файний гуцул з файкою та когутом
вторгувала на аукціоні листівочку, видану у "Галицькій накладні Якова Оренштайна" десь у 1910-х рр.
Коломия на початку 20 століття була другим по величині (після Львова) видавничим центром на Галичині, а Яків Саулович — знаним видавцем. З 1902 до 1915 року його "Галицька Накладня Оренштайна" видала понад 100 ошатних, невеликого формату, дешевих і доступних для простих людей книг. Видавали не лише українських авторів, а й закордонні бестселери, Конан Дойла, наприклад. А ще — листівки та календарі
масштабуванню, як би зараз сказали, успішного видавничого бізнесу завадила російська окупація Галичини 1914-15 рр. При відступі з Коломиї друкарню та майно Оренштайна пограбували російські солдати. Сам видавець виїхав до Відня
проте "українська історія" Якова Сауловича на віденській еміграції не закінчилася. 1918 року, за підтримки Павла Скоропадського, він створює нову "Українську накладню" з офісами (на хвилиночку !!!) у Філадельфії, Берліні та Катеринославі (Дніпрі). Свого часу "Українська накладня" виграла тендер, сучасною мовою, на постачання підручників школам УНР. Але, як розуміємо з історії, не судилося...
видавництво Оренштайна припинило діяльність вкінці 1930-х рр.. Яків Саулович та його дружина загинули 1942 року у Варшавському гетто; їхній син з родиною - 1943 р. у Львівському гетто
ця листівка приїхала до мене минулого тижня з міста Сосниця, що на Чернігівщині. На звороті гарно збереглися 2 штемпелі Сосницького поштамту і штемпель земської пошти царської росії. Адресат, "Петр Васильевич", отримав листа у грудні 1916 року. Текст на звороті розібрати важко, бо чорнила місцями потекли, але зрозуміло, що автор вітає "Петра Васильевича" і його "Ксению" зі святами
на "коломийській листівці" є лише штемпелі пошти царської росії. Маю гіпотезу щодо карколомної долі цієї поштівки, але треба ще трохи часу для дослідження. Обов'язково опублікую, як завершу
вторгувала на аукціоні листівочку, видану у "Галицькій накладні Якова Оренштайна" десь у 1910-х рр.
Коломия на початку 20 століття була другим по величині (після Львова) видавничим центром на Галичині, а Яків Саулович — знаним видавцем. З 1902 до 1915 року його "Галицька Накладня Оренштайна" видала понад 100 ошатних, невеликого формату, дешевих і доступних для простих людей книг. Видавали не лише українських авторів, а й закордонні бестселери, Конан Дойла, наприклад. А ще — листівки та календарі
масштабуванню, як би зараз сказали, успішного видавничого бізнесу завадила російська окупація Галичини 1914-15 рр. При відступі з Коломиї друкарню та майно Оренштайна пограбували російські солдати. Сам видавець виїхав до Відня
проте "українська історія" Якова Сауловича на віденській еміграції не закінчилася. 1918 року, за підтримки Павла Скоропадського, він створює нову "Українську накладню" з офісами (на хвилиночку !!!) у Філадельфії, Берліні та Катеринославі (Дніпрі). Свого часу "Українська накладня" виграла тендер, сучасною мовою, на постачання підручників школам УНР. Але, як розуміємо з історії, не судилося...
видавництво Оренштайна припинило діяльність вкінці 1930-х рр.. Яків Саулович та його дружина загинули 1942 року у Варшавському гетто; їхній син з родиною - 1943 р. у Львівському гетто
ця листівка приїхала до мене минулого тижня з міста Сосниця, що на Чернігівщині. На звороті гарно збереглися 2 штемпелі Сосницького поштамту і штемпель земської пошти царської росії. Адресат, "Петр Васильевич", отримав листа у грудні 1916 року. Текст на звороті розібрати важко, бо чорнила місцями потекли, але зрозуміло, що автор вітає "Петра Васильевича" і його "Ксению" зі святами
на "коломийській листівці" є лише штемпелі пошти царської росії. Маю гіпотезу щодо карколомної долі цієї поштівки, але треба ще трохи часу для дослідження. Обов'язково опублікую, як завершу
😢31❤21👍5🔥2
«Металурги» вирішені у жовтогарячій гаммі, що відсилає глядача до буднів людей вогняної професії. Робота узагальнено зображує процес виплавки сталі у конверторі. Кругове розташування фігур створює ефект руху навколо центрального елемента — полум’я, що надає композиції сильного ритуального відтінку й ніби сакралізує технологічний процес отримання сталі, та водночас, нагадує якісь язичницькі мотиви
восьма частина нашого проєкту "Маріуполь монументальний" розповідає про мозаїку, яка "загинула" у пожежі під час боїв за місто 2022 року
