трохи Різдвяного ембієнту від колег з Радіо Сковорода — новітня колядочка на слова Григорія Савича 🌠
❤11
💫 вітальні листівки УПА «З Різдвом Христовим», 1950-ті рр.
(відскановано для Українського Арт Дайджесту)
(відскановано для Українського Арт Дайджесту)
❤58🔥12🤬2👍1😁1😢1
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
🔹«Дальнобійник-благодійник» (з серії «Північні вертепи»), Василь Курилик
1970-ті рр.
🔹 «Свята у трамваї», Валерій Шаленко,
1996 р.
1970-ті рр.
🔹 «Свята у трамваї», Валерій Шаленко,
1996 р.
❤33
дорогі підписники, тихого, теплого і мирного Свят Вечора ❤️💫
❤56
💫 коли як не сьогодні згадати про цей матеріал для [естéт] газети:
ХРАНИТЕЛІ РІЗДВА. ПРО НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ РІЗДВЯНІ ІКОНИ РОЗПОВІДАЮТЬ НАУКОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ
ХРАНИТЕЛІ РІЗДВА. ПРО НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ РІЗДВЯНІ ІКОНИ РОЗПОВІДАЮТЬ НАУКОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ
[esthète] газета
ХРАНИТЕЛІ РІЗДВА. ПРО НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ РІЗДВЯНІ ІКОНИ РОЗПОВІДАЮТЬ НАУКОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ
Твори з постійної експозиції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, зокрема й давній іконопис, у лютому 2022 року перенесли до сховищ. Усі пам’ятки — й досі там, чекають завершення війни у безпеці. Виставковий простір у цьому музейному крилі…
❤14👍4
про вінницьку "миру-мирну" мозаїку
історію зникнення цієї мозаїки можна прочитати на теренах інтернету. Якщо дуже коротко, то Нова Пошта орендувала приміщення під відділення у Вінниці та в ході його ремонту збила мозаїку, що була в екстер'єрі будівлі. Мозаїка зображала, ймовірно, іноземних студентів і візуально інтерпретувала радянський агітпроп лозунг "Миру — мир" та "дружба народов"
далі, суто на мою думку, таймлайн розвивався приблизно так:
- кілька блогерів з великою кількістю підписників виклали дописи про руйнування мозаїки;
- блогери дорікають й корять Нову Пошту на весь твіттер і інстаграм за руйнування українського мистецького спадку радянського часу (по-простому, садять і катають НП на шакалячому експресі);
- Нова Пошта, будучи гіперчутливою до позиціювання компанії саме у соцмережах, намагається мінімалізувати репутаційні втрати і каже, що оплатить створення якоїсь нової мозаїки;
- їм в коментах пояснюють, що це рішення — мимо;
- шакалячий експрес їде далі;
- Нова Пошта заявляє, що готова відновити знищену мозаїку (тобто оплатить створення копії)
мені виглядає так, наче нажахані хвилею негативу у соцмережах піарники і комунікаційники Нової Пошти ладні були погодитися вже на будь-що, аби лише це все припинилося (не хочете якусь іншу мозаїку на місці тої, то ми вам зробимо таку саму, тільки дайте вже нам зійти з цього експреса на найближчій зупинці)
щодо художньої та культурної цінності конкретно цього Вінницького твору, звісно, треба слухати експертів сфери: мистецтвознавців, істориків мистецтва, архітекторів. Як на мене, панно мало такий собі легкий "совіцько-ідеологічних" флер, але чи треба було мозаїку руйнувати? Ні. Ну, але вже коли таке сталося (все, нема її) чи доцільно вкладати (немалі) гроші саме у фізичне відновлення конкретно цього мозаїчного панно? Питання відкрите до обговорення
наприклад, на місці цієї зруйнованої мозаїки, замість недешевого "новоділу", можна було б розмістити куди бюджетнішу інформаційну панель про неї (in memoriam, так сказати) де розповісти, до речі, й про ідеологічні прийоми такі як "дружба народов" і "миру мир", а решту коштів направити на фіксацію, каталогізацію і документально-дослідницькі проєкти про ще "живі" мозаїки міста/України. З наголосом на "дослідницькі", а не просто фото, постики та типові тексти про унікальний український мистецький спадок радянської доби. Користь таких проєктів буде куди більша, ніж користь від одиничної ситуативної копії
і перед тим, як в мене полетять капці (адептів юкрейніан модернізму і дітей соціалізму) 😅, скажу, що свого часу саме Естет Газета реалізувала документально-дослідницький проєкт про маріупольські мозаїки, більшість з яких вже знищені. І я, як ніхто, розумію скільки такі проєкти коштують, скільки ресурсів потребують і наскільки їхні результати важливі, аби ті самі мозаїки жили далі (деякі навіть після смерті)
історію зникнення цієї мозаїки можна прочитати на теренах інтернету. Якщо дуже коротко, то Нова Пошта орендувала приміщення під відділення у Вінниці та в ході його ремонту збила мозаїку, що була в екстер'єрі будівлі. Мозаїка зображала, ймовірно, іноземних студентів і візуально інтерпретувала радянський агітпроп лозунг "Миру — мир" та "дружба народов"
