💫пост до дня народження футуриста Анатоля Петрицького:
"…восени 1914 до Василя Кричевського прийшли два хлопці, років по 19, одягнені у якісь просторі блузи та широкі штани. Цей чудернацький одяг був дуже відмінним од прийнятого у ті часи. Але найбільше здивувало мене те, що у них були намальовані на щоках синьою фарбою кізлики.
Хлопці з ентузіазмом розповідали про застій і мертвеччину у мистецтві, про застарілість академічних традицій, про потребу прокладати нові шляхи, відкинувши все старе.
І здавалося, що ось-ось вони засукають рукави своїх блуз і стануть прокладати новий шлях кудись у невідоме.
Я тихенько спитав у своєї матері, Євгенії Кричевської, хто вони такі.
- Це студенти з художнього училища — Петрицький і Єлева.
- А чому у них козли на щоках і такий дивний одяг?
- Бо вони — футуристи, а футуристи роблять усе не так, як інші."
В. Павловський «Спогади про Василя Кричевського», 1965р.
Що на фото:
1️⃣ Автопортрет Анатоля Петрицького 1926 року для обкладинки журналу "Нове Мистецтво", оформлення якого він деякий час здійснював як художник.
2️⃣ Фотопортрет Анатоля Петрицького (книга "Анатоль Петрицький. Портрети сучасників". Київ, "Мистецтво", 1991)
3️⃣ Анатоль Петрицький, режисер Гнат Юра та його брат Олександр Юра-Юрський розглядають ескізи до вистави «Вій» за п’єсою Остапа Вишні. м. Харків, 1924 р. Із зібрання Національного музею історії України
4️⃣ фотопортрет Анатоля Петрицького 1916 року (з фонду Центрального державного архіву-музею літератури і мистецва) та фото Давида Бурлюка з "кізликами" на щоках, 1910-ті рр.
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
"…восени 1914 до Василя Кричевського прийшли два хлопці, років по 19, одягнені у якісь просторі блузи та широкі штани. Цей чудернацький одяг був дуже відмінним од прийнятого у ті часи. Але найбільше здивувало мене те, що у них були намальовані на щоках синьою фарбою кізлики.
Хлопці з ентузіазмом розповідали про застій і мертвеччину у мистецтві, про застарілість академічних традицій, про потребу прокладати нові шляхи, відкинувши все старе.
І здавалося, що ось-ось вони засукають рукави своїх блуз і стануть прокладати новий шлях кудись у невідоме.
Я тихенько спитав у своєї матері, Євгенії Кричевської, хто вони такі.
- Це студенти з художнього училища — Петрицький і Єлева.
- А чому у них козли на щоках і такий дивний одяг?
- Бо вони — футуристи, а футуристи роблять усе не так, як інші."
В. Павловський «Спогади про Василя Кричевського», 1965р.
Що на фото:
1️⃣ Автопортрет Анатоля Петрицького 1926 року для обкладинки журналу "Нове Мистецтво", оформлення якого він деякий час здійснював як художник.
2️⃣ Фотопортрет Анатоля Петрицького (книга "Анатоль Петрицький. Портрети сучасників". Київ, "Мистецтво", 1991)
3️⃣ Анатоль Петрицький, режисер Гнат Юра та його брат Олександр Юра-Юрський розглядають ескізи до вистави «Вій» за п’єсою Остапа Вишні. м. Харків, 1924 р. Із зібрання Національного музею історії України
4️⃣ фотопортрет Анатоля Петрицького 1916 року (з фонду Центрального державного архіву-музею літератури і мистецва) та фото Давида Бурлюка з "кізликами" на щоках, 1910-ті рр.
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
🔥21❤10👍1
#адміноффтоп
третій рік жорстокої війни за право жити у своїй Незалежній Державі… саме час, на думку окремих арт медіа, знову тягти в інфопростір романтизовані і маніпулятивні меседжі про анархію, «анархічні ідеї в українському мистецтві», «утиски» арт-анархістів і нагадати за гризню річної давності, про яку б вже ніхто і не згадав
для чого це? для самоствердження? для клікбейту?
