навіть не знаю, це — некролог чи щось про меншовартість 🤷🏻♀️
ці заїжджені прийоми типу «Львів — це маленький Париж» чи «Новаківський — це український ван Гог» - такий вже моветон, але впізнаваному міжнародному виданню The New Yorker, вочевидь, — ОК/норм.
ну, це ще пів біди, але от мені цікаво, я, звісно, в Нью-Йорках останнім часом не бувала, там дійсно всіх величають «our Chekhov»? Аж така криза в національній літературі?
контекст: Еліс Манро, канадська письменниця і лавреатка Нобелівської премії у літературі, померла 13 травня. The New Yorker опублікував допис її пам'яті
ці заїжджені прийоми типу «Львів — це маленький Париж» чи «Новаківський — це український ван Гог» - такий вже моветон, але впізнаваному міжнародному виданню The New Yorker, вочевидь, — ОК/норм.
ну, це ще пів біди, але от мені цікаво, я, звісно, в Нью-Йорках останнім часом не бувала, там дійсно всіх величають «our Chekhov»? Аж така криза в національній літературі?
контекст: Еліс Манро, канадська письменниця і лавреатка Нобелівської премії у літературі, померла 13 травня. The New Yorker опублікував допис її пам'яті
🤔22🤯21🤬18❤2😢2
"Сім'я", 1925-1927. Федір Кричевський
центральна частина триптиха "Життя", збірка NAMU
(15 травня — Міжнародний день сім'ї)
картина Федора Кричевського "Сім'я" (в деяких джерелах - "Родина") на 16-й Венеційській бієнале 1928 року експонувалася вперше, тобто раніше ні на українських, ні на загальних союзних виставках її не демонстрували. І саме "Сім'я" Кричевського тоді здобула особливу популярність серед відвідувачів та арткритиків. Це підтверджують численні репродукції твору в іноземних газетах та журналах того часу
16-та Венеційська бієнале стала першою виставкою, на якій українське мистецтво репрезентувалося як окрема експозиційна частина — під гаслом "Українське сучасне мистецтво" (однак було це в межах Радянського павільйону). "Українську секцію" сформували з 17 творів. Світлина цієї експозиції збереглася у фототеці архіву Венеційської бієнале (фото 2)
центральна частина триптиха "Життя", збірка NAMU
(15 травня — Міжнародний день сім'ї)
картина Федора Кричевського "Сім'я" (в деяких джерелах - "Родина") на 16-й Венеційській бієнале 1928 року експонувалася вперше, тобто раніше ні на українських, ні на загальних союзних виставках її не демонстрували. І саме "Сім'я" Кричевського тоді здобула особливу популярність серед відвідувачів та арткритиків. Це підтверджують численні репродукції твору в іноземних газетах та журналах того часу
16-та Венеційська бієнале стала першою виставкою, на якій українське мистецтво репрезентувалося як окрема експозиційна частина — під гаслом "Українське сучасне мистецтво" (однак було це в межах Радянського павільйону). "Українську секцію" сформували з 17 творів. Світлина цієї експозиції збереглася у фототеці архіву Венеційської бієнале (фото 2)
❤56🤯2👍1
що пропонують шанувальникам мистецтва музеї та галереї у травні? Ми підготували нову добірку виставкових проєктів, які зараз можна відвідати у різних містах України
у Львові Jam Factory Art Center та Центр інтелектуального мистецтва Меркурій, дві порівняно нові мистецькі інституції, завершили прем'єрні виставки та відкрили свої вже другі по рахунку проєкти. В Одесі художниця Ольга Штейн перетворила будівлю Національного художнього музею зі звичної "експозиційної локації" на головного героя свого експозиційного наративу. У Києві травень сповнений найрізноманітнішими вернісажами. У столиці цього місяця можна подивитися Павла Макова, повернутися у часи перебудови на виставці про діяльність артоб'єднань "Живописний заповідник" та "Паризька комуна", трохи емоційно розслабитися на виставці-ретроспективі кераміста Валерія Протор'єва
🚩 про все це детально — у нашому травневому арт гіді
у Львові Jam Factory Art Center та Центр інтелектуального мистецтва Меркурій, дві порівняно нові мистецькі інституції, завершили прем'єрні виставки та відкрили свої вже другі по рахунку проєкти. В Одесі художниця Ольга Штейн перетворила будівлю Національного художнього музею зі звичної "експозиційної локації" на головного героя свого експозиційного наративу. У Києві травень сповнений найрізноманітнішими вернісажами. У столиці цього місяця можна подивитися Павла Макова, повернутися у часи перебудови на виставці про діяльність артоб'єднань "Живописний заповідник" та "Паризька комуна", трохи емоційно розслабитися на виставці-ретроспективі кераміста Валерія Протор'єва
