріш за все, тільки англійською, але це вже погана новина для людей, чия робота заключається в тому, щоб писати платні відгуки для косметичної продукції низької якості від імені жінок бальзаківського віку, кожного раз змінюючи стиль відгуку та їхній портрет у себе в голові. Так, я колись був цією людиною.
✍️ Notion AI
Не можу повірити, що мої ранкові молитви стануть реальністю і штучний інтелект почне працювати не тільки в якості генератора дивних картинок за запитом, а і як копірайтер-новачок (поки що новачок).
Улюблений багатьма Ноушн запускає лист очікування на свій внутрішній продукт — Notion AI, який зможе не тільки генерувати тексти чи заголовки по запиту, а і повноцінно вести блог, виправляти граматичні помилки та штормити разом з вами. Думаю, він би точно написав цей текст краще за мене, але не суть.
Звісно, працювати він зараз буде неідеально і, скоріш за все, тільки англійською, але це вже погана новина для людей, чия робота заключається в тому, щоб писати платні відгуки для косметичної продукції низької якості від імені жінок бальзаківського віку, кожного раз змінюючи стиль відгуку та їхній портрет у себе в голові. Так, я колись був цією людиною.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥25❤9💔2
Як генерувати ідеї?
Записуйтесь на мій майстер-клас і я навчу вас придумувати рекламні креативи до чорної п'ятниці. Жартую, звісно.
Ми з вами люди куди більш розумні, дотепні та сексуальні, тому йдемо складним шляхом розуміння принципів.
Однією з кращих книг, які я читав, була Джеймса Уебба Янга про те, як придумувати всякі штуки. Вона буквально так і назвивається і написана ще в середині минулого сторіччя американським рекламником, якого буквально так і звали.
Вона дуже коротка і при бажанні ви можете її знайти на просторах інтернету (я проти піратства), або купити онлайн.
Якщо дуже тезово: придумувати легко, головне розуміти принципи. І соціальну психологію. Про це навіть розповідав пан Лодзь на курсі, який я проходив. І на моє питання "Якщо все так просто, то чому всі не користуються цими правилами?" він відповів "Я не знаю". Золота людина, звісно.
Отже, як придумувати креативи до чорної п'ятниці? (для прикладу)
Автор виділяє 5 головних кроків:
1. Збір матеріалу. Ми дивимось всі минулі реклами, конкурентів, листаємо арену, читаємо про специфіку і меми. Коротше, навантажуємо власну голову потрібною інфою.
2. Опрацювання матеріалу. Подумайте, як це може працювати, візуалізуйте в голові картинку, сформуйте для себе основні принципи чорноп'ятничної реклами.
3. Забудьте про це. Найцікавіший пункт, бо автор рекомендує буквально зайнятись чимось іншим і не думати про потрібну задачу (хоч дедлайни і горять).
4. Чекайте, поки ідея сама не знайде вас. І це реально працює. Ви можете митись у душі (якщо є вода) і раптово зрозуміти, що ви щойно винайшли слоган "Чорна Зниждятниця". І таке буває.
5. Сформуйте ідею. Доведіть до фіналу те, що згенерувала ваша підсвідомість. Зробіть мокапи, я не знаю. Це ж вам за це платять.
Звісно, звучить фантастично, але це лише до того моменту, поки ви це не спробували. Головне — не нехтувати правилами.
І ще момент. Дуже рідко буває, коли ваша ідея одразу виявляється фінальною. Тому якщо вона дійсно хороша, то люди порекомендують, як її покращити. Прислухайтесь до них.
Записуйтесь на мій майстер-клас і я навчу вас придумувати рекламні креативи до чорної п'ятниці. Жартую, звісно.
Ми з вами люди куди більш розумні, дотепні та сексуальні, тому йдемо складним шляхом розуміння принципів.
Однією з кращих книг, які я читав, була Джеймса Уебба Янга про те, як придумувати всякі штуки. Вона буквально так і назвивається і написана ще в середині минулого сторіччя американським рекламником, якого буквально так і звали.
Вона дуже коротка і при бажанні ви можете її знайти на просторах інтернету (я проти піратства), або купити онлайн.
Якщо дуже тезово: придумувати легко, головне розуміти принципи. І соціальну психологію. Про це навіть розповідав пан Лодзь на курсі, який я проходив. І на моє питання "Якщо все так просто, то чому всі не користуються цими правилами?" він відповів "Я не знаю". Золота людина, звісно.
Отже, як придумувати креативи до чорної п'ятниці? (для прикладу)
Автор виділяє 5 головних кроків:
1. Збір матеріалу. Ми дивимось всі минулі реклами, конкурентів, листаємо арену, читаємо про специфіку і меми. Коротше, навантажуємо власну голову потрібною інфою.
2. Опрацювання матеріалу. Подумайте, як це може працювати, візуалізуйте в голові картинку, сформуйте для себе основні принципи чорноп'ятничної реклами.
3. Забудьте про це. Найцікавіший пункт, бо автор рекомендує буквально зайнятись чимось іншим і не думати про потрібну задачу (хоч дедлайни і горять).
