🇺🇦6 грудня українці відзначають День Збройних Сил України

ми приєднуємося до привітань і з особливою пошаною висловлюємо слова вдячності всім нашим військовослужбовцям – хоробрим чоловікам та жінкам

Слава Збройним Силам України!
Слава Україні!

💙💛

Архангел Михаїл
1923 рік
/з колекції Ярослави Музики/

Монреаль минулого року 💔

її життєпис — то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання і чиєсь нерозуміння, де були й конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була та ж таки одержимість мистецтвом

7 грудня 1900 року в селі Богданівка Полтавської губернії (тепер Київська область) народилася Катерина Білокур

🌻 Мистецтво стало мрією та сенсом життям Катерини Білокур. Щоправда, йти до мрії довелося через фінансову скруту й темряву революційно-воєнних часів, через бар’єри байдужості. “Йшла й сама дивуючись своїй вольовій вдачі, терпінню енергії”, - згадувала Білокур

🌻 Вирішили долю майбутньої художниці вуглини з печі та шмат сірого полотна, відрізаного в материній скрині. Користуючись такими, здавалося б, примітивними засобами у 1920-30 рр. Катерина створила свої перші студійні роботи

🌻 Першими творами Катерини Василівни були портрети, і лише згодом вона пристрастилася до квітів

🌻 На початку своєї творчості Білокур малювала рослинними фарбами, які робила сама з буряка, бузини, калини, цибулі та різних трав

🌻 1941 у Полтавському краєзнавчому музеї відбулася велика персональна виставка Катерини Білокур. Подія мала величезний успіх. Та сталося непоправне: всі твори, експоновані на виставці, під час війни згоріли разом з музеєм. Це — велика втрата для українського мистецтва. Тому довоєнний період творчості Катерини Василівни досліджений лише за незначною кількістю творів, що не були подані на індивідуальну виставку і чудом збереглися у власності художниці

🌻 Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, відтак вони експонувалися у Парижі, біля них юрбилися відвідувачі на міжнародних виставках

🌻 Пензлі для роботи вона використовувала лише власного виробництва. Виготовляла їх з тхорячих шерстинок, бляхи з-під консервних банок та вишневих гілок. Деякі мали лише по кілька волосинок, виглядали як голка, але тільки такими пензлями Катерина Василівна могла тонко й майстерно опрацьовувати кожну деталь свого твору

🌻 Як правило, Білокур ніколи не робила ні попередніх ескізів, ні етюдів з натури до картини. Задум твору вона опрацьовувала в уяві так детально й досконало, що після цього їй легко вдавалося реалізувати його безпосередньо на полотні

🌻 Процес роботи над кожною картиною тривав довго. А над окремими творами Білокур працювала по кілька років. І навіть після того, коли полотно вже було завершене, художниця ще довгий час тримала його в майстерні, відшліфовувала деталі, доки не впевнювалася, що можна представити його широкому загалу. Тому на багатьох її роботах можна побачити дві дати, що визначають початок і закінчення твору

🌻 На більшості полотен Білокур є авторський напис: «Малювала з натури Катерина Білокур». Її розуміння «з натури» не вкладається у всім відоме зараз поняття роботи з натури. Вона не ставила для натури цілий букет квітів, бо зображувані нею на картинах квіти, як правило, належать до різних пір року. До того ж просто неможливо їх композиційно пов’язати у такі букети чи вінки, які малювала художниця. Отже, розуміння «з натури» у Катерини Василівни було цілком своє. Вона брала кожну квітку, кожну рослину чи овоч окремо ставила їх перед собою і писала з натури

🌻 Художниця починала роботу над полотном не з загального композиційного рішення, з наступними переходами до деталей, як заведено, а, навпаки, з окремих компонентів і через них вже приходила до загального завершення твору

⚡ яворівська шопка прибула до Ватикану

✈️ 07 грудня — Міжнародний день цивільної авіації

ми публікували інформацію про київський Міжнародний аеропорт Казимира Малевича, якому не судилося статися, минулого року, але повторимо ще раз, бо, на скромну думку адміна, — це міг бути дуже кмітливий "хід конем" у великій грі культурної ре-апропріації

7 грудня — Міжнародний день цивільної авіації

з цієї нагоди згадалася сьогодні історія з далекого 2016 року, коли була ініціатива щодо присвоєння міжнародному аеропорту «Бориспіль» імені видатної особистості, і серед 5 претендентів було ім’я Казимира Малевича.

Колективне звернення до президента, уряду та депутатів Верховної Ради із проханням перейменувати найбільший міжнародний аеропорт України "Бориспіль" – і дати йому ім’я Казимира Малевича ініціювала Наталія Заболотна разом з представниками культурної спільноти.

Логіка такої пропозиції була очевидною: Малевич є всесвітньовідомим митцем, але на сьогодні дуже небагато людей за кордоном пов’язують його саме з Україною. «Тому взяти його ім’я для найбільших туристичних воріт держави було б ефектною (та ефективною!) культурною ре-апропріацією – завдяки якій іноземні гості пов’язували б Україну із художнім авангардом, що змінив всю культурну траєкторію сучасності» - резюмувала пані Заболотна.

Влітку того ж таки 2016 року відбувалося онлайн голосування за підсумками якого перемогла постать Івана Мазепи. Проте професійна спілка держпідприємства аеропорту не підтримала ініціативу зміни назви. Відтак, попри результати голосування, назва аеропорту «Бориспіль» залишиться незмінною.

Приблизно у той самий час у Москві федеральна агенція по туризму розпочала загальноросійський конкурс на туристичний бренд країни. Завданням було створити символіку «состоящую из узнаваемых образов и ассоциаций, которые раздаются при слове Россия». З-понад 1000 пропозицій комісія відібрала 10. Потім їх також винесли на онлайн голосування. І, в листопаді 2017, переможцем оголосили «супрематичну карту Росії». «Она выполнена в духе супрематизма и является метафорическим изображением карты России и её регионов: Кавказа, Калининграда, Камчатки, Чукотки, Сибири и Крыма».

«… и Крыма» - а це 2018 рік, на хвилиночку.

Тобто через майже півтора року після українського конкурсу, росіяни вправно скористалися нашою класною ідеєю. Тоді ми, можливо, програли битву за частину нашої культурної спадщини світового значення, але, перефразовуючи класику, програти битву — зовсім не означає програти війну. Борімося далі!

коти з виразними проУКРАЇНСЬКИМИ ПОГЛЯДАМИ (в прямому розумінні 😅)

/подарунок адміну від адміна Бібліотеки українського мистецтва/

#приватнаколекція

адміну ще прийшов цілий вишитий килим з Лубнів, так от там — просто розрив усіх можливих шаблонів. Прибережу на вихідні для Вас, любі підписники

і ще повертаючись до теми "вкраденого супрематизму":

якщо в їхніх умах "Ленін створив Україну", то в тих же умах "Розанова створила супрематизм" 😅

хвилинка проф. гумору, даруйте)

на виставку в Ірані Україна надала репродукцію картини, викраденої росіянами з Херсонського художнього музею під час окупації міста

"За ініціативи посла України, нашу країну представляє твір, який є свідоцтвом злочину Росії проти культурної спадщини України", — Посольство України в Ісламський республіці