«Вечір. Стара Флоренція», 1973 р.
Тетяна Яблонська

/зберігається в Державній Третьяковській галереї, Росія/

17 червня 2005 року у Києві померла художниця Тетяна Яблонська. Їй було 88 років

сьогодні опублікуємо спогад Тетяни Нилівни про її поїздку до Флоренції, і про те, чому картина "Вечір. Стара Флоренція" не потрапила до збірки жодного музею в Україні

📝…як я любила, втомившись після цілоденної ходи по Флоренції, сісти біля вікна своєї «камери», як тут називають номери готелів, спокійно дивитися у вікно на вечірнє місто і згадувати, згадувати. У чистому золотому повітрі свистять стрижі, перекреслюючи небо. Переді мною — цілий лабіринт вузеньких вуличЧерепичні дахи мальовничо туляться під різними кутами, створюючи своєрідний візерунок. Його завершує велич собору Санта-Кроче, Пантеон Італії. Тут похований Мікеланджело, що так багато зробив для Флоренції. Над Флоренцією височіє її найголовніший головний убір — купол Санта-Марія дель Фіоре. На моїй картині він зображений збоку, праворуч, у віддзеркаленні вікна, хоча насправді його звідси не видно навіть у віддзеркаленні. Але не може бути образу Флоренції без цього купола. Ось я і зважилася на цю «неправду» заради правди самого міста. У лівому верхньому куті, у вікні, зображена частина форту, який будувався також під керівництвом Мікеланджело, коли Флоренція готувалася до війни, здається, з іспанцями. Це вже за Арно, на тому боці річки. У вікні ліворуч — башта замку Палаццо Веккіо — він справді там і віддзеркалювався.
Я люблю цю картину. Я хотіла, щоб її придбало наше Міністерство, і я могла би прийти до неї в музей, сісти перед нею і згадувати, згадувати.
Картину виставили на якійсь виставці в Москві. Можливо, і на академічній. Не пам'ятаю. Знаю тільки, що її там оцінили і надіслали мені бланк для переказу грошей. Сума, пам'ятаю, була досить помірна. Я прийшла в наше Міністерство культури, до завідувача тоді відділу образотворчого мистецтва Юрія Євдокимовича Баликова. Я показала йому пропозицію Мінкульту СРСР і попросила перезакупити цю картину за тією ж ціною для українського музею, бо вважаю її своєю творчою удачею, і мені б дуже хотілося, щоб вона була в Києві. Він порадився із вищим начальством і відповів мені категоричною відмовою, сказавши дуже виразно і сухо, що ця робота їм не потрібна. Я пішла, як обпльована.
А через деякий час за картину «Стара Флоренція», як за один з найкращих творів, виконаних того року мені вручили медаль Академії мистецтв, що дало мені право знову поїхати в Італію, у Флоренцію...

⚡️з полону звільнили Юлію Паєвську (Тайру)

«Тайра», 2022
портрет-витинанка Марії Мартиненко-Гупало

🌞 «Ранок надій, ранок любові», 1995
Євген Лещенко

доброго ранку!

ексклюзивний лонгрід Вам до ранкової кави ☕️😉

роботи художниці - просто ❤️

Перший в історії лонгрід про художницю наїву Єлизавету Миронову! https://uartlib.org/exclusive/yelyzaveta-myronova-malyuvala-pisni/

🥱 «Неділя. Пробудження»,
1930-ті рр.
Стенлі Спенсер

👨‍👧‍👦 «Батьківство», 1965
Зоя Лерман (1934-2014)

з Днем Батька!

міжнародний День біженців - дата, яка стала як ніколи актуальною і болючою для усіх українців

у березні ми опублікували матеріал саме на цю тему:

ПРО ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ТА БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ

Яків Гніздовський "Переміщені особи", 1948

🌅 «Ранок», 1963 р.
Юрій Скандаков

доброго ранку!

читаючи наш новий матеріал, Ви будете посміхатися і сумувати одночасно:

ЧАЙ, СЕРЕЖКИ ТА КІШКА АСЯ: У ЛЬВОВІ ТРИВАЄ ВИСТАВКА ПРО ОБЕРЕГИ ЕВАКУЙОВАНИХ

він про людей, які були змушені покинути свої домівки через повномасштабну війну, та про речі, які стали для них сучасними оберегами

(виставка триватиме до 30 червня)

🌊 на Львівщині офіційно затвердили перелік місць для безпечного купання, повідомили у Львівській ОВА

«Купання», 1969
Юрій Скандаков

колега з каналу Tasty Drive запитала, чи можна кинути нам роботу у продовження теми купання у водоймах.

наша відповідь: не можна, а потрібно!

серія «Третя світова 2022»,
Ігор Гусєв

22 червня 1897 року на Сумщині народився український художник та педагог Олександр Сиротенко. Дитинство та юність його пов’язані з Конотопом, де жив батьківський рід художника – козаки-сироти, що оселилися тут ще у XVIII столітті. З 1913 по 1918 роки Сиротенко навчався у Київському художньому училищі, був у класі Федора Кричевського. Отримавши диплом, він повернувся до Конотопу і стає керівником студії образотворчого мистецтва при Конотопських залізничних майстернях. Згодом на запрошення Кричевського вступає до його майстерні станкового живопису в Київському художньому інституті (до 1923 р. - Українська Академія Мистецтв), де він вчився від до 1927 р. Завершив навчання в аспірантурі Харківського художнього інституту.

Загальновизнаним твором українського живопису перших десятиліть ХХ століття є полотно Олександра Сиротенка “Відпочинок” (1927, NAMU) – програмна картина була представлена до захисту як дипломна робота. Це був перший системний випуск живописної майстерні Федора Кричевського, студенти якої пройшли послідовно всю художню й освітню програми від першого до останнього курсів.

З 1934 року Сиротенко працював викладачем у Київському художньому інституті, де 1947 року отримав звання професора. Серед його учнів були відомі живописці О. Лопухов, В. Одайник, Т. Голембієвська, В. Рижих, В. Гурин та інші.

Феномен Сиротенка – людини, художника і педагога – створення цілої мистецької династії. Два покоління талановитих живописців стали його неформальними учнями і послідовниками: дочка Надія Сиротенко (1920-2005), зять Олександр Вовк (1922-2004) і онук Сергій (народився у 1958 році).

Все життя художник багато і плідно працював. Він малював завжди і всюди.

/створено з використанням матеріалів з Бібліотеки Українського Мистецтва/