супремус #50 (1915) Малевича я сфотографувала влітку 2023 року в амстердамському Stedelijk. Це вже було після того, як музейна інституція-власник однієї з найбільших колекцій творів Малевича внесла корективи у свою зовнішню комунікацію щодо біографії митця, і очі українських відвідувачів перестали сіпатися від концентрації "russian" на квадратний метр експозиційної площі 🙃
зізнаюся, дуже залипла на цю жовто-блакитну деталь по центру композиції. Вона наче надсилає якийсь таємний знак усім, хто в курсі цього жовто-блакитного коду. Чи має ця деталь прямий посил до кольорів українського прапора? Хтозна. Про це немає нічого ні у працях Казимира Севериновича, ні у спогадах його сучасників. Але хіба, дивлячись на цю та деякі інші роботи Малевича, ми не можемо інтерпретувати її по-своєму, в контексті того, що вже достеменно відомо про життя та творчість митця?
десятиліттями трактування історії та теорії мистецтва через українську призму, на жаль, зневажалося (а іноді й відверто висміювалося; впевнена, є люди, які згадають і зрозуміють про що я). А "Українська призма" (і я зараз не про "закодовані" кольори українського прапора в супремусах чи про те, що чорний квадрат натхненний українською піччю) - дуже важливий інструмент і заслуговує бути в арсеналі науковиць/науковців нової хвилі. Бо ж, знаєте, до 2022 року цей інструмент, в кращому випадку, чомусь не спішили використовувати, а деколи й відверто саботували його застосування
гадаю, зараз науковицям/науковцям нової хвилі суто морально буде трохи легше, бо їхні старші колеги по цеху (випускники(ці)/наукові співробітники(ці) масковських вишів і парт-тайм експерти(тки) по російському мистецтву) трохи притихли. Ну, принаймні не розповідають про небезпеку реукраїнізації на топових академічних майданчиках (як це було якихось 10 років тому). Ба більше, у них (можливо, тимчасово) припинилася сліпота, наприклад, на український авангард. І я б сказала, що зараз багато з них з фази заперечення "української компоненти" у мистецтві перейшли у фазу "не все так однозначно" 😅
також розумію, бачу (та й чого лукавити, на собі відчуваю), що "новеньким" буде не просто з фінансового погляду, бо щедра підтримка (в рублях чи еквіваленті у будь-якій іншій валюті) великої низки фондів та інституцій — це вже не їхня історія
втім, перефразовуючи класика, нічого не спинить реукраїнізацію час якої настав 🇺🇦
зізнаюся, дуже залипла на цю жовто-блакитну деталь по центру композиції. Вона наче надсилає якийсь таємний знак усім, хто в курсі цього жовто-блакитного коду. Чи має ця деталь прямий посил до кольорів українського прапора? Хтозна. Про це немає нічого ні у працях Казимира Севериновича, ні у спогадах його сучасників. Але хіба, дивлячись на цю та деякі інші роботи Малевича, ми не можемо інтерпретувати її по-своєму, в контексті того, що вже достеменно відомо про життя та творчість митця?
десятиліттями трактування історії та теорії мистецтва через українську призму, на жаль, зневажалося (а іноді й відверто висміювалося; впевнена, є люди, які згадають і зрозуміють про що я). А "Українська призма" (і я зараз не про "закодовані" кольори українського прапора в супремусах чи про те, що чорний квадрат натхненний українською піччю) - дуже важливий інструмент і заслуговує бути в арсеналі науковиць/науковців нової хвилі. Бо ж, знаєте, до 2022 року цей інструмент, в кращому випадку, чомусь не спішили використовувати, а деколи й відверто саботували його застосування
гадаю, зараз науковицям/науковцям нової хвилі суто морально буде трохи легше, бо їхні старші колеги по цеху (випускники(ці)/наукові співробітники(ці) масковських вишів і парт-тайм експерти(тки) по російському мистецтву) трохи притихли. Ну, принаймні не розповідають про небезпеку реукраїнізації на топових академічних майданчиках (як це було якихось 10 років тому). Ба більше, у них (можливо, тимчасово) припинилася сліпота, наприклад, на український авангард. І я б сказала, що зараз багато з них з фази заперечення "української компоненти" у мистецтві перейшли у фазу "не все так однозначно" 😅
також розумію, бачу (та й чого лукавити, на собі відчуваю), що "новеньким" буде не просто з фінансового погляду, бо щедра підтримка (в рублях чи еквіваленті у будь-якій іншій валюті) великої низки фондів та інституцій — це вже не їхня історія
втім, перефразовуючи класика, нічого не спинить реукраїнізацію час якої настав 🇺🇦
❤39🔥4👍1
ЦІММ на завтра монтує нову виставку
(чесно, я не знаю, як вони це роблять, бо я просто не встигаю публікувати матеріали про їхні проєкти 😅, от ще досі "висить" новина про відкриття аукціонного дому їхнього і передаукціонної виставки)
але, гадаю, Опанас Заливаха — саме той митець, на чию ретроспективу вартує й дуже органічно йти саме 24 серпня, на День Незалежності
📷 - ЦІММ
(чесно, я не знаю, як вони це роблять, бо я просто не встигаю публікувати матеріали про їхні проєкти 😅, от ще досі "висить" новина про відкриття аукціонного дому їхнього і передаукціонної виставки)
але, гадаю, Опанас Заливаха — саме той митець, на чию ретроспективу вартує й дуже органічно йти саме 24 серпня, на День Незалежності
📷 - ЦІММ
❤28🔥5
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
переклад англійською мовою тексту Декларації про Незалежнісь України, Четвертого Універсалу 1918 р.