далі, суто на мою думку, таймлайн розвивався приблизно так:
- кілька блогерів з великою кількістю підписників виклали дописи про руйнування мозаїки;
- блогери дорікають й корять Нову Пошту на весь твіттер і інстаграм за руйнування українського мистецького спадку радянського часу (по-простому, садять і катають НП на шакалячому експресі);
- Нова Пошта, будучи гіперчутливою до позиціювання компанії саме у соцмережах, намагається мінімалізувати репутаційні втрати і каже, що оплатить створення якоїсь нової мозаїки;
- їм в коментах пояснюють, що це рішення — мимо;
- шакалячий експрес їде далі;
- Нова Пошта заявляє, що готова відновити знищену мозаїку (тобто оплатить створення копії)
мені виглядає так, наче нажахані хвилею негативу у соцмережах піарники і комунікаційники Нової Пошти ладні були погодитися вже на будь-що, аби лише це все припинилося (не хочете якусь іншу мозаїку на місці тої, то ми вам зробимо таку саму, тільки дайте вже нам зійти з цього експреса на найближчій зупинці)
щодо художньої та культурної цінності конкретно цього Вінницького твору, звісно, треба слухати експертів сфери: мистецтвознавців, істориків мистецтва, архітекторів. Як на мене, панно мало такий собі легкий "совіцько-ідеологічних" флер, але чи треба було мозаїку руйнувати? Ні. Ну, але вже коли таке сталося (все, нема її) чи доцільно вкладати (немалі) гроші саме у фізичне відновлення конкретно цього мозаїчного панно? Питання відкрите до обговорення
наприклад, на місці цієї зруйнованої мозаїки, замість недешевого "новоділу", можна було б розмістити куди бюджетнішу інформаційну панель про неї (in memoriam, так сказати) де розповісти, до речі, й про ідеологічні прийоми такі як "дружба народов" і "миру мир", а решту коштів направити на фіксацію, каталогізацію і документально-дослідницькі проєкти про ще "живі" мозаїки міста/України. З наголосом на "дослідницькі", а не просто фото, постики та типові тексти про унікальний український мистецький спадок радянської доби. Користь таких проєктів буде куди більша, ніж користь від одиничної ситуативної копії
і перед тим, як в мене полетять капці (адептів юкрейніан модернізму і дітей соціалізму) 😅, скажу, що свого часу саме Естет Газета реалізувала документально-дослідницький проєкт про маріупольські мозаїки, більшість з яких вже знищені. І я, як ніхто, розумію скільки такі проєкти коштують, скільки ресурсів потребують і наскільки їхні результати важливі, аби ті самі мозаїки жили далі (деякі навіть після смерті)
👍38❤20💩2🤡2🤔1
ще додам до попереднього допису: усміхає, коли читаю коментарі, ймовірно, молодих людей, мовляв, а що там совєцько-пропагандистського у цій мозаїці, там же про «мир», «peace» 🕊️
я так собі думаю, от, може, й добре, що вони через свій вік поза контекстом всієї цієї «миру-мир»-ної історії, яку несли на броні Т-64
але от саме тому інформаційні таблички, які б пояснювали, що це таке і чому «мир» на мозаїках радянського періоду — це не про мир, а про щось інше, були б дуже доречними
я так собі думаю, от, може, й добре, що вони через свій вік поза контекстом всієї цієї «миру-мир»-ної історії, яку несли на броні Т-64
але от саме тому інформаційні таблички, які б пояснювали, що це таке і чому «мир» на мозаїках радянського періоду — це не про мир, а про щось інше, були б дуже доречними
❤44👍8💩5🤔2
листівки з роботами Ярослави Сурмач-Міллз (1925-2008)
перші дві вийшли друком у США у 1970-х роках, третя - випущена Українським Музеєм у Нью Йорку 2018 року
(відскановано для Українського Арт Дайджесту)
перші дві вийшли друком у США у 1970-х роках, третя - випущена Українським Музеєм у Нью Йорку 2018 року
(відскановано для Українського Арт Дайджесту)
❤41
до слова, весною 2022 року робота Ярослави Сурмач-Міллз Welcome to the Ukrainian Festival (1978) була на обкладинці спецвипуску New York Magazine
🔥53❤🔥9👍3❤2
побудемо трохи таблоїдом 😅
Максим Галкін відвідав виставки про український модернізм і Олександру Екстер у Нью Йорку. Виклав це в себе в інстаграмі
(коментарі під тим його дописом, як то кажуть, окремий вид мистецтва, русня рубашку на собі рве, мовляв, що це таке там в тих Америках показують, Екстер же — "исконно русская художница")
Максим Галкін відвідав виставки про український модернізм і Олександру Екстер у Нью Йорку. Виклав це в себе в інстаграмі
(коментарі під тим його дописом, як то кажуть, окремий вид мистецтва, русня рубашку на собі рве, мовляв, що це таке там в тих Америках показують, Екстер же — "исконно русская художница")
🤡65👍19🔥8
З Новим роком, дорогі наші підписниці & підписники!