Господи, дапамажи! 🙃
UPD: контент цей, виявляється, створено в межах певної освітньої програми певної арт Інституції, яка афілійована з певним вітчизняним олігархом
третій рік жорстокої війни за право жити у своїй Незалежній Державі… саме час, на думку окремих арт медіа, знову тягти в інфопростір романтизовані і маніпулятивні меседжі про анархію, «анархічні ідеї в українському мистецтві», «утиски» арт-анархістів і нагадати за гризню річної давності, про яку б вже ніхто і не згадав
для чого це? для самоствердження? для клікбейту?
Господи, дапамажи! 🙃
UPD: контент цей, виявляється, створено в межах певної освітньої програми певної арт Інституції, яка афілійована з певним вітчизняним олігархом
👍13❤11😁2
у США Яків Гніздовський займався, серед усього іншого, й оформленням книг. Окремі ілюстровані ним фоліанти зараз вважаються бібліографічними раритетами. От як, наприклад, альбоми дереворитів “12 птахів”, “Flora Exotica” та “Гагарка, додо та орікс: загрожені та зниклі істоти”
минулого тижня, копирсаючись в архіві, абсолютно випадково натрапила на збірку любовної поезії американського автора Вільяма Джей Сміта, ілюстровану дереворитами Гніздовського. І це — просто ❤️, не раритет, звісно, але ідеальний контент, аби поділитися ним саме сьогодні
скооперувалася спеціально для цього з колегами з Якого біса? Медіа і запрошую вас подивитися на "любов, вплетену в текстуру дерева й паперу, що говорить до нас навіть через десятиліття" (с)
🌹 перегляньте усю серію світлин у каруселі на сторінці Якого біса? Медіа
минулого тижня, копирсаючись в архіві, абсолютно випадково натрапила на збірку любовної поезії американського автора Вільяма Джей Сміта, ілюстровану дереворитами Гніздовського. І це — просто ❤️, не раритет, звісно, але ідеальний контент, аби поділитися ним саме сьогодні
скооперувалася спеціально для цього з колегами з Якого біса? Медіа і запрошую вас подивитися на "любов, вплетену в текстуру дерева й паперу, що говорить до нас навіть через десятиліття" (с)
🌹 перегляньте усю серію світлин у каруселі на сторінці Якого біса? Медіа
❤34🔥13👍6
«гостомельський» Бенксі — вже у Львові
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
❤30🔥8🤔3🤡3
Міністерство культури та стратегічних комунікацій розпочало прийом заявок для участі у конкурсній комісії, яка обиратиме куратора українського павільйону на 61-й Венеціанській бієнале сучасного мистецтва 2026 року
маю надію, що 2026 року Україну представить достойний проєкт
пишучи репортаж про цьогорічну Венеційську бієнале та українську на ній присутність, мені, напевне, як ніколи довелося вдаватися до самоцензури... бо війна. Просто не хотілося "накидати" негативу і вносити зерно роздору у і без того наелектризоване суспільство
як на мене, проєкт нашого Національного павільйону був слабким. Слабким саме в кураторському аспекті, а не рівнем мистецтва там представленого. І справа не у скромному (і проблемному) фінансуванні, а, як у мене склалося враження, у недостатньому кураторському, зокрема експозиційному, досвіді створення проєктів саме такого штибу
але якось те бієнале відбули, щось показали - та й добре. Нехай проєкт 2026 року для нашого національного павільйону, перш за все, просто буде, бо до нього ще треба дожити, і нехай він буде сильним і репрезентативним
маю надію, що 2026 року Україну представить достойний проєкт
пишучи репортаж про цьогорічну Венеційську бієнале та українську на ній присутність, мені, напевне, як ніколи довелося вдаватися до самоцензури... бо війна. Просто не хотілося "накидати" негативу і вносити зерно роздору у і без того наелектризоване суспільство
