Малювання на склі
Каталог виставки з фондів Національного музею у Львові та збірок львівських колекціонерів, 1990
виставка 1990 року у Національному музеї у Львові (НМЛ) — по суті, перша в Україні виставка ікон на склі, маловідомої та малодослідженої на той момент сторінки українського народного мистецтва, такого масштабу. Її присвятили 75-річчю експозиційної діяльності НМЛ
проєкт представив 33 твори народного мистецтва з фондів Музею, а також речі з приватних збірок, зокрема Івана Гречка (55 предметів), Ярослава Лемика (11 предметів), Богдана Сороки (4 предмети), Галини Гронської, Андрія Цибка та Тараса Лозинського (по 1 предмету)
“Це (співпраця інституції та колекціонерів) дало можливість у всій красі та силі показати фантастично-яскраве багатство палітри українських народних майстрів у цій ділянці”, - писала про проєкт Віра Свєнціцька, мистецтвознавиця та довголітня працівниця Національного музею у Львові
малювання на склі було відоме ще в античному Римі та Візантії. В 17-18 ст. воно відродилося в осередках виробництва гутного скла деяких європейських країн у формі невеликих жанрових образків світського змісту, мальованих на склі з розрахунком на вжиток в інтер’єрах. А в 19 ст. традиція малювання на склі продовжила своє життя в народній творчості Австрії, Баварії, Мадярщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії та України — в Галичині, передусім у південно-східній її частині — на Покутті, Гуцульщині, Буковині
“виставка українського малювання на склі вводить відвідувача у чарівний світ творчої уяви народних майстрів, сповнений поетичності, незвичайної простоти, лаконічності та водночас експресії художнього вислову”, - йдеться у каталозі проєкту
каталог виставки вийшов тиражем у 1000 примірників і зараз вважається букіністичною рідкістю
#вечірня_читанка
Каталог виставки з фондів Національного музею у Львові та збірок львівських колекціонерів, 1990
виставка 1990 року у Національному музеї у Львові (НМЛ) — по суті, перша в Україні виставка ікон на склі, маловідомої та малодослідженої на той момент сторінки українського народного мистецтва, такого масштабу. Її присвятили 75-річчю експозиційної діяльності НМЛ
проєкт представив 33 твори народного мистецтва з фондів Музею, а також речі з приватних збірок, зокрема Івана Гречка (55 предметів), Ярослава Лемика (11 предметів), Богдана Сороки (4 предмети), Галини Гронської, Андрія Цибка та Тараса Лозинського (по 1 предмету)
“Це (співпраця інституції та колекціонерів) дало можливість у всій красі та силі показати фантастично-яскраве багатство палітри українських народних майстрів у цій ділянці”, - писала про проєкт Віра Свєнціцька, мистецтвознавиця та довголітня працівниця Національного музею у Львові
малювання на склі було відоме ще в античному Римі та Візантії. В 17-18 ст. воно відродилося в осередках виробництва гутного скла деяких європейських країн у формі невеликих жанрових образків світського змісту, мальованих на склі з розрахунком на вжиток в інтер’єрах. А в 19 ст. традиція малювання на склі продовжила своє життя в народній творчості Австрії, Баварії, Мадярщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії та України — в Галичині, передусім у південно-східній її частині — на Покутті, Гуцульщині, Буковині
“виставка українського малювання на склі вводить відвідувача у чарівний світ творчої уяви народних майстрів, сповнений поетичності, незвичайної простоти, лаконічності та водночас експресії художнього вислову”, - йдеться у каталозі проєкту
каталог виставки вийшов тиражем у 1000 примірників і зараз вважається букіністичною рідкістю
#вечірня_читанка
❤25
до слова, художник Альбін Ґавдзинський у своїх творах докладно задокументував будівництво Каховської ГЕС — почитати та подивитися більше можна у нашому матеріалі
❤33👍5
Олег Мінько (1938-2013)
🔹 «Автопортрет», 1978
🔹«В майстерні художника», 1959
🔹«Чоловік з коником», 1967
🔹«Хата», 1986
🔹«Жокей», 1985
🔹 «Автопортрет», 1978
🔹«В майстерні художника», 1959
🔹«Чоловік з коником», 1967
🔹«Хата», 1986
🔹«Жокей», 1985
❤31
3 серпня 1938 року у Макіївці народився художник Олег Мінько. Переїхавши з Донеччини, він майже усе життя прожив у Львові
Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва у класах Романа Сельського та Карла Звіринського. З 1982 року працював у тому ж інституті викладачем кафедри художнього ткацтва
Олег Мінько тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів соцреалізму. Його сучасники казали, що він не розміняв свій талант на дрібне підлабузництво
творчість Олега Мінька, як і плеяди його колег - художників-постмодерністів (а навчався він з Іваном Марчуком, Романом Петруком, Любомиром Медвідем) повністю розвінчує міф про «суцільний реалізм» українського живопису радянської доби
«Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони спонукають думати, а думки - про те, що людині болить. Все моє життя в картинах. І якщо хтось у моєму живописі знайде відповідь для себе, значить, моя творчість буде потрібна ще комусь, крім мене. І я радітиму з того», - говорив художник
з 1990 року персональні виставки Олега Терентійовича проходили у Лондоні, Хельсінкі, Брюсселі, Копенгагені та Вашингтоні. Серія його робіт стала частиною постійної експозиції Музею Модернізму у Львові
Навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва у класах Романа Сельського та Карла Звіринського. З 1982 року працював у тому ж інституті викладачем кафедри художнього ткацтва
Олег Мінько тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів соцреалізму. Його сучасники казали, що він не розміняв свій талант на дрібне підлабузництво
творчість Олега Мінька, як і плеяди його колег - художників-постмодерністів (а навчався він з Іваном Марчуком, Романом Петруком, Любомиром Медвідем) повністю розвінчує міф про «суцільний реалізм» українського живопису радянської доби
«Часто закидають, що мої роботи сумні. Вони спонукають думати, а думки - про те, що людині болить. Все моє життя в картинах. І якщо хтось у моєму живописі знайде відповідь для себе, значить, моя творчість буде потрібна ще комусь, крім мене. І я радітиму з того», - говорив художник
з 1990 року персональні виставки Олега Терентійовича проходили у Лондоні, Хельсінкі, Брюсселі, Копенгагені та Вашингтоні. Серія його робіт стала частиною постійної експозиції Музею Модернізму у Львові
👍14❤10
⬆️ #адміноффтоп
день кавуна в бібліотеці 😅
день кавуна в бібліотеці 😅
❤13
Книга творчости українських мистців поза Батьківщиною
Ukrainian art in Diaspora
Видавництво “Нотатки з мистецтва”, Філадельфія (США), 1981
ця книга — вершина видавничої діяльності українського мистця Петра Мегика
Петро Мегик (1899-1992) народився у Чернівецькій області, закінчив Варшавську академію Мистецтв, потім емігрував до США. Був затятим букіністом та поціновувачем якісної друкованої артперіодики. Зі студентських років колекціонував рідкісні українські книги, фотокопіював їхні репродукції та ілюстрації. Створив унікальний архів зображень творів українського мистецтва, які пізніше не раз з’являлися на сторінках проєкту усього його життя — часопису “Нотатки з мистецтва”
“Нотатки з мистецтва” передплачували не лише у США, а й у Канаді, Західній Європі, Південній Америці та Австралії. Часопис можна сміло назвати одним з найпопулярніших видань про українське мистецтво ХХ ст. Редакція згуртувала навколо себе українських митців і мистецтвознавців, які жили та творили далеко за межами Батьківщини, яка на той момент перебувала у радянській окупації
“Книга творчости українських мистців пози Батьківщиною” була видана коштом меценатів та самих митців, здебільшого етнічних українців, які мешкали у США та Канаді. Видання готували близько 10 років. Інформацію та світлини збирали поштою з найвіддаленіших куточків світу, де свого часу осіли українські митці-емігранти. “Вся праця, технічна підготова, здобування довгими роками потрібних матеріалів, планування макета книги, кореспонденція з різними країнами поселення була виконувана Головним Редактором і членами Редакційної Колегії безплатно, з великою затратою часу, сил і терпеливости”, — пише у “вступному слові” Петро Мегик
тираж видання - 1000 примірників, кожен примірник — це 512 сторінок тексту та репродукцій мистецьких праць. Рекомендована ціна продажу, сказана на обкладинці, — “50 долярів”
#вечірня_читанка
Ukrainian art in Diaspora
Видавництво “Нотатки з мистецтва”, Філадельфія (США), 1981
ця книга — вершина видавничої діяльності українського мистця Петра Мегика
Петро Мегик (1899-1992) народився у Чернівецькій області, закінчив Варшавську академію Мистецтв, потім емігрував до США. Був затятим букіністом та поціновувачем якісної друкованої артперіодики. Зі студентських років колекціонував рідкісні українські книги, фотокопіював їхні репродукції та ілюстрації. Створив унікальний архів зображень творів українського мистецтва, які пізніше не раз з’являлися на сторінках проєкту усього його життя — часопису “Нотатки з мистецтва”
“Нотатки з мистецтва” передплачували не лише у США, а й у Канаді, Західній Європі, Південній Америці та Австралії. Часопис можна сміло назвати одним з найпопулярніших видань про українське мистецтво ХХ ст. Редакція згуртувала навколо себе українських митців і мистецтвознавців, які жили та творили далеко за межами Батьківщини, яка на той момент перебувала у радянській окупації
“Книга творчости українських мистців пози Батьківщиною” була видана коштом меценатів та самих митців, здебільшого етнічних українців, які мешкали у США та Канаді. Видання готували близько 10 років. Інформацію та світлини збирали поштою з найвіддаленіших куточків світу, де свого часу осіли українські митці-емігранти. “Вся праця, технічна підготова, здобування довгими роками потрібних матеріалів, планування макета книги, кореспонденція з різними країнами поселення була виконувана Головним Редактором і членами Редакційної Колегії безплатно, з великою затратою часу, сил і терпеливости”, — пише у “вступному слові” Петро Мегик
тираж видання - 1000 примірників, кожен примірник — це 512 сторінок тексту та репродукцій мистецьких праць. Рекомендована ціна продажу, сказана на обкладинці, — “50 долярів”
#вечірня_читанка
❤37