30 липня 1884 року у Лодзі народилася українська мисткиня польського походження Софія Налепинська-Бойчук

вона вчилася в художній школі Ціонглінського в Петербурзі і в студії Холоші в Мюнхені, в Академії Рансона в Парижі, але познайомившись у Парижі з українським малярем Михайлом Бойчуком, одружившись і ставши його ученицею, в історію мистецтва Софія Налепинська-Бойчук ввійшла як "бойчукістка", послідовниця творчого методу і школи свого чоловіка Михайла Бойчука

Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці гравюри на дереві. Всі її твори вирізняються високою графічною культурою та увагою до промовистих деталей

з 1922 року майстриня очолила ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв, а згодом(1925-1929) стала професоркою перейменованого на КХІ закладу

Софію Налепинську-Бойчук спіткала жахлива доля: 1937 р. за справою Михайла Бойчука її засудили до смертної кари та розстріляли

/за матеріалами NAMU/

🇻🇪 Каракас, Венесуела. 1948
Василь Григорович Кричевський

дизайнер Руслан Багінський презентував новий проєкт, присвячений творчості українського скульптора Михайла Дзиндри

«проєкт є втіленням діалогу дизайнера з роботами митця та має на меті розповісти про творчість і життєвий шлях художника», - йдеться у релізі

1 серпня 1929 року у Харкові народилася українська скульпторка-керамістка Ольга Рапай

мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові.

в 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.)

потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки

Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного та Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка

🔗 матеріал про велику виставку робіт Ольги Рапай "Сила крихкості", що відбулася у Києві торік