коли здається, що в інстаграмі вже нічого не здивує, зʼявляється ось такий таргет 🤔

(особливо цікаво звучить «крем Malevich з ефектом фотошопу»😅)

8 листопада 1921 року у селі Демня на Львівщині народився Михайло Васильович Дзиндра

на початку 1990-х у Флориді Михайло Васильович вантажить кількасот своїх скульптур до контейнера, який морем рушить до України. Це була лише перша партія "арткарго". Загалом впродовж п'яти років скульптор перевіз з флоридського Гадсона до Брюховичів (містечко біля Львова) близько 800 своїх пластичних робіт

становлення незалежної України наштовхнуло скульптора на думку про створення музею сучасного мистецтва на Батьківщині, де могли б бути представлені твори митців української діаспори. Дзиндра пробував залучити локальних меценатів для реалізації проєкту музею, але підтримки знайти не вдається, що спонукає Дзиндру за власні кошти купити ділянку в Україні та самостійно побудувати приміщення музею

Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри розташований поблизу соснового лісу. Оскільки першочерговою ідеєю було створення музею просто неба, Дзиндра обрав для її втілення територію з лісовим ландшафтом. Цей задум втілити не вдалося через нестійкість скульптур до мінливої української погоди. На галявині музею перманентно розташовано лише кілька скульптур

навіть за своєю зовнішньою архітектурною формою, яку спроєктував сам скульптор, музей Дзиндри має риси американського модернізму. Всередині приміщення музею — суцільний виставковий павільйон площею 1450 м2, без жодних перегородок чи стін, умовно частину експозиції виділяє природно освітлена зона

Зараз Музей є сектором Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького

▪️ перша партія скульптур Михайла Дзиндри перевезена з Флориди (США) до Брюховичів (Львівська обл.);
▪️ Михайло на будівництві свого музею у Брюховичах;
▪️ завантаження першого контейнера, який рушить до України, роботами Михайла Дзиндри у місті Гадсон (США)

більше про митця та унікальний музей читайте у нашому матеріалі:
ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ: МУЗЕЙ МОДЕРНОЇ СКУЛЬПТУРИ МИХАЙЛА ДЗИНДРИ

аби "побачити" мотиви картин Поліни Райко на "паперових килимах" Терези Барабаш потрібно дивитися на них на відстані. Власне ось ця "відстань" і стала для мене дуже точною метафорою щодо постаті Поліни Андріївни сьогодні... після повномасштабного вторгнення, після окупації українського півдня, після підриву Каховської ГЕС і затоплення "будинку-музею" Поліни Райко, зараз на творчість Райко, ми можемо дивитися лише з відстані — відстані виставок, відстані сторінок книг, архівних світлин й відео

для проєкту «Поліна Райко: НЕВИДИМЕ» Тереза Барабаш створила серію робіт натхненних творчістю наївістки Поліни Райко. Артоб'єкти створено у техніці, яку я, даруйте вже на хлопський розум, назву "rag rug" (текстильні килимки та доріжки у цій ресайклінг техніці ви, ймовірно, бачили в IKEA чи JYSK), але замість текстилю Барабаш використовує папір

до слова, на виставці, крім артоб'єктів Терези Барабаш, можна також подивитися на оригінальні рисунки Поліни Райко, які, якщо не помиляюся, експонуються вперше

пам'ятаєте я тут писала про "тренд на мотузки", так ось, він став мене переслідувати 😅

це вже Тарек Атуі у Кунстхауз Брегенц (Австрія)

🟨🟦 жовто-блакитного Ротко вчора продали на гонконгському Sotheby’s за 32,5 мільйони доларів США