трохи робочого настрою від українських митців:
🔹Микола Пимоненко у своїй майстерні в Києві. Поруч картина "Гопак". 1910 рік.;
🔹Олександр Мурашко у своїй київській майстерні на Малій Житомирській, 1911 р.;
🔹Роман Сельський і його колега Карло Звіринський у львівській майстерні Сельського;
🔹Яків Гніздовський у своїй таборовій майстерні поруч завершеної роботи "Переміщені особи", Німеччина 1948 (1949 ?)

Марія Оксентіївна вітає працівників космічно-ракетної галузі з професійним святом

🚀 “Дорогі космонавти, дарую вам червоні маки”, 1983;
🛰 “Космічна пам'ять”, 1977;
🛸 “Космічна хата, у тій хаті пів року жили космічні солдати”, 1978

12 квітня — Міжнародний день космонавтики aka Міжнародний день польоту людини в космос. Дату офіційно затвердили в ООН 2011 року

🏁 виставковий проєкт "Ретроспектива інтелектуального мистецтва України" у новому артцентрі Меркурій, що у Львові, добігає кінця. Проєкт можна оглянути ще до кінця цього тижня (14.04)

хочу це винести тут окремим дописом, бо вважаю, що експонувати у наш буремний час таку колекцію творів знакових, без перебільшень, українських мисткинь та митців, — це таки сміливо й важливо водночас

проблематику концепції цього проєкту та питання до кураторських задумів та формулювань залишу мистецтвознавцям та арткритикам (до слова, фейсбучна гризня й саркастично-іронічні меми — це мої guilty pleasure, визнаю, але хочеться таки почитати хорошої арткритики про виставку), а тут, від себе, хочу зазначити наступне:

📌 величезний "лайк" за те, що новостворений артцентр нормально підготувався до зустрічі у своєму просторі військових та цивільних, які постраждали внаслідок війни, і чия мобільність тепер ускладнена. Знаю, що перед відкриттям простір спеціально тестували на інклюзивність. А першими гостями артцентру стали саме ветерани та військові ЗСУ – пацієнти Національного реабілітаційного Центру "Незламні"

📌 другий "лайк" — за "pet friendly" політику інституції. Тут не буду нічого пояснювати, "собачники" все й так зрозуміють

ось таке суб'єктивне резюме вийшло

(побачити все на власні очі і скласти власну думку можна до неділі включно)

13 квітня 1887 року народився Іван Кавалерідзе - скульптор та режисер, автор пам’ятників Княгині Ользі та Ярославу Мудрому у Києві.

«Княгиня Ольга» Кавалерідзе бачить війну не вперше. Монументальну композицію, в якій ще є Кирило і Мефодій та апостол Андрій, у Києві встановили 1911 року. Проєкт Кавалерідзе і його колеги Сніткіна тоді виграв на оголошеному напередодні конкурсі. Коли 1919 року більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. Апостол Андрій, Кирило і Мефодій протрималися до 1923, але потім їх також знесли. Відновили пам’ятник 1996 року.

Кавалерідзе (1887-1978) - один з найцікавіших, але водночас малодосліджених авангардистів 20 ст.. Як і Архипенка, його захопив кубізм; разом з Довженком і Дзиґою Вертовим він став творцем українського радянського кіно.

Кавалерідзе називають «забутим аутсайдером» українського авангарду, «музеєфікованою мумією українського радянського мистецтва», мовляв, його канонізували, але так і не зрозуміли…

"Чому зараз, коли у Києві виставок багато, як грибів після дощу, варто йти на Шматка? Тому що його мистецтво щире, яскраве і з гумором. Навіть доглядальниця залів у Київській картинній галереї сказала, що за час війни нічого подібного у них не виставлялося", - Катерина Лебедєва

у Київській картинній галереї до 12 травня триватиме виставка художника Анатолія Шматка "Простір фантазій"

Катерина Лебедєва, мистецтвознавиця й журналістка, пише, що як і Марія Примаченко у ХХ столітті, Шматок надихається природою, снами, новинами із зовнішнього світу; образи у нього виходять влучними, різнобарвними

"З цими персонажами приємно було б поспілкуватися чи зустрічати їх іноді на вулиці", - Катерина Лебедєва

більше про митця та його персональну виставку читайте та дивіться у новому матеріалі