у матеріалі вперше публікуються архівні світлини, які розповідають не лише про твір, але й про життєві перипетії його творців
читайте та дивіться новий матеріал «Натхненні та знищені вогнем. Історія мозаїки "Металурги" від створення до загибелі»
❤33😢10👍5🤯1
велику виставку Марії Примаченко покаже Варшавський музей сучасного мистецтва
вона стане завершальним проєктом для тимчасового павільйону Варшавського музею сучасного мистецтва, що розташований на березі Вісли, після цього інституція переїде до новозбудованого корпусу
вона стане завершальним проєктом для тимчасового павільйону Варшавського музею сучасного мистецтва, що розташований на березі Вісли, після цього інституція переїде до новозбудованого корпусу
❤98🔥4
фрагменти весільних рушників 1950-60-х рр. з Київщини (фото 1), Закарпаття (фото 2), Вінниччини (фото 3), Сумщини (фото 4)
© приватна колекція
© приватна колекція
❤73
Попереднім дописом прочинимо трохи лаштунки нашого проєкту, який буде невдовзі запрезентовано на загал 😉
❤29
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
«Надвечір'я» (Харків) , 2022
Сергій Качин
Сергій Качин
❤79😢16👍1
Харків,
думками зараз з вами 💔
тримаймося
думками зараз з вами 💔
тримаймося
❤57😢12
12 січня — день народження "повелительки українського наїву" Марії Оксентіївни Примаченко
2022-2023 роки, попри всю свою буремність, зробили (найрізноманітніше) українське мистецтво більш видимим для світу, але для багатьох, гадаю, мисткинею цього непростого періоду стала саме Марія Оксентіївна
Примаченко — художниця-самоук, творами якої цікавилися далеко за межами України навіть попри радянську залізну завісу, за якою все життя довелося прожити мисткині. Радянська преса називала Марію Оксентіївну "молодою колгоспною художницею з сонячно-радісної України", нівелюючи реальну глибину та дуальність її картин
2023 року твори Примаченко вперше експонувалися на моновиставках у США та Британії. Минулого місяця з творчістю мисткині мали можливість познайомитися у Японії. У березні великий проєкт присвячений художниці покаже Варшавський музей сучасного мистецтва
твори Примаченко продавали з аукціонів, ці лоти били рекорди, за отримані кошти купували автомобілі та дрони для ЗСУ. Химерні чудовиська та зворушливі сюжети з картин Марії Оксентіївни були чи не найпопулярнішими мотивами для мерчу, аксесуарів, одягу, дотепних та підбадьорливих мемів
українське "наївне мистецтво" - це про щирість почуттів, мудрість, дотепність, про все те, що допомагає нам переживати складнощі, тобто саме те, що так потрібно усім у ці темні часи. Ймовірно, тому роботи Примаченко стали своєрідним оберегом українців впродовж останніх двох років
фото з відкриття виставки “Марія Примаченко: слава Україні” в Нью-Йорку, фотограф - G. Chandler Cearley, надано - The Ukrainian Museum
2022-2023 роки, попри всю свою буремність, зробили (найрізноманітніше) українське мистецтво більш видимим для світу, але для багатьох, гадаю, мисткинею цього непростого періоду стала саме Марія Оксентіївна
Примаченко — художниця-самоук, творами якої цікавилися далеко за межами України навіть попри радянську залізну завісу, за якою все життя довелося прожити мисткині. Радянська преса називала Марію Оксентіївну "молодою колгоспною художницею з сонячно-радісної України", нівелюючи реальну глибину та дуальність її картин
2023 року твори Примаченко вперше експонувалися на моновиставках у США та Британії. Минулого місяця з творчістю мисткині мали можливість познайомитися у Японії. У березні великий проєкт присвячений художниці покаже Варшавський музей сучасного мистецтва
твори Примаченко продавали з аукціонів, ці лоти били рекорди, за отримані кошти купували автомобілі та дрони для ЗСУ. Химерні чудовиська та зворушливі сюжети з картин Марії Оксентіївни були чи не найпопулярнішими мотивами для мерчу, аксесуарів, одягу, дотепних та підбадьорливих мемів
українське "наївне мистецтво" - це про щирість почуттів, мудрість, дотепність, про все те, що допомагає нам переживати складнощі, тобто саме те, що так потрібно усім у ці темні часи. Ймовірно, тому роботи Примаченко стали своєрідним оберегом українців впродовж останніх двох років
фото з відкриття виставки “Марія Примаченко: слава Україні” в Нью-Йорку, фотограф - G. Chandler Cearley, надано - The Ukrainian Museum
❤45👍4
зібрали матеріали про Марію Примаченко, що публікувалися в "Естет Газеті" впродовж минулого року:
🔹 вийшов друком найбільш вичерпний альбом робіт художниці
🔹 твори Примаченко вперше демонструвалися у Британії
🔹 у нью-йоркському The Ukrainian Museum (Українському музеї) відкрилася перша масштабна експозиція доробку мисткині у США
🔹 виставка про життя та малярство Марії Примаченко відбулася у Кіото
🔹 про виставку ранніх творів художниці у Києві
🔹 про виставку 100 невідомих творів Примаченко в Українському Домі
🔹 жовтий тапір гуляє блакитним небом: на стінах київської лікарні Охматдит з'явився мурал створений за мотивами робіт Примаченко
🔹 виставка "Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко" розпочнеться у Варшаві 22 березня
світлина: "Мавпа та окуляри", Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва
🔹 вийшов друком найбільш вичерпний альбом робіт художниці
🔹 твори Примаченко вперше демонструвалися у Британії
🔹 у нью-йоркському The Ukrainian Museum (Українському музеї) відкрилася перша масштабна експозиція доробку мисткині у США
🔹 виставка про життя та малярство Марії Примаченко відбулася у Кіото
🔹 про виставку ранніх творів художниці у Києві
🔹 про виставку 100 невідомих творів Примаченко в Українському Домі
🔹 жовтий тапір гуляє блакитним небом: на стінах київської лікарні Охматдит з'явився мурал створений за мотивами робіт Примаченко
🔹 виставка "Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко" розпочнеться у Варшаві 22 березня
світлина: "Мавпа та окуляри", Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва
❤38
шановні підписники,
розповім про [несподіваний для мене] кросовер, що стався у youtube-каналу Кандидат цинічних наук та Естет Газети
колега Богдан-Олег Горобчук релізнув епізод про мистецьку складову скандалу, пов`язаного з художницею Сонею Морозюк, розповів про те, чого варте таке мистецтво, під який період "косить" мисткиня і чому у неї це виходить непереконливо
вдячна колезі за цитату мого матеріалу про роль державних інституцій у цьому всьому
запрошую слухати та дивитися тут
розповім про [несподіваний для мене] кросовер, що стався у youtube-каналу Кандидат цинічних наук та Естет Газети
колега Богдан-Олег Горобчук релізнув епізод про мистецьку складову скандалу, пов`язаного з художницею Сонею Морозюк, розповів про те, чого варте таке мистецтво, під який період "косить" мисткиня і чому у неї це виходить непереконливо
вдячна колезі за цитату мого матеріалу про роль державних інституцій у цьому всьому
запрошую слухати та дивитися тут
❤52👍7👏3
...це був час, коли Маріуполь швидко «рухався» на захід, захоплюючи нові території мікрорайонами багатоповерхівок. Віссю цієї експансії був головний проспект міста. Найближчу до проспекту лінію забудови сформував одноповерховий комплекс Будинку побуту, де мали розташуватися бібліотека, кафе, дрібні магазини та хімчистка
щоб оздобити типовий мікрорайон унікальними мистецькими творами до роботи беруться вже добре знані у місті монументалісти Валентин Константінов й Лель Кузьминков. Тоді вони вперше звернулися до техніки мозаїчного барельєфа
9-та частина нашого проєкту "Маріуполь монументальний":
ВЖЕ НЕ РАЗОМ. МИНУЛЕ ТА СУЧАСНІСТЬ МОЗАЇЧНОГО ТРИПТИХА «ДІВЧИНА», «ЮНАК», «СІМ'Я»
❤43😢6👍1
— Не посміхайся, він же сумує з нами у кадрі, — каже гостя виставки до своєї подруги, обидві дивляться у фронтальну камеру смартфона, знімаючи селфі
— Ні, я думаю, насправді він радіє, що вперше може так близько бачити усіх нас, а ми — його
це — підслуханий діалог на вернісажі виставки "Скорботний Христос. Те, чого не видно”, яку у понеділок презентувала Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Возницького. Не знаю, чи вписується цей шматочок приватної розмови у формат матеріалу, але просто не могла його не додати, бо гостя, як на мене, вкрай влучно описала емоції, що вирували того вечора у музеї
два роки тому Скорботний Христос вперше за понад 400 років "спустився" з купола каплиці Боїмів, аби отримати фахову допомогу реставраторів. Минуло багато місяців кропіткої роботи фахівців, була довга евакуація пам'ятки до Польщі й повернення до рідного Львова напередодні Різдва 2023 року. І ось зараз відреставровану фігуру, вкрай детально і з абсолютно неможливих досі ракурсів, можна оглянути на виставці у музеї Івана Георгія Пінзеля
більше про цей виставковий проєкт дивіться та читайте у матеріалі:
СПУСТИВСЯ З НЕБЕС НА ЗЕМЛЮ: ФІГУРУ СКОРБОТНОГО ХРИСТА З КУПОЛА КАПЛИЦІ БОЇМІВ ПІСЛЯ РЕСТАВРАЦІЇ ЕКСПОНУЮТЬ НА ВИСТАВЦІ У ЛЬВОВІ
👍25❤23🔥1😱1