як на мене, проєкт нашого Національного павільйону був слабким. Слабким саме в кураторському аспекті, а не рівнем мистецтва там представленого. І справа не у скромному (і проблемному) фінансуванні, а, як у мене склалося враження, у недостатньому кураторському, зокрема експозиційному, досвіді створення проєктів саме такого штибу
але якось те бієнале відбули, щось показали - та й добре. Нехай проєкт 2026 року для нашого національного павільйону, перш за все, просто буде, бо до нього ще треба дожити, і нехай він буде сильним і репрезентативним
❤21❤🔥7🔥2👍1
19 лютого в Україні — День Державного герба
на фото — обкладинка проєкту державного герба Української держави та герб авторства Георгія Нарбута, 1918 р. зі збірки Національного художнього музею України. Роботи експонувалися на виставці "В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні" у Словацькій національній галереї влітку 2024 року
1918 року Георгій Нарбут завершив створення офіційного герба Української держави, наступниці УНР. Проєкт складався з трьох частин — обкладинки, рамки та власне герба. Виконаний був аквареллю та чистим золотом, дизайн нагадує стиль книжкової мініатюри. На гербі зображено козака з мушкетом на плечі — зображення, що походить від традиційної емблеми української козацької держави XVII-XVIII століть. Над щитом — тризуб (символ, вперше вжитий в Україні у середні віки). Використовуючи образи середньовічної та ранньомодерної історії, нова держава претендувала на спадкоємність з минулим
основою національної традиції для художника було бароко. Через окремі образи-символи на обкладинці герба Георгій Нарбут відтворював важливі для існування нації аспекти суспільного життя. Зокрема серед них:
▪️ дерево з гербами різних шляхетських родів — символ родоводу, спадщини
▪️ козак із булавою — символ влади
▪️ козак-бандурист — символ мистецтва
▪️ писар із книгою — символ науки
▪️ церква — символ релігії
▪️ робітник — символ праці
▪️ обеліск — символ памʼяті про минуле в майбутньому
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
на фото — обкладинка проєкту державного герба Української держави та герб авторства Георгія Нарбута, 1918 р. зі збірки Національного художнього музею України. Роботи експонувалися на виставці "В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні" у Словацькій національній галереї влітку 2024 року
1918 року Георгій Нарбут завершив створення офіційного герба Української держави, наступниці УНР. Проєкт складався з трьох частин — обкладинки, рамки та власне герба. Виконаний був аквареллю та чистим золотом, дизайн нагадує стиль книжкової мініатюри. На гербі зображено козака з мушкетом на плечі — зображення, що походить від традиційної емблеми української козацької держави XVII-XVIII століть. Над щитом — тризуб (символ, вперше вжитий в Україні у середні віки). Використовуючи образи середньовічної та ранньомодерної історії, нова держава претендувала на спадкоємність з минулим
основою національної традиції для художника було бароко. Через окремі образи-символи на обкладинці герба Георгій Нарбут відтворював важливі для існування нації аспекти суспільного життя. Зокрема серед них:
▪️ дерево з гербами різних шляхетських родів — символ родоводу, спадщини
▪️ козак із булавою — символ влади
▪️ козак-бандурист — символ мистецтва
▪️ писар із книгою — символ науки
▪️ церква — символ релігії
▪️ робітник — символ праці
▪️ обеліск — символ памʼяті про минуле в майбутньому
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
❤🔥32👍7❤4
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
з Днем народження, Казимире Севериновичу!
