#промо

Lviv Gallery Weekend стартує вже сьогодні

📌 розклад подій, детальна інформація, реєстрація на івенти — тут

другий рік поспіль Українська Асоціація Галеристів організовує триденний Львівський Галерейний Вікенд

з 26 по 28 квітня, близько 20 артлокацій пропонують свою насичену програму

авторські та кураторські екскурсії, квести та майстер-класи, відкриття виставок і нової галереї, лекції та дискусії, мистецький аукціон, а також родзинка програми - “Ніч галерей”, 27 квітня, в суботу, коли артпростори будуть працювати до 22:00

у неділю зайшла до Центру Шептицького, що у Львові, і абсолютно випадково потрапила на "виставку одного твору" Юрія Шаповала


за понад 2 роки передивилася чимало мистецьких рефлексій на жахіття війни... і ось цей просто неймовірно зачепив 💔

#адміноффтоп

знаю, що колеги по цеху читають мій канал, тому, шановні, давайте, якось вивчіть вже різницю між поняттями "знесення" та "демонтаж"

розумію, що багато медіа міряють успіх трафіком й переглядами, але клікбейтні заголовки — це одне, а підміна понять — це вже трохи інше

контекст: конструкцію "переяславської" композиції під кол. Аркою дружби народів вивчали фахівці та сьогодні демонтаж розпочався так, аби не постраждала цілісність об'єкта. Він (демонтаж), до слова, буде тривати кілька днів

скульптурна композиція поїде на зберігання до Державного музею авіації України ім. Антонова

знесення — це процес, після якого об'єкт, по суті, припиняє своє існування. Те, що сталося 1947 року з пам'ятником Андрею Шептицькому у Львові за директивою совєтів, — це знесення; те, що зробили більшовики 1919 року з пам'ятником княгині Ользі авторства Івана Кавалерідзе у Києві — це знесення; і те, що вони ж зробили 1923 року з "кавалерідзівськими" скульптурами апостолів Андрія, Кирила і Мефодія, от це — теж знесення*

ми зараз не можемо "махнути" у якийсь умовний музей авіації й там подивитися хоча б на фрагменти цих робіт

чому мене так напружує жонглювання цими двома поняттями у медіапросторі? Бо це дуже поживний ґрунт для шкідливих маніпуляцій. Наче нам зараз нема чим зайнятися, як давати приводи для закидів: "чим тоді "ми" відрізняємося від "них"" та "шо не знищили окупанти нищать свої""

*- задля справедливості зазначу, що цей перелік, ймовірно, можна продовжувати прикладами не лише репресивної політики радянської окупаційної влади

🎋Віктор Пальмов «Перше травня», 1929

🔹з когорти великих авангардистів Пальмова (1888-1929) тримали під забороною найдовше. Аж до кінця 1980-х він не міг пробитися до людей, бо левову частку його доробку не випускали з-за ґрат, ховаючи у склепах Київського музею образотворчого мистецтва УРСР. Між тим ім‘я його було на слуху.
(М. Горбачов «Лицарі голодного ренесансу»)

🔹Давид Бурлюк не вгавав повторювати: пліч о пліч з іменами Бурлюка, Малевича, Татліна, Кандинського, Гончарової, Пуні, Шагала та інших не останнім мусить бути ім‘я Віктора Пальмова. Впродовж 1919-21 рр. разом з Бурлюком в Японії він малював прекрасні твори у футуристичному стилі, високо поціновані японськими мистецькими критиками. Останні 6 років свого життя Пальмов працював професором художнього інституту в Києві.
(Burliuk “Prof. Palmov”, Color & Rhyme magazine, #60)

🔹після смерті Пальмова майже всі його картини опинилися у Київській картинній галереї. Творів було багато. У 1930-40-х нищівних роках кількість робіт скоротилася до 16. Та й ті 1952 року спец комісією списано на знищення як «формалістичних мотлох». Але з цим, на щастя, забарилися, відтак вони дійшли до сьогодні.

зі спогадів Ірини Жданко

Листівка за твором «Розп`яття» (1966)
Яків Гніздовський

(колекція Музею української діаспори)

«Український Великодній кошик», 1973
Василь Курилик

⬆️ на якому хто етапі?)

✉️ вітальна листівка "Христос Воскрес", 1948. Надіслана до Бельгії 18.04.1949

(приватна колекція)