дякуємо, що впродовж цього не легкого 2024 були разом з нами, дивилися і читали про українське мистецтво, сміялися з наших мемів, раділи та сумували разом з адмінами, радили нам цікаві речі й дослухалися до наших рекомендацій
цінуємо Ваше чудове товариство
маємо надію, будемо разом й надалі ❤️
добра, тепла і Перемоги нам усім у 2025
щиро,
адмін Українського Арт Дайджесту
/новорічна листівка Леопольда Левицького зі збірки меморіального музею митця у Львові/
дякуємо, що впродовж цього не легкого 2024 були разом з нами, дивилися і читали про українське мистецтво, сміялися з наших мемів, раділи та сумували разом з адмінами, радили нам цікаві речі й дослухалися до наших рекомендацій
цінуємо Ваше чудове товариство
маємо надію, будемо разом й надалі ❤️
добра, тепла і Перемоги нам усім у 2025
щиро,
адмін Українського Арт Дайджесту
/новорічна листівка Леопольда Левицького зі збірки меморіального музею митця у Львові/
❤59❤🔥9
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
листівка “З Новим Роком!“
український воїн з прапором із зображенням тризуба на фоні підбитих радянських танків
вислана в межах Бельгії (судячи з поштового штампу і адреси одержувача), дата на штампі нерозбірлива, ймовірно, 1950 р.
(зі збірки Б. Малини)
український воїн з прапором із зображенням тризуба на фоні підбитих радянських танків
вислана в межах Бельгії (судячи з поштового штампу і адреси одержувача), дата на штампі нерозбірлива, ймовірно, 1950 р.
(зі збірки Б. Малини)
🔥33❤13👎2
нехай у 2025 році коту Кравцову нарешті все вдасться 💪🏼🇺🇦
…у селі Гоголів жив кіт Кравцов. Так його назвала мисткиня Світлана Струк на честь свого одногрупника Микити Кравцова. Коли у березні 2022 року митці та коти зібралися у вимушену евакуацію з села Гоголів Броварського району Київської області, Кравцов відмовився їхати. Два інші коти поїхали, і за місяць-другий повернулися разом із митцями. Кравцов зустрів старих знайомих, але згодом зник остаточно. Залишився лише вишитим, і тепер завжди проганятиме окупантів...
весною 2022 Світлана Струк (Svetlana Struk) почала створювати вишиті малюнки на полотні. Роботи компактні й, за словами Світлани, “мають властивість краще зберігатися і бути ближчими до людей, ніж полотно та олійні фарби. Вишивки не відносяться до “офіційного” мистецтва, якому потрібні перші секретарі, директори, куратори, дозвіл на поширення”
більшість з тридцяти робіт серії була спрямована на збір коштів для закупівлі дронів через проєкт Someone Prays for You. А робота “Покинутий кіт, який проганяє російських окупантів” (завдяки підтримці та організації Kateryna Lebedieva) стала обкладинкою нового, першого з часу повномасштабного вторгнення, друкованого номера [естéт] газети
замовити новий номер [естéт] газети можна тут
…у селі Гоголів жив кіт Кравцов. Так його назвала мисткиня Світлана Струк на честь свого одногрупника Микити Кравцова. Коли у березні 2022 року митці та коти зібралися у вимушену евакуацію з села Гоголів Броварського району Київської області, Кравцов відмовився їхати. Два інші коти поїхали, і за місяць-другий повернулися разом із митцями. Кравцов зустрів старих знайомих, але згодом зник остаточно. Залишився лише вишитим, і тепер завжди проганятиме окупантів...
весною 2022 Світлана Струк (Svetlana Struk) почала створювати вишиті малюнки на полотні. Роботи компактні й, за словами Світлани, “мають властивість краще зберігатися і бути ближчими до людей, ніж полотно та олійні фарби. Вишивки не відносяться до “офіційного” мистецтва, якому потрібні перші секретарі, директори, куратори, дозвіл на поширення”
більшість з тридцяти робіт серії була спрямована на збір коштів для закупівлі дронів через проєкт Someone Prays for You. А робота “Покинутий кіт, який проганяє російських окупантів” (завдяки підтримці та організації Kateryna Lebedieva) стала обкладинкою нового, першого з часу повномасштабного вторгнення, друкованого номера [естéт] газети
замовити новий номер [естéт] газети можна тут
🔥41❤12👍4