Ваш "Чорний квадрат" — це квадрат, у якому немає нічого, і водночас є все 🖤
Фото: Казимир Малевич на ретроспективній виставці ГИНХУКу, 1924
Ваш "Чорний квадрат" — це квадрат, у якому немає нічого, і водночас є все 🖤
Фото: Казимир Малевич на ретроспективній виставці ГИНХУКу, 1924
❤73🔥14👍3
#адміноффтоп
три роки Народної Війни за Незалежність
перше фото, опубліковане у моїх соцмережах після 24.02.2022, — це власне ось це, з брошурою "У разі надзвичайної ситуації або ВІЙНИ" (а на тлі — мій "тривожний" наплічник з повідцем Сірої)
напередодні повномасштабного вторгнення Росії, Державна служба України з надзвичайних ситуацій почала розповсюджувати такі брошури серед населення. Художнім оформленням буклетів займався художник та ілюстратор Олександр Грехов. Я не пам'ятаю як цей буклет з'явився у нас вдома, можливо, його поклали до поштової скриньки десь на початку лютого 2022 чи видали на якійсь події... я лише пам'ятаю, що він кілька тижнів стояв у полі зору на холодильнику, і я кілька разів його навіть гортала, читаючи, здавалося б, абсолютно неймовірні сценарії — ракетний обстріл, евакуація, вуличні бої...
два з половиною роки по тому, на 60-й Венеційській бієнале (весною 2024 року) перед входом до національного павільйону Польщі, на столику з роздатковими матеріалами для гостей були розкладені до болю знайомі брошури (“Правила поводження в зоні бойових дій” (What Еlse Should You Know When Under Fire), ті ж самі, що й у мене на холодильнику з 2022. Втім весною 2024 все написане там вже не здавалося неймовірними/малоймовірними/фантастичними, а стало реальністю для мільйонів українок та українців
тримаймося!
три роки Народної Війни за Незалежність
перше фото, опубліковане у моїх соцмережах після 24.02.2022, — це власне ось це, з брошурою "У разі надзвичайної ситуації або ВІЙНИ" (а на тлі — мій "тривожний" наплічник з повідцем Сірої)
напередодні повномасштабного вторгнення Росії, Державна служба України з надзвичайних ситуацій почала розповсюджувати такі брошури серед населення. Художнім оформленням буклетів займався художник та ілюстратор Олександр Грехов. Я не пам'ятаю як цей буклет з'явився у нас вдома, можливо, його поклали до поштової скриньки десь на початку лютого 2022 чи видали на якійсь події... я лише пам'ятаю, що він кілька тижнів стояв у полі зору на холодильнику, і я кілька разів його навіть гортала, читаючи, здавалося б, абсолютно неймовірні сценарії — ракетний обстріл, евакуація, вуличні бої...
два з половиною роки по тому, на 60-й Венеційській бієнале (весною 2024 року) перед входом до національного павільйону Польщі, на столику з роздатковими матеріалами для гостей були розкладені до болю знайомі брошури (“Правила поводження в зоні бойових дій” (What Еlse Should You Know When Under Fire), ті ж самі, що й у мене на холодильнику з 2022. Втім весною 2024 все написане там вже не здавалося неймовірними/малоймовірними/фантастичними, а стало реальністю для мільйонів українок та українців
тримаймося!
💔18❤9👍2
25 лютого 1871 року народилася Леся Українка
напевно, одним з найвідоміших зображень мисткині є її портрет написаний Іваном Трушем 1900 року
насправді, портретів цих було два, й хоча, на перший погляд, вони майже ідентичні, Лариса Петрівна категорично не сприйняла один з них
працювати одночасно над двома (чи навіть більше) схожими полотнами — доволі характерний для імпресіоністів метод. У портретному жанрі виконання двох, на перший погляд, ідентичних зображень пояснюється кількома завданнями, які ставив собі митець: у первинному зображенні художник намагався насамперед відтворити найхарактерніші риси моделі, які потім можна було б доопрацьовувати та вдосконалювати в іншій роботі
Труш був переконаний, що таким чином портрети краще передавали не лише зовнішність, а й характер портретованого
портрет, написаний з натури, Іван Труш віддав до Наукового товариства імені Шевченка, а авторську копію залишив у себе й представив на персональній виставці у Львові влітку 1901 року. Коли Леся Українка побачила обидва своїх портрети, то почала наполягати на тому, щоб саме авторську копію передали до збірки НТШ, а той варіант портрета, який вже був у них, — знищили