4. Чекайте, поки ідея сама не знайде вас. І це реально працює. Ви можете митись у душі (якщо є вода) і раптово зрозуміти, що ви щойно винайшли слоган "Чорна Зниждятниця". І таке буває.
5. Сформуйте ідею. Доведіть до фіналу те, що згенерувала ваша підсвідомість. Зробіть мокапи, я не знаю. Це ж вам за це платять.
Звісно, звучить фантастично, але це лише до того моменту, поки ви це не спробували. Головне — не нехтувати правилами.
І ще момент. Дуже рідко буває, коли ваша ідея одразу виявляється фінальною. Тому якщо вона дійсно хороша, то люди порекомендують, як її покращити. Прислухайтесь до них.
❤🔥44❤6
Найкорисніше знання у житті
Це не клікбейт, просто схоже, що після майже тримісячної перерви у постингу треба, як мінімум, повернутися з чимось цікавим.
Я багато читав книжок по дизайну, гортав літературу, пов'язану з рекламою та маркетингом, врешті-решт дивився фільм "99 франків", але одним з найкорисніших уроків виявився спіч американського автора Саймона Сінека про те, як лідери надихають діями.
Усвідомивши головну ідею ви зможете краще розуміти і дизайн процеси і легше орієнтуватись в маркетинг складовій, покращуючи свій продукт, роботу та взагалі будь-що.
Отже, для того, щоб надихати користувача, бренду потрібно дати відповідь на 3 питання і кожне з них звужує ступінь занурення.
Що?
Досить легко зрозуміти, що робить компанія. Візьмемо для прикладу🏦 монобанк. Ясно, що це банк, там гроші та кредити на білий Рено Логан. Існує купа банків, які пропонують щось подібне. Тоді йдемо далі.
Як?
Тут вже цікавіше, бо монобанк позиціонує себе як одного з лідерів технологічної сфери і робить реально швидкий, якісний продукт з командою топових спеціалістів.
Чому?
Найголовніше питання, бо ключове рішення при виборі того чи іншого продукту приймають емоції, а не сухий аналіз. Монобанк допомагає користувачам стати частиною стімкого процесу розвитку технологічної компанії, бути дослідником чогось нового.
Головна проблема брендів (можете поспостерігати) у тому, що відповідають вони на ці питання у неправильному порядку.
От порівняйте:
що → як → чому 😐
Ми — банк без відділень з низькою ставкою по кредитам, який поєднує у собі технологічність та людяність.
чому → як → що 😳
Що б ми не робили — ми кидаємо виклик. Наш продукт легкий та дружелюбний до користувача. Просто так склалося, що ми створюємо чудові банківські продукти.
Що б не випустив монобанк — люди будуть відчувати емоційну причетність до чогось більш значущого.
Саме тому зараз наша національна ідея звучить, як Сміливість, а не Війна, бо ми починаємо з питання "Чому?" і з легкістю знаходимо тих, хто захоче разом з нами на це питання відповісти.
Це не клікбейт, просто схоже, що після майже тримісячної перерви у постингу треба, як мінімум, повернутися з чимось цікавим.
Я багато читав книжок по дизайну, гортав літературу, пов'язану з рекламою та маркетингом, врешті-решт дивився фільм "99 франків", але одним з найкорисніших уроків виявився спіч американського автора Саймона Сінека про те, як лідери надихають діями.
Усвідомивши головну ідею ви зможете краще розуміти і дизайн процеси і легше орієнтуватись в маркетинг складовій, покращуючи свій продукт, роботу та взагалі будь-що.
Отже, для того, щоб надихати користувача, бренду потрібно дати відповідь на 3 питання і кожне з них звужує ступінь занурення.
Що?
Досить легко зрозуміти, що робить компанія. Візьмемо для прикладу
Як?
Тут вже цікавіше, бо монобанк позиціонує себе як одного з лідерів технологічної сфери і робить реально швидкий, якісний продукт з командою топових спеціалістів.
Чому?
Найголовніше питання, бо ключове рішення при виборі того чи іншого продукту приймають емоції, а не сухий аналіз. Монобанк допомагає користувачам стати частиною стімкого процесу розвитку технологічної компанії, бути дослідником чогось нового.
Головна проблема брендів (можете поспостерігати) у тому, що відповідають вони на ці питання у неправильному порядку.
От порівняйте:
що → як → чому 😐
Ми — банк без відділень з низькою ставкою по кредитам, який поєднує у собі технологічність та людяність.
чому → як → що 😳
Що б ми не робили — ми кидаємо виклик. Наш продукт легкий та дружелюбний до користувача. Просто так склалося, що ми створюємо чудові банківські продукти.
Що б не випустив монобанк — люди будуть відчувати емоційну причетність до чогось більш значущого.
Саме тому зараз наша національна ідея звучить, як Сміливість, а не Війна, бо ми починаємо з питання "Чому?" і з легкістю знаходимо тих, хто захоче разом з нами на це питання відповісти.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥47❤8
Геніальний акт тероризму
Мистецтво програло остаточно. Потворне відчуття реалізму робить із нас людей, які змушені укотре думати про можливість забезпечувати потужні враження і бути перформативними.
Геніальність терористичного акту 11 вересня заключається в тому, що затримку другої атаки спланували в часі настільки точно, аби упевнитися, що за цим спостерігатиме весь світ. Нам соромно зізнатися, що у принизливому процесі руйнації ми бачимо стільки краси. У цьому не було б такої проблеми, якби ми не поводили себе так, як це роблять ЗМІ та лідери думок, що зневажають такого роду події, роблячи з них товар.
Нам з вами як нікому іншому відомо, що таке терор у реальному часі із правильно підібраною музикою та чіткою постановкою ракурсів для репортажу “новини як розваги”. Світ хоче побачити реакцію і ми її даємо.
Дивним чином все йде не за стандартним сценарієм. Світ не тільки спостерігає за шоу, а і усвідомлює, що люди по той бік екрану змушують його, як глобального глядача, почати комплексувати. Бо та сила незламності, яка здається нам буденністю — перетворюється на куди більш цікавий жанр перформативності.
І наша з вами задача — не дати перетворити цю буденність у товар. Навіть якщо це сувенірка з Псом Патроном, вибачте, не стримався під кінець такого серйозного спічу.
Мистецтво програло остаточно. Потворне відчуття реалізму робить із нас людей, які змушені укотре думати про можливість забезпечувати потужні враження і бути перформативними.
Геніальність терористичного акту 11 вересня заключається в тому, що затримку другої атаки спланували в часі настільки точно, аби упевнитися, що за цим спостерігатиме весь світ. Нам соромно зізнатися, що у принизливому процесі руйнації ми бачимо стільки краси. У цьому не було б такої проблеми, якби ми не поводили себе так, як це роблять ЗМІ та лідери думок, що зневажають такого роду події, роблячи з них товар.
Нам з вами як нікому іншому відомо, що таке терор у реальному часі із правильно підібраною музикою та чіткою постановкою ракурсів для репортажу “новини як розваги”. Світ хоче побачити реакцію і ми її даємо.
Дивним чином все йде не за стандартним сценарієм. Світ не тільки спостерігає за шоу, а і усвідомлює, що люди по той бік екрану змушують його, як глобального глядача, почати комплексувати. Бо та сила незламності, яка здається нам буденністю — перетворюється на куди більш цікавий жанр перформативності.
І наша з вами задача — не дати перетворити цю буденність у товар. Навіть якщо це сувенірка з Псом Патроном, вибачте, не стримався під кінець такого серйозного спічу.
❤🔥27❤9💔7
Батончик з кокосом та мигдалем
Наше життя — це постійна боротьба із власними слабкостями. Щодня хочеться дати собі обіцянку не вживати нічого забороненого, але все одно руки тягнуться до того тіктоку з пародією на Венздей. І так з усім.
Найстрашніше в цій ситуації — не помітити, що вас обвели навколо пальця та змусили повірити у те, що це дійсно ваш вибір.
Містер Біст якось розповідав, яким чином працює маркетинг у неочевидних речах на прикладі власних батончиків, які носять його ім’я (нікнейм). Так сталося, що для того, щоб зробити власну персону більш впізнаваною, — достатньо створити для людей окрему звичку.
Виглядає схема дуже просто: блогер Х робить шоколадку і називає її Х-шоколад (важливо, щоб він був смачним, звичайно) → ви купуєте цю шоколадку → вона вам подобається (ну звісно, солодке всім подобається) → ви асоціюєте цю шоколадку (яка дарує вам приємні емоції) з конкретною людиною — блогером Х. І найцікавіше в тому, що вам здається, що ви незалежні від продукту та цього блогера тим паче. Але це, звісно, не так. Ви незалежні тому що ви українець.
Фішка в тому, що це найкраще працює з їжею (прослідкуйте, скільки ви бачили іменних ресторанів, бургерних і піцерій) та сувеніркою (це може здатися неочевидним, але людям завжди цікаво мати якусь “унікальну” та ще й корисну річ). Ще є методика створення штучного попиту за рахунок азарту та можливості щось отримати "задарма", але про це вже якось іншим разом.
Тут мова не про політику, або неймінг. Справа у простому механізмі звички, яку ми не в силах контролювати, наскільки б ми не вважали себе особливими.
Тому який висновок? Будьте обережні зі своїми бажаннями та старайтесь з холодною головою аналізувати власні дії. Якщо вам здається, що ви купили мигдально-кокосовий батончик не тому, що його їдять усі, а тому що ви просто любите солодке, то в мене для вас неприємні новини. Справжнє прізвище Дмитра Монатіка звучить як Монатик.
Наше життя — це постійна боротьба із власними слабкостями. Щодня хочеться дати собі обіцянку не вживати нічого забороненого, але все одно руки тягнуться до того тіктоку з пародією на Венздей. І так з усім.
Найстрашніше в цій ситуації — не помітити, що вас обвели навколо пальця та змусили повірити у те, що це дійсно ваш вибір.
Містер Біст якось розповідав, яким чином працює маркетинг у неочевидних речах на прикладі власних батончиків, які носять його ім’я (нікнейм). Так сталося, що для того, щоб зробити власну персону більш впізнаваною, — достатньо створити для людей окрему звичку.
Виглядає схема дуже просто: блогер Х робить шоколадку і називає її Х-шоколад (важливо, щоб він був смачним, звичайно) → ви купуєте цю шоколадку → вона вам подобається (ну звісно, солодке всім подобається) → ви асоціюєте цю шоколадку (яка дарує вам приємні емоції) з конкретною людиною — блогером Х. І найцікавіше в тому, що вам здається, що ви незалежні від продукту та цього блогера тим паче. Але це, звісно, не так. Ви незалежні тому що ви українець.
Фішка в тому, що це найкраще працює з їжею (прослідкуйте, скільки ви бачили іменних ресторанів, бургерних і піцерій) та сувеніркою (це може здатися неочевидним, але людям завжди цікаво мати якусь “унікальну” та ще й корисну річ). Ще є методика створення штучного попиту за рахунок азарту та можливості щось отримати "задарма", але про це вже якось іншим разом.
Тут мова не про політику, або неймінг. Справа у простому механізмі звички, яку ми не в силах контролювати, наскільки б ми не вважали себе особливими.
Тому який висновок? Будьте обережні зі своїми бажаннями та старайтесь з холодною головою аналізувати власні дії. Якщо вам здається, що ви купили мигдально-кокосовий батончик не тому, що його їдять усі, а тому що ви просто любите солодке, то в мене для вас неприємні новини. Справжнє прізвище Дмитра Монатіка звучить як Монатик.
❤44❤🔥8
Слобожанщина
Неважливо, як назвуть ту залізницю. Головне, що нам є де розгулятись у питанні топонімів і зайвий раз посратись з цього приводу. Так того просить наша душа.
Але Слобожанщина це окрема історія. Один з небагатьох регіонів, назву якого кожен з нас хоча б раз та й чув. Він неодмінно асоціюється з чимось настільки українським, що з’являється дике бажання гучно вимовити тверду “Щ” так, щоб всі почули. Слобожанщина заворожує.
Невеликий пошук графічних синонімів (це я щойно придумав термін, маю на увазі різні елементи, які можуть бути відповідні регіону) привів мене до, мабуть, найдотепніших прапорів України.
Охтирський козацький полк. В історію лізти не будемо, суть не в цьому.
Як же гарно вони розіп’яли цього дідугана. Цей нетиповий хрест, який виглядає не дуже звично, але зручно. Не треба ноги складати разом, щоб їх прибили. Та і рукам трохи вільніше. Чудовий UX. Самі ноги не дуже вийшли: таке відчуття, що їх малював Міджорні, але це такий стиль графіки, питань немає. Шортики також приємні, наче піжамні. Так і не скажеш, що це символ страждань. Акуратні літери SAPR наче влиті, а цей фейєрверк на фоні просто вишенка на торті. Дуже просто, але так яскраво та графічно. Шкода, що Українські геральдисти не звертають на таке увагу, а клепають шаблоні неорадянські герби. Але про це іншим разом.
Друга цікава знахідка це прапор Слобожанщини, який спочатку позиціонувався, як прапор острогозького козацтва. Здавалося — елементарщина. До прапорів часто додають колір, щоб охарактеризувати причетність до окремого регіону чи військового ладу. Але тут здається дуже вдало вийшло. Це майже прапор Німечини з блакитним замість червоного, але він взагалі на нього не схожий. Занадто свіжим виглядає цей волошковий. Ще знаю слово блаватний. Я хотів би собі такий.
Звісно, ваша фронталка бачила куди більше краси, але ви також намагайтесь шукати гарне у повсякденних та, можливо, застарілих речах. Може вони і не старі зовсім, просто на них давно ніхто не дивився свіжим, молодим поглядом.
Неважливо, як назвуть ту залізницю. Головне, що нам є де розгулятись у питанні топонімів і зайвий раз посратись з цього приводу. Так того просить наша душа.
Але Слобожанщина це окрема історія. Один з небагатьох регіонів, назву якого кожен з нас хоча б раз та й чув. Він неодмінно асоціюється з чимось настільки українським, що з’являється дике бажання гучно вимовити тверду “Щ” так, щоб всі почули. Слобожанщина заворожує.
Невеликий пошук графічних синонімів (це я щойно придумав термін, маю на увазі різні елементи, які можуть бути відповідні регіону) привів мене до, мабуть, найдотепніших прапорів України.
Охтирський козацький полк. В історію лізти не будемо, суть не в цьому.
