🖼️ куди сходити і що подивитися на вихідних? Зробили добірку виставок в Одесі та Львові:

🔹“Ода Соні”
📍Музей сучасного мистецтва Одеси
проєкт, присвячений 140-річчю від дня народження Соні Делоне (а народилася мисткиня в Одесі), демонструє впливи, перегуки та тяглість творчих практик художниці. Виставка презентує сучасні інтерпретації мистецьких пошуків і напрацювань Делоне в доробку одеських художників. Експозиція розгортається у форматі тематичних зон, що репрезентують різні виміри впливу, — від роботи з керамікою до моди та графічних систем

🔹“Краса буденного”
📍Shum Art Gallery (Львів)
ця виставка – спроба мисткині Олени Турянської збагнути життєсвіт своєї колеги, художниці Олени Кульчицької, пізнати її творчий метод та долучитися до діалогу з нею. Турянська зростала серед робіт Олени Львівни: від захоплення ілюстраціями до казки “Лис Микита” у дитинстві до спроможності оцінити рівень майстерності Кульчицької під час навчання в училищі прикладного та декоративного мистецтва. В експозиції представлені філігранні витинанки, що зображають дерева, гілки, корені, архіьектуні елементи, віднайдені авторкою проєкт в роботах Олени Кульчицької та майстерно проінтерпретовані на аркушах паперу

🔹“Борис Возницький. Пам’ять і час”
📍Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького
приурочена до 100-річчя з дня народження багаторічного директора Галереї мистецтв, “архітектора музейного простору України” Бориса Возницького, виставка постає своєрідним поверненням у недалеке минуле Галереї. Окрему частину експозиції складає іконографія Возницького — його портрети авторства Володимира Слєпченка, Петра Григорійчука, Володимира Грішина. Представлена зала з роботами львівських митців-сучасників Бориса Григоровича, зокрема твори Емануїла Миська, Миколи Шимчука та Любомира Медвідя. Також відвідувачі мають змогу побачити автентичні предмети з кабінету Бориса Возницького (годинник, робочий стіл та документи), що дають уявлення про робочі будні невтомного музейника

🔹“Заземлені розмови”
📍Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
мультимедійний проєкт Михайла Барабаша – своєрідне есе про життєстійкість: через об’єкти з вмонтованою шрапнеллю, відеоінсталяції, архівні фотографії та малюнки митець осмислює способи заземлення. Для автора проєкту таким способом "заземлитись" стало чищення картоплі – таким собі ритуальним жестом, способом упорядкувати внутрішній хаос і впоратися з реальністю. Виставка розгортається у п’яти залах музею, кожен із яких фіксує трансформацію звичайного побутового об’єкта на символ опору, пам’яті та надії

(📌 більше виставок — у нашій квітневій підбірці на сайті)

[естéт]-ичних вихідних!

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram

🎪 сьогодні, у міжнародний день цирку, показуємо тематичні роботи київської художниці Зої Лерман:

🔴"Цирк", 2003 р.
🔴"Клоун і співачка", 2001 р.
🔴"Акробати", 1989 р.

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram

🥔 "Забута картопля" (2022) Миколи Коломійця в експозиції інавгураційної виставки "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми” в Jam Factory Art Center (світлина 1, листопад 2023)

🥔 "Заземлені розмови", фрагмент експозиції виставки Михайла Барабаша, що зараз триває в Національному музеї у Львові (світлина 2)

цікаво, що концепт обох мистецьких творів, які експонуються з розривом у майже 3 роки, в принципі, дуже схожий. Це, наскільки я можу судити, звична усім нам картоплина, як метафора покинутого дому

#бієнальне

представники влади Фінляндії будуть бойкотувати події офіційної програми відкриття Венеціанської бієнале, якщо РФ буде серед учасників

вже відомо, що міністерка культури не відкриватиме фінський національний павільйон, як це зазвичай відбувається

у п'ятницю, 17 квітня, відбувся вернісаж "Весняного салону" у Львівському палаці мистецтв

цієї весни подія "повернулася домів". Національній спілці художників України (НСХУ), яка є організатором Салону, вже не довелось "проситися в прийми", як це було торік восени ("Осінній салон" 2025 року, вперше за 28 років свого існування, відбувався не восени, а взимку (2026) та не у стінах Палацу мистецтв, натомість його приймав Музей митрополита Андрея Шептицького, відтак салон отримав назву "Відторгнутий")

люмінесцентні абстракції, химерна керамічна пластика, художній текстиль, імпресіонізм і реалізм та багато омажів Борису Возницькому. Саме 100-річчю від дня народження Бориса Григоровича й присвятили цю виставку

з нового — серед експонентів цьогорічного "Весняного салону" — не лише члени НСХУ, як здебільшого було досі, а й художники з-поза меж цієї спільноти

загалом в експозиції зібрано близько сотні робіт. Оглянути виставку до 5 травня (вул. Коперника, 17)

(світлини: Марія Дідич, Лесь Касьянов)

[естéт] газета — незалежне медіа про мистецтво ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ facebook ▪️ instagram