нехай у 2025 році коту Кравцову нарешті все вдасться 💪🏼🇺🇦

…у селі Гоголів жив кіт Кравцов. Так його назвала мисткиня Світлана Струк на честь свого одногрупника Микити Кравцова. Коли у березні 2022 року митці та коти зібралися у вимушену евакуацію з села Гоголів Броварського району Київської області, Кравцов відмовився їхати. Два інші коти поїхали, і за місяць-другий повернулися разом із митцями. Кравцов зустрів старих знайомих, але згодом зник остаточно. Залишився лише вишитим, і тепер завжди проганятиме окупантів...

весною 2022 Світлана Струк (Svetlana Struk) почала створювати вишиті малюнки на полотні. Роботи компактні й, за словами Світлани, “мають властивість краще зберігатися і бути ближчими до людей, ніж полотно та олійні фарби. Вишивки не відносяться до “офіційного” мистецтва, якому потрібні перші секретарі, директори, куратори, дозвіл на поширення”
більшість з тридцяти робіт серії була спрямована на збір коштів для закупівлі дронів через проєкт Someone Prays for You. А робота “Покинутий кіт, який проганяє російських окупантів” (завдяки підтримці та організації Kateryna Lebedieva) стала обкладинкою нового, першого з часу повномасштабного вторгнення, друкованого номера [естéт] газети

замовити новий номер [естéт] газети можна тут

🐍 2025 рік за Східним календарем — рік Змії. Познайомлю Вас зі зміючкою авторства Володимира Бурлюка. Так, так саме Володимира — брата того самого Давида Бурлюка, який "український батько російського футуризму"

змія ілюструвала останню сторінку першого футуристичного альманаху "Садок суддів" ("Садок судей"), створеного "гілейцями" Бурлюками, Каменським, Хлєбеіковим, Гуро, Маяковським, Кручоних

1910 року брати Бурлюки разом з колегами-футуристами (а якщо бути точним у термінах, то не футуристами, а "футурянами") видали абсолютно новаторський фоліант "Садок судей". Чому саме "садок", а не "садик" (рос.), питання відкрите... Але, задаючись ним, потрібно пам'ятати козацьке походження Бурлюків і географічне розташування маєтку Чернянка, де вони росли і де потім "тусувалася" вся Гілея; Чернянка — це Херсонщина

"суддями" були самі ж автори та авторки, які зі свого затишного садочка увірвалися у відкриту конфронтацію з тогочасним світом класичної літератури

"Садок" наробив чимало шуму. Надрукували збірку на шпалерах. На звичайнісіньких шпалерах у смужку та в кружечки. Тексти були лише на одній сторінці розвороту, іншу лишали чистою, аби не затуляти візерунок. 9 ілюстрацій, зокрема й змію, технікою цинкографії зробив Володимир Бурлюк. Верстку робили самі митці. Книга вийшла дуже скромним тиражем 300 примірників, але й за ті гілейці не могли розрахуватися повністю, тому тираж затримали на складі. Митцям видали тільки 20 (оплачених) штук, з них кілька примірників дійшло до нині, решта тиражу зі складу кудись зникла. 1913 року було видано "Садок ІІ" вже трохи більшим накладом, обкладинка теж на шпалерах (в квіточку), а сторінки на кольоровому папері

маркетинг у творців "Садка" був дуже передовим, майже технології майбутнього, як і личить футуристам. Книжку спеціально робили кишенькового формату. Бурлюки ходили на богемні вечірки й там таємно розкладали "Садки" по кишенях пальто і шинелей VIP гостям

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ instagram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

12 січня — день народження "повелительки українського наїву" Марії Оксентіївни Примаченко

минулі 3 роки, попри всю свою буремність, “привели” до України багато всесвітньо знаних митців: Бенксі малював тут графіті, Дамієн Герст на Венеційській бієнале 2022 року представив роботу-омаж українському державному прапору, JR розгорнув гігантську інсталяцію на центральній площі Львова й світлина цього дійства потрапила на обкладинку TIMES. Цей список можна продовжувати, втім для багатьох українців митцем, чи то пак мисткинею, воєнного часу стала саме Марія Оксентіївна Примаченко

влітку 2022 року виставка “Марія Примаченко. Дарую Україні!” у Національному музеї у Львові, яку музейники готували у суворих умовах війни, стала першим великим виставковим проєктом в Україні з початку повномасштабного вторгнення, який знаменував поступове відновлення експозиційної діяльності й інших українських музеїв. Далі — Венеція, Нью-Йорк, Лондон, Кіото, Варшава, Тренто, Люксембург... і це далеко не повний перелік локацій, де впродовж останніх трьох років відбулися проєкти присвячені життю і творчості Марії Примаченко

в #10 [естéт] газети читайте та дивіться ексклюзивний матеріал "МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО. ХРОНІКИ ВОЄННОГО ЧАСУ" про виставки, закордонні проєкти, мурали та книги 2022-2024 років, присвячені “повелительці українського наїву”

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ instagram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета