якщо дуже коротко, то групову виставку THE ASSAULT OF THE PRESENT ON THE REST OF TIME у берлінському Schinkel Pavillon курує екскураторка російського музею сучасного мистецтва "Гараж" Катя Іноземцева (а вже хтось жартував про те, чому не "Іностранцева" 😅), в експозиції засвітилися роботи двох українських художниць (Лисовенко і Кавеліної); у каталозі виставки без дозволу розмістили поезію Вікторії Амеліної, яка була смертельно поранена під час російського ракетного обстрілу Краматорська влітку; назва виставки — цитата з фільму німецького режисера Александра Клюге, відомого своєю публічною позицією проти надання Україні зброї. Продовжувати?...

чому все це трапилося? Звісно, я не знаю, чому українські мисткині добровільно йдуть у кураторські проєкти до росіянки на другий рік війни. Але є приблизне розуміння, чому закордонні артінституції продовжують хостити виставки "хороших росіян" і російських симпатиків і, ймовірно, ця тенденція буде лише посилюватися

річ у тім, що ці "хороші росіяни" і до них наближені, вони ж не з'явилися за кордом після 24 лютого 2022. Вони десятиліттями активно працювали, жили й творили на заході, обростаючи друзями, колегами й зв'язками в арттусовці

після 24 лютого 2022 року ці дружні/робочі зв'язки нікуди не зникли, ну, може, трохи їх відпало, але не масово. Попри кровопролитну війну, яку Росія розв’язала проти України, для людей у світі життя йде звичним темпом, а діячам та інституціям, зокрема російським чи афілійованим з російськими капіталами, зокрема у царині мистецтва, потрібно й далі працювати та заробляти гроші

у хвилях кенселінгу російської культури усі ці люди та інституції намагаються видивитися якісь сигнали того, що можна пробувати жити/працювати як раніше. І, на жаль, такі сигнали — це от власне участь українських діячів і діячок культури у спільних з росіянами проєктах. Це наче давати світовій спільноті відчуття new normal

якби не було таких колаборацій, то багато іноземних експертів та інституцій таки трохи б остерігалися відкритої співпраці з росіянами, навіть якщо ті "против войны" і "за мир во всём мире". А так кивають у сторону один одного: "ну, а що такого? он ті робили й все ок". А ще краще спрацьовує аргумент, мовляв, українці ж самі вже співпрацюють з "хорошими росіянами", так, а чому нам не можна?

зрештою, зараз людина, яка роками очолювала такий собі Russian Avant Garde Art Research Project курує виставку про авангард в Україні спільно з Національним художнім музеєм і Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України та "катає" її топовими музеями світу

а українські митці/куратори охоче дають інтерв'ю The ArtNewspaper - медіа, яке з 2014 року належало російській олігархині й змінило власника от буквально 2 місяці тому. Я вже мовчу про те, що російська редакція медіа (The ArtNewspaper Russia) цвіте і пахне

багатьом митцям/кураторам хочеться медійності, хочеться підвищити індекс цитованості та цінники своїх робіт, додати дивовижний пункт до свого резюме. Розумію. Спільні проєкти на кшталт проєкту у Schinkel Pavillon - це професійний ліфт для митця, без сумніву, але у цьому ліфті тхне "русским духом"... Комусь — це норм., хтось не надто чуттєвий до запахів і може це стерпіти. Теж розумію

конкретно в історії з Schinkel Pavillon, мене дійсно щиро здивувала участь саме Лисовенко — мисткині, якій, на мою думку, не доводилося скаржитися на брак медійності. Увагу світової артспільноти до творів художниці після 24 лютого 2022 привернула саме її робота з темою російсько-української війни й темою травми. Її ім'я фігурувало у закордонних проєктах. Я особисто бачила її твори у низці престижних закордонних часописів. Тому я не розумію, яких ще ліфтів українській художниці не вистачало?

інтерес та увага до українського мистецтва за останніх півтора року у світі значно зросли, а російські голоси десь у лондонському Кенсінґтоні чи Шеппард Маркеті нітрохи не стихли (як що ви розумієте про що я)

🧵1\2

то хіба важко досвідченим бізнесменам/"меценатам"/кураторам/галеристам зняти умовну плашку "Russian", додати до своїх проєктів щось "Ukrainian" суто для формальності,наприклад, жменьку якихось українських митців чи мисткинь (бо це зараз наче показати "мультипаспорт" 😅 жарт для людей, які дивилися "5й елемент") й далі продовжувати заробляти на тому, що вони робили до того. Нічого особистого, просто business as usual, так би мовити

🧵2\2

скільки було крику, що львівці- невігласи й неготові до сучасного мистецтва 😅 он, варшавці теж не пройшли випробування контемпорарі артом 😅

просто картинка для гарного настрою:

декоративна композиція «Пегас», 1977
О. Безпалків

Різдво Пресвятої Богородиці, XVII ст.
збірка Національного Музею у Львові ім. Андрея Шептицького

1932 року ця ікона надійшла до музею з П’ятницької церкви у Львові

празник Різдва Пресвятої Богородиці розпочинає цикл дванадцяти найбільших свят церковного календаря

упродовж століть зображення сцени Різдва Богородиці в українському іконописі зазнало змін, що можна простежити на великих храмових іконах

на світлині – одна з тих порівняно нечисленних пам’яток, що репрезентують малярство Львова першої половини XVІІ ст. – і, зокрема, того його напряму, який був зорієнтований на західноєвропейські зразки. Дія набуває світського характеру. Глядач має можливість побувати у помешканні тогочасного заможного міщанина. Безліч речей, які можна тут розглянути, передані майстерно, з документальною точністю, до найменших деталей

пам'ятка свого часу пройшла тривалий і кропіткий процес реставрації

у Данії музей замовив у художника репліки його робіт для показу на виставці. Митець узяв гроші, але віддав натомість пусті полотна. Цю роботу він назвав «Бери гроші та тікай»

нацкомісія зі стандартів державної мови дозволила писати в неофіційних текстах з малої літери слово "росія"

(світлина з "Граматики (буквара) і Першої читанки" за редакцією Антіна Крушельницького, Відень 1922)