Як же гарно вони розіп’яли цього дідугана. Цей нетиповий хрест, який виглядає не дуже звично, але зручно. Не треба ноги складати разом, щоб їх прибили. Та і рукам трохи вільніше. Чудовий UX. Самі ноги не дуже вийшли: таке відчуття, що їх малював Міджорні, але це такий стиль графіки, питань немає. Шортики також приємні, наче піжамні. Так і не скажеш, що це символ страждань. Акуратні літери SAPR наче влиті, а цей фейєрверк на фоні просто вишенка на торті. Дуже просто, але так яскраво та графічно. Шкода, що Українські геральдисти не звертають на таке увагу, а клепають шаблоні неорадянські герби. Але про це іншим разом.
Друга цікава знахідка це прапор Слобожанщини, який спочатку позиціонувався, як прапор острогозького козацтва. Здавалося — елементарщина. До прапорів часто додають колір, щоб охарактеризувати причетність до окремого регіону чи військового ладу. Але тут здається дуже вдало вийшло. Це майже прапор Німечини з блакитним замість червоного, але він взагалі на нього не схожий. Занадто свіжим виглядає цей волошковий. Ще знаю слово блаватний. Я хотів би собі такий.
Звісно, ваша фронталка бачила куди більше краси, але ви також намагайтесь шукати гарне у повсякденних та, можливо, застарілих речах. Може вони і не старі зовсім, просто на них давно ніхто не дивився свіжим, молодим поглядом.
❤27❤🔥18💔3
Тропікана
Давайте розкажу цікаву історію та похизуюся однією роботою.
Більше року тому мені пощастило попрацювати з дуже крутими людьми з TwoJeys та зробити для них логотип, а точніше сам символ. Думаю, це моя слабкість:жінки за 30 і робити щось просте, але наповнене сенсами. Так вийшло і з цими зірками. Тому що це буквально історія про двух співзасновників бренду. У одного ім’я починається на J, а у іншого — прізвище. Дуже зручно. Ту Джейс. Якраз тиждень тому вони перезапустилися з новим експресивним стилем і це виглядає правда круто. Подивіться хоча б короткий шоуріл.
А от і історія якраз. Поки ми працювали над варіаціями цього славнозвісного нового знаку, мій креативний директор Чіча, або як його насправді звуть — Арнау (не питайте) розповів про Тропікану та їх кейс з провальним редизайном. Хто не в курсі — тиць.
В інтернеті сотні статей про те, як же чотко Тропікана втратила грошей та осоромилася на весь світ зі своєю новою упаковкою. Але фішка в тому, що хоч провал і був зафіксований, але він був локальним і не на стільки критичним, як це описують. Тут уже попрацювали самі маркетологи Тропікани. Вони буквально зробили власний факап головним надбанням та фішкою. Це розганялося як скандал та найгірший редизайн століття. Показовий кейс. Він буквально скрізь і в цьому їхня сила.
Чіча сказав, що ця “турбулентність” з новою упаковкою тривала декілька місяців (поки не вирішили відкотити все назад), але після яскравого висвітлення цієї ситуації — про Тропікану стали знати настільки сильно широко поза межами Штатів, що якби вони через пару років перезапустилися з тим самим оновленим дизайном, то продажі тільки б виросли. Такий от парадокс.
Поганого піару не існує, чи як там кажуть?
Давайте розкажу цікаву історію та похизуюся однією роботою.
Більше року тому мені пощастило попрацювати з дуже крутими людьми з TwoJeys та зробити для них логотип, а точніше сам символ. Думаю, це моя слабкість:
А от і історія якраз. Поки ми працювали над варіаціями цього славнозвісного нового знаку, мій креативний директор Чіча, або як його насправді звуть — Арнау (не питайте) розповів про Тропікану та їх кейс з провальним редизайном. Хто не в курсі — тиць.
В інтернеті сотні статей про те, як же чотко Тропікана втратила грошей та осоромилася на весь світ зі своєю новою упаковкою. Але фішка в тому, що хоч провал і був зафіксований, але він був локальним і не на стільки критичним, як це описують. Тут уже попрацювали самі маркетологи Тропікани. Вони буквально зробили власний факап головним надбанням та фішкою. Це розганялося як скандал та найгірший редизайн століття. Показовий кейс. Він буквально скрізь і в цьому їхня сила.
Чіча сказав, що ця “турбулентність” з новою упаковкою тривала декілька місяців (поки не вирішили відкотити все назад), але після яскравого висвітлення цієї ситуації — про Тропікану стали знати настільки сильно широко поза межами Штатів, що якби вони через пару років перезапустилися з тим самим оновленим дизайном, то продажі тільки б виросли. Такий от парадокс.
Поганого піару не існує, чи як там кажуть?
❤🔥28❤6
Творчий абсолют
Як не дивно, будь-яка, навіть найхаотичніша сфера життя так чи інакше впідпорядкована досить точним статистичним показникам. Особливо часто ми використовуємо поняття моди, трендів та норми, наділяючи їх якимись людяними характеристиками, але це все проста математика.
Термін “творчий абсолют” довелось придумати самому, бо, на жаль, не знайшов у мережі Інтернет нічого схожого. Можливо, це і не про творчість взагалі. Так, для красного слівця.
Візьміть для прикладу будь-яку категорію та спробуйте назвати її лідера на даний момент.
