DUBAI ART FAIR: про українську присутність на провідному мистецькому ярмарку Близького Сходу

у Фінському музеї фотографії з'явився аудіогід українською мовою

до створення аудіогіда долучилося Товариство українців у Фінляндії

наразі записали історії до чотирьох світлин з постійної експозиції музею, представлених на виставці Etsin (“Шукаю”)

українською заговорив Музей Вінсента ван Гога в Амстердамі

до слова, адмін дякує за "інсайд" про "ван гогівський" аудіогід колезі, який спів творить проєкт aza nizi maza на youtube

там — про новини та події у мистецькій сфері

не реклама, а щира рекомендація, як то кажуть 😉

#адміноффтоп

в московському Єврейському музеї та центрі толерантності (так, це офіційна назва інституції) відкрилася виставка "Єврейський авангард: Шагал, Альтман, Штеренберг та інші". Проєкт присвятили феномену "Культур-ліги"

життєвий та творчий шлях основників спілки тісно пов'язаний з Україною, тому цікаво стало подивитися, що там з наративами у текстах та позиціюванням героїв проєкту

1918 року єврейські мистці, письменники і працівники театральної сфери об'єдналися у спілку ("Культур-лігу"), аби зберегти свій національний спадок і розвивати нову культуру на їдиш. Невдовзі сателіти "Культур-ліги" з'явилися у Москві, Варшаві, Мінську, Вільнюсі та Петрограді

у пресрелізі та комунікації цього виставкового проєкту, серед моря іншої крінжі, звернула увагу на таке цікаве формулювання:

"...в 1922 году планировалась большая выставка, но из-за гражданской войны её пришлось перенести из Киева в Москву"

цікаво, а яка-така "гражданская война" була у Києві 1922 року? Була війна між Радянською Росією та Українською Народною Республікою, формально — між борцями за незалежну Україну (УНР) та більшовицькою маріонетковою державою Українською Соціалістичною Радянською Республікою. УНР тоді зазнало поразки, і закінчилося все радянською окупацією України

"гражданская война", маріонеткові держави. Час йде, а щось в російських наративах лишається незмінним

а ще у текстах проєкту (які мені вдалося знайти у відкритих джерелах) не знайти слова "Україна" (чи, бодай, УНР задля історичної точності), є тільки "Киев", який існує там наче у вакуумі 😅

відновлювати мозаїку "Підкорювачі космосу" в окупований Маріуполь прислали реставраторів з Ермітажу

даруйте за нестандартний формат подачі новини, але на мою думку та думку мого співрозмовника, який дав коментар для статті, найкраще цю новину ілюструє саме ця gifка

стаття насправді цілком серйозна

сьогодні, 8 березня, побажання і вітання загорнемо в цитату Ольги Кобилянської:

"Мати таку свободу, щоби бути собі ціллю!"

справжня свобода — це мати вибір й можливість реалізовувати себе в цьому виборі! Цього усім й зичимо!

🌿 весняна знимка з Лохвиці (Полтавська область), поч. ХХ ст.

⚡ Варшавський музей сучасного мистецтва переніс відкриття виставки Марії Примаченко

"Хай живе 8-ме березня!", 1930 (1931 ?)
Оксана Павленко

(фондова збірка NAMU)

"Робота Оксани Павленко "Хай живе 8 березня!", мабуть, найвідоміша з її творів. У різний час вона з’являлась на шпальтах багатьох видань присвячених жіночому дню, ставши своєрідним каноном першої хвилі феміністичного мистецтва, символом боротьби українських жінок за свої права.

На тлі звичайних сільських хат і дерев’яного паркану стоїть група жінок з прапором, напис на якому проголошує "Хай живе 8 березня!". Художниця зобразила жінок на картині неймовірно схожими одна на одну, в однотипній селянській одежі. Жінки тут виступають єдиним щільним фронтом, демонструючи не індивідуальність, а соціальну групу, що виборює свої права.

Робота розповідає про революційні події початку XX століття, про місце жінки в складних соціальних умовах і водночас є втіленням мистецької методи Михайла Бойчука, де типове/узагальнююче переважає індивідуальне.

А найважливіше те, що в роботі можна вгледіти й особисту, почасти трагічну, історію самої художниці, для якої зміни, що відбулися внаслідок соціалістичної революції, з одного боку, відкрили шлях до професійного мистецтва, а з іншого — обернулися втратою майже всіх близьких людей, колег та друзів"

Тетяна Жмурко
завідувачка відділу мистецтва ХХ - ХХІ століття NAMU

ну, коли б, як не сьогодні, можна було опублікувати тут цю роботу Оксани Павленко

тематичніше нікуди 😉

Шевченкове свято, 2014
Юрій Лесюк

папу, вочевидь, й далі плавить 🤦🏻‍♀️