до слова, мене особисто здивувала повна неспівмірність висвітлення статусів Д. Горбачова & К. Акінші у матеріалах ARTNews, BBC та інших. Там Дмитро Горбачов — просто "київський історик мистецтва" ("київський", навіть не "український"), давав спірні заключення щодо провенансу, ще й на вік звернути увагу (ай-я-я-яй а як же стандарти BBC про ейджизм), жодних згадок про його академ. доробок, звання тощо. Напротивагу опису регалій К. Акінші. Також дивно, чому не згадали про те, що пан Акінша є членом правління Avant Garde Art Research Project, наче й хорошої ГОшки, але з дуже цікавою історією

і поки я ще у відпустці (і трохи у відрядженні) та не працюю над новими матеріалами, нагадаю за стареньку статтю "БУРЯ МИНУЛА, А ОСАД ЛИШИВСЯ" з 2023 року:

"...за даними порталу «Війна & санкції» Пьотр Авен — один із найближчих олігархів Володимира Путіна. Він є важливим акціонером Альфа-групи, до якої входить один із великих російських банків Альфа-Банк, також він один із приблизно 50 багатих російських бізнесменів, які регулярно зустрічаються з Володимиром Путіним у Кремлі. Авен — особливо близький друг глави «Роснефти» Ігоря Сечіна, ключового союзника Путіна. За даними порталу opensanctions.org — Петро Авен перебуває під санкціями в Україні, низці європейських країн, Австралії та Новій Зеландії.

...з матеріалу на сайті COLTA за 2016 рік дізнаємося, що свого часу Петро Авен став ініціатором створення та фундатором неприбуткової організації Russian Avant Garde Art Research Project, метою якої декларувалася боротьба з підробками творів російського мистецтва. Організацію зареєстрували в Англії.

У матеріалі ARTNews за 2016 рік про діяльність Russian Avant Garde Art Research Project (RARP) зазначається, що одним із засновників організації та членом її правління став Костянтин Акінша. З відкритих джерел на сайті реєстратора та з інформації поданої на сайті RARP видно, що пан Акінша й далі залишається серед членів правління організації. Нині Костянтин Акінша — один з кураторів виставкового проєкту «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х»

З відкритих джерел також дізнаємося, що 27 лютого 2022 року організація Russian Avant Garde Art Research Project подає запит до органу-реєстратора про зміну назви на The Avant Garde Art Research Project Ltd. Запит було задоволено і з березня 2022 року організація вже не мала очевидного зв’язку з країною-агресором у своїй назві, просто відкинувши невигідне зараз для бізнесу слово «Russian».

Лого The Avant Garde Art Research Project, яка, умовно, ще вчора була Russian Avant Garde Art Research Project, бачимо й у каталозі виставки «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х» на тому ж розвороті з партнерами проєкту, поруч інших мистецьких інституцій, зокрема Національного художнього музею України.

З моменту заснування The Avant Garde Art Research Project/Russian Avant Garde Art Research Project пройшло вже понад 7 років. Якщо у пошуковому вікні на їхньому сайті ввести «Ukrainian», то видасть лише 2 результати — стейтмент щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну і новинний матеріал про те, що організація є партнером проєкту «В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х». Тобто попри те, що організація багато років займалася такими авангардистами як, наприклад, Малевич та Екстер, згадка про бодай щось «українське» у їхній діяльності з’являється лише після 24 лютого 2022 року"

все це, звісно, ніяким чином не нівелює власне професійність та експертність людини, а просто додає контексту і фактурності ситуації

Словом, стаття — велика, там ще є трохи штрихів й щодо інших моментів

"Похорон кошового" (1900), Олександр Мурашко

(колекція NAMU)

"Шкільне подвір'я", 1976
Василь Курилик/William Kurelek (1927-1977)

ця робота Курилика була продана з аукціону Heffel (Канада) у травні 2023 за $36,000 (естімейт був $19,000-26,000).

ностальгічне "Шкільне подвір'я" Курилика — не просто дитяча картинка, а радше комплексне зображення того, чим розважали себе діти під час перерв у маленьких сільських школах Канади у 1930-40-х рр.. Все це митець відтворював зі своїх спогадів. Василь Курилик ріс на фермах у Вітфорді (Альберта) і Стоунволі (Манітоба). Майбутній художник був чутливою дитиною, і його спогади про дитинство були дуже детальними та драматичними. Він написав цілу серію робіт про ігри свого дитинства, деякі з цих робіт увійшли до книг "A Prairie Boy’s Winter" та "A Prairie Boy’s Summer"

мистецтвознавиця Патриція Морлі писала, що "Куриликівські сюжетні сцени перегукуються з художніми традиціями середньовічних фламандських майстрів... Він дуже уважний до деталей. Пише картину, наче розповідає історію"

"Шкільне подвір'я" — деталізована робота, яка передає піднесений настрій дітей, які вирвалися за межі своєї однокімнатної школи у сонячний теплий день. Курилик зображує як невинні веселощі, так і пустотливі капості, наприклад, хлопчика ліворуч, який зв’язав двох дітей, як коней, і підганяє їх імпровізованим батіжком. На подвір'ї — діти з різних іммігрантських спільнот (батько і дід Курилика були переселенцями з України) та діти з місцевих родин. Художнику гарно вдається вловити їхню динаміку та енергію і зафіксувати все це на папері

тепер робота перебуває у приватній збірці

картину Жоржа де Ла Тура "У лихваря" з колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького покажуть на виставці у Франції

велику ретроспективу французького художника де Ла Тура "З тіні до світла" готує паризький Музей Жакмар Андре. Вернісаж анонсовано на 10 вересня

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

#адміноффтоп

а ви помітили наскільки екологічна атмосфера у нас тут на каналі, жодних "дуже цінних думок і висловлювань" про вексилологію, вищу освіту та заклади, де її здобувають

адмін дбає про ментальний спокій нашої лампової спільноти у цей й так неспокійний час 😉

4 вересня 1985 року в карцері ГУЛАГівського табору у Пермському краї помер Василь Стус

фото — Тетяна Буняк

у PR-ників цьогорічної бієнале чудове почуття гумору і розуміння ситуативного маркетингу 😅🙈

8 вересня 2006 року відійшов у засвіти Михайло Дзиндра

"...на початку 1990-х у Флориді Михайло Васильович вантажить кількасот своїх скульптур до контейнера, який морем рушить до України. Це була лише перша партія "арткарго". Загалом впродовж п'яти років скульптор перевіз з флоридського Гадсона до Брюховичів (містечко біля Львова) близько 800 своїх пластичних робіт

становлення незалежної України наштовхнуло скульптора на думку про створення музею сучасного мистецтва на Батьківщині, де могли б бути представлені твори митців української діаспори. Дзиндра пробував залучити локальних меценатів для реалізації проєкту музею, але підтримки знайти не вдається, що спонукає Дзиндру за власні кошти купити ділянку в Україні та самостійно побудувати приміщення музею

Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри розташований поблизу соснового лісу. Оскільки першочерговою ідеєю було створення музею просто неба, Дзиндра обрав для її втілення територію з лісовим ландшафтом. Цей задум втілити не вдалося через нестійкість скульптур до мінливої української погоди. На галявині музею перманентно розташовано лише кілька скульптур

навіть за своєю зовнішньою архітектурною формою, яку спроєктував сам скульптор, музей Дзиндри має риси американського модернізму. Всередині приміщення музею — суцільний виставковий павільйон площею 1450 м2, без жодних перегородок чи стін, умовно частину експозиції виділяє природно освітлена зона"

більше про митця та унікальний музей читайте у нашому матеріалі:

ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ: МУЗЕЙ МОДЕРНОЇ СКУЛЬПТУРИ МИХАЙЛА ДЗИНДРИ

без назви,
(польська мисткиня) Александра Валішевська

напишу, коротко, думку про фільм "Малевич", точніше не про сам фільм, а про все те, що навколо нього зараз відбувається

(про саму стрічку писати я ще не в праві, бо не дивилася, хоча скажу відверто, мені, як журналістці та видавчині мистецького часопису (який, до слова, одним з перших опублікував замітку, про цей фільм тоді, коли до прем'єри було ще ген-ген) було б приємно отримати запрошення на якийсь передпоказ)

зараз у мене якесь déjà vu з 2019 (якщо помиляюся з роком, виправіть, хто там більше у темі кіно) і прем'єрою "Забороненого" про Василя Стуса. Тоді блогер (з велелюдною аудиторією) Geek Journal опублікував просто таки розгромний відеоогляд на цей фільм, подивившись який, більшість його аудиторії, а це, здебільшого підлітки та молодь, ймовірно, просто "викреслили" цей фільм зі своїх "планів на подивитися". Так, "Заборонений", звісно, — не стрічка кінофестивального рівня, його б не возили "Сандансами", не номінували на отримання "берлінських" ведмедів чи "венеційських" левів, але це та стрічка, на яку б мали ходити учні у школі. Це дуже простий, базовий, але такий потрібний, мінімум, а не розкішний кінематографічний максимум!

щиро шкода, що з "Малевичем" зараз відбувається щось подібне, що й тоді з "Забороненим", мовляв, от все — просто лажа! Маю щиру надію, що такі рецензії не замінять потенційному глядачу бажання йти таки подивитися те кіно, а радше запалять інтерес перевірити, чи дійсно все так погано

"Портрет моєї душі" (1919), Лесь Лозовський

12 вересня 1900 року народився художник Лесь Лозовський

він був учнем Георгія Нарбута та Михайла Бойчука, мав яскравий талант, але прожив усього 22 роки. У березні 1922 року Леся знайшли задушеним у будинку на Вознесенському узвозі. Обставини вбивства досі не з’ясовано. Збереглося мало його робіт. Їхня доля загадкова – як і доля самого митця

принагідно, моя щира рекомендація книги про Лозовського - 22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві Катерини Лебедєвої

«Евакуація. Літ метелика», 1967
Любомир Медвідь

🕯️сьогодні - день пам’яті жертв примусового виселення українців з західних областей у 1944-1951 роках

з цієї нагоди згадаю сюрреалістичну серію Любомира Медвідя «Евакуації», яку він написав у 1967-1968 роках

у роботах втілене художнє бачення трагедії українців, депортованих зі своїх етнічних земель під час операції «Вісла». 1947 року понад 140,000 українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини примусово перевезли на території у західній та північній частині Польщі. Метою операції була асиміляція під приводом обмеження підтримки українського підпілля місцевим населенням

до початку повномасштабного вторгнення серія «Евакуації» була представлена у постійній експозиції Музею модернізму у Львові