українські прикордонники знайшли викрадену з нідерландського музею картину XVII ст., яка майже 20 років перебувала у розшуку Інтерполу

у спецоперації були залучені правоохоронці з трьох країн

деталі — у матеріалі

⚡ в Україну повернули 15 полотен українських художників-модерністів

серед “репатрійованих” творів — роботи Олекси Новаківського, Михайла Андрієнка-Нечитайла, Якова Гніздовського, Олекси Грищенка

деталі — у матеріалі

+1 в скарбничку до "музеї-цвинтарі і фонди-сміття" — "український музей — це така компостна яма..."

скрін звідси

❗ тривожні новини з Криму: окупанти готуються до вивозу музейних фондів з півострова

росіяни готують музейні фонди до "евакуації". Існує високий ризик, що найбільш цінні експонати опиняться на території Росії

деталі — у матеріалі

шановні читачі каналу, колеги-медійники, друзі!

Опублікований мною сьогодні матеріал, як на мене, — дуже тривожний дзвіночок. Будь ласка, клацніть на лінк, почитайте далі заголовка і, якщо маєте відповідний ресурс, передайте далі

в Естет Газеті я з 2022 року публікую матеріали про злочинні дії окупантів щодо української культурної спадщини. Саме у нашому медіа чи не першими з'являлися повідомлення і хронологія грабунку росіянами Херсонського художнього музею та інформація про знищення Маріупольського монументального мистецтва

восени 2022 року я опублікувала матеріал про "план зовнішньої евакуації" з музеїв АР Крим на територію РФ, який передбачав першочергове вивезення найбільш цінних предметів, зокрема, археологічних знахідок з коштовних металів

тоді, здавалося, що це просто якась химерна вигадка, але ось, після понад року "затишшя" щодо директив цього "плану", він знову дав про себе чути, як то кажуть

вдумайтеся, лише з Херсонського художнього росіяни викрали близько 10,000 творів мистецтва. Не забуваймо й про вивезені окупантами фонди Мелітопольського музею та знищені (чит. частково розграбовані) артінституції Маріуполя — зараз, відповідно до оприлюдненої інформації, найцінніші предмети цих колекцій готують до транспортування на міжнародно визнану територію РФ

Коментаторам, які пишуть, "там вже все вивезли", "оригінали всі вивезли давно!" і тому подібне, я скажу — не зупиняйтеся, поширюйте цей "наратив"! В дечому він може бути для нас корисним 😉
але зараз не час пояснювати, чим саме

👨‍👧‍👦 «Батьківство», 1965
Зоя Лерман (1934-2014)

з Днем Батька!

декоративне панно з веселкою, 1920-ті рр. Євмена Пшеченка

зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва

вимбачте, допис залежався з неділі

ПАЦ кажуть, що у них щось вкрали позавчора. Пропонують 2 дні безкарно насолодитися твором мистецтва і повернути його на місце

шановні підписники!

це — допис подяки та допис-апдейт про збір, який тривав на каналі минулого місяця

відповідно до інформації, отриманої мною сьогодні, завдяки Вашій підтримці: РЕБ — працює, авто — виконує бойові завдання

❤️

(просто щире адмінське "дякую")

от і казочці кінець

а хто слухав... то на це й розраховував ПАЦ, ймовірно, і окремі куратори виставок 😅

#адміноффтоп

таке враження, що хтось нарешті прочитав («нарешті», бо видання 1982 року) цю «біблію PR-у» 😅

20 червня 1964 року у Нью-Йорку помер український скульптор Сергій Литвиненко

він народився на Полтавщині 1899 року. 1917 закінчив класичну гімназію у Лубнах. В 1919-1920 роках воював в Українській народній армії у ранзі хорунжого. Потім навчався у Краківській академії мистецтв. Один з викладачів Литвиненка організував йому стипендію для навчання у Парижі, де митець жив і студіював скульптуру й живопис до кінця 1930 року

після Парижа Литвиненко приїздить до Львова, де живе до 1944 року. У цей період брав активну участь в українських мистецьких виставках. А 1936 року роботи Литвиненка експонувалися у Чикаго на Всесвітній виставці

