31.01.2025 об’єктом ракетної атаки знову став «Історичний центр Одеси», внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Значних руйнувань, масштаб яких ще не встановлено, зазнала будівля готелю «Брістоль» — одна з найвиразніших архітектурних споруд центральної частини міста.
Внаслідок потужної вибухової хвилі постраждали довколишні історичні будівлі. Різного ступеня пошкоджень зазнали близько 15 пам’яток культурної спадщини.

Основні пошкодження — вибиті віконні шибки та зміщене столярне заповнення. Серед постраждалих об’єктів дві пам’ятки національного значення:
• Філармонія (Нова Біржа)
• Будинок Вучині (вул. Італійська, 19)

А також два музеї:
• Музей західного та східного мистецтва
• Філія Літературного музею (Будинок Сікара)

Суттєвих пошкоджень зазнали вітражі та автентичне столярне заповнення великих вікон із півциркульним завершенням у будівлях Союзу архітекторів України та Банку «Порто-Франко».

Найціннішою з архітектурної та соціальної точки зору серед пошкоджених будівель є Філармонія (Нова Біржа). Вибухова хвиля вибила автентичне столярне заповнення головного парадного входу, пошкодила вітражі та внутрішнє оздоблення приміщень. Вплив атаки на стан основних конструкцій оцінять фахівці після додаткового обстеження.

З 2023 року будівля Філармонії перебуває під посиленим захистом ЮНЕСКО відповідно до Другого протоколу 1999 року до Гаазької конвенції 1954 року «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту».

"Аж пуща зашумить волинська, й на оксамит і златоглав, в сап’янцях легких Лятуринська виходить годувати пав". Євген Маланюк

1 лютого — день народження мисткині, яку більшість знають насамперед як поетесу, і набагато менше знають її як скульпторку та художницю

сама Лятуринська вважала скульптуру своїм головним фахом. Надавала перевагу великоформатним роботам, творення яких було не дешевим. Через скрутне фінансове становище скульптуру Оксана Михайлівна полишила. "Занадто мені дорога скульптура, щоб партачити її будь-як", — писала в одному зі своїх листів Лятуринська. Більшість її робіт були втрачені у вихорі Другої світової війни

про "першу справжню любов" Лятуринської — скульптуру читайте та дивіться у матеріалі на сайті

11 лютого, відзначають міжнародний день жінок та дівчат у науці. Ця дата покликана підкреслити внесок жінок у науку та надихнути нові покоління дослідниць

сьогодні хочу згадати сама і розповісти Вам про, як на мене, дуже цікаву мисткиню та науковицю Ірену Носик. Дізналася я про пані Носик завдяки проєкту, над яким працювала у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького 2021 року. Тоді музей експонував камерну виставку малярських робіт українських митців з приватної колекції Ірени Носик, які вона заповіла Національному музею

Ірена Носик (1928–2016) - українсько-канадська художниця, культурна діячка й артколекціонерка, ілюстраторка наукових фахових видань у галузі біології та зоології.

після еміґрації до Канади 1948 року, Ірена навчалася в Онтарійському коледжі мистецтв, від 1951 року працювала як художниця-ілюстраторка в Департаменті зоології / біології у Торонтському університеті

найбільшу популярність і визнання вона здобула саме за свої високоякісні праці, створені під час роботи в університеті. У 1960–1970 роках біологічні ілюстрації художниці привертали постійну увагу канадської преси. Крім нішевих наукових видань, про Носик писали й найпопулярніші канадські часописи «Toronto Daily Star» та «Toronto Tribune». У 1957 році ілюстрований щотижневий журнал «Star Weekly» розмістив на обкладинці кольорову світлину наукової ілюстраторки з мікроскопом на тлі картини з нетлею, підписавши фото: «Cover Girl with Unusual Job». Того самого року мережа CBC запросила Ірену Носик продемонструвати свої праці в телевізійному ток-шоу «Tabloid»

упродовж 26 років роботи в університеті Ірена Носик створила понад дві тисячі настінних ілюстрованих таблиць великого формату для університетських лекцій, а також чимало ілюстрацій для підручників і наукових статей. Багато таких робіт вона малювала з живих «моделей» за допомогою мікроскопів. Близько 700 широкоформатних таблиць, виконаних олією на полотні, нині зберігаються в архівах Торонтського університету

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

💫пост до дня народження футуриста Анатоля Петрицького:

"…восени 1914 до Василя Кричевського прийшли два хлопці, років по 19, одягнені у якісь просторі блузи та широкі штани. Цей чудернацький одяг був дуже відмінним од прийнятого у ті часи. Але найбільше здивувало мене те, що у них були намальовані на щоках синьою фарбою кізлики.
Хлопці з ентузіазмом розповідали про застій і мертвеччину у мистецтві, про застарілість академічних традицій, про потребу прокладати нові шляхи, відкинувши все старе.
І здавалося, що ось-ось вони засукають рукави своїх блуз і стануть прокладати новий шлях кудись у невідоме.
Я тихенько спитав у своєї матері, Євгенії Кричевської, хто вони такі.
- Це студенти з художнього училища — Петрицький і Єлева.
- А чому у них козли на щоках і такий дивний одяг?
- Бо вони — футуристи, а футуристи роблять усе не так, як інші."
В. Павловський «Спогади про Василя Кричевського», 1965р.

Що на фото:
1️⃣ Автопортрет Анатоля Петрицького 1926 року для обкладинки журналу "Нове Мистецтво", оформлення якого він деякий час здійснював як художник.
2️⃣ Фотопортрет Анатоля Петрицького (книга "Анатоль Петрицький. Портрети сучасників". Київ, "Мистецтво", 1991)
3️⃣ Анатоль Петрицький, режисер Гнат Юра та його брат Олександр Юра-Юрський розглядають ескізи до вистави «Вій» за п’єсою Остапа Вишні. м. Харків, 1924 р. Із зібрання Національного музею історії України
4️⃣ фотопортрет Анатоля Петрицького 1916 року (з фонду Центрального державного архіву-музею літератури і мистецва) та фото Давида Бурлюка з "кізликами" на щоках, 1910-ті рр.

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета