ваші думки?)

цікаво, а українські та закордонні культурні діячі вже пишуть лист до ЮНЕСКО з проханням звернутися до президента Путіна, щоб він припинив руйнування культурної спадщини Харкова?

чи ще чекають відповіді на своє звернення про негайне припинення "невчасного демонтажу культурної спадщини" Одеси, зокрема пам’ятника Пушкіну

я кілька днів тому прочитала той лист-звернення до ЮНЕСКО (з google-перекладачем) і список підписантів. Імен 10 в ньому мене просто реально здивували... і ви прочитайте від початку й до самого-самого низу

можна, звісно, було закрити на цей епізод очі, якби усі ці інтелектуали підписували по 10-20 таких листів на рік після кожного кричущого епізоду руйнування нашої культурної спадщини росіянами й от цей "одесько-пушкінський" епістолярій був би серед цих десятків інших листів... але так раптово вписатися своїми іменами (авторитетом, популярністю і т.д.) прям от за Пушкіна (і ще там інші рос. маркери) на третій рік війни, і підтримувати інуендо листа, що тут у нас мало не хунвейбінівщина якась відбувається

почати з кількох речень про прильоти російських ракет по пам'ятках архітектури, а потім навалити абзаци тексту про нову загрозу — демонтаж пам'ятників та перейменування вулиць. Тобто адресату листа ракета і перейменування вулиць представляється десь як плюс-мінус співмірні загрози. І все це транслюється на міжнародну аудиторію

це щось на дуже інтелектуальному. Нам просто цього не зрозуміти

сьогодні, 30 жовтня, День Народження у Михайла Львовича Бойчука (1882-1937)

на світлині Михайло Львович у майстерні-помешканні в будинку Наукового товариства Шевченка (НТШ) у Львові, 1914

автопортрет (?) з песиком, Михайло Бойчук. 1910-ті рр.

(зі збірки ЛНГМ ім. Возницького)

це, ймовірно, наймиліше, що ви побачите сьогодні в інтернеті 😉❤️