🚩 про все це детально — у нашому травневому арт гіді
❤6👍6
закриваючи тему попереднього допису: дякую за коментарі й хочу зазначити, що пост був не про зміст, а про форму
всім ясномислячим людям у 2024 році зрозуміло, що фонди мають бути оцифровані, а експозиції державних музеїв потребують оновлення
насправді, в обидвох матеріалах спікери висловлюються про абсолютно очевидні речі, там не сказано нічого нового чи "очевідкриваючого"
усміхнули саме заголовки (музеї-цвинтарі і фонди-сміття), у реаліях сьогодення й відштовхуючись від якихось своїх особистих досвідів, для мене — вони з флером знецінення
всім ясномислячим людям у 2024 році зрозуміло, що фонди мають бути оцифровані, а експозиції державних музеїв потребують оновлення
насправді, в обидвох матеріалах спікери висловлюються про абсолютно очевидні речі, там не сказано нічого нового чи "очевідкриваючого"
усміхнули саме заголовки (музеї-цвинтарі і фонди-сміття), у реаліях сьогодення й відштовхуючись від якихось своїх особистих досвідів, для мене — вони з флером знецінення
❤26
агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) повідомило про отримання експертного висновку, згідно з яким 112 картин з приватної колекції Віктора Медведчука визнано такими, які мають історичну та культурну цінність. Їх не продаватимуть. Тепер буде вирішуватися питання про передачу цих предметів до Національного музею України для належного збереження
що саме тепер відбуватиметься з артколекцією та її попередня історія — у матеріалі
що саме тепер відбуватиметься з артколекцією та її попередня історія — у матеріалі
❤36👍11
виставковий проєкт "Обережно крихке!" про життя та смерть маріупольських вітражів відтепер і до 18 червня можна подивитися у Рівному
Facebook
«ОБЕРЕЖНО КРИХКЕ!»: виставка-присвята зруйнованим вітражам Маріуполя
Art event in Rivne, Ukraine by Маріуполь - туристичне місто on Wednesday, May 29 2024
❤18
більше про фотопроєкт "Обережно крихке!" та його автора журналіста й дослідника маріупольського монументального мистецтва Івана Станіславського — у нашому матеріалі
[esthète] газета
ПОБАЧИТИ ТЕ, ЧОГО ВЖЕ НЕМАЄ: ФОТОВИСТАВКА ВТРАЧЕНИХ ВІТРАЖІВ МАРІУПОЛЯ ВІДКРИЛАСЯ У ЛЬВОВІ
Вчора у львівському офісі платформи "Mariupol Reborn" відкрився фотопроєкт "Обережно крихке!" журналіста й дослідника маріупольського монументального мистецтва Івана Станіславського. На виставці представлено детальні світлини шести знакових вітражів Маріуполя…
😢23❤9👍2
Казимира Севериновича немає вже 89 років (15 травня якраз були роковини його смерті), а його "чорний квадрат" - й досі з нами
моє суб’єктивне спостереження: зараз, рушаючи на якусь мистецьку виставку, є висока ймовірність побачити там омаж цій знаковій роботі Малевича. Ось, наприклад, поділюся тими, що назбирала лише за останні пів року:
▪️"Чорна з нуля", 2023, Каті Бучацької на виставці "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми" в Jam Factory Art Center
▪️"Чорний квадрат — кома", 2023, Оксани Борисової на виставці "Аксіологія гобелена" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
▪️широкоформатні монохроми (2023) Марії Танігучі (Maria Taniguchi) на кураторській виставці "Foreigners everywhere", La Biennale di Venezia
▪️жовто-блакитний квадрат Григорія Лоїка на виставці "Майдан-Війна-Маре" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
чим не вагоме підтвердження того, що Казимир Малевич зараз — найпопулярніший художник початку ХХ ст. у світі. В чому його секрет успіху? Можливо, в тому, що на відміну від інших іменитих митців минулого століття, ідеї Малевича й досі здатні стимулювати сучасне мистецтво
моє суб’єктивне спостереження: зараз, рушаючи на якусь мистецьку виставку, є висока ймовірність побачити там омаж цій знаковій роботі Малевича. Ось, наприклад, поділюся тими, що назбирала лише за останні пів року:
▪️"Чорна з нуля", 2023, Каті Бучацької на виставці "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми" в Jam Factory Art Center
▪️"Чорний квадрат — кома", 2023, Оксани Борисової на виставці "Аксіологія гобелена" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
▪️широкоформатні монохроми (2023) Марії Танігучі (Maria Taniguchi) на кураторській виставці "Foreigners everywhere", La Biennale di Venezia
▪️жовто-блакитний квадрат Григорія Лоїка на виставці "Майдан-Війна-Маре" в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького
чим не вагоме підтвердження того, що Казимир Малевич зараз — найпопулярніший художник початку ХХ ст. у світі. В чому його секрет успіху? Можливо, в тому, що на відміну від інших іменитих митців минулого століття, ідеї Малевича й досі здатні стимулювати сучасне мистецтво
❤28🔥4
російська федерація здійснила цілеспрямований ракетний удар по друкарні «Фактор-друк» у Харкові. Загинули люди, багато поранених
«Фактор-друк» є одним із найбільших друкарських комплексів повного циклу в Європі, яке виробляє книги для майже всіх українських видавництв. Друкарня є частиною групи компаній «Фактор», й невід'ємною частиною діяльності видавництва та книгарні Vivat
підтримати команду видавництва сьогодні можна зробивши замовлення на їхньому сайті чи відвідавши одну з книгарень, також у соцмережах шириться кампанія підтримки в межах якої читачі публікують світлини книг видавництва Vivat зі своїх домашніх бібліотек
«Фактор-друк» є одним із найбільших друкарських комплексів повного циклу в Європі, яке виробляє книги для майже всіх українських видавництв. Друкарня є частиною групи компаній «Фактор», й невід'ємною частиною діяльності видавництва та книгарні Vivat
підтримати команду видавництва сьогодні можна зробивши замовлення на їхньому сайті чи відвідавши одну з книгарень, також у соцмережах шириться кампанія підтримки в межах якої читачі публікують світлини книг видавництва Vivat зі своїх домашніх бібліотек
😢22💔10👍4❤3
вчора весь день після подій у Харкові не покидало відчуття, що я десь про щось подібне вже читала і нарешті надвечір згадала, де саме. Дістала з полиці спогади Вадима Павловського про Василя Григоровича Кричевського й ось буквально один абзац зацитую:
"...1933 року видавництво РУХ у Харкові, що випускало книги з українського мистецтва та літератури, було закрите й ліквідоване мало не за один день. Усі книги, що були на складі видавництва, знищили. Там було втрачено вже готовий до друку набір монографій Степана Таранушенка про Василя Кричевського"
до 1933 року у Харкові працювало кооперативне видавництво РУХ (засноване 1917 року). Воно успішно конкурувало з "держвидавом", що, по суті, тоді був монополістом у сфері книговидання. Саме РУХ вперше видав повні зібрання Франка, Кобилянської, Грінченка, Хоткевича й інших українських класиків. Видавництво друкували українські переклади популярної світової класики. Книги були відносно дешевими, доступними, зі смаком оформлені
для РУХу багато ілюстрував Микола Самокиш; на фрілансі, як зараз модно казати, працював з видавництвом Василь Кричевський
також видавництво РУХ мало свої книгарні, через мережу яких не тільки розповсюджувало продукцію, а й рекламувало її
після приходу до влади більшовиків, працювати РУХу ставало дедалі важче, але вже на початку 1930-х радянське партійне керівництво почало чітко артикулювати загрозу від успішної роботи української кооперативної книгодрукарні на своїх з'їздах. Кооператив ліквідувати взимку 1933, про долю тиражів, що були на складах, я от вище вже написала
"...1933 року видавництво РУХ у Харкові, що випускало книги з українського мистецтва та літератури, було закрите й ліквідоване мало не за один день. Усі книги, що були на складі видавництва, знищили. Там було втрачено вже готовий до друку набір монографій Степана Таранушенка про Василя Кричевського"
до 1933 року у Харкові працювало кооперативне видавництво РУХ (засноване 1917 року). Воно успішно конкурувало з "держвидавом", що, по суті, тоді був монополістом у сфері книговидання. Саме РУХ вперше видав повні зібрання Франка, Кобилянської, Грінченка, Хоткевича й інших українських класиків. Видавництво друкували українські переклади популярної світової класики. Книги були відносно дешевими, доступними, зі смаком оформлені
для РУХу багато ілюстрував Микола Самокиш; на фрілансі, як зараз модно казати, працював з видавництвом Василь Кричевський
також видавництво РУХ мало свої книгарні, через мережу яких не тільки розповсюджувало продукцію, а й рекламувало її
після приходу до влади більшовиків, працювати РУХу ставало дедалі важче, але вже на початку 1930-х радянське партійне керівництво почало чітко артикулювати загрозу від успішної роботи української кооперативної книгодрукарні на своїх з'їздах. Кооператив ліквідувати взимку 1933, про долю тиражів, що були на складах, я от вище вже написала
😢39💔18🤬6❤5👍2