з твоїм Днем, Львове 💫

🔹"У нашому місті ввечері", 1960-ті, Леопольд Левицький

🔹"Львів", 1971, Ярослава Музика

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram

підготували добірку травневих виставок у Львові, Києві, Полтаві та Луцьку, аби Ваші вихідні були сповнені мистецтвом

🔹“Абракадабра”
📍Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
перша повна презентація циклу робіт, над яким Павло Маков працював у 2014-2025 роках, “Абракадабра” розкриває магістральні теми всієї практики мистця, якими є місто і місце. Кульмінацією львівської виставки стала нова робота, створена безпосередньо у просторі музею: бінарним кодом Маков відтворив цитату з роману Кальвіно про щоденне пекло на землі. Кураторки проєкту Марія Ланько та Лісавета Герман зазначають, мовляв, цей проєкт — про невимовне, про те, чому годі дати визначення, схопити, однак можна здійснити спробу принаймні наблизитися художньою метафорою.

🔹“Першоелементи”
📍Instytut Avtomatyky (Полтава)
Експозиція зібрала тактильні та кінетичні роботи, доповнені ароматами і звуками, які створила ініціативна група Instytut Avtomatyky (Максим Мазур, Андрій Підлісний та Ніка Шумейко). Проєкт також можна тлумачити як своєрідне повернення додому, позаяк принаймні для Максима Мазура та Ніки Шумейко виставка стала можливістю вперше представити творчий доробок у рідному регіоні. Виставка відбувається в імпровізованому артпросторі приміщення колишнього ресторану.

🔹"Текстиль малих форм"
📍Артцентр Дзиґа (Львів)
виставка об’єднує близько 100 художників та художниць з різних регіонів України. Експозиція запрошує до відчування на відстані дотику, досліджує текстиль як особливу форму взаємодії зі світом. Тут він постає не лише як матеріал чи медіум, а як "друга шкіра" — середовище, через яке досвід переживається тілесно, через дотик, поза домінуванням виключно візуального сприйняття.

🔹"Королівське полювання"
📍Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк)
луцький музей презентує проєкт Костя Борисюка, присвячений найрадикальнішій формі насильства — королівському полюванню; насильство людини над людиною, держави над державою, над самою сутністю — закономірність, а не випадковість. Із розвитком людства, зазначає куратор, насильство стає лише витонченішим і жорстокішим, гібридизується. Масштабні, в інтенсивних барвах, полотна Борисюка порушують теми тиску та спротиву, меж, які водночас обмежують і відкривають нові можливості для внутрішнього звільнення.

🔹"Я так бачу"
📍Національний музей декоративного мистецтва України (Київ)
у центрі уваги виставки — український наїв у всій його повноті: від народного мистецтва XIX століття до сучасних форм і проявів. У проєкті представлено понад 50 митців і близько 200 робіт: живопис, вишивка, скульптура та графіка, від знаних авторів (Примаченко, Білокур, Дровняк, Параджанов, Собачко-Шостак) до сучасних художників, які сьогодні працюють із темою наїву. Особлива частина виставки — дерев’яна пластика Зінаїди Фоменко, нещодавно вивезена з Краматорська.

[естéт]-ичних вихідних!

(повний дайджест виставок травня дивіться на сайті)

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram

Пауль Клее vs пані Ольга, мама Леопольда Левицького

блідо-ліловий, темно рожевий і аж до пурпурового — цвіт бузку на роботах українських малярів:

▫️"Дівчина з букетом бузку", 1881, Марія Башкирцева
▫️"Бузок", Іван Труш
▫️"Квітне бузок", 1907, Михайло Беркос

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram

Павільйони Венеційської бієнале — це не завжди про будівлі. Історія Міжнародної художньої виставки знала випадки, коли найсильніші (концептуально, емоційно, естетично) проєкти не потребували стін та даху, вони просто левітували в наелектризованому бієнальному полі і часом навіть іскрили.

Сьогодні довжелезний потік людей, який поволі стікається до головних локацій Бієнале, Джардіні та Арсенале, вже проходить, щонайменше повз один павільйон, щоправда, він — невидимий.

“Невидимий павільйон” (Invisible Pavilion) - проєкт Асоціації українських організацій в Італії (NAU - Network Associazioni per Ucraina). Постери, розклеєні по Via Garibaldi (одному з головних маршрутів гостей та відвідувачів бієнале) виглядають як звичні афіші подій — виставки, кінопокази, презентації книг, публічні обговорення; на них — імена художників та авторів, дати та адреси локацій. Але водночас на кожному постері “проштамповано” - Cancelled because the author was killed by Russia ...

Це альтернативна бієнальній програма, що складається з подій, які ніколи не відбудуться. Проєкт присвячений українським діячам культури, які загинули внаслідок війни Росії проти України. Їх вже майже 300 - художники, письменники, поети, режисери, музиканти…

В релізі організатори зазначають, що постери розмістять у різних куточках міста, перетворюючи всю Венецію на розсіяну інсталяцію. Впродовж наступних місяців (бієнале триватиме до 22 листопада) їх постійно доклеюватимуть. Павільйон не має входу — натомість QR-код веде до цифрового архіву з історіями художників, їхніми роботами та проєктами.

Invisible Pavilion перетворює місто на простір пам'яті — де кожне «Cancelled» означає не просто подію, що не відбулася, а життя, що обірвалося через державу-агресора.

відкрили STILL JOY у Palazzo Pinchuk (https://www.esthetegazeta.com/post/pinchuk-art-centre-veze-tukhy-radist-do-venezii)

#бієнальне