Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
4.74K subscribers
4.45K photos
37 videos
1.26K links
україноцентричний канал про мистецтво від редакторки [естéт] газети Ії Степанюк
Download Telegram
Твори з постійної експозиції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, зокрема й давній іконопис, у лютому 2022 року перенесли до сховищ. Усі пам’ятки — й досі там, чекають завершення війни у безпеці. Виставковий простір у цьому музейному крилі спорожнів, життя у ньому наче завмерло. Та напередодні Різдва тишу тут перериває скрип масивних дерев’яних дверей, реставратори обережно заносять до залів кілька експонатів. Хоча й на вкрай короткий час, атмосфера у залах змінюється. Можливо, це — через наш гомін, фізичну присутність людей та творів мистецтва, але водночас здається, що це найдавніші українські різдвяні ікони принесли сюди справжній дух Різдва…


читайте наш новий матеріал "Хранителі Різдва. Про найдавніші українські різдвяні ікони розповідають науковці Національного музею у Львові"
32👍2
малюнок Едварда Козака aka Eko
журнал «Лис Микита» 1967
72🤬1
💫 вітальна листівка «З Різдвом Христовим»,~ 1952 р.
116
вже не вперше публікуємо цю роботу Олени Львівни, наразі іншого художнього твору, який би настільки влучно передавав емоції після терактів русні, не знайшли…
👍42
листівка “З Новим Роком!“

український воїн з прапором із зображенням тризуба на фоні підбитих радянських танків

вислана в межах Бельгії (судячи з поштового штампу і адреси одержувача), дата на штампі нерозбірлива, ймовірно, 1950 р.

(зі збірки Б. Малини)
70👍3
біля Львова внаслідок атаки безпілотниками, росіяни повністю знищили меморіальний музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича
🤬41😢17🎉1
музей головнокомандувача УПА Романа Шухевича в Білогорщі, який було знищено сьогодні вночі внаслідок атаки російським безпілотником

у цьому домі Шухевич прийняв свій останній бій 5 березня 1950 року, ліквідував одного зі сталінських карателів (майора держбезпеки Ровенка) і героїчно загинув
😢53🤬38🎉1
у Львівському Історичному музеї повідомили деталі щодо ситуації з меморіальним музеєм Шухевича:

будівля зруйнована повністю

втрачені меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, а також погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського та скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решта близько 600 одиниць експонатів від початку повномасштабної війни перенесли в інше місце. Зараз вони у безпеці.

збитки – 2 мільйони 258 тисяч гривень. Це лише вартість будівлі. Збитки через втрачене майно ще підраховують.
😢52🤬14🤯21
з огляду на об‘єкти, по яким сьогодні намагалася бити русня, в Мюнхені і Роттердамі мали б нині бути уважними 😏
👍27😁17
там Посольство США в РФ викотило новорічне відеопривітання в твітторі

маєте час і настрій на купу крінжі, то ходіть сюди https://x.com/usembru/status/1741414425800704318?s=46&t=jHvkx9-0Y-27Y0YHJKyH6w
🤯53😁13
хочеться якось "зафіналити" ситуацію з виставкою Соні Морозюк в Інституті проблем сучасного мистецтва, принаймні для читачів каналу

скрін про цей вернісаж тут, на каналі, я опублікувала за кілька днів до того, як про Морозюк, про пов'язаний з її ім'ям корупційний скандал і про її виставковий проєкт "Мазня" почало нестися буквально звідусіль. Допис мій був радше жартівливим, бо, чесно скажу, усміхнуло, що це погодився експонувати Інститут проблем сучасного мистецтва (ІПСМ). На хвилинку подумала, що це така метаіронія... але, як виявилося, ніт

оскільки я не мешкаю у Києві, то дізналася про "Мазню" не з екранів на Гулівері, а зі стрічки новин у ФБ, де хтось опублікував фото з вернісажу проєкту. Ставитися до мистецтва Морозюк можна, звісно, по-різному, але, гадаю, більшість колег, хто працює в артсфері, знали, що такий феномен є і, гадаю, багато дивувалися, що цей феномен збирає стільки "медійки" та колаборацій. І от на чергову таку колаборацію підписався саме ІПСМ (державна установа, що належить до відання Національної академії мистецтв України). Але ж, розумієте, мерч, форми для спортсменів і мурали у столиці — це одне, а виставка в цій інституції — це вже трохи інше, це виносить художницю/художника на новий рівень авторитетної артспільноти

