6 січня 1938 року народився Василь Стус

фото — Тетяна Буняк

велику виставку Марії Примаченко покаже Варшавський музей сучасного мистецтва

вона стане завершальним проєктом для тимчасового павільйону Варшавського музею сучасного мистецтва, що розташований на березі Вісли, після цього інституція переїде до новозбудованого корпусу

Попереднім дописом прочинимо трохи лаштунки нашого проєкту, який буде невдовзі запрезентовано на загал 😉

«Надвечір'я» (Харків) , 2022
Сергій Качин

Харків,
думками зараз з вами 💔
тримаймося

12 січня — день народження "повелительки українського наїву" Марії Оксентіївни Примаченко

2022-2023 роки, попри всю свою буремність, зробили (найрізноманітніше) українське мистецтво більш видимим для світу, але для багатьох, гадаю, мисткинею цього непростого періоду стала саме Марія Оксентіївна

Примаченко — художниця-самоук, творами якої цікавилися далеко за межами України навіть попри радянську залізну завісу, за якою все життя довелося прожити мисткині. Радянська преса називала Марію Оксентіївну "молодою колгоспною художницею з сонячно-радісної України", нівелюючи реальну глибину та дуальність її картин

2023 року твори Примаченко вперше експонувалися на моновиставках у США та Британії. Минулого місяця з творчістю мисткині мали можливість познайомитися у Японії. У березні великий проєкт присвячений художниці покаже Варшавський музей сучасного мистецтва

твори Примаченко продавали з аукціонів, ці лоти били рекорди, за отримані кошти купували автомобілі та дрони для ЗСУ. Химерні чудовиська та зворушливі сюжети з картин Марії Оксентіївни були чи не найпопулярнішими мотивами для мерчу, аксесуарів, одягу, дотепних та підбадьорливих мемів

українське "наївне мистецтво" - це про щирість почуттів, мудрість, дотепність, про все те, що допомагає нам переживати складнощі, тобто саме те, що так потрібно усім у ці темні часи. Ймовірно, тому роботи Примаченко стали своєрідним оберегом українців впродовж останніх двох років

фото з відкриття виставки “Марія Примаченко: слава Україні” в Нью-Йорку, фотограф - G. Chandler Cearley, надано - The Ukrainian Museum

зібрали матеріали про Марію Примаченко, що публікувалися в "Естет Газеті" впродовж минулого року:

🔹 вийшов друком найбільш вичерпний альбом робіт художниці

🔹 твори Примаченко вперше демонструвалися у Британії

🔹 у нью-йоркському The Ukrainian Museum (Українському музеї) відкрилася перша масштабна експозиція доробку мисткині у США

🔹 виставка про життя та малярство Марії Примаченко відбулася у Кіото

🔹 про виставку ранніх творів художниці у Києві

🔹 про виставку 100 невідомих творів Примаченко в Українському Домі

🔹 жовтий тапір гуляє блакитним небом: на стінах київської лікарні Охматдит з'явився мурал створений за мотивами робіт Примаченко

🔹 виставка "Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко" розпочнеться у Варшаві 22 березня

світлина: "Мавпа та окуляри", Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва

шановні підписники,

розповім про [несподіваний для мене] кросовер, що стався у youtube-каналу Кандидат цинічних наук та Естет Газети

колега Богдан-Олег Горобчук релізнув епізод про мистецьку складову скандалу, пов`язаного з художницею Сонею Морозюк, розповів про те, чого варте таке мистецтво, під який період "косить" мисткиня і чому у неї це виходить непереконливо

вдячна колезі за цитату мого матеріалу про роль державних інституцій у цьому всьому

запрошую слухати та дивитися тут

...це був час, коли Маріуполь швидко «рухався» на захід, захоплюючи нові території мікрорайонами багатоповерхівок. Віссю цієї експансії був головний проспект міста. Найближчу до проспекту лінію забудови сформував одноповерховий комплекс Будинку побуту, де мали розташуватися бібліотека, кафе, дрібні магазини та хімчистка
щоб оздобити типовий мікрорайон унікальними мистецькими творами до роботи беруться вже добре знані у місті монументалісти Валентин Константінов й Лель Кузьминков. Тоді вони вперше звернулися до техніки мозаїчного барельєфа

9-та частина нашого проєкту "Маріуполь монументальний":

ВЖЕ НЕ РАЗОМ. МИНУЛЕ ТА СУЧАСНІСТЬ МОЗАЇЧНОГО ТРИПТИХА «ДІВЧИНА», «ЮНАК», «СІМ'Я»

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Україна».

ці слова прозвучали цього дня 1919 року під час проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу

«Возз‘єднання України», 1932
Олена Кульчицька

шановні підписники, даруйте за це затишшя на каналі. Початок року видався насиченим на нові події та проєкти, результатами яких, сподіваюся, вже невдовзі не соромно буде поділитися тут з Вами

а поки, таке питання — чи любите Ви довгі тексти так, як любить їх адмін каналу? 😅

кілька днів поспіль слідкувала за гризнею у соцмережах і потрохи писала текст-роздум про те, що ж таки відбулося з виставкою Давида Чичкана в Одесі

сьогодні зранку "причесала" це все у матеріал і опублікувала на сайті, буду ділитися й з Вами

зізнаюся, що коли побачила анонс виставки “Зі стрічками і прапорами”, подумала, що потрібно хоча б віддати належне Одеському національному художньому музею (ОНХМ) за відвагу експонувати Чичкана саме зараз, у 2024 році (хоча й вистачило відваги цієї ненадовго)

про Давида Чичкана, ситуацію з відміною відкриття його виставки в Одеському національному художньому музеї, яка мені вже стала нагадувати народний мем "так це ж було вже" та оцінку загроз, ризиків та наслідків усього цього у матеріалі-роздумі

КОН’ЮНКТУРА МОМЕНТУ ЧИ ЦЕНЗУРУВАННЯ КУЛЬТУРИ ?