плакат для Шевченківського свята, Київ 1920
Михайло Бойчук

десь наприкінці 1911 року до Києва приїхав Михайло Бойчук і зупинився у Василя Кричевського. Кричевський увів його в українське мистецьке суспільство Києва, познайомив з Дмитром Антоновичем, Петром Холодним старшим та іншими українськими мистцями, з Щербаківським, з родиною Євгена Чикаленка, з подружжям Ханенків та іншими

вдома у Василя Кричевського Бойчук часто диспутував з ним і його братом Федором Кричевським, з Холодним-старшим та з іншими, намагаючись довести, що примітивізм є єдиноправильний шлях нового мистецтва

в цьому відношенні Михайло Бойчук був цілком догматичний і відкидав право інших модерних малярських течій на існування

/зі спогадів пасинка Василя Кричевського Вадима Павловського, виданих УВАН у Нью-Йорку, 1974 р./

#адміноффтоп

першого разу як прочитала ці спогади (бо довелося перечитувати кілька разів, аби добре все зрозуміти і запам'ятати), одразу вихопила для себе цю цитату Бойчука про "примітивізм є єдиноправильний шлях нового мистецтва"

якось так легко і невимушено Михайло Львович у 6 словах абсолютно точно спрогнозував розвиток мистецтва на наступні 100 років

мало хто знає, але у нас є YouTube канал, а на ньому запис ексклюзивної лекції про Михайла Бойчука та бойчукістів

на відео, крім як послухати про митця і його учнів, можна ще й побачити роботи бойчукістів представлені у постійній експозиці "Українське мистецтво XX ст." Національного музею у Львові

(2020 року ми відзняли серію лекцій у межах спільного з Національним музеєм у Львові проєкту "НацМузей Live"; всі відео доступні для перегляду на нашому каналі)

Василь Седляр і Михайло Бойчук

#адміноффтоп під враженням від новин 🤯

важко уявити, що буде, коли хтось розкаже дагестанцям про існування Єврейської автономної області у Дальнєвосточному федеральному окрузі РФ і ще покаже їм офіційний прапор тої самої області 🤫

Василь Седляр в Межигірському художньо-керамічному технікумі, 1920-ті рр.

/відскановано для Українського Арт Дайджесту/

ну, любив Седляр ту сорочку 😅

Галовін, 1956
Микола Бутович

Halloween, 1956
Nicholas Butovich

/з монографії про Миколу Бутовича, виданої 1956 року у Нью-Йорку. Підпис роботи поданий достеменно так, як опубліковано у книзі/

3 листопада 1937 року – трагічна дата української історії XX ст.

у цей день у карельському урочищі Сандармох радянська влада розстріляла цілу плеяду українських культурних, політичних, наукових діячів, військових та духівників. Серед страчених — творець нового українського театру Лесь Курбас; драматург Микола Куліш; поети-неокласики Микола Зеров та Павло Филипович; представники двох поколінь родини Крушельницьких — активних громадських діячів та мистців; зачинатель психологічного реалізму в літературі українського відродження — Валеріан Підмогильний; музейник та етнограф Борис Пилипенко та ще багато інших українських інтелектуалів.

у період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року у Сандармосі було розстріляно 1111 в'язнів Соловецького етапу. За даними документів, 1 листопада було розстріляно 210 осіб, 2 листопада – 180, 3 листопада – 265, 4 листопада – 248 осіб

ці репресії обернулися глибокою прірвою, що стала на шляху розвитку української культури, яку нам доводиться долати досі...

на фото (2000-ні рр.) меморіальні таблички страчених Курбаса та Куліша в урочищі Сандармох

#адмінрекомендує

"Рубали ліс" Лариси Крушельницької — моя щира рекомендація до теми попереднього допису

у книзі долею двох родин (династії Крушельницьких) показано драму і трагедію української інтелігенції XX століття

це майстерно і до щему чуттєво (на мою скромну думку) написаний твір. Я читала "залпом", по-моєму, за 2 вечора

хоча у книжці йдеться про соціально-політичні події, що розгорталися на території України у минулому столітті, після прочитання вдасться краще зрозуміти все, що відбувається з нами зараз

😵‍💫
це крінж чи постіронія?

цей загадковий світ української народної вишивки 🤔