Важливо оцінювати якомога об’єктивніше для того, щоб уникнути деформованого сприйняття реальності.
Якщо ви одразу можете назвати 2-3 лідерів ринку, а згодом ще декілька, що не вистачить пальців всіх перелічити, то ця сфера зараз знаходиться на етапі стагнації. Це не означає, що справи йдуть погано, можливий навіть ріст показників, але це все ще не абсолют.
Головним фактором того, що ринок має потенціал до зросту є наявність одного (1) яскравого лідера. Характерною рисою творчого абсолюту є значний відрив першого місця від другого. Дуже явно це можна спостерігати у спорті, коли є суперспортсмени, а є Усейн Болт, є топові бомбардири, а є Ерлінг Голанн. Питання лише у тому, який час це лідерство буде утримуватися і чи достатньо його для загального підйому сфери.
Подібні приклади наявно демонструють те, що на конкретному відрізку часу є можливість пробити стелю і знайти такий підхід, який дозволить як мінімум побити власні рекорди показників, а як максимум — стати одноосібним лідером.
Як досягти творчого абсолюту?Та якби ж я знав, лол.
Як не дивно, будь-яка, навіть найхаотичніша сфера життя так чи інакше впідпорядкована досить точним статистичним показникам. Особливо часто ми використовуємо поняття моди, трендів та норми, наділяючи їх якимись людяними характеристиками, але це все проста математика.
Термін “творчий абсолют” довелось придумати самому, бо, на жаль, не знайшов у мережі Інтернет нічого схожого. Можливо, це і не про творчість взагалі. Так, для красного слівця.
Візьміть для прикладу будь-яку категорію та спробуйте назвати її лідера на даний момент.
Важливо оцінювати якомога об’єктивніше для того, щоб уникнути деформованого сприйняття реальності.
Якщо ви одразу можете назвати 2-3 лідерів ринку, а згодом ще декілька, що не вистачить пальців всіх перелічити, то ця сфера зараз знаходиться на етапі стагнації. Це не означає, що справи йдуть погано, можливий навіть ріст показників, але це все ще не абсолют.
Головним фактором того, що ринок має потенціал до зросту є наявність одного (1) яскравого лідера. Характерною рисою творчого абсолюту є значний відрив першого місця від другого. Дуже явно це можна спостерігати у спорті, коли є суперспортсмени, а є Усейн Болт, є топові бомбардири, а є Ерлінг Голанн. Питання лише у тому, який час це лідерство буде утримуватися і чи достатньо його для загального підйому сфери.
Подібні приклади наявно демонструють те, що на конкретному відрізку часу є можливість пробити стелю і знайти такий підхід, який дозволить як мінімум побити власні рекорди показників, а як максимум — стати одноосібним лідером.
Як досягти творчого абсолюту?
❤🔥33❤9💔5
Церква — новий чорний
Про дизайн читати нікому не цікаво, так давайте поговоримо про те, що змушує нас відчувати себе живими. Краса побаченого вживу.
Останні місяці я провів у плавній підготовці до цього поста: працював, подорожував Україною і багато читав. Все пройшло недарма: тепер є можливість розказати вам про феномен церкви (я проти УПЦ МП) і спробувати спонукати вас подивитися на неї іншими очима.
Історія знає багато прикладів насадження атеїзму та релігії, але давайте абстрагуємось від цього і спробуємо бути чесними самі з собою. Здебільшого церква, храм, костел — це естетично красиво. В багатьох містах нашої країни я стикався з головною проблемою нестачі культурних пам’яток, на які можна подивитися і сформувати хоча б поверхневу думку щодо міста. Але часто крім парків та ставів (вибачте, тернопільчани) дивитися нічого. Нормальні музеї — велика рідкість, а обійти все місто часто немає часу.
Тут на допомогу приходить церква. Де б я не був, навіть після закриття чи у вихідні — мене скрізь пускали на зачинену територію та дозволяли не просто зробити пару фотографій, а й погуляти там. Це само по собі налаштовує на більш медитативний настрій, а ще дозволяє оцінити роботу архітекторів своїм любительським оком. Юліан Чаплінський радив не спішити фотографувати побачене. Треба спочатку охопити все поглядом та спробувати сформувати думку. Підбір ракурсів для фото може зіпсувати перше враження.
У церкви часто досить спірна репутація і я не пропоную вам ходити на сповіді чи вдаритися у віру. Відвідайте найвідоміший храм чи собор у вашій місцевості. Спробуйте віднестися до цього, як до музею, бо часто так і є. Будьте відкритішими до культури у всіх її проявах. Не заганяйте себе в рамки, як казав один мій знайомий Алмаз Бога.
А коли вийдете з церкви — продихайтесь від духмяного ладану та допоможіть самі знаєте кому.
Про дизайн читати нікому не цікаво, так давайте поговоримо про те, що змушує нас відчувати себе живими. Краса побаченого вживу.
Останні місяці я провів у плавній підготовці до цього поста: працював, подорожував Україною і багато читав. Все пройшло недарма: тепер є можливість розказати вам про феномен церкви (я проти УПЦ МП) і спробувати спонукати вас подивитися на неї іншими очима.
