☃️ саме час нагадати про наш старенький, але класний, матеріал - "Зимовий спорт в українському мистецтві"

28 листопада 1970 року була вбита при нез'ясованих обставинах Алла Горська

матеріали про українську мисткиню та громадську діячку на шпальтах Естет Газети, аби пам'ятати її винятковий вклад в українське мистецтво:

🔹 Життя та смерть маріупольських шедеврів Алли Горської;

🔸 "Дерево життя знайшли!". Оповідь Людмили Огнєвої про пошуки та порятунок мозаїки Алли Горської;

🔹 Зруйновано маріупольські шедеври Алли Горської;

🔸 Історія маріупольської "Квітучої України"

попри війну, українські видавництва продовжують видавати та перевидавати книги. Крім класики та сучасної прози, з-під друкарських машин з'являється й чимало артвидань. Ми зробили підбірку книг про мистецтво, які вийшли друком в Україні впродовж цього року

ВИДАНО ПІД ЧАС ВІЙНИ: УКРАЇНСЬКІ КНИЖКОВІ НОВИНКИ ПРО МИСТЕЦТВО

такий от допис (скрін додаю) з'явивсь кілька днів тому на фейсбуку амстердамського Стеделек музею (Stedelijk Museum Amsterdam)

усміхнув мене пасажик про те, що Розанова стверджувала, мовляв, це Малевич у неї підглянув революційний підхід до абстракції, привласнив та назвав його своїм "супрематизмом". Ймовірно, йдеться, про лист Розанової до колеги Кручьоних, де вона й справді питала його чи не показував той Малевичу її абстрактні колажі, бо підозрювала, що Казимир Северинович "надихнувся" саме ними

до нині навіть російські мистецтвознавці такий сценарій називали вкрай сумнівним. Чому пишу до нині? Не хочеться "навангувати", але мені абсолютно реальним виглядає сценарій, коли певні артдослідники виймуть з шухлядки такий наратив "вкраденого у росіян(ки) супрематизму"

на хлопський розум, — Малевича привласнити не вийшло, тепер спробують привласнити хоча б супрематизм

ну, але це так, — напад конспірології 😅

(про допис дізналася з одної закритої робочої ТГ-групи, тому не тегаю)

до слова про Малевича і Стеделек, мій весняний фейсбучний допис:

весною ширилася інтернетами новина про те, що амстердамський музей тепер "називає Казимира Малевича українським художником"

і, здавалося б, — все чудово: сиплються вподобайки під матеріалами, люди поширюють, радіють

тоді подумала, зайду гляну, чи й справді Stedelijk "українізував" Малевича. І уявіть моє здивування, коли я трохи порилася на їхньому офіційному сайті й ніде не знайшла конкретного формулювання "Ukrainian" поруч Малевича. От ніде... станом на зараз значиться, що він народився у "Kiev (UA)", а помер у "Leningrad (RU)" (хоча 1935 року, коли помер Малевич, Ленінград був містом в Союзі Радянських Соціалістичних Республік aka USSR, ну, а Київ і Україна 1879, коли Малевич народився, заради справедливості зазначу, були колонізовані, і перебували у складі Russian Empire, що теж не якесь абстрактне RU)

звідки ж ширяться такі новини? Усі статті в українських медіа у цій новині посилаються на статтю The Art Newspaper (до речі, це медіа має своє російське "крило"/редакцію, та, подейкують, що і російські корені), ніде я не бачила іншого першоджерела чи коментаря конкретному медіа безпосередньо від Stedelijk

ну, але менше з тим, вже яке "першоджерело" маємо, таке і є. Так от в тому матеріалі комунікаційник Stedelijk прокоментував (далі цитата): "we now communicate [regarding Malevich]: born in Ukraine to parents of Polish origin"

так от до чого це усе? Заголовки а-ля "Stedelijk назвав Казимира Малевича українським художником" - трохи маніпулятивні, бо музей зробив трохи інше, а саме — почав комунікувати Малевича не просто як "исконно" російського, а тепер зазначає, що митець народився в Україні та ще й має польське коріння"

це, безумовно, вже дуже позитивний і вагомий крок. Наступний мав би бути, напевно, по уніфікації та внесенню чіткості щодо історичних назв держав і територій, час нарешті припинити ототожнювати Російську Імперію, Радянський Союз і Росію, приділити увагу процесам колонізації у перших двох

і ще одне додам, що тоді весною, Естет Газета була єдини українським медіа (ймовірно), яке не перекопірайтило новину про Малевича і Стеделек з The Art Newspaper, а зв`язалися напряму з музеєм і все докладно розпитали

інтерв'ю з комунікаційницею інституції тут

котики з Львівщини (Дрогобицький район), 1960-ті рр.

#приватнаколекція

котиків з #приватнаколекція ще трохи є в запасі, аби тут показувати, але чи зможу я перетворити Вас на фанів українського вишитого птаства? 🕊️🤔

вишитий рушник з Сумщини (з-під Ромнів), 1930-40-ві рр.

(придивіться до діток в гнізді 😍)

#приватнаколекція

«Святочне ворожіння» 1888
Микола Пимоненко

(колекція NAMU)

Андрія, по-новому, - сьогодні 😉

дуже не збиткуйте))

Anish Kapoor по-луцьки ))

(фото взяли тут, новину побачили тут)

але якщо серйозно, то скульптура «Зерно» - результат роботи мистецької групи GaZ, яку утворили два українські митці — Олексій Золотарьов та Василь Грубляк

і ще в копілочку, як то кажуть, про The Art Newspaper, яку, знаю, полюбляють використовувати як майданчик та джерело чимало українських колег

от цитата зі статті про повернення "Скіфського золота" з рос. віхи цього медіа-холдингу:

После вхождения Крыма в состав Российской Федерации экспонаты стали предметом многолетнего судебного разбирательства, поскольку Украина предъявила на них претензии как на часть своего музейного фонда. После многочисленных апелляций 9 июня этого года Верховный суд Нидерландов наконец окончательно постановил, что предметы необходимо вернуть Украине, а не крымским музеям

нагадаю, що це міжнародне медіа з 2014 року належало російській олігархині й змінило власника лише влітку 2023. Російська редакція The ArtNewspaper - цвіте і пахне (ні на що не натякаю, але, наприклад, VOGUE закрив свій російський офіс)

«килимова» вишивка 1972 року з села Очеретянка, Житомирська область

#приватнаколекція

⬆️ кіт трохи заскочений, як кажуть тут у Львові 😅

який львів‘янин ти сьогодні?)

адмінський ранковий мем

#артмем

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета

дрогобицькі котики 1970-х рр.
(вишита наволочка)

#приватнаколекція

даруйте за два трохи повільні дні, завтра канал повертається у робочий режим 💪🏼