кілька десятків робіт викрадених з фондів Картинної галереї ім. Альбіна Ґавдзинського, що у Новій Каховці, експонуються на виставці в Москві

виставка відкрилася вкінці листопада в корпоративному музеї “Транснефти”. На ній зокрема "засвітилися" й роботи пейзажиста Альбіна Ґавдзинського (1923-2014) зі збірки новокаховської картинної галереї

🔎 у матеріалі [есте́т] газети ідентифіковано три таких картини Ґавдзинського

«Боксери», 1977. Марія Примаченко

(колекція Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького)

до слова, ще згадала, що ці самі ведмеді-боксери експонувалися на 59-й Венеційській бієнале 2022 року, в межах проєкту ПАЦ «Це - Україна: захищаючи свободу»

мерч "дєвачки в культуркє" ще ніхто не зробив?

то я роблю 🙋🏻‍♀️😅

нова уніформа редакції 😅☑️

замовлення в коментарі 📩

хто з вас зараз?)

(робота Юрія Лесюка 2016)

малюнок Едварда Козака aka Eko
журнал «Лис Микита», 1967

📌 і​ принагідно ще нагадаю за епізод подкасту на Radio Atrament, в якому разом з колегами говоримо власне про Едварда Козака (а ще про Миколу Бутовича та Віктора Цимбала)

трохи Різдвяного ембієнту від колег з Радіо Сковорода — новітня колядочка на слова Григорія Савича 🌠

дорогі підписники, тихого, теплого і мирного Свят Вечора ❤️💫

💫 коли як не сьогодні згадати про цей матеріал для [естéт] газети:

ХРАНИТЕЛІ РІЗДВА. ПРО НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ РІЗДВЯНІ ІКОНИ РОЗПОВІДАЮТЬ НАУКОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ У ЛЬВОВІ

про вінницьку "миру-мирну" мозаїку

історію зникнення цієї мозаїки можна прочитати на теренах інтернету. Якщо дуже коротко, то Нова Пошта орендувала приміщення під відділення у Вінниці та в ході його ремонту збила мозаїку, що була в екстер'єрі будівлі. Мозаїка зображала, ймовірно, іноземних студентів і візуально інтерпретувала радянський агітпроп лозунг "Миру — мир" та "дружба народов"

далі, суто на мою думку, таймлайн розвивався приблизно так:
- кілька блогерів з великою кількістю підписників виклали дописи про руйнування мозаїки;
- блогери дорікають й корять Нову Пошту на весь твіттер і інстаграм за руйнування українського мистецького спадку радянського часу (по-простому, садять і катають НП на шакалячому експресі);
- Нова Пошта, будучи гіперчутливою до позиціювання компанії саме у соцмережах, намагається мінімалізувати репутаційні втрати і каже, що оплатить створення якоїсь нової мозаїки;
- їм в коментах пояснюють, що це рішення — мимо;
- шакалячий експрес їде далі;
- Нова Пошта заявляє, що готова відновити знищену мозаїку (тобто оплатить створення копії)

мені виглядає так, наче нажахані хвилею негативу у соцмережах піарники і комунікаційники Нової Пошти ладні були погодитися вже на будь-що, аби лише це все припинилося (не хочете якусь іншу мозаїку на місці тої, то ми вам зробимо таку саму, тільки дайте вже нам зійти з цього експреса на найближчій зупинці)

щодо художньої та культурної цінності конкретно цього Вінницького твору, звісно, треба слухати експертів сфери: мистецтвознавців, істориків мистецтва, архітекторів. Як на мене, панно мало такий собі легкий "совіцько-ідеологічних" флер, але чи треба було мозаїку руйнувати? Ні. Ну, але вже коли таке сталося (все, нема її) чи доцільно вкладати (немалі) гроші саме у фізичне відновлення конкретно цього мозаїчного панно? Питання відкрите до обговорення

наприклад, на місці цієї зруйнованої мозаїки, замість недешевого "новоділу", можна було б розмістити куди бюджетнішу інформаційну панель про неї (in memoriam, так сказати) де розповісти, до речі, й про ідеологічні прийоми такі як "дружба народов" і "миру мир", а решту коштів направити на фіксацію, каталогізацію і документально-дослідницькі проєкти про ще "живі" мозаїки міста/України. З наголосом на "дослідницькі", а не просто фото, постики та типові тексти про унікальний український мистецький спадок радянської доби. Користь таких проєктів буде куди більша, ніж користь від одиничної ситуативної копії

і перед тим, як в мене полетять капці (адептів юкрейніан модернізму і дітей соціалізму) 😅, скажу, що свого часу саме Естет Газета реалізувала документально-дослідницький проєкт про маріупольські мозаїки, більшість з яких вже знищені. І я, як ніхто, розумію скільки такі проєкти коштують, скільки ресурсів потребують і наскільки їхні результати важливі, аби ті самі мозаїки жили далі (деякі навіть після смерті)