про долю портрета поетеси, який початково належав НТШ й так не сподобався мисткині, нічого не було відомо аж до 1954 року. Тоді він надійшов до Львівського музею українського мистецтва, потім потрапив до Київського державного музею українського мистецтва, тепер — Національний художній музей України, у колекції якого перебуває й нині
портрет-фаворит Лесі Українки (Трушева копія) зараз є частиною збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. До 24 лютого 2022 року картина була у постійній експозиції Музею Івана Труша (відділ НМЛ)
"зустрілися" ці дві роботи весною 2021 року у Києві. Разом їх експонували на виставці "Леся Українка: 150 імен" в Українському домі. На фото зліва — портрет зі збірки НМЛ, справа — з колекції НХМУ
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
напевно, одним з найвідоміших зображень мисткині є її портрет написаний Іваном Трушем 1900 року
насправді, портретів цих було два, й хоча, на перший погляд, вони майже ідентичні, Лариса Петрівна категорично не сприйняла один з них
працювати одночасно над двома (чи навіть більше) схожими полотнами — доволі характерний для імпресіоністів метод. У портретному жанрі виконання двох, на перший погляд, ідентичних зображень пояснюється кількома завданнями, які ставив собі митець: у первинному зображенні художник намагався насамперед відтворити найхарактерніші риси моделі, які потім можна було б доопрацьовувати та вдосконалювати в іншій роботі
Труш був переконаний, що таким чином портрети краще передавали не лише зовнішність, а й характер портретованого
портрет, написаний з натури, Іван Труш віддав до Наукового товариства імені Шевченка, а авторську копію залишив у себе й представив на персональній виставці у Львові влітку 1901 року. Коли Леся Українка побачила обидва своїх портрети, то почала наполягати на тому, щоб саме авторську копію передали до збірки НТШ, а той варіант портрета, який вже був у них, — знищили
про долю портрета поетеси, який початково належав НТШ й так не сподобався мисткині, нічого не було відомо аж до 1954 року. Тоді він надійшов до Львівського музею українського мистецтва, потім потрапив до Київського державного музею українського мистецтва, тепер — Національний художній музей України, у колекції якого перебуває й нині
портрет-фаворит Лесі Українки (Трушева копія) зараз є частиною збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. До 24 лютого 2022 року картина була у постійній експозиції Музею Івана Труша (відділ НМЛ)
"зустрілися" ці дві роботи весною 2021 року у Києві. Разом їх експонували на виставці "Леся Українка: 150 імен" в Українському домі. На фото зліва — портрет зі збірки НМЛ, справа — з колекції НХМУ
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
🔥33❤18👍3
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
25 лютого 1964 року у Нью-Йорку дорогою до своєї майстерні помер Олександр Архипенко — один з найвідоміших митців XX ст., засновник кубізму в скульптурі, геній якого був визнаним за життя. Його земний шлях скінчився, коли митцеві було 77 років
що ми писали про Олександра Порфировича впродовж року на каналі:
📎 Архипенко у французькій пресі початку ХХ ст.
📎 Архипенктура - справжній рух у живописі
📎 розіграш скульптури Архипенка "Минуле" в американській благодійній лотереї для помочі голодуючій Україні 1933 р.
📎 у постійній експозиції штутгартського музею Staatsgalerie з’явилася ще одна скульптура Олександра Архипенка
🎧 індивідуальна виставка Архипенка на Венеційській бієнале 1920 (подкаст "Нотатки з мистецтва" на RADIO SKOVORODA)
що ми писали про Олександра Порфировича впродовж року на каналі:
📎 Архипенко у французькій пресі початку ХХ ст.
📎 Архипенктура - справжній рух у живописі
📎 розіграш скульптури Архипенка "Минуле" в американській благодійній лотереї для помочі голодуючій Україні 1933 р.
📎 у постійній експозиції штутгартського музею Staatsgalerie з’явилася ще одна скульптура Олександра Архипенка
🎧 індивідуальна виставка Архипенка на Венеційській бієнале 1920 (подкаст "Нотатки з мистецтва" на RADIO SKOVORODA)
😢20❤14