супремус #50 (1915) Малевича я сфотографувала влітку 2023 року в амстердамському Stedelijk. Це вже було після того, як музейна інституція-власник однієї з найбільших колекцій творів Малевича внесла корективи у свою зовнішню комунікацію щодо біографії митця, і очі українських відвідувачів перестали сіпатися від концентрації "russian" на квадратний метр експозиційної площі 🙃

зізнаюся, дуже залипла на цю жовто-блакитну деталь по центру композиції. Вона наче надсилає якийсь таємний знак усім, хто в курсі цього жовто-блакитного коду. Чи має ця деталь прямий посил до кольорів українського прапора? Хтозна. Про це немає нічого ні у працях Казимира Севериновича, ні у спогадах його сучасників. Але хіба, дивлячись на цю та деякі інші роботи Малевича, ми не можемо інтерпретувати її по-своєму, в контексті того, що вже достеменно відомо про життя та творчість митця?

десятиліттями трактування історії та теорії мистецтва через українську призму, на жаль, зневажалося (а іноді й відверто висміювалося; впевнена, є люди, які згадають і зрозуміють про що я). А "Українська призма" (і я зараз не про "закодовані" кольори українського прапора в супремусах чи про те, що чорний квадрат натхненний українською піччю) - дуже важливий інструмент і заслуговує бути в арсеналі науковиць/науковців нової хвилі. Бо ж, знаєте, до 2022 року цей інструмент, в кращому випадку, чомусь не спішили використовувати, а деколи й відверто саботували його застосування

гадаю, зараз науковицям/науковцям нової хвилі суто морально буде трохи легше, бо їхні старші колеги по цеху (випускники(ці)/наукові співробітники(ці) масковських вишів і парт-тайм експерти(тки) по російському мистецтву) трохи притихли. Ну, принаймні не розповідають про небезпеку реукраїнізації на топових академічних майданчиках (як це було якихось 10 років тому). Ба більше, у них (можливо, тимчасово) припинилася сліпота, наприклад, на український авангард. І я б сказала, що зараз багато з них з фази заперечення "української компоненти" у мистецтві перейшли у фазу "не все так однозначно" 😅

також розумію, бачу (та й чого лукавити, на собі відчуваю), що "новеньким" буде не просто з фінансового погляду, бо щедра підтримка (в рублях чи еквіваленті у будь-якій іншій валюті) великої низки фондів та інституцій — це вже не їхня історія

втім, перефразовуючи класика, нічого не спинить реукраїнізацію час якої настав 🇺🇦

ЦІММ на завтра монтує нову виставку

(чесно, я не знаю, як вони це роблять, бо я просто не встигаю публікувати матеріали про їхні проєкти 😅, от ще досі "висить" новина про відкриття аукціонного дому їхнього і передаукціонної виставки)

але, гадаю, Опанас Заливаха — саме той митець, на чию ретроспективу вартує й дуже органічно йти саме 24 серпня, на День Незалежності

📷 - ЦІММ

для мему використано роботи, що експонувалися на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні” у Лондоні торік

(є навіть стаття про цю виставку на Естет Газеті)

"Луті", 1861. Фрідріх Вільгельм Кіль
"Кайлін", 1917. Артур Джон Елслі
опудало собаки А-Кум, 1896 (майстер таксидерміст невідомий)
"Пес Леді Арчер", 1787. Жорж Стаббс

НБУ випустив монету номіналом 5 гривень присвячену унікальній техніці пльонтанізму художника Івана Марчука