переконана, що якби не корупційний скандал, який спалахнув через кілька днів після відкриття виставки, у якому "спливло" ім'я мисткині, то вихід на новий рівень для Морозюк був би вдалим, а більшість громадян про "Мазню" і не дізналися, бо мистецтво — не така вже й актуальна тема для загалу. Обговорення виставки у вузьких колах звелося б до жартів про "очевидну проблемність" такого мистецтва, були б якісь перепалки у тому ж ФБ, де окремі куратори, мистецтвознавці та провідні наукові співробітники казали б, що "на вкус и цвет..." (с), "а что такого, симпатичное искусство" (с), "може, це новий український Дюшан" (с) і т.д. Погуділи б день-два, та й забули б всі (крім піарників та смм-ників, яким би той проєкт треба було ще якось тримати на плаву кілька тижнів)

та 31 грудня у медіапросторі з'являється інформація про сумнозвісний корупційний скандал з закупівлями для ЗСУ, і він стає таким собі "чорним лебедем" для "Мазні". Гадаю, якби виставка відбулася у будь-якій приватній артгалереї, а не державній інституції, хвиля негативу була б таки меншою

мені доводилося колись працювати з ІПСМ для якогось з друкованих номерів Естет Газети. У них були цікаві та актуальні виставкові проєкти, тому вернісаж саме Морозюк у їхньому просторі чесно здивував. Але ж у нас — демократична країна, й інституції вільно обирають, які виставки експонувати. Є правові механізми організації виставкової діяльності для таких установ, напевне, є договори й такси для експонентів. А для таких як я, здивованих, є арткритика (та срачі у соцмережах, чого вже лукавити)

тоді чому "Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України призупиняє виставковий проєкт художниці Соні Морозюк "Мазня" у зв’язку із значною кількістю суперечливих реакцій, що вийшли поза межі мистецтвознавчої дискусії" (с)? Таке повідомлення з'явилося у них на сторінці напередодні. Це — ж сучасне мистецтво, воно й має провокувати реакції, відкривати якусь проблематику, так би мовити, а інститут проблематики має з проблематикою цієї працювати

якщо до 31 грудня мене дивувало, що Інститут проблем сучасного мистецтва експонує у себе цю виставку, то після 31 грудня, я хочу сказати, що кращого майданчика конкретно для цього проєкту в Україні просто немає, бо ж цей проєкт — просто квінтесенція проблем сучасного (українського) мистецтва одразу на багатьох рівнях. Тому дуже хотілося б від колег з ІПСМ, кураторів, мистецтвознавців почитати не про призупинення цієї виставки, а їхні гострі (як до 31.12) та авторитетні матеріали (чи хоча б коментарі) про те, чому саме проєкт призупинили, і не у "піщаній площині, куди страуси ховають голову", а у площині мистецької проблематики, наприклад, про те як "свобода творчості" та "симпатичне сучасне мистецтво" стали заручниками корупції, ну, або щось таке
👍779👏6😁3🔥1😢1
файний гуцул з файкою та когутом

вторгувала на аукціоні листівочку, видану у "Галицькій накладні Якова Оренштайна" десь у 1910-х рр.

Коломия на початку 20 століття була другим по величині (після Львова) видавничим центром на Галичині, а Яків Саулович — знаним видавцем. З 1902 до 1915 року його "Галицька Накладня Оренштайна" видала понад 100 ошатних, невеликого формату, дешевих і доступних для простих людей книг. Видавали не лише українських авторів, а й закордонні бестселери, Конан Дойла, наприклад. А ще — листівки та календарі

масштабуванню, як би зараз сказали, успішного видавничого бізнесу завадила російська окупація Галичини 1914-15 рр. При відступі з Коломиї друкарню та майно Оренштайна пограбували російські солдати. Сам видавець виїхав до Відня

проте "українська історія" Якова Сауловича на віденській еміграції не закінчилася. 1918 року, за підтримки Павла Скоропадського, він створює нову "Українську накладню" з офісами (на хвилиночку !!!) у Філадельфії, Берліні та Катеринославі (Дніпрі). Свого часу "Українська накладня" виграла тендер, сучасною мовою, на постачання підручників школам УНР. Але, як розуміємо з історії, не судилося...

видавництво Оренштайна припинило діяльність вкінці 1930-х рр.. Яків Саулович та його дружина загинули 1942 року у Варшавському гетто; їхній син з родиною - 1943 р. у Львівському гетто

ця листівка приїхала до мене минулого тижня з міста Сосниця, що на Чернігівщині. На звороті гарно збереглися 2 штемпелі Сосницького поштамту і штемпель земської пошти царської росії. Адресат, "Петр Васильевич", отримав листа у грудні 1916 року. Текст на звороті розібрати важко, бо чорнила місцями потекли, але зрозуміло, що автор вітає "Петра Васильевича" і його "Ксению" зі святами

на "коломийській листівці" є лише штемпелі пошти царської росії. Маю гіпотезу щодо карколомної долі цієї поштівки, але треба ще трохи часу для дослідження. Обов'язково опублікую, як завершу
😢3121👍5🔥2