шановні підписники!

це — допис подяки та допис-апдейт про збір, який тривав на каналі минулого місяця

відповідно до інформації, отриманої мною сьогодні, завдяки Вашій підтримці: РЕБ — працює, авто — виконує бойові завдання

❤️

(просто щире адмінське "дякую")

от і казочці кінець

а хто слухав... то на це й розраховував ПАЦ, ймовірно, і окремі куратори виставок 😅

#адміноффтоп

таке враження, що хтось нарешті прочитав («нарешті», бо видання 1982 року) цю «біблію PR-у» 😅

20 червня 1964 року у Нью-Йорку помер український скульптор Сергій Литвиненко

він народився на Полтавщині 1899 року. 1917 закінчив класичну гімназію у Лубнах. В 1919-1920 роках воював в Українській народній армії у ранзі хорунжого. Потім навчався у Краківській академії мистецтв. Один з викладачів Литвиненка організував йому стипендію для навчання у Парижі, де митець жив і студіював скульптуру й живопис до кінця 1930 року

після Парижа Литвиненко приїздить до Львова, де живе до 1944 року. У цей період брав активну участь в українських мистецьких виставках. А 1936 року роботи Литвиненка експонувалися у Чикаго на Всесвітній виставці

на початку Другої світової війни, як і більшість митців Львова, вступив до Спілки художників УРСР

з наближенням до Львова лінії фронту, Сергій Литвиненко перебрався до Німеччини, а потім до США

з 1950 року жив у Нью-Йорку. Там продовжував творчо працювати, почав виставлятися, брав активну участь у житті української діаспори. У США створив пам'ятники Франку та Мазепі

у Львові скульптор Сергій Литвиненко виконав багато замовлень. Найвідоміше, напевне, — пам'ятник на могилі Івана Франка на Личаківському цвинтарі

шановні, Ви ж знаєте, що часом у нас на каналі є рубрика "а що там на болотах", де я розповідаю про (похідні) продукти своєї журналістської діяльності. Так ось, маю нову історію 😉

сьогодні в Санкт-Петербурзі (який, думаю, ще трохи й буде назад "Ленінград" 😅) — вернісаж виставки "Квадрат и пространство. От Малевича до ГЭС-2" ("ГЭС-2" — то назва музейної інституції, де це все феєричне дійство відбувається)

/UPD 22.06: даруйте, ГЭС-2 - то Масква, не Петербург/

ну, і що я хочу сказати... прочитавши їхній пресреліз і 2 статті-огляди (куди звертатися по молоко за шкідливість?), хочу сказати, що вся ця витівка виглядає як щось типу, спроби ревізіоністської історії мистецтва і намагання сказати: "ви там собі українізовуйте Малевича скільки хочете, але його "Чорний квадрат", от він — у нас, і от ми його показуємо на виставці, обламайтеся..."

але я хочу "підсвітити" трохи інші моменти:

▪ співкуратором цієї виставки став Франческо Бонамі (Francesco Bonami), в дуеті з екс.директоркою Третьяковки Зельфірою Трегуловою. Хто в арт тусовці — то так-так, Вам не привиділося, саме Бонамі, зірковий куратор та критик, куратор цілої Венеційської бієнале 2003 року, експерт аукціонного дому Phillips, ну, та й просто знаний пан у широких мистецьких колах

а ще віднедавна пан Бонамі став директором Музею сучасного мистецтва у китайському Ханчжоу.
Як на мене, ця доріжка виглядає вже дуже протоптаною. Далі — цілком може бути музей сучасного мистецтва, наприклад, у Пхеньяні

▪ серед організаторів проєкту та артінституцій, які надали свої твори для виставки, — Музей Людвига в "Русском музее". "Пояснювальна бригада" - подружжя Петера і Ірен Людвіг з Німеччини — знані колекціонери мистецтва, що створили мережу музеїв під власним прізвищем — Ludwig Museum. З початку 1980-х вони здійснювали регулярне "паломництво" в СРСР і скуповували там мистецтво (здебільшого авангард) і паралельно намагалися "розкрутити" радянську владу на спільний проєкт музею сучасного мистецтва. Радянці їх довго "морозили", але після розпаду СРСР, Людвіги все ж "дожали" свою ідею, і 1995 року на базі "Русского музея" (Санкт-Петербург) було створено Музей Людвига, щось типу "музей в музеї", куди подружжя передало 118 топових творів сучасного мистецтва

Чому я про це все пишу? Пояснюю)) Фундація Петера та Ірени Людвіг мають представництва та музеї у різних країнах. Рівно рік тому, у червні 2023 року, Музей Людвіга у Кельні хостив чи не найгучніший артпроєкт останніх років про модернізм в Україні "В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х". На вернісажі лунало багато слів підтримки України від безпосередніх представників фундації Людвігів та засудження російської агресії

втім вже 2024 року твори зі збірки фундації Людвігів надаються для виставки про "Чорний квадрат" у Санкт-Петербурзі. На сайті фундації зазначено, що "інституція продовжує співпрацю з російським музеєм, але наразі не надає їм фінансової підтримки" (с)

та й таке...

рекомендую 😉

«Після грози», 1879 р.
Архип Куїнджі

(колекція Сумського художнього музею ім. Н. Х. Онацького)

а адміна за вікном зараз десь так ⬆️

до речі, 2017 року УкрПошта випустила марки з цією роботою Архипа Івановича

💔Харків, харківʼяни…
нема вже слів, нема емоцій…

тримайтеся ❤️‍🩹

«Надвечір'я» (Харків) , 2022
Сергій Качин

«Старозавітна Трійця», 1660-х рр.
ймовірно авторства Дем’яна Роєвича (?––1708)

(збірка Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького)

👷‍♀️23 червня — Міжнародний день
жінок-інженерів

ініціатива для підвищення обізнаності та профілю жінок у ролях STEM (наука/технології/інженерія/математика)

«Інженерка конструкторського бюро», 1970-ті рр.

алюмінієвий барельєф інженерки конструкторського бюро у стилі соцреалізму — частина тетраптиха (інші частини - "Сталевар", "Токар", "Монтажник"), який прикрашав фоє Нікопольського кранобудівного заводу до 1980 року

2020 року усі частини панно були розпродані на аукціоні Violity

#адміноффтоп

"яка різниця кому пам'ятник, якщо він високохудожній"

- якось так, в одній фразі, я сьогодні можу підсумувати досить пізнавальний особистий досвід кількатижневої дискусії з окремими колегами по цеху, експертами та інтелектуалами

хай то буде як теза до майбутньої статті))

🌿 «Ворожіння на вінках», 1860
Іван Соколов

нагадаю, що попередні OSINT-дослідження адміна призвели до от таких чудових мемів ⬇️