на початку Другої світової війни, як і більшість митців Львова, вступив до Спілки художників УРСР

з наближенням до Львова лінії фронту, Сергій Литвиненко перебрався до Німеччини, а потім до США

з 1950 року жив у Нью-Йорку. Там продовжував творчо працювати, почав виставлятися, брав активну участь у житті української діаспори. У США створив пам'ятники Франку та Мазепі

у Львові скульптор Сергій Литвиненко виконав багато замовлень. Найвідоміше, напевне, — пам'ятник на могилі Івана Франка на Личаківському цвинтарі

шановні, Ви ж знаєте, що часом у нас на каналі є рубрика "а що там на болотах", де я розповідаю про (похідні) продукти своєї журналістської діяльності. Так ось, маю нову історію 😉

сьогодні в Санкт-Петербурзі (який, думаю, ще трохи й буде назад "Ленінград" 😅) — вернісаж виставки "Квадрат и пространство. От Малевича до ГЭС-2" ("ГЭС-2" — то назва музейної інституції, де це все феєричне дійство відбувається)

/UPD 22.06: даруйте, ГЭС-2 - то Масква, не Петербург/

ну, і що я хочу сказати... прочитавши їхній пресреліз і 2 статті-огляди (куди звертатися по молоко за шкідливість?), хочу сказати, що вся ця витівка виглядає як щось типу, спроби ревізіоністської історії мистецтва і намагання сказати: "ви там собі українізовуйте Малевича скільки хочете, але його "Чорний квадрат", от він — у нас, і от ми його показуємо на виставці, обламайтеся..."

але я хочу "підсвітити" трохи інші моменти:

▪ співкуратором цієї виставки став Франческо Бонамі (Francesco Bonami), в дуеті з екс.директоркою Третьяковки Зельфірою Трегуловою. Хто в арт тусовці — то так-так, Вам не привиділося, саме Бонамі, зірковий куратор та критик, куратор цілої Венеційської бієнале 2003 року, експерт аукціонного дому Phillips, ну, та й просто знаний пан у широких мистецьких колах

а ще віднедавна пан Бонамі став директором Музею сучасного мистецтва у китайському Ханчжоу.
Як на мене, ця доріжка виглядає вже дуже протоптаною. Далі — цілком може бути музей сучасного мистецтва, наприклад, у Пхеньяні

▪ серед організаторів проєкту та артінституцій, які надали свої твори для виставки, — Музей Людвига в "Русском музее". "Пояснювальна бригада" - подружжя Петера і Ірен Людвіг з Німеччини — знані колекціонери мистецтва, що створили мережу музеїв під власним прізвищем — Ludwig Museum. З початку 1980-х вони здійснювали регулярне "паломництво" в СРСР і скуповували там мистецтво (здебільшого авангард) і паралельно намагалися "розкрутити" радянську владу на спільний проєкт музею сучасного мистецтва. Радянці їх довго "морозили", але після розпаду СРСР, Людвіги все ж "дожали" свою ідею, і 1995 року на базі "Русского музея" (Санкт-Петербург) було створено Музей Людвига, щось типу "музей в музеї", куди подружжя передало 118 топових творів сучасного мистецтва

Чому я про це все пишу? Пояснюю)) Фундація Петера та Ірени Людвіг мають представництва та музеї у різних країнах. Рівно рік тому, у червні 2023 року, Музей Людвіга у Кельні хостив чи не найгучніший артпроєкт останніх років про модернізм в Україні "В епіцентрі бурі: модернізм в Україні 1900 – 1930-х". На вернісажі лунало багато слів підтримки України від безпосередніх представників фундації Людвігів та засудження російської агресії

втім вже 2024 року твори зі збірки фундації Людвігів надаються для виставки про "Чорний квадрат" у Санкт-Петербурзі. На сайті фундації зазначено, що "інституція продовжує співпрацю з російським музеєм, але наразі не надає їм фінансової підтримки" (с)

та й таке...