Luke Chiang - TYPHOON

Лютневий дебютник тайванця Люка Чіанга, з яким 25-річний музикант вернувся до музики після тривалого рихтування хворого голосу.

Лагідна інді-еренбіха, якій вдається і класиці вклонитися, і не розгубити легкості свого поколінння.)

Якщо любите музику Деніела Сізара, keshi, Мака Ейрса і між тим, зверніть увагу.

Стрімінги

люблю обидвох.
теракотово ніжно) 🍒

літо таке літо

Дімка Драм і банда. Топ!

новіпісняйкліп

З учорашнього, нового, потенційно цікавого

Ibeyi - Offering
Temples - BLISS
Madeon - Victory
RAT BOY - CRASH!
Siamese - dissolution
Downtown Boys - Public Luxury
Dead Pioneers - Wagon Burner
The Pretty Reckless - Dear God
The Bouncing Souls - Born To Be
Bayside - Anywhere But Here EP

+ колись якось

Au/Ra, Sincere Engineer, Verdun, Roger Eno, Junius, ill peach, JJerome87, Georgia Gets By, Kita Alexander, Dari Bay, Born At Midnite, Scrimshire, common goldfish, Jack Garratt, Chanel Beads, The Offline, Sierra Carson, CS Cleaners, Tal Mashiach, JW Francis, Pearl & The Oysters, Switchfoot, Peekay, Morrissey, Isabel LaRosa, Sekou, Tasha, Anxious Arms, Ryan Beatty, Devon Gilfillian, SCayos, Maiah Manser, Nectar Woode, gracie, The Blackouts, Prof, GUSPY, Borderline, Fai Laci, tigerstate, Africaine, Of Norway, Kublaii, GILT, Taxi Girls

Не міг пройти повз нову книгу автора одного з найзнаковіших - принаймні для мене - історичних текстів часів незалежності в нашій літературі. Я про Тему для медитації Леоніда Кононовича.

Анотація Там, де немає пітьми заінтригувала сходу

Трагічна фантасмагорія, що розгортається наприкінці сорокових років минулого століття на тлі будівництва одного з «рукотворних морів» у Центральній Україні. Одне за одним стираються з лиця землі села й містечка, вирубаються сади і ліси, місцевих жителів зганяють до пересильних таборів, щоби згодом виселити на Донбас.

Але місія головного героя, майора МДБ Бєлокорова, полягає в іншому — за особистим наказом Сталіна він шукає у цих місцях сліди автора принизливого памфлету, присвяченого особі «вождя народів».

проте післясмак неоднозначний.

І що стосується сюжету з його ключовими твістами, і величезної кількості не завжди переконливих діалогів, і відчуття, що роман з розмов в більшості й складається, і деякої повзбіжності, яка не дозволяє до кінця зануритися ні в повстанські 20ті, ні в трагічні 30ті, ні в повоєнні 40ві.

Між тим, символізм, сеттінг (особливо отаманщина 20их), химерний настрій, який плаває поміж реальністю і якимись магічними парелелями + смаковита мова згладжують нерівномірну сюжетну кардіограму, й історія в підсумку працює. Хоча і скидається подеколи на лімбічне марево.

Майте на увазі.

Добраніч 🚁

На Різдво будемо дивитися «Вервольфа». Новий фільм Еггерса.

Якщо доживемо.

сьодні дивлюся не зовсім класичну документалку про живих легенд американського інді Pavement

таке.
кайфові нудотіки з 90их, які спеціально грали хуйово, бо коли грали добре, це нікому не заходило

цитуючи - «не обовʼязково вміти грати, щоб грати класно» 🏓

+ Джон Кірі в кадрі

RAT BOY - CRASH!

Сьогодні в вухах новий альбом британців RAT BOY. Вісімнадцять треків за сорок одну хвилину, котрі банда записала всього за два дні в деревʼяних сараях з саду легендарної Сюзі Кватро.

Крім Джордана Карді та музикантів RB над альбомом працював і ренсід-мен Тім Армстронг, якому в цьому році виповниться - на хвилиночку - 60!!!

Від ранніх записів і варʼюватого міксу хіпіхапу з бритпопом та ска майже нічого не лишилося. CRASH! упевнено шпілить в скейт-панк, злобуденну соціалку, заледве не цитуючи The Clash і Green Day зразку середини 90их. Топчик.

Стрімінги

Видавництво «Пʼяний корабель» видасть збірку поезій Керуака.

Майте на увазі.

Олівія Вайлд - вогонь вогненний).

І як режисерка, яка наважилась за допомогою 35-міліметрової плівки і майже театральної форми переказати вже й без того хітову історію про драматичне знайомство із сусідами згори, і як актриса, одна міміка і харизма якої варта овацій.

Звісно, і Крус, і Нортон із Рогеном теж красунчики, але Вайлд, яку я знаю дуже обіжно як актрису - доктора Хауса, перепрошую, не дивився - мене розірвала.

Весело, сумно, знову весело, ще сумніше, але в підсумку мені важко пригадати ще одну комедію за останнє десятиліття, яка б змусила мене так сміятися. Окремий респект А24 за чергове жанрове розширення.

Більше ніж вдала спроба в препарування інституту шлюбу, сексу в шлюбі і щастя, яке в кожного своє, і між тими завʼязане на щасті іншого.

Раджу.

Власне.
Не забувайте про бібліотеки!