у Львівському Історичному музеї повідомили деталі щодо ситуації з меморіальним музеєм Шухевича:

будівля зруйнована повністю

втрачені меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, а також погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського та скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решта близько 600 одиниць експонатів від початку повномасштабної війни перенесли в інше місце. Зараз вони у безпеці.

збитки – 2 мільйони 258 тисяч гривень. Це лише вартість будівлі. Збитки через втрачене майно ще підраховують.

з огляду на об‘єкти, по яким сьогодні намагалася бити русня, в Мюнхені і Роттердамі мали б нині бути уважними 😏

там Посольство США в РФ викотило новорічне відеопривітання в твітторі

маєте час і настрій на купу крінжі, то ходіть сюди https://x.com/usembru/status/1741414425800704318?s=46&t=jHvkx9-0Y-27Y0YHJKyH6w

хочеться якось "зафіналити" ситуацію з виставкою Соні Морозюк в Інституті проблем сучасного мистецтва, принаймні для читачів каналу

скрін про цей вернісаж тут, на каналі, я опублікувала за кілька днів до того, як про Морозюк, про пов'язаний з її ім'ям корупційний скандал і про її виставковий проєкт "Мазня" почало нестися буквально звідусіль. Допис мій був радше жартівливим, бо, чесно скажу, усміхнуло, що це погодився експонувати Інститут проблем сучасного мистецтва (ІПСМ). На хвилинку подумала, що це така метаіронія... але, як виявилося, ніт

оскільки я не мешкаю у Києві, то дізналася про "Мазню" не з екранів на Гулівері, а зі стрічки новин у ФБ, де хтось опублікував фото з вернісажу проєкту. Ставитися до мистецтва Морозюк можна, звісно, по-різному, але, гадаю, більшість колег, хто працює в артсфері, знали, що такий феномен є і, гадаю, багато дивувалися, що цей феномен збирає стільки "медійки" та колаборацій. І от на чергову таку колаборацію підписався саме ІПСМ (державна установа, що належить до відання Національної академії мистецтв України). Але ж, розумієте, мерч, форми для спортсменів і мурали у столиці — це одне, а виставка в цій інституції — це вже трохи інше, це виносить художницю/художника на новий рівень авторитетної артспільноти

переконана, що якби не корупційний скандал, який спалахнув через кілька днів після відкриття виставки, у якому "спливло" ім'я мисткині, то вихід на новий рівень для Морозюк був би вдалим, а більшість громадян про "Мазню" і не дізналися, бо мистецтво — не така вже й актуальна тема для загалу. Обговорення виставки у вузьких колах звелося б до жартів про "очевидну проблемність" такого мистецтва, були б якісь перепалки у тому ж ФБ, де окремі куратори, мистецтвознавці та провідні наукові співробітники казали б, що "на вкус и цвет..." (с), "а что такого, симпатичное искусство" (с), "може, це новий український Дюшан" (с) і т.д. Погуділи б день-два, та й забули б всі (крім піарників та смм-ників, яким би той проєкт треба було ще якось тримати на плаву кілька тижнів)

та 31 грудня у медіапросторі з'являється інформація про сумнозвісний корупційний скандал з закупівлями для ЗСУ, і він стає таким собі "чорним лебедем" для "Мазні". Гадаю, якби виставка відбулася у будь-якій приватній артгалереї, а не державній інституції, хвиля негативу була б таки меншою

мені доводилося колись працювати з ІПСМ для якогось з друкованих номерів Естет Газети. У них були цікаві та актуальні виставкові проєкти, тому вернісаж саме Морозюк у їхньому просторі чесно здивував. Але ж у нас — демократична країна, й інституції вільно обирають, які виставки експонувати. Є правові механізми організації виставкової діяльності для таких установ, напевне, є договори й такси для експонентів. А для таких як я, здивованих, є арткритика (та срачі у соцмережах, чого вже лукавити)

тоді чому "Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України призупиняє виставковий проєкт художниці Соні Морозюк "Мазня" у зв’язку із значною кількістю суперечливих реакцій, що вийшли поза межі мистецтвознавчої дискусії" (с)? Таке повідомлення з'явилося у них на сторінці напередодні. Це — ж сучасне мистецтво, воно й має провокувати реакції, відкривати якусь проблематику, так би мовити, а інститут проблематики має з проблематикою цієї працювати

