виставковий проєкт "Заповідаю любов. Марія Примаченко" - від учора, нова точка тяжіння для усіх поціновувачів українського мистецтва у Львові

на виставці презентовано близько 80 творів мисткині зі збірок родини Понамарчуків, БФ "Творча спадщина родини Марії Примаченко" та колекції Національного музею у Львові імені
Андрея Шептицького

експозиція обʼєднує чотири тематичні розділи. Перший розділ - "Життя-буття", розповідає про життєве середовище мисткині, працю, побут, святкові події в українському селі. Другий розділ торкається тематики війни та Чорнобильської трагедії, що особливо пронизливо зазвучала у роботах Примаченко 1980-х років. У третьому залі, у заквітчаному "Поліському саду", буяє квіткове розмаїття у композиціях із барвистими чорнобривцями, жоржинами, майорами, галузками бузку, які художниця як дарунок присвячувала дорогим їй людям. І, звісно ж, виставка не оминула улюбленого всіма "Бестіарію" Марії Примаченко. Завершальний розділ виставки - "Студії Марії", задуманий як майданчик творчих практик для усіх залюблених у мистецтво геніальної Марії Примаченко

також у цій експозиції представлено добірку дитячих книжечок, які проілюструвала художниця. На окрему увагу заслуговують яскраві, колоритні, самобутні підписи Марії Примаченко, що є невіддільним складником її візуальних композицій. У цих підписах вчувається голос Марії Оксентіївни, який куратори вирішили зберегти та максимально точно донести його звучання

виставка "Заповідаю любов. Марія Примаченко" у Національному музеї імені Андрея Шептицького триватиме до 24 вересня 2024

📷 Іван Станіславський для Естет Газети (с)

кольори (мистецької) свободи

🔵 «Праля», 1914, (фрагмент), Олександра Мурашка зі збірки NAMU
🟡 супремус #50, 1915, (фрагмент), Казимира Малевича зі збірки Stedelijk
🔵 «Наречена», 1910, (фрагмент), Федора Кричевського зі збірки NAMU
🟡 жовто-блакитний квадрат Григорія Лоїка на виставці "Майдан-Війна-Маре" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького

супремус #50 (1915) Малевича я сфотографувала влітку 2023 року в амстердамському Stedelijk. Це вже було після того, як музейна інституція-власник однієї з найбільших колекцій творів Малевича внесла корективи у свою зовнішню комунікацію щодо біографії митця, і очі українських відвідувачів перестали сіпатися від концентрації "russian" на квадратний метр експозиційної площі 🙃

зізнаюся, дуже залипла на цю жовто-блакитну деталь по центру композиції. Вона наче надсилає якийсь таємний знак усім, хто в курсі цього жовто-блакитного коду. Чи має ця деталь прямий посил до кольорів українського прапора? Хтозна. Про це немає нічого ні у працях Казимира Севериновича, ні у спогадах його сучасників. Але хіба, дивлячись на цю та деякі інші роботи Малевича, ми не можемо інтерпретувати її по-своєму, в контексті того, що вже достеменно відомо про життя та творчість митця?

десятиліттями трактування історії та теорії мистецтва через українську призму, на жаль, зневажалося (а іноді й відверто висміювалося; впевнена, є люди, які згадають і зрозуміють про що я). А "Українська призма" (і я зараз не про "закодовані" кольори українського прапора в супремусах чи про те, що чорний квадрат натхненний українською піччю) - дуже важливий інструмент і заслуговує бути в арсеналі науковиць/науковців нової хвилі. Бо ж, знаєте, до 2022 року цей інструмент, в кращому випадку, чомусь не спішили використовувати, а деколи й відверто саботували його застосування

гадаю, зараз науковицям/науковцям нової хвилі суто морально буде трохи легше, бо їхні старші колеги по цеху (випускники(ці)/наукові співробітники(ці) масковських вишів і парт-тайм експерти(тки) по російському мистецтву) трохи притихли. Ну, принаймні не розповідають про небезпеку реукраїнізації на топових академічних майданчиках (як це було якихось 10 років тому). Ба більше, у них (можливо, тимчасово) припинилася сліпота, наприклад, на український авангард. І я б сказала, що зараз багато з них з фази заперечення "української компоненти" у мистецтві перейшли у фазу "не все так однозначно" 😅

також розумію, бачу (та й чого лукавити, на собі відчуваю), що "новеньким" буде не просто з фінансового погляду, бо щедра підтримка (в рублях чи еквіваленті у будь-якій іншій валюті) великої низки фондів та інституцій — це вже не їхня історія

втім, перефразовуючи класика, нічого не спинить реукраїнізацію час якої настав 🇺🇦