у журналі «FORUM a Ukrainian review» - #30, 1975 р.
(виходив друком у Скрентоні, Пенсильванія)
у журналі «FORUM a Ukrainian review» - #30, 1975 р.
(виходив друком у Скрентоні, Пенсильванія)
❤39🔥1
до попереднього допису:
«цей Тризуб я вишила як їхала з Києва в Інту у телячому вагоні. Люди дали все, торочили що хто міг. Оригінал у Львові в Історичному музеї, копію мені прислали для музею тут. І тобі на пам‘ять. Все шовком шито. У 1949 р.
Завербна-Богашева Ольга»
це шиття (оригінал) пані Ольги Завербної влітку 2023 року експонувалося на виставці в Історичному музеї Львова
а фото шиття, яке у дописі, зроблене мною у старій церкві в Підберізцях (з просто фантастичними розписами Модеста Сосенка), гадаю, пані Ольга була десь звідти родом, бо до шиття додала ще від руки написаного листа священнику тої парафії
«цей Тризуб я вишила як їхала з Києва в Інту у телячому вагоні. Люди дали все, торочили що хто міг. Оригінал у Львові в Історичному музеї, копію мені прислали для музею тут. І тобі на пам‘ять. Все шовком шито. У 1949 р.
Завербна-Богашева Ольга»
це шиття (оригінал) пані Ольги Завербної влітку 2023 року експонувалося на виставці в Історичному музеї Львова
а фото шиття, яке у дописі, зроблене мною у старій церкві в Підберізцях (з просто фантастичними розписами Модеста Сосенка), гадаю, пані Ольга була десь звідти родом, бо до шиття додала ще від руки написаного листа священнику тої парафії
❤39🔥3👍1
для мему використано роботи, що експонувалися на виставці “Портрети собак. Від Гейнсборо до Хокні” у Лондоні торік
(є навіть стаття про цю виставку на Естет Газеті)
"Луті", 1861. Фрідріх Вільгельм Кіль
"Кайлін", 1917. Артур Джон Елслі
опудало собаки А-Кум, 1896 (майстер таксидерміст невідомий)
"Пес Леді Арчер", 1787. Жорж Стаббс
(є навіть стаття про цю виставку на Естет Газеті)
"Луті", 1861. Фрідріх Вільгельм Кіль
"Кайлін", 1917. Артур Джон Елслі
опудало собаки А-Кум, 1896 (майстер таксидерміст невідомий)
"Пес Леді Арчер", 1787. Жорж Стаббс
❤28🔥4😁1
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
плакат "Іван Франко" створений 1920 року у Харкові Василем Єрміловим
внизу постера — цитата з поеми Франка "Каменярі" з закликом до праці задля кращого майбутнього:
"Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
I всi ми, як один, пiдняли вгору руки,
I тисяч молотiв о камiнь загуло...”
оформлення плаката — типове для Єрмілова, харківського художника, відомого своєю любов’ю до чистих та чітких площин. Тут ще варто відзначити інноваційність дизайну текстової частини та спосіб, у який рослинна орнаментика наближається до абстрактного дизайну. Обидва прийоми — своєрідні "візитівки" робіт Єрмілова
у верхній частині плаката написано "Українська Соціалістична Радянська Республіка" (УСРР) і гасло "Пролетарі всіх країн єднайтеся!". Плакат видано Всеукраїнським державним видавництвом у Харкові
внизу постера — цитата з поеми Франка "Каменярі" з закликом до праці задля кращого майбутнього:
"Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
I всi ми, як один, пiдняли вгору руки,
I тисяч молотiв о камiнь загуло...”
оформлення плаката — типове для Єрмілова, харківського художника, відомого своєю любов’ю до чистих та чітких площин. Тут ще варто відзначити інноваційність дизайну текстової частини та спосіб, у який рослинна орнаментика наближається до абстрактного дизайну. Обидва прийоми — своєрідні "візитівки" робіт Єрмілова
у верхній частині плаката написано "Українська Соціалістична Радянська Республіка" (УСРР) і гасло "Пролетарі всіх країн єднайтеся!". Плакат видано Всеукраїнським державним видавництвом у Харкові
❤🔥32👍7❤1
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
27 серпня - день народження Івана Яковича Франка (1856-1916)
👍21❤12
НБУ випустив монету номіналом 5 гривень присвячену унікальній техніці пльонтанізму художника Івана Марчука
❤105👍9👎2🤔1
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
"Остання ніч літа", 1999
Ілона Сільваші
Ілона Сільваші
❤72😁4❤🔥1