якщо до 31 грудня мене дивувало, що Інститут проблем сучасного мистецтва експонує у себе цю виставку, то після 31 грудня, я хочу сказати, що кращого майданчика конкретно для цього проєкту в Україні просто немає, бо ж цей проєкт — просто квінтесенція проблем сучасного (українського) мистецтва одразу на багатьох рівнях. Тому дуже хотілося б від колег з ІПСМ, кураторів, мистецтвознавців почитати не про призупинення цієї виставки, а їхні гострі (як до 31.12) та авторитетні матеріали (чи хоча б коментарі) про те, чому саме проєкт призупинили, і не у "піщаній площині, куди страуси ховають голову", а у площині мистецької проблематики, наприклад, про те як "свобода творчості" та "симпатичне сучасне мистецтво" стали заручниками корупції, ну, або щось таке

«Металурги» вирішені у жовтогарячій гаммі, що відсилає глядача до буднів людей вогняної професії. Робота узагальнено зображує процес виплавки сталі у конверторі. Кругове розташування фігур створює ефект руху навколо центрального елемента — полум’я, що надає композиції сильного ритуального відтінку й ніби сакралізує технологічний процес отримання сталі, та водночас, нагадує якісь язичницькі мотиви

восьма частина нашого проєкту "Маріуполь монументальний" розповідає про мозаїку, яка "загинула" у пожежі під час боїв за місто 2022 року

у матеріалі вперше публікуються архівні світлини, які розповідають не лише про твір, але й про життєві перипетії його творців

читайте та дивіться новий матеріал «Натхненні та знищені вогнем. Історія мозаїки "Металурги" від створення до загибелі»

"Водохреща у селі Космач”, 2012
Станіслав Брунс

(колекція Музею Івана Гончара)

6 січня 1938 року народився Василь Стус

фото — Тетяна Буняк

велику виставку Марії Примаченко покаже Варшавський музей сучасного мистецтва

вона стане завершальним проєктом для тимчасового павільйону Варшавського музею сучасного мистецтва, що розташований на березі Вісли, після цього інституція переїде до новозбудованого корпусу

Попереднім дописом прочинимо трохи лаштунки нашого проєкту, який буде невдовзі запрезентовано на загал 😉

«Надвечір'я» (Харків) , 2022
Сергій Качин

Харків,
думками зараз з вами 💔
тримаймося

12 січня — день народження "повелительки українського наїву" Марії Оксентіївни Примаченко

2022-2023 роки, попри всю свою буремність, зробили (найрізноманітніше) українське мистецтво більш видимим для світу, але для багатьох, гадаю, мисткинею цього непростого періоду стала саме Марія Оксентіївна

Примаченко — художниця-самоук, творами якої цікавилися далеко за межами України навіть попри радянську залізну завісу, за якою все життя довелося прожити мисткині. Радянська преса називала Марію Оксентіївну "молодою колгоспною художницею з сонячно-радісної України", нівелюючи реальну глибину та дуальність її картин

2023 року твори Примаченко вперше експонувалися на моновиставках у США та Британії. Минулого місяця з творчістю мисткині мали можливість познайомитися у Японії. У березні великий проєкт присвячений художниці покаже Варшавський музей сучасного мистецтва

твори Примаченко продавали з аукціонів, ці лоти били рекорди, за отримані кошти купували автомобілі та дрони для ЗСУ. Химерні чудовиська та зворушливі сюжети з картин Марії Оксентіївни були чи не найпопулярнішими мотивами для мерчу, аксесуарів, одягу, дотепних та підбадьорливих мемів

українське "наївне мистецтво" - це про щирість почуттів, мудрість, дотепність, про все те, що допомагає нам переживати складнощі, тобто саме те, що так потрібно усім у ці темні часи. Ймовірно, тому роботи Примаченко стали своєрідним оберегом українців впродовж останніх двох років

фото з відкриття виставки “Марія Примаченко: слава Україні” в Нью-Йорку, фотограф - G. Chandler Cearley, надано - The Ukrainian Museum

зібрали матеріали про Марію Примаченко, що публікувалися в "Естет Газеті" впродовж минулого року:

🔹 вийшов друком найбільш вичерпний альбом робіт художниці

🔹 твори Примаченко вперше демонструвалися у Британії

🔹 у нью-йоркському The Ukrainian Museum (Українському музеї) відкрилася перша масштабна експозиція доробку мисткині у США

🔹 виставка про життя та малярство Марії Примаченко відбулася у Кіото

🔹 про виставку ранніх творів художниці у Києві

🔹 про виставку 100 невідомих творів Примаченко в Українському Домі

🔹 жовтий тапір гуляє блакитним небом: на стінах київської лікарні Охматдит з'явився мурал створений за мотивами робіт Примаченко

🔹 виставка "Тигр у саду. Мистецтво Марії Примаченко" розпочнеться у Варшаві 22 березня

світлина: "Мавпа та окуляри", Марія Примаченко, зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва