малюнок Едварда Козака aka Eko
журнал «Лис Микита» 1967

💫 вітальна листівка «З Різдвом Христовим»,~ 1952 р.

Помста, 1917
Олена Кульчицька

вже не вперше публікуємо цю роботу Олени Львівни, наразі іншого художнього твору, який би настільки влучно передавав емоції після терактів русні, не знайшли…

листівка “З Новим Роком!“

український воїн з прапором із зображенням тризуба на фоні підбитих радянських танків

вислана в межах Бельгії (судячи з поштового штампу і адреси одержувача), дата на штампі нерозбірлива, ймовірно, 1950 р.

(зі збірки Б. Малини)

біля Львова внаслідок атаки безпілотниками, росіяни повністю знищили меморіальний музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича

у Львівському Історичному музеї повідомили деталі щодо ситуації з меморіальним музеєм Шухевича:

будівля зруйнована повністю

втрачені меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, а також погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського та скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решта близько 600 одиниць експонатів від початку повномасштабної війни перенесли в інше місце. Зараз вони у безпеці.

збитки – 2 мільйони 258 тисяч гривень. Це лише вартість будівлі. Збитки через втрачене майно ще підраховують.

з огляду на об‘єкти, по яким сьогодні намагалася бити русня, в Мюнхені і Роттердамі мали б нині бути уважними 😏

там Посольство США в РФ викотило новорічне відеопривітання в твітторі

маєте час і настрій на купу крінжі, то ходіть сюди https://x.com/usembru/status/1741414425800704318?s=46&t=jHvkx9-0Y-27Y0YHJKyH6w

хочеться якось "зафіналити" ситуацію з виставкою Соні Морозюк в Інституті проблем сучасного мистецтва, принаймні для читачів каналу

скрін про цей вернісаж тут, на каналі, я опублікувала за кілька днів до того, як про Морозюк, про пов'язаний з її ім'ям корупційний скандал і про її виставковий проєкт "Мазня" почало нестися буквально звідусіль. Допис мій був радше жартівливим, бо, чесно скажу, усміхнуло, що це погодився експонувати Інститут проблем сучасного мистецтва (ІПСМ). На хвилинку подумала, що це така метаіронія... але, як виявилося, ніт

оскільки я не мешкаю у Києві, то дізналася про "Мазню" не з екранів на Гулівері, а зі стрічки новин у ФБ, де хтось опублікував фото з вернісажу проєкту. Ставитися до мистецтва Морозюк можна, звісно, по-різному, але, гадаю, більшість колег, хто працює в артсфері, знали, що такий феномен є і, гадаю, багато дивувалися, що цей феномен збирає стільки "медійки" та колаборацій. І от на чергову таку колаборацію підписався саме ІПСМ (державна установа, що належить до відання Національної академії мистецтв України). Але ж, розумієте, мерч, форми для спортсменів і мурали у столиці — це одне, а виставка в цій інституції — це вже трохи інше, це виносить художницю/художника на новий рівень авторитетної артспільноти

переконана, що якби не корупційний скандал, який спалахнув через кілька днів після відкриття виставки, у якому "спливло" ім'я мисткині, то вихід на новий рівень для Морозюк був би вдалим, а більшість громадян про "Мазню" і не дізналися, бо мистецтво — не така вже й актуальна тема для загалу. Обговорення виставки у вузьких колах звелося б до жартів про "очевидну проблемність" такого мистецтва, були б якісь перепалки у тому ж ФБ, де окремі куратори, мистецтвознавці та провідні наукові співробітники казали б, що "на вкус и цвет..." (с), "а что такого, симпатичное искусство" (с), "може, це новий український Дюшан" (с) і т.д. Погуділи б день-два, та й забули б всі (крім піарників та смм-ників, яким би той проєкт треба було ще якось тримати на плаву кілька тижнів)

та 31 грудня у медіапросторі з'являється інформація про сумнозвісний корупційний скандал з закупівлями для ЗСУ, і він стає таким собі "чорним лебедем" для "Мазні". Гадаю, якби виставка відбулася у будь-якій приватній артгалереї, а не державній інституції, хвиля негативу була б таки меншою

мені доводилося колись працювати з ІПСМ для якогось з друкованих номерів Естет Газети. У них були цікаві та актуальні виставкові проєкти, тому вернісаж саме Морозюк у їхньому просторі чесно здивував. Але ж у нас — демократична країна, й інституції вільно обирають, які виставки експонувати. Є правові механізми організації виставкової діяльності для таких установ, напевне, є договори й такси для експонентів. А для таких як я, здивованих, є арткритика (та срачі у соцмережах, чого вже лукавити)

тоді чому "Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України призупиняє виставковий проєкт художниці Соні Морозюк "Мазня" у зв’язку із значною кількістю суперечливих реакцій, що вийшли поза межі мистецтвознавчої дискусії" (с)? Таке повідомлення з'явилося у них на сторінці напередодні. Це — ж сучасне мистецтво, воно й має провокувати реакції, відкривати якусь проблематику, так би мовити, а інститут проблематики має з проблематикою цієї працювати

якщо до 31 грудня мене дивувало, що Інститут проблем сучасного мистецтва експонує у себе цю виставку, то після 31 грудня, я хочу сказати, що кращого майданчика конкретно для цього проєкту в Україні просто немає, бо ж цей проєкт — просто квінтесенція проблем сучасного (українського) мистецтва одразу на багатьох рівнях. Тому дуже хотілося б від колег з ІПСМ, кураторів, мистецтвознавців почитати не про призупинення цієї виставки, а їхні гострі (як до 31.12) та авторитетні матеріали (чи хоча б коментарі) про те, чому саме проєкт призупинили, і не у "піщаній площині, куди страуси ховають голову", а у площині мистецької проблематики, наприклад, про те як "свобода творчості" та "симпатичне сучасне мистецтво" стали заручниками корупції, ну, або щось таке