Історія знає багато прикладів насадження атеїзму та релігії, але давайте абстрагуємось від цього і спробуємо бути чесними самі з собою. Здебільшого церква, храм, костел — це естетично красиво. В багатьох містах нашої країни я стикався з головною проблемою нестачі культурних пам’яток, на які можна подивитися і сформувати хоча б поверхневу думку щодо міста. Але часто крім парків та ставів (вибачте, тернопільчани) дивитися нічого. Нормальні музеї — велика рідкість, а обійти все місто часто немає часу.
Тут на допомогу приходить церква. Де б я не був, навіть після закриття чи у вихідні — мене скрізь пускали на зачинену територію та дозволяли не просто зробити пару фотографій, а й погуляти там. Це само по собі налаштовує на більш медитативний настрій, а ще дозволяє оцінити роботу архітекторів своїм любительським оком. Юліан Чаплінський радив не спішити фотографувати побачене. Треба спочатку охопити все поглядом та спробувати сформувати думку. Підбір ракурсів для фото може зіпсувати перше враження.
У церкви часто досить спірна репутація і я не пропоную вам ходити на сповіді чи вдаритися у віру. Відвідайте найвідоміший храм чи собор у вашій місцевості. Спробуйте віднестися до цього, як до музею, бо часто так і є. Будьте відкритішими до культури у всіх її проявах. Не заганяйте себе в рамки, як казав один мій знайомий Алмаз Бога.
А коли вийдете з церкви — продихайтесь від духмяного ладану та допоможіть самі знаєте кому.
❤32❤🔥19
Я ненавиджу креатив
Немає більше можливості мовчати і пора озвучити те, що давно сидить у кожного на язиці.
Український дизайн дивує своєю винахідливістю і самобутністю. Це наша велика особиливість. Ми не тільки користуємось надбанням предків, а і самі створюємо власні правила та стаємо в них найкращими. Нам часто здається що у своїй креативності нам немає рівних і, що найцікавіше, ми у цьому не помиляємося. Дійсно, як з окремою нацією, мало хто може з нами у цьому факторі поконкурувати. Але є одна проблема.
Ми почали вважати креатив, епатаж та провокацією синонімом якості. Здається, що можна нехтувати правилами композиції, вважаючи себе Девідом Карсоном, бо замість цього на потенційного користувача чекає так званий “вау-ефект”.
Це працює лише у короткій перспективі. Немає нічого поганого в тому, щоб дати волю фантазії і, озброївшись стратегічним мисленням, випустити кампанію, яка затьмарить інфопростір на довгі 8-12 годин. Можна навіть побудувати на цьому принципі цілу агенцію та вражати людей широким вокабуляром зменшувально-пестливих слів у своїх комунікаціях.
Тепер пора показувати професіоналізм. Повернемося до питання якості та впливу на індустрію. Пацани. Ви перемогли. Тормозіть на сьогодні двіж. Покажіть, як ми вміємо (а ми вміємо) дивувати не яскравою картинкою, а роботою, яку хочеться аналізувати та розглядати. Роботою, огляд на яку Антон Іванов буде робити довше 4 хвилин.
Давайте всі разом перейдемо на новий етап у розвитку українського дизайну. Станемо фундаментально серйознішими, не втрачаючи цю унікальну рису креативності, поки вона не перетворилася в масовий продукт.
А ну і донатьте на ЗСУ. Не знайшов куди додати гіперпосилання, тому буде в лоб.
Немає більше можливості мовчати і пора озвучити те, що давно сидить у кожного на язиці.
Український дизайн дивує своєю винахідливістю і самобутністю. Це наша велика особиливість. Ми не тільки користуємось надбанням предків, а і самі створюємо власні правила та стаємо в них найкращими. Нам часто здається що у своїй креативності нам немає рівних і, що найцікавіше, ми у цьому не помиляємося. Дійсно, як з окремою нацією, мало хто може з нами у цьому факторі поконкурувати. Але є одна проблема.
Ми почали вважати креатив, епатаж та провокацією синонімом якості. Здається, що можна нехтувати правилами композиції, вважаючи себе Девідом Карсоном, бо замість цього на потенційного користувача чекає так званий “вау-ефект”.
Це працює лише у короткій перспективі. Немає нічого поганого в тому, щоб дати волю фантазії і, озброївшись стратегічним мисленням, випустити кампанію, яка затьмарить інфопростір на довгі 8-12 годин. Можна навіть побудувати на цьому принципі цілу агенцію та вражати людей широким вокабуляром зменшувально-пестливих слів у своїх комунікаціях.
Тепер пора показувати професіоналізм. Повернемося до питання якості та впливу на індустрію. Пацани. Ви перемогли. Тормозіть на сьогодні двіж. Покажіть, як ми вміємо (а ми вміємо) дивувати не яскравою картинкою, а роботою, яку хочеться аналізувати та розглядати. Роботою, огляд на яку Антон Іванов буде робити довше 4 хвилин.
Давайте всі разом перейдемо на новий етап у розвитку українського дизайну. Станемо фундаментально серйознішими, не втрачаючи цю унікальну рису креативності, поки вона не перетворилася в масовий продукт.
А ну і донатьте на ЗСУ. Не знайшов куди додати гіперпосилання, тому буде в лоб.
❤🔥50❤14💔7
Конкретність
Нікому не цікаво дивитися інтерв’ю людини, яка узагальнююче відповідає на питання. “Ну, для кого як”. Ок, так а для тебе як? Скажи, нехай навіть нікому не сподобається. Будь конкретним. Це притягує.
Складно читати вірші Жадана, не розуміючи, що хотів сказати автор. Інтимна сповідь чи туга за клубом Живіт у Харкові? Ніхто не дізнається правди.
З дизайном така ж історія. Складно згадати хоча б один дійсно якісний проєкт, який надмірною кількістю метафор намагається перекрити брак ідей. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що тут щось нечисто. Хочуть нас залишити в дурнях, обвести навколо пальця, змусити повірити в силу абстрактності. Неприємно.
За відсутністю конкретності в намірах приховується відсутність щирості. А нам таке не потрібно. Покажіть, як є. Нехай навіть сама ідея настільки складна, що її треба пояснювати довше 8-12 хвилин, але це нормально. Який сенс намагатися всидіти на двох стільцях, якщо це в принципі незручно? У задачі є безліч шляхів вирішення і немає неправильного. Є лише менш конкретні та привабливі. Це фундамент емоційного сприйняття.
Наша з вами місія — створювати прекрасні речі щодня. Яка б задача не стояла. Раз за разом перевершувати і дивувати самих себе. Краса — це про відчуття. Неважливо, це картинка, відео, текст чи код, але якщо в фінальному результаті не відчувається конкретності в задумі, то враження ризикують бути зіпсованими. Та і кому це вигідно?
Любіть те, що ви робите. Створюйте найпрекрасніші речі, будьте відвертими, щирими та конкретними. Це притягує.
Нікому не цікаво дивитися інтерв’ю людини, яка узагальнююче відповідає на питання. “Ну, для кого як”. Ок, так а для тебе як? Скажи, нехай навіть нікому не сподобається. Будь конкретним. Це притягує.
Складно читати вірші Жадана, не розуміючи, що хотів сказати автор. Інтимна сповідь чи туга за клубом Живіт у Харкові? Ніхто не дізнається правди.
З дизайном така ж історія. Складно згадати хоча б один дійсно якісний проєкт, який надмірною кількістю метафор намагається перекрити брак ідей. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що тут щось нечисто. Хочуть нас залишити в дурнях, обвести навколо пальця, змусити повірити в силу абстрактності. Неприємно.
За відсутністю конкретності в намірах приховується відсутність щирості. А нам таке не потрібно. Покажіть, як є. Нехай навіть сама ідея настільки складна, що її треба пояснювати довше 8-12 хвилин, але це нормально. Який сенс намагатися всидіти на двох стільцях, якщо це в принципі незручно? У задачі є безліч шляхів вирішення і немає неправильного. Є лише менш конкретні та привабливі. Це фундамент емоційного сприйняття.
Наша з вами місія — створювати прекрасні речі щодня. Яка б задача не стояла. Раз за разом перевершувати і дивувати самих себе. Краса — це про відчуття. Неважливо, це картинка, відео, текст чи код, але якщо в фінальному результаті не відчувається конкретності в задумі, то враження ризикують бути зіпсованими. Та і кому це вигідно?
Любіть те, що ви робите. Створюйте найпрекрасніші речі, будьте відвертими, щирими та конкретними. Це притягує.
❤37❤🔥24
Все ремікс
Скажу чесно — не солідно сидіти з менш ніж 1000 підписниками, хоч кожен із вас на вагу золота. Концепція каналу така, що він росте органічно і в ньому немає та не буде ніякої реклами. Тому цей пост спрямований на шеринг та рекомендацію. Дуже на вас розраховую.
Давайте врешті-решт познайомимось, а то як чужі. Знаю, кожен прийшов з різних кіл, але всіх об’єднує плюс-мінус одна ідея: дослідницький інтерес.
Я от дизайнер, наприклад. Працюю у😱 . Загалом у студії ми займаємось створенням дизайн-систем, сайтів та формуванням стратегій для (здебільшого) технологічних компаній нової економіки. Цей текст мене не змушували писати, клянусь. Просто для загального розуміння.
Тепер ваша черга.
Скажу чесно — не солідно сидіти з менш ніж 1000 підписниками, хоч кожен із вас на вагу золота. Концепція каналу така, що він росте органічно і в ньому немає та не буде ніякої реклами. Тому цей пост спрямований на шеринг та рекомендацію. Дуже на вас розраховую.
Давайте врешті-решт познайомимось, а то як чужі. Знаю, кожен прийшов з різних кіл, але всіх об’єднує плюс-мінус одна ідея: дослідницький інтерес.
Я от дизайнер, наприклад. Працюю у
Тепер ваша черга.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥25❤5